«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16 

ТРЕТЯ КНИГА ЕЗДРИ*

Глава 1 ↑

 Друга книга Ездри пророка, сина Сераії, сина Азарії, сина Хелкії, сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува, ² сина Ахії, сина Финеєса, сина Ілія, сина Амарії, сина Асиєла, сина Мерайофа, сина Арна, сина Уззія, сина Ворифа, сина Авишуя, сина Финеєса, сина Єлеазара, ³ сина Аарона від коліна Левіїного, який був полоненим у країні Мідійській, у царювання Артаксерк­са, царя Перського.

⁴ Було слово Господнє до мене: ⁵ йди і звісти народу Моєму злі діла їхні і синам їхнім — беззаконня, які вони звершили проти Мене, щоб вони сповістили синам синів своїх; ⁶ бо гріхи батьків їхніх зросли у них; за­­бувши Мене, вони приносили жерт­ви богам чужим. ⁷ Чи не Я вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабст­ва? а вони прогнівили Мене і поради Мої знехтували. ⁸ Ти обстрижи волосся голови твоєї, і кинь на них усе зле, бо вони не слухалися закону Мого — народ неприборканий! ⁹ Доки Я буду терпіти їх, яким зробив стільки благодіянь? ¹⁰ Заради них Я багатьох царів скинув; уразив фараона з рабами його і з усім військом його; ¹¹ усіх язичників від лиця їх погубив, і на сході народ двох областей, Тира і Сидона, розсіяв і всіх ворогів їхніх знищив. ¹² Ти ж так скажи їм: так говорить Господь: ¹³ саме Я провів вас через море і по дну його проклав вам обгороджену вулицю, дав вам вождя Мойсея й Аарона священика, ¹⁴ дав вам світло у стовпі вогненному, і багато чудес створив серед вас; а ви Мене забули, — говорить Господь.

¹⁵ Так говорить Господь Вседержитель: перепели були вам у знамен­ня. Я дав вам стани для захисту, але ви і там нарікали ¹⁶ і не раділи в ім’я Моє погибелі ворогів ваших, але навіть донині ще нарікаєте. ¹⁷ Де ті благодіяння, які Я зробив вам? Чи не у пустелі, коли ви, зголоднівши, волали до Мене, ¹⁸ говорячи: «навіщо­ Ти привів нас у цю пустелю? уморити нас? краще нам було служити єгиптянам, ніж померти у цій пустелі»? ¹⁹ Я зглянувся на стогони ва­ші, і дав вам манну в їжу: ви їли хліб ангельський. ²⁰ Коли ви відчували спрагу, чи не розсік Я камінь, і потекли води до ситости? від спеки покривав вас листями дерев. ²¹ Розділив вам землі родючі; хананеїв, ферезеїв і филистимлян вигнав від лиця вашого. Що ще зроблю вам? — говорить Господь. ²² Так говорить Господь Вседержитель: коли ви були у пустелі, на річці Мерри, і ті, що відчували спрагу, хулили ім’я Моє, ²³ не вогонь послав Я на вас за богохульства, але вклав дерево у воду і ріку зробив солодкою. ²⁴ Що зроблю тобі, Якове? Не хотів ти коритися, Іудо. Переселюся до інших народів і дам їм ім’я Моє, щоб дотримували­ся законів Моїх. ²⁵ Ос­кільки ви Мене залишили, то і Я залишу вас; тих, що прохають у Мене ми­лости, не помилую. ²⁶ Коли будете заклика­ти Мене, Я не почую вас, бо ви осквернили руки ваші кров’ю, і ноги ваші швидкі на здійснення людиновбивства. ²⁷ Ви ніби не Мене залишили, а вас самих, — говорить Гос­подь. ²⁸ Так говорить Господь Все­держитель: чи не Я благав вас, як батько синів і як мати дочок і як го­дувальниця годованців своїх, ²⁹ щоб ви були Мені народом і Я вам Богом, щоб ви були Мені синами і Я вам Отцем? ³⁰ Я зібрав вас, як курка­ пташенят своїх під крила свої. Що нині зроблю вам? Відкину вас від ли­ця Мого. ³¹ Коли принесете Мені при­ношення, відверну лице Моє від вас; бо ваші дні святкові і но­вомі­сяч­­чя й обрізання Я відкинув. ³² Я послав до вас рабів Моїх, пророків; ви, схопивши їх, умертвили і розтерзали тіла їхні. Кров їхню Я стягну, — говорить Господь.

³³ Так говорить Господь Вседержитель: дім ваш порожній. Розвію вас, як вітер полову, ³⁴ і сини не будуть мати потомства, бо заповідь Мою знехтували і робили те, що є злом переді Мною. ³⁵ Віддам доми ваші людям грядущим, які, не чувши Мене, увірують, які, хоч Я не показував їм знамень, виконають те, що Я заповів, ³⁶ не бачивши пророків, згадають про свої беззаконня. ³⁷ Заповідаю благодать людям грядущим, діти яких, не бачивши Мене очима плотськими, але духом віруючи то­му, що Я сказав, торжествують з веселощами. ³⁸ Отже, тепер дивися, брате, яка слава, — дивися на людей, що грядуть зі сходу, ³⁹ яким Я дам у вожді Авраама, Ісаака та Якова, й Осію, і Амоса, і Михея, й Іоїля, й Авдія, й Іону, ⁴⁰ і Наума, й Аввакума, Софонію, Аггея, Захарію і Малахію, який наречений і ангелом Господнім.

* Книги цієї немає ні єврейською, ні гре­цькою мовами. Як слов’янський, так і росій­ський переклади зроблені з Вульгати. В остан­ній вона розділена на дві книги: першу складають глави III–XIV за слов’янським пе­рекладом, а друга має в собі глави I, II, XV і XVI. У даному перекладі збережений поря­док глав слов’янського перекладу.

Глава 1. [11] Чис. 21, 24. Нав. 9, 10. [13] Вих. 3, 10; 14, 22. [15] Вих. 16, 13. Пс. 104, 40. [18] Чис. 14, 3. [19] Вих. 16, 14. Прем. 16, 3. [20] Чис. 20, 10–11. [23] Вих. 15, 25. [30] Втор. 30, 4; 32, 11–12. Мф. 23, 37. [31] Іс. 1, 14; 66, 3.

Глава 2 ↑

 Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради. ² Мати, яка народила їх, говорить їм: «ідіть, діти; бо я вдова і залишена. ³ Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем і гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним. ⁴ Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости». ⁵ Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого. ⁶ Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього. ⁷ Нехай розсіються імена їхні по на­родах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій. ⁸ Горе тобі, Ас­суре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі. ⁹ Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, — говорить Господь Вседержитель. ¹⁰ Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю, ¹¹ і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них. ¹² Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть. ¹³ Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте. ¹⁴ Свідчіть, небо і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь. ¹⁵ Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. ¹⁶ І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі. ¹⁷ Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. ¹⁸ Я пошлю на до­помогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єре­мію, за порадою яких Я освятив і при­­готував тобі дванадцять дерев, обтя­жених різними плодами, ¹⁹ і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх. ²⁰ Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, ²¹ про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого­ не смійся, безрукого захисти, і сліпо­го приведи до бачення світла Мого, ²² старця і юнака у стінах твоїх збережи, ²³ мертвих, де знайдеш, засвід­чивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні. ²⁴ Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій. ²⁵ Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміц­нюй ноги їхні. ²⁶ З рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стяг­ну їх від тебе. ²⁷ Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку. ²⁸ Язич­ники будуть заздрити тобі, але нічого­ проти тебе зробити не зможуть, — го­во­рить Господь. ²⁹ Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни. ³⁰ Утішайся, мати, з синами тво­їми, бо Я спасу тебе. ³¹ Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель. ³² Обі­й­ми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться.

