«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28 29 

ПЕРША КНИГА ПАРАЛИПОМЕНОН*

Глава 1↑

Адам, Сиф, Єнос, ² Каїнан, Ма­­лелеїл, Іаред, ³ Єнох, Мафусал, Ламех, ⁴ Ной, Сим, Хам і Яфет.

⁵ Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас. ⁶ Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма. ⁷ Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим.

⁸ Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан. ⁹ Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан. ¹⁰ Хуш породив також Нимрода: цей став сильним на землі. ¹¹ Мицраїм породив: Лудима, Ана­ми­ма, Легавима, Нафтухима, ¹² Патрусима, Каслухима, від якого пішли фи­листимляни, і Кафторима. ¹³ Ха­наан породив Сидона, первістка­ свого,­ Хета, ¹⁴ Ієвусея, Аморрея, Гер­гесея, ¹⁵ Евея, Аркея, Синея, ¹⁶ Арвадея, Цемарея і Хамафея.

¹⁷ Сини Сима: Елам, Ассур, Арфак­сад, Луд і Арам. [Сини Арама:] Уц, Хул, Гефер і Мешех. ¹⁸ Арфаксад [по­родив Каїнана, Каїнан же] породив Салу, Сала ж породив Евера. ¹⁹ У Евера народилися два сини: ім’я одному Фалек, тому що у дні його розділилася земля; ім’я братові його Іоктан. ²⁰ Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацармавета, Ієраха, ²¹ Гадорама, Узала, Диклу, ²² Евала, Авимаїла, Шеву, ²³ Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана. ²⁴ [Сини ж] Симові: Арфаксад, [Каїнан,] Сала, ²⁵ Евер, Фалек, Рагав, ²⁶ Серух, Нахор, Фарра, ²⁷ Аврам, він же Авраам.

²⁸ Сини Авраама: Ісаак та Ізмаїл.­²⁹ Ось родовід їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеел, Ми­в­­­сам, ³⁰ Мишма, Дума, Масса, Хадад, Фема, ³¹ Ієтур, Нафиш і Кедма. Це сини Ізмаїлові. ³² Сини Хеттури, наложниці Авраамової: вона народила Зимрана, Іокшана, Медана, Мадиана, Ішбака і Шуаха. Сини Іокшана: Шева і Дедан. [Сини Деданові: Рагуїл,­ Навдеїл, Ассуриїм, Ас­тусиїм і Асомин.]³³ Сини Мадиана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Всі ці сини Хеттури.

³⁴ І породив Авраам Ісаака. Сини Ісаака: Ісав та Ізраїль.

³⁵ Сини Ісава: Елифаз, Рагуїл, Ієус, Ієглом і Корей. ³⁶ Сини Елифаза: Феман, Омар, Цефо, Гафам, Кеназ; [Фим­на ж, наложниця Елифазова, народила йому] Амалика. ³⁷ Сини Рагуїла: Нахаф, Зерах, Шамма і Миза. ³⁸ Сини Сеїра: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, Дишон, Ецер і Дишан. ³⁹ Сини Лотана: Хори і Гемам; а сест­ра у Лотана: Фимна. ⁴⁰ Сини Шовала: Алеан, Манахаф, Евал, Шефо й Онам. Сини Цивеона: Аїа й Ана. ⁴¹ Діти Ани: Дишон [і Оливема, дочка Ани]. Сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Херан. ⁴² Сини Ецера: Билган, Зааван і Акан. Сини Дишана: Уц і Аран.

⁴³ Ці є царі, які царювали в землі Едома, раніше ніж став цар над си­нами Ізраїлевими: Бела, син Веора, й ім’я місту його — Дингава; ⁴⁴ і помер Бела, і став царем після нього Іовав, син Зераха, з Восори. ⁴⁵ І помер Іовав, і став царем після нього Хушам, із землі феманитян. ⁴⁶ І помер Хушам, і став царем після нього Гадад, син Бедадів, який уразив мадианитян на полі Моава; ім’я міс­ту його: Авив. ⁴⁷ І помер Гадад, і став царем після нього Самла, з Масреки.­⁴⁸ І вмер Самла, і став царем після нього Саул з Реховофа, що біля річки. ⁴⁹ І помер Саул, і став царем піс­ля нього Баал-Ханан, син Ахбора. ⁵⁰ І помер Баал-Ханан, і став царем після нього Гадар; ім’я місту його Пау; ім’я дружини його Мегетавеель, дочка Матреда, дочка Мезагава.­

⁵¹ І помер Гадар. І були старійшини у Едома: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф, ⁵² старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон, ⁵³ старійшина Кеназ, старійшина Феман, старій­шина Мивцар, ⁵⁴ старійшина Маг­диїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські.

* У євреїв: «Літопис».

Глава 1. [1] Бут. 4, 25; 5, 3, 6. [4] Бут. 9, 18. [5] Бут. 10, 2. [10] Бут. 10, 8. [17] Бут. 10, 22; 11, 10. [19] Бут. 10, 25; 11, 16. [24] Бут. 11, 11. [25] Бут. 11, 14. [26] Бут. 11, 22, 24. [27] Бут. 17, 5. [28] Бут. 16, 11; 17, 19. [29] Бут. 25, 12. [32] Бут. 25, 2. [33] Бут. 25, 4. [34] Бут. 25, 25–26. [35] Бут. 36, 10. [38] Бут. 36, 20. [40] Бут. 36, 23. [43] Бут. 36, 31. [49] Бут. 36, 38. [51] Бут. 36, 40.

Глава 2↑

Ось сини Ізраїля: Рувим, Си­меон,­ Левій, Іуда, Іссахар, Завулон, ² Дан, Йосиф, Веніамін, Неф­фалим, Гад і Асир.

³ Сини Іуди: Ір, Онан і Силом, — троє народилися в нього від дочки Шуєвої, хананеянки. І був Ір, первіс­ток Іудин, не благоугодний в очах Господа, і Він умертвив його.

⁴ І Фамар, невістка його, народила йому Фареса і Зару. Усіх синів у Іуди було п’ятеро. ⁵ Сини Фареса: Есром і Хамул. ⁶ Сини Зари: Зимри, Ефан, Еман, Халкол і Дара; усіх їх п’ятеро.

⁷ Сини Харми: Ахар, який навів біду на Ізраїля, порушивши закляття. ⁸ Син Ефана: Азарія. ⁹ Сини Есрома, які народилися в нього: Ієрах­меїл, Арам і Хелувай.

¹⁰ Арам же породив Аминадава; Аминадав породив Наассона, князя синів Іудиних; ¹¹ Наассон породив Салмона, Салмон породив Вооза; ¹² Вооз породив Овида, Овид породив Ієссея; ¹³ Ієссей породив первіст­ка свого Елиава, другого — Аминадава, третього — Самму, ¹⁴ четвертого — Нафанаїла, п’ятого — Раддая, ¹⁵ шос­того — Оцема, сьомого — Давида. ¹⁶ Сестри їх: Саруія й Авигея. Сини Саруії: Авесса, Іоав і Азаїл, троє. ¹⁷ Авигея народила Амессу; батько ж Амесси — Ієфер, ізмаїльтянин.

¹⁸ Халев, син Есрома, породив від Азуви, дружини своєї, і від Ієриофи, і ось сини його: Ієшер, Шовав і Ардон. ¹⁹ І померла Азува; і взяв собі Халев [дружину] Ефрафу, і вона народила йому Хура. ²⁰ Хур породив Урія, Урій породив Веселиїла.

²¹ Потім Есром увійшов до дочки Махира, батька Галаадового, і взяв її, будучи шістдесяти років, і вона народила йому Сегува. ²² Сегув породив Іаїра, і було в нього двадцять три міста в землі Галаадській. ²³ Але гессуряни і сиріяни взяли в них селища Іаїра, Кенаф і залежні від нього міста, — шістдесят міст. Усі ці міста синів Махира, батька Галаадового.

²⁴ Після смерти Есрома в Халев-Ефрафі дружина Есромова, Авия, на­родила йому Ашхура, батька Фекої.

²⁵ Сини Ієрахмеїла, первістка Есромового, були: первісток Рам, за ним Вуна, Орен, Оцем і Ахия. ²⁶ Була в Ієрахмеїла й інша дружина, ім’я її Афара; вона мати Онама. ²⁷ Сини Рама, первістка Ієрахмеїлового, були: Маац, Іамин і Екер. ²⁸ Сини Онама були: Шаммай та Іада. Сини Шаммая: Надав і Авишур. ²⁹ Ім’я дружини Авишурової Авихаїль, і вона народила йому Ахбана і Молида. ³⁰ Сини Надава: Селед та Афаїм. І помер Селед бездітним. ³¹ Син Афаїма: Іший. Син Ішия: Шешан. Син Шешана: Ахлай. ³² Сини Іади, брата Шаммаєвого: Ієфер та Іонафан. Ієфер помер бездітним. ³³ Сини Іонафана: Пелеф і Заза. Це сини Ієрахмеїла. ³⁴ У Шешана не було синів, а тільки дочки. У Шешана був раб, єгиптянин, ім’я його Іарха; ³⁵ Шешан віддав дочку свою Іархові [рабові своєму] за дружину: і вона народила йому Аттая. ³⁶ Аттай породив Нафана, Нафан породив Завада; ³⁷ Завад породив Ефлала, Ефлал породив Овида; ³⁸ Овид породив Ієуя, Ієуй породив Азарію; ³⁹ Азарія породив Хелеца, Хелец породив Елеасу; ⁴⁰ Елеаса породив Сисмая, Сисмай породив Саллума; ⁴¹ Саллум породив Ієкамію, Ієкамія породив Елишаму.

⁴² Сини Халева, брата Ієрахмеїлового: Меша, первісток його, — він батько Зифа; і сини Мареши, батька Хеврона. ⁴³ Сини Хеврона: Корей і Таппуах, і Рекем і Шема. ⁴⁴ Шема породив Рахама, батька Іоркеамового, а Рекем породив Шаммая. ⁴⁵ Син Шаммая Маон, а Маон — бать­ко Беф-Цура. ⁴⁶ І Ефа, наложниця Халевова, народила Харана, Моцу і Газеза. І Харан породив Газеза. ⁴⁷ Сини Ієгдая: Регем, Іофам, Гешан, Пелет, Ефа і Шааф. ⁴⁸ Наложниця Халевова, Мааха, народила Шевера і Фирхану; ⁴⁹ вона ж народила Ша­афа, батька Мадманни, Шеву, бать­ка Мах­бени і батька Гивеї. Доч­ка ж Халева — Ахса.

⁵⁰ Ось сини Халева: син Хур, пер­вісток Ефрафи; Шовал, батько Кириаф-Іарима; ⁵¹ Салма, батько Виф­леєма; Хареф, батько Бефгадера. ⁵² У Шовала, батька Кириаф-Іарима,­ бу­ли сини: Гароє, Хаци, Галменюхот. ⁵³ Племена Кириаф-Іарима: іфрияни, футияни, шумафани і мид­раї­тяни. Від цих пішли цоряни й еш­таоляни. ⁵⁴ Сини Салми: вифлеємляни і нетофафяни, вінець дому Іоавового і по­ловина менухотян — цоряни, ⁵⁵ і племена соферійців, які жили в Іабеці, тирейці, шимейці, сухайці: це кинеяни, які пішли від Хамафа, бать­ка Бетрехава.

Глава 2. [1] Бут. 29, 32. [2] Бут. 35, 18, 25. [3] Бут. 38, 3. [4] 1 Пар. 4, 1. Бут. 38, 29. Мф. 1, 3. Руф. 4, 18. [7] Нав. 7, 1; 22, 20. [10] Руф. 4, 19. [15] Мф. 1, 6. [50] Нав. 9, 17.

Глава 3↑

Сини Давида, які народилися в нього в Хевроні, були: первісток Амнон, від Ахиноами ізреели­тян­ки; другий — Далуїя, від Авигеї карми­литянки; ² третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурсь­кого; четвертий — Адонія, син Аггифи; ³ п’ятий — Сафатія, від Авитали; шостий — Іфреам, від Аглаї, дружини його, –⁴ шість, які народилися у нього в Хевроні; царював же він там сім років і шість місяців; а тридцять три роки царював у Єрусалимі.

⁵ А ці народилися в нього в Єрусалимі: Шима, Шовав, Нафан і Соломон, четверо від Вирсавії, дочки Аммиїлової; ⁶ Івхар, Елишама, Елифелет, ⁷ Ногаг, Нефег, Іафія, ⁸ Елишама, Елиада й Елифелет — дев’ятеро. ⁹ Ось усі сини Давида, крім синів від наложниць. Сестра їхня Фамар.

¹⁰ Син Соломона Ровоам; його син Авия, його син Аса, його син Іосафат, ¹¹ його син Іорам, його син Охозія, його син Іоас, ¹² його син Амасія, його син Азарія, його син Іофам, ¹³ його син Ахаз, його син Єзекія, його син Манассія, ¹⁴ його син Амон, його син Іосія. ¹⁵ Сини Іосії: первісток Іоахаз, другий Іоаким, третій Седекія, четвертий Селлум. ¹⁶ Сини Іоакима: Ієхо­нія, син його; Седекія, син його.

¹⁷ Сини Ієхонії: Асир, Салафиїл, син його; ¹⁸ Малкирам, Федаія, Шенацар, Ієзекія, Гошама і Савадія. ¹⁹ І си­ни Федаії: Зоровавель і Шимей. Сини ж Зоровавеля: Мешуллам і Ха­нанія, і Шеломиф, сестра їхня, ²⁰ і ще п’ять: Хашува, Огел, Берехія, Хасадія й Іушав-Хесед. ²¹ І сини Ха­нанії: Фелатія та Ісая; його син Рефаія, його син Арнан, його син Овадія, його син Шеханія. ²² Син Шеханії: Шемаія; сини Шемаії: Хаттуш, Ігеал, Бариах, Неарія і Шафат, шестеро. ²³ Сини Неарії: Елиоенай, Єзекія й Азрикам, троє. ²⁴ Сини Елиоеная: Годав’ягу, Елеашив, Фелаія, Аккув, Іоханан, Делаія й Анані, семеро.

Глава 3. [1] 2 Цар. 3, 2. [5] 2 Цар. 5, 14. [9] 2 Цар. 13, 1. [10] Мф. 1, 7. [15] 4 Цар. 23, 30, 34; 24, 17. [16] Мф. 1, 11. [19] 1 Езд. 5, 2.

Глава 4↑

Сини Іуди: Фарес, Есром, Харми, Хур і Шовал. ² Реаія, син Шовала, породив Іахафа; Іахаф породив Ахума і Лагада: від них племена цорян. ³ І ці сини Етама: Ізреель, Ішма та Ідбаш, і сестра їхня, на ім’я Гацлелпоні, ⁴ Пенуел, батько Гедора, і Езер, батько Хуша. Ось сини Хура, первістка Ефрафи, батька Вифлеєма.

