Друге соборне посланнє святого Апостола Петра
Текст Нового Завіту перекладу Пилипа Морачевського розпізнано за виданням «Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа українською мовою. — Херсон. Видання кооперативного товариства «Українська Книгарня», — 1919».
Електронна форма тексту поширюється на умовах ліцензії «Attribution-ShareAlike 3.0 Unported». Посилання на електронне джерело (цю сторінку) обов’язкове.
© Наша Парафія
Глава 1↑
Симеон Петр, раб і Апостол Іисуса Христа тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правді Бога нашого і Спаса Іисуса Христа;
2. Благодать вам і впокій нехай умножиться в познанню Бога і Іисуса, Господа нашого.
3. Якож усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє, покликавшого нас славою і чеснотою,
4. Чим найбільші і дорогі обітниці даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божоі природи, ухиляючись від тлінного хотіння, що в світі,
5. То доложіть до сього усе ваше старанне, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чесноті розум,
6. А в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,
7. А в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всіх).
8. Коли бо се буде у вас і умножиться, то не оставить вас лінивими, ані безплодними в познаннє Господа нашого Іисуса Христа.
9. У кого бо нема сього, той сліпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своіх гріхів.
10. Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє, се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь.
11. Так бо щедро дозволиться вам вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Іисуса Христа.
12. Тим і не занехую завсіди пригадувати вам сі речі, хоч ви й знаєте, і утверджені у сій правді.
13. Видиться ж мені право, доки я у сій оселі, розбуджувати вас у наповіданню;
14. Знаючи, що скоро оставлю оселю мою, якож і Господь наш Іисус Христос объявив мені.
15. Старатимуся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сіх річей.
16. Не за байками бо, хитро придуманими, ідучи, объявили ми вам силу і прихід Господа нашого Іисуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.
17. Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Нього од величньоі слави такий голос: «Се син Мій любий, що Я вподобав Його.
18. І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі святій.
19. Ще ж маємо певніще слово пророче, і ви добре робите вважаючи на Нього, як на світильника, що світить в темному місці, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;
20. Се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не буває свого розвязання.
21. Бо ніколи із волі чоловіка винесено пророцтво, а від Духа Святого несені промовляли Святі люде Божі.
Глава 2↑
Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителі, котрі введуть єресі погибелі, і відцуравшись викупившого іх Владики, приведуть на себе скору погибіль.
2. І многі підуть за іх погибілью, котрі дорогу правди хулитимуть;
3. І в зажерливості придуманими словоми вас підходитимуть, котрих суд з давнього часу не гаітьея, і погибіль іх не дрімає.
4. Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув іх в окови пекельноі темряви, і передав, щоб хоронено іх на суд;
5. І коли первого світа не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на світ нечестивих допустивши;
6. І коли городи Содому і Гомору засудив на руіну, обернувши в попіл, і поставивши яко приклад для будучих безбожників;
7. А избавив праведного Лота, омерзенного роспустним життєм безбожників;
8. (Живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні діла день в день мучив праведну душу;)
9. Знає Господь побожних з покуси избавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки.
10. Найбільше ж тих, шо ходять в слід за тілом в нечистому хотінню, і зневажа ють начальство, що сміливі, самолюбні, не лякаються хулити на славу.
11. Де Ангели, кріпостью і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господом докоряючого суду.
12. Сі ж як безсловесні звірі природні, що родяться на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлінню своім загинуть,
13. І нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають дочасні роскоші; вони сором і беззаконнє, роскошують в обманстві своім, ідаючи з вами,
14. Очі маючи повні прелюбодіяння і неперестаючого гріха, надять, душі неутверждені, серце навчене до зажерливости маючи, діти прокляття,
15. Котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,
16. Тільки мав кару за своє беззаконнє; підъяремник німий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка.
17. Се жерела безводні, хмари хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.
18. Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотінєм тіла роспустою тих, що справді утікли від живучих в блуді,
19. Обіцяючи ім волю самі бувши слуги зотління; хто бо ким подужаний, того він і невольник.
20. Коли бо утікши від нечистоти світа через познаннє Господа і Спаса Іисуса Христа однакож знов замотавшись бувають подужані, то останнє іх було гірше первого.
21. Лучче бо ім було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвергнутись від переданоі ім святоі заповіди.
22. Довелося ж ім по правдивій приповісті: «Пес вертається до своєі блювотини», а «свиня скупавшись, (іде) валятись у калюжу».
Глава 3↑
Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих наповідаючи збуджаю чисту думку вашу,
2. Щоб згадали слова проречені від святих пророків, і заповідь від нас яко Апостолів Господа і Спаса,
3. Се найперш знаючи, що прийдуть в останні дні ругателі, ходящі по своєму хотінню,
4. І скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так пробуває від почину створіння.
6. Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в воді постала словом Божим,
6. Для чого тогдашній світ водою затоплений, погиб;
7. Нинішні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і в огонь зберегаються про день суду і погибелі безбожних людей.
8. Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяч літ, і тисяч літ, як один день.
9. Не гаіться Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усі до покаяння приступили.
10. Прийде ж день Господень, як злодій в ночі; тоді небеса з шумом перейдуть, первотини ж роспечені ростопляться, і земля і діла на ній погорять.
11. Коли ж се все зруйнується, то якими слід вам бути у святому життю і побожності,
12. Дожидаючи і бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса палаючи рунуть, і первотини горючи ростопляться?
13. Нових же небес і землі новоі по обітниці дожидаємось, в котрих правда домує.
14. Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою,
15. А довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; якож і любий наш брат Павел по даній йому премудрості писав вам,
16. Якож і в усіх листах говорячи в них про сі речі; в котрих дещо тяжко зрозу міти, що неуки і неутверджені перекручують як і инші писання, на свою власну погибіль.
17. Ви ж, любі, знаючи, вперед, бережіться, щоб і вас не зведено блудом безбожників і не відпали від свого утвердження;
18. А ростіть в благодаті, і знанню Господа нашого і Спаса Іисуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.