³³ Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню. ³⁴ Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку. ³⁵ Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи. ³⁶ Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого. ³⁷ Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство. ³⁸ Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній, ³⁹ які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг. ⁴⁰ Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній. ⁴¹ Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку.

⁴² Я, Ездра, бачив на горі Сионській сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прослав­ляли Господа. ⁴³ Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням. ⁴⁴ Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій? ⁴⁵ Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смерт­ний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми. ⁴⁶ Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми? ⁴⁷ Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє. ⁴⁸ Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога.

Глава 2. [8] Бут. 19, 24. [23] Тов. 2, 7. [42] Одкр. 7, 9.

Глава 3 ↑

 У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє, ² бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні. ³ І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього, ⁴ і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху, ⁵ і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим пе­ред Тобою, ⁶ і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди; ⁷ Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, на­роди і паростки їх, яким немає числа. ⁸ Кожен народ став ходити за сво­їм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої. ⁹ З часом Ти навів потоп на жи­телів землі і знищив їх, ¹⁰ і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп. ¹¹ Од­ного з них Ти залишив — Ноя з роди­ною його, і від нього пішли всі праведні. ¹² Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, біль­ше ніж попередні, ¹³ коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам, ¹⁴ і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою, ¹⁵ і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава; ¹⁶ Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно. ¹⁷ Коли Ти вивів з Єгип­ту сíм’я його і привів до гори Синайської, ¹⁸ тоді прихилив небеса, впо­рядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття. ¹⁹ І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля, ²⁰ але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід. ²¹ Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли. ²² Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося ли­хе. ²³ Минули часи і закінчилися лі­та, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид; ²⁴ повелів йому побудува­ти місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви. ²⁵ Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто, ²⁶ в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було сер­це лукаве. ²⁷ І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх. ²⁸ Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом? ²⁹ Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє, ³⁰ бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення. ³¹ Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион? ³² Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків? ³³ Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої. ³⁴ Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не зна­йдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля. ³⁵ Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої? ³⁶ Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.

Глава 3. [5] Бут. 1, 27. [8] Бут. 6, 5. [9] Бут. 7, 12. [11] Бут. 8, 1. [13] Бут. 12, 3. [16] Бут. 28, 14. Рим. 9, 3. [17] Вих. 19, 2. Втор. 4, 11. [23] 1 Цар. 16, 1. 2 Цар. 5, 3.

Глава 4 ↑

 Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл,­ ² і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього. ³ Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі. ⁴ Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве. ⁵ То­ді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув. ⁶ Яка людина, — відповів я, — може зробити те, чого ти вимагаєш від мене? ⁷ А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скіль­ки жил над твердю, або які межі у раю, ⁸ ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався». ⁹ Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені. ¹⁰ І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати; ¹¹ як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх? ¹² На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому. ¹³ Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду. ¹⁴ Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси». ¹⁵ Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть», — говорили вони, — «піднімемося і завоюємо ліси по­ль­ові, щоб і там придбати для себе інше місце». ¹⁶ Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його. ¹⁷ Подібним чином скін­чився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм. ¹⁸ Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати? ¹⁹ Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі. ²⁰ Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого? ²¹ Бо як земля дана лісу, а мо­ре хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес. ²² І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасть­ся мені сенс розуміння. ²³ Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає? ²⁴ Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жа­ху, і ми зробилися недостойними милосердя. ²⁵ Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував. ²⁶ Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення, ²⁷ і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами. ²⁸ А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його. ²⁹ То­му, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, — не прийде місце, на якому посіяне добро. ³⁰ Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба! ³¹ Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечес­тя! ³² Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік! ³³ Як же і коли це буде? — запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі? ³⁴ Не поспішай підніматися, — відповів він, — вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто­ далеко заходиш. ³⁵ Чи не про те саме запитували душі праведних у за­т­ворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?» ³⁶ На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей, ³⁷ і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра». ³⁸ Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям. ³⁹ І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі. ⁴⁰ На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, піс­ля виповнення дев’ятимісячного тер­міну, утроба її утримати у собі плід? ⁴¹ Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подіб­ні до утроби й оселі душ у пеклі. ⁴² Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм. ⁴³ Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити. ⁴⁴ Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, — і якщо це можливо і я здатний до того, ⁴⁵ покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде? ⁴⁶ Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю. ⁴⁷ Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою. ⁴⁸ І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишив­ся дим. ⁴⁹ Піс­ля цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрім­кість дощу припинилася, залишилися краплі. ⁵⁰ Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим. ⁵¹ То­ді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні? ⁵² На це від­повів він, і сказав: про знамення,­ про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.

Глава 4. [13] Суд. 9, 8. 2 Пар. 25, 18.

Глава 5 ↑

 Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою, ² і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув. ³ І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню. ⁴ А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день; ⁵ і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться. ⁶ Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця. ⁷ Море Содомське виверг­не риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його. ⁸ Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жін­ки будуть народжувати чудовиськ. ⁹ Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище. ¹⁰ Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість. ¹¹ Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні». ¹² Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні. ¹³ Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолиш­ся і поплачеш, як тепер, і попостиш­ся сім днів, то почуєш ще більше за те. ¹⁴ І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемог­ла, ніби зникала. ¹⁵ Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги. ¹⁶ І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне? ¹⁷ Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його? ¹⁸ Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого­ стада, у руках лукавих вовків. ¹⁹ То­ді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почув­ши це, відійшов від мене. ²⁰ А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл. ²¹ І піс­ля семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими; ²² але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім ²³ і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу; ²⁴ Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею; ²⁵ Ти з усіх безодень морських наповнив для Се­бе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион. ²⁶ З усіх створених птахів Ти най­менував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю; ²⁷ із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довер­шений. ²⁸ Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами? ²⁹ І потоптали його супротивники, які обіт­ницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували. ³⁰ І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався.

³¹ Коли я промовляв слова ці, по­сланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі, ³² і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше. ³³ Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його? ³⁴ Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його. ³⁵ Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського. ³⁶ І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти; ³⁷ відкрий закриті сховища і виве­ди мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити. ³⁸ Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми? ³⁹ А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене? ⁴⁰ Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. — ⁴¹ Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть? ⁴² Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших. ⁴³ Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій? ⁴⁴ Він відповів мені: не може приско­рити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх ра­зом, які повинні бути створені. ⁴⁵ І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі. ⁴⁶ Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом. ⁴⁷ Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом. ⁴⁸ Тоді Він сказав ме­ні: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом. ⁴⁹ Як немовля не може робити того, що влас­тиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік. ⁵⁰ Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости? ⁵¹ Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі. ⁵² Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?» ⁵³ І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу». ⁵⁴ Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами; ⁵⁵ і ті, які після­ вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло,­ і сила юнака уже минула. ⁵⁶ І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє?