⁵ В Ахшура, батька Фекої, були дві дружини: Хела і Наара. ⁶ І народила йому Наара Ахузама, Хефера, Фимні й Ахашфарі; це сини Наари. ⁷ Сини Хели: Цереф, Цохар і Ефнан.

⁸ Коц породив: Анува і Цовева і племена Ахархела, сина Гарумового.­

⁹ Іавис був знаменитішим за своїх­ братів. Мати дала йому ім’я Іавис, сказавши: я народила його з болістю. ¹⁰ І воззвав Іавис до Бога Ізраїлевого і сказав: о, якби Ти благословив мене Твоїм благословенням, розширив наділи мої, і рука Твоя була зі мною, охороняючи мене від зла, щоб я не бідував!.. Бог послав йому, чого він просив.

¹¹ Хелув же, брат Шухи, породив Махира; він є батьком Ештона. ¹² Еш­тон породив Беф-Рафу, Пасеаха і Техинну, батька міста Нааса [брата Селома Кенезиїнового й Ахазового]; це жителі Рехи.

¹³ Сини Кеназа: Гофониїл і Сераія. Син Гофониїла: Хафаф. ¹⁴ Меонофай породив Офру, а Сераія породив Іоава, родоначальника долини теслярів, тому що вони були теслі.

¹⁵ Сини Халева, сина Ієфонниїного: Ір, Ила і Наам. Син Или: Кеназ. ¹⁶ Сини Ієгаллелела: Зиф, Зифа, Фи­рія й Асареел. ¹⁷ Сини Езри: Ієфер, Меред, Ефер та Іалон; Ієфер же породив Мерома, Шаммая та Ішбаха, батька Ешфемої. ¹⁸ І дружина його Іудия народила Ієреда, батька Гедора, і Хевера, батька Сохо, й Ієкуфиїла, батька Занаоха. Це сини Биф’ї, дочки фараонової, яку взяв Меред. ¹⁹ Сини дружини його Годії, сестри Нахама, батька Кеїли: Гарми­ й Ешфемоа — маахатянин. ²⁰ Сини Симеона: Амнон, Ринна, Бенханан і Филон. Сини Ішия: Зохеф і Бензохеф.

²¹ Сини Силома, сина Іудиного: Ір, батько Лехи, і Лаеда, батько Мареші, і родини тих, що виробляли висон, з дому Ашбеї, ²² й Іоким, і жителі Хозеви, й Іоаш і Сараф, які мали володіння в Моаві, й Іашувилехем; але це події давні. ²³ Вони були гончарі, і жили біля садів і на городах; у царя для робіт його жили вони там.

²⁴ Сини Симеона: Немуїл, Іамин, Іарив, Зерах і Саул. ²⁵ Шаллум син його; його син Мивсам; його син Мишма. ²⁶ Сини Мишми: Хаммуїл, син його; його син Закур; його син Шимей. ²⁷ У Шимея було шістнад­цять синів і шість дочок; у братів же його синів було небагато, і все плем’я їх не таке було численне, як плем’я синів Іуди.

²⁸ Вони жили у Вирсавії, Моладі, Хацаршуалі, ²⁹ у Билзі, в Ецемі, у Фоладі, ³⁰ у Вефуїлі, у Хормі, в Цик­лагу, ³¹ у Беф-Маркавофі, у Хацарсусимі, у Беф-Биреї й у Шааримі. Ось міста їхні до царювання Давида,­³² із селами їх: Етам, Аїн, Риммон, Фокен і Ашан, — п’ять міст. ³³ І всі селища їхні, що знаходилися навколо цих міст до Ваала; ось місця проживання їхнього і родоводу їхнього. ³⁴ Мешовав, Іамлех та Іосія, син Амас­сії, ³⁵ Іоїл та Ієгу, син Іошиви, сина Сераії, сина Асиїлового, ³⁶ Елиоенай, Якова, Ішохаія, Асаія, Адиїл, Ішимиїл і Ванея, ³⁷ і Зиза, син Шифія, син Аллона, син Ієдаії, син Шимрія, син Шемаії.

³⁸ Ці пойменовані були князями племен своїх, і дім батьків їхніх розділився і розмножився. ³⁹ Вони доходили до Герари і до східного боку долини, щоб знайти пасовища для стад своїх; ⁴⁰ і знайшли пасовища плідні і добрі і землю обширну, спокійну і безпечну, тому що до них жило там тільки небагато хамитян. ⁴¹ І прийшли ці, за іменами записані, у дні Єзекії, царя Юдейського, і перебили кочівників і осілих, які там знаходилися, і знищили їх назавжди й оселилися на місці їх, тому що там були пасовища для стад їхніх. ⁴² Із них же, із синів Симеонових, пішли до гори Сеїр п’ятсот чоловік: Фелатія, Неарія, Рефаія й Узиїл, сини Ішия, були на чолі їх; ⁴³ і побили залишок амаликитян, які вціліли там, і живуть там до цього дня.

Глава 4. [1] 1 Пар. 2, 4. Бут. 38, 29; 46, 12. [24] Бут. 46, 10. Вих. 6, 15.

Глава 5↑

Сини Рувима, первістка Ізраїлевого, — він первісток; але, ко­ли осквернив він постіль батька свого, первородство його віддане синам Йосифа, сина Ізраїлевого, з тим однак же, щоб не писатися їм первород­ними; ² тому що Іуда був найсильнішим із братів своїх, і вождь від нього, але першість перенесена на Йосифа. ³ Сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох, Фаллу, Хецрон і Харми.

⁴ Сини Іоїля: Шемая, син його; його син Гог, його син Шимей, ⁵ його син Миха, його син Реаія, його син Ваал, ⁶ його син Беера, якого відвів у полон Феглафелласар, цар Ассирійський. Він був князем рувимлян. ⁷ І брати його, за племенами їх, за родовідним списком їх, були: голов­ний Ієїель, потім Захарія, ⁸ і Бела, син Азаза, сина Шеми, сина Іоїля. Він жив в Ароері до Нево і Ваал-Меона; ⁹ а на сход він жив до входу в пустелю, що йде від ріки Євфрату, тому що стада їх були численні в землі Галаадській. ¹⁰ У дні Саула вони вели війну з агарянами, які впали від рук їх, а вони стали жити в наметах і по всьому східному боці Галаада.

¹¹ Сини Гада жили навпроти них у землі Васанській до Салхи: ¹² у Васані Іоїль був головний, Шафан другий, потім Іаанай і Шафат. ¹³ Бра­тів їхніх з родинами їхніми було сім: Михаїл, Мешуллам, Шева, Іорай, Іаакан, Зия та Евер. ¹⁴ Ось сини Авихаїла, сина Хурія, сина Іароаха, сина Галаада, сина Михаїла, сина Ієшишая, сина Іахдо, сина Буза. ¹⁵ Ахи, син Авдиїла, сина Гунієвого, був главою свого роду. ¹⁶ Вони жили в Галааді, у Васані й у залежних від нього містах і у всіх околицях Сарона, до виходу їх. ¹⁷ Усі вони перераховані у дні Іоафама, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, царя Ізраїльського.

¹⁸ У нащадків Рувима і Гада і половини племені Манассіїного було людей войовничих, чоловіків, які носять щит і меч, які стріляють з лука і навчені до битви, сорок чотири тисячі сімсот шістдесят, які виходять на війну. ¹⁹ І воювали вони з агарянами, Ієтуром, Нафишем і На­давом. ²⁰ І надана була їм допомога проти них, і віддані були в руки їхні агаряни й усе, що в них було, тому що вони під час битви воззвали до Бога, і Він почув їх, за те, що вони уповали на Нього. ²¹ І взяли вони стада їхні: верблюдів п’ятдесят тисяч, із дрібної худоби двісті п’ятдесят тисяч, ослів дві тисячі, і сто тисяч душ людей, ²² тому що багато впало убитими, оскільки від Бога була битва ця. І жили вони на місці їхньому до переселення.

²³ Нащадки половини коліна Манассіїного жили в тій землі, від Васана до Ваал-Ермона і Сенира і до гори Ермона; і їх було багато. ²⁴ І ось глави поколінь їх: Ефер, Іш’ї, Елиїл, Азриїл, Єремія, Годавія й Іагдиїл, мужі могутні, мужі вельможні, глави родів своїх.

²⁵ Але коли вони згрішили проти Бога батьків своїх і стали блудно ходити услід богам народів тієї землі, яких вигнав Бог від лиця їх, ²⁶ тоді Бог Ізраїлів збудив дух Фула, царя Ассирійського, і дух Феглафелласара, царя Ассирійського, і він виселив рувимлян і гадитян і половину коліна Манассіїного, і відвів їх у Халах, і Хавор, і Ару, і на ріку Гозан, — де вони до цього дня.

Глава 5. [1] Бут. 35, 22–23; 46, 8; 49, 3–4. Вих. 6, 14. Чис. 26, 5. [2] Бут. 49, 10. [3] Бут. 46, 9. Вих. 6, 14. [6] 4 Цар. 15, 29. [10] Пс. 82, 7. [11] Нав. 13, 24. [16] Іс. 33, 9. [17] 4 Цар. 15, 7. [19] Бут. 25, 15. [20] Вих. 17, 11. 1 Мак. 4, 10. Пс. 144, 19. [22] 1 Цар. 17, 3. [23] Втор. 3, 9. [25] 4 Цар. 17, 7. [26] 4 Цар. 15, 29; 16, 7.

Глава 6↑

Сини Левія: Гирсон, Каафран і Мерарі. ² Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл. ³ Діти Амрама: Аарон, Мойсей і Маріам. Сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар і Іфа­мар. ⁴ Єлеазар породив Финеєса, Фи­неєс породив Авишуя; ⁵ Авишуй породив Буккія, Буккій породив Озію; ⁶ Озія породив Зерахію, Зерахія породив Мераїофа; ⁷ Мераїоф породив Амарію, Амарія породив Ахитува; ⁸ Ахитув породив Садока, Садок породив Ахимааса; ⁹ Ахимаас породив Азарію, Азарія породив Іоанана; ¹⁰ Іоанан породив Азарію, — це той, який був священиком у храмі, побу­дованому Соломоном в Єрусалимі. ¹¹ І породив Азарія Амарію, Амарія породив Ахитува; ¹² Ахитув породив Садока, Садок породив Селлума; ¹³ Селлум породив Хелкію, Хелкія породив Азарію; ¹⁴ Азарія породив Сераію, Сераія породив Іоседека. ¹⁵ Іоседек пішов у полон, коли Господь переселив юдеїв і єрусалимлян рукою Навуходоносора.

¹⁶ Отже, сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі. ¹⁷ Ось імена синів Гирсонових: Ливні і Шимей. ¹⁸ Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл. ¹⁹ Сини Мерарі: Махли і Муши. Ось нащадки Левія за родами їх. ²⁰ У Гир­сона: Ливні, син його; Іахав, син його; Зимма, син його; ²¹ Іоах, син його; Іддо, син його; Зерах, син його; Ієаф­рай, син його. ²² Сини Каафа: Аминадав, син його; Корей, син його; Асир, син його; ²³ Елкана, син його; Евиасаф, син його; Асир, син його; ²⁴ Тахаф, син його; Уриїл, син його; Узія, син його; Саул, син його. ²⁵ Сини Елкани: Амасай і Ахимоф. ²⁶ Елкана, син його; Цофай, син його; Нахаф, син його; ²⁷ Елиаф, син його; Ієрохам, син його, Елкана, син його; [Самуїл, син його]. ²⁸ Сини Самуїла: первісток Іоїль, другий Авия. ²⁹ Сини Мерарі: Махли; Ливні, син його; Шимей, син його; Уза, син його; ³⁰ Шима, син його; Хаггія, син його; Асаія, син його. ³¹ Ось ті, яких Давид поставив начальниками над спів­цями в домі Господньому, з часу поставлення в ньому ковчега. ³² Вони служили співцями перед скинією зібрання, доки Соломон не побудував дому Господнього в Єрусалимі. І вони ставали на службу свою за уставом своїм.

³³ Ось ті, які ставали із синами своїми: із синів Каафових — Еман співець, син Іоїля, син Самуїла, ³⁴ син Елкани, син Ієрохама, син Елиїла, син Тоаха, ³⁵ син Цуфа, син Елкани, син Махафа, син Амасая, ³⁶ син Елкани, син Іоїля, син Азарії, син Цефанії, ³⁷ син Тахафа, син Асира, син Авиасафа, син Корея, ³⁸ син Іцгара, син Каафа, син Левія, син Ізраїля; ³⁹ і брат його Асаф, який стояв праворуч від нього, — Асаф, син Берехії, син Шими, ⁴⁰ син Михаїла, син Ваасеї, син Малхиї, ⁴¹ син Ефнія, син Зераха, син Адаії, ⁴² син Ефана, син Зимми, син Шимія, ⁴³ син Іахафа, син Гирсона, син Левія.

⁴⁴ А із синів Мерарі, братів їхніх, — на лівому боці: Ефан, син Кишія, син Авдія, син Маллуха, ⁴⁵ син Хашавії, син Амасії, син Хелкії, ⁴⁶ син Амція, син Ванія, син Шемера, ⁴⁷ син Махлія, син Мушія, син Мерарі, син Левія. ⁴⁸ Брати їхні левити визначені­ на всякі служби при домі Божому;

⁴⁹ Аарон же і сини його спалювали на жертовнику всепалення і на жертовнику кадильному, і звершували всяке священнодійство у Святому Святих і для очищення Ізраїля в усьому, як заповів раб Божий Мойсей. ⁵⁰ Ось сини Аарона: Єлеазар, син його; Финеєс, син його; Авиуд, син його; ⁵¹ Буккій, син його; Уззій, син його; Зерахія, син його; ⁵² Мераїоф, син його; Амарія, син його; Ахитув, син його; ⁵³ Садок, син його; Ахимаас, син його.

⁵⁴ І ось оселі їхні за селищами їхніми у наділах їхніх: синам Аарона з племені Каафового, оскільки жереб випав їм, ⁵⁵ дали Хеврон, у землі Іудиній, і передмістя його навколо нього; ⁵⁶ поля ж цього міста і села його віддали Халеву, синові Ієфонніїному. ⁵⁷ Синам Аарона дали також міста притулків: Хеврон і Ливну з їх передмістями, Іаттир та Ештемоа і передмістя його, ⁵⁸ і Хилен і передмістя його, Давир і передмістя його, ⁵⁹ і Ашан і передмістя його, Вефсамис і передмістя його, ⁶⁰ а від коліна Веніамінового — Геву і передмістя її, і Аллемеф і перед­містя його, і Анафоф і передмістя його: усіх міст їхніх у племенах їхніх тринадцять міст. ⁶¹ Решті синів Каафа, із родин цього коліна, дано за жеребом десять міст із наділу половини коліна Манассіїного. ⁶² Синам Гирсона за племенами їхніми, від коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від коліна Манассіїного у Васані, дано тринадцять міст. ⁶³ Синам Мерарі за племенами їхніми, від коліна Рувимового, і від коліна Гадового, і від коліна Завулонового, дано за жеребом дванадцять міст.

