«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 29  30  31  32  33  34 

Глава 1↑

Це є слова, які говорив Мойсей усім ізраїльтянам за Йорданом у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Лаваном, і Асирофом, і Дизагавом, ² на відстані одинадцяти днів путі від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадес-Варні. ³ Сорокового року, одинадцятого місяця, у перший [день] місяця говорив Мойсей [усім] синам Ізраїлевим усе, що заповів йому Господь про них. ⁴ Після вбивства ним Сигона, царя Аморрейського, який жив у Есевоні, і Ога, царя Васанського, який жив у Аштерофі в Едреї, ⁵ за Йорданом, у землі Моавитській, почав Мойсей пояснювати закон цей і сказав: ⁶ Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: «досить вам жити на горі цій! ⁷ поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату; ⁸ ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім». ⁹ І я сказав вам у той час: не можу один водити вас; ¹⁰ Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось, ви нині численні, як зірки небесні; ¹¹ Господь, Бог отців ваших, нехай розмножить вас у тисячу разів проти того, скільки вас тепер, і хай благословить вас, як Він говорив вам: ¹² як же мені одному носити тяготи ваші, тягарі ваші і суперечки ваші? ¹³ оберіть собі в колінах ваших мужів мудрих, розумних і випробуваних, і я поставлю їх начальниками вашими. ¹⁴ Ви відповіли мені і сказали: добру справу ти наказуєш зробити. ¹⁵ І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками, десятиначальниками і наглядачами за колінами вашими. ¹⁶ І дав я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте братів ваших і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його; ¹⁷ не розрізняйте осіб на суді, як малого, так і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця людського, тому що суд — справа Божа. ¹⁸ І дав я вам у той час повеління про все, що слід вам робити. ¹⁹ І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні. ²⁰ І сказав я вам: ви прийшли до гори Аморрейської, яку Господь, Бог наш, дає нам; ²¹ ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю цю, йди, візьми її у володіння, як говорив тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся. ²² Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам, і про міста, в які йти нам. ²³ Слово це мені сподобалося, і я взяв з вас дванадцять мужів, по одній людині від [кожного] коліна. ²⁴ Вони пішли, зійшли на гору і дійшли до долини Есхол, і оглянули її; ²⁵ і взяли в руки свої плоди землі і доставили нам, і принесли нам звістку і сказали: добра земля, яку Господь, Бог наш, дає нам. ²⁶ Але ви не захотіли йти і стали проти веління Господа, Бога вашого, ²⁷ і нарікали в наметах ваших і говорили: Господь, з ненависти до нас, вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки аморреїв і знищити нас; ²⁸ куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там. ²⁹ І я сказав вам: не страшіться і не бійтеся їх; ³⁰ Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас, як Він зробив з вами в Єгипті, перед очима вашими, ³¹ і в пустелі цій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце. ³² Але і при цьому ви не вірили Господу, Богу вашому, ³³ Який ішов перед вами шляхом — шукати вам місце, де зупинитися вам, вночі у вогні, щоб указувати вам дорогу, по якій іти, а вдень у хмарі. ³⁴ І Господь [Бог] почув слова ваші, і розгнівався, і поклявся, говорячи: ³⁵ ніхто з людей цих, з цього злого роду, не побачить доброї землі, яку Я клявся дати батькам вашим; ³⁶ тільки Халев, син Ієфонніїн, побачить її; йому дам Я землю, по якій він проходив, і синам його, за те, що він підкорився Господу. ³⁷ І на мене прогнівався Господь за вас, говорячи: і ти не ввійдеш туди; ³⁸ Ісус, син Навина, який при тобі, він увійде туди; його утверди, тому що він введе Ізраїля у володіння нею; ³⁹ діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею; ⁴⁰ а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря. ⁴¹ І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору. ⁴² Але Господь сказав мені: скажи їм: не піднімайтесь і не воюйте, тому що немає Мене серед вас, щоб не уразили вас вороги ваші. ⁴³ І я говорив вам, але ви не послухали і стали проти веління Господнього і з упертості своєї зійшли на гору. ⁴⁴ І виступив проти вас Аморрей, який жив на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, й уражали вас на Сеїрі до самої Хорми. ⁴⁵ І повернулися ви і плакали перед Господом: але Господь не почув волання вашого і не послухав вас. ⁴⁶ І пробули ви в Кадесі багато часу, скільки часу ви там були.

Глава 1. [1] Чис. 33, 8. [2] Вих. 3, 1. [4] Чис. 21, 24. [6] Вих. 19, 1. Чис. 10, 11. [7] Бут. 2, 14; 15, 18. [8] Бут. 12, 7; 15, 18; 17, 8. [9] Вих. 18, 18. Чис. 11, 14. [10] Бут. 15, 5. [15] Вих. 18, 25. Чис. 11, 16. [16] Ін. 7, 24. [17] Втор. 16, 19. 1 Пет. 1, 17. Лев. 19, 15. Притч. 24, 23. Сир. 42, 1. Як. 2, 1. [19] Чис. 13, 1, 27. [21] Нав. 8, 1. [22] Чис. 13, 3–4. [24] Чис. 13, 24. [25] Чис. 13, 28. [27] Чис. 14, 2. Пс. 105, 24–25. [28] Чис. 32, 9. Бут. 11, 4. [29] Нав. 2, 9. [30] Вих. 14, 14, 25. Нав. 10, 14. [31] Вих. 19, 4. Чис. 11, 18. Пс. 90, 12. [32] Пс. 77, 32. Євр. 3, 18–19. [33] Вих. 13, 21. [35] Чис. 14, 23; 26, 65. Євр. 3, 11. [37] Чис. 20, 12. Втор. 3, 26; 4, 21; 31, 2. [38] Втор. 3, 28. Чис. 34, 17. Нав. 1, 6. [39] Чис. 14, 31. Іона 4, 11. [40] Чис. 14, 25. [41] Чис. 14, 40. [42] Втор. 23, 14. [43] Чис. 14, 41, 44. [44] Чис. 14, 45.

Глава 2↑

І повернули ми і вирушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато часу ходили навколо гори Сеїра. ² І сказав мені Господь, говорячи: ³ досить вам ходити навколо цієї гори, поверніть на північ; ⁴ і народу дай повеління і скажи: ви будете проходити межі братів ваших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, і вони убояться вас; але остерігайтеся ⁵ починати з ними війну, бо Я не дам вам землі їх ні на стопу ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісаву; ⁶ їжу купуйте в них за срібло і їжте; і воду купуйте в них за срібло і пийте; ⁷ бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі. ⁸ І йшли ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елафа й Ецион-Гавера, і повернули, і йшли до пустелі Моава. ⁹ І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим; ¹⁰ раніше жили там емими, народ великий, численний і високий, як сини Енакові, ¹¹ і вони вважалися між рефаїмами, як сини Енакові; моавитяни ж називають їх емимами; ¹² а на Сеїрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них — так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь; ¹³ отже, встаньте і пройдіть долину Заред. І пройшли ми долину Заред. ¹⁴ З тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог]; ¹⁵ та й рука Господня була на них, щоб винищувати їх із середовища стану, поки не вимерли. ¹⁶ Коли ж перевелися всі, що ходять на війну, і вимерли із середовища народу, ¹⁷ тоді сказав мені Господь, говорячи: ¹⁸ ти проходиш нині повз межі Моава, мимо Ара, ¹⁹ і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммонових у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим; ²⁰ і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами; ²¹ народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому, ²² як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх, і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня; ²³ і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх. ²⁴ Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну; ²⁵ з цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, які почують про тебе, затремтять і жахнуться тебе. ²⁶ І послав я послів з пустелі Кедемоф до Сигона, царя Есевонського, зі словами мирними, щоб сказати: ²⁷ дозволь пройти мені землею твоєю; я піду дорогою, не зійду ні праворуч, ні ліворуч; ²⁸ їжу продавай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду ²⁹ так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам. ³⁰ Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині. ³¹ І сказав мені Господь: ось, Я починаю віддавати тобі Сигона [царя Есевонського, аморреянина,] і землю його; починай оволодівати землею його. ³² І Сигон [цар Есевонський] із усім народом своїм виступив проти нас на бій до Яаца; ³³ і віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші,] і ми подолали його і синів його і весь народ його, ³⁴ і взяли в той час усі міста його, і віддали закляттю всі міста, чоловіків і жінок і дітей, не залишили нікого в живих; ³⁵ тільки взяли ми собі у здобич худобу їхню і захоплене у взятих нами містах. ³⁶ Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Галаада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші]. ³⁷ Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш.

Глава 2. [1] Чис. 21, 4. [3] Суд. 5, 4. [4] Чис. 20, 14, 21. [5] 1 Цар. 14, 47. 2 Цар. 8, 14. 3 Цар. 11, 15. [7] Втор. 1, 31. Бут. 21, 22. [8] 4 Цар. 14, 22. 3 Цар. 9, 26. [9] 2 Пар. 20, 10. [10] Бут. 14, 5. Чис. 13, 23. Пс. 117, 12. Нав. 19, 4. [46] Втор. 2, 14. [12] Бут. 14, 6; 36, 20. [13] Чис. 21, 12. [14] Втор. 1, 46. Чис. 14, 21, 29, 33; 26, 65. [19] Суд. 11, 13, 15. Бут. 19, 38. [21] Чис. 13, 23. [23] Бут. 10, 14. Єр. 47, 4. Ам. 9, 7. [25] Нав. 2, 9. [26] Чис. 21, 21. [28] Чис. 20, 19. [30] Чис. 20, 20; 21, 23. Вих. 4, 21. [31] Ам. 2, 9. [33] Чис. 21, 24. [34] Втор. 3, 6; 13, 15; 20, 16. [36] 2 Цар. 24, 5. Чиc. 21, 15.

Глава 3↑

І повернули ми звідти, і йшли до Васана, і виступив проти нас на війну Ог, цар Васанський, з усім народом своїм, при Едреї. ² І сказав мені Господь: не бійся його, тому що Я віддам у руку твою його, і весь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш з ним так, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, який жив у Есевоні ³ І віддав Господь, Бог наш, у руки наші й Ога, царя Васанського, і весь народ його; і ми подолали його, так що нікого не залишилося в нього в живих; ⁴ і взяли ми в той час усі міста його; не було міста, яке ми не взяли б у них: шістдесят міст, усю область Аргов, царство Ога Васанського; ⁵ усі ці міста укріплені були високими стінами, воротами і запорами, крім міст неукріплених, дуже багатьох; ⁶ і піддали ми їх закляттю, як вчинили із Сигоном, царем Есевонським, піддавши закляттю всяке місто з чоловіками, жінками і дітьми; ⁷ але вся худоба і захоплене в містах взяли собі у здобич. ⁸ І взяли ми в той час з руки двох царів аморрейських землю цю, яка по цю сторону Йордану, від потоку Арнона до гори Ермона, — ⁹ сидоняни Ермон називають Сирионом, а аморреї називають його Сениром, — ¹⁰ усі міста на рівнині, весь Галаад і весь Васан до Салхи та Едреї, міста? царства Ога Васанського; ¹¹ бо тільки Ог, цар Васанський, залишався з рефаїмів. Ось, одр його, одр залізний, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев’ять ліктів, а ширина його чотири лікті, ліктів чоловічих. ¹² Землю цю взяли ми в той час, починаючи від Ароера, що біля потоку Арнона; і половину гори Галаада з містами її віддав я коліну Рувимовому і Гадовому; ¹³ а залишок Галаада і весь Васан, царство Ога, віддав я половині коліна Манассіїного, всю область Аргов з усім Васаном. [Вона називається землею рефаїмів.] ¹⁴ Яїр, син Манассіїн, узяв усю область Аргов, до меж Гесурських і Маахських, і назвав Васан, за іменем своїм, селищами Яїровими, що і донині; ¹⁵ Махиру дав я Галаад; ¹⁶ а коліну Рувимовому і Гадовому дав від Галаада до потоку Арнона, землю між потоком і межею, до потоку Іавока, межі синів Аммонових, ¹⁷ також рівнину і Йордан, який є і межа, від Киннерефа до моря рівнини, моря Солоного, біля підошви гори Фасги на схід. ¹⁸ І дав я вам у той час повеління, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; усі здатні до війни, озброївшись, ідіть попереду братів ваших, синів Ізраїлевих; ¹⁹ тільки дружини ваші і діти ваші і худоба ваша [бо я знаю, що худоби у вас багато,] нехай залишаться в містах ваших, які я дав вам, ²⁰ доки Господь [Бог] не дасть спокою братам вашим, як вам, і доки й вони не одержать у володіння землю, яку Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожен у своє володіння, яке я дав вам. ²¹ І Ісусові заповів я в той час, говорячи: очі твої бачили усе, що зробив Господь, Бог ваш, із двома царями цими; те саме зробить Господь із усіма царствами, які ти будеш проходити; ²² не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас. ²³ І молився я Господу в той час, говорячи: ²⁴ Владико Господи, Ти почав показувати рабові Твоєму велич Твою [і силу Твою, ] і міцну руку Твою [і могутність]; бо який бог є на небі, або на землі, який міг би робити такі справи, як Твої, і з могутністю такою, як Твоя? ²⁵ дай мені перейти і побачити ту добру землю, яка за Йорданом, і ту чудову гору і Ливан. ²⁶ Але Господь гнівався на мене за вас і не послухав мене, і сказав мені Господь: досить тобі, надалі не говори Мені більше про це; ²⁷ зійди на вершину Фасги і подивись очима твоїми до моря і на північ, і на південь і на схід, і подивися очима твоїми, тому що ти не перейдеш за Йордан цей; ²⁸ і дай настанови Ісусові, й укріпи його, й утверди його; тому що він буде передувати народу цьому і він розділить їм на наділи [усю] землю, на яку ти подивишся. ²⁹ І зупинилися ми в долині, навпроти Беф-Фегора.

Глава 3. [1] Чис. 21, 33. Втор. 29, 7. [2] Чис. 21, 24, 34. [3] Чис. 21, 35. [6] Втор. 2, 34–35; 20, 16. [7] Втор. 20, 14. [8] Чис. 34, 7. [9] Єз. 27, 5. [11] Чис. 21, 31, 33. Нав. 12, 13. 2 Цар. 12, 26. [12] Чис. 32, 33. [14] Чис. 32, 41. 3 Цар. 4, 13. 2 Цар. 10, 6. [15] Бут. 50, 23. Чис. 32, 39. [16] Бут. 32, 22. [17] Чис. 34, 11–12. Нав. 12, 3. [18] Чис. 32, 17, 20, 29. [19] Чис. 32, 1. [21] Чис. 27, 18, 22–23. [22] Вих 14, 14, 25. Втор. 1, 30. Нав. 23, 10. [24] 3 Цар. 8, 42. Пс. 67, 8; 88, 7. [25] 3 Цар. 4, 33. [26] Втор. 1, 37; 4, 21. [27] Втор. 31, 2. [28] Втор. 1, 38. Нав. 1, 6; 14, 1.

Глава 4↑

Отже, Ізраїлю: слухай постанови і закони, які Я [сьогодні] навчаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і пішли й успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадок]; ² не додавайте до того, що Я заповідаю вам, і не вкорочуйте від того; зберігайте заповіді Господа, Бога нашого, які Я вам [сьогодні] заповідаю. ³ Очі ваші бачили [все], що зробив Господь [Бог наш] з Ваал-Фегором; усяку людину, яка пішла за Ваал-Фегором, знищив Господь, Бог твій, із середовища твого; ⁴ а ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині. ⁵ Ось, я навчив вас постанов і законів, як повелів мені Господь, Бог мій, щоб ви так чинили в тій землі, в яку ви вступаєте, щоб оволодіти нею; ⁶ отже, зберігайте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всі ці настанови, скажуть: тільки цей великий народ розумний. ⁷ Бо чи є який великий народ, до якого боги його були б такими близькими, як близький до нас Господь, Бог наш, коли тільки прикличемо Його? ⁸ і чи є який великий народ, у якого були б такі справедливі постанови і закони, як весь закон цей, який я пропоную вам сьогодні? ⁹ Тільки пильнуй і добре бережи душу твою, щоб тобі не забути тих діл, які бачили очі твої, і щоб вони не виходили з серця твого в усі дні життя твого; і передай це синам твоїм і синам синів твоїх, — ¹⁰ про той день, коли ти стояв перед Господом, Богом твоїм, при Хориві, [в день зібрання,] і коли сказав Господь мені: збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої, з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі і навчать синів своїх. ¹¹ Ви наблизилися і стали під горою, і гора горіла вогнем до самих небес, і були темрява, хмара і морок. ¹² І говорив Господь Бог до вас [на горі] з середовища полум’я; глас слів [Його] ви чули, але образа не бачили, а тільки глас; ¹³ і оголосив Він вам завіт Свій, який повелів вам виконувати, десятислів’я, і написав його на двох кам’яних скрижалях; ¹⁴ і повелів мені Господь у той час навчити вас постанов і законів, щоб ви виконували їх у тій землі, в яку ви входите, щоб оволодіти нею. ¹⁵ Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякого образа в той день, коли промовляв до вас Господь на [горі] Хориві з середовища вогню, ¹⁶ щоб ви не розбестилися і не зробили собі статуй, зображень якого-небудь кумира, що представляють чоловіка або жінку, ¹⁷ зображення якої-небудь худоби, що на землі, зображення якого-небудь птаха крилатого, який літає під небесами, ¹⁸ зображення якого-небудь [гада,] що плазує по землі, зображення якої-небудь риби, що у водах нижче землі; ¹⁹ і щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зірки [й] усе воїнство небесне, не спокусився і не поклонився їм і не служив їм, оскільки Господь, Бог твій, віддав їх усім народам під усім небом. ²⁰ А вас узяв Господь [Бог] і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як це нині видно. ²¹ І Господь [Бог] прогнівався на мене за вас, і клявся, що я не перейду за Йордан і не ввійду в ту добру землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ; ²² я помру в цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете й оволодієте тою доброю землею. ²³ Бережіться, щоб не забули ви завіту Господа, Бога вашого, який Він склав з вами, і щоб не робити собі ідолів, які зображають що-небудь, як повелів тобі Господь, Бог твій; ²⁴ бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель. ²⁵ Якщо ж народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображає що-небудь, і зробите зло це перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його, ²⁶ то засвідчую вам сьогодні небом і землею, що незабаром втратите землю, для успадкування якої ви переходите за Йордан; не пробудете багато часу на ній, але загинете; ²⁷ і розсіє вас Господь по [усіх] народах, і залишитеся в малому числі між народами, до яких відведе вас Господь; ²⁸ і будете там служити [іншим] богам, зробленим руками людськими з дерева і каменю, які не бачать і не чують, і не їдять і не нюхають. ²⁹ Але коли ти шукатимеш там Господа, Бога твого, то знайдеш [Його], якщо будеш шукати Його всім серцем твоїм і всією душею твоєю. ³⁰ Коли ти будеш у скорботі, і коли все це осягне тебе впродовж часу, то звернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш гласу Його. ³¹ Господь, Бог твій, є Бог [благий і] милосердий; Він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде завіту з батьками твоїми, який Він клятвою утвердив їм. ³² Бо запитай у часів минулих, що були раніше тебе, з того дня, в який створив Бог людину на землі, і від краю неба до краю неба: чи бувало що-небудь таке, як ця велика справа, або чи чули щось подібне до цього? ³³ чи чув [який] народ глас Бога [живого], Який говорить із середовища вогню, і залишився живим, як чув ти? ³⁴ або чи намагався який бог піти, взяти собі народ із середовища іншого народу покараннями, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою міцною, і силою великою, і великими жахами, як зробив для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми? ³⁵ Тобі дано бачити це, щоб ти знав, що тільки Господь [Бог твій] є Бог, [і] немає іншого, крім Нього; ³⁶ з неба дав Він чути тобі глас Свій, щоб навчити тебе, і на землі показав тобі великий вогонь Свій, і ти чув слова Його із середовища вогню; ³⁷ і тому що Він полюбив батьків твоїх і обрав [вас,] нащадків їхніх після них, то і вивів тебе Сам великою силою Своєю з Єгипту, ³⁸ щоб прогнати від лиця твого народи, які більші і сильніші за тебе, і ввести тебе і дати тобі землю їхню в наділ, як це нині видно. ³⁹ Отже, знай нині і поклади на серце твоє, що Господь [Бог твій] є Бог на небі вгорі і на землі внизу, [і] немає ще [крім Нього]; ⁴⁰ і зберігай постанови Його і заповіді Його, які я заповідаю тобі нині, щоб добре було тобі і синам твоїм після тебе, і щоб ти багато часу прожив на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі назавжди.