Глава 6 ↑

 І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри; ² раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю; ³ раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів; ⁴ раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі; ⁵ раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб: ⁶ тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого. ⁷ Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього? ⁸ Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава. ⁹ Кінець цьо­го віку — Ісав, а початок наступного — Яків. ¹⁰ Рука людини — початок її, а кінець — п’ята­ її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене. ¹¹ Я ж у відповідь сказав Йому: о, Вла­дико Господи! як­що я знайшов благодать пе­ред очима Твоїми, ¹² мо­лю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі. ¹³ Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму, ¹⁴ і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається. ¹⁵ Тому, коли буде говорити, ти не жа­хайся; бо про кінець буде слово, і ос­нови землі маються на увазі. ¹⁶ А ос­­кільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.­

¹⁷ І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих, ¹⁸ і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі, ¹⁹ ко­ли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону. ²⁰ А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать; ²¹ і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немов­лят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться; ²² засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми; ²³ потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться. ²⁴ І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти. ²⁵ Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку. ²⁶ І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше. ²⁷ Бо зло знищиться, і зникне лукавство; ²⁸ процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду. ²⁹ Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв. ³⁰ І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі. ³¹ От­же, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе. ³² Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї. ³³ Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся; ³⁴ не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.

³⁵ Після цього я знову зі сльозами­ молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені. ³⁶ У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім, ³⁷ бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася. ³⁸ І сказав я: Гос­поди! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звер­шеним ділом. ³⁹ Тоді носив­ся Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було. ⁴⁰ Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє. ⁴¹ У другий день створив Ти дух твер­ди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу. ⁴² У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили пе­ред Тобою для засі­вання й об­роб­лення. ⁴³ Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом; ⁴⁴ раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно за­­пашним: усе це звершено було у третій день. ⁴⁵ У чет­вертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок, ⁴⁶ і пове­лів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною. ⁴⁷ У п’ятий день Ти сказав сьомій час­тині, в якій бу­ла зібрана вода, щоб вона породила­ тва­рин, тих, що літають, і риб, що і сталося. ⁴⁸ Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої. ⁴⁹ Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном. ⁵⁰ І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина,­ де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом. ⁵¹ Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір. ⁵² Левіафану дав сьому час­тину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш. ⁵³ У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів; ⁵⁴ а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав. ⁵⁵ Усе це сказав я перед Тобою, Гос­поди, тому що для нас створив Ти вік цей. ⁵⁶ Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини. ⁵⁷ І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас. ⁵⁸ Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх. ⁵⁹ Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?

Глава 7 ↑

 Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у по­передні ночі, ² і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі. ³ Я сказав: говори, гос­подарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним; ⁴ але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік. ⁵ Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти? ⁶ Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами; ⁷ але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода. ⁸ Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини. ⁹ Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спад­щину, якщо ніколи не перейде небез­пеки, що лежить на шляху? ¹⁰ Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля. ¹¹ Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути то­му, що зроблено. ¹² І зробилися входи­ віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці. ¹³ А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя. ¹⁴ Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уго­то­ване.­ ¹⁵ Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлін­­ний, і чого бентежишся, коли смертний? ¹⁶ Навіщо прийняв ти у сер­­ці твоєму того, що майбутнє, а при­й­няв те, що у теперішньому? ¹⁷ Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть. ¹⁸ Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого. ¹⁹ І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього. ²⁰ Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий. ²¹ Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не бу­дуть покарані. ²² А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний. ²³ Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його, ²⁴ знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його. ²⁵ І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне. ²⁶ Ось, прийде час, ко­ли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею. ²⁷ І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої. ²⁸ Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолод­жуватися чотириста років. ²⁹ А піс­ля­ цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання. ³⁰ І повернеться вік у давнє мовчання­ на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.­ ³¹ Після ж семи днів постане вік при­спаний, і помре ушкоджений. ³² І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі. ³³ Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння. ³⁴ Суд буде один, істина утвердиться,­ віра зміц­ниться. ³⁵ Потім піде діло, відкриється нагорода, постане прав­да, перестане господарювати неправ­да. ³⁶ Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі; ³⁷ Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;­ ³⁸ Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення; ³⁹ Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив; ⁴⁰ Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох. ⁴¹ Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині? ⁴² Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних. ⁴³ День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління, ⁴⁴ припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина. ⁴⁵ Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг. ⁴⁶ Я відповів і сказав: ось моє слово перше й ос­таннє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати­ його, щоб не згрішив. ⁴⁷ Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очіку­вати по­карання? ⁴⁸ О, що зробив ти, Адаме?­ Коли ти згрішив, то звершилося па­діння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося. ⁴⁹ Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла? ⁵⁰ Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєт­ними. ⁵¹ Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле; ⁵² уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходи­ли путями злими. ⁵³ Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення; ⁵⁴ але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних. ⁵⁵ Світліше за зірки засяють лиця тих, які ма­­ли стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму. ⁵⁶ Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати. ⁵⁷ Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина, ⁵⁸ щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю. ⁵⁹ Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, го­ворячи: «обери собі життя, щоб жи­ти». ⁶⁰ Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них, ⁶¹ що не буде скорбо­ти за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння. ⁶² Я від­повів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ, ⁶³ і милує тих, які проводять життя у законі Його. ⁶⁴ Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння. ⁶⁵ Він щедрий, бо готовий давати за потребою, ⁶⁶ і многомилостивий, бо примножує милос­ті Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жи­­ти. ⁶⁷ Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому. ⁶⁸ Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей. ⁶⁹ Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів, ⁷⁰ можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.

Глава 7. [21] Втор. 8, 1. [38] 3 Цар. 8, 23, 30. 2 Пар. 6, 14. [39] 3 Цар. 17, 21–22. [58] Одкр. 2, 7.

Глава 8 ↑

 Він відповів мені і сказав: цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох. ² Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і ді­ла нинішнього віку. ³ Багато хто створений, але небагато спасеться. ⁴ Я відповів і сказав: душе́! пожери сенс і поглинь мудрість. ⁵ Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити. ⁶ О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини? ⁷ Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти. ⁸ І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена? ⁹ І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло. ¹⁰ Ти повелів із самих членів, тобто із сос­ків, давати молоко, плід сосків, ¹¹ нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю. ¹² Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом, ¹³ і умертвиш його, як Твоє тво­ріння, і знову оживиш, як Твоє діло. ¹⁴ Як­що Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено. ¹⁵ І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю, ¹⁶ про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу. ¹⁷ Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі. ¹⁸ Але я чув, що скоро прийде Суддя. ¹⁹ Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.] ²⁰ Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне, ²¹ Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїн­ства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні, ²² повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік! ²³ Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого. ²⁴ Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать; ²⁵ не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід; ²⁶ не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, піз­нали страх; ²⁷ не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого; ²⁸ не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів; ²⁹ але полюби тих, які завжди надіються на правду­ Твою і славу. ³⁰ Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо; ³¹ а Ти, заради нас — грішних, назвешся ми­лосердим. ³² Якщо Ти побажаєш по­милувати нас, то назвеш­ся мило­серд­им, тому що ми не маємо діл правди. ³³ Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду. ³⁴ Що́ є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід роз­тлінний, щоб Ти стільки засмучу­вав­ся­ ним? ³⁵ Воістину, немає нікого з на­роджених, хто не вчинив би не­честиво, і з тих, які сповідують Те­бе, немає нікого, хто не згрішив би. ³⁶ У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл. ³⁷ Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде. ³⁸ Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смер­ти, раніше суду, раніше загибелі; ³⁹ але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду. ⁴⁰ Як сказав Я, так і є. ⁴¹ Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене­ укоріниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться. ⁴² Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити. ⁴³ Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, ги­не: ⁴⁴ так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її первообразом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподіб­нив до насіння хлібороба. ⁴⁵ Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого. ⁴⁶ Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім. ⁴⁷ Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє біль­ше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи. ⁴⁸ Але й у тім дивний ти перед Всевишнім, ⁴⁹ що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними. ⁵⁰ Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині. ⁵¹ А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави;­ ⁵² бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість. ⁵³ Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття. ⁵⁴ Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя. ⁵⁵ Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих. ⁵⁶ Бо вони, одер­жавши свободу, знехтували Всевиш­нього, зневажили закон Його і зали­шили путі Його, ⁵⁷ а ще і праведних Його потоптали, ⁵⁸ і говорили у серці своєму: «немає Бога», хоч і знали, що вони смертні. ⁵⁹ Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину, ⁶⁰ але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя. ⁶¹ Тому суд Мій нині наближається, — ⁶² про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав: ⁶³ ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час.

Глава 8. [35] 3 Цар. 8, 46. 2 Пар. 6, 36. [58] Пс. 52, 2.

Глава 9 ↑

 Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних, ² тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений. ³ Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів, ⁴ тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку.­ ⁵ Як усе, створене у віці, має по­ча­ток, так само і кінець, і закінчення буває явно: ⁶ так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями. ⁷ Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід, ⁸ залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку. ⁹ Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках. ¹⁰ Ті, які не пізнали Ме­не, одержуючи за життя благодіяння, ¹¹ і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння, ¹² ті пізнають Мене після смерти у муках. ¹³ Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли. ¹⁴ Я відповів і сказав: ¹⁵ я ра­ніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю. ¹⁶ Він відповів мені і сказав: ¹⁷ яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку. ¹⁸ Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив. ¹⁹ А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі. ²⁰ І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому. ²¹ Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі. ²² Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом. ²³ А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них, ²⁴ вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти, ²⁵ молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою. ²⁶ І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням. ²⁷ Після семи днів лежав я на траві, і сер­це моє знову бентежилось, як раніше. ²⁸ І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав: ²⁹ о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту, ³⁰ і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова. ³¹ Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно». ³² Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій, ³³ але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно. ³⁴ Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено, ³⁵ у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так. ³⁶ Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так са­мо і серце наше, яке прийняло його; ³⁷ Але закон не загинув, і залишається у своїй силі. ³⁸ Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл. ³⁹ Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй: ⁴⁰ про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею? ⁴¹ Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена. ⁴² Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені: ⁴³ я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років. ⁴⁴ Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно, ⁴⁵ і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього. ⁴⁶ Я вигодувала його з великим трудом, ⁴⁷ і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету.

Глава 10 ↑

 Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер. ² І перекинули всі ми світиль­ники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня. ³ Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле. ⁴ І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру. ⁵ Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав: ⁶ о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами — ⁷ що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко? ⁸ І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого? ⁹ Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній; ¹⁰ бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення. ¹¹ Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила та­ку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного? ¹² Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу зем­лі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях; ¹³ а земля — за властивістю­ землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»: ¹⁴ і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її. ¹⁵ Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе. ¹⁶ Бо якщо ти виз­наєш праведним визначення Бо­же, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена. ¹⁷ Отже, повернися у місто до чоловіка твого. ¹⁸ Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру. ¹⁹ Продовжуючи говорити з нею, я сказав: ²⁰ не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима. ²¹ Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вів­тар наш скинутий, храм наш зруйнований, ²² псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого по­­гасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьб­лене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники на­ші захоплені, отроки наші загинули,­ юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли; ²³ і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших. ²⁴ Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів. ²⁵ При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло­ лице і погляд її, і ось, вигляд зробив­ся блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це бу­ло. ²⁶ І ось, вона несподівано випустила настіль­ки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля.­ ²⁷ І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося міс­то, і місце його позначалося на ве­­ликих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав: ²⁸ де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої не­самовитости розуму, в якому мета мо­го прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу. ²⁹ Коли я гово­рив це, він прийшов до мене; ³⁰ і по­бачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непри­томному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені: ³¹ що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся? ³² Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще ба­чу те, про що не можу розповісти. ³³ А він сказав ме­ні: стій мужньо, і я поясню тобі. ³⁴ Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно; ³⁵ бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю. ³⁶ Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні? ³⁷ Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи ме­ні,­­ сказав він: ³⁸ слухай мене, і я нав­чу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць. ³⁹ Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і силь­но засмучуєшся за Сион. ⁴⁰ Та­ке значення видіння, яке перед цим явилося тобі: ⁴¹ жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати,­ ⁴² яка потім стала невидимою, але яви­­лося тобі місто, що будується, ⁴³ і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає: ⁴⁴ жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується, ⁴⁵ що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж трид­цяти років у Сионі ще не приносилася жертва. ⁴⁶ Піс­ля закінчення тридцяти років неплід­на народила сина: це було тоді, коли Со­ломон збудував місто і приніс жертви. ⁴⁷ А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі. ⁴⁸ А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима. ⁴⁹ І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це. ⁵⁰ Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його. ⁵¹ Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому. ⁵² Я знав, що Все­виш­ній покаже тобі це; ⁵³ для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому. ⁵⁴ Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало пока­зуватися місто Всевишнього. ⁵⁵ Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої. ⁵⁶ Після того по­чуєш, скільки можуть чути вуха твої. ⁵⁷ Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто. ⁵⁸ На завтрашню ніч залишайся тут, ⁵⁹ і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні. ⁶⁰ І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені.