⁶⁴ Так дали сини Ізраїлеві левитам міста і передмістя їх. ⁶⁵ Дали вони за жеребом від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеоно­вих, і від коліна синів Веніамінових ті міста, які вони назвали на імення.­⁶⁶ Деяким же племенам синів Ка­афових дали міста від коліна Єфремового. ⁶⁷ І дали їм міста притулків: Сихем і передмістя його на горі Єфремовій, і Гезер і передмістя його, ⁶⁸ Іокмеам і передмістя його, і Беф-Орон і передмістя його, ⁶⁹ й Аїалон і передмістя його, і Гаф-Риммон і передмістя його; ⁷⁰ від половини коліна Манассіїного — Анер і передмістя його, Білеам і передмістя його. Це поколінню решти синів Каафових. ⁷¹ Синам Гирсона від племені половини коліна Манассіїного дали Голан у Васані і передмістя його, й Аштароф і передмістя його. ⁷² Від коліна Іссахарового — Кедес і передмістя його, Давраф і передмістя його, ⁷³ і Рамоф і передмістя його, й Анем і передмістя його; ⁷⁴ від коліна Асирового — Машал і передмістя його, й Авдон і передмістя його, ⁷⁵ і Ху­ком і передмістя його, і Рехов і передмістя його; ⁷⁶ від коліна Неффалимового — Кедес у Галилеї і передмістя його, і Хаммон і передмістя його, і Кириафаїм і передмістя його. ⁷⁷ А іншим синам Мерариним — від коліна Завулонового Риммон і передмістя його, Фавор і передмістя його. ⁷⁸ По той бік Йордану, нав­проти Єрихона, на схід від Йордану,­ від коліна Рувимового дали Восор у пустелі і передмістя його, й Іаацу і передмістя її, ⁷⁹ і Кедемоф і передмістя його, і Мефааф і передмістя його; ⁸⁰ від коліна Гадового — Рамоф у Галааді і передмістя його, і Маханаїм і передмістя його, ⁸¹ й Еле­вон і передмістя його, і Іазер та передміс­тя його.

Глава 6. [1] 1 Пар. 23, 6. Бут. 46, 11. Вих. 6, 16. Чис 3, 17; 26, 57. [3] Вих. 6, 20. [4] Вих. 6, 25; 28, 1. [6] 1 Езд. 7, 3. [8] 2 Цар. 8, 17; 15, 27. [13] 4 Цар. 22, 4. [14] 4 Цар. 25, 18. 1 Езд. 7, 1. Єр. 52, 24. [16] Вих. 6, 16. [18] Вих. 6, 18. 1 Пар. 23, 12. [22] Вих. 6, 24. [27] 1 Цар. 1, 1. [28] 1 Цар. 8, 2. [33] 1 Пар. 15, 17. [39] 1 Пар. 15, 17. [44] 1 Пар. 15, 17. [54] Нав. 21, 10. [57] Нав. 21, 13. [67] Нав. 21, 21.

Глава 7↑

Сини Іссахара: Фола, Фуа, Іашув і Шимрон, четверо. ² Сини Фоли: Уззій, Рефаія, Ієриїл, Іахмай, Івсам і Самуїл, глави в поколіннях Фоли, люди войовничі у своїх поколіннях; число їх у дні Давида було двадцять дві тисячі і шістсот. ³ Син Уззія: Ізрахія; а сини Ізрахії: Михаїл, Овадіа, Іоїль та Ішшія, п’ятеро. Усі вони глави. ⁴ У них, за родами їхніми, за поколіннями їхніми, було готового до битви війська тридцять шість тисяч; тому що в них було багато дружин і синів. ⁵ Братів же їхніх, у всіх поколіннях Іссахарових, людей войовничих, було вісімдесят сім тисяч, яких внесли до родовідних записів.

⁶ У Веніаміна: Бела, Бехер та Ієди­аїл, троє. ⁷ Сини Бели: Ецбон, Уззій, Уззиїл, Ієримоф і Іри, п’ятеро, глави поколінь, люди войовничі. У ро­­довідних списках записано їх двад­цять дві тисячі тридцять чотири. ⁸ Си­­ни Бехера: Земира, Іоаш, Єлиєзер, Елиоенай, Омри, Іремоф, Авия, Анафоф і Алемеф: усі ці сини Бехера. ⁹ В родовідних списках записано їх за родами їхніми, за главами поколінь, людей войовничих — двад­цять тисяч і двісті. ¹⁰ Син Ієдиаїла: Билган. Сини Билгана: Ієус, Веніамін, Егуд, Хенаана, Зефан, Фарсис і Ахишахар. ¹¹ Усі ці сини Ієдиаїла були главами поколінь, люди войов­ничі; сімнадцять тисяч і двісті було тих, що ходили на війну. ¹² І Шупим і Ху­пим, сини Іра; Хушим, син Ахера;

¹³ сини Неффалима: Іахцеїл, Гуні, Ієцер і Шиллем, діти Валли.

¹⁴ Сини Манассії: Асриїл, якого народила наложниця його арамеянка; вона ж народила Махира, батька Галаадового. ¹⁵ Махир взяв за дружи­ну сестру Хупима і Шупима, — ім’я сестри їхньої Мааха; ім’я другому Салпаад. У Салпаада були тільки дочки. ¹⁶ Мааха, дружина Махирова, народила сина і нарекла йому ім’я Кереш, а ім’я братові його Шереш. Сини його: Улам і Рекем. ¹⁷ Син Улама: Бедан. Ось сини Галаада, сина Махира, сина Манассіїного. ¹⁸ Сестра­ його Молехеф народила Ішгода, Авиєзера і Махлу. ¹⁹ Сини Шемиди були: Ахиан, Шехем, Ликхи й Аниам.

²⁰ Сини Єфрема: Шутелах, і Беред, син його, і Фахаф, син його, й Елеада, син його, і Фахаф, син його, ²¹ і Завад, син його, і Шутелах, син його, й Езер і Елеад. І убили їх жителі Гефа, уродженці тієї землі, за те, що вони пішли захопити стада їхні. ²² І плакав за ними Єфрем, бать­ко їхній, багато днів, і приходили брати його утішати його. ²³ Потім він увійшов до дружини своєї, і вона зачала і народила сина, і він нарік йому ім’я: Берія, тому що біда осягла­ дім його. ²⁴ І дочка в нього була Ше­ера. Вона побудувала Беф-Орон ниж­ній і верхній і Уззен-Шееру. ²⁵ І Рефай, син його, і Решеф, і Фелах, син його, і Фахан, син його, ²⁶ Лаедан, син його, Аммиуд, син його, Елишама, син його, ²⁷ Нон, син його, Ісус, син його. ²⁸ Володіння їхні і місця проживання їхні були: Вефиль і залежні від нього міста; на схід На­аран, на захід Гезер і залежні від нього міста; Сихем і залежні від нього­ міста до Гази і залежних від неї міст. ²⁹ А з боку синів Манассіїних: Беф-Сан і залежні від нього міста, Фа­анах і залежні від нього міста, Мегиддо і залежні від нього міста, Дор і залежні від нього міста. В них жили сини Йосифа, сина Ізраїлевого.

³⁰ Сини Асира: Імна, Ішва, Ішви і Берія, і сестра їхня Серах. ³¹ Сини Берії: Хевер і Малхиїл. Він батько Бирзаїфа. ³² Хевер породив Іафлета, Шомера і Хофама, і Шую, сестру­ їхню. ³³ Сини Іафлета: Пасах, Бимгал і Ашваф. Ось сини Іафлета. ³⁴ Си­ни Шемера: Ахи, Рохга, Іхубба й Арам. ³⁵ Сини Гелема, брата його: Цофах, Імна, Шелеш і Амал. ³⁶ Сини Цофаха: Суах, Харнефер, Шуал, Бері, Імра, ³⁷ Бецер, Год, Шамма, Шилша, Іфран і Беера. ³⁸ Сини Ієфера: Ієфун­ні, Фиспа й Ара. ³⁹ Сини Улли: Арах, Ханниїл і Риція. ⁴⁰ Всі ці сини Асира,­ глави поколінь, люди добірні, вой­о­в­­ничі, головні начальники. Записано­ у них у родовідних списках у війсь­ку, для війни, за рахунком двадцять шість тисяч чоловік.

Глава 7. [1] Бут. 46, 13. [6] 1 Пар. 8, 1. Бут. 46, 21. [12] Бут. 46, 21. Чис. 26, 42. [13] Бут. 46, 24. [14] Чис 26, 29. Нав. 17, 1. [15] Чис. 26, 33; 27, 1. [20] Чис. 26, 35. [28] Нав 16, 1. Бут. 48, 22. [29] Нав. 17, 11. [30] Бут. 46, 17.

Глава 8↑

Веніамін породив Белу, первістка свого, другого Ашбела, третього Ахрая, ² четвертого Ноху і п’ятого Рафу. ³ Сини Бели були: Аддар, Гера, Авиуд, ⁴ Авишуа, Нааман, Ахоах, ⁵ Гера, Шефуфан і Хурам.

⁶ І ось сини Егуда, що були главами родів, які жили в Геві і переселені у Манахаф: ⁷ Нааман, Ахия і Гера, який переселив їх; він породив Уззу й Ахихуда.

⁸ Шегараїм породив дітей у землі Моавитській після того, як відпустив від себе Хушиму і Баару, дружин своїх. ⁹ І породив він від Ходеші, дружини своєї, Іовава, Цивію, Мешу, Малхама, ¹⁰ Ієуца, Шахию і Мирму: ось сини його, глави поколінь. ¹¹ Від Хушими породив він Авитува й Елпаала. ¹² Сини Елпаала: Евер, Мишам і Шемер, який побудував Оно і Лод і залежні від нього­ міста, –¹³ і Берія і Шема. Вони були главами поколінь жителів Аїалона. Вони вигнали жителів Гефа. ¹⁴ Ахио, Шашак, Іремоф, ¹⁵ Зевадія, Арад, Едер, ¹⁶ Михаїл, Ішфа та Іоха — сини Берії. ¹⁷ Зевадія, Мешуллам, Хизкій, Хевер, ¹⁸ Ішмерай, Ізлія та Іовав — сини Елпаала. ¹⁹ Іаким, Зихрій, Зав­дій, ²⁰ Елиєнай, Цилфай, Елиїл, ²¹ Адаія, Бераія і Шимраф — сини Шимея. ²² Ішпан, Евер, Елиїл, ²³ Авдон, Зихрій, Ханан, ²⁴ Хананія, Елам, Антофія, ²⁵ Іфдія і Фенуїл — сини Шашака. ²⁶ Шамшерай, Шехарія, Афалія, ²⁷ Іаарешія, Елія і Зихрій, сини Ієрохама. ²⁸ Це глави поколінь, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.

²⁹ В Гаваоні жили: [Ієїл,] батько гаваонитян, — ім’я дружини його Мааха, –³⁰ і син його, первісток Ав­дон, за ним Цур, Кис, Ваал, Надав, [Нер,]³¹ Гедор, Ахио, Зехер і Миклоф.­³² Миклоф породив Шимея. І вони жили поруч з братами своїми в Єру­са­лимі, разом із братами своїми. ³³ Нер породив Киса; Кис породив Саула; Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала. ³⁴ Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху. ³⁵ Сини Михи: Пифон, Ме­лег, Фаарея й Ахаз. ³⁶ Ахаз породив Іоїадду; Іоїадда породив Алемефа, Азмавефа і Замврія; Замврій породив Моцу; ³⁷ Моца породив Бинею. Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його. ³⁸ В Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Бох­ру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан; усі вони сини Ацела. ³⁹ Сини Ешека,­ брата його: Улам, первісток його, другий Ієуш, третій Елифелет. ⁴⁰ Си­ни Улама були люди войовничі, які стріляли з лука, мали багато синів і онуків: сто п’ятдесят. Усі вони від синів Веніаміна.

Глава 8. [1] 1 Пар. 7, 6. Бут. 46, 21. [6] 1 Цар. 11, 4. [12] Неєм. 11, 35. [13] Нав. 19, 42. [29] 1 Пар. 9, 35. [32] 1 Пар. 9, 38. [33] 1 Пар. 9, 39. 1 Цар. 14, 51. [34] 2 Цар. 4, 4; 9, 9.

Глава 9↑

Так були перераховані за родами своїми всі ізраїльтяни, і ось вони записані в книзі царів ізраїльських. Юдеї ж за беззаконня свої переселені у Вавилон.

² Перші жителі, які жили у володіннях своїх, по містах ізраїльських, були ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї. ³ В Єрусалимі жили деякі із синів Іудиних і із синів Веніамінових, і із синів Єфремових і Манассіїних: ⁴ Уфай, син Аммиуда, син Омри, син Імрія, син Ванія, — із синів Фареса, сина Іудиного; ⁵ із синів Шилона — Асаія первісток і сини його; ⁶ із синів Зари — Ієуїл і брати їхні, — шістсот дев’яносто; ⁷ з синів Веніамінових Саллу, син Мешуллама, син Годавії, син Гассенуї; ⁸ та Івнія, син Ієрохама, і Ела, син Уззія, сина Михриєвого, і Мешуллам, син Шефатії, сина Регуїла, сина Івнії, ⁹ і брати їхні, за родами їхніми: дев’ятсот п’ятдесят шість, — усі ці мужі були глави родів у поколіннях своїх.

¹⁰ А зі священиків: Ієдаія, Іоїарив, Іахин, ¹¹ й Азарія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальствує у домі Божому; ¹² і Адаія, син Ієрохама, син Пашхура, син Малхії; і Маасай, син Адиела, син Іахзера, син Мешуллама, син Мешиллемифа, син Іммера; ¹³ і брати їхні, глави родів своїх: тисяча сімсот шістдесят, — люди відмінні у справі служіння в домі Божому.

¹⁴ А з левитів: Шемаія, син Хашува, син Азрикама, син Хашавії, — із синів Мерариних; ¹⁵ і Вакбакар, Хереш, Галал, і Матфанія, син Михи, син Зихрія, син Асафа; ¹⁶ й Овадія, син Шемаії, син Галала, син Ідифуна, і Берехія, син Аси, син Елкани, що жив у селищах нетофафських.