⁴¹ Тоді відокремив Мойсей три міста по цей бік Йордану на схід сонця, ⁴² щоб тікав туди убивця, який уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом його ні вчора, ні третього дня, і щоб, утікши в одне з цих міст, залишився живим: ⁴³ Бецер у пустелі, на рівнині в коліні Рувимовому, і Рамоф у Галааді в коліні Гадовому, і Голан у Васані в коліні Манассіїному.

⁴⁴ Ось закон, який запропонував Мойсей синам Ізраїлевим; ⁴⁵ ось повеління, постанови й устави, які проголосив Мойсей синам Ізраїлевим [у пустелі], після виходу їх з Єгипту, ⁴⁶ за Йорданом, у долині навпроти Беф-Фегора, в землі Сигона, царя Аморрейського, що жив у Есевоні, якого подолав Мойсей із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту. ⁴⁷ І оволоділи вони землею його і землею Ога, царя Васанського, двох царів аморрейських, що за Йорданом на схід сонця, ⁴⁸ починаючи від Ароера, що лежить на березі потоку Арнона, до гори Сиону, вона ж Ермон, ⁴⁹ і всією рівниною по цей бік Йордану на схід, до самого моря рівнини біля підошви Фасги.

Глава 4. [1] Втор. 12, 32. [2] Втор. 12, 32. Притч. 30, 6. [3] Чис. 25, 4. Нав. 22, 17. Пс. 105, 28. [6] 3 Езд. 14, 30. [7] Втор. 26, 19. Пс. 144, 18; 146, 9. [8] 3 Цар. 2, 3. Пс. 118, 98. [9] Пс. 76, 12; 104, 5. Втор. 11, 19. [10] 3 Езд. 3, 17. [11] Вих. 19, 18. [12] Неєм. 9, 13. Ін. 1, 18. [13] Вих. 20, 1. 2 Кор. 3, 3. [15] Нав. 23, 11. Єр. 17, 21. [16] Вих. 20, 4. [17] Рим. 1, 23. [19] Єр. 10, 2. Втор. 17, 3. Мф. 5, 45. [20] Сир. 17, 13. [21] Втор. 1, 37; 3, 27; 34, 4. Чис. 20, 12. [22] Втор. 34, 4–5. [23] Прем. 1, 12. [24] Євр. 12, 29. [26] Втор. 30, 19; 31, 28; 32, 1. [27] Втор. 28, 64. Бут. 34, 30. [28] Втор. 28, 36. [29] Пс. 114, 4–5. Прем. 1, 2. [30] Лев. 26, 40. [31] Пс. 102, 8. Іс. 11, 12. [33] Вих. 19, 18–19; 20, 1. Втор. 5, 23. [34] Втор. 7, 19; 29, 3. Вих. 13, 3, 9. [35] Вих. 19, 16. Втор. 32, 39. 3 Цар. 8, 60. [37] Вих. 13, 3. [39] Нав. 2, 11. [40] Втор. 5, 33; 6, 3. [41] Втор. 19, 2. [42] Чис. 35, 6. [43] Нав. 20, 8. [46] Втор. 1, 4–5; 3, 29. Чис. 21, 24. [47] Чис. 21, 24, 33. Втор. 29, 7–8. [48] Чис. 34, 7. Втор. 3, 9.

Глава 5↑

І скликав Мойсей увесь Ізраїль і сказав їм: слухай, Ізраїлю, постанови і закони, які я проголошу сьогодні у вуха ваші, і вивчіть їх і намагайтеся виконувати їх. ² Господь, Бог наш, уклав з нами завіт на Хориві; ³ не з батьками нашими уклав Господь завіт цей, але з нами, які тут сьогодні усі живі. ⁴ Лицем до лиця говорив Господь з вами на горі із середовища вогню; ⁵ я ж стояв між Господом і між вами в той час, щоб переказувати вам слово Господа, бо ви боялися вогню і не піднімалися на гору. Він тоді сказав:

⁶ Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; ⁷ нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.

⁸ Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі, ⁹ не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, Той, що карає за провину батьків дітей до третього і четвертого роду, які ненавидять Мене, ¹⁰ і Той, що творить милість до тисячі родів тих, що люблять Мене і дотримують заповідей Моїх.

¹¹ Не вживай імені Господа, Бога твого, марно; тому що не залишить Господь [Бог твій] без покарання того, хто вживає ім’я Його марно.

¹² Пильнуй день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій; ¹³ шість днів працюй і роби всякі діла твої, ¹⁴ а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму. Не роби [в ньому] ніякої справи, ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, який у тебе, щоб відпочив раб твій, і раба твоя [і осел твій,] як і ти; ¹⁵ і пам’ятай, що [ти] був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його].

¹⁶ Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

¹⁷ Не вбивай.

¹⁸ Не перелюбствуй.

¹⁹ Не кради.

²⁰ Не лжесвідчи на ближнього твого.

²¹ Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого.

²² Слова ці проголосив Господь до всього зібрання вашого на горі із середовища вогню, хмари і мороку [і бурі] гучноголосо, і більше не говорив, і написав їх на двох кам’яних скрижалях, і дав їх мені. ²³ І коли ви почули голос із середовища мороку, і гора горіла вогнем, то ви підійшли до мене, усі начальники колін ваших і старійшини ваші, ²⁴ і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з людиною, і вона залишається живою; ²⁵ але тепер для чого нам помирати? бо цей великий вогонь спалить нас; якщо ми ще почуємо глас Господа, Бога нашого, то помремо, ²⁶ бо чи є яка плоть, яка чула б глас Бога живого, Який говорить із середовища вогню, як ми, і залишилася живою? ²⁷ приступи ти і слухай усе, що скаже [тобі] Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати. ²⁸ І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре; ²⁹ о, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік! ³⁰ піди, скажи їм: «поверніться в намети свої»; ³¹ а ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння. ³² Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч; ³³ ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам, і прожили багато часу на тій землі, яку одержите у володіння.

Глава 5. [1] Притч. 4, 4. [2] Вих. 19, 5. [3] Бут. 17, 2. [14] Вих. 19, 16; 20, 1; 33, 11. [5] Гал. 3, 19. [6] Вих. 20, 2. Пс. 80, 11. [8] Вих. 20, 4. Лев. 26, 1. Пс. 96, 7. [9] Вих. 20, 5; 34, 7. Єр. 32, 18. [10] Вих. 20, 6; 34, 7. Єр. 32, 18. [11] Вих. 20, 7. Лев. 19, 12. Мф. 5, 33. [12] Вих. 20, 8; 31, 14. Єр. 20, 12. [13] Вих. 20, 9. Лев. 23, 3. [14] Вих. 20, 10. Євр. 4, 4. [15] Втор. 16, 12. Єр. 21, 5. [16] Вих. 20, 12. Сир. 3, 6. Мф. 15, 4. Мк. 7, 10. Еф. 6, 2–3. [17] Вих. 20, 13. Мф. 5, 21, 27; 19, 18. [21] Вих. 20, 17. Рим. 7, 7; 13, 9. [22] Вих. 20, 1. [23] Вих. 20, 18. [24] Вих. 33, 20. [25] Вих. 20, 19. Суд. 13, 22. [26] Втор. 4, 33. Іс. 6, 5; 40, 6. [27] Вих. 19, 8. [28] Прем. 1, 6. Втор. 18, 17. [29] Пс. 80, 14. Іс. 48, 18. [32] Втор. 17, 11; 28, 14. [33] Бут. 18, 19. 3 Цар. 3, 2.

Глава 6↑

Ось заповіді, постанови і закони, яких повелів Господь, Бог ваш, навчити вас, щоб ви чинили [так] у тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею; ² щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всіх постанов Його і заповідей Його, які [сьогодні] заповідаю тобі, дотримував ти і сини твої і сини синів твоїх в усі дні життя твого, щоб продовжилися дні твої. ³ Отже, слухай, Ізраїлю, і намагайся виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви дуже розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед. [Це є постанови і закони, які заповів Господь Бог синам Ізраїлевим у пустелі, після виходу їх із землі Єгипетської.]

⁴ Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є; ⁵ і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми. ⁶ І нехай будуть слова ці, які Я заповідаю тобі сьогодні, у серці твоєму [і в душі твоїй]; ⁷ і навчай їх дітей твоїх і говори про них, сидячи в домі твоєму і йдучи дорогою, і лягаючи і встаючи; ⁸ і нав’яжи їх в ознаку на руку твою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима твоїми, ⁹ і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх. ¹⁰ Коли ж введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, яку Він клявся батькам твоїм, Аврааму, Ісааку і Якову, дати тобі з великими і добрими містами, яких ти не будував, ¹¹ і з домами, наповненими всяким добром, яких ти не наповнював, і з колодязями, висіченими з каменю, яких ти не висікав, з виноградниками і маслинами, яких ти не садив, і будеш їсти і насичуватися, ¹² тоді бережися, щоб [не спокусилося серце твоє і] не забув ти Господа, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства.

¹³ Господа, Бога твого, бійся, і Йому [одному] служи, [і до Нього приліпись,] і Його ім’ям клянися. ¹⁴ Не йдіть за іншими богами, богами тих народів, які будуть навколо вас; ¹⁵ тому що Господь, Бог твій, Який посеред тебе, є Бог ревнитель; щоб не запалав гнів Господа, Бога твого, на тебе, і не знищив Він тебе з лиця землі.

¹⁶ Не спокушайте Господа, Бога вашого, як ви спокушали Його в Массі.

¹⁷ Твердо зберігайте заповіді Господа, Бога вашого, й устави Його і постанови, які Він заповів тобі; ¹⁸ і роби справедливе і добре перед очима Господа [Бога твого], щоб добре тобі було, і щоб ти ввійшов і оволодів доброю землею, яку Господь з клятвою обіцяв батькам твоїм, ¹⁹ і щоб Він прогнав усіх ворогів твоїх від лиця твого, як говорив Господь. ²⁰ Якщо запитає в тебе син твій у майбутній час, говорячи: «що означають ці устави, постанови і закони, які заповів вам Господь, Бог ваш?» ²¹ то скажи синові твоєму: «рабами були ми у фараона в Єгипті, але Господь [Бог] вивів нас з Єгипту рукою міцною [і силою великою], ²² і показав Господь [Бог] знамення і чудеса великі і кари над Єгиптом, над фараоном і над усім домом його [і над військом його] перед очима нашими; ²³ а нас вивів звідти [Господь, Бог наш,] щоб ввести нас і дати нам землю, яку [Господь, Бог наш,] клявся батькам нашим [дати нам]; ²⁴ і заповів нам Господь виконувати всі постанови ці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам в усі дні, щоб зберегти наше життя, як і тепер; ²⁵ і в цьому буде наша праведність, якщо ми будемо намагатися виконувати всі ці заповіді [закону] перед лицем Господа, Бога нашого, як Він заповів нам.

Глава 6. [1] Як. 1, 22. [2] Втор. 4, 40. [4] Мк. 12, 29. [5] Мф. 22, 37. Мк. 12, 30. Лк. 10, 27. [6] Втор. 4, 9. [7] Втор. 30, 19. Пс. 77, 5–6. [10] Бут. 50, 24. Вих. 33, 1. [11] Втор. 8, 10. [13] Втор. 10, 20. 1 Цар. 7, 3. Мф. 4, 10. Лк. 4, 8. [14] Вих. 20, 2–3. [16] Вих. 17, 2. Чис. 21, 5. Мф. 4, 7. Лк. 4, 12. [18] Бут. 12, 7; 13, 15. [19] Вих. 23, 27. [20] Вих. 12, 26. [21] Вих. 1, 11, 14; 12, 37; 13, 3. [24] Пс. 66, 7. [25] Лев. 

Глава 7↑

Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які численніші і сильніші за тебе, ² і видасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай з ними в союз і не жалій їх; ³ і не вступай з ними у споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого; ⁴ тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе. ⁵ Але вчиніть з ними так: жертовники їх зруйнуйте, стовпи їх розтрощіть, і діброви їх вирубайте, й ідолів [богів] їх спаліть вогнем; ⁶ бо ти народ святий у Господа, Бога твого: тебе обрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі. ⁷ Не тому, щоб ви були найчисленнішими за всі народи, прийняв вас Господь і обрав вас, — бо ви нечисленніші за всі народи, — ⁸ але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною [і силою великою] і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського. ⁹ Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт [Свій] і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів, ¹⁰ і відплачує ненависникам Його в особі їх, погублюючи їх; Він не забариться, ненависнику Його самому особисто віддасть.

¹¹ Отже, дотримуй заповідей і постанов і законів, які сьогодні заповідаю тобі виконувати. ¹² І якщо ви будете слухати закони ці і зберігати і виконувати їх, то Господь, Бог твій, буде зберігати завіт і милість до тебе, як Він клявся батькам твоїм, ¹³ і полюбить тебе, і благословить тебе, і розмножить тебе, і благословить плід утроби твоєї і плід землі твоєї, і хліб твій, і вино твоє, і єлей твій, народжуване від великої худоби твоєї і від отари овець твоїх, на тій землі, яку Він клявся батькам твоїм дати тобі; ¹⁴ благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй; ¹⁵ і віддалить від тебе Господь [Бог твій] усяку неміч, і ніяких лютих хвороб єгипетських, [які ти бачив і] які ти знаєш, не наведе на тебе, але наведе їх на всіх, що ненавидять тебе; ¹⁶ і знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їх, бо це тенети для тебе. ¹⁷ Якщо скажеш у серці твоєму: «народи ці численніші за мене; як я можу вигнати їх?» ¹⁸ Не бійся їх, згадай те, що зробив Господь, Бог твій, з фараоном і всім Єгиптом, ¹⁹ ті великі випробування, які бачили очі твої, [великі] знамення, чудеса, і руку міцну і силу велику, з якими вивів тебе Господь, Бог твій; те саме зробить Господь, Бог твій, із усіма народами, яких ти боїшся; ²⁰ і шершнів нашле Господь, Бог твій, на них, доки не загинуть ті, що залишилися і сховалися від лиця твого; ²¹ не страшися їх, бо Господь, Бог твій, з тобою, Бог великий і страшний. ²² І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб [земля не стала пустою і] не примножилися проти тебе польові звірі; ²³ але видасть їх тобі Господь, Бог твій, і приведе їх у велике сум’яття, так що вони загинуть; ²⁴ і видасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної: не устоїть ніхто проти тебе, доки не викоріниш їх. ²⁵ Ідолів богів їх спаліть вогнем; не побажай взяти собі срібла або золота, що на них, щоб це не було для тебе тенетами, тому що це мерзотність для Господа, Бога твого; ²⁶ і не внось мерзотність у дім твій, щоб не підпасти під закляття, як вона; відвертайся від цього і гребуй цим, бо це закляте.

Глава 7. [1] Вих. 23, 23. Пс. 105, 34. Втор. 31, 3, 7. [2] Чис. 33, 53. Вих. 23, 32; 34, 12. [4] Вих. 23, 33; 34, 16. Нав. 23, 13. [5] Вих. 23, 24. Чис. 33, 52. 3 Цар. 16, 33. [6] Втор. 14, 2; 26, 18. Ін. 1, 12. 18, 5. Єз. 20, 11. Мф. 19, 17. [8] Втор. 10, 15. Іс. 63, 9. Ін. 3, 16. [9] Втор. 4, 39; 32, 4. 1 Кор. 1, 9. [10] Вих. 14, 24. Наум. 1, 2. [12] Вих. 23, 22. Лев. 26, 6. [14] Вих. 23, 26. [15] Вих. 7, 17; 8, 2; 15, 26. [16] Вих. 23, 24, 33. [17] Втор. 8, 17. [19] Втор. 4, 34; 5, 15; 29, 3. [20] Вих. 23, 28. Нав. 24, 12. [21] Втор. 31, 6. [22] Прем. 18, 15–16. [25] Втор. 12, 3. 2 Мак. 12, 40. 2 Пар. 15, 16. [26] Нав. 6, 17; 7, 11.