Глава 11↑

 І бачив я сон, і ось, піднявся з моря орел, у якого було дванадцять крил пернатих і три голови. ² І бачив я: ось, він розпростирав крила свої над усією землею, й усі вітри небесні дули на нього і збиралися хмари. ³ І бачив я, що з пір’я його виходили інші малі пера і з тих виходили ще менші і короткі. ⁴ Голови його спочивали, і середня голова була більша за інші голови, але також спочивала з ними. ⁵ І бачив я: ось орел літав на крилах своїх і царював над землею і над усіма жителями її. ⁶ І бачив я, що все піднебесне було покірне йому, і ніхто не чинив спротиву йому, жодна з тварин, що існують на землі. ⁷ І ось, орел став на пазурі свої і випустив голос до пір’я свого і сказав: ⁸ не пильнуйте всі разом; спіть кожне на своєму місці, і пильнуйте по черзі, ⁹ а голови нехай зберігаються на ос­танній час. ¹⁰ Бачив я, що голос його виходив не з голів його, але зсереди­ни тіла його. ¹¹ Я порахував малі пе­ра­ його; їх було вісім. ¹² І ось, із правого боку піднялося одне перо і зацарювало над усією землею, ¹³ і коли зацарювало, прийшов кінець його, і не видно стало місця його; потім піднялося інше перо і царювало; це володарювало довгий час. ¹⁴ Коли воно царювало і наблизився кінець його, щоб воно так само зникло, як і перше, ¹⁵ і ось, чутно було голос, що говорить йому: ¹⁶ слухай ти, яке стільки часу володіло землею! ось що я сповіщаю тобі, перш ніж поч­неш зникати: ¹⁷ ніхто після тебе не буде володарювати стільки часу, як ти, і навіть половини того. ¹⁸ І піднялося третє перо і володарювало, як і попередні, але зникло і воно. ¹⁹ Так було і з усіма іншими: вони володарювали і потім зникали назавжди. ²⁰ Я бачив, що за часом із правого боку піднімалися наступні пера, щоб і їм мати начальство, і де­які з них начальствували, але негайно зникали; ²¹ деякі ж з них піднімалися, але не одержували начальства. ²² Після цього не являлися більше дванадцять пер, ні два малих пера; ²³ і не залишилося у тілі орла нічого, крім двох голів, які спочивали, і шести малих пер. ²⁴ Я бачив, і ось, із шести малих пер відокремилися два і залишилися під головою, яка була з правого боку, а чотири залишалися на своєму місці. ²⁵ Потім під­крильні пера намагалися піднятися і начальствувати; ²⁶ і ось, одне піднялося, але негайно зникло; ²⁷ а наступні зникали ще швидше, ніж попередні. ²⁸ І бачив я: ось, два пера, які залишилися, намагалися також царювати. ²⁹ Коли вони намагалися, одна з голів, що спочивали, яка була середньою, пробудилася, і вона була більшою за інші дві голови. ³⁰ І бачив я, що дві інші голови з’єдналися з нею. ³¹ І ця голова, повернувшись з тими, які були з’єднані з нею, пожерла два підкрильних пера, які намагалися царювати. ³² Ця голова настрашила всю землю і володарювала над жителями землі з великим гнобленням, і утримувала владу на земній кулі більше всіх крил, які були. ³³ Після того я бачив, що і середня голова несподівано зникла, як і крила; ³⁴ залишалися дві голови, які подібним чином царювали на землі і над її жителями. ³⁵ І ось, голова з правого боку пожерла ту, яка була з лівого. ³⁶ І чув я голос, який говорить мені: дивися перед собою, і розмірковуй про те, що бачиш. ³⁷ І ба­чив я: ось, ніби лев, який вибіг з лісу і рикає, випустив людський голос до орла і сказав: ³⁸ слухай, що я буду говорити тобі і що скаже тобі Всевишній: ³⁹ чи не ти той, що залишив­ся з числа чотирьох тварин, яких Я по­ставив царювати у віці Моєму, щоб через них прийшов кінець часів тих? ⁴⁰ І четверта з них прийшла, перемогла всіх тварин, які були раніше, і тримала вік у великому трепеті і всю вселенну у лютому гнобленні, і з найтяжчим утиском підвладних, і дуже довгий час жила на землі з підступництвом. ⁴¹ Ти судив землю не за правдою; ⁴² ти утискував­ лагід­них, кривдив миролюбних, лю­бив неправдомовців, розоряв житла тих, які приносили користь, і руйнував стіни тих, які не робили тобі шкоди. ⁴³ І зійшла до Всевишнього образа твоя, і гординя твоя — до Кріп­кого. ⁴⁴ І споглянув Всевишній на часи гордині, і ось, вони закінчилися, і виповнилася міра злодійств її. ⁴⁵ Тому зникни ти, орле, зі страшними крилами твоїми, з мерзотними перами твоїми, зі злими головами твоїми, з жорстокими пазурами твої­ми і з усім негідним тілом твоїм, ⁴⁶ щоб відпочила вся земля і звільнилася від твого насильства, і надіялася на суд і милосердя свого Творця.

Глава 12 ↑

 Коли лев говорив до орла ці слова, я побачив, ² що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань. ³ І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму: ⁴ ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього. ⁵ Ось, я ще тремчу сер­цем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч. ⁶ Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця. ⁷ І сказав я: Владико Господи!­ якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов ме­не праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє, ⁸ укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього­ страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою: ⁹ бо Ти судив ме­не гідним, щоб показати мені ос­танні часи. І Він сказав мені: ¹⁰ таке значення видіння цього: ¹¹ орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є цар­ство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму; ¹² але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі. ¹³ Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього. ¹⁴ У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів. ¹⁵ Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж інші дванадцять. ¹⁶ Таке зна­чення дванадцяти крил, бачених тобою. ¹⁷ А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його, ¹⁸ це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму. ¹⁹ А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає, ²⁰ що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть. ²¹ Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того ча­су, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця. ²² А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає, ²³ що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над зем­лею і жителями її ²⁴ з більшим утис­ком, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла, ²⁵ бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому. ²⁶ А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з ца­рів помре на постелі своїй, втім, з муками, ²⁷ а двох інших пожере меч; ²⁸ меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча. ²⁹ А що ти бачив, два підкрильних пе­ра перейшли на голову, яка знахо­диться з правого боку, ³⁰ це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь. ³¹ Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув, ³² це — Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх. ³³ Він поставить їх на суд живих і, ви­­крив­ши їх, покарає їх. ³⁴ Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку. ³⁵ Такий сон, бачений тобою, і таке значення його. ³⁶ Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього. ³⁷ Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці; ³⁸ і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця́ ви́знаєш здатними прийняти­ і зберігати ці таємниці. ³⁹ А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі по­ка­зано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене.

⁴⁰ Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повер­нувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені: ⁴¹ чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці? ⁴² Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі. ⁴³ Невже мало бід, що сталися з нами? ⁴⁴ Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион. ⁴⁵ Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав: ⁴⁶ надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова; ⁴⁷ бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті. ⁴⁸ І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолити­ся за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій. ⁴⁹ Тепер ідіть кожен у дім свій, і я при­­йду до вас після цих днів. ⁵⁰ І пішов народ, як я сказав йому, у місто, ⁵¹ а я­ залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею.

Глава 13 ↑

 І було після семи днів, я бачив уночі сон: ² ось, піднявся вітер з моря, щоб збурити всі хвилі його. ³ Я дивився, і ось, вийшов кріп­кий муж з воїнством небесним, і куди б він не повертав лице своє, щоб глянути, все тремтіло, що видні­лося під ним; ⁴ і куди б не виходив голос з уст його, загорялися всі, які чули голос його, подібно до того, як тане віск, коли відчує вогонь. ⁵ І піс­ля цього бачив я: ось, зібралася безліч людей, яким не було числа, від чо­­тирьох вітрів небесних, щоб перебороти цього мужа, який піднявся з моря. ⁶ Бачив я, і ось, він виліпив собі велику гору і злетів на неї. ⁷ Я на­магався побачити ту країну або місце, звідки виліплена була ця гора, але не міг. ⁸ Після цього бачив я, що всі, які зібралися перемогти його, дуже злякалися й, однак же, насмілилися воювати. ⁹ Він же, коли побачив поривання безлічі, яка йшла, не підняв руки своєї, ні списа не тримав, і ніякої зброї військової; ¹⁰ але тільки, як я бачив, він випускав з уст своїх ніби подув вогню і з губ своїх — ніби подих полум’я і з язика свого пускав іскри і бурі, і все це змішалося разом: і подув вогню і подих полум’я і сильна буря. ¹¹ І стрім­ко напав він на цю безліч, яка приготувалася воювати, і спалив усіх, так що нічого не видно було з незліченної безлічі, крім пороху, і тільки був запах від диму; побачив я це, і настрашився. ¹² Після цього я бачив того мужа, що сходив з гори і закликав до себе іншу безліч, мирну. ¹³ І багато хто приступав до нього, деякі з лицями веселими, а деякі із сумними, деякі були зв’язані, деяких приносили, — і я знеміг від великого страху, прокинувся і сказав: ¹⁴ Ти від початку показав рабові Твоєму чудеса ці і судив мене достойним, щоб прийняти молитву мою; ¹⁵ покажи ж мені і значення сну цього, ¹⁶ тому що, як я розумію розумом моїм, горе тим, які залишені будуть до тих днів, а ще більше горе тим, які не залишені. ¹⁷ Бо ті, які не залишені, були сумні. ¹⁸ Тепер я розумію, що те, що відкладено на останні дні, зустріне їх, але і тих, які залишені. ¹⁹ Тому вони прийшли у великі небезпеки і великі утруднення, як показують ці сни. ²⁰ Але легше тому, хто знаходиться у небезпеці, перетерпіти це, ніж перейти, подібно до хмари, із світу цього і не бачити того, що буде в останні часи. Він відповів мені і сказав: ²¹ І значен­ня видіння Я скажу тобі, і про що ти говорив, відкрию тобі. ²² Оскільки ти говорив про тих, які залишені, то ось пояснення: ²³ хто витримає небезпеку у той час, той зберіг себе, а ті, які впадуть у небезпеку, це ті, які мають діла і віру у Всемогутнього. ²⁴ Отже, знай, що ті, які залишені, блаженніші за померлих. ²⁵ Ось пояснення видіння: оскільки ти бачив мужа, який виходив із сере­дини моря, ²⁶ це той, якого Всевишній зберігає багато часів, який самим собою визволить творіння Своє й управить тих, які залишені. ²⁷ А що ти бачив ніби вітер, вогонь і бурю, які виходили із уст його, ²⁸ і що він не тримав ні списа і ніякої військової зброї, але спрямування його уразило безліч, яка прийшла, щоб перемогти його, то ось пояснення: ²⁹ ось, настають дні, коли Всевишній почне спасати тих, які на землі, ³⁰ і при­веде у здивування тих, що живуть на землі. ³¹ І будуть починати війни одні проти одних, місто проти міста, одне місце проти іншого, народ проти народу, царство проти царства. ³² Ко­ли це буде і з’являться знамення, які Я показав тобі раніше, то­ді відкриється Син Мій, Якого ти бачив, як мужа, який сходить. ³³ І ко­ли всі на­­роди почують голос Його, ко­жен облишить війну у своїй влас­ній краї­ні, яку вони мають між собою. ³⁴ І збе­реться в одне зібрання безліч незліченна, ніби бажаючи йти і пере­могти Його. ³⁵ Він же стане на верху гори Сион. ³⁶ І Сион прийде і по­­кажеться усім приготований і влаштований, як ти бачив гору, виліплену без рук. ³⁷ Син же Мій викриє нечестя, винайдені цими народами, які своїми злими помислами наблизили бурю і муки, якими вони поч­нуть мучитися, ³⁸ і які подібні до вог­ню; і Він знищить їх без великих зу­­силь законом, який подібний до вогню. ³⁹ А що ти бачив, що Він збирав до себе іншу, мирну громаду: ⁴⁰ це десять колін, які відведені були полоненими з землі своєї у дні царя Осії, якого відвів у полон Салманассар, цар Ассирійський, і перевів їх за ріку, і переведені були у землю іншу. ⁴¹ Вони ж поклали у раді своїй, щоб залишити безліч язичників і вирушити у далеку країну, де ніколи не жив рід людський, ⁴² щоб там дотримуватися законів своїх, яких вони не дотримувалися у країні своїй. ⁴³ Тісними входами підійшли во­ни до ріки Євфрату; ⁴⁴ бо Всевишній створив тоді для них чудеса і зупинив жили ріки, доки вони проходили; ⁴⁵ бо через цю країну йшли вони довго, півтора року; ця країна називається Арсареф. ⁴⁶ Там жили вони до останнього часу. І нині, коли вони почнуть приходити, ⁴⁷ Всевишній знову зупинить жили ріки, щоб вони могли пройти; тому ти бачив безліч мирну. ⁴⁸ Але ті, які залишені від народу твого, це ті, які знаходяться всередині меж Моїх. ⁴⁹ Бо, ко­ли Він почне знищувати безліч народів, які зібралися разом, Він захистить народ Свій, який залишиться. ⁵⁰ І то­ді покаже їм безліч чудес. ⁵¹ Я сказав: Владико Господи! Поясни мені це, для чого бачив я мужа, який виходив із середини моря? ⁵² І Він сказав мені: як не можеш ти дослідити і пізнати того, що у глибині моря, так ніхто не може на землі бачити Си­на Мого, ні тих, які з Ним, хіба тільки під час дня Його. ⁵³ Ось тлумачення сну, який ти бачив і яким ти один тут просвічений. ⁵⁴ Ти залишив діла твої і вправлявся у законі Моєму, і знайшов його, ⁵⁵ бо життя твоє ти влаштував у мудрості і розсуд­ливість назвав твоєю матір’ю. ⁵⁶ То­­му Я показав тобі винагороди у Всевишнього: після трьох днів Я покажу тобі інше і відкрию тобі важливе і дивне. ⁵⁷ Тоді я пішов і вийшов у поле, багато славлячи і дякуючи Всевишньому за чудеса, які Він звер­шував часами, ⁵⁸ і що Він управляє теперішнім і тим, що відбудеться­ в часі, — і там я сидів три дні.