¹⁷ А воротарі: Шаллум, Аккуб, Тал­­мон і Ахиман, і брати їхні; Шаллум був головним. ¹⁸ І донині ці воротарі­ біля воріт царських, на схід, утриму­ють варту синів Левіїних. ¹⁹ Шаллум, син Коре, син Евиасафа, син Ко­рея, і брати його з роду його, кореяни, у справі служіння свого, були зі сторожею біля порогів скинії, а батьки їхні охороняли вхід у стан Господній. ²⁰ Финеєс, син Єлеазарів, був раніше начальником над ними, і Гос­подь був з ним. ²¹ Захарія, син Меше­лемії, був воротарем біля дверей скинії зібрання. ²² Усіх їх, обраних у воротарі до порогів, було двісті дванадцять. Вони внесені в список за селищами своїми. Їх поставив Давид і Самуїл прозорливець за вір­ність їх. ²³ І вони і сини їхні були на варті біля воріт дому Господнього, при домі скинії. ²⁴ На чотирьох боках знаходилися воротарі: на схід­но­му, західному, північному і пів­денно­му. ²⁵ Брати ж їхні жили в селищах своїх, приходячи до них час від часу на сім днів. ²⁶ Ці чотири начальники воротарів, левити, були в довірі; вони ж були приставлені до осель і до скарбів дому Божого. ²⁷ Навколо дому Божого вони і ніч проводили, тому що на них лежала охорона, і вони повин­ні були щоранку відмикати двері. ²⁸ Одні з них були приставлені до службових сосудів, так що за рахун­ком приймали їх і за рахунком видавали. ²⁹ Іншим з них було доручено інше начиння й усі священні потреби: борошно краще, і вино, і єлей, і ладан, і пахощі.

³⁰ А із синів священичих деякі готували миро з речовин запашних. ³¹ Маттафії з левитів, — він первісток Селлума кореянина, — довірено було те, що готується на сковородах. ³² Деяким із братів їхніх, із синів Каафових, було доручено заготівлю хлібів предкладення, щоб приносити їх щосуботи. ³³ Співці ж, головні в поколіннях левитських, у кімнатах храму були вільні від занять, тому що день і ніч вони зобов’язані були займатися мистецтвом своїм. ³⁴ Це глави поколінь левитських, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.

³⁵ У Гаваоні жили: батько гаваонитян Ієїл, — ім’я дружини його Ма­аха, ³⁶ і син його первісток Авдон, за ним Цур, Кис, Ваал, Нер, Надав, ³⁷ Гедор, Ахио, Захарія і Миклоф. ³⁸ Миклоф породив Шимеама. І вони жили поряд з братами своїми в Єрусалимі разом з братами своїми. ³⁹ Нер породив Киса, Кис породив Саула, Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала. ⁴⁰ Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху. ⁴¹ Сини Михи: Пифон, Мелех, Фарей [і Ахаз]. ⁴² Ахаз породив Іаеру; Іаера породив Алемефа, Азмавефа і Замв­рія; Замврій породив Моцу; ⁴³ Моца породив Бинею: Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його. ⁴⁴ У Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан. Це сини Ацела.

Глава 9. [1] 4 Цар. 24, 15. [2] Неєм. 11, 3. [11] 4 Цар. 22, 8. [18] 4 Цар. 16, 18. Єз. 46, 1. [19] Пс. 41, 1. [20] Чис. 25, 11. [22] Пс. 83, 11. 1 Цар. 9, 11. [30] Вих. 30, 34. [31] Лев. 2, 5. [32] Вих. 25, 30. [35] 1 Пар. 8, 29. [38] 1 Пар. 8, 32. [39] 1 Пар. 8, 33. [41] 1 Пар. 8, 35. [44] 1 Пар. 8, 38.

Глава 10↑

Филистимляни воювали з Із­­раїлем, і побігли ізраїльтяни від филистимлян, і падали уражені на горі Гелвуї. ² І погналися филистимляни за Саулом і синами його, й убили филистимляни Іонафана й Авинадава і Мелхисуя, синів Саулових. ³ Битва проти Саула посилилася, і стрільці кинулися на нього, так що він зранений був стрільцями. ⁴ І сказав Саул зброєносцеві своєму: вийми меч твій і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані і не наглумилися з мене. Але зброєносець не наважився, тому що дуже злякався. Тоді Саул узяв меч і упав на нього. ⁵ Зброєносець його, побачивши, що Саул помер, і сам упав на меч і помер. ⁶ І вмер Саул, і три сини його, і весь дім його разом з ним помер. ⁷ Коли побачили ізраїль­тяни, які були в долині, що усі біжать і що Саул і сини його померли,­ то залишили міста свої і розбіг­лися; а филистимляни прийшли й оселилися в них. ⁸ На другий день прийшли филистимляни оббирати вбитих, і знайшли Саула і синів йо­го, які впали на горі Гелвуйській, ⁹ і роз­дягли його, і зняли з нього голову його і зброю його, і послали по зем­лі Филистимській, щоб сповістити про це перед ідолами їхніми і перед народом. ¹⁰ І поклали зброю його в ка­пищі богів своїх, і голову його встро­мили в домі Дагона. ¹¹ І по­чув весь Іавис галаадський усе, що зро­били филистимляни із Саулом. ¹² І під­­нялися всі люди сильні, взяли тіло Саулове і тіла синів його, і принесли їх в Іавис, і поховали кістки їхні під дубом в Іависі, і постилися сім днів.

¹³ Так помер Саул за своє беззаконня, яке він учинив перед Господом, за те, що не дотримався слова Господнього і звернувся до чарівниці з запитанням, ¹⁴ а не звертався до Господа. За те Він і умертвив його, і передав царство Давиду, синові Ієссеєвому.

Глава 10. [1] 1 Цар. 31, 1. [4] 1 Цар. 31, 4. Суд. 9, 54. [7] 1 Цар. 31, 7. [10] 1 Цар. 31, 10. [11] Суд. 21, 8. 1 Цар. 31, 11. [12] 1 Цар. 31, 13. 2 Цар. 2, 5. [13] 1 Цар. 15, 23; 28, 8, 16–17. [14] 1 Цар. 16, 13. 2 Цар. 12, 7.

Глава 11↑

І зібралися всі ізраїльтяни до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми кость твоя і плоть твоя; ² і вчора, і третього дня, коли ще Саул був царем, ти виводив і вводив Ізраїля, і Господь Бог твій сказав тобі: «ти будеш пасти народ Мій, Ізраїля, і ти будеш вождем народу Мого, Ізраїля». ³ І прийшли усі старійшини Ізраїлеві до царя в Хеврон, і уклав з ними Давид завіт у Хевроні перед лицем Господнім; і вони помазали Давида на царя над Ізраїлем, за словом Господнім, через Самуїла.

⁴ І пішов Давид і весь Ізраїль до Єрусалима, тобто до Ієвуса. А там були ієвусеї, жителі тієї землі. ⁵ І сказали жителі Ієвуса Давиду: не вві­йдеш сюди. Але Давид узяв фортецю­ Сион; це місто Давидове. ⁶ І ска­зав Давид: хто раніше за усіх вразить ієвусеїв, той буде главою і воєна­чальником. І зійшов раніше за всіх Іоав, син Саруї, і став главою. ⁷ Давид жив у тій фортеці, тому і назива­ли її містом Давидовим. ⁸ І він оббудував місто навкруги, починаючи від Милло, всю околицю, а Іоав відновив інші частини міста. ⁹ І процвітав Давид, і піднімався більше і біль­ше, і Господь Саваоф був з ним.

¹⁰ Ось головні із сильних у Давида, які спільно подвизалися з ним у царстві його, разом з усім Ізраїлем, щоб поставити його царем, за словом Господнім, над Ізраїлем, ¹¹ і ось число хоробрих, які були у Давида: Ієсваал, син Ахамані, головний з тридцяти. Він підняв спис свій на триста чоловік і вразив їх за один раз. ¹² Після нього Єлеазар, син Додо ахохиянина, з трьох хоробрих: ¹³ він був з Давидом у Фасдамимі, куди фи­листимляни зібралися на війну. Там частина поля була засіяна ячменем, і народ побіг від филистимлян; ¹⁴ але вони стали серед поля, зберегли його й уразили филистимлян. І дарував Господь спасіння велике! ¹⁵ Троє цих головних з тридцяти вождів зійшли на скелю до Давида, у печеру Одоллам, коли стан филистимлян був розташований у долині рефаїмів. ¹⁶ Давид тоді був в укріпленому міс­ці, а охоронне військо филистимлян було тоді у Вифлеємі. ¹⁷ І дуже захотілося пити Да­виду, і він сказав: хто напоїть мене водою з колодязя вифлеємського, що біля воріт? ¹⁸ Тоді ці троє пробилися­ крізь стан филистимський і почерпнули води з колодязя вифлеємського, що біля воріт, і взяли, і принесли Давиду. Але Давид не захотів пити її і вилив її у славу Господа, ¹⁹ і сказав: збережи мене Господь, щоб я зробив це! Чи стану я пити кров мужів цих, які покладали душі свої! Бо з небезпекою для власного життя вони принесли воду. І не захотів пити її. Ось що зробили троє цих хоробрих.

²⁰ І Авесса, брат Іоава, був голов­ним із трьох: він убив списом своїм триста чоловік, і був у славі у тих трьох. ²¹ Із трьох він був найзнатнішим і був начальником; але з тими трьома не рівнявся.

²² Ванея, син Іодая, мужа хороброго, великий за ділами, з Кавцеїла: він вразив двох Ариїлів моавитських; він же зійшов і убив лева у рові, в сніжний час; ²³ він же убив єгиптянина, людину на зріст у п’ять ліктів: у руці єгиптянина був спис, як навій у ткачів, а він підійшов до нього з палкою і, вирвавши спис з руки єгиптянина, убив його його ж списом: ²⁴ ось що зробив Ванея, син Іодая. І він був у славі у тих трьох хоробрих; ²⁵ він був знатнішим тридцяти, але з трьома не рівнявся, і Давид поставив його найближчим виконавцем своїх наказів.

²⁶ А головні з воїнів: Асаїл, брат Іоава; Елханан, син Додо, з Вифлеєма; ²⁷ Шамма гародитянин; Херец пелонитянин; ²⁸ Іра, син Ікеша, фекоїтянин; Евиезер анафофянин; ²⁹ Сив­хай хушатянин; Ілай ахохиянин; ³⁰ Магарай нетофафянин; Хелед, син Ваани, нетофафянин; ³¹ Іттай, син Рибая, з Гиви Веніамінової; Ванея пирафонянин; ³² Хурай з Наголе-Гааша; Авиел з Арави; ³³ Азмавеф бахарумиянин; Елияхба шаалбонянин. ³⁴ Сини Гашема гизонитянина: Іонафан, син Шаге, гараритянин; ³⁵ Ахиам, син Сахара, гараритянин; Елифал, син Ури; ³⁶ Хефер з Ма­хе­ри;­ Ахия пелонитянин; ³⁷ Хецрой кар­милитянин; Наарай, син Езбая; ³⁸ Іоїль, брат Нафана; Мивхар, син Гагрія; ³⁹ Целек аммонитянин; Наха­рай берофянин, зброєносець Іоава, сина Саруї; ⁴⁰ Іра іфриянин; Гареб іфриянин; ⁴¹ Урія хеттеянин; Завад, син Ахлая; ⁴² Адина, син Шизи, рувимлянин, глава рувимлян, і в нього було тридцять; ⁴³ Ханан, син Маахи; Іосафат мифниянин; ⁴⁴ Уззія аштерофянин; Шама та Іеїел, сини Хофама ароерянина; ⁴⁵ Ієдиаел, син Шимрія, та Іоха, брат його, фициянин; ⁴⁶ Елиел з Махавима, та Ієривай і Іошавія, сини Елнаама, й Іфма моавитянин; ⁴⁷ Елиел, Овед та Іасиел з Мецоваї.

Глава 11. [1] 2 Цар. 5, 1. [2] 1 Цар. 16, 13; 18, 13. Пс. 77, 71. [3] 1 Пар. 12, 38. 1 Цар. 16, 13. [4] 2 Цар. 5, 6. [6] 2 Цар. 5, 8. [9] 2 Цар. 5, 10. [10] 2 Цар. 23, 8. [11] 2 Цар. 23, 8. [12] 2 Цар. 23, 9. [14] 2 Цар. 23, 12. [17] 2 Цар. 23, 15. [20] 2 Цар. 23, 18. [21] 2 Цар. 23, 19. [22] 2 Цар. 23, 20. [23] 1 Цар. 17, 7. [25] 2 Цар. 23, 23. [26] 2 Цар. 23, 24. [30] 2 Цар. 23, 28. [41] 2 Цар. 11, 3.

Глава 12↑

І ці також прийшли до Давида в Секелаг, коли він ще ховався від Саула, сина Кисового, і були серед хоробрих, які допома­гали в битві. ² Озброєні луком, вони правою і лівою рукою кидали камені, і стріляли стрілами з лука, — з братів Саула, від Веніаміна; ³ го­лов­ний Ахиєзер, за ним Іоас, сини Шемаї, з Гиви; Ієзиел і Фелет, сини Азмавефа; Бераха та Ієгу з Анафофа; ⁴ Ішмаія гаваонитянин, хоробрий з тридцяти і начальник над тридцятьма; Єремія, Іахазиїл, Іоханан та Іозавад з Гедери. ⁵ Елузай, Ієримоф, Веалія, Шемарія, Сафатія харифиянин; ⁶ Елкана, Ішшияху, Азариїл, Іоезер та Іошавам, кореяни; ⁷ й Іоела і Зевадія, сини Ієрохама, з Гедора.

⁸ І з гадитян перейшли до Давида в укріплення, у пустелю, люди мужні, войовничі, озброєні щитом і списом; лиця левові — обличчя їхні, і вони швидкі, як сарни в горах. ⁹ Головний Езер, другий Овадія, третій Елиав, ¹⁰ четвертий Мишманна, п’ятий Єремія, ¹¹ шостий Афай, сьомий Елиел, ¹² восьмий Іоханан, дев’ятий Елзавад, ¹³ десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. ¹⁴ Вони із синів Гадових були главами у війську: мен­ший над сотнею, і більший над тисячею. ¹⁵ Вони і перейшли Йордан у перший місяць, коли він виступає з берегів своїх, і розігнали всіх, хто жив у долинах на схід і захід.

¹⁶ Прийшли також і з синів Веніамінових та Іудиних в укріплення до Давида. ¹⁷ Давид вийшов назустріч їм і сказав їм: якщо з миром прийшли ви до мене, щоб допомагати мені, то нехай буде в мене з вами одне серце; а якщо для того, щоб підступно зрадити мене ворогам моїм, тоді як немає пороку на руках моїх, то нехай бачить Бог батьків наших і розсудить. ¹⁸ І охопив дух Амасая, главу тридцяти, і сказав він: мир тобі, Давиде, і з тобою, сину Ієссеїв; мир тобі, і мир помічникам твоїм; тому що допомагає тобі Бог твій. Тоді прийняв їх Давид і поставив їх на чолі війська.

¹⁹ І з коліна Манассіїного перейшли деякі до Давида, коли він ішов з филистимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, тому що проводирі филистимські, порадившись, відіслали його, говорячи: на нашу голову він перейде до господаря свого Саула. ²⁰ Коли він повертався в Секелаг, тоді перейшли до нього з манассіян: Аднах, Іозавад, Ієдиаел, Михаїл, Іозавад, Елигу і Цилльфай, тисячоначальники у ма­нассіян. ²¹ І вони допомагали Давиду проти полчищ, бо все це були люди хоробрі і були начальниками у війську. ²² Так з кожним днем приходили до Давида на допомогу до того, що його ополчення стало великим, як ополчення Боже.