Глава 8↑

Усі заповіді, які я заповідаю вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живими і розмножилися, і пішли і заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим. ² І пам’ятай весь шлях, яким вів тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб смирити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоєму, чи будеш зберігати заповіді Його, чи ні; ³ Він смиряв тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знав ти і не знали батьки твої, щоб показати тобі, що не єдиним хлібом живе людина, але всяким [словом], яке виходить з вуст Господа, живе людина; ⁴ одяг твій не старів на тобі, і нога твоя не пухла, ось уже сорок років. ⁵ І знай у серці твоєму, що Господь, Бог твій, учить тебе, як людина учить сина свого. ⁶ Отже, зберігай заповіді Господа, Бога твого, ходячи путями Його і бійся Його. ⁷ Бо Господь, Бог твій, веде тебе в землю добру, у землю, де потоки вод, джерела й озера виходять з долин і гір, ⁸ у землю, [де] пшениця, ячмінь, виноградні лози, смоковниці і гранатові дерева, у землю, де оливкові дерева і мед, ⁹ у землю, у якій без убогости будеш їсти хліб твій і ні у чому не будеш мати нестачі, у землю, в якій камені — залізо, і з гір якої будеш висікати мідь. ¹⁰ І коли будеш їсти і насичуватися, тоді благословляй Господа, Бога твого, за добру землю, яку Він дав тобі. ¹¹ Бережися, щоб ти не забув Господа, Бога твого, не дотримуючи заповідей Його, і законів Його, і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі. ¹² Коли будеш їсти і насичуватися, і побудуєш гарні доми і будеш жити [в них], ¹³ і коли буде в тебе багато великої і дрібної худоби, і буде багато срібла і золота, і всього в тебе буде багато, — ¹⁴ то дивися, щоб не стало гордовитим серце твоє і не забув ти Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; ¹⁵ Який провів тебе по пустелі великій і страшній, де змії, василіски, скорпіони і місця сухі, на яких немає води; Який виточив для тебе [джерело] води зі скелі гранітної, ¹⁶ насичував тебе в пустелі манною, якої [не знав ти і] не знали батьки твої, щоб смирити тебе і випробувати тебе, щоб з часом зробити тобі добро, ¹⁷ і щоб ти не сказав у серці твоєму: «моя сила і міць руки моєї придбали мені багатство це», ¹⁸ але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм. ¹⁹ Якщо ж ти забудеш Господа, Бога твого, і підеш услід богів інших, і будеш служити їм і поклонятися їм, то свідчу вам сьогодні [небом і землею], що ви загинете; ²⁰ як народи, які Господь [Бог] знищує від лиця вашого, так загинете і ви за те, що не послухаєте голосу Господа, Бога вашого.

Глава 8. [1] Притч. 3, 2. 3 Езд. 7, 21. [2] Втор. 29, 5. Прем. 3, 5. [3] Мф. 4, 4. Лк. 4, 4. [4] Втор. 29, 5. Неєм. 9, 21. [5] Втор. 1, 31. Пс. 88, 31. Притч. 3, 12. [10] Втор. 6, 11–12. Рим. 14, 6. 1 Тим. 4, 5. [14] Втор. 6, 12; 9, 12. [15] Вих. 17, 6. Чис. 20, 10. [16] Вих. 16, 14–15. Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. Ін. 6, 31. 1 Кор. 10, 3. [17] Втор. 7, 17; 9, 4. [19] Втор. 4, 26; 11, 28; 30, 18.

Глава 9↑

Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес, ² народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: «хто устоїть проти синів Енакових?» ³ Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь. ⁴ Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого; ⁵ не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову; ⁶ тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий. ⁷ Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу. ⁸ І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас, ⁹ коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, ¹⁰ і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання. ¹¹ Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, ¹² і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола. ¹³ І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий; ¹⁴ не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них. ¹⁵ Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх; ¹⁶ і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам Господь; ¹⁷ і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими. ¹⁸ І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його; ¹⁹ бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу. ²⁰ І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час. ²¹ Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори. ²² І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого]. ²³ І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його. ²⁴ Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас. ²⁵ І впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас; ²⁶ і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою]; ²⁷ пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його, ²⁸ щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі». ²⁹ А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.

Глава 9. [1] Втор. 7, 1; 11, 23. [2] Чис. 13, 23. [3] Вих. 24, 17. Втор. 4, 24. Євр. 12, 29. [5] Прем. 12, 3. [7] Вих. 14, 11; 16, 2; 17, 2. Чис. 20, 4. [8] Вих. 32, 10. [9] Вих. 24, 18; 34, 28. [10] Вих. 31, 18; 32, 16; 34, 29. [11] Вих. 31, 18. [12] Вих. 32, 7. [13] Вих. 33, 3. [14] Вих. 32, 10. [15] Вих. 32, 15. Євр. 12, 18. [17] Вих. 32, 19. [18] Вих. 32, 31; 34, 28. [20] Вих. 32, 21. [21] Вих. 32, 20. 4 Цар. 23. 12. [22] Чис. 11, 1, 3, 34. Вих. 17, 7. [23] Чис. 13, 3; 14, 2. [25] Вих. 32, 11. [26] Чис. 14, 13. [27] Вих. 32, 13. [28] Чис. 14, 16.

Глава 10↑

У той час сказав мені Господь: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до перших, і піднімись до Мене на гору, і зроби собі дерев’яний ковчег; ² і Я напишу на скрижалях ті слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; і поклади їх у ковчег. ³ І зробив я ковчег з дерева ситим, і витесав дві кам’яні скрижалі, як попередні, і пішов на гору; і дві ці скрижалі були в руках моїх. ⁴ І написав Він на скрижалях, як написано було раніше, ті десять слів, які оголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання, і віддав їх Господь мені. ⁵ І повернувся я, і зійшов з гори, і поклав скрижалі в ковчег, який я зробив, щоб вони були там, як повелів мені Господь. ⁶ І сини Ізраїлеві рушили з Беероф-Бене-Яакана в Мозер; там помер Аарон і похований там, і став священиком замість нього син його Єлеазар. ⁷ Звідти рушили в Гудгод, з Гудгода в Іотвафу, у землю, де потоки вод. ⁸ У той час відокремив Господь коліно Левіїне, щоб носити ковчег завіту Господнього, стояти перед Господом, служити Йому [і молитися] і благословляти ім’ям Його, як це триває до цього дня; ⁹ тому у левита немає частини і наділу з братами його: Сам Господь є наділом його, як говорив йому Господь, Бог твій. ¹⁰ І пробув я на горі, як і в попередні рази, сорок днів і сорок ночей; і послухав мене Господь і цього разу, [і] не побажав Господь погубити тебе; ¹¹ і сказав мені Господь: встань, піди в путь перед народом [цим]; нехай вони підуть і оволодіють землею, яку Я клявся батькам їхнім дати їм. ¹² Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї, ¹³ щоб дотримував заповідей Господа [Бога твого] і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі, щоб тобі було добре. ¹⁴ Ось у Господа Бога Твого, небо і небеса небес, земля й усе, що на ній; ¹⁵ але тільки батьків твоїх прийняв Господь і полюбив їх, і обрав вас, сі?м’я їх після них, з усіх народів, як нині бачиш. ¹⁶ Отже, обріжте крайню плоть серця вашого і не будьте надалі жорстокосердими, ¹⁷ бо Господь, Бог ваш, є Бог богів і Владика владик, Бог великий, сильний і страшний, Який не дивиться на особи і не бере дарів, ¹⁸ Який дає суд сироті і вдові, і любить прибулого, і дає йому хліб і одяг. ¹⁹ Любіть і ви прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській. ²⁰ Господа, Бога твого, бійся [і] Йому [одному] служи, і до Нього приліпись, і Його ім’ям клянися: ²¹ Він хвала твоя і Він Бог твій, Який зробив із тобою ті великі і страшні діла, які бачили очі твої; ²² у сімдесяти [п’ятьох] душах прийшли батьки твої в Єгипет, а нині Господь Бог твій, зробив тебе численним, як зірки небесні.

Глава 10. [1] Вих. 34, 1. [2] Втор. 9, 10. Вих. 32, 19. Вих. 34, 4; 37, 1. [4] Вих. 32, 16; 34, 28. Втор. 9, 10. [5] 3 Цар. 8, 9. [6] Чис. 20, 29: 33, 31. [7] Чис. 33, 32. [8] Чис. 3, 12; 4, 25; 18, 5, 7. [9] Чис. 18, 20. Втор. 18, 2. Єз. 44, 28. [10] Вих. 32, 14. [12] Мих. 6, 8. Втор. 6, 5. Мф. 22, 37. Лк. 10, 27. [14] Бут. 14, 19. 3 Цар. 8, 27. Пс. 23, 1. [16] Втор. 30, 6. Єр. 4, 4. [17] 2 Пар. 19, 7. Іов. 34, 19. Прем. 6, 7. Сир. 35, 12. Єр. 32, 19. Діян. 10, 34. 1 Пет. 1, 17. Рим. 2, 11. Гал. 2, 6. Еф. 6, 9. Кол. 3, 25. [20] Втор. 6, 13. Мф. 4, 10. Лк. 4, 8. [22] Бут. 46, 27.

Глава 11↑

Отже, люби Господа, Бога твого, і дотримуй, що повелено Ним дотримувати, і постанови Його і закони Його і заповіді Його в усі дні. ² І згадайте нині, — бо я говорю не з синами вашими, які не знають і не бачили покарання Господа Бога вашого, — Його велич [і] Його міцну руку і велику силу Його, ³ знамення Його і діла Його, які Він зробив серед Єгипту з фараоном, царем Єгипетським, і з усією землею його, ⁴ і що Він зробив з військом єгипетським, з конями його і колісницями його, яких Він потопив у водах Червоного моря, коли вони гналися за вами, — і погубив їх Господь [Бог] навіть до цього дня; ⁵ і що Він робив для вас у пустелі, доки ви не дійшли до місця цього, ⁶ і що Він зробив з Дафаном і Авироном, синами Елиава, сина Рувимового, коли земля розверзла вуста свої і серед усього Ізраїля поглинула їх і сімейства їхні, і намети їхні, і все майно їхнє, що було в них; ⁷ бо очі ваші бачили усі великі діла Господа, які Він зробив. ⁸ Отже, дотримуйте всіх заповідей [Його], які я заповідаю вам сьогодні, щоб ви [були живі,] зміцнилися і пішли й оволоділи землею, в яку ви переходите [за Йордан], щоб оволодіти нею; ⁹ і щоб ви жили багато часу на тій землі, яку клявся Господь батькам вашим дати їм і сімені їхньому на землі, в якій тече молоко і мед. ¹⁰ Бо земля, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, не така, як земля Єгипетська, з якої вийшли ви, де ти, посіявши насіння твоє, поливав [її] за допомогою ніг твоїх, як оливковий сад; ¹¹ але земля, у яку ви переходите, щоб оволодіти нею, є земля з горами і долинами, і від дощу небесного напоюється водою, — ¹² земля, про яку Господь, Бог твій, піклується: очі Господа, Бога твого, безперестанно на ній, від початку року і до кінця року. ¹³ Якщо ви будете слухати заповіді Мої, які заповідаю вам сьогодні, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому від усього серця вашого і від усієї душі вашої, ¹⁴ то дам землі вашій дощ у свій час, ранній і пізній; і ти збереш хліб твій і вино твоє і єлей твій; ¹⁵ і дам траву на полі твоєму для худоби твоєї, і будеш їсти і насичуватися. ¹⁶ Бережіться, щоб не спокусилося серце ваше, і ви не ухилилися і не стали служити іншим богам і не поклонилися їм; ¹⁷ і тоді запалає гнів Господа на вас, і закриє Він небо, і не буде дощу, і земля не принесе плодів своїх, і ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам. ¹⁸ Отже, покладіть ці слова Мої в серце ваше й у душу вашу, і нав’яжіть їх як ознаку на руку свою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима вашими; ¹⁹ і навчайте їх синів своїх, говорячи про них, коли ти сидиш у домі твоєму, і коли йдеш дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш; ²⁰ і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх, ²¹ щоб стільки ж багато було днів ваших і днів дітей ваших на тій землі, яку Господь клявся дати батькам вашим, скільки днів небо буде над землею. ²² Бо якщо ви будете дотримувати всіх заповідей цих, які заповідаю вам виконувати, будете любити Господа, Бога вашого, ходити всіма путями Його і приліплюватися до Нього, ²³ то прожене Господь усі народи ці від лиця вашого, і ви оволодієте народами, які більші і сильніші за вас; ²⁴ усяке місце, на яке ступить нога ваша, буде ваше; від пустелі й Ливану, від ріки, ріки Євфрату, навіть до моря західного будуть межі ваші; ²⁵ ніхто не устоїть проти вас: Господь, Бог ваш, наведе страх і трепет перед вами на всяку землю, на яку ви ступите, як Він говорив вам. ²⁶ Ось, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття: ²⁷ благословення, якщо послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, які я заповідаю вам сьогодні, ²⁸ а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні, і підете вслід богів інших, яких ви не знаєте. ²⁹ Коли введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, тоді проголоси благословення на горі Гаризим, а прокляття на горі Гевал: ³⁰ ось вони за Йорданом, по дорозі до заходу сонця, у землі хананеїв, що живуть на рівнині, навпроти Галгала, біля діброви Море?. ³¹ Бо ви переходите Йордан, щоб оволодіти землею, яку Господь, Бог ваш, дає вам [у наділ назавжди], й оволодієте нею і будете жити на ній. ³² Отже, намагайтеся дотримувати всіх постанов і законів [Його], які пропоную я вам сьогодні.

Глава 11. [1] Втор. 12, 1. [29] Вих. 19, 5; 32, 11. [4] Вих. 14, 25; 15, 1. [6] Чис. 16, 30. Пс. 105, 17. [9] Втор. 4, 40; 5, 33. [10] 3 Цар. 21, 2. [11] Пс. 64, 10; 103, 13. [12] Пс. 64, 12. [13] Втор. 28, 1–2. [14] Лев. 26, 4. Єр. 5, 24. Ос. 6, 3. [16] Вих. 23, 24. [17] Лев. 26, 19–20. Втор. 4, 26. [18] Втор. 6, 6, 8. Притч. 6, 21. Вих. 13, 9. [19] Втор. 4, 9; 6, 7. [20] Втор. 6, 9. [21] Пс. 88, 30. [22] Втор. 6, 5. [23] Втор. 7, 1. [24] Нав. 1, 3. [25] Вих. 23, 27. [26] Втор. 28, 2, 15; 30, 1, 15. [28] Втор. 8, 19; 27, 15; 28, 15. [29] Втор. 27, 12. Нав 8, 33–34. Суд. 9, 7. [30] Бут. 12, 6; 18, 1.

Глава 12↑

Ось постанови і закони, які ви повинні намагатися виконувати в землі, яку Господь, Бог батьків твоїх, дає тобі у володіння, в усі дні, в які ви будете жити на тій землі. ² Знищіть усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом; ³ і зруйнуйте жертовники їх, і розтрощіть стовпи їх, і спаліть вогнем діброви їх, і розбийте статуї богів їх, і знищіть ім’я їх на місці тому. ⁴ Не те повинні ви робити для Господа, Бога вашого; ⁵ але до місця, яке обере Господь, Бог ваш, із усіх колін ваших щоб перебувати імені Його, там, звертайтеся і туди приходьте, ⁶ і туди приносьте всепалення ваші, і жертви ваші, і десятини ваші, і возношення рук ваших, і обітниці ваші, і добровільні приношення ваші, [і мирні жертви ваші,] і первістків великої худоби вашої і дрібної худоби вашої; ⁷ і їжте там перед Господом, Богом вашим, і веселіться ви і родини ваші за все, що робилося руками вашими, чим благословив тебе Господь, Бог твій. ⁸ Там ви не повинні робити всього, як ми тепер тут робимо, кожен, що йому здається правильним; ⁹ бо ви нині ще не вступили в місце спокою і в наділ, який Господь, Бог твій, дає тобі. ¹⁰ Але коли перейдете Йордан і оселитеся на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам у наділ, і коли Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших, які оточують вас, і будете жити безпечно, ¹¹ тоді, яке місце обере Господь, Бог ваш, щоб перебувати імені Його там, туди приносьте все, що я заповідаю вам [сьогодні]: всепалення ваші і жертви ваші, десятини ваші і возношення рук ваших, і все, обране за обітницями вашими, що ви обіцяли Господу [Богу вашому]; ¹² і веселіться перед Господом, Богом вашим, ви і сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і рабині ваші, і левит, який посеред осель ваших, бо немає йому частини і наділу з вами.

¹³ Бережися приносити всепалення твої на всякому місці, яке ти побачиш; ¹⁴ але на тому тільки місці, яке обере Господь [Бог твій] в одному з колін твоїх, принось всепалення твої і роби усе, що заповідаю тобі [сьогодні]. ¹⁵ Втім, коли тільки побажає душа твоя, можеш заколоти і їсти, з благословення Господа, Бога твого, м’ясо, яке Він дав тобі, у всіх оселях твоїх: нечистий і чистий можуть їсти це, як сарну і як оленя; ¹⁶ тільки крови не їжте: на землю виливайте її, як воду. ¹⁷ Не можна тобі їсти в оселях твоїх десятини хліба твого, і вина твого, і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, і всіх обітниць твоїх, які ти обіцяв, і добровільних приношень твоїх, і возношення рук твоїх; ¹⁸ але їж це [тільки] перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, — ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, [і прибулець,] який в оселях твоїх, і веселися перед Господом, Богом твоїм, за все, що робилося руками твоїми. ¹⁹ Дивися, не залишай левита в усі дні, [в які будеш жити] на землі твоїй.

