«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 

Глава 1 ↑

Ось імена синів Ізраїлевих, які ввійшли в Єгипет з Яковом [бать­ком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм: ² Рувим, Симеон, Левій та Іуда, ³ Іссахар, Завулон і Вені­амін, ⁴ Дан і Неффалим, Гад і Асир. ⁵ Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті. ⁶ І помер Йосиф і всі брати його і весь рід їх; ⁷ а сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і підросли і посилилися надзвичайно, і наповнилася ними земля та.

⁸ І став над Єгиптом новий цар, який не знав Йосифа, ⁹ і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас; ¹⁰ перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої]. ¹¹ І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь]. ¹² Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих. ¹³ І тому єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт ¹⁴ і робили життя їхнє гірким від важкої роботи­ над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю.­

¹⁵ Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, ¹⁶ і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. ¹⁷ Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. ¹⁸ Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? ¹⁹ Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. ²⁰ За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножував­ся­ і дуже посилювався. ²¹ І оскільки повитухи боялися Бога, то Він ут­верд­жував доми їхні. ²² Тоді фараон усьому народові своєму повелів, го­во­ря­чи:­ всякого новонародженого [у єв­реїв] сина кидайте в ріку, а всяку дочку за­­лишайте живою.

Глава 1. [1] Бут. 46, 8. Діян. 7, 15. [2] Бут. 46, 8. Вих. 6, 14. [6] Бут. 50, 26. [7] Діян. 7, 17. Пс. 104, 24. [12] Пс. 104, 24. [13] Втор. 26, 6. Юдиф. 5, 11. [16] Прем. 18, 5. [21] 1 Цар. 2, 35. [22] Прем. 18, 5. Діян. 7, 19.

Глава 2 ↑

Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені. ² Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці; ³ але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, постави­ла в очереті біля берега ріки, ⁴ а сест­ра його стала здаля спостерігати, що з ним буде. ⁵ І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його. ⁶ Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це з єврейських дітей. ⁷ І сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля? ⁸ Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти. ⁹ Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його. ¹⁰ І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.

¹¹ Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих]. ¹² Подивившись туди й сюди і по­бачивши,­ що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску. ¹³ І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він то­му,­­­­ хто кривдив: навіщо ти б’єш ближ­нього твого? ¹⁴ А той сказав: хто поставив тебе начальником і суд­дею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізнали­ся про цю справу. ¹⁵ І почув фараон про цю справу і хотів убити Мой­сея; але Мойсей утік від фараона­ й зупи­нився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя. ¹⁶ У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили­ корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора]. ¹⁷ І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх. ¹⁸ І прий­шли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав­ [їм]: чому ви так скоро прийшли­ сьогодні? ¹⁹ Вони сказали: якийсь єгип­­­тянин захистив нас від пастухів і на­віть начерпав нам води і напо­їв овець [наших]. ²⁰ Він сказав доч­кам­­ своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб. ²¹ Мойсеєві сподобалося жити у цьо­го­ чоловіка; і він видав за Мойсея доч­ку свою Сепфору. ²² Вона [зачала і] на­­­родила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, гово­рив він, я став пришель­цем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]

²³ Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїле­ві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога. ²⁴ І по­чув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом. ²⁵ І побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог.

Глава 2. [2] Вих. 6, 20. Чис. 26, 59. 1 Пар. 23, 13. Діян. 7, 20. Євр. 11, 23. [3] Прем. 18, 5. [5] Діян. 7, 21. [11] Євр. 11, 24–25. [12] Діян. 7, 24. [14] Діян. 7, 27. [15] Діян. 7, 29. Бут. 29, 2. [17] Бут. 24, 13; 29, 8, 10. [18] Чис. 10, 29. [21] Вих. 18, 2. Чис. 12, 1. [22] Вих. 18, 3. 1 Пар. 23, 15. Діян. 7, 29. [23] Вих. 7, 7. [24] Бут. 15, 16. Лев. 26, 42.

Глава 3 ↑

Мойсей пас овець у Іофора, тес­тя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива. ² І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. ³ Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. ⁴ Господь побачив, що він іде дивитися, і звер­нувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]! ⁵ І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята. ⁶ І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся­ дивитися на Бога. ⁷ І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його ⁸ і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, амор­реїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв. ⁹ І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни. ¹⁰ Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих. ¹¹ Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя Єгипетського] і вивести з Єгипту си­нів Ізраїлевих? ¹² І сказав [Бог]: Я бу­­­ду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі. ¹³ І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог бать­ків ваших послав мене до вас. А во­ни скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм? ¹⁴ Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієгова] послав мене до вас. ¹⁵ І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід. ¹⁶ Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті. ¹⁷ І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед. ¹⁸ І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому. ¹⁹ Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною; ²⁰ і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас. ²¹ І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками: ²² кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.

Глава 3. [2] Діян. 7, 30. [4] Сир. 45, 5. [5] Нав. 5, 15. [6] Мф. 22, 32. Мк. 12, 26. Лк. 20, 37. [7] Чис. 20, 16. [10] Пс. 104, 26. [14] Одкр. 1, 4, 8. [15] Іс. 42, 8. Ос. 12, 5. Пс. 101, 13. [18] Вих. 5, 1, 3; 8, 1, 27. [20] Прем. 10, 15. Пс. 104, 27. [21] Вих. 11, 3. [22] Вих. 12, 35.

Глава 4 ↑

І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?] ² І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл. ³ Гос­подь сказав: кинь його на землю. Він кинув його на землю, і жезл перетворився на змія, і Мойсей побіг від нього. ⁴ І сказав Господь Мойсею: простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простяг руку свою, і взяв його [за хвіст]; і він став жезлом у руці його. ⁵ Це для того, щоб повірили [тобі], що явився тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. ⁶ Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг. ⁷ [Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його. ⁸ Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого; ⁹ якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться­ кров’ю на суші.

¹⁰ І сказав Мойсей Господу: о, Гос­поди! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий. ¹¹ Господь сказав [Мойсеєві]: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я Господь [Бог]? ¹² отже, піди, і Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити. ¹³ [Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати. ¹⁴ І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в сер­ці своєму; ¹⁵ ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах­ його і буду вчити вас, що вам ро­бити; ¹⁶ і буде говорити він замість тебе до народу; отже, він буде твоїми­ вустами, а ти будеш йому замість Бога; ¹⁷ і жезл цей [який був перетво­рений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення.

¹⁸ І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві в [зем­лі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї. ²⁰ І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою. ²¹ І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ. ²² І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій; ²³ Я говорю тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то ось, Я уб’ю сина твого, первістка твого.

²⁴ Дорогою на ночівлі трапилося, що зустрів його Господь і хотів умер­т­вити його. ²⁵ Тоді Сепфора, узявши кам’яний ніж, обрізала крайню плоть сина свого і, кинувши до ніг його, сказала: ти наречений крови у мене. ²⁶ І відійшов від нього Господь. Тоді сказала вона: наречений крови — за обрізанням.

²⁷ І Господь сказав Аарону: піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І він пішов, і зустрівся з ним біля гори Божої, і поцілував його. ²⁸ І переказав Мойсей Аарону всі слова Господа, Який його послав, і всі знамення, що Він заповідав. ²⁹ І пішов Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старійшин синів Ізраїлевих, ³⁰ і переказав [їм] Аарон усі слова, які говорив Господь Мойсеєві; і зробив Мойсей знамення перед очима народу, ³¹ і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.

Глава 4. [3] Вих. 7, 10, 15. [5] Вих. 3, 6, 15–16. 3 Цар. 18, 36. [6] Чис. 12, 10. [9] Вих. 7, 17, 19. Пс. 77, 44. [10] Вих. 6, 12. Іс. 6, 5. [11] Пс. 93, 9. [12] Мф. 10, 19–20. Лк. 21, 15. [15] Вих. 7, 2. Сир. 45, 3. [17] Вих. 4, 3. [18] Бут. 30, 25. [19] Бут. 31, 3. Мф. 2, 20. [21] Рим. 9, 18. [22] Єр. 31, 9. [23] Вих. 11, 5; 12, 29. 5, 2–3. [27] Вих. 3, 1. [29] Нав. 24, 5. Пс. 104, 26.

Глава 5 ↑

Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі. ² Але фа­раон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і від­пустив [синів] Ізраїля? я не знаю Гос­пода й Ізраїля не відпущу. ³ Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем. ⁴ І сказав­ їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу. ⁵ І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.

⁶ І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи: ⁷ не давайте надалі народу соломи для вироб­лення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому, ⁸ а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому; ⁹ дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами. ¹⁰ І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи; ¹¹ самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується. ¹² І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи. ¹³ Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома. ¹⁴ А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір? ¹⁵ І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми? ¹⁶ соломи не дають рабам твоїм,­ а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму. ¹⁷ Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: пі­демо, принесемо жертву Господу. ¹⁸ Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте. ¹⁹ І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день. ²⁰ І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них, ²¹ і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас. ²² І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене? ²³ бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, — Ти не визволив народ Твій.

Глава 5. [1] Вих. 7, 16; 8, 1, 20. [2] Іов. 21, 15. Пс. 11, 5. Дан. 3, 15. [3] Вих. 3, 18. [5] Вих. 1, 7. [21] Бут. 34, 30. 1 Цар. 13, 4.

Глава 6 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: те­пер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї. ² І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь. ³ Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям «Бог Всемогутній», а з ім’ям Моїм «Господь»* не відкрився їм; ⁴ і Я поставив завіт Мій з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували. ⁵ І Я почув стогін синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві, і згадав завіт Мій. ⁶ Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими; ⁷ і прийму вас Собі в народ і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас [із землі Єгипетської] з-під ярма єгипетського; ⁸ і введу вас у ту землю, про яку Я, піднявши руку Мою, клявся дати її Аврааму, Ісааку і Якову, і дам вам її у спадщину. Я Господь. ⁹ Мойсей переказав це синам Ізраїлевим; але вони не послухали Мойсея через легкодухість і тяжку роботу. ¹⁰ І сказав Господь Мойсею, говорячи: ¹¹ ввійди, скажи фараону, царю Єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї. ¹² І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний. ¹³ І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.

¹⁴ Ось начальники поколінь їх: си­ни Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові. ¹⁵ Сини Симеона:­ Іємуїл та Іамин, і Огад, й Іахин, і Цо­хар, і Саул, син хананеянки: це сі­мейства Симеона. ¹⁶ Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім. ¹⁷ Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх. ¹⁸ Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки. ¹⁹ Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх. ²⁰ Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім. ²¹ Сини Іцгарові: Корей і Нефег і Зихрі. ²² Сини Узиї­лові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі. ²³ Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і во­на народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара. ²⁴ Сини Корея: Асир, Елкана й Авиасаф: це сімей­ст­ва Кореєві. ²⁵ Єлеазар, син Аарона, узяв собі за дружину одну з дочок Футиїлових, і вона народила йому Финеєса. Ось начальники поколінь левитських за родинами їх. ²⁶ Аарон і Мойсей, це — ті, яким сказав Господь: виведіть синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх. ²⁷ Вони-то говорили фараонові, царю Єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих з Єгипту; це — Мойсей і Аарон. ²⁸ Отже, в той час, коли Господь говорив Мойсеєві в землі Єгипетській, ²⁹ Господь сказав Мой­сеєві,­ говорячи: Я Господь! скажи фараонові, царю Єгипетському, все, що Я говорю тобі. ³⁰ Мойсей же сказав перед Господом: ось, я некрасномовний: як же послухає мене фараон?

* Ієгова.

Глава 6. [1] Вих. 11, 1; 12, 33; 13, 3. [2] Вих. 15, 3. [3] Бут. 17, 1; 26, 24; 28, 13. [5] Вих. 2, 24. Лев. 26, 42. [7] Бут. 17, 7. [8] Єз. 47, 14. [12] Вих. 4, 10. Іс. 6, 5. [14] Бут. 46, 9. Чис. 26, 5. 1 Пар. 5, 1, 3. [15] 1 Пар. 4, 24. [16] 1 Пар. 6, 1; 23, 6. Чис. 3, 17; 26, 57. [17] Чис. 3, 18. 1 Пар. 6, 17; 23, 7. [18] Чис. 3, 19. [19] Чис. 26, 57. [20] Вих. 2, 1–2. Чис. 26, 59. 1 Пар. 6, 3; 23, 13. Діян. 7, 20. Євр. 11, 23. [21] Чис. 16, 1. [22] Лев. 10, 4. [23] Чис. 3, 2. [24] 1 Пар. 6, 22. [25] Чис. 25, 7. 1 Пар. 6, 4. [26] Діян. 7, 37. [30] Вих. 4, 10; 6, 12.

Глава 7 ↑

Але Господь сказав Мойсеєві: дивись, Я поставив тебе Богом фараону, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком: ² ти будеш говорити [йому] усе, що Я повелю тобі, а Аарон, брат твій, буде говорити фараону, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї; ³ але Я озлоблю серце фараонове, і явлю багато знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; ⁴ фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет і виведу воїнство Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із землі Єгипетської — судами великими; ⁵ тоді довідаються [усі] єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїлевих із середовища їх. ⁶ І зробили Мойсей і Аарон, як повелів їм Господь, так вони і зробили. ⁷ Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­ро­­нові, говорячи: ⁹ якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм. ¹⁰ Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як пове­лів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм. ¹¹ І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами: ¹² кожен з них кинув свій жезл, і вони зробилися зміями, але жезл Ааронів поглинув їхні жезли. ¹³ Серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив [їм] Господь.

¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві: впер­те серце фараонове: він не хоче відпустити народ. ¹⁵ Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою ¹⁶ і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався. ¹⁷ Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров, ¹⁸ і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки. ¹⁹ І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, — і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах. ²⁰ І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров, ²¹ і ри­ба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській. ²² І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озлобилося серце фараона, і не послу­хав їх, як і говорив Господь. ²³ І обер­нувся фараон, і пішов у дім свій; і серце його не пом’якшало і через це. ²⁴ І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки. ²⁵ І ви­повнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.

Глава 7. [1] Вих. 4, 15–16. [3] Вих. 4, 21; 14, 4. [4] Вих. 6, 6; 8, 15, 19. [6] Нав. 24, 5. [8] Вих. 9, 8; 12, 1. Втор. 4, 33. [9] Пс. 104, 27. [10] Вих. 4, 3. [11] 2 Тим. 3, 8. [13] 1 Цар. 6, 6. Вих. 4, 21. [14] 1 Цар. 6, 6. [16] Вих. 5, 1; 8, 1, 20. [17] Вих. 4, 9. [19] Вих. 8, 5. [20] Вих. 17, 5. Пс. 77, 44. [22] Прем. 17, 7.