²³ Ось число головних у війську, що прийшли до Давида у Хеврон, щоб передати йому царство Саулове, за словом Господнім: ²⁴ синів Іудиних, які носять щит і спис, було шість тисяч вісімсот готових до війни; ²⁵ із синів Симеонових, людей хоробрих, у війську було сім тисяч сто; ²⁶ із синів Левіїних чотири тисячі шістсот; ²⁷ й Іоддай, князь від племені Аарона,­ і з ним три тисячі сімсот; ²⁸ і Садок, мужній юнак, і рід його, двад­цять два начальники; ²⁹ із синів Веніамінових, братів Саулових, три тисячі, — але ще багато хто з них тримався дому Саулового; ³⁰ із синів Єфремових двад­цять тисяч вісімсот людей мужніх, людей вельможних у родах своїх; ³¹ з половини коліна Манассіїного вісімнадцять тисяч, які викликані поіменно, щоб піти поставити царем Давида; ³² із синів Іссахарових прийшли люди ро­зумні, які знали, що́ коли належа­ло робити Ізраїлю, — їх було двісті головних, і всі брати їхні три­малися­ слова їх; ³³ з коліна Завулонового готових до битви, озброєних усякою військовою зброєю, п’ятдесят тисяч, у строю, одностайних; ³⁴ з коліна Неффалимового тисяча вождів і з ними тридцять сім тисяч із щитами і списами; ³⁵ з коліна Данового готових до війни двадцять вісім тисяч шістсот; ³⁶ від Асира воїнів, готових до битви, сорок тисяч; ³⁷ з-за Йордану, від коліна Рувимового, Гадового і половини коліна Манассіїного, сто двадцять тисяч, з усякою військовою зброєю.

³⁸ Усі ці воїни, у строю, від щирого серця прийшли у Хеврон поставити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й усі інші ізраїльтяни були одностайні, щоб поставити царем Давида. ³⁹ І пробули там у Давида три дні, їли і пили, тому що брати їхні все приготували для них; ⁴⁰ та й близькі до них, навіть до коліна Іссахарового, Завулонового і Неффалимового, привозили всю поживу на ослах, і верблюдах, і мулах, і волах: борошно, смокви, й ізюм, і вино, і єлей, і великої і дрібної худоби безліч, оскільки радість була для Ізраїля.

Глава 12. [1] 1 Цар. 27, 6. [2] Суд. 20, 16. [8] 1 Цар. 23, 14. 2 Цар. 2, 18. [15] Нав. 3, 15. Сир. 24, 28. [18] Суд. 6, 34. [19] 1 Цар. 29, 4. [21] 1 Цар. 27, 8. [23] 1 Цар. 16, 12. 2 Цар. 5, 1. 1 Пар. 11, 3. [28] 2 Цар. 8, 17; 15, 24. [29] 2 Цар. 3, 6.

Глава 13↑

І радився Давид з тисячона­чальниками, сотниками і з усіма вождями, ² і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас; ³ і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього. ⁴ І сказало все зібрання: «нехай буде так», тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою. ⁵ Так зі­б­рав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кири­аф-Іарима. ⁶ І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Гос­­пода, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його. ⁷ І по­везли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю. ⁸ Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах. ⁹ Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його. ¹⁰ Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим. ¹¹ І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня. ¹² І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий? ¹³ І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина. ¹⁴ І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.

Глава 13. [1] 2 Цар. 6, 2. [5] 2 Цар. 6, 1. [6] 1 Цар. 4, 4. 2 Цар. 6, 2. 4 Цар. 19, 15. [7] Чис. 4, 15. 2 Цар. 6, 3. [9] 2 Цар. 6, 6. [10] Чис. 4, 15. [11] 2 Цар. 6, 8. [14] 2 Цар. 6, 11.

Глава 14↑

І послав Хирам, цар Тирсь­кий, до Давида послів, і кедрові дерева, і мулярів, і теслярів, щоб побудувати йому дім. ² Коли довідався Давид, що утвердив його Господь царем над Ізраїлем, що піднесено високо царство його, заради народу його Ізраїля, ³ тоді взяв Давид ще дружин в Єрусалимі, і породив Давид ще синів і дочок. ⁴ І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, Совав, Нафан, Соломон, ⁵ Евеар, Елисуа, Елфалет, ⁶ Ногах, Нафек, Іафіа, ⁷ й Елисама, Вееліада й Елифалеф.

⁸ І почули филистимляни, що помазано Давида на царя над усім Ізраїлем, і піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид про це і пішов проти них. ⁹ І филистимляни прийшли і розташувалися в долині рефаїмів. ¹⁰ І запитав Давид Бога, говорячи: чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої? І сказав йому Господь: іди, і Я віддам їх у руки твої. ¹¹ І пішли вони у Ваал-Перацим, і вразив їх там Давид; і сказав Давид: зломив Бог ворогів моїх рукою моєю, як про­рив води. Тому і дали ім’я місцю тому: Ваал-Перацим. ¹² І залишили там филистимляни богів своїх, і по­велів Давид, і спалені вони вогнем. ¹³ І прийшли знову филистимляни і розташувалися по долині. ¹⁴ І ще запитав Давид Бога, і сказав йому Бог: не ходи прямо на них, ухилися від них і йди до них з боку шовковичних дерев; ¹⁵ і коли почуєш шум, ніби кроків на вершинах шов­ковичних дерев, тоді вступи в битву,­ бо вийшов Бог перед тобою, щоб уразити стан филистимлян. ¹⁶ І зробив Давид, як повелів йому Бог; і вра­зили стан филистимський, від Гаваона до Газера. ¹⁷ І пронеслося ім’я Давидове по всіх землях, і Гос­подь зробив його страшним для всіх народів.

Глава 14. [1] 2 Цар. 5, 11. [3] 2 Цар. 5, 13. [4] 2 Цар. 5, 14. 1 Пар. 3, 5. [8] 2 Цар. 5, 17, 20. [11] 2 Цар. 5, 20. [12] Втор. 7, 5. [13] 2 Цар. 5, 22. [16] 2 Цар. 5, 25.

Глава 15↑

І побудував він собі доми в місті Давидовому, і приготував місце для ковчега Божого, і спорудив для нього скинію. ² Тоді сказав Давид: ніхто не повинен носити ков­чега Божого, крім левитів, тому що їх обрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий і служити Йому повіки. ³ І зібрав Давид усіх ізраїльтян в Єрусалим, щоб внести ковчег Господній на місце його, яке він для нього приготував. ⁴ І скликав Давид синів Ааронових і левитів: ⁵ із синів Каафових, Уриїла начальника і братів його — сто двадцять чоловік; ⁶ із синів Мерариних, Асаію начальника і братів його — двісті двадцять чоловік; ⁷ із синів Гирсонових Іоїля начальника і братів його — сто трид­цять чоловік; ⁸ із синів Елисафанових, Шемаію начальника і братів його — двісті; ⁹ із синів Хевронових, Елиєла начальника і братів його — вісімдесят; ¹⁰ із синів Уззиїлових, Аминадава начальника і братів його — сто дванадцять. ¹¹ І прикликав Давид священиків: Садока й Авиафара, і левитів: Уриїла, Асаію, Іоїля, Шемаію, Елиєла й Аминадава, ¹² і сказав їм: ви, начальники родів левитських, освятіться самі і брати ваші, і принесіть ковчег Господа Бога Ізраїлевого на місце, яке я приготував для нього; ¹³ бо як раніше не ви це робили, то Господь Бог наш уразив нас за те, що ми не шукали Його, як належало.

¹⁴ І освятилися священики і левити для того, щоб нести ковчег Гос­пода, Бога Ізраїлевого. ¹⁵ І понесли сини левитів ковчег Божий, як заповів Мойсей за словом Господа, на плечах, на жердинах. ¹⁶ І наказав Давид начальникам левитів поставити братів своїх співців з музичними інструментами, з псалтирями і цитрами і кимвалами, щоб вони голосно сповіщали голос радування. ¹⁷ І поставили левити Емана, сина Іоїлевого, і з братів його, Асафа, си­на­­ Верехиїного, а із синів Мерари­них,­­­ братів їхніх, Ефана, сина Кушаії; ¹⁸ і з ними братів їхніх другорядних: Захарію, Бена, Іаазиїла, Шемирамофа, Ієхиїла, Уннія, Елиава, Ванею, Ма­асея, Маттафію, Елифлеуя, Мик­нея й Овед-Едома та Ієїела, воротарів. ¹⁹ Еман, Асаф і Ефан грали голос­но на мідних кимвалах, ²⁰ а Захарія, Азиїл, Шемирамоф, Ієхиїл, Унній, Елиав, Маасей і Ванея — на псалтирях, тонким голосом. ²¹ Маттафія ж, Елифлеуй, Микней, Овед-Едом, Ієїел і Азазія — на цитрах, щоб робити початок. ²² А Хенанія, начальник левитів, був учитель співу, тому що був вправним у ньому.­²³ Верехія й Елкана були придверниками біля ковчега. ²⁴ Шеванія, Іосафат, Нафанаїл, Амасай, Захарія, Ванея та Елиєзер, священики, сурмили трубами перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Ієхія були придверниками біля ковчега.

²⁵ Так Давид і старійшини Ізраїлеві і тисячоначальники пішли перенести ковчег завіту Господнього з дому Овед-Едомового з радістю. ²⁶ І коли Бог допоміг левитам, які несли ковчег завіту Господнього, тоді закололи в жертву сім тельців і сім баранів. ²⁷ Давид був одягнений у висонний одяг, а також і всі левити, які несли ковчег, і співці, і Хенанія начальник музикантів і співаків. На Давиді ж був ще лляний ефод. ²⁸ Так весь Ізраїль вносив ков­чег завіту Господнього з вигуками, під звуки рога і труб і кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.

²⁹ Коли ковчег завіту Господнього­ входив у місто Давидове, Мелхола, дочка Саулова, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, який скакає і веселиться, принизила його в серці своєму.

Глава 15. [1] 2 Цар. 6, 17. [2] Чис. 4, 15. [3] 1 Пар. 13, 5. [12] Чис. 8, 6. [13] 1 Пар. 13, 11. 2 Цар. 6, 7. [15] Вих. 25, 14. [16] 2 Цар. 6, 12. [17] 1 Пар. 16, 37. [18] 1 Пар. 16, 38. [25] 2 Цар. 6, 12.

Глава 16↑

І принесли ковчег Божий, і по­ставили його посеред скинії, яку спорудив для нього Давид, і піднесли Богу всепалення і мирні жертви.­

² Коли Давид закінчив всепалення і приношення мирних жертв, то благословив народ ім’ям Господа З і роз­дав усім ізраїльтянам, і чоловікам і жінкам, по одній хлібині і по шматку м’яса і по кухлю вина,

⁴ і поставив на службу перед ковчегом Господнім деяких з левитів, щоб вони славословили, дякували і звеличували Господа Бога Ізраїлевого: ⁵ Асафа головним, другим по ньому Захарію, Ієїела, Шемирамофа, Ієхиїла, Маттафію, Елиава, і Ванею, Овед-Едома та Ієїела з псалтирями і цитрами, і Асафа для гри на кимвалах, ⁶ а Ванею та Озиїла, священиків, щоб постійно сурмили перед ковчегом завіту Божого.

⁷ У цей день Давид уперше дав псалом для славослів’я Господу через Асафа, і братів його: ⁸ славте Господа, проголошуйте ім’я Його; спо­віщайте в народах діла Його; ⁹ співай­те Йому, бряжчіть Йому; оповідайте про всі чудеса Його; ¹⁰ хваліться ім’ям Його святим; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа; ¹¹ шукайте Господа і сили Його, шукайте безперестанно лиця Його; ¹² поминайте чудеса, які Він сотворив, знамення Його і суди вуст Його, ¹³ ви, сíм’я Ізраїлеве, раби Його, сини Якова, обрані Його! ¹⁴ Він Господь Бог наш; суди Його по всій землі. ¹⁵ Пам’ятайте вічно завіт Його, слово, яке Він заповів у тисячу родів, ¹⁶ те, що запо­відав Аврааму, і в чому клявся Ісааку, ¹⁷ і що поставив Якову в закон і Ізраїлю в завіт вічний, ¹⁸ говорячи: «тобі дам Я землю Ханаанську, у спадкоємний наділ вам». ¹⁹ Вони були тоді нечисленні і незначні, і прибульці в ній, ²⁰ і переходили від народу до народу і з одного царства до іншого народу; ²¹ але Він нікому не дозволив кривдити їх, і викривав за них царів: ²² «Не доторкайтеся до помазаних Моїх, і пророкам Моїм не робіть зла». ²³ Співайте Гос­поду, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його. ²⁴ Сповіщайте язичникам славу Його, усім народам чудеса Його, ²⁵ бо великий Господь і славний, страшніший за всіх богів. ²⁶ Тому що всі боги народів ніщо, а Господь небеса сотворив. ²⁷ Слава і велич перед лицем Його, могутність і радість на місці [святому] Його. ²⁸ Воздайте Господу, племена народів, воздайте Господу славу і честь, ²⁹ воздайте Господу славу імені Його. Візьміть дар, ідіть перед лице Його, поклоніться Господу у величі святині Його. ³⁰ Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував вселенну, вона не похитнеться. ³¹ Нехай веселяться небеса, нехай торжествує зем­ля, і нехай скажуть у народах: Гос­подь царює! ³² Нехай плеще море і все, що наповнює його, нехай радіє поле й усе, що на ньому. ³³ Нехай радіють разом усі дерева дібровні перед лицем Господа, бо Він іде судити землю. ³⁴ Прославляйте Господа, бо повіки милість Його, ³⁵ і скажіть: спаси нас, Боже, Спасителю наш! Збери нас і визволи нас від народів, щоб ми славили святе ім’я Твоє і щоб хвалилися славою Твоєю!­ ³⁶ Благословенний Господь Бог Ізраї­лів, від віку і до віку! І сказав увесь народ: амінь! алилуя!

³⁷ Давид залишив там, перед ковчегом завіту Господнього, Асафа і братів його, щоб вони служили перед ковчегом постійно, щодня, ³⁸ й Овед-Едома і братів його, шістдесят вісім чоловік; Овед-Едома, сина Ідифунового, і Хосу — воротарями, ³⁹ а Садока священика і братів його священиків перед оселею Господньою, яка на висоті в Гаваоні, ⁴⁰ для возношення всепалень Господу на жер­товнику всепалення постійно, вран­ці­ і ввечері, і для усього, що написано в законі Господа, який Він заповів Ізраїлю; ⁴¹ і з ними Емана та Ідифуна й інших обраних, які призначені поіменно, щоб славити Господа, бо навіки милість Його. ⁴² При них Еман та Ідифун прославляли Бога, граючи на трубах, кимвалах і різних музичних інструментах; синів же Ідифуна поставив при вратах.

⁴³ І пішов увесь народ, кожен у свій дім; повернувся і Давид, щоб благословити дім свій.