²⁰ Коли розширить Господь, Бог твій, межі твої, як Він говорив тобі, і ти скажеш: «поїм я м’яса», тому що душа твоя побажає їсти м’яса, — тоді, за бажанням душі твоєї, їж м’ясо, ²¹ Якщо далеко буде від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувати імені Його там, то заколюй з великої і дрібної худоби твоєї, яку дав тобі Господь [Бог твій], як я повелів тобі, і їж в оселях твоїх, за бажанням душі твоєї; ²² але їж їх так, як їдять сарну й оленя; нечистий як і чистий [у тебе] можуть їсти це; ²³ тільки суворо стеж, щоб не їсти крови, тому що кров є душа: не їж душі разом з м’ясом; ²⁴ не їж її: виливай її на землю, як воду; ²⁵ не їж її, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе [повік], якщо будеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого]. ²⁶ Тільки святині твої, які будуть у тебе, і обітниці твої принось, і приходь на те місце, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його]; ²⁷ і звершуй всепалення твої, м’ясо і кров, на жертовнику Господа, Бога твого; але кров інших жертв твоїх повинна бути вилитою біля жертовника Господа, Бога твого, а м’ясо їж. ²⁸ Слухай і виконуй усі слова ці, які заповідаю тобі, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе повік, якщо будеш робити добре й угодне перед очима Господа, Бога твого.

²⁹ Коли Господь, Бог твій, знищить від лиця твого народи, до яких ти йдеш, щоб взяти їх у володіння, і ти, взявши їх, оселишся в землі їх; ³⁰ тоді стережися, щоб ти не потрапив у тенета, наслідуючи їх, після знищення їх від лиця твого, і не шукав богів їх, говорячи: «як служили народи ці богам своїм, так буду і я робити»; ³¹ не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм. ³² Усе, що я заповідаю вам, намагайтеся виконати; не додавай до того і не віднімай від того.

Глава 12. [1] Втор. 11, 1. [2] Вих. 34, 13. [5] Вих. 20, 24. [6] Ос. 3, 4. [7] Втор. 14, 23. [9] Євр. 4, 8. [10] 3 Цар. 8, 56. [11] 3 Цар. 8, 29. 4 Цар. 21, 4. 2 Пар. 33, 4. Єр. 32, 34. [12] Чис. 18, 20, 24. Втор. 10, 9. [13] Ос. 8, 11. [15] Втор. 14, 5. [16] Бут. 9, 4. [17] Лев. 27, 30. 3, 17; 17, 14. [30] Втор. 18, 9. Нав. 23, 7. Єр. 10, 2. [31] Лев. 18, 21. 4 Цар. 16, 3. [32] Втор. [18] Втор. 14, 23. [19] Втор. 14, 27. [20] Бут. 28, 14. Втор. 19, 8. [22] Втор. 15, 22. [23] Лев. 4, 1–2. Притч. 30, 6.

Глава 13↑

Якщо постане серед тебе пророк, або сновидець, і покаже тобі знамення або чудо, ² і збудеться те знамення або чудо, про яке він говорив тобі, і скаже притому: «ходімо услід богів інших, яких ти не знаєш, і будемо служити їм», — ³ то не слухай слів пророка цього, або сновидця цього; тому що через це спокушає вас Господь, Бог ваш, щоб довідатися, чи любите ви Господа, Бога вашого, від усього серця вашого і від усієї душі вашої; ⁴ За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся; ⁵ а пророка того або сновидця того слід віддати на смерть за те, що він умовляв вас відступити від Господа, Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, бажаючи звести тебе з путі, якою заповів тобі йти Господь, Бог твій; і так знищ зло із середовища свого. ⁶ Якщо буде умовляти тебе таємно брат твій, [син батька твого або] син матері твоєї, або син твій, або дочка твоя, або дружина на лоні твоєму, або друг твій, який для тебе, як душа твоя, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких не знав ти і батьки твої», ⁷ богам тих народів, які навколо тебе, близьких до тебе або віддалених від тебе, від одного краю землі до іншого, — ⁸ то не погоджуйся з ним і не слухай його; і нехай не пощадить його око твоє, не шкодуй його і не прикривай його, ⁹ але убий його; твоя рука раніше за всіх повинна бути на ньому, щоб убити його, а потім руки всього народу; ¹⁰ побий його камінням до смерти, бо він мав намір відвернути тебе від Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; ¹¹ весь Ізраїль почує це й убоїться, і не стануть надалі робити серед тебе такого зла. ¹² Якщо почуєш про яке-небудь з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі для поселення, ¹³ що з’явилися в ньому нечестиві люди із середовища твого і спокусили жителів міста їхнього, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких ви не знали», — ¹⁴ то ти розшукай, досліди і добре розпитай; і якщо це дійсно правда, що сталася мерзота ця серед тебе, ¹⁵ урази жителів того міста вістрям меча, піддай прокляттю його й усе, що в ньому, і худобу його урази вістрям меча; ¹⁶ всю ж здобич його збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всепалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде він вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його; ¹⁷ ніщо з заклятого нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернув Господь лють гніву Свого, і дав тобі милість і помилував тебе, і розмножив тебе, [як Він говорив тобі,] коли клявся батькам твоїм, ¹⁸ якщо будеш слухати голосу Господа, Бога твого, дотримуючи всіх заповідей Його, які нині заповідаю тобі, роблячи [добре і] угодне перед очима Господа, Бога твого.

Глава 13. [1] Чис. 12, 6. Мф. 24, 24. 3 Цар. 13, 3. [2] Єр. 14, 14. [3] Мф. 7, 15. Суд. 2, 22. Мф. 6, 13. [4] Втор. 8, 6; 10, 20. Мих. 6, 8. [5] Втор. 18, 20. Єр. 14, 15. 3 Цар. 18, 40. 1 Кор. 5, 13. 17; 17, 14. [30] Втор. 18, 9. Нав. 23, 7. Єр. 10, 2. [31] Лев. 18, 21. 4 Цар. 16, 3. [32] Втор. 1–2. Притч. 30, 6.

Глава 14↑

Ви сини Господа Бога вашого; не робіть нарізів на тілі вашому і не вистригайте волосся над очима вашими за померлим; ² бо ти народ святий у Господа Бога твого, і тебе обрав Господь, щоб ти був власним Його народом із усіх народів, які на землі.

³ Не їж ніякої мерзоти. ⁴ Ось худоба, яку вам можна їсти: воли, вівці, кози, ⁵ олень і сарна, і буйвіл, і лань, і зубр, і антилопа, і жирафа. ⁶ Усяка худоба, у якої роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, і яка худоба жує жуйку, ту їжте; ⁷ тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і мають роздвоєні копита з глибоким розрізом: верблюда, зайця і тушканчика, тому що, хоча вони жують жуйку, але копита в них не роздвоєні: нечисті вони для вас; ⁸ і свині, тому що копита в неї роздвоєні, але не жує жуйки: нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, і до трупів їх не доторкайтеся. ⁹ Із усіх тварин, що у воді, їжте усіх, у яких є пір’я і луска; ¹⁰ а всіх тих, у яких немає пір’я і луски, не їжте: нечисте це для вас. ¹¹ Всякого птаха чистого їжте; ¹² але цих не слід вам їсти з них: орла, грифа і морського орла, ¹³ і шуліки, і сокола, і кречета з породою їх, ¹⁴ і всякого ворона з породою його, ¹⁵ і страуса, і сови, і чайки, і яструба з породою його, ¹⁶ і пугача, й ібіса, і лебедя, ¹⁷ і пелікана, і сипа, і рибалки, ¹⁸ і чаплі, і зуя з породою його, й удода, і нетопиря. ¹⁹ Усі крилаті плазуни нечисті для вас, не їжте [їх]. ²⁰ Усякого птаха чистого їжте. ²¹ Не їжте ніякої мертвечини; іноземцеві, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, тому що ти народ святий у Господа Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.

²² Відділяй десятину від усього врожаю насіння твого, що надходить з поля [твого] щорічно, ²³ і їж перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Він, щоб перебувати імені Його там; [принось] десятину хліба твого, вина твого і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, щоб ти навчився боятися Господа, Бога твого, в усі дні. ²⁴ Якщо ж довгою буде для тебе дорога, так що ти не можеш нести цього, тому що далеко від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб покласти там ім’я Своє, і Господь, Бог твій, благословив тебе, ²⁵ то обміняй це на срібло і візьми срібло в руку твою і приходь на місце, яке обере Господь, Бог твій; ²⁶ і купуй на срібло це все, чого бажає душа твоя: волів, овець, вино, сикер і все, чого зажадає від тебе душа твоя; і їж там перед Господом, Богом твоїм, і веселися ти і родина твоя. ²⁷ І левита, який в оселях твоїх, не залиш, бо немає йому частини і наділу з тобою. ²⁸ Після того ж, як мине три роки, відділяй усі десятини здобутків твоїх у той рік і поклади [це] в оселях твоїх; ²⁹ і нехай прийде левит, бо йому немає частини і наділу з тобою, і прибулець, і сирота, і вдова, які знаходяться в оселях твоїх, і нехай їдять і насичуються, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому ділі рук твоїх, яке ти будеш робити.

Глава 14. [1] Лев. 19, 27–28. 3 Цар. 18, 28. [2] Втор. 7, 6; 26, 18. [3] Діян. 10, 14. [4] Лев. 11, 2. [5] Втор. 12, 15. [7] Лев. 11, 4. [8] Іс. 65, 4. [9] Лев. 11, 9. [12] Лев. 11, 13. [21] Вих. 23, 19; 34, 26. [22] Лев. 27, 30. Чис. 18, 21. [23] Втор. 12, 7. Мф. 21, 12. [25] Мф. 21, 12. [26] Лев. 10, 9. Втор. 27, 7. [27] Чис. 18, 20, 24. [28] Лев. 27, 30. [29] Притч. 10, 24–25. 2 Кор. 9, 6.

Глава 15↑

У сьомий рік роби прощення. ² Прощення ж полягає в тому, щоб усякий позикодавець, який дав у борг ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого або з брата свого, бо проголошено прощення заради Господа [Бога твого]; ³ з іноземця стягуй, а що буде твоє у брата твого, прости. ⁴ Хіба тільки не буде в тебе жебрака: бо благословить тебе Господь на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ, щоб ти взяв її у спадщину, ⁵ якщо тільки будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і намагатися виконувати всі заповіді ці, які я сьогодні заповідаю тобі; ⁶ бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати. ⁷ Якщо ж буде в тебе убогий хто-небудь із братів твоїх, в одній із осель твоїх, на землі твоїй, яку Господь, Бог твій, дає тобі, то не озлоби серця твого і не стисни руки твоєї перед убогим братом твоїм, ⁸ але відкрий йому руку твою і дай йому в борг, дивлячись за його нестатком, у чому він має потребу; ⁹ бережися, щоб не ввійшла в серце твоє беззаконна думка: «наближається сьомий рік, рік прощення», і щоб від того око твоє не зробилося немилостивим до убогого брата твого, і ти не відмовив йому; бо він заволає проти тебе до Господа, і буде на тобі [великий] гріх; ¹⁰ дай йому [і в борг дай йому, скільки він просить і скільки йому потрібно], і коли будеш давати йому, не повинно сумувати серце твоє, бо за те благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх і в усьому, що буде робитися твоїми руками; ¹¹ бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй. ¹² Якщо продасться тобі брат твій, єврей, або єврейка, то шість років повинен він бути рабом твоїм, а в сьомий рік відпусти його від себе на волю; ¹³ коли ж будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками, ¹⁴ але дай йому від стад твоїх, від току твого і від точила твого: дай йому, чим благословив тебе Господь, Бог твій: ¹⁵ пам’ятай, що [і] ти був рабом у землі Єгипетській, і визволив тебе Господь, Бог твій, тому я сьогодні і заповідаю тобі це. ¹⁶ Якщо ж він скаже тобі: «не піду я від тебе, тому що я люблю тебе і дім твій», тому що добре йому в тебе, ¹⁷ то візьми шило і проколи вухо його до дверей; і буде він рабом твоїм навіки. Так учини і з рабою твоєю. ¹⁸ Не вважай цього для себе тяжким, що ти повинен відпустити його від себе на волю, тому що він за шість років заробив тобі вдвічі проти платні найманця; і благословить тебе Господь, Бог твій, в усьому, що будеш робити.

¹⁹ Усе первородне чоловічої статі, що народиться від великої худоби твоєї і від дрібної худоби твоєї, присвячуй Господу, Богу твоєму: не працюй на первородному волі твоєму і не стрижи первородного з дрібної худоби твоєї; ²⁰ перед Господом, Богом твоїм, щорічно з’їдай це ти і родина твоя, на місці, яке обере Господь [Бог твій]; ²¹ якщо ж буде на ньому вада, кульгавість або сліпота [або] інша яка-небудь вада, то не принось його в жертву Господу, Богу твоєму, ²² але в оселях твоїх їж його; нечистий, як і чистий, [можуть їсти,] як сарну і як оленя; ²³ тільки крови його не їжте: на землю виливай її, як воду.

Глава 15. [1] Вих. 21, 2. Лев. 25, 4. Єр. 34, 14. [4] Сир. 4, 1. [5] Втор. 28, 1–2. [6] Втор. 28, 11–12. [7] Вих. 22, 25. Лев. 25, 35. Мф. 5, 42. [8] Мф. 5, 42. [9] 2 Кор. 6, 15. [10] Мф. 5, 42. Лк. 6, 30. [11] Мф. 26, 11. [12] Вих. 21, 2. Єр. 34, 14. [13] Бут. 21, 14. 2 Пар. 28, 15. [16] Вих. 21, 5–6. [19] Вих. 13, 2; 22, 30. Чис. 3, 13. [20] Втор. 12, 11. [21] Лев. 22, 20. Сир. 35, 11. [22] Втор. 12, 15. [23] Лев. 3, 17; 17, 10. Втор. 12, 16, 23.

Глава 16↑

Додержуй місяця Авива, і звершуй Пасху Господу, Богу твоєму, тому що в місяці Авиві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. ² І заколюй Пасху Господу, Богу твоєму, з дрібної і великої худоби на місці, яке обере Господь, щоб перебувало там ім’я Його. ³ Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого; ⁴ не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку. ⁵ Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі; ⁶ але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту; ⁷ і спечи і з’їж на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, а на другий день можеш повернутися і ввійти в намети твої. ⁸ Шість днів їж прісні хліби, а в сьомий день віддання свята Господу, Богу твоєму; не займайся працею.

⁹ Сім седмиць відрахуй собі; починай рахувати сім седмиць з того часу, як з’явиться серп на жнивах; ¹⁰ тоді звершуй свято седмиць Господу, Богу твоєму, за ревністю руки твоєї, скільки ти даси, дивлячись на те, чим благословить тебе Господь, Бог твій; ¹¹ і веселися перед Господом, Богом твоїм, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, що в оселях твоїх, і прибулець, і сирота, і вдова, яка серед тебе, на місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його; ¹² пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, і дотримуй і виконуй постанови ці.

¹³ Свято кущів звершуй у себе сім днів, коли збереш з току твого і з точила твого; ¹⁴ і веселися у свято твоє ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, і прибулець, і сирота, і вдова, які в оселях твоїх; ¹⁵ сім днів святкуй Господу, Богу твоєму, на місці, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його]; бо благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх здобутках твоїх, і в усякому ділі рук твоїх, і ти будеш тільки веселитися.

¹⁶ Тричі на рік уся чоловіча стать повинна з’являтися перед лице Господа, Бога твого, на місце, яке обере Він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не повинен бути перед лицем Господа з порожніми руками, ¹⁷ але кожний з даром у руці своїй, дивлячись за благословенням Господа, Бога твого, яке Він дав тобі.

¹⁸ В усіх оселях твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі, постав собі суддів і наглядачів за колінами твоїми, щоб вони судили народ судом праведним; ¹⁹ не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих; ²⁰ правди, правди шукай, щоб ти був живим і оволодів землею, яку Господь, Бог твій, дає тобі. ²¹ Не сади собі діброву з яких-небудь дерев біля жертовника Господа, Бога твого, який ти зробиш собі, ²² і не став собі стовпа, що ненавидить Господь Бог твій.

Глава 16. [1] Вих. 12, 18. Лев. 23, 5. Чис. 9, 2. [2] Вих. 12, 3. Чис. 28, 19. Втор. 12, 5. [3] Вих. 12, 14, 39. [4] Вих. 12, 10, 20. 2 Пар. 35, 1, 18. [6] Мк. 14, 13–14. Лк. 2, 41–42. Вих. 12, 6. [7] Вих. 12, 9. 2 Пар. 35, 13. [8] Вих. 12, 15. Лев. 23, 8. [9] Лев. 23, 15. Чис. 28, 26. Лк. 6, 1. [10] Вих. 23, 6; 34, 22. Втор. 26, 2. [11] Неєм. 8, 10. [13] Вих. 23, 16. Лев 23, 34. 3 Цар. 8, 2. [14] Неєм. 8, 10. [16] Вих. 23, 17; 34, 23. Сир. 35, 4. [17] Тов. 4, 8. [18] 2 Пар. 19, 5. Прем. 6, 5. Пс. 81, 3. [19] Вих. 23, 8. Лев. 19, 15. Втор. 1, 17. Притч. 24, 23. Сир. 20, 29. Ін. 7, 24. Як. 2, 1. [22] Лев. 26, 1.