Глава 8 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ² якщо ж ти не погодишся відпус­тити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами; ³ і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої, ⁴ і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби. ⁵ І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську. ⁶ Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську. ⁷ Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську. ⁸ І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу. ⁹ Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці. ¹⁰ Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш; ¹¹ і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться. ¹² Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона. ¹³ І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх]; ¹⁴ і зібрали їх у купи, і засмерділа земля. ¹⁵ І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.

¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській. ¹⁷ Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на лю­дях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській. ¹⁸ Намагалися також і волх­ви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі. ¹⁹ І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.

²⁰ І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі]; ²¹ а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть; ²² і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі; ²³ Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі]. ²⁴ Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух. ²⁵ І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі. ²⁶ Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням? ²⁷ ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь]. ²⁸ І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу]. ²⁹ Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки­ фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу. ³⁰ І вийшов Мойсей від фараона і помолився Гос­поду. ³¹ І зро­бив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної. ³² Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.

Глава 8. [1] Вих. 5, 1; 7, 16. [5] Вих. 7, 19. [6] Пс. 77, 45; 104, 30. [7] Прем. 17, 7. [8] Вих. 10, 16. 3 Цар. 13, 6. [10] Вих. 9, 14; 15, 11. [15] Рим. 2, 4–5. Вих. 4, 21. [17] Пс. 104, 31. [19] Пс. 63, 10. Мф. 12, 28. Лк. 11, 20. [22] Вих. 9, 26. [24] Пс. 104, 31. Прем. 16, 9. [26] Бут. 43, 32; 46, 34. [27] Вих. 3, 18. [28] 3 Цар. 13, 6. Діян. 8, 24. [31] Вих. 10, 19; 14, 28.

Глава 9 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпус­ти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ² бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його, ³ то ось, рука Гос­подня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моро­виця дуже тяжка; ⁴ і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого. ⁵ І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у зем­лі цій. ⁶ І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого. ⁷ Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві й Ааро­ну: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його]; ⁹ і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській. ¹⁰ Вони взяли по­піл з печі і постали перед лицем фа­раона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі. ¹¹ І не могли волх­ви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгип­тянах. ¹² Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.

¹³ І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ¹⁴ бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнав­ся, що немає подібного до Мене на всій землі; ¹⁵ якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі: ¹⁶ але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі; ¹⁷ ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, — ¹⁸ ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подіб­ного не було в Єгипті з дня заснування його донині; ¹⁹ отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть. ²⁰ Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми; ²¹ а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі. ²² І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській. ²³ І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську; ²⁴ і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її. ²⁵ І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град]; ²⁶ тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду. ²⁷ І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні; ²⁸ помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на зем­лі], і відпущу вас і не буду більше затримувати. ²⁹ Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля; ³⁰ але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога. ³¹ Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився; ³² а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні. ³³ І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю. ³⁴ І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив сер­це своє сам і раби його. ³⁵ І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.

Глава 9. [1] Вих. 5, 1; 7, 16; 10, 3. [3] Втор. 2, 15. Пс. 77, 50. [7] Вих. 7, 14; 8, 15, 32. [8] Вих. 7, 8. [11] Прем. 17, 7. [12] Вих. 4, 21; 8, 15. [16] Рим. 9, 17. [23] Пс. 77, 47–48; 104, 32. Прем. 16, 16; 19, 19. [27] Вих. 10, 16. Плач. 1, 18. [29] Пс. 23, 1.

Глава 10 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої, ² і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь. ³ Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ⁴ а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завт­ра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область: ⁵ вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уцілі­ло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі, ⁶ і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона. ⁷ Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине? ⁸ І повернули Мойсея й Аарона­ до фараона, і [фараон] сказав їм: пі­діть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде? ⁹ І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями­ нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому]. ¹⁰ [Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з діть­ми? бачите, у вас недобрий намір! ¹¹ ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.

¹² Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду. ¹³ І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану. ¹⁴ І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої; ¹⁵ вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській. ¹⁶ Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами; ¹⁷ тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть. ¹⁸ [Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу. ¹⁹ І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській. ²⁰ Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.

²¹ І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде тем­рява на землі Єгипетській, відчутна пітьма. ²² Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні; ²³ не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх. ²⁴ Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші ­не­­­хай ідуть з вами. ²⁵ Але Мойсей сказав:­ [ні,] дай також у руки наші жерт­ви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому; ²⁶ нехай підуть­ і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву­ Господу [Богу нашому]. ²⁷ І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх. ²⁸ І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш. ²⁹ І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.

Глава 10. [2] Вих. 12, 26. [3] Вих. 9, 1. [4] Пс. 104, 34. [12] Вих. 9, 32. [13] Вих. 14, 21. Чис. 11, 31. [14] Пс. 77, 46. [15] Пс. 104, 35. [16] Вих. 8, 25; 9, 27. [19] Вих. 8, 31. [20] Вих. 11, 10. [21] Іс. 50, 3. [22] Пс. 104, 28. [23] Прем. 17, 5; 18, 1. [24] Вих. 8, 8.

Глава 11 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси; ² підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу]. ³ І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів­ фараонових і в очах [усього] народу.­ ⁴ І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгип­ту, ⁵ і помре всякий первісток у зем­лі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби; ⁶ і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше; ⁷ у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами. ⁸ І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Піс­ля цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножи­лися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській. ¹⁰ Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.­

Глава 11. [1] Вих. 6, 1; 12, 33. Пс. 104, 38. [3] Вих. 3, 21; 12, 36. Сир. 45, 1. [5] Пс. 77, 51; 104, 36. Прем. 18, 5. [10] Вих. 9, 16; 10, 20. Рим. 9, 17.

Глава 12 ↑

І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: ² місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. ³ Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; ⁴ коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближ­чим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. ⁵ Агнець у вас має бути­ без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, ⁶ і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері ⁷ і нехай візьмуть від крови його і помас­тять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; ⁸ нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; ⁹ не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; ¹⁰ не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. ¹¹ Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня. ¹² А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. ¹³ І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і про­йду мимо вас, і не буде у вас пошести­ згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. ¹⁴ І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньо­му і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. ¹⁵ Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого­ дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. ¹⁶ І в перший день нехай буде у вас священне зіб­рання, і в сьомий день священне зіб­рання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ мож­на робити вам. ¹⁷ Дотримуйтесь опріс­ноків, тому що в цей самий день Я ви­вів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. ¹⁸ З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; ¹⁹ сім днів не повин­но бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. ²⁰ Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте пріс­ний хліб.

²¹ І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; ²² і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. ²³ І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. ²⁴ Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. ²⁵ Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. ²⁶ І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? ²⁷ скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгип­ті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. ²⁸ І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.

²⁹ Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня,­ що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. ³⁰ І встали вночі­ фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. ³¹ І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; ³² і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть ме­не. ³³ І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо.

³⁴ І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. ³⁵ І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян ре­чей срібних і речей золотих і одягу. ³⁶ Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони дава­ли­ йому, і обібрав він єгиптян. ³⁷ І вирушили сини Ізраїлеві з Раам­сеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; ³⁸ і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. ³⁹ І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.

⁴⁰ Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в зем­лі Ханаанській], було чотириста тридцять років. ⁴¹ Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. ⁴² Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні.

⁴³ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­­ро­­­ну: ось устав Пасхи: ніякий іно­­пле­­­мінник не повинен їсти її; ⁴⁴ а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; ⁴⁵ поселенець і найманець не повинен їсти її. ⁴⁶ В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. ⁴⁷ Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. ⁴⁸ Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а нія­кий необрізаний не повинен їсти її; ⁴⁹ один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.

⁵⁰ І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. ⁵¹ У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх.

Глава 12. [2] Чис. 9, 1. Вих. 13, 4. Нав. 4, 19. [3] Ін. 1, 29. 1 Кор. 5, 7. [6] Вих. 16, 12. Лев. 23, 5. Втор. 16, 6. [8] Чис. 9, 11. [9] Втор. 16, 7. [10] Вих. 23, 18; 34, 25. [11] Лк. 12, 35. Еф. 6, 14. 1 Пет. 1, 13. [12] Пс. 135, 10. Євр. 11, 28. Чис. 33, 4. [14] Рим. 10, 4. [15] Вих. 23, 15; 34, 18. [18] Єз. 45, 21. Лев. 23, 5. Чис. 28, 16. [20] Втор. 16, 4. 1 Кор. 5, 8. [23] Євр. 11, 28. [26] Вих. 10, 2; 13, 8. Втор. 6, 20. [27] 1 Кор. 11, 26. [29] Пс. 77, 51; 104, 36; 134, 8; 135, 10. Прем. 18, 5. [35] Вих. 3, 22. [36] Вих. 3, 21. Пс. 104, 37. [37] Чис. 33, 3. Нав. 24, 6. Пс. 135, 11–12. [40] Бут. 15, 13. [43] Вих. 7, 8. 2 Кор. 6, 16. Еф. 2, 12. [45] Гал. 4, 7. [46] Чис. 9, 12. Ін. 19, 36. [48] 1 Кор. 11, 28. [49] Лев. 24, 22. Гал. 3, 28.

Глава 13 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, ка­жучи: ² освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. ³ І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: ⁴ сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. ⁵ І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; ⁶ сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу; ⁷ прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. ⁸ І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. ⁹ І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. ¹⁰ Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. ¹¹ І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, — ¹² відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що роз­криває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, ¹³ а вся­ко­­­­го з ослів, що розкриває [утробу], за­міняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй. ¹⁴ І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: ру­­­кою­ міцною вивів нас Господь із Єгип­­ту, із дому рабства; ¹⁵ бо коли фа­­­­раон опирався від­пустити нас, Гос­подь умертвив усіх пер­віс­т­ків у землі Єгипетській, від пер­вістка люд­ського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; ¹⁶ і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.

¹⁷ Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі­ Филистимської, тому що вона близь­ка; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. ¹⁸ І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. ¹⁹ І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. ²⁰ І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. ²¹ Гос­подь же йшов перед ними вдень у стовпі хмар­ному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі. ²² Не відлучався­ стовп хмарний удень і стовп вогнен­ний уночі від лиця [усього] народу.

* У місяці колосся.

Глава 13. [2] Вих. 22, 29; 34, 19. Лев. 27, 26. Чис. 3, 13; 8, 17. Лк. 2, 23. [3] Вих. 23, 15. [5] Бут. 15, 7; 18–21; 17, 8. [7] 1 Кор. 5, 8. [8] Вих. 12, 26. [9] Втор. 6, 8; 11, 18. [10] Вих. 12, 14. [11] Бут. 15, 18. [12] Вих. 13, 2. [13] Вих. 34, 20. Чис. 3, 46. [14] Вих. 12, 26. [15] Вих. 4, 23; 12, 29. [16] Втор. 6, 8. [17] 1 Кор. 10, 13. [18] Пс. 77, 52–53. [19] Бут. 50, 25. Нав. 24, 32. [20] Чис. 33, 6. [21] Вих. 14, 19. Чис. 14, 14. Втор. 1, 33; 4, 37. Пс. 77, 14; 104, 39. Неєм. 9, 19.

Глава 14 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи: ² скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря. ³ І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. ⁴ А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.

⁵ І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? ⁶ [Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою; ⁷ і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. ⁸ І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. ⁹ І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном. ¹⁰ Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа, ¹¹ і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгип­ті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив­ з нами, вивівши нас з Єгипту? ¹² Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі. ¹³ Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік; ¹⁴ Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.

¹⁵ І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, ¹⁶ а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і про­йдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші; ¹⁷ Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його; ¹⁸ і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.

¹⁹ І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними; ²⁰ і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч. ²¹ І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води. ²² І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків. ²³ Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.

²⁴ І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян; ²⁵ і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян. ²⁶ І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на верш­ників їхніх. ²⁷ І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. ²⁸ І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них. ²⁹ А сини Ізраїлеві пройшли по суші се­­ред моря; води [були] їм стіною з пра­­­вого і [стіною] з лівого боків. ³⁰ І виз­­волив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. ³¹ І побачи­ли ізраїль­тяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Гос­пода і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:

Глава 14. [2] Чис. 33, 7. Єр. 44, 1. [4] Вих. 4, 21; 10, 20. Єз. 28, 22. Рим. 9, 17. [8] Прем. 19, 3. Вих. 13, 3. [9] Нав. 24, 6. 1 Мак. 4, 9. [11] Пс. 105, 7. [13] 2 Пар. 20, 17. [14] Втор. 1, 30; 3, 22. Суд. 5, 20. [15] Нав. 24, 7. [19] Вих. 13, 21. [21] Пс. 77, 13; 105, 9; 113, 3. Нав. 4, 23. [22] 1 Кор. 10, 1. Євр. 11, 29. Юдиф. 5, 13. [24] Пс. 77, 14. [25] Втор. 3, 22. [27] Прем. 18, 5; 19, 5. Вих. 15, 7. [28] Пс. 105, 11; 135, 15. [31] Пс. 105, 12; 108, 27. 2 Пар. 20, 20.

Глава 15 ↑

Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море. ² Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його. ³ Господь муж брані, Єгова ім’я Йому. ⁴ Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі. ⁵ Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь. ⁶ Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога. ⁷ Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що пов­стали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому. ⁸ Від подуву Твого розступилися во­ди, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря. ⁹ Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя. ¹⁰ Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах. ¹¹ Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес? ¹² Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля. ¹³ Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, — супровод­жуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї. ¹⁴ Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських; ¹⁵ тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів мо­авитських, засумували всі жителі­ Ханаана. ¹⁶ Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав. ¹⁷ Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико! ¹⁸ Господь буде царювати повіки й у вічність. ¹⁹ Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві про­йшли по суші серед моря.

²⁰ І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю. ²¹ І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.

²² І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води. ²³ Прийшли в Мерру — і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*. ²⁴ І ремствував народ на Мой­­сея, говорячи: що нам пити? ²⁵ [Мойсей] заволав до Господа, і Гос­подь показав йому дерево, і він кинув­ його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його. ²⁶ І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.

²⁷ І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.

* Гіркота.

Глава 15. [1] Пс. 105, 12. [2] Пс. 117, 6–7. Іс. 12, 2. [3] Суд. 20, 35. Вих. 3, 14. Ос. 12, 5. [5] Неєм. 9, 11. Одкр. 18, 21. [6] Пс. 117, 15. [7] Вих. 14, 27. Іс. 5, 24; 47, 14. [8] Іс. 63, 12–13. [9] Вих. 14, 3, 9. [10] Пс. 73, 13. [11] Вих. 18, 11. 1 Цар. 2, 2. Пс. 39, 6. [13] Пс. 76, 21. [14] Нав. 2, 9. [16] Втор. 4, 37. [17] Пс. 43, 2–3; 79, 9. [18] Пс. 88, 19. [19] Вих. 14, 22. [20] Пс. 67, 26. [22] Бут. 16, 7. Чис. 33, 8. [25] Сир. 38, 5. [26] Вих. 23, 25. Втор. 7, 15. Іс. 3, 7. [27] Чис. 33, 9.