Глава 16. [1] 2 Цар. 6, 17. [2] 2 Цар. 6, 18. [3] 2 Цар. 6, 19. [8] Пс. 104. Іс. 12, 4. [15] Бут. 17, 9. Вих. 2, 24. Лев. 26, 42. [16] Бут. 12, 7; 22, 16. Лк. 1, 73. [19] Втор. 32, 9. [22] Пс. 104, 15. [23] Пс. 95, 1. [24] Пс. 95, 3. [25] Пс. 94, 3. Вих. 15, 11; 18, 11. [27] Пс. 95, 6. [34] 1 Езд. 3, 11. [35] Втор. 30, 3. [36] Пс. 40, 14. Втор. 27, 15. Неєм. 8, 6. [40] Вих. 27, 21. Чис. 28, 3. [43] 2 Цар. 6, 19.

Глава 17↑

Коли Давид жив у домі сво­є­­му, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом. ² І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.

³ Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана: ⁴ піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування, ⁵ бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло. ⁶ Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового? ⁷ І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля; ⁸ і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі; ⁹ і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на міс­ці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше, ¹⁰ у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх во­ро­гів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім. ¹¹ Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до бать­ків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його. ¹² Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки. ¹³ Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе. ¹⁴ Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно. ¹⁵ Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.

¹⁶ І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене? ¹⁷ Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже! ¹⁸ Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого! ¹⁹ Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич. ²⁰ Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. ²¹ І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту. ²² Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Гос­поди, став Богом його. ²³ Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утвер­ди­ навік, і зроби, як Ти сказав. ²⁴ І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. ²⁵ Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою. ²⁶ І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо. ²⁷ Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Гос­поди, благословиш, то буде він благословенний повік.

Глава 17. [1] 2 Цар. 7, 2. [2] 2 Цар. 7, 3. [3] 2 Цар. 7, 4–5. [4] 3 Цар. 8, 19. [5] Вих. 7, 5. [7] 1 Цар. 16, 12. [9] 2 Цар. 7, 10. [10] Пс. 17, 48. [11] 2 Цар. 7, 12. Гал. 3, 16. Мф. 1, 1. [13] 2 Цар. 7, 14. [14] 1 Тим. 3, 15. Іс. 55, 3. Лк. 1, 32. [15] 2 Цар. 7, 17. [16] 2 Цар. 7, 18. [17] 2 Цар. 7, 19. [18] Пс. 138, 1. [20] 2 Цар. 7, 22. [21] Втор. 4, 7. [23] 2 Цар. 7, 25. [25] 2 Цар. 7, 27. [27] 2 Цар. 7, 29.

Глава 18↑

Після цього Давид уразив фи­­­листимлян і смирив їх, і взяв Геф і залежні від нього міста з рук филистимлян. ² Він уразив також моавитян, — і стали моавитя­ни рабами Давида, приносячи йому данину.

³ І вразив Давид Адраазара, царя Сувського, в Емафі, коли той ішов утвердити владу свою при ріці Євфраті. ⁴ І взяв Давид у нього тисячу колісниць, сім тисяч вершників і двадцять тисяч піших, і зруйнував Давид усі колісниці, залишивши з них тільки сто. ⁵ Сиріяни дамаські прийшли було на допомогу Адраазару, царю Сувському, але Давид уразив двадцять дві тисячі сиріян. ⁶ І поставив Давид охоронне військо в Сирії дамаській, і стали сиріяни рабами Давида, приносячи йому данину. І допомагав Господь Давиду скрізь, куди б він не ходив. ⁷ І взяв Давид золоті щити, що були в рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим. ⁸ А з Тивхави і Куна, міст Адраазарових, узяв Давид дуже багато міді. З неї Соломон зробив мідне море і стовпи, і мідні посудини. ⁹ І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазара, царя Сувського. ¹⁰ І послав Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його, тому що Фой був у стані війни з Адраазаром, — і з ним усякі посудини золоті, сріб­ні та мідні. ¹¹ І присвятив їх цар Давид Господу разом зі сріблом і золотом, яке він узяв від усіх народів: від ідумеян, моавитян, аммонитян, филистимлян і від амаликитян. ¹² І Авесса, син Саруї, вразив ідумеян на долині Соляній вісімнадцять тисяч; ¹³ і поставив у Ідумеї охоронне військо, і стали всі ідумеяни рабами Давида. Господь допомагав Давиду скрізь, куди б він не ходив.

¹⁴ І царював Давид над усім Ізраїлем, і творив суд і правду всьому народові своєму. ¹⁵ Іоав, син Саруї, був начальником війська, Іосафат, син Ахилуда, діловодом, ¹⁶ Садок, син Ахитува, й Авимелех, син Авиафара, священиками, а Суса писарем, ¹⁷ Ванея, син Іодая, над хелефеями і фелефеями, а сини Давидові — першими при царі.

Глава 18. [1] 2 Цар. 8, 1. [2] 2 Цар. 8, 2. Пс. 29, 2. [6] 2 Цар. 8, 14. [7] 2 Цар. 8, 7. [8] 2 Цар. 8, 8. 3 Цар. 7, 23. [9] 2 Цар. 8, 9. [12] 1 Пар. 2, 16. 2 Цар. 8, 13. Пс. 59, 2. [14] 2 Цар. 8, 15. Пс. 100, 1. [15] 2 Цар. 8, 16. [16] 1 Пар. 24, 6. [17] 2 Цар. 8, 18.

Глава 19↑

Після цього помер Наас, цар Аммонитський, і став царем син його замість нього. ² І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо бать­ка його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його. ³ Але князі аммонитські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її? ⁴ І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх. ⁵ І пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже знечещені; і сказав цар: залиш­теся в Єрихоні, поки відростуть бороди ва­ші, і тоді повернетеся.

⁶ Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і з Суви. ⁷ І найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розта­шувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.

⁸ Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих. ⁹ І виступили аммонитяни і ви­шикувалися до битви біля воріт міс­та, а царі, які прийшли, окремо в полі. ¹⁰ Іоав, бачачи, що чекає на нього битва попереду і ззаду, обрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі і вишикував їх проти сиріян. ¹¹ А іншу частину народу доручив Авессі, братові своєму, щоб вони вишикувалися проти аммонитян. ¹² І сказав він: якщо сиріяни будуть долати мене, то ти допоможеш мені, а якщо аммонитяни будуть долати тебе, то я допоможу тобі. ¹³ Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, — і Господь нехай­ зробить, що Йому вгодно. ¹⁴ І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього. ¹⁵ Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим. ¹⁶ Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім. ¹⁷ Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йор­дан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним. ¹⁸ І сиріяни побігли від ізраїль­тян, і знищив Давид у сиріян сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Совака воєначальника умертвив. ¹⁹ Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.

Глава 19. [1] 2 Цар. 10, 1. [3] 2 Цар. 10, 3. [4] 2 Цар. 10, 4. [11] 2 Цар. 10, 10. [13] 1 Цар. 3, 18. 2 Цар. 10, 12. 1 Мак. 3, 60. [16] 2 Цар. 10, 15. [19] 2 Цар. 10, 19.

Глава 20↑

Через рік, у той час, коли ца­рі виходять на війну, вивів Іоав військо і став розоряти землю аммонитян, і прийшов і обложив Равву. Давид же залишався в Єрусалимі. Іоав, завоювавши Равву, зруйнував її. ² І взяв Давид вінець царя їхнього­ з голови його, і в ньому виявилося­ ваги талант золота, і дорогоцінні камені були на ньому; і був він покладений на голову Давида. І дуже багато здобичі виніс з міста. ³ А народ, який був у ньому, вивів і умерт­в­­ляв їх пилами, залізними молотами­ і сокирами. Так зробив Давид з усіма містами аммонитян, і повер­нувся Давид і весь народ в Єрусалим.

⁴ Після того почалася війна з филистимлянами в Газері. Тоді Совохай хушатянин уразив Сафа, одного з нащадків рефаїмів. І вони смирилися. ⁵ І знову була війна з филистимлянами. Тоді Елханам, син Іаїра, вразив Лахмия, брата Голіафового, гефянина, у якого древко списа було, як навій у ткачів. ⁶ Була ще битва у Гефі. Там був один великий на зріст чоловік, у якого було по шість пальців, всього двадцять чотири. І він також був з нащадків рефаїмів. ⁷ Він ганьбив Ізраїля, але Іонафан, син Шими, брата Давидового, вразив його. ⁸ Це були народжені від рефаїмів у Гефі, і впали від руки Давида і від руки слуг його.

Глава 20. [1] 2 Цар. 11, 1; 12, 26. [2] 2 Цар. 12, 30. [4] 2 Цар. 21, 18. [5] 2 Цар. 21, 19. [6] 2 Цар. 21, 20. [7] 1 Цар. 16, 9; 17, 10.

Глава 21↑

І повстав сатана на Ізраїля,­ і підбурив Давида зробити пе­релік ізраїльтян. ² І сказав Давид Іоаву і начальникам у народі: підіть­ порахуйте ізраїльтян, від Вирсавії до Дана, і представте мені, щоб я знав число їх. ³ І сказав Іоав: нехай примножить Господь народ Свій у сто разів проти того, скільки є його. Чи не всі вони, господарю мій царю, раби господаря мого? Для чого ж вимагає цього господар мій? Щоб було поставлено це в провину Ізраїлю? ⁴ Але царське слово перемогло Іоава; і пішов Іоав, і обійшов увесь Ізраїль, і прийшов у Єрусалим. ⁵ І по­дав Іоав Давиду список народного перепису, і було всіх ізраїльтян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків, які оголюють меч, і юдеїв — чотириста сімдесят тисяч, які оголюють меч. ⁶ А левитів і веніаминян він не порахував між ними, тому що царське слово було противним Іоаву.

⁷ І не угодною була в очах Божих справа ця, і Він уразив Ізраїля. ⁸ І ска­зав Давид Богу: дуже згрішив я, зробивши це. І нині прости провину раба Твого, бо я зробив дуже нерозважливо. ⁹ І говорив Господь Гадові, прозорливцю Давидовому, і сказав: ¹⁰ піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання Я пропоную тобі, обери собі одне з них, — і Я пошлю його на тебе. ¹¹ І прийшов Гад до Давида і сказав йому: так говорить Господь: обирай собі: ¹² або три роки — голод, або три місяці будеш ти переслідуваний ворогами твоїми і меч ворогів твоїх буде досягати тебе; або три дні — меч Господній і моровиця на землі й ангел Господній, який знищує в усіх краях Ізраїля. Отже, розглянь, що мені відповісти Тому, Хто Послав мене зі словом. ¹³ І сказав Давид Га­дові: тяжко мені дуже, але нехай краще впаду в руки Господа, бо дуже велике милосердя Його, тільки б не впасти мені в руки людські. ¹⁴ І послав Господь моровицю на Ізраїля, і померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік. ¹⁵ І послав Бог ангела в Єру­салим, щоб знищувати його. І коли він почав знищувати, побачив Господь і пожалів про цю біду, і сказав ангелу-знищувачу: досить! тепер опусти руку твою. Ангел же Господній стояв тоді над током Орни ієвусеянина. ¹⁶ І підняв Давид очі свої, і по­бачив ангела Господнього, який стоїть між землею і небом, з оголеним у руці його мечем, простягнутим на Єрусалим; і впав Давид і ста­рій­шини, покриті веретищем, на обличчя свої. ¹⁷ І сказав Давид Богу: чи не я повелів порахувати народ? я згрішив, я зробив зло, а ці вівці що зробили? Господи, Боже мій! не­хай буде рука Твоя на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його. ¹⁸ І ангел Господ­ній сказав Гадові, щоб той сказав Да­виду: нехай Давид прийде і поставить жер­товник Господу на току Орни ієвусеянина.

¹⁹ І пішов Давид, за словом Гада, яке він говорив ім’ям Господнім. ²⁰ Орна повернувся, побачив ангела, і чотири сини його з ним сховалися. Орна молотив тоді пшеницю. ²¹ І прийшов Давид до Орни. Орна, глянувши і побачивши Давида, вийшов з току і поклонився Давиду лицем до землі. ²² І сказав Давид Орні: віддай мені місце під током, я побудую на ньому жертовник Господу; за справж­ню ціну віддай мені його, щоб припинилося знищення народу. ²³ І сказав Орна Давиду: візьми собі; нехай робить господар мій цар що йому вгодно; ось я віддаю і волів на всепалення, і молотильні знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; усе це віддаю задарма. ²⁴ І сказав цар Давид Орні: ні, я хочу купити в тебе за дійсну ціну, бо не стану я приносити твоєї власности Господу, і не буду приносити у всепалення взятого задарма. ²⁵ І дав Давид Орні за це місце шістсот сиклів золота. ²⁶ І спорудив там Давид жертовник Господу і підніс всепалення і мирні жертви; і призвав Господа, і Він почув його, пославши вогонь з неба на жертовник всепалення. ²⁷ І сказав Господь ангелові: поверни меч твій у піхви його. ²⁸ У цей час Давид, бачачи, що Господь почув його на току Орни ієву­сеянина, приніс там жертву.

²⁹ Скинія ж Господня, яку зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалення знаходилися в той час на висоті в Гаваоні. ³⁰ Й не міг Давид піти туди, щоб шукати Бога, тому що був наляканий мечем ангела Господнього.

Глава 21. [1] 2 Цар. 24, 1. [4] 2 Цар. 24, 4. [7] 1 Пар. 27, 24. [8] 2 Цар. 24, 10. [9] 2 Цар. 24, 11. 1 Цар. 9, 9. [11] 2 Цар. 24, 13. [13] 2 Цар. 24, 14. Плач. 3, 22. Сир. 2, 18. [15] 2 Цар. 24, 16. [17] 2 Цар. 24, 17. [18] 2 Цар. 24, 18. 2 Пар. 3, 1. [21] 2 Цар. 14, 4. [26] 2 Цар. 24, 25. Лев. 9, 24. 3 Цар. 18, 38. [29] 2 Цар. 6, 17. 2 Пар. 1, 3.

Глава 22↑

І сказав Давид: ось дім Господа Бога й ось жертовник для всепалення Ізраїля. ² І наказав Давид зібрати прибульців, які знаходилися в землі Ізраїльській, і поставив каменотесів, щоб обтесувати камені для побудови дому Божого. ³ І багато заліза для цвяхів до дверей воріт і для зв’язок заготував Да­вид, і багато міді без ваги, ⁴ і кедрових дерев без ліку, тому що сидоняни і тиряни доставили Давиду багато кедрових дерев. ⁵ І сказав Давид: Соломон, син мій, молодий і слабосилий, а дім, який слід побудувати для Господа, повинен бути дуже величним, на славу і прикрасу перед усіма землями: отже, я буду заготовляти для нього. І заготував Давид до смерти своєї багато.