Глава 17↑

Не принось у жертву Господу, Богу твоєму, вола, або вівці, на якій буде вада, або що-небудь недобре, бо це мерзота для Господа, Бога твого. ² Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його, ³ і піде і буде служити іншим богам, і поклониться їм, або сонцю, або місяцю, або усьому воїнству небесному, чого я не повелів, ⁴ і тобі сповіщено буде, і ти почуєш, то ти добре розвідай; і якщо це дійсно правда, якщо вчинена мерзота ця в Ізраїлі, ⁵ то виведи чоловіка того, або жінку ту, які вчинили зло це, до воріт твоїх і побий їх камінням до смерти. ⁶ За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка; ⁷ рука свідків повинна бути на ньому раніше за всіх, щоб убити його, потім рука всього народу; і так знищи зло із середовища свого. ⁸ Якщо з якої справи важко буде для тебе розсудити між кров’ю і кров’ю, між судом і судом, між побоями і побоями, і будуть незгодні думки біля воріт твоїх, то встань і піди на місце, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його,] ⁹ і прийди до священиків левитів і до судді, який буде в ті дні, і запитай їх, і вони скажуть тобі, як розсудити; ¹⁰ і вчини за словом, яке вони скажуть тобі, на тім місці, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його,] і постарайся виконати все, чого вони навчать тебе; ¹¹ за законом, якого навчать вони тебе, і за визначенням, яке вони скажуть тобі, вчини, і не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч від того, що вони скажуть тобі. ¹² А хто вчинить так зухвало, що не послухає священика, який стоїть там на служінні перед Господом, Богом твоїм, або судді, [який буде в ті дні], той повинен умерти, — і так знищи зло від Ізраїля; ¹³ і весь народ почує й убоїться, і не будуть надалі чинити зухвало.

¹⁴ Коли ти прийдеш у землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, й оволодієш нею, і оселишся на ній, і скажеш: «поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, що навколо мене», ¹⁵ то постав над собою царя, якого обере Господь, Бог твій; із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою [царем] іноземця, який не брат тобі. ¹⁶ Тільки щоб він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для примноження собі коней, бо Господь сказав вам: «не повертайтеся більше дорогою цією»; ¹⁷ і щоб не примножував собі дружин, щоб не розбестилося серце його, і щоб срібла і золота не множив собі надмірно. ¹⁸ Але коли він сяде на престолі царства свого, повинен переписати для себе список закону цього з книги, що знаходиться у священиків левитів, ¹⁹ і нехай він буде в нього, і нехай він читає його в усі дні життя свого, щоб навчався боятися Господа, Бога свого, і намагався виконувати всі слова закону цього і постанови ці; ²⁰ щоб не гордувало серце його перед братами його, і щоб не ухилявся він від закону ні праворуч, ні ліворуч, щоб довгі дні перебував на царстві своєму він і сини його серед Ізраїля.

Глава 17. [1] Лев. 22, 20. Втор. 15, 21. Мал. 1, 8, 13. [2] Втор. 13, 6–7. [3] Втор. 4, 19. Єр. 8, 2. [6] Втор. 19, 15. Мф. 18, 16. Ін. 8, 17. 2 Кор. 13, 1. Євр. 10, 28. [7] Втор. 13, 9. 1 Кор. 5, 13. [8] 2 Пар. 19, 10. [9] 2 Пар. 19, 8, 11. Мал. 2, 7. Мф. 23, 3. [11] Втор. 5, 32; 28, 14. [12] 3 Цар. 18, 26. [13] Втор. 13, 11; 19, 20. Рим. 13, 14. [14] 1 Цар. 8, 5. Ос. 13, 10. Діян. 13, 21. [16] 1 Цар. 10, 25. 3 Цар. 4, 26; 10, 28. [17] 2 Цар. 5, 13. [18] 3 Цар. 1, 13. [19] Пс. 118, 12, 24. Мф. 5, 19. [20] Пс. 130, 2. Нав. 1, 7–8.

Глава 18↑

Священикам левитам, усьому коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною; ² наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому. ³ Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок; ⁴ також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому, ⁵ бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні. ⁶ І якщо левит прийде з однієї з осель твоїх, з усієї землі [синів] Ізраїлевих, де він жив, і прийде за бажанням душі своєї на місце, яке обере Господь, ⁷ і буде служити в ім’я Господа Бога свого, як і всі брати його левити, які стоять там перед Господом, — ⁸ то нехай вони користуються одинаковою частиною, зверх отриманого від продажу батьківського майна.

⁹ Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці: ¹⁰ не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, ¹¹ чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; ¹² бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого; ¹³ будь непорочним перед Господом Богом твоїм; ¹⁴ бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщунів, а тобі не те дав Господь Бог твій. ¹⁵ Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, — Його слухайте, — ¹⁶ оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти. ¹⁷ І сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі]; ¹⁸ Я воздвигну їм Пророка із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому; ¹⁹ а хто не послухає слів Моїх, які [Пророк той] буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну; ²⁰ але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть. ²¹ І якщо скажеш у серці твоєму: «як ми впізнаємо слово, яке не Господь говорив?» ²² Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.

Глава 18. [1] Чис. 18, 20. Втор. 10, 9. 1 Кор. 9, 13. [4] Неєм. 10, 37. Єз. 44, 30. [9] Лев. 18, 26. Втор. 12, 30. [11] Лев. 20, 27. 1 Цар. 28, 7. 19. [20] Пс. 130, 2. Нав. 1, 7–8. [15] Діян. 3, 22; 7, 37. [16] Вих. 20, 19. Євр. 12, 18–20. [18] Ін. 1, 45; 6, 14. [19] 4 Цар. 2, 24. Ін. 12, 48. [20] Втор. 13, 5. Єр. 14, 14. [21] Єр. 23, 31. [22] Єр. 28, 9.

Глава 19↑

Коли Господь Бог твій знищить народи, землю яких дає тобі Господь Бог твій і ти вступиш у спадщину після них, і оселишся в містах їх і домах їх, ² тоді відокрем собі три міста серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння; ³ влаштуй собі дорогу і розділи на три частини всю землю твою, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ; вони будуть служити притулком всякому вбивці. ⁴ І ось який убивця може тікати туди і залишитися живим: хто уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом йому вчора і третього дня; ⁵ хто піде з ближнім своїм у ліс рубати дрова, і розмахнеться рука його із сокирою, щоб зрубати дерево, і зіскочить залізо із сокирища і попаде у ближнього, і він помре, — такий нехай утече в одне із міст тих, щоб залишитися живим, ⁶ щоб месник за кров у гарячковості серця свого не погнався за вбивцею і не наздогнав його, якщо далекою буде дорога, і не вбив його, в той час як він не підлягає засудженню на смерть, бо не був ворогом йому вчора і третього дня; ⁷ тому я і дав тобі повеління, говорячи: відокрем собі три міста. ⁸ Коли ж Господь Бог твій розширить межі твої, як Він клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, яку Він обіцяв дати батькам твоїм, ⁹ якщо ти будеш намагатися виконувати всі ці заповіді, які я заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого і ходити путями Його в усі дні, — тоді до цих трьох міст додай ще три міста, ¹⁰ щоб не проливалася кров невинного серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і щоб не було на тобі [провини] крови. ¹¹ Але якщо хто [в тебе] буде ворогом ближньому своєму і буде підстерігати його, і повстане на нього й уб’є його до смерти, і втече в одне з міст тих, ¹² то старійшини міста його повинні послати, щоб узяти його звідти і віддати його в руки месника за кров, щоб він помер; ¹³ нехай не щадить його око твоє; змий з Ізраїля кров невинного, і буде тобі добре.

¹⁴ Не порушуй межі ближнього твого, яку поклали предки в наділі твоєму, що дістався тобі на землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння.

¹⁵ Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й у якому-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа. ¹⁶ Якщо виступить проти кого свідок несправедливий, звинувачуючи його в злочині, ¹⁷ то нехай стануть обидва ці чоловіки, у яких тяжба, перед Господом, перед священиками і перед суддями, які будуть у ті дні; ¹⁸ судді повинні добре дослідити, і якщо свідок той свідок неправдивий, неправдиво доніс на брата свого, ¹⁹ то зробіть йому те, що він замислив зробити братові своєму; і так знищи зло із середовища свого; ²⁰ й інші почують, і убояться, і не стануть надалі чинити таке зло серед тебе; ²¹ нехай не пощадить [його] око твоє: душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. [Яку хто зробить шкоду ближньому своєму, так слід відплатити йому.]

Глава 19. [2] Вих. 21, 13. Чис. 35, 10–11. Втор. 4, 41. Нав. 20, 2. [4] Чис. 35, 22. [6] Чис. 35, 12. [7] Нав. 20, 7. [8] Бут. 28, 14. Втор. 12, 20. [9] Нав. 20, 8. [11] Чис. 35, 20. [12] Чис. 35, 19, 21. 2 Цар. 14, 7. [13] Втор. 13, 8. 3 Цар. 2, 31. [14] Втор. 27, 17. Притч. 22, 28. Ос. 5, 10. [15] Чис. 35, 30. Втор. 17, 6. Мф. 18, 16. Ін. 8, 17. 2 Кор. 13, 1. Євр. 10, 28. [17] Втор. 17, 9. [19] Притч. 19, 5. 1 Кор. 5, 13. [20] Втор. 13, 11; 17, 13. [21] Вих. 21, 24. Лев. 24, 20. Мф. 5, 38.

Глава 20↑

Коли ти вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коней і колісниці [і] народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської. ² Коли ж приступаєте до бою, тоді нехай підійде священик, і говорить народу, ³ і скаже йому: слухай, Ізраїлю! ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими, нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, не бентежтеся і не жахайтеся їх, ⁴ бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими [і] спасти вас. ⁵ Наглядачі ж нехай оголосять народу, говорячи: хто побудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не помер у бою, й інший не оновив його; ⁶ і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай йде і повернеться в дім свій, щоб не вмер в бою, й інший не скористався їм; ⁷ і хто заручився з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не вмер у бою, й інший не взяв її. ⁸ І ще оголосять наглядачі народу, і скажуть: хто боязкий і легкодухий, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце. ⁹ Коли наглядачі скажуть усе це народу, тоді слід поставити військових начальників вождями народу.

¹⁰ Коли підійдеш до міста, щоб завоювати його, запропонуй йому мир; ¹¹ якщо воно погодиться на мир з тобою і відчинить тобі ворота, то весь народ, що знаходиться в ньому, буде платити тобі данину і служити тобі; ¹² якщо ж воно не погодиться на мир з тобою і буде вести з тобою війну, то обложи його, ¹³ і коли Господь Бог твій віддасть його в руки твої, врази у ньому всю чоловічу стать вістрям меча; ¹⁴ тільки жінок і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій; ¹⁵ так чини з усіма містами, які від тебе дуже далеко, які не з числа міст народів цих. ¹⁶ А в містах цих народів, які Господь Бог твій дає тобі у володіння, не залишай у живих жодної душі, ¹⁷ але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, [і гергесеїв,] як повелів тобі Господь Бог твій, ¹⁸ щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом Богом вашим. ¹⁹ Якщо довгий час будеш тримати в облозі [яке-небудь] місто, щоб завоювати його і взяти його, то не пошкоджуй дерев його, від яких можна годуватися, і не спустошуй околиць, тому що дерево на полі не людина, щоб могло піти від тебе в укріплення; ²⁰ тільки ті дерева, про які ти знаєш, що вони нічого не приносять для їжі, можеш псувати і рубати, і будувати укріплення проти міста, що веде з тобою війну, доки не підкориш його.

Глава 20. [2] Чис. 31, 6. [5] 1 Мак. 3, 56. [6] Лев. 19, 23. Втор. 28, 30. [7] Втор. 24, 5. [8] Суд. 7, 3. [10] Чис. 21, 21. [13] Чис. 31, 7. 3 Цар. 11, 16. [14] Чис. 31, 27. [17] Втор. 7, 1–2. Нав. 6, 17. [19] Суд. 2, 17. [20] Єр. 6, 6.

Глава 21↑

Якщо в землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння, знайдений буде вбитий, що лежить на полі, і невідомо, хто вбив його, ² то нехай вийдуть старійшини твої і судді твої і виміряють відстань до міст, які навколо вбитого; ³ і старійшини міста того, яке буде найближчим до вбитого, нехай візьмуть телицю, на якій не працювали, [і] яка не носила ярма, ⁴ і нехай старійшини того міста відведуть цю телицу в дику долину, що не орана і не засіяна, і заколють там телицю в долині; ⁵ і прийдуть священики, сини Левіїні [тому що їх обрав Господь Бог твій служити Йому і благословляти ім’ям Господа, і за словом їхнім слід вирішити всяку спірну справу і всяку заподіяну шкоду,] ⁶ й усі старійшини міста того, найближчі до вбитого, нехай обмиють руки свої над [головою] телиці, зарізаної в долині, ⁷ і оголосять і скажуть: руки наші не пролили крови цієї, і очі наші не бачили; ⁸ очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крови. І вони очистяться від крови. ⁹ Так повинен ти змивати у себе кров невинного, якщо хочеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].

¹⁰ Коли вийдеш на війну проти ворогів твоїх, і Господь Бог твій віддасть їх у руки твої, і візьмеш їх у полон, ¹¹ і побачиш між полоненими жінку, красиву на вигляд, і полюбиш її, і захочеш узяти її собі за дружину, ¹² то приведи її в дім свій, і нехай вона обстриже голову свою й обріже нігті свої, ¹³ і зніме з себе полоненичий одяг свій, і живе в домі твоєму, й оплакує батька свого і матір свою впродовж місяця; і після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде твоєю дружиною; ¹⁴ якщо ж вона потім не сподобається тобі, то відпусти її, куди вона захоче, але не продавай її за срібло і не повертай її в рабство, тому що ти смирив її.

¹⁵ Якщо в кого будуть дві дружини — одна улюблена, а інша нелюба, і як улюблена, так і нелюба народять йому синів, і первістком буде син нелюбої, — ¹⁶ то, при розділі синам своїм майна свого, він не може синові дружини улюбленої дати першість перед первородним сином нелюбої; ¹⁷ але первістком повинен визнати сина нелюбої [і] дати йому подвійну частину з усього, що в нього знайдеться, тому що він є початок сили його; йому належить право первородства.

¹⁸ Якщо в кого буде син буйний і непокірливий, який не підкорюється голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони карали його, але він не слухав їх, — ¹⁹ то батько його і матір його нехай візьмуть його і приведуть його до старійшин міста свого і до воріт свого місцеперебування ²⁰ і скажуть старійшинам міста свого: «цей син наш буйний і непокірливий, не слухає слів наших, марнотратник і п’яниця»; ²¹ тоді всі жителі міста його нехай поб’ють його камінням до смерти; і так знищи зло із середовища свого, і всі ізраїльтяни почують і убояться.

²² Якщо в кому знайдеться злочин, гідний смерти, і він буде умертвлений, і ти повісиш його на дереві, ²³ то тіло його не повинно ночувати на дереві, але поховай його в той самий день, тому що проклятий перед Богом [усякий] повішений [на дереві], і не оскверняй землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.

Глава 21. [5] Втор. 10, 8; 17, 8–9. [6] Пс. 25, 6. Мф. 27, 24. [11] Вих. 34, 16. Втор. 7, 3. [14] Мал. 2, 16. Мф. 19, 8. Втор. 24, 1. [15] Бут. 29, 30. 1 Цар. 1, 5–6. [17] Бут. 49, 3. 4 Цар. 2, 9. [18] Втор. 13, 6, 8. [21] Втор. 13, 11; 17, 13; 19, 19–20. 1 Кор. 5, 13. [23] Гал. 3, 13.

Глава 22↑

Коли побачиш вола брата твого або вівцю його заблукалих, не залишай їх, але поверни їх братові твоєму; ² якщо ж не близько буде від тебе брат твій, або ти не знаєш його, то забери їх у дім свій, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх; ³ так чини і з ослом його, так чини з одягом його, так чини з усякою загубленою річчю брата твого, яка буде ним загублена і яку ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього. ⁴ Коли побачиш осла брата твого або вола його, що впали на дорозі, не залишай їх, але підніми їх з ним разом.

⁵ На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це.

⁶ Якщо трапиться тобі на дорозі пташине гніздо на якому-небудь дереві або на землі, з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не бери матері разом з дітьми: ⁷ матір пусти, а дітей візьми собі, щоб тобі було добре, і щоб продовжилися дні твої.

⁸ Якщо будеш будувати новий дім, то зроби поручні біля покрівлі твоєї, щоб не навести тобі крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.

⁹ Не засівай виноградника свого двома родами насіння, щоб не зробити тобі заклятим збору насіння, яке ти посієш разом із плодами виноградника [свого]. ¹⁰ Не ори на волі й ослі разом. ¹¹ Не вдягай одягу, зробленого з різних речовин, з вовни і льону разом. ¹² Зроби собі китиці на чотирьох кутах покривала твого, яким ти покриваєшся.

¹³ Якщо хто візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її, ¹⁴ і буде зводити на неї порочні справи, і пустить про неї недобру чутку, і скаже: «я взяв цю дружину, і ввійшов до неї, і не знайшов у неї дівоцтва», ¹⁵ то батько дівчини і матір її нехай візьмуть і винесуть ознаки дівоцтва дівчини до старійшин міста, до воріт; ¹⁶ і батько дівчини скаже старійшинам: дочку мою я віддав за дружину цьому чоловіку, і [нині] він зненавидів її, ¹⁷ і ось, він зводить [на неї] порочні діла, говорячи: «я не знайшов у дочки твоєї дівоцтва»; але ось ознаки дівоцтва дочки моєї. І розстелять одяг перед старійшинами міста. ¹⁸ Тоді старійшини того міста нехай візьмуть чоловіка і покарають його, ¹⁹ і накладуть на нього сто сиклів срібла пені і віддадуть батькові дівчини за те, що він пустив недобрі чутки про дівчину ізраїльську; вона ж нехай залишиться його дружиною, і він не може розлучитися з нею усе життя своє. ²⁰ Якщо ж сказане буде правдою, і не знайдеться дівоцтва у дівчини, ²¹ то дівчину нехай приведуть до дверей дому батька її, і жителі міста її поб’ють її камінням до смерти, бо вона зробила соромітну справу серед Ізраїля, блудодіючи у домі батька свого; і так знищи зло із середовища свого. ²² Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі. ²³ Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею, ²⁴ то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого. ²⁵ Якщо ж хто в полі зустрінеться з дівчиною зарученою і, схопивши її, ляже з нею, то слід віддати на смерть тільки чоловіка, що лежав з нею, ²⁶ а дівчині нічого не роби; на дівчині немає злочину смертного: бо це те саме, як якби хто повстав на ближнього свого й убив його; ²⁷ бо він зустрівся з нею в полі, і хоча дівчина заручена кричала, але нікому було врятувати її. ²⁸ Якщо хто-небудь зустрінеться з дівчиною незарученою, і схопить її і ляже з нею, і застануть їх, ²⁹ то той, що лежав з нею, повинен дати батькові дівчини п’ятдесят [сиклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він знечестив її; все життя своє він не може розлучитися з нею.