Глава 16 ↑

І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської. ² І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, ³ і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом. ⁴ І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я до­щем дам вам хліб з неба, і нехай на­род виходить і збирає щодня, скіль­ки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні; ⁵ а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні. ⁶ І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської, ⁷ і вранці побачите славу Господ­ню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас? ⁸ І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа. ⁹ І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: стань­те перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше. ¹⁰ І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ¹² Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.

¹³ Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; ¹⁴ роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі. ¹⁵ І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу; ¹⁶ ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте. ¹⁷ І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало; ¹⁸ і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти. ¹⁹ І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку. ²⁰ Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей. ²¹ І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сон­це,­ воно тануло. ²² У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві. ²³ І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку. ²⁴ І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому. ²⁵ І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі; ²⁶ шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день. ²⁷ Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.

²⁸ І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх? ²⁹ дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день. ³⁰ І спочивав народ у сьомий день. ³¹ І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом. ³² І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської. ³³ І сказав Мойсей Ааро­ну: візьми один сосуд [золотий], і по­клади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші. ³⁴ І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.

³⁵ Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської. ³⁶ А гомор є десята частина ефи.

Глава 16. [1] Чис. 33, 11. Прем. 11, 2. Діян. 7, 36; 13, 18. [2] Вих. 15, 24. Пс. 105, 13. 1 Кор. 10, 10. [4] Пс. 77, 25; 104, 40. Прем. 16, 20. [7] 1 Кор. 10, 10. Чис. 16, 11. [8] Чис. 11, 18. [10] Сир. 45, 3. [12] Вих. 12, 6. Чис. 11, 7. [13] Прем. 16, 2. Чис. 11, 31. Пс. 77, 27; 104, 40. [14] Чис. 11, 7. [15] Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. Ін. 6, 31. 1 Кор. 10, 3. [18] 2 Кор. 8, 15. [23] Бут. 2, 2. [26] Чис. 11, 6. [29] Бут. 2, 2–3. [31] Чис. 11, 7. Прем. 16, 20. [33] Євр. 9, 4. [35] Нав. 5, 12. Неєм. 9, 15.

Глава 17 ↑

І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у до­рогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу. ² І дорікав народ Мойсею, і говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей: чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа? ³ І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші? ⁴ Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням. ⁵ І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди; ⁶ ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських. ⁷ І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?

⁸ І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі. ⁹ Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з амаликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй. ¹⁰ І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] воювати з амаликитянами; а Мойсей і Аарон і Ор зійшли на вершину пагорба. ¹¹ І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик; ¹² але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтри­мували руки його, один з одного, а ін­­ший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця. ¹³ І знищив Ісус Амалика і народ його вістрям меча. ¹⁴ І сказав Господь Мойсею: напиши це для пам’яті в книгу і донеси до Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять амаликитян з піднебесної. ¹⁵ І влаштував Мойсей жертовник [Господу] і нарік йому ім’я: Ієгова Ниссі**. ¹⁶ Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.

* Спокуса й докір.

** Господь прапор мій.

Глава 17. [1] Чис. 33, 14. [2] Чис. 20, 2–3. Втор. 9, 7. [3] Вих. 14, 11. [4] Чис. 14, 10. [5] Вих. 7, 20. [6] Чис. 20, 11. Пс. 77, 16; 104, 41. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10, 4. [8] Втор. 25, 17. Прем. 11, 3. [9] Нав. 1, 1. [10] Вих. 24, 14; 31, 2. [11] Нав. 8, 18. [13] Суд. 4, 23. Прем. 11, 3. [14] Вих. 34, 27. Чис. 24, 20. Втор. 25, 17, 19.

Глава 18 ↑

І почув Іофор, священик ма­діамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Гос­подь Ізраїля з Єгипту, ² і взяв Іофор, тесть Мойсеїв, Сепфору, дружину Мойсеєву, перед тим повернену, ³ і двох синів її, з яких одному ім’я Гирсам, тому що говорив Мойсей: я прибулець у землі чужій; ⁴ а другому ім’я Єлиєзер, тому що [говорив він] Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового. ⁵ І прийшов Іофор, тесть Мойсея, з синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався станом біля гори Божої, ⁶ і дав знати Мойсею: я, тесть твій Іофор, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею. ⁷ Мойсей вийшов назустріч тестю своєму, і поклонився­ [йому], і цілував його, і після взаємного привітання вони ввійшли в намет. ⁸ І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгип­тян]. ⁹ Іофор радів за всі благодіяння, які Господь явив Ізраїлю, коли визволив його з руки єгиптян [і з руки фараона], ¹⁰ і сказав Іофор: благословенний Господь, Який визволив вас з руки єгиптян і з руки фараонової, Який визволив народ цей з-під вла­ди єгиптян; ¹¹ нині дізнався я, що Господь великий більше за всіх богів, у тому самому, чим вони підносилися над ізраїльтянами. ¹² І приніс Іофор, тесть Мойсеїв, всепалення і жертви Богу; і прийшов Аарон і всі старійшини Ізраїлеві їсти хліб з тестем Мойсеєвим перед Богом.

¹³ На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мой­сеєм з ранку до вечора. ¹⁴ І бачив ­[Іо­фор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора? ¹⁵ І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога; ¹⁶ коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його. ¹⁷ Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш: ¹⁸ ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її; ¹⁹ отже, послухай слів моїх; я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: будь ти для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його]; ²⁰ навчай їх уставів [Божих] і законів [Його], указуй їм шлях [Його], яким вони повинні йти, і діла, які вони повинні робити; ²¹ ти ж зна­йди [собі] з усього народу лю­дей­ здіб­них, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами]; ²² нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар; ²³ якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти,­ і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром. ²⁴ І послухав Мой­­сей слова тестя свого і зробив усе, що він говорив [йому]; ²⁵ і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей і поставив їх началь­никами народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами], ²⁶ і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі. ²⁷ І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.

Глава 18. [1] Вих. 2, 16. [2] Вих. 2, 21; 4, 20. [3] Вих. 2, 22. [4] Вих. 2, 15. [5] Вих. 3, 1. [6] Чис. 10, 29. [11] Вих. 1, 13; 15, 11. 1 Пар. 17, 25. [12] Втор. 12, 7. [18] Втор. 1, 9. [21] Чис. 11, 16. Втор. 1, 13. 2 Пар. 19, 5–6. [25] Чис. 11, 16. Втор. 1, 15. 1 Пар. 27, 1. [26] Втор. 1, 17. [27] Чис. 10, 30.

Глава 19 ↑

У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Синайську. ² І рушили вони з Рефидима, і прийшли в пустелю Синайську, і розташувалися там станом у пустелі; і розташувався там Ізраїль станом навпроти гори.

³ Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: ⁴ ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; ⁵ отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля, ⁶ а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим. ⁷ І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь. ⁸ І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс­ Мойсей слова народу Господу.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назав­жди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. ¹⁰ І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, ¹¹ щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; ¹² і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, ¹³ рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору. ¹⁴ І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій. ¹⁵ І сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин.

¹⁶ На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і труб­ний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. ¹⁷ І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. ¹⁸ Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і підні­мав­ся від неї дим, як дим з печі, і вся го­ра сильно коливалася; ¹⁹ і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. ²⁰ І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. ²¹ І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Гос­пода бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; ²² священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь. ²³ І сказав Мойсей­ Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо го­ри й освяти її. ²⁴ І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. ²⁵ І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.

Глава 19. [2] Чис. 33, 15. [3] Діян. 7, 38. [4] Втор. 29, 2. [5] Втор. 5, 2. Пс. 23, 1. [6] 1 Пет. 2, 9. [8] Втор. 5, 27; 26, 17. Вих. 20, 18; 24, 16. Чис. 9, 15. [10] Лев. 11, 45. Нав. 3, 5. 1 Цар. 16, 5. [12] Євр. 12, 20. [14] Нав. 3, 5. [15] 1 Цар. 21, 4. 1 Кор. 7, 5. [16] Втор. 5, 4. [17] Втор. 4, 10. [18] Втор. 4, 11. Суд. 5, 4–5. Євр. 12, 18. [19] Діян. 7, 38. [20] 3 Цар. 19, 8. [21] Вих. 33, 20. Суд. 6, 22. 1 Кор. 10, 8. [22] Лев. 10, 3.

Глава 20 ↑

І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:

² Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; ³ нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.

⁴ Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; ⁵ не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, ⁶ і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.

⁷ Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.

⁸ Пам’ятай день суботній, щоб святити його; ⁹ шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, ¹⁰ а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні доч­ка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; ¹¹ бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.

¹² Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

¹³ Не вбивай.

¹⁴ Не перелюбствуй.

¹⁵ Не кради.

¹⁶ Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.

¹⁷ Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.

¹⁸ Весь народ бачив громи і по­лум’я i звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік. ¹⁹ І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми буде­мо слухати, але щоб не говорив з на­ми Бог, щоб нам не померти. ²⁰ І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випро­бу­вати вас і щоб страх Його був перед­ лицем вашим, щоб ви не грішили. ²¹ І стояв [весь] народ віддалік, а Мой­сей вступив у морок, де Бог.

²² І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам; ²³ не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі: ²⁴ зроби Мені жер­товник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе; ²⁵ якщо ж будеш робити Мені жертов­ник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх; ²⁶ і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.

Глава 20. [1] Втор. 4, 13. [2] Втор. 5, 6. Пс. 80, 11. [З] Втор. 5, 7. [4] Лев. 26, 1. Втор. 5, 8. Пс. 96, 7. [5] Чис. 14, 18. Втор. 5, 9. [6] Вих. 34, 7. Втор. 5, 10. [7] Лев. 19, 12. Втор. 5, 11. Мф. 5, 33. [8] Вих. 31, 13. Втор. 5, 12. Єз. 20, 12. [9] Лев. 23, 3. Втор. 5, 13. [10] Втор. 5, 14. Мф. 12, 2. [11] Бут. 2, 2. Вих. 31, 17. Євр. 4, 4. [12] Втор. 5, 16. Мф. 15, 4. Мк. 7, 10. Еф. 6, 2–3. Сир. 3, 8. [13] Втор. 5, 17. Мф. 5, 21; 19, 18. Мк. 10, 19. Рим. 13, 9. [14] Втор. 5, 18. Мф. 5, 27. [15] Втор. 5, 19. [16] Втор. 5, 20. [17] Втор. 5, 21. Рим. 7, 7; 13, 9. [18] Євр. 12, 19. [19] Втор. 18, 16. Євр. 12, 19–20. [20] Бут. 22, 1. [21] 3 Цар. 8, 12. Євр. 12, 18. [23] Вих. 34, 17. [24] Вих. 27, 8. Втор. 12, 11. [25] Втор. 27, 5. Нав. 8, 31. [26] Вих. 28, 42.

Глава 21 ↑

І ось закони, які ти оголосиш їм: ² якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма; ³ якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його; ⁴ якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один; ⁵ але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, — ⁶ то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.

⁷ Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби; ⁸ якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її; ⁹ якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок; ¹⁰ якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття; ¹¹ а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.

¹² Хто вдарить людину так, що во­на помре, нехай буде відданий на смерть; ¹³ але якщо хто не злонавмис­но, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці]; ¹⁴ а якщо хто з наміром умертвить ближ­нього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.

¹⁵ Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.

¹⁶ Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.

¹⁷ Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.

¹⁸ Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль, ¹⁹ то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його. ²⁰ А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; ²¹ але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.

²² Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного­ пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; ²³ а якщо буде пошкодження, то віддай душу за ду­шу, ²⁴ око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, ²⁵ обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.

²⁶ Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; ²⁷ і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.

²⁸ Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний; ²⁹ але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть; ³⁰ якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього. ³¹ Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним. ³² Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.

³³ Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел, ³⁴ то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.

³⁵ Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл; ³⁶ а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.

* Тобто перед суддями. Пс. 81, 1, 2, 6.

Глава 21. [2] Втор. 15, 12. Єр. 34, 14. [4] Лев. 25, 44. Бут. 21, 10. Гал. 4, 24. [5] Втор. 15, 16. [6] Лев. 25, 39–41. [9] Вих. 22, 16. [12] Лев. 24, 17. [13] Втор. 19, 2. [14] Втор. 19, 11. 3 Цар. 2, 29, 31. [17] Лев. 20, 9. Притч. 20, 20. Мф. 15, 4. Мк. 7, 10. [19] 2 Цар. 3, 29. [20] Лев. 25, 39. [24] Лев. 24, 20. Втор. 19, 21. Мф. 5, 38. [28] Бут. 9, 5.

Глава 22 ↑

Якщо хто украде вола або вів­­цю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.

² Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому; ³ але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним; ⁴ якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.

⁵ Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.

⁶ Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.

⁷ Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі; ⁸ а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого. ⁹ Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загуб­лену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому сво­єму вдвічі.

¹⁰ Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, — ¹¹ клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити; ¹² а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його; ¹³ якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.

¹⁴ Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкод­жена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити; ¹⁵ якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.

¹⁶ Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину; ¹⁷ а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.

¹⁸ Ворожки не залишай у живих.

¹⁹ Усякий скотоложник нехай бу­де відданий на смерть.

²⁰ Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.

²¹ Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.

²² Ні вдови, ні сироти не утискуйте; ²³ якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, ²⁴ і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.

²⁵ Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви. ²⁶ Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її, ²⁷ тому що вона є єдиний покров у нього, вона — одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.

²⁸ Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.

²⁹ Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх; ³⁰ те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день відда­вай їх Мені. ³¹ І будете в Мене людь­ми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.

Глава 22. [1] 2 Цар. 12, 6. [8] Вих. 21, 6. Пс. 81, 1, 6. Ін. 10, 35. [12] Бут. 31, 39. [16] Втор. 22, 28. [18] Лев. 19, 31; 20, 27. Втор. 18, 11. [20] Втор. 13, 13, 15. [21] Вих. 23, 9. Лев. 19, 33–34. [22] Зах. 7, 10. [25] Лев. 25, 36. Пс. 14, 5. Єз. 18, 8. [26] Втор. 24, 12. [28] Діян. 23, 5. [29] Єз. 44, 30. Вих. 13, 2. Лк. 2, 23. [31] Лев. 22, 8. Єз. 44, 31.

Глава 23 ↑

Не прислухайся до пустих чуток, не давай руки твоєї нечес­тивому, щоб бути свідком неправди.

² Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй по́зову, відступаючи за біль­шістю від правди; ³ і бідному не потурай у по́зові його.

⁴ Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього; ⁵ якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.

⁶ Не суди перекручено по́зову бід­ного твого. ⁷ Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника. ⁸ Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.

⁹ Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.

¹⁰ Шість років засівай землю твою і збирай врожай її, ¹¹ а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю. ¹² Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.

¹³ Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.

¹⁴ Тричі на рік святкуй Мені: ¹⁵ дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками; ¹⁶ додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою. ¹⁷ Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].

¹⁸ [Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квас­не, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.

¹⁹ Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого.

Не вари козеняти в молоці матері його.

²⁰ Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі]; ²¹ зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не прос­тить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому. ²² [Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священст­вом і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх. ²³ Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, хананеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого], ²⁴ то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні:

²⁵ служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби. ²⁶ Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним. ²⁷ Жах Мій пошлю перед тобою, і в збентеження приведу всякий народ, до якого ти прийдеш, і буду повертати до тебе тил усіх ворогів твоїх; ²⁸ пошлю перед тобою шершнів, і вони поженуть від лиця твого [аморреїв,] евеїв, [ієвусеїв,] хананеїв і хеттеїв; ²⁹ не вижену їх від лиця твого в один рік, щоб земля не зробилася порожньою і не розмножилися проти тебе звірі по­ль­о­­­ві: ³⁰ мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї. ³¹ Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євф­рату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого; ³² [не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми; ³³ не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.

Глава 23. [1] Лев. 19, 11. [3] Лев. 19, 15. [4] Втор. 22, 1. [5] Лк. 14, 5. [6] Втор. 16, 19. Іс. 10, 1–2. [7] Дан. 13, 62. [8] Втор. 16, 19. Сир. 20, 29. [9] Втор. 10, 19. Бут. 46, 5. Вих. 22, 21. [10] Лев. 25, 3. [12] Вих. 20, 9. Лев. 23, 3. [13] Втор. 27, 1. Вих. 20, 3. Нав. 23, 7. [15] Вих. 13, 3. Сир. 35, 4. [16] Лев. 23, 34. [17] Вих. 34, 23. Втор. 16, 16. [19] Вих. 34, 26. Втор. 14, 21. [20] Вих. 13, 21; 14, 19. [21] Іс. 63, 10. Єр. 23, 6. Ін. 10, 30. [22] Втор. 18, 15. Бут. 12, 3. [23] Вих. 33, 2. Втор. 7, 1. Нав. 24, 11. [24] Вих. 20, 5. Бут. 35, 2. [25] Мф. 6, 33. Вих. 15, 26. [26] Втор. 7, 14. [27] Бут. 35, 5. [28] Втор. 7, 20. Нав. 24, 12. [31] Бут. 15, 18; 28, 14. Чис. 34, 2. [32] Вих. 34, 15. Втор. 7, 2. [33] Вих. 34, 12.

Глава 24 ↑

І Мойсеєві сказав Він: піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля; ² Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним.

³ І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].

⁴ І написав Мойсей усі слова Господні і, вставши рано-вранці, поставив під горою жертовник із дванадцяти каменів, за числом дванадцяти колін Ізраїлевих; ⁵ і послав юнаків із синів Ізраїлевих, і принесли вони всепалення, і закололи тельців для мирної жертви Господу [Богу]. ⁶ Мойсей, узявши половину крови, влив у чаші, а другою половиною окропив жертовник; ⁷ і взяв книгу завіту і прочитав уголос народу, і сказали вони: все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні. ⁸ І взяв Мойсей крови й окропив народ, говорячи: ось кров завіту, який Господь уклав з вами про всі слова ці.

⁹ Потім зійшов Мойсей і Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, ¹⁰ і бачили [місце стояння] Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне. ¹¹ І Він не простяг руки Своєї на обраних з синів Ізраїлевих: вони бачили [місце] Бога, і їли і пили.

¹² І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх. ¹³ І встав Мойсей з Ісусом, слугою своїм, і пішов Мойсей на гору Божу, ¹⁴ а старійшинам сказав: залишайтеся тут, поки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них. ¹⁵ І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору, ¹⁶ і слава­ Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день [Господь] воззвав до Мойсея з середини хмари. ¹⁷ Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає. ¹⁸ Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.

Глава 24. [1] Вих. 18, 25. [3] Ін. 7, 19. [4] Бут. 31, 45. [5] Чис. 3, 41. [7] Тов. 5, 1. [8] Євр. 9, 19–20. [10] Вих. 33, 20. Єз. 1, 26; 10, 1. [11] Вих. 19, 12; 33, 22. [14] Вих. 31, 2; 35, 30. [16] Вих. 19, 9. 3 Цар. 8, 10–11. 2 Пар. 7, 1. [17] Втор. 4, 24; 9, 3. Євр. 12, 29. [18] Вих. 34, 28. Втор. 9, 9, 18.

Глава 25 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи: ² скажи синам Ізраїлевим, щоб вони зробили Мені приношення; від усякої людини, у якої буде ревність, приймайте приношення Мені.

³ Ось приношення, що ви повинні приймати від них: золото і срібло і мідь, ⁴ і вовну блакитну, пурпурову і червлену, і висон, і козячу [вовну], ⁵ і шкури баранячі червоні, і шкіри сині, і дере́ва ситим, ⁶ єлей для світильника, пахощі для єлею помазання і для запашного кадіння, ⁷ камінь онікс і камені вставні для ефода* і для наперсника. ⁸ І влаштують вони Мені святилище, і буду перебувати серед них; ⁹ усе [зробіть], як Я показую тобі, і зразок скинїї і зразок усіх сосудів її; так і зробіть.

¹⁰ Зробіть ковчег з дерева ситим: довжина йому два лікті з половиною, і ширина йому півтора ліктя, і висота йому півтора ліктя; ¹¹ і обкла­ди його чистим золотом, зсередини і ззов­ні покрий його; і зроби нагорі навколо нього золотий вінець [плетений]; ¹² і відлий для нього чотири золотих кільця й укріпи на чотирьох нижніх кутах його: два кіль­ця на одному боці його, два кільця на другому боці його. ¹³ Зроби­ з дерева ситим жердини й обклади їх [чистим] золотом; ¹⁴ і вклади­ жердини в кільця, з боків ковчега,­ щоб за допомогою них носити ковчег; ¹⁵ у кіль­цях ковчега повинні бути жердини і не повинні зніматися з нього. ¹⁶ І поклади в ковчег одкро­вен­ня, що Я дам тобі. ¹⁷ Зроби також кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина її півтора ліктя ¹⁸ і зроби із золота двох херувимів: карбованої роботи, зроби їх на обох кінцях кришки; ¹⁹ зроби одного херувима з одного краю, а другого херувима з іншо­го краю; такими, що виступають з кришки, зро­біть херувимів на обох краях її; ²⁰ і будуть херувими з розпростертими догори крилами, покриваючи­ кри­лами своїми кришку, а лицями свої­ми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів. ²¹ І по­клади кришку на ковчег згори, у ков­чег же поклади одкровення, що Я дам тобі; ²² там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим.

²³ І зроби стіл з дерева ситим, дов­жиною у два лікті, шириною в лікоть, і висотою у півтора ліктя, ²⁴ і об­­­клади його золотом чистим, і зроби навколо нього золотий вінець [плетений]; ²⁵ і зроби навколо нього стінки в долоню і біля стінок його зроби золотий вінець навколо; ²⁶ і зроби для нього чотири кільця золотих і закріпи кільця на чотирьох кутах біля чотирьох ніжок його; ²⁷ на стінках повинні бути кільця, щоб вкладати жердини для носіння на них столу; ²⁸ а жердини зроби з дерева ситим і обклади їх [чистим] золотом, і будуть носити на них цей стіл; ²⁹ зроби також для нього блюдо, кадильниці, чаші і кружки, щоб возливати ними: із золота чистого зроби їх; ³⁰ і покладай на стіл хліби предкладення перед лицем Моїм постійно.

³¹ І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього; ³² шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світиль­ника з іншого боку його; ³³ три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світиль­ника; ³⁴ а на стеблі світильника повинні бути чотири чашечки на зразок мигдалевої квітки з яблуками і квітами; ³⁵ у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під іншими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зра­зок мигдалевої квітки]; ³⁶ яблуко і гілки їх з нього повинні виходити: він весь повинен бути карбований, цільний, з чистого золота. ³⁷ І зроби до нього сім лампад і постав на нього лампади його, щоб світили на передній бік його; ³⁸ і щипці до нього і лотки до нього [зроби] з чистого золота; ³⁹ з таланта золота чистого нехай зроблять його з усіма цими приналежностями. ⁴⁰ Дивися, зроби їх за тим зразком, який показано тобі на горі.

* Верхній короткий одяг.

Глава 25. [2] Вих. 35, 5. [9] Вих. 26, 30. [16] Вих. 16, 34. Євр. 9, 4. [17] Вих. 37, 6. [20] Євр. 9, 5. [21] Вих. 26, 34. Втор. 10, 2. [22] Вих. 29, 42. [23] Вих. 35, 13. Євр. 9, 2. [30] Лев. 24, 6. 1 Цар. 21, 6. 3 Цар. 7, 48. [31] Вих. 35, 14. Чис. 8, 4. [33] Зах. 4, 2. [37] Чис. 8, 2. [40] Діян. 7, 44. Євр. 8, 5.

Глава 26 ↑

Скинію ж зроби з десяти покривал крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і херувимів зроби на них мис­тецькою роботою; ² довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала чотири лікті: міра одна всім покривалам. ³ П’ять покривал нехай будуть з’єднані одне з одним, і інші п’ять покривал з’єднані одне з одним. ⁴ Зроби [до них] петлі блакитного кольору на краю першого покривала, що в кінці з’єднує обидві половини; так зроби і на краю останнього покривала, що з’єднує обидві половини; ⁵ п’ятдесят петель зроби на одному покривалі і п’ятдесят петель зроби на краю покривала, що з’єднується з іншим; петлі повинні відповідати одна одній; ⁶ і зроби п’ятдесят гачків золотих і гачками з’єднай покривала одне з одним, і буде скинія одним цілим. ⁷ І зроби покривала із козячої вовни, щоб покривати скинію; одинадцять покривал зроби та­ких; ⁸ довжина одного покривала трид­цять ліктів, а ширина чотири лік­ті; це одне покривало: одинадця­ть­ом покривалам одна мі­ра. ⁹ І з’єднай п’ять покривал окремо і шість покривал окремо; шосте покривало зроби подвійне з переднього боку скинії. ¹⁰ Зроби п’ятдесят петель на краю крайнього покривала, для з’єднання його з другим, і п’ятдесят петель [зроби] на краю іншого покривала, для з’єднання з ним; ¹¹ зроби п’ятдесят гачків мідних, і вклади гачки в петлі, і з’єднай покров, щоб він складав одне. ¹² А лишок, що залишається від покривал скиній, — половина зайвого покривала нехай буде звішена на задньому боці скинії; ¹³ а лишок від довжини покривал скинії, на лікоть з одного і на лікоть з іншого боку, нехай буде звішений з боків скинії з тієї і з другої сторони, для покриття її. ¹⁴ І зроби покриття для покрова зі шкур баранячих червоних і ще покров верхній зі шкур синіх.

¹⁵ І зроби бруси для скинії з дерева ситим, щоб вони стояли: ¹⁶ довжиною в десять ліктів [зроби] брус, і півтора ліктя кожному брусу ширина; ¹⁷ у кожного бруса по два шипи [на кінцях], один навпроти другого: так зроби на усіх брусах скинії. ¹⁸ Так зроби бруси для скинії: двадцять брусів для полуденної сторони до півдня, ¹⁹ і під двадцять брусів зроби сорок срібних підніжок: два підніжки під один брус для двох ши­пів його, і два підніжки під другий брус для двох шипів його; ²⁰ і двад­цять брусів для другої сторони скинії до півночі, ²¹ і для них сорок підніжок срібних: два підніжки [для двох шипів його] під один брус, і два подніжки під другий брус [для двох шипів його]; ²² для заднього ж боку скинії на захід зроби шість брусів ²³ і два бруси зроби для кутів скинії на задній бік; ²⁴ вони повинні бути з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так повин­но бути з ними обома; для обох кутів нехай будуть вони; ²⁵ і таких буде вісім брусів, і для них срібних підніжків шістнадцять: два підніжки під один брус, і два підніжки під другий брус [для двох шипів його]. ²⁶ І зроби жердини з дерева ситим, п’ять [жер­дин] для брусів одного боку скинії, ²⁷ і п’ять жердин для брусів другого боку скинії, і п’ять жердин для брусів заднього боку позаду скинії, на захід; ²⁸ а внутрішня жердина буде проходити посередині брусів від одного кінця до другого; ²⁹ бруси ж обклади золотом, і кільця, для вкладання жердин, зроби з золота, і жердини обклади золотом. ³⁰ І постав скинію за зразком, що показаний тобі на горі.

³¹ І зроби завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону; мистецькою роботою повинні бути зроблені на ній херувими; ³² і повісь її на чотирьох стовпах із ситима, обкладених золотом, з золотими гачками, на чотирьох срібних підніжках; ³³ і повісь завісу на гачках і внеси туди за завісу ковчег одкровення; і буде завіса відокремлювати вам святилище від Святого Святих. ³⁴ І поклади кришку на ковчег одкровення у Святому Святих. ³⁵ І постав стіл поза завісою і світиль­ник навпроти столу на стороні скинії­ на південь; стіл же постав на пів­нічній стороні [скинії]. ³⁶ І зроби за­­вісу для входу в скинію з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; ³⁷ і зроби для завіси п’ять стовпів із ситиму і обклади їх золотом; гачки до них золоті; і відлий для них п’ять підніжків мідних.

Глава 26. [1] Вих. 36, 8. 2 Цар. 7, 6. [7] Вих. 36, 14. [10] Вих. 36, 12. [11] Вих. 36, 18. [14] Вих. 36, 19. [15] Вих. 36, 20. [30] Вих. 25, 9. [33] Вих. 40, 3. Євр. 9, 3. [34] Вих. 25, 21. Євр. 9, 4. [35] Вих. 40, 22. Євр. 9, 2.

Глава 27 ↑

І зроби жертовник з дерева ситим довжиною п’ять ліктів і шириною п’ять ліктів, так щоб він був чотирикутний, і висотою у три лікті. ² І зроби роги на чотирьох кутах його, так щоб роги виходили з нього; і обклади його міддю. ³ Зроби до нього горщики для висипання в них попелу, і лопатки, і чаші, і виделки, і вугільниці; усе приладдя зроби з міді. ⁴ Зроби до нього ґрати, рід сітки, з міді, і зроби на сітці, на чотирьох кутах її, чотири кільця мід­них; ⁵ і поклади її по краях жертовника внизу, так щоб сітка була до половини жертовника. ⁶ І зроби жер­дини для жертовника, жердини із дерева ситим, і обклади їх міддю; ⁷ і вкладай жердини його в кільця, так щоб жердини були з обох боків жертовника, коли нести його. ⁸ Зроби його порожнім всередині, з дощок: як показано тобі на горі, так нехай зроблять [його].

⁹ Зроби двір скинії: з полуденної сторони на південь завіси для двору повинні бути з крученого висону довжиною у сто ліктів з одного боку; ¹⁰ стовпів для них двадцять, і підніж­ків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них зі срібла. ¹¹ Також і вздовж по північній стороні — завіси ста ліктів довжиною; стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них [і підніжки їх] зі срібла. ¹² В ширину ж двору з західного боку — завіси п’ятдесяти ліктів; стовпів для них десять, і підніжків до них десять. ¹³ І в ширину двору з переднього боку на схід — [завіси] п’ятдесяти ліктів; [стовпів для них десять, і підніжків для них десять]. ¹⁴ До однієї сторони — завіси у п’ятнадцять ліктів [висотою], стовпів для них три, і підніж­ків для них три; ¹⁵ і до другої сторони завіси у п’ятнадцять [ліктів висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три. ¹⁶ А для воріт двору завіса у двадцять ліктів [висотою] з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону­ візерункової роботи; стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири.­ ¹⁷ Усі стовпи навколо двору повинні бути з’єднані зв’язками зі сріб­ла; гачки на них зі срібла, а підніжки до них з міді. ¹⁸ Довжина двору сто ліктів, а ширина скрізь — п’ятдесят, висота п’ять ліктів; завіси з крученого висону, а підніжки у стовпів з міді. ¹⁹ Усе приладдя скинії для усякого вживання в ній, і всі кілки її, і всі кілки двору — з міді.

²⁰ І накажи синам Ізраїлевим, щоб вони приносили тобі єлей чистий, видавлений з маслин, для освітлення, щоб горів світильник у всякий час; ²¹ у скинії зібрання поза завісою, що перед ковчегом одкровення, буде запалювати його Аарон і сини його, від вечора до ранку, перед лицем Господнім. Це устав вічний для поколінь їх від синів Ізраїлевих.

Глава 27. [1] Вих. 35, 16. [2] 3 Цар. 1, 50. [9] Вих. 38, 9. [16] Вих. 35, 17. [20] Чис. 8, 2. [21] Лев. 6, 18; 24, 3. 1 Цар. 3, 3.

Глава 28 ↑

І візьми до себе Аарона, брата твого, і синів його з ним, від середовища синів Ізраїлевих, щоб він був священиком Мені, Ааро­на і Надава, Авиуда, Єлеазара й Іфамара, синів Ааронових. ² І зроби священний одяг Аарону, братові твоєму, для слави і краси. ³ І скажи всім мудрим серцем, яких Я наповнив духом премудрости [і розуміння], щоб вони зробили Аарону [священні] оде­жі для посвяти його, щоб він був священиком Мені.

⁴ Ось одяг, який вони повинні зро­бити: наперсник, ефод*, верхня риза, хітон** витканий, кидар*** і пояс. Нехай зроблять священний одяг Аа­рону, братові твоєму, і синам його, щоб він був священиком Мені. ⁵ Нехай вони візьмуть золото, блакитну і пурпурову і червлену вов­ну і висон, ⁶ і зроблять ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і з крученого висону, мистецькою роботою. ⁷ У нього повинні бути на обох кінцях його два з’єднувальні нарамники, щоб він був зв’я­заний. ⁸ І пояс ефода, що поверх ньо­го, повинен бути однакової з ним роботи, з [чистого] золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону. ⁹ І візьми два камені онікса і виріж на них імена синів Ізраїлевих: ¹⁰ шість імен їхніх на одному камені і шість імен останніх на іншому камені, за порядком народження їх; ¹¹ через різчика на камені, що вирізьблює печаті, виріж на двох каменях імена синів Ізраїлевих; і встав їх у золоті гнізда ¹² і поклади два камені ці на нарамники ефода: це камені на пам’ять синам Ізраїлевим; і буде Аарон носити імена їхні перед Господом на обох раменах своїх для пам’яті. ¹³ І зроби гнізда з [чис­того] золота; ¹⁴ і [зроби] два ланцюж­ки з чистого золота, витими зроби їх роботою плетеною, і прикріпи кручені ланцюжки до гнізд [на нарамниках їх спереду].

¹⁵ Зроби наперсник судний май­стерною роботою; зроби його такою самою роботою, як ефод: із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону зроби його; ¹⁶ він повинен бути чотирикут­ний, подвійний, у п’ядь довжиною і в п’ядь шириною; ¹⁷ і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поряд: рубін, топаз, смарагд, — це один ряд; ¹⁸ другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз; ¹⁹ третій ряд: яхонт, агат і аметист; ²⁰ четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золоті гнізда повинні бути вставлені вони. ²¹ Цих каменів повинно бути дванадцять, за числом [дванадцяти імен] синів Ізраїлевих [на двох раменах його], за іменами їх [і за народженням їх]; на кожнім, як на печаті, повинно бути вирізано по одному імені з чис­ла­ дванадцяти колін. ²² До наперсни­ка зроби ланцюжки кручені плетеної роботи з чистого золота; ²³ і зроби до наперсника два кільця з золота і прикріпи два [золотих] кільця до двох країв наперсника; ²⁴ і вдінь два плетені ланцюжки з золота в обидва кільця з [обох] кінців наперсника, ²⁵ а два кінці двох ланцюжків прикріпи до двох гнізд і прикріпи до нарамників ефода з лицевої сторони його; ²⁶ ще зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, що лежить до ефода в середину; ²⁷ також зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони­ його, біля з’єднання його, над поясом ефода; ²⁸ і прикріплять наперсник кіль­цями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не спадав наперсник з ефода. ²⁹ І буде носити Аа­­рон­ імена синів Ізраїлевих на наперс­нику судному біля серця свого, коли буде входити у святилище, для постійної пам’яті перед Господом. [І по­клади на наперсник судний кручені ланцюжки, поклади на обидва кінці­ наперсника, і поклади обидва гнізда на обох плечах на нарамнику з лиця.] ³⁰ На наперсник судний поклади урим і тумим, і вони будуть біля серця Ааронового, коли буде він входити [у святилище] перед лице Господнє; і буде Аарон завжди носити суд синів Ізраїлевих біля серця свого перед лицем Господнім.

³¹ І зроби верхню ризу до ефода всю блакитного кольору; ³² посеред неї повинен бути отвір для голови; біля отвору її навколо повинна бути обшивка виткана, подібно до отвору­ у броні, щоб не дерлося; ³³ на подолі її зроби яблука з ниток блакит­ного, яхонтового, пурпурового і червленого кольору [і з крученого висону], навколо по подолу її; [такого вигляду­ яблука і] дзвоники золоті між ни­ми навкруги: ³⁴ золотий дзвоник і яблуко, золотий дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги; ³⁵ вона буде на Аароні в служінні, щоб чутним був від нього звук, коли він буде входити у святилище перед лице Гос­поднє і коли буде виходити, щоб йому не вмерти.

³⁶ І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: «Святиня Гос­подня», ³⁷ і прикріпи її шнуром блакитного кольору до кидара, так щоб вона була на передній стороні кидара; ³⁸ і буде вона на чолі Аароновому, і понесе на собі Аарон недоліки приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять; і буде вона безперестанно на чолі його, для благовоління Господнього до них.

³⁹ І зроби хітон з висону і кидар з висону і зроби пояс візерунчастої роботи; ⁴⁰ зроби і синам Аароновим хітони, зроби їм пояси, і головні пов’язки зроби їм для слави і краси, ⁴¹ і зодягни в них Аарона, брата твого, і синів його з ним, і помаж їх, і наповни руки їх, і посвяти їх, і вони будуть священиками Мені. ⁴² І зроби їм нижній одяг лляний, для прикриття тілесної наготи від стегон до гомілок, ⁴³ і хай буде він на Аароні і на синах його, коли будуть вони входити у скинію забрання, або приступати до жертовника для служіння у святилищі, щоб їм не навести [на себе] гріха і не померти. Це устав вічний, [нехай буде] для нього і для нащадків його після нього.

* Короткий одяг.

** Довгий нижній одяг.

*** Прикраса для голови.

Глава 28. [1] Євр. 5, 4. Вих. 6, 23. [2] Вих. 31, 10. [3] Вих. 31, 3. [17] Прем. 18, 24. Одкр. 21, 19. [25] Вих. 28, 7. [30] Лев. 8, 8. Чис. 27, 21. [35] Сир. 45, 11. [41] Лев. 8, 30. Суд. 17, 5.

Глава 29 ↑

Ось що повинен ти звершити над ними, щоб посвятити їх у священики Мені: візьми одного тельця з волів, і двох баранів без вад, ² і хлібів прісних, і опрісноків, змішаних з єлеєм, і коржів прісних, помазаних єлеєм: з борошна пшенич­ного зроби їх, ³ і поклади їх в один кошик, і принеси їх у кошику, і разом тельця і двох баранів. ⁴ Ааро­на ж і синів його приведи до входу в скинію зібрання і омий їх водою. ⁵ І візь­ми [священний] одяг, і зодягни Ааро­на в хітон і у верхню ризу, в ефод і в наперсник, і підпережи його по ефоду; ⁶ і поклади йому на голову кидар і закріпи діадему святині на кидарі; ⁷ і візьми єлей помазання, і полий йому на голову, і помаж його. ⁸ І приведи також синів його і зодяг­ни їх у хітони; ⁹ і підпережи їх поя­сом, Аарона і синів його, і поклади на них пов’язки і буде їм належати священство за уставом навік; і напов­ни руки Аарона і синів його. ¹⁰ І приведи тельця перед скинію зібрання, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову тельця [перед Гос­подом біля дверей скинії зібрання]; ¹¹ і за­­­коли тельця перед лицем Господнім при вході у скинію зібрання; ¹² візьми крови тельця і поклади пер­с­том твоїм на роги жертовника, а всю [іншу] кров вилий біля жертовника; ¹³ візьми весь жир, що вкриває нутрощі, і сальник з печінки, і обидві нирки і жир, що на них, і покади на жертовнику; ¹⁴ а м’ясо тельця і шкуру його і нечистоти його спали на вогні поза станом: це — жертва за гріх. ¹⁵ І візьми одного барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана; ¹⁶ і заколи барана, і візьми крови його, і покропи на жертовник з усіх боків; ¹⁷ розсічи барана на частини, вимий [у воді] нут­рощі його і гомілки його, і поклади їх на розсічені частини його і на голову його; ¹⁸ і спали всього барана на жертовнику. Це всепалення Господу, пахощі приємні, жертва Господу.

¹⁹ Візьми й іншого барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана; ²⁰ і заколи барана,­ і візьми крови його, і поклади на край правого вуха Ааронового і на край правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їх, і на великий палець правої ноги їх; і покропи кров’ю на жертовник з усіх боків; ²¹ і візьми крови, яка на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним, — і будуть освячені, він і одяг його, і сини його й одяг їхній з ними. ²² І візьми від барана жир і курдюк, і жир, що покриває нутрощі, і сальник з печінки, й обидві нирки і жир, який на них, праве плече [тому що це баран приношення священства], ²³ і один круглий хліб, один корж на єлеї й один опріснок з кошика, що перед Господом, ²⁴ і поклади усе на руки Аарону і на руки синам його, і принеси це, потрясаючи перед лицем Господнім; ²⁵ і візь­ми це з рук їхніх і спали на жертов­нику з усепаленням, для пахощів перед Господом: це жертва Господу. ²⁶ І візьми груди від барана приношення, який для Аарона, і принеси їх, потрясаючи перед лицем Господ­нім, — і це буде твоя частка; ²⁷ і освяти гру­ди приношення, якими потрясав, і плече приношення, яке було вознесене, від барана приношення, який для Аарона і для синів його, — ²⁸ і буде це Аарону і синам його в частку вічну від синів Ізраїлевих, бо це — приношення; приношення повинно бути від синів Ізраїлевих при мирних жертвах [синів Ізраїлевих], приношення їхньому Господу. ²⁹ А свя­­щенний одяг, що для Аарона, перейде після нього до синів його, щоб у ньому помазувати їх і вручати їм священство; ³⁰ сім днів повинен облачатися в них [великий] священик із синів його, який заступає його міс­це, і буде входити у скинію зі­б­ран­ня для служіння у святилищі. ³¹ Барана ж приношення візьми і звари м’ясо його на місці святому; ³² і нехай з’їдять Аарон і сини його м’ясо барана цього з кошика, біля дверей скинії зібрання, ³³ бо через це здійснено очищення для вручення їм священства і для посвячення їх; сторонній не повинен їсти цього, тому що це святиня; ³⁴ якщо залишиться від м’яса приношення і від хліба до ран­ку, то спали залишок на вогні: не слід їсти його, бо це святиня. ³⁵ І вчи­ни з Аароном і з синами­ його в усьому так, як Я повелів тобі; сім днів наповнюй руки їх. ³⁶ І тель­ця за гріх принось кожного дня для очищення, і жертву за гріх звершуй на жер­товнику для очищення його, і помаж його для освячення його; ³⁷ сім днів очищай жертовник, і освяти його, і буде жертовник святинею великою: усе, що доторкається до жертовника, освятиться.

³⁸ Ось що будеш ти приносити на жертовнику: двох агнців одноліт­ніх­ [без вад] кожного дня постійно [у жертву повсякчасну]; ³⁹ одного агнця принось уранці, а другого агн­ця принось увечері, ⁴⁰ і десяту частину ефи пшеничного борошна, змі­шаної з чвертю гина битого єлею, а для узливання чверть гина вина, для одного агнця; ⁴¹ другого агнця принось увечері: з борошняним даром, подібним ранковому, і з таким самим узливанням принось його для па­хощів приємних, у жертву Господу. ⁴² Це — всепалення постійне в ро­ди ваші перед дверима скинії зі­­­б­ран­ня перед Господом, де буду відкри­ватися вам, щоб говорити з тобою; ⁴³ там буду відкриватися синам Ізраїлевим, і освятиться місце це славою Моєю. ⁴⁴ І освячу скинію зіб­ран­ня і жертовник; і Аарона і синів його освячу, щоб вони священнодіяли Мені; ⁴⁵ і буду жити серед синів Ізраїлевих, і буду їм Богом, ⁴⁶ і дізнаються, що Я Господь, Бог їхній, Який вивів їх із землі Єгипетської, щоб Мені жити серед них. Я Господь, Бог їхній.

Глава 29. [1] Лев. 9, 2. [4] Вих. 30, 20; 40, 12. [9] Вих. 28, 41. [10] Лев. 1, 3. [13] Лев. 3, 3. [14] Лев. 4, 12. Чис. 19, 5. Євр. 13, 11. [15] Лев. 8, 18. [16] Євр. 9, 12, 19. [19] Лев. 1, 4. [21] Вих. 30, 30. [22] Лев. 3, 3; 7, 37. [24] Вих. 35, 22. [26] Лев. 8, 29. [28] Вих. 27, 21. [32] Лев. 8, 31; 24, 9. Мф. 12, 4. Мк. 2, 26. Лк. 6, 4. [38] Чис. 28, 3. [39] Чис. 28, 4. [43] Пс. 77, 60. Єз. 37, 27. Зах. 2, 10. [45] Лев. 26, 12. 2 Кор. 6, 16.

Глава 30 ↑

І зроби жертовник для приношення кадіння, з дерева ситим зроби його: ² довжина йому лікоть, і ширина йому лікоть; він повинен бути чотирикутний; а висота його два лікті; з нього повинні вихо­дити роги його; ³ обклади його чис­тим золотом, верх його і боки його кругом, і роги його; і зроби до нього золотий вінець навколо; ⁴ під вінцем його на двох кутах його зроби два кільця з [чистого] золота; зроби їх із двох сторін його; і будуть вони вмістилищем для жердин, щоб носити його на них; ⁵ жердини зроби з дерева ситим і обклади їх золотом. ⁶ І постав його перед завісою, яка перед ков­­­чегом одкровення, навпроти криш­­ки, що на ковчезі одкровення, де Я буду відкриватися тобі.

⁷ На ньому Аарон буде курити запашним курінням; щоранку, коли він готує лампади, буде курити ним; ⁸ і ко­ли Аарон запалює лампади ввечері, він буде курити ним: це — повсякчас­не куріння перед Господом в роди ваші, ⁹ Не приносьте на ньому­ ніякого іншого куріння, ні всепалення, ні приношення хлібного, й узливання не зливайте на нього. ¹⁰ І буде звершувати Аарон очищення над рогами його один раз на рік; кров’ю очищувальної жертви за гріх він буде очищати його один раз на рік в роди ваші. Це святиня велика в Господа.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ¹² коли будеш робити перелік синів Ізраїлевих при перегляді їх, то нехай кожен дасть викуп за душу свою Господу при переліку їх, і не буде між ними моровиці згубної при переліку їх; ¹³ всякий, хто включається в перелік, повинен давати половину сикля, сикля священного; у сиклі двадцять гер: півсикля приношення Господу; ¹⁴ всякий, хто включається в перелік від двадцяти років­ і вище, повинен давати приношення Господу; ¹⁵ багатий не більше і бідний не менше півсикля повинні давати для приношення Гос­поду, для викупу душ ваших; ¹⁶ і візьми срібло викупу від синів Ізраїлевих і вжи­вай його на служіння скинії зібрання; і буде це для синів Ізраїлевих у пам’ять перед Господом, для викуплення душ ваших.

¹⁷ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁸ зроби умивальник мідний для обмивання і підніжжя його мідне, і постав його між скинією зібрання і між жертовником, і налий в нього води; ¹⁹ і нехай Аарон і сини його обмивають з нього руки свої і ноги свої; ²⁰ коли вони повинні входити в скинію зібрання, нехай вони обмиваються водою, щоб їм не померти; або коли повинні приступати до жертовника для служіння, для жертвоприношення Господу, ²¹ нехай вони обмивають руки свої і ноги свої водою, щоб їм не померти; і буде їм це уставом вічним, йому і нащадкам його в роди їх.

²² І сказав Господь Мойсеєві, гово­рячи: ²³ візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточ­ної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятде­сят, ²⁴ касії п’ятсот сиклів, по сик­лю­­­ священному, й олії оливкової гин; ²⁵ і зроби із цього миро для священ­ного помазання, масть складену,­ мис­тецтвом того, хто складає масті: це буде миро для священного по­­ма­зан­ня; ²⁶ і помаж ним скинію зіб­ран­­ня і ковчег [скинії] одкровення, ²⁷ і стіл і все приладдя його, і світильник і все приладдя його, і жертов­ник куріння, ²⁸ і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його; ²⁹ і освяти їх, і буде святиня велика: усе, що доторкається до них, освятиться; ³⁰ помаж й Аа­рона і синів його і посвяти їх, щоб вони були священиками Мені. ³¹ А си­нам Ізраїлевим скажи: це буде в Мене миро священного помазання в роди ваші; ³² тіла інших людей не слід помазувати ним, і за складом його не робіть [самі собі] подібного йому; воно — святиня: святинею повинно бути для вас; ³³ хто складе по­дібне йому або хто помаже ним стороннього, той знищиться з народу свого.

³⁴ І сказав Господь Мойсеєві: візь­ми собі запашних речовин: стакти, ониха, халвана запашного і чистого ливану, усього половину, ³⁵ і зроби з них мистецтвом того, хто складає масті, курильну сполуку, стерту, чис­ту, святу, ³⁶ і стовчи її дрібно, і поклади її перед ковчегом одкровення в скинії зібрання, де Я буду відкриватися тобі: це буде святиня велика для вас; ³⁷ куріння, зробленого за цією сполукою, не робіть собі: святинею нехай буде воно у тебе для Господа; ³⁸ хто зробить подібне, щоб курити ним, [душа та] знищиться з народу свого.

Глава 30. [3] Чис. 4, 11. [6] Вих. 25, 22. [7] 1 Цар. 3, 14. Пс. 140, 2. Лк. 1, 9. [9] Лев. 10, 1. [10] Лев. 16, 2. Євр. 9, 7, 13. [12] Чис. 1, 2. [13] Лев. 27, 25. Чис. 3, 47. Єз. 45, 12. [15] Чис. 15, 19. Втор. 12, 6. Неєм. 12, 44. [18] Вих. 35, 16. [23] Пісн. 4, 14. Єз. 27, 22. [30] 1 Ін. 2, 20, 27. [35] Вих. 35, 15. 1 Пар. 9, 30.

Глава 31 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи: ² дивись, Я призначаю саме Веселеїла, сина Урієвого, сина Орового, з коліна Іудиного; ³ і Я сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, знанням і всіляким мистецтвом, ⁴ виробляти з золота, срібла і міді, [з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону], ⁵ різати камені для вставлення і різати дерево для всякої справи; ⁶ і ось, Я даю йому поміч­ником Аголиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі: ⁷ скинію зібрання і ковчег одкровення і кришку на нього, й усе приладдя скинії, ⁸ і стіл і [все] приладдя його, і світильник з чистого золота і все приладдя його, і жертов­ник куріння, ⁹ і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його, ¹⁰ й одежі службові й одяг священний Аарону священику, й одежі синам його, для священнослужіння, ¹¹ й єлей помазання і куріння запашне для святилища: усе так, як Я повелів тобі, вони зроблять.

¹² І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹³ скажи синам Ізраїлевим так: суботи Мої дотримуйте, бо це — знамення між Мною і вами в роди ваші, щоб ви знали, що Я Господь, Який освячує вас; ¹⁴ і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повин­на бути знищеною із середовища народу свого; ¹⁵ шість днів нехай роблять справи, а в сьомий — субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день субот­ній, нехай буде відданий на смерть; ¹⁶ і нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи субботу в роди свої, як завіт вічний; ¹⁷ це — знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся.

¹⁸ І коли [Бог] перестав говорити з Мойсеєм на горі Синаї, дав йому дві скрижалі одкровення, скрижалі кам’яні, на яких написано було пер­с­­том Божим.

Глава 31. [2] Вих. 35, 30. [3] 3 Цар. 7, 14. [6] Вих. 35, 34. [7] Вих. 35, 11. [13] Вих. 20, 8. Єз. 20, 12. [14] Чис. 15, 35. Бут. 17, 14. [15] Вих. 20, 9. [17] Бут. 1, 31; 2, 1–2. Вих. 20, 11. Євр. 4, 4. [18] Вих. 32, 16; 34, 29. Втор. 9, 10.

Глава 32 ↑

Коли народ побачив, що Мой­сей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося. ² І сказав їм Аарон: вийміть золоті серги, що у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і при­­несіть до мене. ³ І весь народ ви­йняв золоті серги з вух своїх і принесли до Аарона. ⁴ Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської! ⁵ Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовник, і проголосив Аарон, говорячи: завтра свято Господу. ⁶ На другий день вони встали рано і при­несли всепалення і привели жертви мирні: і сів народ їсти й пити, а після став грати.

⁷ І сказав Господь Мойсеєві: поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів із землі Єгипетської; ⁸ швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської! ⁹ І сказав Господь Мойсею: Я бачу народ цей, і ось, народ він — жорстокосердий; ¹⁰ отже, залиш Ме­не, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх, і породжу численний народ від тебе. ¹¹ Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Гос­по­ди, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою ­ве­­ликою і рукою міцною, ¹² щоб єгип­тяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і ви­ни­­­щити їх з лиця землі; відверни полу­м’яний гнів Твій і відміни знищення­ народу Твого; ¹³ пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу сíм’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно. ¹⁴ І відмінив Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій.

¹⁵ І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було; ¹⁶ скрижалі були ділом Божим, і письмена, написані на скрижалях, були письменами Божими. ¹⁷ І почув Ісус голос народу, який шумів, і сказав Мойсеєві: воєнний крик у стані. ¹⁸ Але [Мойсей] сказав: це не крик тих, що перемагають, і не волання тих, кого перемагають; я чую голос тих, що співають. ¹⁹ Коли ж він наблизився до стану і побачив тельця і танці, тоді він розпалився гнівом і кинув з рук своїх скрижалі і розбив їх під горою; ²⁰ і взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер у порох, і розсипав по воді, і дав її пити синам Ізраїлевим. ²¹ І сказав Мойсей Аарону: що зробив тобі народ цей, що ти ввів його в гріх великий? ²² Але Аарон сказав [Мойсеєві]: хай не розпалюється гнів гос­подаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний. ²³ Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єги­­петської, не знаємо, що сталося. ²⁴ І я сказав їм: у кого є золото, зніміть із себе. [Вони зняли] і віддали мені; я кинув його у вогонь, і вийшов цей телець.

²⁵ Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посором­лення перед ворогами його. ²⁶ І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні. ²⁷ І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого. ²⁸ І зробили сини Левіїни за словом Мойсея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік. ²⁹ Бо Мойсей сказав [їм]: сьогодні присвятите руки ваші Господу, кожен у сині своєму і браті своєму, нехай пошле Він вам сьогодні благословення.

³⁰ На другий день сказав Мойсей народу: ви зробили великий гріх; отже, я зійду до Господа, чи не загладжу гріха вашого. ³¹ І повернувся Мойсей до Господа і сказав: о, [Господи!] народ цей зробив великий гріх: зробив собі золотого бога; ³² прости їм гріх їхній, а якщо ні, то згладь і мене з книги Твоєї, в яку Ти вписав. ³³ Господь сказав Мойсею: того, хто згрішив переді Мною, згладжу з книги Моєї; ³⁴ отже, йди, [зійди,] веди народ цей, куди Я сказав тобі; ось ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідання Мого Я відвідаю їх за гріх їхній. ³⁵ І уразив Господь народ за зробленого тельця, якого зробив Аарон.

Глава 32. [1] Діян. 7, 40. [3] Втор. 9, 16. [4] Пс. 105, 19. 3 Цар. 12, 28. Неєм. 9, 18. [6] 1 Кор. 10, 7. [7] Втор. 9, 12. [8] 3 Цар. 12, 28. [10] Втор. 9, 14. [11] Пс. 105, 23. [12] Чис. 14, 13, 15. [13] Бут. 12, 7; 15, 7; 48, 16. Пс. 104, 8–10. [16] Вих. 31, 18. Втор. 9, 10. [17] Вих. 24, 13. [19] Втор. 9, 17. [26] Бут. 34, 20. [27] Втор. 33, 9. [29] Втор. 33, 10. [32] Рим. 9, 3. Пс. 68, 29. Флп. 4, 3. Одкр. 3, 5. [34] Вих. 14, 19; 33, 2. Чис. 14, 18.

Глава 33 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її; ² і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесеїв,] євеїв та ієвусеїв, ³ [і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий. ⁴ Народ, почувши грізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх. ⁵ Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подив­люся, що Мені робити з вами. ⁶ Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива.

⁷ Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом. ⁸ І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію. ⁹ Коли ж Мойсей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсеєм. ¹⁰ І бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся­ кожен біля входу в намет свій. ¹¹ І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.

¹² Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»; ¹³ отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ. ¹⁴ [Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій. ¹⁵ [Мойсей] сказав Йому: як­що не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси, ¹⁶ бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі. ¹⁷ І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я. ¹⁸ [Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. ¹⁹ І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію. ²⁰ І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. ²¹ І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; ²² коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; ²³ і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].

Глава 33. [1] Бут. 50, 24. Чис. 32, 11. [2] Вих. 23, 23. Втор. 7, 1. Нав. 24, 11. [3] Вих. 34, 9. [5] Єр. 6, 26. Іоїл. 1, 8. Іона 3, 6. [9] Втор. 31, 15. [11] Чис. 12, 7–8. Втор. 34, 10. Сир. 45, 3. [14] Втор. 4, 37. [17] 2 Тим. 2, 19. [19] Рим. 9, 15. [20] Суд. 13, 22. Дан. 10, 8. 1 Тим. 6, 16.

Глава 34 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: ви­­­­­теши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скри­­жалях слова, які були на попе­редніх скрижалях, які ти розбив; ² і будь готовим до ранку, і зійди вран­ці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори; ³ але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї.

⁴ І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні. ⁵ І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови. ⁶ І пройшов Гос­подь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний, ⁷ що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину ­бать­ків у дітях і в дітях дітей до треть­ого і четвертого роду. ⁸ Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу] ⁹ і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас; бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм. ¹⁰ І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укладаю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе; ¹¹ збережи те, що повеліваю тобі нині: ось, Я виганяю від лиця твого аморреїв, хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв; ¹² дивися, не вступай у союз з жителями тієї землі, у яку ти ввійдеш, щоб вони не зробилися сіттю серед вас. ¹³ Жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, вирубайте священні гаї їхні, [і статуї богів їхніх спаліть вог­нем], ¹⁴ тому що ти не повинен поклонятися богові іншому, крім Господа [Бога], тому що ім’я Його — ревнитель; Він Бог ревнитель. ¹⁵ Не вступай у союз із жителями тієї зем­лі, щоб, коли вони будуть блудодіяти­ услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої; ¹⁶ і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб доч­ки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм. ¹⁷ Не роби собі богів відлитих. ¹⁸ Свята опрісноків дотримуй: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час міся­ця Авива, тому що в місяці Авиві вийшов ти з Єгипту. ¹⁹ Усе, що розкриває утробу, Мені, як і вся худоба твоя чоловічої статі, що розкриває утробу, з волів і овець; ²⁰ пер­вородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не за­­міниш, то викупи його; усіх первіст­ків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з по­рожніми руками. ²¹ Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив. ²² І свято седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року; ²³ три­­чі на рік повинна з’являтись уся чо­ловіча стать твоя перед лице Владики, Господа Бога Ізраїлевого, ²⁴ бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік. ²⁵ Не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жертва свята Пасхи не повинна переночувати до ранку. ²⁶ Найперші плоди землі твоєї принеси в дім Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його. ²⁷ І сказав Господь Мойсеєві: напиши собі слова ці, тому що в цих словах Я укладаю завіт з тобою і з Ізраїлем. ²⁸ І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.

²⁹ Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним. ³⁰ І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього. ³¹ І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними. ³² Після цього набли­зилися [до нього] всі сини Ізраїлеві, і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї. ³³ І коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало. ³⁴ Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа]. ³⁵ І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним.

Глава 34. [1] Втор. 10, 1. [2] Вих. 33, 21. [3] Вих. 19, 12. [4] Втор. 10, 3. [5] Вих. 33, 19. [6] Пс. 85, 15. Іоїл. 2, 13. Іон. 4, 2. [7] Вих. 20, 6. Втор. 5, 10. Єр. 32, 18. [8] 1 Цар. 24, 9. [9] Втор. 9, 13. [12] Втор. 7, 2. [13] Вих. 23, 24. [14] Вих. 20, 5. [15] Вих. 23, 32. Втор. 7, 2. [16] 3 Цар. 11, 1. Втор. 7, 3. [17] Вих. 20, 3. [18] Вих. 12, 2, 15. [19] Вих. 13, 2; 22, 29. Єз. 44, 30. Лк. 2, 23. [20] Вих. 13, 13. [21] Вих. 20, 9. [22] Втор. 16, 10. [23] Вих. 23, 17. Втор. 16, 16. [25] Вих. 12, 10; 23, 18. [26] Вих. 23, 19. Втор. 14, 21. [27] Вих. 24, 4. [28] Вих. 24, 18. Втор. 9, 9, 18. [30] 2 Кор. 3, 7. [32] Вих. 35, 1. [33] 2 Кор. 3, 13.

Глава 35 ↑

І зібрав Мойсей усю громаду синів Ізраїлевих і сказав їм: ось що заповідав Господь чинити: ² шість днів робіть справи, а день сьомий повинен бути у вас святим, субота спокою Господу: всякий, хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті; ³ не запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.] ⁴ І сказав Мойсей усій громаді синів Ізраїлевих: ось що заповів Господь: ⁵ зробіть від себе приношення Господу: кожний за рев­ністю нехай принесе приношення Гос­поду, золото, срібло, мідь, ⁶ вовну блакитного, пурпурового і червленого кольору, і висон [кручений], і козячу вовну, ⁷ шкури баранячі червоні, і шкури сині, і дерево ситим, ⁸ і єлей для світильника, і пахощі для єлея помазання і для запашних курінь, ⁹ камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника. ¹⁰ І кожен з вас, хто мудрий серцем, нехай прийде і зробить усе, що повелів Господь: ¹¹ скинію і покров її і верхню по­криш­ку її, гачки і бруси її, жердини її, стов­пи її і підніжжя її, ¹² ковчег і жердини його, кришку і завісу для перегородки, [і завіси двору і стовпи його, і камені смарагдові і фіміам і єлей помазання,] ¹³ стіл і жердини його й усе приладдя його, і хліби предкладення, ¹⁴ і світильник для освітлення з [усім] приладдям його, і лампади його і єлей для освітлення, ¹⁵ і жертовник для кадіння і жердини його, і єлей помазання, і запаш­ні куріння, і завісу до входу в скинію, ¹⁶ жертовник всепалення і ґрати мід­­ні для нього, і жердини його й усе приладдя його, умивальник і підніж­жя його, ¹⁷ завіси двору, стовпи його і підніжжя їх, і завісу при вході в двір, ¹⁸ кілки скинії, і кілки двору і шнури їх, ¹⁹ одяг службовий для служіння у святилищі, і священні одежі Аарону священику й одяг синам його для священнодійства.

²⁰ І пішла вся громада синів Ізраїлевих від Мойсея. ²¹ І приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для [усіх] священних одеж; ²² і приходили чоловіки з дружинами, і всі за велінням серця приносили кільця, серги, персні і підвіски, усякі золоті речі, кожен, хто тільки хотів приносити золото Господу; ²³ і кожен, у кого була вовна блакитного, пурпурового і червленого кольору, висон і козяча вовна, шкури баранячі червоні і шкури сині, приносив їх; ²⁴ і кожен, хто жертвував срібло або мідь, приносив це в дар Господу;­ і кожен, у кого було дерево ситим, приносив це на всяку потребу для скинії; ²⁵ і всі жінки, мудрі серцем, пряли своїми руками і приносили пря­жу блакитного, пурпурового і черв­леного кольору і висон; ²⁶ і всі жін­ки, яких тягнуло серце, що вміли­ прясти, пряли козячу вовну; ²⁷ князі ж приносили камінь онікс і камені вставні для ефода і наперс­ни­­­ка, ²⁸ також і пахощі, і єлей для сві­­тиль­ника і складові для єлея по­ма­­зання і для запашних курінь; ²⁹ і всі чоловіки і дружини з синів Ізраїлевих, яких тягло серце принести на всяке діло, яке Господь через Мойсея повелів зробити, приносили добровільний дар Господу.

³⁰ І сказав Мойсей синам Ізраїлевим: дивіться, Господь призначив саме Веселеїла, сина Урії, сина Ора, з коліна Іудиного, ³¹ і сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, віданням і всяким мистецтвом, ³² складати майстерні тканини, працювати з золотом, сріблом і міддю, ³³ і різати камені для вставлення, і різати дерево, і робити всяку худож­ню роботу; ³⁴ і здібність учити інших вклав у серце його, його й Аголіава,­ сина Ахисамахового, з коліна Да­нового; ³⁵ він наповнив серце їх муд­рістю, щоб виконувати всяку роботу­ [для святилища] різьбяра і мистець­кого ткача, і гаптівника по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині, і ткачів, що роблять усяку роботу і складають мистецькі тканини.

Глава 35. [1] Вих. 34, 32. [2] Вих. 20, 9; 31, 14. [3] Вих. 16, 23. [5] Вих. 25, 2. [11] Вих. 25, 8. [13] Вих. 25, 23. [14] Вих. 25, 31. [15] Вих. 30, 1. [16] Вих. 27, 1. [17] Вих. 27, 9. [19] Вих. 28, 2. [22] Чис. 18, 18. [25] Притч. 31, 19. [30] Вих. 31, 2. [34] Вих. 31, 6.

Глава 36 ↑

І стали працювати Веселеїл і Аголіав і всі мудрі серцем, кому Господь дав мудрість і розуміння, щоб уміти зробити всяку роботу, потрібну для святилища, як повелів Господь. ² І покликав Мойсей Веселеїла й Аголіава і всіх мудрих серцем, яким Господь дав мудрість, і всіх, кого тягло серце приступити до роботи і працювати. ³ І взяли вони від Мойсея всі приношення, які принесли сини Ізраїлеві, на [усі] потреби святилища, щоб працювати. Між тим ще продовжували приносити до нього добровільні дари кожного ранку. ⁴ Тоді прийшли всі мудрі­ серцем, що виконували всякі роботи у святилищі, кожен від своєї роботи, якою хто займався, ⁵ і сказали Мойсеєві, говорячи: народ багато приносить, більше, ніж потрібно для робіт, які повелів Господь зробити. ⁶ І наказав Мойсей, і оголошено було у стані, щоб ні чоловік, ні жінка не робили уже нічого для приношення у святилище; і перестав народ приносити. ⁷ Запасу було доволі на всякі роботи, які належало зробити, і навіть залишилося.

⁸ І зробили всі мудрі серцем, що займалися роботою для скинії: десять покривал із крученого висону з блакитної, пурпурової і червленої вовни; і херувимів зробили на них мистецькою роботою; ⁹ довжина кож­ного покривала двадцять вісім ліктів, і ширина кожного покривала чотири лікті: усім покривалам одна міра. ¹⁰ І з’єднав він п’ять покривал одне з одним, й інші п’ять покривал з’єднав одне з одним. ¹¹ І зробив петлі блакитного кольору на краю одного покривала, де воно з’єднується з іншим; так само зробив він і на краю останнього покривала, для з’єднання його з іншим; ¹² п’ятдесят петель зробив він на одному покривалі, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, де воно з’єднується з іншим; петлі ці відповідали одна одній; ¹³ і зробив п’ятдесят гачків золотих, і гачками з’єднав одне покривало з іншим, і стала скинія одним цілим.

¹⁴ Потім зробив покривала з козячої вовни для покриття скинії: одинадцять покривал зробив таких; ¹⁵ довжиною покривало тридцять лік­тів, і шириною покривало чотири лікті: одинадцятьом покривалам мі­ра одна. ¹⁶ І з’єднав він п’ять покривал окремо і шість покривал окремо. ¹⁷ І зробив п’ятдесят петель на краю покривала крайнього, де воно з’єднується з іншим, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, що з’єднується з іншим; ¹⁸ і зробив п’ятдесят мідних гачків для з’єднання покрова, щоб склалось одне ціле. ¹⁹ І зробив для скинії покров з червоних баранячих шкур і покриття зверху зі шкур синіх.

²⁰ І зробив для скинії бруси з дерева ситим, що стоять прямо: ²¹ десять ліктів довжина бруса, і півтора ліктя ширина кожного бруса; ²² у кож­ного бруса по два шипи, один нав­проти одного: так зробив він усі бруси­ скинії. ²³ І зробив для скинії двад­цять таких брусів для південної сторони, ²⁴ і сорок срібних підніж­ків зробив під двадцять брусів: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під інший брус для двох шипів його; ²⁵ і для іншої сторони скинії, на північ, зробив двадцять брусів ²⁶ і сорок срібних підніжків: два підніжки під один брус, і два підніжки під інший брус; ²⁷ а для задньої сторони скинії, на захід, зробив шість брусів, ²⁸ і два бруси зробив для кута в скинії на задню сторону; ²⁹ і були вони з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так зробив він з ними обома на обох кутах; ³⁰ і було вісім брусів і срібних підніжків шістнадцять, по два підніжки під кожен брус.

³¹ І зробив жердини з дерева ситим, п’ять для брусів однієї сторони скинії, ³² і п’ять жердин для брусів іншої сторони скинії, і п’ять жердин для брусів задньої сторони скинії; ³³ і зробив внутрішню жердину, що проходила б посередині брусів від одного кінця до другого; ³⁴ бруси обклав золотом, і кільця, в які вкладаються жердини, зробив із золота, і жердини обклав золотом.

³⁵ І зробив завісу з блакитної, пур­пурової і червленої вовни і з крученого висону, і мистецькою роботою виконав на ній херувимів; ³⁶ і зробив для неї чотири стовпи з дерева ситим і обклав їх золотом, із золотими гачками, і відлив для них чотири срібних підніжки. ³⁷ І зробив завісу при вході у скинію з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з круче­но­го висону, візерункової роботи, ³⁸ і п’ять стовпів для неї з гачками; і обклав верхи їх і зв’я́зки їх золотом, і відлив п’ять мідних підніжків.

Глава 36. [8] Вих. 26, 1. [35] 2 Пар. 3, 14.

Глава 37 ↑

І зробив Веселеїл ковчег з дерева ситим; довжина його два лікті з половиною, ширина його півтора ліктя і висота його півтора лік­тя; ² і обклав його чистим золотом усередині і ззовні і зробив навколо нього золотий вінець; ³ і відлив для нього чотири кільця золотих, на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одній стороні його і два кільця на другій стороні його. ⁴ І зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом; ⁵ і вклав жердини в кільця,­ з боків ковчега, щоб носити ковчег. ⁶ І зробив кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина півтора ліктя. ⁷ І зробив двох херувимів із золота: карбованої роботи зробив їх на обох кінцях кришки, ⁸ одного херувима з одного кінця, а другого херувима з іншого кінця: зробив херувимів, що видавалися з обох кінців кришки; ⁹ і були херувими з розпростертими вгору крилами і покривали крилами своїми кришку, а лицями своїми були звернені один до одного; до кришки були лиця херувимів.

¹⁰ І зробив стіл з дерева ситим дов­жиною у два лікті, шириною в лікоть і висотою у півтора ліктя, ¹¹ і об­клав його золотом чистим, і зробив навколо нього золотий вінець; ¹² і зробив навколо нього стінки в долоню і зробив золотий вінець на стінках його; ¹³ і відлив для нього чотири кільця золотих і закріпив кільця на чотирьох кутах, біля чотирьох ніжок його; ¹⁴ при стінках були кільця, щоб вкла­дати жердини для носіння столу; ¹⁵ і зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом для носіння столу. ¹⁶ Потім зробив сосуди, що належать до столу: блюда, кадильниці, кружки і чаші, щоб узливати ними, з чистого золота.

¹⁷ І зробив світильник із золота чистого, карбований зробив світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його виходили з нього; ¹⁸ шість гілок виходило з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його; ¹⁹ три чашечки були подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на одній гілці, і три чашечки подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на іншій гілці: так на всіх шести гілках, що виходять зі світильника; ²⁰ а на стеблі світильника були чоти­ри чашечки, подібні до мигдалевої квітки з яблуками і квітами; ²¹ у шес­ти гілок, що виходили з нього, яблуко під першими двома гілками, і яблуко під другими двома гілками, і яблуко під третіми двома гіл­ка­ми; ²² яблука і гілки їх виходили з нього; весь він був карбований, ціль­ний, з чистого золота. ²³ І зробив до нього сім лампад, і щипці до нього і лотки до нього, з чистого золота; ²⁴ з таланта чистого золота зробив його з усім приладдям його.