⁶ І прикликав Соломона, сина свого, і заповів йому побудувати дім Господу Богу Ізраїлевому. ⁷ І сказав Давид Соломону: сину мій! у мене було на серці побудувати дім в ім’я Господа, Бога мого, ⁸ але було до мене слово Господнє, і сказано: «ти пролив багато крови і вів великі війни; ти не повинен будувати дому імені Моєму, тому що пролив багато крови на землю перед лицем Моїм. ⁹ Ось, у тебе народиться син: він буде чоловіком мирним; Я дам йому спокій від усіх ворогів його навкруги: тому ім’я йому буде Соломон. І мир і спокій дам Ізраїлю у дні його. ¹⁰ Він побудує дім імені Моєму, і він буде Мені сином, а Я йому отцем, і утверджу престіл царства його над Ізраїлем повік». ¹¹ І ни­ні, сину мій! нехай буде Господь з тобою, щоб ти мав благий успіх і побудував дім Господу Богу твоєму, як Він говорив про тебе. ¹² Нехай дасть тобі Господь сенс і розум, і поставить тебе над Ізраїлем; і дотримуйся закону Господа Бога твого. ¹³ Тоді ти будеш мати благий успіх, якщо будеш намагатися виконувати­ устави і закони, які заповів Господь Мойсеєві для Ізраїля. Будь твердим і мужнім, не бійся і не сумуй. ¹⁴ І ось, я за убогости моєї приготував для дому Господнього сто тисяч талантів золота і тисячу тисяч талантів срібла, а міді і залізу немає ваги, тому що їх безліч; і дерева і камені я також заготував, а ти ще додай до цього. ¹⁵ У тебе багато робітників і каменотесів, різьбярів і теслярів, і всяких здібних до всякої справи; ¹⁶ зо­лоту, сріблу і міді та залізу немає ліку: почни і роби; Господь буде з тобою.

¹⁷ І заповів Давид усім князям Із­раїлевим допомагати Соломону, синові його: ¹⁸ чи не з вами Господь Бог наш, Який дав вам спокій з усіх боків? тому що Він віддав у руки мої жителів землі, і підкорилася земля перед Господом і перед народом Його. ¹⁹ Отже, налаштуйте серце ваше і душу вашу на те, щоб шукати Господа Бога вашого. Встаньте і побудуйте святилище Господу Богу, щоб перенести ковчег завіту Господнього і священні сосуди у Божий дім, що споруджується імені Господньому.

Глава 22. [1] Втор. 12, 5. 1 Пар. 21, 26. [2] 2 Пар. 2, 17. 3 Цар. 5, 15. [5] 1 Пар. 29, 1. [7] 1 Пар. 17, 1. [8] 1 Пар. 28, 3. [9] 2 Цар. 7, 11; 12, 24. [10] 2 Цар. 7, 13. 3 Цар. 5, 5; 9, 5. Євр. 1, 5. [13] Втор. 31, 6. Нав. 1, 7. 3 Цар. 2, 2. [14] 1 Пар. 29, 2.

Глава 23↑

Давид, постарівши і наситив­шись життям, поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона. ² І зіб­рав усіх князів ізраїльських і священиків і левитів, ³ і перелі­чені були левити, від тридцяти років і вище, і було число їх, рахуючи поголовно, тридцять вісім тисяч чоловік. ⁴ З них призначені для справи в домі Господньому двадцять чотири тисячі, писарів же і суддів шість тисяч, ⁵ і чотири тисячі воротарів, і чотири тисячі, які прославляють Господа на музичних  інструментах, які він зробив для прославляння.

⁶ І розділив їх Давид на черги за си­нами Левія — Гирсоном, Каафою і Мерарі. ⁷ Із гирсонян — Лаедан і Шимей. ⁸ Сини Лаедана: перший Ієхи­їл, Зефам та Іоїль, троє. ⁹ Сини Шимея: Шеломиф, Хазиїл і Гаран, троє. Вони глави поколінь Лаеданових. ¹⁰ Ще сини Шимея: Іахаф, Зиза, Ієуш і Берія. Це сини Шимея, четверо. ¹¹ Іахаф був головним, Зиза другим; Ієуш і Берія мали дітей мало, і тому вони були в одному рахунку з домом батька. ¹² Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон і Озиїл, четверо.

¹³ Сини Амрама: Аарон і Мойсей. Аарон відділений був на присвяту до Святого Святих, він і сини його, навіки, щоб звершувати куріння перед лицем Господа, щоб служити Йому і благословляти ім’ям Його повіки. ¹⁴ А Мойсей, чоловік Божий, і сини його приєднані до коліна Левіїного. ¹⁵ Сини Мойсея: Гирсон і Єлиєзер. ¹⁶ Сини Гирсона: перший був Шевуїл. ¹⁷ Сини Єлиєзера були: перший Рехавія. І не було в Єлиєзера інших синів; у Рехавії ж було дуже багато синів. ¹⁸ Сини Іцгара: пер­ший Шеломиф. ¹⁹ Сини Хеврона: перший Ієрія і другий Амарія, третій Іахазиїл і четвертий Ієкамам. ²⁰ Сини Озиїла: перший Миха і другий Ішшия. ²¹ Сини Мерарині: Махлі і Муші. Сини Махлі: Єлеазар і Кис. ²² І помер Єлеазар, і не було в нього синів, а тільки дочки; і взяли їх за себе сини Киса, брати їхні. ²³ Сини Муші: Махлі, Едер та Іремоф — троє. ²⁴ Ось сини Левіїні, за домами батьків їхніх, глави родин, за поіменним численням їх поголовно, які відправляли діла служіння в домі Господньому, від двадцяти років і ви­ще. ²⁵ Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїлів, дав спокій народу Своєму­ й оселив його в Єрусалимі навіки, ²⁶ і левитам не треба носити скинію і всякі речі її для служіння в ній.

²⁷ Тому, за останніми повеліннями Давида, пораховані левити від двадцяти років і вище, ²⁸ щоб вони були при синах Ааронових, для служіння дому Господньому, у дворі й у прибудовах, для дотримання чистоти усього святилища і для виконан­ня всякої служби при домі Божому, ²⁹ для спостереження за хлібами пред­кладення і пшеничним борошном для хлібного приношення, і пріс­ними коржами, за печеним, сма­женим і за всякою мірою і вагою, ³⁰ і щоб ставали щоранку складати по­дяку і славословити Господа,­ також і ввечері, ³¹ і при усіх всепален­нях, що возносяться Господу в субо­ти, у ново­місяччя й у свята за числом, як написано про них, — постійно перед лицем Господа, ³² і щоб охороняли скинію одкровення і свя­тилище і синів Ааронових, братів сво­їх, при службах дому Господньому.

Глава 23. [1] 3 Цар. 1, 33. [3] Чис. 4, 3; 8, 24. [4] Втор. 16, 18. [5] 1 Пар. 9, 22. Єз. 40, 44. 2 Пар. 29, 25. [6] 2 Пар. 8, 14. 1 Пар. 6, 1. Вих. 6, 16. Чис. 3, 17; 26, 57. [12] Вих. 6, 18. [13] Вих. 6, 20. Чис. 3, 10. Євр. 5, 4. [15] Вих. 2, 22; 18, 3. [19] 1 Пар. 24, 23–24. [21] Вих. 6, 19. 1 Пар. 6, 19. [22] 1 Пар. 24, 28. [24] Чис. 8, 24. [28] 2 Пар. 31, 17.

Глава 24↑

І ось розподіл синів Аароно­вих: сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар. ² Надав і Авиуд померли раніше батька свого, синів же не було в них, і тому священствували Єлеазар та Іфамар. ³ І розподілив їх Давид — Садока із синів Єлеазара, й Ахимелеха із синів Іфамара, за чергою на службу їх. ⁴ І сталося, що між синами Єлеазара глав поколінь більше, ніж між синами Іфамара. І він розподілив їх так: із синів Єлеазара шістнадцять глав родин, а із синів Іфамара вісім. ⁵ Розподіляв же їх за жеребами, тому що головними у святилищі­ і головними перед Богом були з синів­ Єлеазара і з синів Іфамара, ⁶ і запи­сував їх Шемаія, син Нафанаїла, пи­сар з левитів, перед лицем царя і князів і перед священиком Садоком і Ахимелехом, сином Авиафара, і перед главами родин священичих і левитських: брали при киданні жереба одну родину з роду  Єлеазарового, потім брали з роду  Іфамарового. ⁷ І випав перший жереб Ієгоїариву, другий Ієдаії, ⁸ третій Хариму, четвертий Сеориму, ⁹ п’ятий Малхію, шостий Миямину, ¹⁰ сьомий Гаккоцу, восьмий Авиї, ¹¹ дев’ятий Ієшую, десятий Шеханії, ¹² одинадцятий Ели­ашиву, дванадцятий Іакиму, ¹³ три­надцятий Хушаю, чотирнадцятий Ієшеваву, ¹⁴ п’ятнадцятий Вилзі, шіст­­надцятий Імеру, ¹⁵ сімнадцятий Хезиру, вісімнадцятий Гапицецу, ¹⁶ дев’ятнадцятий Петахії, двадцятий Єзекиїлю, ¹⁷ двадцять перший Іахину, двадцять другий Гамулу, ¹⁸ двадцять третій Делаії, двадцять четвертий Маазії. ¹⁹ Ось порядок їх при служінні їх, як їм приходити в дім Господній, за уставом їхнім через Аарона, батька їхнього, як заповів йому Господь Бог Ізраїлів.

²⁰ У інших синів Левія — розподіл: із синів Амрама: Шуваїл; із синів Шуваїла: Ієдія; ²¹ від Рехавії: із синів Рехавії Ішшія був перший; ²² від Іцгара: Шеломоф; із синів Ше­ломофа: Іахав; ²³ із синів Хеврона: перший Ієрія, другий Амарія, третій Іахазиїл, четвертий Ієкамам. ²⁴ Із синів Озиїла: Миха; із синів Михи: Шамир. ²⁵ Брат Михи Ішшія; із синів Ішшії: Захарія. ²⁶ Сини Мерарі: Махлі і Муші; з синів Іаазії: Бено. ²⁷ Із синів Мерарі в Іаазії: Бено і Шогам, і Заккур та Іврі. ²⁸ У Мах­лія — Єлеазар; у нього синів не було. ²⁹ У Киса: із синів Киса: Ієрахмиїл; ³⁰ сини Муші: Махлі, Едер та Ієримоф. Ось сини левитів за поколіннями їх. ³¹ Кидали і вони жереб, на­рівні з братами своїми, синами Ааро­новими, перед лицем царя Давида і Садока й Ахимелеха, і глав родин священичих і левитських: глава родини нарівні з меншим братом своїм.­

Глава 24. [1] Чис. 3, 2. [2] Чис. 3, 4; 26, 61. [5] Лк. 1, 5. [6] 1 Пар. 18, 16. [9] Єр. 21, 1. [19] 2 Пар. 31, 2. 4 Цар. 11, 5. [23] 1 Пар. 23, 19. [28] 1 Пар. 23, 22. [30] 1 Пар. 23, 23. [31] 1 Пар. 25, 8.

Глава 25↑

І відокремив Давид і начальники війська на службу синів Асафа, Емана та Ідифуна, щоб вони провіщали на цитрах, псалтирях і кимвалах; і були відраховані вони на справу служіння свого: ² із синів Асафа: Заккур, Йосиф, Ієфанія й Ашарела сини Асафа, під керівництвом Асафа, який грав за настановою царя. ³ Від Ідифуна сини Ідифуна: Гедалія, Цері, Ісая, Семей, Хашавія і Маттафія, шестеро, під керівництвом батька свого Ідифуна, який грав на цитрі у славу і хвалу Господа. ⁴ Від Емана сини Емана: Буккія, Матфанія, Озиїл, Шевуїл та Ієримоф, Хананія, Ханані, Елиафа, Гиддалті, Ромамті-Езер, Іошбекаша, Маллофі, Гофир і Махазіоф. ⁵ Усі ці сини Емана, прозорливця царського, за словами Божими, щоб піднімати славу його. І дав Бог Еману чотирнадцять синів і трьох дочок. ⁶ Усі вони під керівництвом батька свого співали в домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами при служінні в домі Божому, за вказівкою царя, або Асафа, Ідифуна й Емана. ⁷ І було число їх із братами їхніми, навчених співати перед Господом, усіх, що знають цю справу, двісті вісімдесят вісім.

⁸ І кинули вони жереб про чергу служіння, малий нарівні з більшим, вчителі нарівні з учнями. ⁹ І випав перший жереб Асару для Йосифа; другий Гедалії з братами його і сина­ми його; їх було дванадцять; ¹⁰ третій­ Заккуру із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹¹ четвертий Іцрію із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹² п’ятий Нефанії із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹³ шостий Буккії із сина­ми його і братами його; їх — дванад­цять; ¹⁴ сьомий Ієсареле із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁵ восьмий Ісаї із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁶ дев’ятий Матфанії із синами його і брата­ми його; їх — дванадцять; ¹⁷ десятий Шимею із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁸ одинадцятий Азариїлу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁹ дванадцятий Хашавії із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁰ тринадцятий Шуваїлу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²¹ чотирнадцятий Маттафії із синами його і братами його; їх — дванад­цять; ²² п’ятнадцятий Ієримофу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²³ шістнадцятий Хананії із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁴ сімнадцятий Іошбе­каші із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁵ вісімнадцятий Ханані із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁶ дев’ятнад­цятий Маллофію із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁷ два­д­цятий Еліафе із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁸ двад­цять перший Гофиру із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁹ двад­цять другий Гиддалтію із синами його і братами його; їх — дванадцять; ³⁰ двадцять третій Махазіофу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ³¹ двадцять четвертий Ромамті-Езеру із синами його і братами його; їх — дванадцять.

Глава 25. [1] Чис. 4, 23. Сир. 47, 11. 2 Пар. 5, 12. [4] 3 Цар. 16, 1. [7] 1 Цар. 10, 5. [8] 1 Пар. 24, 31.

Глава 26↑

Ось розподіл воротарів: з кореян: Мешелемія, син Корея, із синів Асафових. ² Сини Мешелемії: первісток Захарія, другий Ієдиа­їл, третій Зевадія четвертий Іафниїл, ³ п’ятий Елам, шостий Ієгоханан, сьомий Елиєгоенай. ⁴ Сини Овед-Едома: первісток Шемаія, другий Ієгозавад, третій Іоах, четвертий Сахар, п’ятий Нафанаїл, ⁵ шостий Аммиїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеульфай, тому що Бог благословив його. ⁶ У си­на його Шемаії народилися також сини, начальники у своєму роді, тому що вони були люди сильні. ⁷ Сини Шемаії: Офні, Рефаїл, Овед і Елзавад, брати його, люди сильні, Елія, Семахія [і Ієваком]. ⁸ Усі вони із синів Овед-Едома; вони і сини їхні, і брати їхні були люди старанні і до служби здібні: їх було в Овед-Едома шістдесят два. ⁹ У Мешелемії синів і братів, людей здібних, було вісімнадцять. ¹⁰ У Хоси, із синів Мерариних, сини: Шимрі головний, — хоча він не був первістком, але батько його поставив його головним; ¹¹ другий Хелкія, третій Тевалія, четвертий Захарія; усіх синів і братів у Хо­си було тринадцять. ¹² Ось розпо­діл воротарів за главами родин, здіб­­них до служби разом із братами їхні­ми, для служіння в домі Господ­ньому. ¹³ І кинули вони жереби, як малий, так і великий, за своїми родинами, на кожні ворота. ¹⁴ І випав жереб на схід Шелемії; і Захарії, синові його, розумному радникові, кинули жереб, і випав йому жереб на північ; ¹⁵ Овед-Едому на південь, а синам його при коморах. ¹⁶ Шупи­му і Хосе на захід, біля воріт Шаллехет, де до­рога піднімається і де сторожа навпроти сторожі. ¹⁷ На схід по шість левитів, на північ по чотири, на південь по чотири, а при коморах по два. ¹⁸ На захід біля притвору на до­розі по чотири, а біля самого притвору по два. ¹⁹ Ось розподіл ворота­рів із синів Кореєвих і синів Мерариних.

