Послання Єремії*
Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом.
2 За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським. 3 Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром. 4 Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам. 5 Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!» 6 Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших. 7 Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити. 8 І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх. 9 Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих; 10 виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей. 11 Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг. 12 Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато. 13 Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним. 14 Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх. 15 Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні. 16 Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять. 17 І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками; 18 запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити. 19 Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають. 20 Лиця їх чорні від куріння у капищах. 21 На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки. 22 З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх.
23 Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували. 24 За велику ціну вони куплені, а духу немає у них. 25 Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм; 26 тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари. 27 Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому. 28 До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх. 29 Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам. 30 І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами: 31 ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими. 32 Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей. 33 Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його. 34 Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть. 35 Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть; 36 людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть; 37 удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра. 38 До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться. 39 Як же можна подумати або сказати, що вони боги? 40 До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати. 41 І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу. 42 Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен. 43 І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана. 44 Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги? 45 Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники. 46 І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні; 47 як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам. 48 Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними. 49 Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід? 50 Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної. 51 Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги? 52 Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть; 53 суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими, 54 як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять. 55 Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги? 56 Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото: 57 перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти. 58 Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги. 59 Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні. 60 Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє. 61 І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління. 62 Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами. 63 Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям? 64 Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх. 65 Царів вони ні проклянуть, ні благословлять; 66 знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць. 67 Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі. 68 Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх. 69 Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги. 70 Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві. 71 З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні.
72 Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби.
* Перекладено з грецької.
[2] 2 Пар. 36, 14. [3] Єр. 25, 12; 29, 10–11, 14. Дан. 9, 2. [5] Мф. 4, 10. [8] Діян. 14, 13. Пс. 113, 12. [24] Іс. 46, 6. [25] Пс. 113, 15. [30] Лев. 19, 27; 21, 5. [33] Дан. 2, 21. [34] Прем. 13, 18–19. [35] Пс. 59, 14; 67, 21. [36] Втор. 32, 37. [50] Втор. 32, 21. [52] Єр. 14, 22. Діян. 14, 17. [71] Єр. 10, 11.