²⁵ І зробив жертовник кадіння з дерева ситим: довжина його лікоть і ширина його лікоть, чотирикутний, висота його два лікті; з нього виходили роги його; ²⁶ і обклав його чистим золотом, верх його і сторони його навкруги, і роги його, і зробив до нього золотий вінець навколо; ²⁷ під вінцем його на двох кутах його зробив два кільця золотих; із двох боків його зробив їх, щоб вкладати в них жердини для носіння його; ²⁸ жердини зробив з дерева ситим і обклав їх золотом. ²⁹ І зробив миро для священного помазання і куріння запашне, чисте, мистецтвом того, хто складає масті.

Глава 37. [1] Вих. 25, 10. [7] 3 Цар. 6, 23. [25] Вих. 30, 1. [29] Вих. 30, 25.

Глава 38 ↑

І зробив жертовник всепалення з дерева ситим довжиною в п’ять ліктів і шириною в п’ять ліктів, чотирикутний, висотою у три лікті; ² і зробив роги на чотирьох кутах його, так що з нього виходили роги, і обклав його міддю. ³ І зробив усе приладдя жертовника: горщики, лопатки, чаші, виделки й вугільниці; усе приладдя його зробив з міді. ⁴ І зробив для жертовника ґрати, рід сітки, з міді, по краях його внизу до половини його; ⁵ і зробив чотири кіль­ця на чотирьох кутах мідних ґрат для вкладання жердин. ⁶ І зробив жердини з дерева ситим, і обклав їх міддю, ⁷ і вклав жердини в кільця по боках жертовника, щоб носити його за допомогою їх; порожнім усередині з дощок зробив його.

⁸ І зробив умивальник з міді і підніжжя його з міді з вишуканими зображеннями, що прикрашали вхід скинії зібрання.

⁹ І зробив двір: з полуденної сторони, на південь, завіси з крученого висону, довжиною в сто ліктів; ¹⁰ стов­пів для них двадцять і підніж­ків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла. ¹¹ І на північній стороні — завіси у сто ліктів; стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла. ¹² І з західної сторони — завіси у п’ятдесят ліктів, стовпів для них десять і підніжків до них десять; гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла. ¹³ І з передньої сторони на схід — завіси у п’ятдесят ліктів. ¹⁴ Для однієї сторони воріт двору — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три; ¹⁵ і для другої сторони [з обох боків воріт двору] — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три. ¹⁶ Усі завіси з усіх боків двору з крученого висону, ¹⁷ а підніжки стовпів з міді, гачки на стовпах і зв’я́зки їх зі срібла; верхи ж у них обкладені сріблом, і всі стовпи двору з’єднані зв’я́зками срібними. ¹⁸ Завіса ж для воріт двору візерункової роботи з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, довжиною у двадцять ліктів, висотою в п’ять ліктів, по всій довжині, подібно до завіс двору; ¹⁹ і стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири мідних; гач­ки на них срібні, а верхи їх обкладені сріблом, і зв’я́зки їх срібні. ²⁰ Усі кілки навколо скинії і двору мідні.

²¹ Ось підрахунок того, що вжито для скинії одкровення, зроблене за повелінням Мойсея, посередництвом левитів під наглядом Іфамара, сина Ааронового, священика. ²² Робив же все, що повелів Господь Мойсеєві, Ве­селеїл, син Урії, сина Ора, з коліна Іудиного, ²³ і з ним Аголіав, син Ахисамахів, з коліна Данового, різьбяр і майстерний ткач і гаптівник по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині. ²⁴ Усього золота, вжитого для справи на все приладдя святилища, золота, принесеного в дар, було двадцять дев’ять талантів сімсот тридцять сиклів, сиклів священних; ²⁵ срібла ж від перелічених осіб громади сто талан­тів і тисяча сімсот сімдесят п’ять сиклів, сиклів священних; ²⁶ з шестисот трьох тисяч п’ятисот п’ятдеся­ти чоловік, з кожного, хто був перелічений, від двадцяти років і вище, по півсикля з людини, рахуючи на сикль священний. ²⁷ Сто талантів срібла вжито на відлиття підніжків святилища і підніжків біля завіси; сто підніжків зі ста талантів, по таланту на підніжок; ²⁸ а з тисячі семисот сімдесяти п’яти сиклів зробив він гачки на стовпах і покрив верхи їх і зробив зв’я́зки для них. ²⁹ Міді ж, принесеної в дар, було сімдесят талантів і дві тисячі чотириста сиклів; ³⁰ з неї зробив він підніжки для стовпів при вході у скинію свідчення, і жертовник мідний, і ґрати мідні для нього, і всі сосуди жертовника, ³¹ і підніжки для стовпів усього двору, і підніжки для стовпів воріт двору, і всі кілки скинії і всі кілки навколо двору.

Глава 38. [1] Вих. 27, 1. 2 Пар. 1, 5. [2] 3 Цар. 1, 51. Пс. 117, 27. [21] Чис. 4, 28. [24] Лев. 27, 25.

Глава 39 ↑

З блакитної ж, пурпурової і червленої вовни зробили вони службовий одяг, для служіння у святилищі; також зробили священний одяг Аарону, як повелів Господь Мой­сеєві. ² І зробив ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону; ³ і розбили вони золото в аркуші і витягнули нитки, щоб увіткати їх між блакитними, пурпуровими, червленими і висонними нитками, мистецькою роботою. ⁴ І зробили в ньому нарамники, що зв’язували; на обох кінцях своїх він був зв’язаний. ⁵ І пояс ефода, який поверх нього, однакової з ним роботи, зроблений був із золота, із блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону, як повелів Господь Мойсеєві. ⁶ І обробили камені оніксові, вставивши їх у золоті гнізда і вирізавши на них імена синів Ізраїлевих, як вирізають на печатці; ⁷ і поклав він їх на нарам­ники ефода, у пам’ять синів Ізраїлевих, як по­велів Господь Мойсеєві.

⁸ І зробив наперсник мистецькою роботою, такою ж роботою, як ефод, із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону; ⁹ він був чотирикутний; подвійний зробили вони наперсник у п’ядь довжиною й у п’ядь шириною, він був подвійний; ¹⁰ і вставили в нього в чо­тири ряди камені. Поряд: рубін, топаз, смарагд, — це перший ряд; ¹¹ у другому ряду: карбункул, сапфір і алмаз; ¹² у третьому ряду: яхонт, агат і аметист; ¹³ у четвертому ряду: хризоліт, онікс і яспис; і вставлені вони в золоті гнізда. ¹⁴ Каменів було за числом імен синів Ізраїлевих: дванадцять було їх, за числом імен їх, і на кожному з них вирізано було, як на печатці, по одному імені, для дванадцяти колін. ¹⁵ До наперсника зробили товсті ланцюжки витої роботи з чистого золота; ¹⁶ і зробили два золотих гнізда і два золотих кільця і прикріпили два кільця до двох країв наперсника; ¹⁷ і просунули обидва­ пле­тені ланцюжки з золота у два кіль­­ця по кінцях наперсника, ¹⁸ а два кін­ці двох ланцюжків прикріпили до двох гнізд і прикріпили їх до нарамників ефода з лицевої сторони його; ¹⁹ ще зробили два кільця золотих і прикріпили до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, яка знаходиться до ефода зсередини; ²⁰ і ще зробили два кільця золотих і прикріпили їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його над поясом ефода; ²¹ і прикріпили наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з бла­кит­ної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не відставав наперсник від ефода, як повелів Господь Мойсеєві.

²² І зробив верхню ризу до ефода, вит­кану, усю з блакитної вовни,­ ²³ і по­­середині верхньої ризи отвір, як отвір у броні, і навколо нього обшив­ку, щоб не дерлося; ²⁴ по подолу верх­ньої ризи зробили вони яблуко з бла­китної, пурпурової і червленої вовни; ²⁵ і зробили дзвоники з чистого золота і повісили дзвоники між яблуками по подолу верхньої ризи навкруги; ²⁶ дзвоник і яблуко, дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги для служіння, як повелів Господь Мойсеєві.

²⁷ І зробили для Аарона і для синів його хітони з висону, виткані, ²⁸ і кидар з висону, і головні пов’язки з висону, і нижній лляний одяг з крученого висону, ²⁹ і пояс із крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, візерункової роботи, як повелів Господь Мойсеєві.

³⁰ І зробили поліровану дощечку, діадему святині, з чистого золота, і накреслили на ній письмена, як вирізують на печатці: Святиня Господ­ня; ³¹ і прикріпили до неї шнур з блакитної вовни, щоб прив’язати її до кидара згори, як повелів Господь Мойсеєві.

³² Так закінчена була вся робота для скинії зібрання; і зробили сини Ізраїлеві усе: як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили. ³³ І принесли до Мойсея скинію, покров й усе приладдя її, гачки її, бруси її, жердини її, стовпи її і підніжки її, ³⁴ покров зі шкур баранячих червоних і покров зі шкур синіх і завісу, що закриває, ³⁵ ковчег одкровення і жердини його, і кришку, ³⁶ стіл із усім приладдям його і хліби предкладення, ³⁷ світильник з чистого золота, лампади його, лампади розставлені на ньому і все приладдя його, і єлей для освітлення, ³⁸ золотий жертовник і єлей помазання, і пахощі для кадіння, і завісу до входу в скинію, ³⁹ жертовник мідний і мідні ґрати до нього, жердини його й усе приладдя його, умивальник і підніжжя його, ⁴⁰ завіси двору, стов­пи і підніжки, за­вісу до воріт двору,­ мотузки і кілки і всі речі, що належать до служіння в скинії зібрання, ⁴¹ одежу службову­ для служіння в святилищі, священний одяг Аарону священику й одяг синам його для священнодійства. ⁴² Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві всі ці роботи. ⁴³ І побачив Мойсей усю роботу, і ось вони зробили її: як повелів Гос­подь, так і зробили. І благословив їх Мойсей.

Глава 39. [2] Вих. 28, 6. [10] Прем. 18, 24. Єз. 28, 13. [30] Вих. 28, 36. Лев. 8, 9.

Глава 40 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ² у перший місяць, у перший день місяця постав скинію зібрання, ³ і постав у ній ковчег одкровення, і закрий ковчег завісою; ⁴ і внеси стіл і розстав на ньому всі речі його, і внеси світильник і постав на ньому лампади його; ⁵ і постав золотий жертовник для куріння­ перед ковчегом одкровення і повісь завісу при вході в скинію [зіб­рання]; ⁶ і постав жертовник всепалення пе­ред входом у скинію зібрання; ⁷ і по­став умивальник між скинією зіб­ран­ня і між жертовником і влий у нього води; ⁸ і постав двір навколо і по­­вісь завісу на воротах двору. ⁹ І візь­ми єлею помазання, і помаж скинію й усе, що в ній, і освяти її і все приладдя її, і буде свята; ¹⁰ помаж жер­товник всепалення й усе приладдя його і освяти жер­товник, і буде жертовник святиня велика; ¹¹ і помаж умивальник і підніжки його й ос­вяти його. ¹² І приведи Аарона і си­нів його до входу в скинію зібрання і обмий їх водою, ¹³ і зодягни Аарона у священні одежі, і помаж його, і освяти його, щоб він був священиком Мені. ¹⁴ І синів його приведи, і зодягни їх у хітони, ¹⁵ і помаж їх, як помазав ти батька їхнього, щоб вони були священиками Мені, і помазання їх посвя́тить їх у вічне священство в роди їх. ¹⁶ І зробив Мойсей усе, як повелів­ йому Господь, так і зробив. ¹⁷ У перший місяць другого року [після вихо­ду їх з Єгипту], у перший день місяця­ була поставлена скинія. ¹⁸ І поставив­ Мойсей скинію, поклав підніжжя її, поставив бруси її, поклав жер­дини і поставив стовпи її, ¹⁹ розпростер по­кров над скинією, і поклав покришку поверх цього покрову, як повелів­ Господь Мойсеєві. ²⁰ І взяв і поклав одкровення в ковчег, і вклав жерди­ни у кільця ковчега, і поклав кришку на ковчег звер­ху; ²¹ і вніс ковчег у скинію, і повісив завісу, і закрив ков­чег одкровення, як повелів Господь Мойсеєві. ²² І поставив стіл у скинії зібрання, на північній стороні скинії, поза завісою, ²³ і розклав на ньому ряд хлібів перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві. ²⁴ І по­ставив світильник у скинії зібрання навпроти столу, на південній стороні­ скинії, ²⁵ і поставив лампади [його] перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві. ²⁶ І поставив золотий жер­товник у скинії зібрання перед завісою ²⁷ і розкурив на ньому запашне кадіння, як повелів Господь Мойсеєві. ²⁸ І повісив завісу при вході у скинію; ²⁹ і жертовник всепалення поставив при вході у скинію зібрання і приніс на ньому всепалення і приношення хлібне, як повелів Господь Мойсеєві. ³⁰ І поставив умивальник між скинією зібрання і жертовником і налив у нього води для обмивання, ³¹ і обмивали з нього Мойсей і Аарон і сини його руки свої і ноги свої: ³² коли вони входили в скинію зібрання і підходили до жер­товника [служити], тоді обмивалися­ [з нього], як повелів Господь Мойсеєві. ³³ І поставив двір навколо скинії і жертовника і повісив завісу на воротах двору.

І так закінчив Мойсей діло. ³⁴ І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію; ³⁵ і не міг Мойсей увійти у скинію зібрання, тому що осіняла її хмара, і слава Господня наповнювала скинію. ³⁶ Коли піднімалася хмара від скинії, тоді вирушали у путь сини Ізраїлеві в усю подорож свою; ³⁷ якщо ж не піднімалася хмара, то і вони не вирушали в дорогу, доки вона не піднімалася, ³⁸ тому що хмара Господня стояла над скинією вдень, і вогонь був уночі в ній перед очима усього дому Ізраїлевого під час усього подорожування їх.

Глава 40. [2] 2 Пар. 1, 3. [3] Вих. 26, 33. [5] Вих. 30, 1. [9] Вих. 30, 26. [10] Чис. 7, 1. [12] Вих. 29, 4. [14] Вих. 29, 8. [16] Вих. 7, 10. [17] Чис. 7, 1. [20] Чис. 7, 1. Євр. 9, 4. [22] Вих. 26, 35. [23] Вих. 25, 23, 30. 1 Цар. 21, 6. [24] Вих. 25, 31. [27] Вих. 30, 7. [29] Вих. 27, 1. [30] Вих. 30, 18. [32] Вих. 29, 4; 30, 19. [34] Чис. 9, 15. 3 Цар. 8, 10. [36] Чис. 9, 21; 14, 14. [38] Пс. 77, 14. Іс. 4, 5. 1 Кор. 10, 1.

Опубліковано: 25.03.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.

Коментарі закриті.