Глава 14 ↑

 І було після трьох днів, я си­дів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! ² Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. ³ Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; ⁴ і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, ⁵ і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів­ і кінець, і заповів йому, сказавши: ⁶ «Ці слова оголоси, а інші приховай». ⁷ І нині тобі говорю: ⁸ знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; ⁹ бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. ¹⁰ Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости, ¹¹ оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, ¹² і залишається те, що після половини деся­тої частини. ¹³ Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління, ¹⁴ і відпус­ти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих. ¹⁵ Бо після біль­ше буде бід, ніж скільки ти бачив ни­ні. ¹⁶ Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. ¹⁷ Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив. ¹⁸ Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Гос­поди; ¹⁹ я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю ни­ніш­ній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? ²⁰ Бо вік у піть­мі лежить, і ті, що живуть у ньому,­ — без світла; ²¹ тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. ²² Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити. ²³ І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. ²⁴ Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми­ із собою Сарія, Дав­рія, Салемія, Еха­на й Асиеля, цих п’ятьох, здатних­ пи­­сати швидко. ²⁵ І прийди сю­ди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. ²⁶ І коли ти звершиш це, то дещо ого­лоси, а де­що таємно передай муд­рим. Завтра у цю годину ти почнеш писати. ²⁷ То­ді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:­ ²⁸ слухай, Ізраїлю, слова ці: ²⁹ бать­ки­ на­ші були подорожніми у Єгипті,­ і бу­ли визволені звідти, ³⁰ і прийняли­ закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. ³¹ І да­на бу­­­ла вам земля у спадщину і земля Си­­он; але батьки ваші і ви робили без­­­­законня і не трималися тих шля­хів, які Всевишній заповів вам. ³² І Він,­ як праведний суддя, відняв у вас ни­ні, що дарував вам. ³³ І нині ви тут і брати ваші між вами. ³⁴ Якщо ви бу­дете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збе­режете життя і після смерти одержите милість. ³⁵ Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. ³⁶ Ніхто не приходь до мене нині і не шу­кай мене до сорока днів. ³⁷ І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там. ³⁸ І ось, на другий день голос воз­звав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе. ³⁹ Я відкрив уста мої, і ось повна ча­ша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. ⁴⁰ І взяв я і пив; і ко­ли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався­ пам’яттю; ⁴¹ вуста мої були відкриті­ і більше не закривалися. ⁴² Все­виш­ній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що бу­ло говорено їм і чого вони не знали. ⁴³ Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі. ⁴⁴ Напи­сані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. ⁴⁵ І коли виповнилося сорок днів, ⁴⁶ Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, ⁴⁷ але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; ⁴⁸ бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.

Глава 14. [4] Втор. 5, 6. [30] Втор. 4, 6.

Глава 15 ↑

 Говори, щоб чув народ Мій слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь; ² і зро­­­би, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні. ³ Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе, ⁴ бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре. ⁵ Ось, Я наведу, — говорить Господь, — на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу ⁶ за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і пагубні діла їхні переповнилися. ⁷ Тому говорить Господь: ⁸ Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду тер­піти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. ⁹ Пом­щуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну. ¹⁰ Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті, ¹¹ але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його. ¹² Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог. ¹³ Заплачуть хлібороби, які обробляють зем­лю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки. ¹⁴ Горе віку і тим, які живуть у ньому, ¹⁵ бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх. ¹⁶ Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники — до ходу справ своїх у межах своєї влади. ¹⁷ Побажає людина йти у місто, і не зможе, ¹⁸ бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх. ¹⁹ Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід. ²⁰ Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим. ²¹ Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, — говорить Господь Бог. ²² Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров. ²³ Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому. ²⁴ Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь. ²⁵ Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступ­ників, не оскверняйте святині Моєї. ²⁶ Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття. ²⁷ На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього. ²⁸ Ось, видіння грізне, і лице його від сходу.­ ²⁹ Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них. ³⁰ Вийдуть, як вепри з лісу, кармоняни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської. ³¹ Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих. ³² Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу. ³³ Але той, що знаходиться у засідці з боку ассиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх. ³⁴ Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі. ³⁵ Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і бу­де кров від меча до черева, ³⁶ і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі. ³⁷ Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять. ³⁸ Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу, ³⁹ і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться. ⁴⁰ І піднімуться хмари, великі і сильні, пов­ні лютости, і зірка, щоб настрашити­ всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку, ⁴¹ вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб напов­нити всі поля і всі джерела безліччю вод. ⁴² І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх; ⁴³ і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його; ⁴⁴ зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його, ⁴⁵ а ті, які залишаться підвладними йому, бу­дуть служити тим, що навели страх. ⁴⁶ І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його: ⁴⁷ горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудодіянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою. ⁴⁸ Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його. ⁴⁹ За те, — говорить Бог, — пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильст­вом і смертю. ⁵⁰ І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе. ⁵¹ Ти зне­можеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе. ⁵² Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, — ⁵³ якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні? ⁵⁴ Прикрашай твоє лице. ⁵⁵ Мзда блудодіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду. ⁵⁶ Як чинила ти з обраними Моїми, — говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам. ⁵⁷ Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча. ⁵⁸ А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води. ⁵⁹ У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди. ⁶⁰ Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать. ⁶¹ Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем; ⁶² і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем. ⁶³ Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать.

Глава 16 ↑

 Горе тобі, Вавилоне й Асіє, горе тобі, Єгипте і Сиріє! ² Під­пережіться веретищем і волосяниця­ми, оплакуйте синів ваших, і уболі­вайте, бо наблизилася ваша погибель. ³ Посланий на вас меч, — і хто відхилить його? ⁴ Посланий на вас вогонь, — і хто погасить його? ⁵ Пос­лані на вас біди, — і хто відверне їх? ⁶ Чи прожене хто голодного лева у лісі, або чи погасить миттєво вогонь у соломі, коли він почне розгорятися? ⁷ Чи відіб’є хто стрілу, пущену стрільцем сильним? ⁸ Господь сильний посилає біди, — і хто відверне їх? ⁹ Зійшов вогонь від гніву Його, — і хто погасить його? ¹⁰ Він блисне блискавкою, — і хто не убоїться? Прогримить, — і хто не жахнеться? ¹¹ Господь спогляне грізно, — і хто не знищиться до основи від лиця Його? ¹² Здригнулася земля і основи­ її; море хвилюється з дна, і хвилі його збурюються і риби його від лиця Господа і від величі сили Його. ¹³ Бо сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які пускаються Ним, не ослабнуть, коли будуть посилатися до країв землі. ¹⁴ Ось, посилаються біди, і не повер­нуться, доки не прийдуть на землю. ¹⁵ Розгоряється вогонь, і не погасне, доки не попалить основи землі. ¹⁶ Як стріла, пущена сильним стрільцем, не повертається, так не повернуться біди, які будуть послані на землю. ¹⁷ Горе мені, горе мені! Хто визволить мене у ті дні? ¹⁸ Почнуться хвороби, — і багато хто застогне; почнеться голод, — і багато хто буде гинути; почнуться війни, — і началь­никами оволодіє страх; почнуться бі­ди, — і всі затремтять. ¹⁹ Що мені робити тоді, коли прийдуть біди? ²⁰ Ось, голод і моровиця, і скорбота і тіснота послані як бичі для виправ­лення: ²¹ але при всьому цьому люди не навернуться від беззаконь своїх і про бичі не завжди будуть пам’ятати. ²² Ось, на землі буде дешевизна в усьому, і подумають, що настав мир; але саме тоді й спіткають землю біди — меч, голод і велике сум’яття. ²³ Від голоду загинуть дуже багато жителів землі, а інші, які перенесуть голод, упадуть від меча. ²⁴ І трупи, як гній, будуть викидати, і нікому буде оплакувати їх, бо земля спорожніє, і міста її будуть зруйновані. ²⁵ Не залишиться нікого, хто обробляв би землю і сіяв на ній. ²⁶ Де­рева дадуть плоди, і хто буде зби­рати їх? ²⁷ Виноград дозріє, і хто буде топтати його? Бо всюди бу­­де велике запустіння. ²⁸ Важко буде людині побачити людину, або почути голос її, ²⁹ бо з жителів міста залишиться не більше десяти, і з поселенців — чоловіка два, які сховаються у густих дібровах і розщелинах скель. ³⁰ Як у оливковому саду залишаються іноді на деревах три або чотири маслини, ³¹ або у винограднику обібраному не догледять кілька грон ті, які уважно оббирають виноград: ³² так у ті дні залишаться троє або четверо­ під час обшуку домів їхніх з мечем. ³³ Земля залишиться у запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежини її заростуть терням, бо нікому буде ходити по них. ³⁴ Плакати будуть дівчата, не маючи нарече­них; плакати будуть дружини, не маючи чоловіків; плакати будуть доч­ки їхні, не маючи допомоги. ³⁵ Наречених їхніх уб’ють на війні, і чоловіки їхні загинуть від голоду. ³⁶ Слухайте це, і напоумляйтесь, ра­би Господні! ³⁷ Це — слово Господа: слухайте його, і не вірте богам, про яких говорить Господь. ³⁸ Ось, наближаються біди, і не забаряться. ³⁹ Як у вагітної жінки, коли у дев’ятий місяць настане їй час народити сина, години за дві або за три до народ­ження, болі охоплюють утробу її і, при виході немовляти з утроби, не забаряться на жодну хвилину: ⁴⁰ так не забаряться прийти на землю біди, і люди у той час будуть стогнати; болі охоплять їх. ⁴¹ Слухай слово, на­роде мій: готуйтеся на битву, і серед бід будьте як пришельці землі. ⁴² Хто продає, нехай буде, як той, що збирається на втечу, і хто купує — як той, що готується на загибель; ⁴³ хто торгує — як той, що не очікує ніякого прибутку, і хто будує дім — як той, що не сподівається жити у ньому. ⁴⁴ Сівач нехай думає, що не пожне, і виноградар — що не збере винограду; ⁴⁵ ті, що вступають у шлюб, — що не будуть народжувати дітей, і ті, що не вступають, — як удівці. ⁴⁶ Тому всі трудящі без користи трудяться, ⁴⁷ бо плодами трудів їхніх скористаються чужоземці, і майно їхнє розкрадуть, доми їхні зруйнують, синів їхніх поневолять, бо у полоні і в голоді вони народжують дітей своїх. ⁴⁸ Хто займається хижацтвом, тих, чим довше прикрашають вони міста і доми свої, володіння і лиця свої, ⁴⁹ тим більше зненавиджу за гріхи їхні, — говорить Господь. ⁵⁰ Як блудниця ненавидить жінку чесну і дуже побожну, ⁵¹ так правда зненавидить неправду, що прикрашає себе, і звинуватить її у лице, коли прийде Той, Хто буде захищати того, хто переслідує всякий гріх на землі. ⁵² Тому не наслідуйте неправду і діла її, ⁵³ бо ще трохи, і неправда буде вилучена з землі, а правда зацарює над вами. ⁵⁴ Нехай не говорить грішник, що він не згрішив, бо розпалене вугілля запалає на голові того, хто говорить: я не згрішив перед Господом Богом і славою Його. ⁵⁵ Господь знає всі діла людей і починання їхні, і помисли їхні і серця їхні. ⁵⁶ Він сказав: «нехай буде земля», — і земля з’явилася; «нехай буде небо», — і бу­ло. ⁵⁷ Словом Його створені зірки, і Він знає число зірок. ⁵⁸ Він споглядає безодні й потаємне у них, виміряв море і що у ньому. ⁵⁹ Словом Сво­їм Він утворив море серед вод і землю повісив на водах. ⁶⁰ Він розпростер небо, як намет, на водах заснував його. ⁶¹ Він вмістив у пустелі джерела вод і озера на вершинах гір, для зведення рік з високих скель, щоб напоювати землю. ⁶² Він створив людину і поклав серце її всередині тіла, і вклав у неї дух, жит­тя і розум ⁶³ і дихання Бога всемогутнього, Який створив усе і споглядає все потаємне у потаємних землі. ⁶⁴ Він знає намір ваш і що ду­маєте ви у серцях ваших, коли грі­ши­­те і хо­­чете сховати гріхи ваші. ⁶⁵ То­му Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас; ⁶⁶ і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день. ⁶⁷ Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його? ⁶⁸ Ось, Бог — Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди пере­станьте чинити беззаконня, і Бог ви­веде вас і визволить від усякої скорботи. ⁶⁹ Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять для принесення в жертву ідолам. ⁷⁰ Хто буде єдинодум­ним з ними, тих піддадуть вони посміянню, ганьбі і потоптанню. ⁷¹ Бо по всіх місцях і у сусідніх містах ба­­га­то­ хто повстане проти тих, які бо­­­­яться Господа. ⁷² Будуть, як неса­­мо­ви­ті, без пощади роз­крадати і спустошувати все у тих, які бояться Господа. ⁷³ Спустошать і роз­крадуть майно їх, і з до­мів їхніх виженуть їх. ⁷⁴ Тоді настане випробування обраним Моїм, як золото випробовується вогнем. ⁷⁵ Слухайте, улюблені Мої, — говорить Господь: ось перед вами дні скорботи, і від них Я визволю вас. ⁷⁶ Не бійтеся і не сумнівайтеся, бо вождь ваш — Бог. ⁷⁷ Якщо будете виконувати заповіді і повеління Мої, — говорить Господь Бог, — то гріхи ваші не будуть тягарем, що придушує вас, і беззаконня ваші не переможуть вас. ⁷⁸ Горе тим, які зв’язані гріхами своїми і покриті беззаконнями своїми! Це — поле, яке заросло чагарником і через яке путь покритий терням, так що людина проходити не може: воно залишається і віддається вогню на знищення.

Опубліковано: 08.09.2013; востаннє змінено: 18.10.2015.

1. Мирослав :

   21 Квітня, 2020 о 18:13

   Христос воскрес! Я читав в інтернеті, що православні визнають 50 старозавітних книг, а католики визнають 45 старозавітних книг. Скажіть які неканонічні книги католикі не визнають?

   Відповіcти

   ---