²⁰ Левити ж, брати їхні, дивилися­ за скарбами дому Божого і за скарб­ницями посвячених речей. ²¹ Сини Лаедана, сина Герсонового — від Лаедана, гла́ви родин від Лаедана герсонського: Ієхиїл. ²² Сини Ієхиїла: Зефам та Іоїль, брат його, дивилися за скарбами дому Господнього, ²³ разом з нащадками Амрама, Іцгара, Хеврона, Озиїла. ²⁴ Шевуїл, син Гирсона, сина Мойсеєвого, був головним наглядачем за скарбницями. ²⁵ У брата його Єлиєзера син Рехавія, у нього син Ісая, у нього син Іорам, у нього син Зихрій, у нього син Шеломиф. ²⁶ Шеломиф і брати­ його дивилися за всіма скарбницями посвячених речей, які посвятив цар Давид і гла́ви родин і тисячоначальники, стоначальники і проводирі війська. ²⁷ Із завоювань і зі здоби­чі вони присвячували на підтримку дому Господнього. ²⁸ І все, що посвятив Самуїл пророк, і Саул, син Киса, й Авенир, син Нира, й Іоав, син Саруї, усе посвячене було на руках у Шеломифа і братів його.

²⁹ Із племені Іцгарового: Хенанія і сини його призначені на зовнішнє служіння в ізраїльтян, писарями і суддями. ³⁰ Із племені Хевронового: Хашавія і брати його, люди мужні, тисяча сімсот, мали нагляд над Ізраїлем по цей бік Йордану на захід, у всяких справах служіння Господнього й у службі царській. ³¹ У племені Хевронового Ієрія був главою хевронян, у їхніх родах, у поколіннях. У сороковий рік царювання Давида вони перелічені, і знайдені між ними люди мужні в Іазері галаадському. ³² І брати його, люди здібні, дві тисячі сімсот, були глави родин.­ Їх поставив цар Давид над коліном Рувимовим і Гадовим і половиною коліна Манассіїного, в усіх справах Божих і справах царя.

Глава 26. [1] Пс. 41, 1. [13] 1 Пар. 24, 31. [20] 3 Цар. 7, 51. [21] 1 Пар. 23, 8. [24] 1 Пар. 23, 16. [26] 3 Цар. 7, 51. [27] Чис. 31, 28. [28] 1 Цар. 9, 9. 1 Пар. 9, 22. [31] 1 Пар. 23, 19.

Глава 27↑

Ось сини Ізраїлеві за числом їх, глави родин, тисячоначальники і стоначальники й управителі, які за відділеннями служили цареві в усіх справах, приходячи і відходячи кожного місяця, в усі місяці року. У кожному відділенні було їх по двадцять чотири тисячі. ² Над пер­шим відділенням, у першому місяці,­ начальствував Іашовам, син Завдиїла; у його відділенні було двадцять чотири тисячі; З він був із синів Фа­реса, головний над усіма воєначаль­никами у перший місяць. ⁴ Над відділенням другого місяця був Додай ахохиянин; у відділенні його був і князь Миклоф, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі. ⁵ Третій головний воєначальник, для тре­ть­ого місяця, Ванея, син Іодая, свя­щеника, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі: ⁶ цей Ванея — один із тридцяти хоробрих і начальник над ними, і в його відділенні знаходився Аммизавад, син його. ⁷ Четвертий, для четвертого місяця, був Асаїл, брат Іоава, і після нього Завадія, син його, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ⁸ П’ятий, для п’ятого місяця, князь Шамгуф ізрахитянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ⁹ Шос­тий, для шостого місяця, Іра, син Іккеша, фекоянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹⁰ Сьомий, для сьомого місяця, Хелец пелонитянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹¹ Восьмий, для восьмого місяця, Со­вохай хушатянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹² Дев’ятий, для дев’ятого мі­сяця, Авиєзер анафофянин, із синів Веніамінових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹³ Десятий, для десятого місяця, Магарай нетофафянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹⁴ Одинадцятий, для одинадцятого місяця, Ванея пирафонянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹⁵ Дванадцятий, для дванадцятого місяця, Хел­­дай нетофафянин, з нащадків Гофониїла, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.

¹⁶ А над колінами Ізраїлевими, — у рувимлян головним начальником був Єлиєзер, син Зихри; у Симеона — Сафатія, син Маахи; ¹⁷ у Левія — Хашавія, син Кемуїла; в Аарона — Садок; ¹⁸ в Іуди — Елиав, із братів Давида; у Іссахара — Омрі, син Михаїла; ¹⁹ у Завулона–Ішмаія, син Овадії; у Неффалима — Ієримоф, син Азриїла; ²⁰ у синів Єфремових — Осія, син Азазії; у половини коліна Манассіїного — Іоїль, син Федаії; ²¹ у половини коліна Манассії в Галааді — Іддо, син Захарії; у Веніаміна — Іаасиїл, син Авенира; ²² у Дана — Азариїл, син Ієрохама. Ось вожді колін Ізраїлевих. ²³ Давид не робив переліку тих, які були від двадцяти років і нижче, тому що Господь сказав, що Він примножить Ізраїля, як зірки небесні. ²⁴ Іоав, син Саруї, почав робити перелік, але не скінчив. І був за це гнів Божий на Ізраїля, і не ввійшов той перелік у літопис царя Давида.

²⁵ Над скарбами царськими був Азмавеф, син Адиїлів, а над запасами в полі, у містах, і в селах, і у вежах — Іонафан, син Уззії; ²⁶ над тими, що займаються польовими роботами, землеробством — Езрій, син Хелува; ²⁷ над виноградниками — Шимей з Рами, а над запасами вина у виноградниках — Завдій із Шефама; ²⁸ над оливами і смоковни­цями в долині — Баал Ханаан гедеритянин, а над запасами деревинної­ олії — Іоас; ²⁹ над великою худобою, що паслася в Шароні, — Шитрай шаронянин, а над худобою в долинах — Шафат, син Адлая; ³⁰ над верблюдами — Овил ісмаїльтянин; над ослицями — Ієхдія меронифянин; ³¹ над дрібною худобою — Іазиз агаритянин. Усі ці були начальниками над майном, що було в царя Давида.­

³² Іонафан, дядько Давидів, був радником, чоловік розумний і писар; Ієхиїл, син Хахмоніїв, був при синах царя; ³³ Ахитофел був радником царя; Хусій архитянин — другом царя; ³⁴ після ж Ахитофела Іодай, син Ванеї, та Авиафар, а Іоав був воєначальником у царя.

Глава 27. [4] 2 Цар. 23, 9. 1 Пар. 11, 12. [5] 2 Цар. 23, 20. [6] 2 Цар. 23, 22. [11] 2 Цар. 21, 18. [14] 2 Цар. 23, 20, 30. [15] 2 Цар. 23, 29. [23] Чис. 1, 3. Бут. 15, 5; 22, 17. [24] 1 Пар. 21, 7. [29] Іс. 33, 9. [32] 2 Цар. 13, 3; 21, 21. [33] 2 Цар. 15, 12, 37. [34] 2 Цар. 8, 16; 20, 23.

Глава 28↑

І зібрав Давид в Єрусалим усіх вождів ізраїльських, начальників колін і начальників відділень, які служили царю, і тисячоначальників, і стоначальників, і тих, що завідували усім майном і стадами царя і синів його з євнухами, воєначальників і всіх хоробрих мужів. ² І став Давид цар на ноги свої і сказав: послухайте мене, брати мої і народ мій! було в мене на серці побудувати дім спокою для ковчега завіту Господнього і для підніжжя ніг Бога нашого, і потрібне для будівлі я приготував. ³ Але Бог сказав мені: не будуй дому імені Моєму, тому що ти людина войовнича і проливав кров. ⁴ Однак же обрав Господь Бог Ізраїлів мене з усього дому батька мого, щоб бути мені царем над Ізраїлем вічно, тому що Іуду обрав Він князем, а в домі Іуди дім батька мого, а із синів батька мого мене благозволив поставити царем над усім Ізраїлем, ⁵ з усіх же синів моїх, — тому що багато синів дав мені Господь, — Він обрав Соломона, сина мого, сидіти на престолі царства Господнього над Ізраїлем, ⁶ і сказав мені: Соломон, син твій, побудує дім Мій і двори Мої, тому що Я обрав його Собі за сина, і Я буду йому Отцем; ⁷ і зміцню царство­ його повіки, якщо він буде твердий у виконанні заповідей Моїх і уставів Моїх, як до цього дня. ⁸ І тепер перед очима всього Ізраїля, зібрання Господнього, й у вуха Бога нашого говорю: дотримуйтесь і тримайтеся всіх заповідей Господа Бога вашого, щоб володіти вам цією доброю землею і залишити її після себе у спадщину дітям своїм навіки; ⁹ і ти, Соломоне, сину мій, знай Бога батька твого і служи Йому від усього сер­ця і від усієї душі, тому що Господь випробовує всі серця і знає всі рухи думок. Якщо будеш шукати Його, то знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди. ¹⁰ Дивися ж, коли Господь обрав тебе побудувати дім для святилища, будь твердий і роби.

¹¹ І віддав Давид Соломону, синові своєму, креслення притвору і дому його, і комор його, і світлиць його, і внутрішніх покоїв його, і дому для ковчега, ¹² і креслення всього, що бу­­ло­ в нього на душі, дворів дому Гос­под­нього і всіх кімнат навколо, скарб­­­ниць дому Божого і скарбниць речей посвячених, ¹³ і священичих і левитських відділень, і всякого служ­­бового діла в домі Господньому, і всіх служ­бових сосудів дому Господнього,­¹⁴ зо­лотих речей, із зазначенням ва­ги, всіх службових сосудів, усіх речей срібних, із зазначенням ваги, для всякого з сосудів службових. ¹⁵ І дав золота для світильників і золотих лампад їх, із зазначенням ваги кож­ного зі світильників і лампад його, також світильників срібних, із зазначенням ваги кожного­ світильника і лампад його, зважаючи на службове призначення кожно­го світильника; ¹⁶ і золота для столів­ предкладення хлібів, для кож­ного зо­лотого стола, і срібла для столів срібних, ¹⁷ і виделок, і чаш і кро­пиль­­ниць з чистого золота, і золотих блюд, з зазначенням ваги кожного блюда, і срібних блюд, із зазначенням ваги кожного блюда, ¹⁸ і для жертовника куріння з литого золота із зазначенням ваги, і обладнання колісниці із золотими херувимами, що розпростирають крила і покривають ковчег завіту Господнього. ¹⁹ Усе це написане від Господа, говорив Давид, як Він напоумив мене на всі діла будівництва.

²⁰ І сказав Давид синові своєму Соломону: будь твердим і мужнім, і приступай до справи, не бійся і не жахайся, тому що Господь Бог, Бог мій, з тобою; Він не відступить від тебе і не залишить тебе, доки не зробиш усієї справи, необхідної для дому Господнього. ²¹ І ось відділення священиків і левитів, для всякої служби при домі Божому. І в тебе є для всякої справи старанні люди, майстерні для всякої роботи, і начальники і весь народ готові до всіх твоїх наказів.

Глава 28. [2] 2 Цар. 7, 2. 1 Пар. 17, 1. Діян. 7, 46. [3] 1 Пар. 22, 8. [4] Бут. 49, 8, 10. 1 Цар. 16, 12. [5] 3 Цар. 3, 6. 2 Пар. 1, 8. Прем. 9, 7. [6] 2 Цар. 7, 13. 3 Цар. 5, 5. 1 Пар. 17, 11. [7] 2 Цар. 7, 13. 1 Пар. 17, 12. [9] 1 Цар. 16, 7. Пс. 7, 10. Єр. 11, 20; 17, 10; 20, 12. Одкр. 2, 23. [11] Вих. 25, 9. [12] 3 Цар. 6, 5. [20] Втор. 31, 6. 1 Пар. 22, 13. Євр. 13, 5.

Глава 29↑

І сказав цар Давид усьому зіб­­­ранню: Соломон, син мій, якого одного обрав Бог, молодий і слабосилий, а справа ця велика, тому що не для людини дім це, а для Господа Бога. ² Всіма силами я заготував для дому Бога мого золото­ для золотих речей і срібло для срібних, і мідь для мідних, залізо для залізних, і дерево для дерев’яних, камені онікса і камені вставні, камені красиві і різнобарвні, і всякі дорогі камені, і багато мармуру; ³ і ще з любови моєї до дому Бога мого, є в мене скарб власний із золота і сріб­ла, і його я віддаю для дому Бога мого, зверх усього, що приготував я для святого дому: ⁴ три тисячі талан­тів золота, золота офирського, і сім тисяч талантів срібла чистого, для обкладання стін у домі, ⁵ для кожної із золотих речей, і для кожної зі срібних, і для усякого виробу рук мистецьких. Чи не виявить ревність ще хто жертвувати сьогодні для Господа?

⁶ І стали жертвувати начальники родин і начальники колін Ізраїлевих, і начальники тисяч і сотень, і началь­ники над маєтками царя. ⁷ І дали на спорудження дому Божого п’ять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, і срібла десять тисяч талантів, і міді вісімнадцять тисяч талантів, і заліза сто тисяч талантів. ⁸ І у кого знайшлися коштовні камені, ті віддавали і їх у скарбницю дому Господнього, на руки Ієхиїлу герсонитянину. ⁹ І радів народ ревності їх, тому що вони від усього серця жертвували Господу, також і цар Давид дуже радів.

¹⁰ І благословив Давид Господа перед усім зібранням, і сказав Давид: благословенний Ти, Господи Бо­же Ізраїля, батька нашого, від віку і до віку! ¹¹ Твоя, Господи, велич, і могутність, і слава, і перемога і краса, й усе, що на небі і на землі, Твоє: Твоє, Господи, царство, і Ти вище за все, як Владика. ¹² І багатст­во і слава від лиця Твого, і Ти володарюєш над усім, і в руці Твоїй сила і могутність, і у владі Твоїй звеличувати і зміцнювати усе. ¹³ І нині, Боже наш, ми славословимо Тебе і хвалимо величне ім’я Твоє. ¹⁴ Бо хто я і хто народ мій, що ми мали можливість так жертвувати? