Третє соборне послання святого апостола Іоана Богослова
1 Старець — улюбленому Гаєвi, якого я дійсно люблю.
2 Улюблений! Молюся, щоб ти був здоровий i досяг успiхiв у всьому, як досягає душа твоя. 3 Бо я дуже зрадiв, коли прийшли браття i засвiдчили про твою вiрнiсть iстинi. 4 Для мене немає бiльшої радости, як чути, що мої дiти ходять в iстинi.
5 Улюблений! Ти вiрно чиниш у тому, що робиш для братiв i для подорожніх. 6 Вони засвiдчили перед церквою про твою любов. Ти добре зробиш, коли випровадиш їх, як належить перед Богом, 7 бо вони заради iменi Його пiшли, не взявши нiчого вiд язичникiв. 8 Отже, ми повиннi приймати таких, щоб стати спiвпрацівниками iстини.
9 Я писав до церкви; але Дiотреф, що любить бути першим у них, не приймає нас. 10 Тому, коли прийду, то нагадаю про дiла, якi вiн чинить, обмовляючи нас лихими словами, i‚ не задовольняючись тим, сам не приймає братiв i забороняє бажаючим та виганяє з церкви. 11 Улюблений! Не будь подiбним до лихого, але до доброго: хто робить добро, той вiд Бога; а хто чинить зло, той не бачив Бога. 12 Про Димитрiя засвiдчено всiма i самою iстиною, свiдчимо також i ми, i ви знаєте, що свiдчення наше правдиве.
13 Багато чого мав я написати; але не хочу писати до тебе чорнилами i тростиною, 14 а сподіваюся незабаром побачити тебе i поговорити устами до уст. 15 Мир тобi. Вiтають тебе друзi; вiтай друзiв поiменно. Амiнь.
Глава 1. [4] 1 Кор. 4, 15. [8] Мф. 10, 40. [11] 1 Ін. 2, 29.