³⁰ Ніхто не повинен брати дружини батька свого і відкривати край одягу батька свого.

Глава 22. [1] Вих. 23, 4. [4] Мф. 12, 11. Лк. 14, 5. [6] Притч. 12, 10. [8] Суд. 16, 27. [9] Лев. 19, 19. [11] Лев. 19, 19. [12] Чис. 15, 38. Мф. 23, 5. [21] Бут. 34, 7. Нав. 7, 15. 1 Кор. 5, 13. [22] Лев. 20, 10. Ін. 8, 4–5. [24] 1 Кор. 5, 13. [26] Втор. 21, 22. [28] Вих. 22, 16. [30] Бут. 35, 22. Лев. 18, 8. Єз. 22, 10.

Глава 23↑

У кого роздавлені ятра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню. ² Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню. ³ Аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в громаду Господню повіки, ⁴ тому що вони не зустріли вас із хлібом і водою на шляху, коли ви йшли з Єгипту, і тому що вони найняли проти тебе Валаама, сина Веорового, з Пефора Месопотамського, щоб проклясти тебе; ⁵ але Господь, Бог твій, не захотів слухати Валаама і обернув Господь Бог твій прокляття його на благословення тобі, бо Господь Бог твій любить тебе. ⁶ Не бажай їм миру і благополуччя в усі дні твої, повіки. ⁷ Не гребуй ідумеянином, бо він брат твій; не гребуй єгиптянином, бо ти був прибульцем у землі його; ⁸ діти, які в них народяться, у третьому поколінні можуть увійти в громаду Господню.

⁹ Коли підеш у похід проти ворогів твоїх, бережися всього злого. ¹⁰ Якщо в тебе буде хто нечистий від того, що трапилося [з ним] уночі, то він повинен вийти геть зі стану і не входити в стан, ¹¹ а коли настане вечір, повинен омити [тіло своє] водою, і після заходу сонця може ввійти у стан. ¹² У тебе повинно бути місце поза станом, куди ти міг би виходити; ¹³ крім зброї твоєї, повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза станом, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє; ¹⁴ тому що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх [у руки твої], а тому стан твій повинен бути святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітного і не відступив від тебе.

¹⁵ Не видавай раба господареві його, коли він прибіжить до тебе від господаря свого; ¹⁶ нехай він у тебе живе, серед вас [нехай він живе] на місці, яке він обере в якій-небудь з осель твоїх, де йому сподобається; не пригноблюй його.

¹⁷ Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих. ¹⁸ Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм.

¹⁹ Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в ріст; ²⁰ іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею.

²¹ Якщо даси обітницю Господу Богу твоєму, негайно виконай її, бо Господь Бог твій стягне її з тебе, і на тобі буде гріх; ²² якщо ж ти не дав обітниці, то не буде на тобі гріха. ²³ Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.

²⁴ Коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти ягоди досита, скільки хоче душа твоя, а в посудину твою не клади. ²⁵ Коли прийдеш на жниво ближнього твого, зривай колосся руками твоїми, але серпа не занось на жниво ближнього твого.

Глава 23. [2] Суд. 11, 1. [3] Неєм. 13, 1. [4] Чис. 22, 5. [5] Чис. 22, 12. [7] Бут. 25, 25. Чис. 20, 14. [10] Лев. 15, 16. [14] Лев. 26, 12. [16] Вих. 22, 21. [17] Чис. 25, 8, 11. 3 Цар. 3, 16. [19] Пс. 14, 5. [20] Втор. 15, 3. [21] Чис. 30, 3. Еккл. 5, 3. [25] Мф. 12, 1. Мк. 2, 23. Лк. 6, 1.

Глава 24↑

Якщо хто візьме дружину і стане її чоловіком, і вона не знайде благовоління в очах його, тому що він знаходить у ній що-небудь огидне, і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, ² і вона вийде з дому його, піде, і вийде за іншого чоловіка, ³ але і цей останній чоловік зненавидить її і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, або помре цей останній чоловік її, який взяв її собі за дружину, — ⁴ то не може перший її чоловік, який відпустив її, знову взяти її собі за дружину після того, як вона осквернена, тому що це є мерзота перед Господом [Богом твоїм], і не ганьби землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.

⁵ Якщо хто взяв дружину недавно, то нехай не йде на війну, і нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв.

⁶ Ніхто не повинен брати в заставу верхнього і нижнього жорна, бо такий бере у заставу душу.

⁷ Якщо знайдуть кого, що він украв кого-небудь із братів своїх, із синів Ізраїлевих, і поневолив його, і продав його, то такого злодія слід віддати на смерть; і так знищи зло із середовища свого.

⁸ Дивись, у хворобі прокази ретельно дотримуй і виконуй весь [закон], якого навчать вас священики левити; ретельно виконуйте, що я повелів їм; ⁹ пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Маріам на шляху, коли ви йшли з Єгипту.

¹⁰ Якщо ти ближньому твоєму даси що-небудь у борг, то не ходи до нього в дім, щоб взяти в нього заставу, ¹¹ постій на вулиці, а той, якому ти дав у борг, винесе тобі заставу свою на вулицю; ¹² якщо ж він буде людиною бідною, то ти не лягай спати, маючи [у себе] заставу його: ¹³ поверни йому заставу до заходу сонця, щоб він ліг спати в одязі своєму і благословив тебе, — і поставиться тобі це в праведність перед Господом Богом твоїм. ¹⁴ Не кривдь наймита, бідного й убогого, із братів твоїх або з прибульців твоїх, які на землі твоїй, у оселях твоїх; ¹⁵ у той самий день віддай платню його, щоб сонце не зайшло раніше того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не заволав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха.

¹⁶ Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин.

¹⁷ Не суди несправедливо прибульця, сироту [і вдову], і у вдови не бери одяг у заставу; ¹⁸ пам’ятай, що і ти був рабом у Єгипті, і Господь [Бог твій] звільнив тебе звідти: тому я і повеліваю тобі робити це.

¹⁹ Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, [убогому,] сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх. ²⁰ Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. [І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.] ²¹ Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові; ²² і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.

Глава 24. [1] Мф. 5, 31; 19, 7–8. Мк. 10, 4. Лк. 16, 18. 1 Кор. 7, 10. [4] Єр. 3, 1. [5] Втор. 20, 7. [7] Вих. 21, 16. 1 Тим. 1, 10. 1 Кор. 5, 13. [8] Лев. 13, 8; 14, 3. [9] Чис. 12, 10. [12] Ам. 2, 8. [13] Вих. 22, 26. Єз. 33, 15. [14] Лев. 19, 13. Тов. 4, 14. Сир. 34, 22. [16] 4 Цар. 14, 6. 2 Пар. 25, 4. Єз. 18, 20. [17] Вих. 22, 21. Лев. 19, 33. Пс. 81, 3. [19] Лев. 23, 22.

Глава 25↑

Якщо буде тяжба між людьми, то нехай приведуть їх на суд і розсудять їх, правого нехай виправдають, а винного засудять; ² і якщо винний буде заслуговувати на побої, то суддя нехай накаже покласти його і бити при собі, дивлячись за провиною його, за рахунком; ³ сорок ударів можна дати йому, але не більше, щоб від багатьох ударів брат твій не був спотворений перед очима твоїми.

⁴ Не закривай рота волові, коли він молотить.

⁵ Якщо брати живуть разом і один з них помре, не маючи в себе сина, то дружина померлого не повинна виходити на сторону за чоловіка чужого, але дівер її повинен увійти до неї і взяти її собі за дружину, і жити з нею, — ⁶ і первісток, якого вона народить, залишиться з ім’ям брата його померлого, щоб ім’я його не стерлося в Ізраїлі. ⁷ Якщо ж він не захоче взяти невістку свою, то невістка його піде до воріт, до старійшин, і скаже: «дівер мій відмовляється відновити ім’я брата свого в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною»; ⁸ тоді старійшини міста його повинні покликати його й умовляти його, і якщо він стане і скаже: «не хочу взяти її», ⁹ тоді невістка його нехай підійде до нього на очах старійшин, і зніме чобіт його з ноги його, і плюне в лице його, і скаже: «так чинять з людиною, яка не творить дому братові своєму [в Ізраїля]»; ¹⁰ і наречуть йому ім’я в Ізраїлі: дім роззутого.

¹¹ Коли б’ються між собою чоловіки, і дружина одного [з них] підійде, щоб відняти чоловіка свого з рук того, хто б’є його, і, простягнувши руку свою, схопить його за срамний член, ¹² то відсічи руку її: нехай не пощадить [її] око твоє.

¹³ У торбі твоїй не повинно бути подвійних гир, великих і менших; ¹⁴ у домі твоєму не повинно бути подвійної ефи, великої і меншої; ¹⁵ гиря в тебе повинна бути точна і правильна, і ефа в тебе повинна бути точна і правильна, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь Бог твій дає тобі [в наділ]; ¹⁶ бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить неправду. ¹⁷ Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту: ¹⁸ як він зустрів тебе на путі, і побив позаду тебе всіх ослаблих, коли ти втомився і знесилився, і не побоявся він Бога; ¹⁹ отже, коли Господь Бог твій заспокоїть тебе від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, щоб оволодіти нею, згладь пам’ять Амалика з піднебесної; не забудь.

Глава 25 [1] Притч. 17, 15. [3] 2 Кор. 11, 24. [4] 1 Кор. 9, 9. 1 Тим. 5, 18. Сир. 7, 24. [5] Мф. 22, 24. Мк. 12, 19. Лк. 20, 28. [7] Руф. 4, 4. [9] Руф. 4, 7. [12] Втор. 13, 8. [13] Лев. 19, 36. Притч. 20, 10, 23. Єз. 45, 10. [15] Лев. 19, 36. Втор. 4, 40. [16] Втор. 17, 1. [17] Вих. 17, 8. [18] Нав. 10, 19. [19] 1 Цар. 15, 3. Вих. 17, 14.

Глава 26↑

Коли ти прийдеш у землю, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і оволодієш нею, і оселишся на ній, ² то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб перебувало там ім’я Його; ³ і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам. ⁴ Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого. ⁵ Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний; ⁶ але єгиптяни зле поводилися з нами, і пригноблювали нас, і накладали на нас тяжкі роботи; ⁷ і заволали ми до Господа Бога батьків наших, і почув Господь крик наш і побачив біду нашу, працю нашу і пригноблення наше; ⁸ і вивів нас Господь з Єгипту [Сам кріпкістю Своєю великою і] рукою сильною і могутністю, великим жахом, знаменнями і чудесами, ⁹ і привів нас на місце це, і дав нам землю цю, землю, в якій тече молоко і мед; ¹⁰ отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм, ¹¹ і веселися за всі блага, що Господь Бог твій дав тобі і дому твоєму, ти і левит і прибулець, що буде в тебе. ¹² Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися, ¹³ тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не переступив заповідей Твоїх і не забув; ¹⁴ я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені; ¹⁵ споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам — тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед. ¹⁶ У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї. ¹⁷ Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його; ¹⁸ і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його, ¹⁹ і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив.

Глава 26. [2] Вих. 23, 19; 34, 26. [5] Бут. 31, 5. 23, 29; 46, 5. Вих. 12, 37. [6] Вих. 1, 11. [7] Вих. 2, 23–24. [8] Вих. 12, 51. [9] Вих. 3, 8; 13, 5. [10] Втор. 14, 22. [11] Втор. 16, 14. [12] Лев. 27, 30. [13] Втор. 14, 27. [14] Єр. 16, 7. Єз. 24, 17. [15] Іс. 63, 15.

Глава 27↑

І заповів Мойсей і старійшини [синів] Ізраїлевих народу, говорячи: виконуйте всі заповіді, які заповідаю вам нині. ² І коли перейдете за Йордан, у землю, яку Господь Бог твій дає тобі, тоді постав собі великі камені й обмаж їх вапном; ³ і напиши на [каменях] цих усі слова закону цього, коли перейдеш [Йордан], щоб вступити в землю, яку Господь Бог твій дає тобі, в землю, де тече молоко і мед, як говорив тобі Господь Бог батьків твоїх. ⁴ Коли перейдете Йордан, поставте камені ті, як я повеліваю вам сьогодні, на горі Гевал, і обмажте їх вапном; ⁵ і влаштуй там жертовник Господу Богу твоєму, жертовник з каменів, не піднімаючи на них заліза; ⁶ з каменів цільних влаштуй жертовник Господа Бога твого, і принось на ньому всепалення Господу Богу твоєму, ⁷ і принось жертви мирні, і їж [і насичуйся] там, і веселися перед Господом Богом твоїм; ⁸ і напиши на каменях [цих] усі слова закону цього дуже виразно.

⁹ І сказав Мойсей і священики левити всьому Ізраїлю, говорячи: будь уважним і слухай, Ізраїлю: у день цей ти став народом Господа Бога твого; ¹⁰ отже, слухай голос Господа Бога твого і виконуй [усі] заповіді Його і постанови Його, які заповідаю тобі сьогодні. ¹¹ І заповів Мойсей народу в день той, говорячи: ¹² ці повинні стати на горі Гаризим, щоб благословляти народ, коли перейдете Йордан: Симеон, Левій, Іуда, Іссахар, Йосиф і Веніамін; ¹³ а ці повинні стати на горі Гевал, щоб вимовляти прокляття: Рувим, Гад, Асир, Завулон, Дан і Неффалим. ¹⁴ Левити виголосять і скажуть усім ізраїльтянам гучним голосом: ¹⁵ проклятий, хто зробить виліпленого або відлитого ідола, мерзоту перед Господом, творіння рук митця, і поставить його в таємному місці! Весь народ виголосить і скаже: амінь. ¹⁶ Проклятий той, хто лихословить батька свого або матір свою! І весь народ скаже: амінь. ¹⁷ Проклятий той, хто порушує межі ближнього свого! І весь народ скаже: амінь. ¹⁸ Проклятий той, хто сліпого збиває з дороги! І весь народ скаже: амінь. ¹⁹ Проклятий той, хто перекручено судить прибульця, сироту і вдову! І весь народ скаже: амінь. ²⁰ Проклятий той, хто ляже з дружиною батька свого, бо він відкрив край одягу батька свого! І весь народ скаже: амінь. ²¹ Проклятий той, хто ляже з якою-небудь худобою! І весь народ скаже: амінь. ²² Проклятий той, хто ляже із сестрою своєю, з дочкою батька свого, або дочкою матері своєї! І весь народ скаже: амінь. ²³ Проклятий той, хто ляже з тещею своєю! І весь народ скаже: амінь. [Проклятий той, хто ляже із сестрою дружини своєї! І весь народ скаже: амінь.]

²⁴ Проклятий той, хто таємно убиває ближнього свого! І весь народ скаже: амінь. ²⁵ Проклятий той, хто бере підкуп, щоб убити душу і пролити кров невинну! І весь народ скаже: амінь. ²⁶ Проклята [усяка людина], що не виконає [усіх] слів закону цього і не буде чинити за ними! І весь народ скаже: амінь.

Глава 27. [2] Нав. 3, 17. [3] Нав. 8, 32. Вих. 3, 8. Втор. 26, 9. [5] Вих. 20, 25. Нав. 8, 31. Вар. 2, 16. [16] Втор. 6, 5. [17] Втор 5, 31. [18] Втор. 7, 6; 14, 2. [19] Втор. 4, 7; 28, 1. Єр. 13, 11. [7] Втор. 14, 26. [9] Втор. 26, 18. [10] Втор. 26, 17; 28, 1. [12] Втор. 11, 29. [15] Дан. 9, 11. [16] Вих. 21, 17. Лев. 20, 9. Притч. 20, 20. [17] Втор. 19, 14. [19] Вих. 22, 21. Лев. 19, 33–34. Єр. 5, 28. [20] Лев. 18, 8; 20, 11. Єз. 22, 10. [21] Вих. 22, 19. Лев. 18, 23. [22] Лев. 18, 9. [23] Бут. 38, 18. Лев. 18, 15. [24] Бут. 9, 6. Вих. 21, 12. Лев. 24, 17. [25] Вих. 23, 8. [26] Гал. 3, 10.

Глава 28↑

Якщо ти, коли перейдете [за Йордан у землю, яку Господь Бог ваш дає вам], будеш слухати голос Господа Бога твого, старанно виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твій поставить тебе вище за всі народи землі; ² і прийдуть на тебе усі благословення ці і сповняться на тобі, якщо будеш слухати голос Господа, Бога твого. ³ Благословенний ти в місті і благословенний на полі. ⁴ Благословенний плід утроби твоєї, і плід землі твоєї, і плід худоби твоєї, і плід твоїх волів, і плід овець твоїх. ⁵ Благословенні житниці твої і комори твої. ⁶ Благословенний ти при вході твоєму і благословенний ти при виході твоєму. ⁷ Уразить перед тобою Господь ворогів твоїх, які повстають на тебе; однією дорогою вони виступлять проти тебе, а сімома дорогами побіжать від тебе. ⁸ Пошле Господь тобі благословення в житницях твоїх і в усякій справі рук твоїх; і благословить тебе на землі, яку Господь Бог твій дає тобі. ⁹ Поставить тебе Господь [Бог твій] народом святим Своїм, як Він клявся тобі [і батькам твоїм], якщо ти будеш дотримувати заповідей Господа Бога твого і будеш ходити путями Його; ¹⁰ і побачать усі народи землі, що ім’я Господа [Бога твого] нарікається на тобі, й убояться тебе. ¹¹ І дасть тобі Господь [Бог твій] достаток у всіх благах, у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді полів твоїх на землі, яку Господь клявся батькам твоїм дати тобі. ¹² Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у свій час, і щоб благословляти всі діла рук твоїх: і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати]. ¹³ Зробить тебе Господь [Бог твій] головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорюватися заповідям Господа Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати, ¹⁴ і не відступиш від усіх слів, які заповідую вам сьогодні, ні праворуч, ні ліворуч, щоб піти вслід іншим богам і служити їм. ¹⁵ Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе. ¹⁶ Проклятим ти [будеш] у місті і проклятим ти [будеш] на полі. ¹⁷ Проклятими [будуть] житниці твої і комори твої. ¹⁸ Проклятим [буде] плід утроби твоєї і плід землі твоєї, плід твоїх волів і плід овець твоїх. ¹⁹ Проклятим ти [будеш] при вході твоєму і проклятим при виході твоєму. ²⁰ Пошле Господь на тебе прокляття, сум’яття і біди в усякій справі рук твоїх, яку станеш ти робити, доки не будеш знищений, — і ти швидко загинеш за злі справи твої, за те, що ти залишив Мене. ²¹ Пошле Господь на тебе моровицю, доки не знищить Він тебе з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею. ²² Вразить тебе Господь чахлістю, гарячкою, лихоманкою, запаленням, засухою, палючим вітром та іржею, і вони будуть переслідувати тебе, доки не загинеш. ²³ І небеса твої, які над головою твоєю, зробляться міддю, і земля під тобою залізом; ²⁴ замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох з неба буде падати, падати на тебе, [доки не погубить тебе і] доки не будеш знищений. ²⁵ Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; однією дорогою виступиш проти них, а сімома дорогами побіжиш від них; і будеш розсіяний по всіх царствах землі. ²⁶ І будуть трупи твої їжею всім птахам небесним і звірам, і не буде того, хто відганятиме їх. ²⁷ Уразить тебе Господь проказою єгипетською, почечуєм, коростою і сверблячкою, від яких ти не зможеш зцілитися; ²⁸ вразить тебе Господь божевіллям, сліпотою й оціпенінням серця. ²⁹ І ти будеш навпомацки ходити опівдні, як сліпий навпомацки ходить у пітьмі, і не будеш мати успіху в путях твоїх, і будуть тіснити і кривдити тебе кожного дня, і ніхто не захистить тебе. ³⁰ З жінкою заручишся, й інший буде спати з нею; дім побудуєш, і не будеш жити в ньому; виноградник насадиш, і не будеш користуватися ним. ³¹ Вола твого заколють на очах твоїх, і не будеш їсти його; осла твого поведуть від тебе і не повернуть тобі; вівці твої віддані будуть ворогам твоїм, і ніхто не захистить тебе. ³² Сини твої і дочки твої будуть віддані іншому народу; очі твої будуть бачити і кожного дня вболівати за них, і не буде сили в руках твоїх. ³³ Плоди землі твоєї і всю працю твою буде їсти народ, якого ти не знав; і ти будеш тільки пригнобленим і мучимим в усі дні. ³⁴ І збожеволієш від того, що будуть бачити очі твої. ³⁵ Вразить тебе Господь злою проказою на колінах і гомілках, від якої ти не зможеш зцілитися, від підошви ноги твоєї до самого тімені [голови] твоєї. ³⁶ Відведе Господь тебе і царя твого, якого ти поставиш над собою, до народу, якого не знав ні ти, ні батьки твої, і там будеш служити іншим богам, дерев’яним і кам’яним; ³⁷ і будеш жахом, притчею і посміховищем у всіх народах, до яких відведе тебе Господь [Бог]. ³⁸ Багато насіння винесеш у поле, а збереш мало, тому що поїсть його сарана. ³⁹ Виноградники будеш садити й обробляти, а вина не будеш пити, і не збереш плодів [їх], тому що поїсть їх черва. ⁴⁰ Маслини будуть у тебе у всіх межах твоїх, але єлеєм не помажешся, тому що обсипеться маслина твоя. ⁴¹ Синів і дочок народиш, але їх не буде в тебе, тому що підуть у полон. ⁴² Усі дерева твої і плоди землі твоєї погубить іржа. ⁴³ Прибулець, який серед тебе, буде підніматися над тобою вище і вище, а ти опускатися будеш нижче і нижче; ⁴⁴ він буде давати тобі в борг, а ти не будеш давати йому в борг; він буде головою, а ти будеш хвостом. ⁴⁵ І прийдуть на тебе всі прокляття ці, і будуть переслідувати тебе й осягнуть тебе, доки не будеш знищений, за те, що ти не слухав голосу Господа Бога твого і не дотримував заповідей Його і постанов Його, які Він заповів тобі: ⁴⁶ вони будуть знаменням і вказівкою на тобі і на сімені твоєму повік. ⁴⁷ За те, що ти не служив Господу Богу твоєму з веселістю і радістю серця, при достатку всього, ⁴⁸ будеш служити ворогові твоєму, якого пошле на тебе Господь [Бог твій], у голоді, і спразі, і наготі й у всякій нестачі; він покладе на шию твою залізне ярмо, так що змучить тебе. ⁴⁹ Пошле на тебе Господь народ здалеку, від краю землі: як орел налетить народ, мови якого ти не розумієш, ⁵⁰ народ нахабний, який не шанує старця і не пощадить юнака; ⁵¹ і буде він їсти плід і худоби твоєї і плід землі твоєї, доки не розорить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду волів твоїх, ні плоду овець твоїх, доки не погубить тебе; ⁵² і буде тіснити тебе в усіх оселях твоїх, доки у всій землі твоїй не зруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти надієшся; і буде тіснити тебе у всіх оселях твоїх, по всій землі твоїй, яку Господь Бог твій дав тобі. ⁵³ І ти будеш їсти плід утроби твоєї, плоть синів твоїх і дочок твоїх, яких Господь Бог твій дав тобі, в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій. ⁵⁴ Чоловік, зніжений, який жив між вами у великій розкоші, безжалісним оком буде дивитися на брата свого, на дружину надра свого і на інших дітей своїх, які залишаться в нього, ⁵⁵ і не дасть жодному з них плоті дітей своїх, яких він буде їсти, тому що в нього не залишиться нічого в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій у всіх оселях твоїх. ⁵⁶ [Жінка] яка жила в тебе в достатку і розкошах, яка ніколи ноги своєї не ставила на землю через розкіш і зніженість, буде безжалісним оком дивитися на чоловіка надра свого і на сина свого і на дочку свою ⁵⁷ і не дасть їм посліду, що виходить з-поміж ніг її, і дітей, яких вона родить; тому що вона, при нестачі в усьому, таємно буде їсти їх, в облозі й утиску, в якому стисне тебе ворог твій у оселях твоїх. ⁵⁸ Якщо не будеш намагатися виконувати всі слова закону цього, написані в книзі цій, і не будеш боятися цього славного і страшного імені Господа Бога твого, ⁵⁹ то Господь уразить тебе і потомство твоє надзвичайними виразками, виразками великими і постійними, і хворобами злими і постійними; ⁶⁰ і наведе на тебе всі [злі] виразки єгипетські, яких ти боявся, і вони прилипнуть до тебе; ⁶¹ і всяку хворобу і всяку виразку, не написану [і всяку написану] у книзі закону цього, Господь наведе на тебе, доки не будеш знищений; ⁶² і залишиться вас небагато, тоді як безліччю ви подібні були до зірок небесних, тому що ти не слухав голосу Господа Бога твого. ⁶³ І як радів Господь, роблячи вам добро і розмножуючи вас, так буде радіти Господь, гублячи вас і знищуючи вас, і вивержені будете з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею. ⁶⁴ І розсіє тебе Господь [Бог твій] по всіх народах, від краю землі до краю землі, і будеш там служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, дереву і камінню. ⁶⁵ Але і між цими народами не заспокоїшся, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі там тремтяче серце, болість очей і знемагання душі; ⁶⁶ життя твоє буде висіти перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не будеш впевнений у житті твоєму; ⁶⁷ від тремтіння серця твого, яким ти будеш обійнятий, і від того, що ти будеш бачити очима твоїми, вранці ти скажеш: «о, якби прийшов вечір », а ввечері скажеш: «о, якби настав ранок!» ⁶⁸ і поверне тебе Господь у Єгипет на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: «ти більше не побачиш його»; і там будете продаватися ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде того, хто купує.

Глава 28. [1] Лев. 26, 3. [2] Втор. 11, 20; 14, 29; 23, 20. [3] Втор. 30, 9. [6] Пс. 120, 8. [7] Лев. 26, 7. [8] Лев. 25, 21. Втор. 15, 10. [9] Втор. 7, 6; 29, 13. [10] Іс. 43, 7. Єр. 14, 9; 15, 16. [11] Втор. 30, 9. [12] Лев. 26, 4. Втор. 14, 29; 15, 6. [14] Втор. 5, 32; 8, 19. Нав. 1, 7. [15] Лев. 26, 14. Плач. 2, 17. Дан. 9, 11. Мал. 2, 2. Вар. 2, 10. [20] Суд. 2, 15. [21] Лев. 26, 16. Єз. 14, 21. [22] 3 Цар. 8, 37; 17, 1. [23] Лев. 26, 19. [25] Лев. 26, 17. 2 Пар. 29, 8. Єр. 15, 4. [26] Єр. 7, 33. [27] Вих. 9, 9. [28] Рим. I, 28. [29] Іов. 5, 14. Іс. 59, 10. [30] 2 Цар. 12, II. Єр. 6, 12. Лев. 26, 16. [33] Суд. 6, 3. Єр. 5, 17. [35] Іс. 1, 6. [36] Втор. 4, 28. [37] 3 Цар. 9, 7. Єр. 24, 9. Єз. 5, 15. [38] Мих. 6, 15. Агг. 1, 6. [40] Іоїл. 1, 10. [41] Ос. 9, 12. [47] Втор. 31, 20; 32, 15. Неєм. 9, 26. [48] Єр. 28, 14. Плач. 5, 8. [49] Єр. 5, 15. Ос. 8, 1. Іс. 33, 19. [50] Плач. 5, 12, Дан. 8, 23. [52] Лк. 19, 43. [53] Лев. 26, 29. 4 Цар. 6, 28–29. Плач. 2, 20. [58] Як. 2, 10. [59] Єз. 7, 7. [60] Вих. 8, 5. Втор. 7, 15. [62] Втор. 4, 27; 10, 22. [63] Іс. 1, 24. Соф. 3, 17. Притч. 1, 26. [64] Втор. 4, 27. Неєм. 1, 8. Єр. 9, 16. [66] Зах. 12, 10. Одкр. 1, 7. Пс. 21, 16. [68] Ос. 9, 3. Втор. 17, 16. Єр. 17, 4.

Глава 29↑

Ось слова завіту, який Господь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Моавитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.

² І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його; ³ ті великі кари, які бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса, [руку міцну і могутню силу]; ⁴ але до цього дня не дав вам Господь [Бог] серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, і вух, щоб чути. ⁵ Сорок років водив вас по пустелі, і одяг ваш на вас не зітлів, і взуття твоє не зітліло на ногах твоїх; ⁶ хліба ви не їли і вина і сикера не пили, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. ⁷ І коли ви прийшли на місце це, виступив проти нас Сигон, цар Есевонський, і Ог, цар Васанський, щоб воювати з нами, і ми подолали їх; ⁸ і взяли землю їхню і віддали її в наділ коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного. ⁹ Дотримуйте ж [усіх] слів завіту цього і виконуйте їх, щоб вам мати успіх у всьому, що будете робити. ¹⁰ Усі ви сьогодні стоїте перед лицем Господа Бога вашого, начальники колін ваших, старійшини ваші, [судді ваші,] наглядачі ваші, всі ізраїльтяни, ¹¹ діти ваші, дружини ваші і прибульці твої, що знаходяться в стані твоєму, від того, хто коле дрова твої, до того, хто черпає воду твою, ¹² щоб увійти тобі в завіт Господа Бога твого й у клятвений договір з Ним, який Господь Бог твій сьогодні укладає з тобою, ¹³ щоб зробити тебе сьогодні Його народом, і Йому бути твоїм Богом, як Він говорив тобі і як клявся батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову. ¹⁴ Не тільки з вами одними я поставляю цей завіт і цей клятвений договір, ¹⁵ але як з тими, які сьогодні тут з нами стоять перед лицем Господа Бога нашого, так і з тими, яких немає тут з нами сьогодні. ¹⁶ Тому що ви знаєте, як ми жили в землі Єгипетській і як ми проходили посеред народів, через які ви пройшли, ¹⁷ і бачили мерзоти їхні й ідолів їхніх, дерев’яних і кам’яних, срібних і золотих, які у них. ¹⁸ Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин, ¹⁹ такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: «я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого»; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним; ²⁰ не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної; ²¹ і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону. ²² І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас, і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її Господь: ²³ сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй. ²⁴ І скажуть усі народи: за що Господь так учинив із цією землею? яка велика лють гніву Його! ²⁵ І скажуть: за те, що вони залишили завіт Господа Бога батьків своїх, який Він уклав з ними, коли вивів їх із землі Єгипетської, ²⁶ і пішли і стали служити іншим богам і поклонятися їм, богам, яких вони не знали і яких Він не призначав їм: ²⁷ за те запалав гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [завіту], написані в цій книзі [закону], ²⁸ і вивергнув їх Господь із землі їх у гніві, люті й великому обуренні, і кинув їх на іншу землю, як нині бачимо. ²⁹ Приховане належить Господу Богу нашому, а відкрите — нам і синам нашим довіку, щоб ми виконували всі слова закону цього.

Глава 29. [1] Втор. 5, 2. [2] Вих. 19, 4. [3] Втор. 4, 34; 7, 15. [4] Еф. 4, 18. Іс. 6, 9–10. [5] Втор. 8, 2. [7] Втор. 3, 1. Чис. 21, 33. [8] Чис. 21, 24; 32, 33. Нав. 13, 8. [11] Нав. 9, 27. [13] Бут. 12, 2; 17, 7. 4 Цар. 13, 23. [14] Втор. 5, 3. Нав. 24, 25. [15] Діян. 2, 39. [18] Євр. 12, 15. [19] Іс. 66, 3, 5. Єр. 44, 16–18. Зах. 11, 5. [20] 2 Пет. 2, 20. Євр. 6, 8. Втор. 28, 15. [23] Бут. 19, 25. [24] 3 Цар. 9, 8. Єр. 22, 8. [25] 3 Цар. 9, 8–9. 2 Пар. 7, 21–22. Єр. 22, 8. [26] Нав. 24, 20. [29] 1 Тим. 3, 16. Пс. 24, 14.

Глава 30↑

Коли прийдуть на тебе всі слова ці — благословення і прокляття, які виклав я тобі, і приймеш їх до серця свого серед усіх народів, у яких розсіє тебе Господь Бог твій, ² і звернешся до Господа Бога твого і послухаєш голосу Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї, — ³ тоді Господь Бог твій поверне полонених твоїх і змилосердиться над тобою, і знову збере тебе від усіх народів, між якими розсіє тебе Господь Бог твій. ⁴ Хоча б ти був розсіяний [від краю неба] до краю неба, і звідти збере тебе Господь Бог твій, і звідти візьме тебе, ⁵ і [звідти] приведе тебе Господь Бог твій у землю, якою володіли батьки твої, і одержиш її у володіння, і облагодіє тебе і розмножить тебе більше за батьків твоїх; ⁶ і обріже Господь Бог твій серце твоє і серце нащадків твоїх, щоб ти любив Господа Бога твого від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі; ⁷ тоді Господь Бог твій усі прокляття ці оберне на ворогів твоїх і ненависників твоїх, які гнали тебе, ⁸ а ти навернешся і будеш слухати голосу Господа [Бога твого] і виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні; ⁹ з надлишком дасть тобі Господь Бог твій успіх у всякій справі рук твоїх, в плоді утроби твоєї, у плоді худоби твоєї, у плоді землі твоєї; бо знову буде радіти Господь [Бог твій] за тебе, благодіючи тобі, як Він радів за батьків твоїх, ¹⁰ якщо будеш слухати голосу Господа Бога твого, дотримуючи [і виконуючи всі] заповіді Його і постанови Його [і закони Його], написані в цій книзі закону, і якщо навернешся до Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю. ¹¹ Бо заповідь ця, яку я заповідаю тобі сьогодні, не недоступна для тебе і не далека; ¹² вона не на небі, щоб можна було говорити: «хто зійшов би для нас на небо і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?» ¹³ і не за морем вона, щоб можна було говорити: «хто сходив би для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?» ¹⁴ але дуже близько до тебе слово це: воно в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконувати його. ¹⁵ Ось, я сьогодні запропонував тобі життя і добро, смерть і зло. ¹⁶ [Якщо будеш слухати заповіді Господа Бога твого,] які заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого, ходити [усіма] путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його, то будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею; ¹⁷ якщо ж відвернеться серце твоє, і не будеш слухати, і заблудиш, і станеш поклонятися іншим богам і будеш служити їм, ¹⁸ то я сповіщаю вам сьогодні, що ви загинете і не пробудете довго на землі, [яку Господь Бог дає тобі,] для оволодіння якою ти переходиш Йордан. ¹⁹ У свідки перед вами прикликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої, ²⁰ любив Господа Бога твого, слухав голос Його і приліплювався до Нього; бо в цьому життя твоє і довгота днів твоїх, щоб перебувати тобі на землі, яку Господь [Бог] із клятвою обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову дати їм.

Глава 30. [1] Втор. 28, 9, 15. [2] Пс. 105, 45. [3] Єр. 23, 3; 29, 14. [4] 3 Езд. 1, 30. 2 Мак. 1, 29; 2, 18. [6] Пс. 50, 12. Єр. 4, 4. Діян. 7, 51. [9] Втор. 28, 3, 11. Єр. 32, 41. [11] Іс. 45, 19; 48, 16. [12] Рим. 10, 6. [15] Втор. 11, 26; 28, 2. Сир. 15, 17. [17] Лев. 26, 14. Втор. 28, 15. [18] Втор. 4, 26; 8, 19; 11, 17. [19] Втор. 4, 26. Іс. 1, 2. Єр. 21, 8. [20] Втор. 4, 40. Ін. 6, 27. Бут. 50, 24.

Глава 31↑

І пішов Мойсей, і говорив слова ці всім [синам] Ізраїля, ² і сказав їм: тепер мені сто двадцять років, я не можу уже виходити і входити, і Господь сказав мені: «ти не перейдеш Йордан цей»; ³ Господь Бог твій Сам піде перед тобою; Він знищить народи ці від імені твого, і ти оволодієш ними; Ісус піде перед тобою, як говорив Господь; ⁴ і вчинить Господь з ними так само, як Він зробив із Сигоном і Огом, царями аморрейськими, [які були по цей бік Йордану,] і з землею їх, яких Він знищив; ⁵ і видасть їх Господь вам, і ви зробите з ними за всіма заповідями, які заповів я вам; ⁶ будьте тверді і мужні, не бійтеся, [не жахайтеся] і не страшіться їх, бо Господь Бог твій Сам піде з тобою [і] не відступить від тебе і не залишить тебе.

⁷ І прикликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх ізраїльтян сказав йому: будь твердим і мужнім, бо ти ввійдеш з народом цим у землю, яку Господь клявся батькам його дати йому, і ти розділиш її на наділи йому; ⁸ Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся. ⁹ І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левіїним, які носять ковчег завіту Господнього, і всім старійшинам [синів] Ізраїлевих. ¹⁰ І заповів їм Мойсей і сказав: після закінчення семи років, у рік відпущення, у свято кущів, ¹¹ коли весь Ізраїль прийде явитися перед лицем Господа Бога твого на місці, яке обере [Господь], читай цей закон перед усім Ізраїлем для слуху його; ¹² збери народ, чоловіків і дружин, і дітей, і прибульців твоїх, які будуть в оселях твоїх, щоб вони слухали й училися, і щоб боялися Господа Бога вашого, і намагалися виконувати всі слова закону цього; ¹³ і сини їхні, які не знають цього, почують і навчаться боятися Господа Бога вашого в усі дні, доки ви будете жити на землі, в яку ви переходите за Йордан, щоб оволодіти нею.

¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві: ось, дні твої наблизилися до смерти; поклич Ісуса і станьте біля [входу] в скинію зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшли Мойсей та Ісус, і стали біля [входу] в скинію зібрання. ¹⁵ І явився Господь у скинії в стовпі хмарному, і став стовп хмарний біля входу до скинії [зібрання]. ¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві: ось, ти упокоїшся з батьками твоїми, і стане народ цей блудно ходити услід за чужими богами тієї землі, в яку він вступає, і залишить Мене, і порушить завіт Мій, який Я уклав з ним; ¹⁷ і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице Моє від них, і він знищений буде, і спостигнуть його багато бід і скорбот, і скаже він у той день: «чи не тому спостигли мене ці біди, що немає [Господа] Бога мого серед мене?» ¹⁸ і Я сховаю лице Моє [від нього] у той день за всі беззаконня його, які він зробить, навернувшись до інших богів. ¹⁹ Отже, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи її синів Ізраїлевих, і вклади її у вуста їхні, щоб пісня ця була Мені свідченням на синів Ізраїлевих; ²⁰ тому що Я введу їх у землю [добру], як Я клявся батькам їх, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти і насичуватися, і потовстішають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене відкинуть і порушать завіт Мій, [який Я заповів їм]; ²¹ і коли прийде на них багато бід і скорбот, тоді пісня ця буде проти них свідченням, бо вона не вийде [з вуст їхніх і] з вуст нащадків їхніх. Я знаю думки їхні, які вони мають нині, раніше ніж Я ввів їх у [добру] землю, про яку Я клявся [батькам їхнім]. ²² І написав Мойсей пісню цю в той день і навчив її синів Ізраїлевих. ²³ І заповів Господь Ісусові, синові Навина, і сказав [йому]: будь твердим і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїлевих у землю, про яку Я клявся їм, і Я буду з тобою.

²⁴ Коли Мойсей вписав у книгу всі слова закону цього до кінця, ²⁵ тоді Мойсей повелів левитам, які носять ковчег завіту Господнього, сказавши: ²⁶ візьміть цю книгу закону і покладіть її праворуч ковчега завіту Господа Бога вашого, і вона буде там свідченням проти тебе; ²⁷ бо я знаю впертість твою і жорстокість твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви вперті перед Господом; чи не тим більше після смерти моєї? ²⁸ зберіть до мене усіх старійшин колін ваших [і суддів ваших] і наглядачів ваших, і я скажу їм уголос слова ці і закличу у свідчення на них небо і землю; ²⁹ бо я знаю, що після смерти моєї ви розбеститеся й ухилитеся від путі, яку я заповів вам, і з часом прийдуть на вас біди за те, що ви будете робити зло перед очима Господа [Бога], дратуючи Його ділами рук своїх. ³⁰ І виголосив Мойсей уголос, щоб почуло все зібрання ізраїльтян слова пісні цієї до кінця:

Глава 31. [2] Втор. 1, 37; 3, 27; 4, 21. [3] Втор. 7, 1. [4] Чис. 21, 24. [5] Втор. 7, 1–2. [6] Втор. 7, 21. [7] Чис. 27, 18, 22. Втор. 1, 29. Нав. 1, 1, 6. 21, 8. [20] Втор. 4, 40. Ін. 6, 27. Бут. 50, 24. [8] Нав. 1, 5. [10] Лев. 23, 34; 25, 10. Неєм. 8, 18. [11] Неєм. 8, 1; 13, 1. Нав. 8, 35. [12] Еккл. 12, 1. [14] Чис. 20, 24; 27, 13. Іс. 38, 1. [15] Вих. 33, 9. Чис. 9, 17. Пс. 98, 7. [16] 2 Цар. 7, 12. 3 Цар. 1, 21. Ін. 11, 11. [17] Ос. 2, 6. [18] Втор. 32, 20. [19] Одкр. 15, 3. [20] Бут. 50, 24. Втор. 28, 47; 32, 15. Ам. 5, 25–26. Діян. 7, 42–43. [21] Пс. 138, 2. [23] Нав. 1, 6. [24] 4 Цар. 22, 8. [27] Мк. 10, 5. [28] Втор. 4, 26.

Глава 32↑

Слухай, небо, я буду говорити; і слухай, земле, слова вуст моїх. ² Поллється як дощ вчення моє, як роса мова моя, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву. ³ Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому. ⁴ Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди [у Ньому]; Він праведний і істинний; ⁵ але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений. ⁶ Чи цим відплачуєте ви Господу, народе безглуздий і нерозумний? чи не Він Отець твій, Який привласнив тебе, створив тебе і влаштував тебе? ⁷ Згадай дні давні, подумай про роки попередніх родів; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі. ⁸ Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих*; ⁹ бо частина Господа — народ Його, Яків спадкоємний наділ Його. ¹⁰ Він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого; ¹¹ як орел прикликає гніздо своє, носиться над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх, ¹² так Господь один водив його, і не було з Ним чужого бога. ¹³ Він підніс його на висоту землі і годував плодами полів, і поїв його медом з каменю і єлеєм з твердої скелі, ¹⁴ маслом коров’ячим і молоком овечим, і жиром агнців і баранів васанських і козлів, і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід. ¹⁵ І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого. ¹⁶ Богами чужими вони роздратували Його і мерзотами [своїми] розгнівали Його: ¹⁷ приносили жертви бісам, а не Богу, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки ваші. ¹⁸ А Заступника, Який породив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе. ¹⁹ Господь побачив [і обурився], і в обуренні зневажив синів Своїх і дочок Своїх, ²⁰ і сказав: сховаю лице Моє від них [і] побачу, який буде кінець їх; бо вони рід розбещений; діти, у яких немає вірности; ²¹ вони роздратували Мене тим, що не є богом, марнотами своїми засмутили Мене: і Я роздратую їх тим, що не є народом, народом безглуздим засмучу їх; ²² бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю і плоди її, і спалює основи гір; ²³ зберу на них біди і випущу на них стріли Мої: ²⁴ будуть виснажені голодом, знищені гарячкою і лютою заразою; і пошлю на них зуби звірів і отруту плазунів, що на землі; ²⁵ ззовні буде губити їх меч, а в домах жах — і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця. ²⁶ Я сказав би: розсію їх і зітру з середовища людей пам’ять про них; ²⁷ але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: наша рука висока, і не Господь зробив усе це. ²⁸ Тому що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу. ²⁹ О, якби вони розсудили, подумали про це, зрозуміли, що з ними буде! ³⁰ Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, якби Заступник їх не зрадив їх, і Господь не віддав їх! ³¹ Бо заступник їх не такий, як наш Заступник; самі вороги наші судді в тім. ³² Бо виноград їх від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі; ³³ вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів. ³⁴ Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх? ³⁵ У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх; бо близько день загибелі їх, скоро настане приготоване для них. ³⁶ Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні. ³⁷ Тоді скаже [Господь]: де боги їх, твердиня, на яку вони надіялися, ³⁸ які їли жир жертв їх [і] пили вино узливань їх? нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас покровом! ³⁹ Бачите нині, [бачите,] що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене: Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї. ⁴⁰ Я піднімаю до небес руку Мою і [клянуся правицею Моєю і] говорю: живу Я повік! ⁴¹ Коли загострю блискучий меч Мій, і рука Моя прийме суд, то відомщу ворогам Моїм і ненависникам Моїм воздам; ⁴² напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю, кров’ю убитих і полонених, головами начальників ворога. ⁴³ [Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!

⁴⁴ [І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина. ⁴⁵ Коли Мойсей оголосив усі слова ці всьому Ізраїлю, ⁴⁶ тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього; ⁴⁷ бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею.

⁴⁸ І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав: ⁴⁹ зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим; ⁵⁰ і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого, ⁵¹ за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих; ⁵² перед собою ти побачиш землю, а не ввійдеш туди, у землю, яку Я даю синам Ізраїлевим.

* У грецькому перекладі: за числом ангелів Божих.

Глава 32. [1] Втор. 31, 28. Неєм. 9, 27. Іс. 1, 2. [2] Іс. 55, 10. [3] Одкр. 14, 7. [4] 2 Цар. 22, 2. 1 Кор. 1, 9. [5] Іс. 1, 4. [6] Мф. 6, 9. [7] Пс. 76, 12. [8] Бут. 11, 8. Діян. 17, 26. [9] 1 Цар. 10, 1. 2 Цар. 14, 16. [10] Ос. 13, 5. [11] Вих. 19, 4. [12] Вих. 13, 21. [13] Втор. 33, 29. Чис. 20, 8. 1 Цар. 14, 26. [14] Єр. 5, 7. [15] Втор. 31, 20. Ос. 8, 13. Іс. 17, 10. [17] Пс. 105, 37. [18] Вар. 4, 8. [20] Втор. 31, 18. Притч. 14, 12. [21] Рим. 10, 19. [22] Єр. 15, 14. [24] Авв. 2, 17. [25] Плач. 1, 20. [29] Єр. 9, 12. [30] Лев. 26, 8. Ос. 14, 10. [32] Бут. 18, 20. Іс. 1, 9; 17, 10. Єр. 23, 14. [35] Сир.  8, 1. Рим. 12, 19. Євр. 10, 30. [36] Пс. 134, 14. [37] 3 Цар. 18, 27. Єр. 2, 28. [38] Лев. 3, 17. [39] Втор. 4, 35. Іс. 45, 5. 1 Цар. 2, 6. Тов. 13, 2. Прем. 16, 13. [40] Бут. 22, 16. Єр. 10, 10. [43] Рим. 15, 10. Чис. 14, 9. Іс. 11, 11. [44] 2 Мак. 7, 6. [47] Іс. 38, 16. Вих. 20, 12. Втор. 11, 9. [49] Чис. 27, 12–13. [50] Чис. 20, 25; 33, 38. [51] Чис. 20, 12; 27, 14. Пс. 80, 8.

Глава 33↑

Ось благословення, яким Мойсей, людина Божа, благословив синів Ізраїлевих перед смертю своєю. ² Він сказав: Господь прийшов від Синая, відкрився їм від Сеїра, засяяв від гори Фарана і йшов з безліччю святих; праворуч Нього вогонь закону. ³ Істинно Він любить народ [Свій]; усі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, щоб слухати слова Твої. ⁴ Закон дав нам Мойсей, насліддя громади Якова. ⁵ І він був царем Ізраїля, коли збиралися глави народу разом з колінами Ізраїлевими. ⁶ Нехай живе Рувим і нехай не вмирає, і [Симеон] нехай не буде нечисленним! ⁷ Але про Іуду сказав це: почуй, Господи, голос Іуди і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, і Ти будь помічником проти ворогів його. ⁸ І про Левія сказав: тумим Твій і урим Твій на святому мужі Твоєму, якого Ти випробував у Массі, з яким Ти сперечався при водах Мериви, ⁹ який говорить про батька свого і матір свою: «я на них не дивлюся», і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає; бо вони, левити, слова Твої зберігають і завіту Твого дотримують, ¹⁰ навчають законів Твоїх Якова і заповідей Твоїх Ізраїля, покладають куріння перед лицем Твоїм і всепалення на жертовник Твій; ¹¹ благослови, Господи, силу його і до діл рук його благоволи, врази стегна тих, що повстають на нього і ненавидять його, щоб вони не могли стояти. ¹² Про Веніаміна сказав: улюблений Господом живе у Нього безпечно, [Бог] покриває його кожного дня, і він спочиває між раменами Його. ¹³ Про Йосифа сказав: нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і дарами безодні, яка лежить внизу, ¹⁴ жаданими плодами від сонця і жаданими плодами місяця, ¹⁵ чудовими плодами гір древніх і жаданими дарами пагорбів вічних, ¹⁶ і жаданими дарами землі і того, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх; ¹⁷ міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними колотиме він народи усі до країв землі: це десятки тисяч Єфремові, це тисячі Манассіїні. ¹⁸ Про Завулона сказав: веселися, Завулоне, в путях твоїх, і Іссахаре, в наметах твоїх; ¹⁹ скликають вони народ на гору, там заколюють законні жертви, бо вони годуються багатством моря і скарбами, прихованими в піску. ²⁰ Про Гада сказав: благословенний, той, хто розповсюдив Гада, він спочиває як лев і розтрощує і м’язи і голову; ²¹ він обрав собі початок землі, там ушанований наділом від законодавця, і прийшов із главами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем. ²² Про Дана сказав: Дан молодий лев, який вибігає з Васана. ²³ Про Неффалима сказав: Неффалим насичений благоволінням і сповнений благословення Господа; море і південь у володінні його. ²⁴ Про Асира сказав: благословенний між синами Асир, він буде любимим братами своїми, і занурить у єлей ногу свою; ²⁵ залізо і мідь — запори твої; як дні твої, буде примножуватися багатство твоє. ²⁶ Немає подібного до Бога Ізраїлевого, Який по небесах принісся на допомогу тобі й у славі Своїй на хмарах; ²⁷ притулок [твій] Бог превічний, і [ти] на раменах вічних; Він прожене ворогів від лиця твого і скаже: знищуй! ²⁸ Ізраїль живе безпечно, один; око Якова бачить перед собою землю, повну хліба і вина, і небеса його викраплюють росу. ²⁹ Блаженний ти, Ізраїлю! хто подібний до тебе, народе, що охороняється Господом, Який є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої раболіпствують перед тобою, і ти зневажаєш гордість їх.

Глава 33. [1] Сир. 3, 8–9. [2] Суд. 5, 4. Пс. 67, 18. Авв. 3, 3. [3] Прем. 3, 1. [4] Пс. 147, 8. [6] Бут. 49, 3. [7] Бут. 49, 10. Євр. 7, 14. [8] Вих. 17, 7; 28, 30. Чис. 20, 13. [9] Вих. 32, [52] Чис. 20, 12. 27–28. Мф. 4, 22; 10, 37. [12] Нав. 18, 11. [13] Бут. 27, 28; 49, 22–25. [16] Вих. 3, 2. [17] Чис. 23, 22. Бут. 48, 19–20. [19] Пс. 50, 19, 21. [20] Бут. 49, 19. [22] Нав. 19, 47. [23] Бут. 49, 21. [24] Нав. 19, 24. [28] Єр. 23, 6; 33, 16. [29] 2 Цар. 7, 10; 22, 35. Пс. 65, 3.

Глава 34↑

І зійшов Мойсей з рівнин моавитських на гору Нево, на вершину Фасги, яка навпроти Єрихона, і показав йому Господь усю землю Галаад до самого Дана, ² і всю [землю] Неффалимову, і [всю] землю Єфремову і Манассіїну, і всю землю Іудину, навіть до самого західного моря, ³ і полуденну країну і рівнину долини Єрихона, місто Пальм, до Сигора. ⁴ І сказав йому Господь: ось земля, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, говорячи: «сімені твоєму дам її»; Я дав тобі побачити її очима твоїми, але в неї ти не ввійдеш.

⁵ І помер там Мойсей, раб Господній, на землі Моавитській, за словом Господнім; ⁶ і був похований у долині в землі Моавитській навпроти Беф-Фегора, і ніхто не знає місця поховання його навіть до цього дня. ⁷ Мойсеєві було сто двадцять років, коли він помер; але зір його не притупився, і міцність у ньому не виснажилася. ⁸ І оплакували Мойсея сини Ізраїлеві на рівнинах моавитських [навпроти Йордану біля Єрихона] тридцять днів. І минули дні плачу і ридання за Мойсеєм. ⁹ І Ісус, син Навина, сповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорювалися йому сини Ізраїлеві і робили так, як повелів Господь Мойсеєві. ¹⁰ І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, якого Господь знав лицем до лиця, ¹¹ за всіма знаменнями і чудесами, які послав його Господь зробити в землі Єгипетській над фараоном і над усіма рабами його і над усією землею його, ¹² і за рукою сильною і за великими чудесами, які Мойсей звершив перед очима усього Ізраїля.

Глава 34. [1] 2 Мак. 2, 4. [3] 4 Цар. 2, 4–5. Бут. 19, 22. [4] Втор. 4, 21. Бут. 12, 7; 13, 15; 15, 18; 26, 3. [5] Чис. 20, 12. Нав. 24, 29. [6] Втор. 32, 50. Іуд. 1, 9. [7] Втор. 31, 2. [8] Чис. 20, 29. [9] Діян. 8, 17. Чис. 27, 18. [10] Мф. 12, 41. Вих. 33, 11. Чис. 12, 8.

Опубліковано: 10.04.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.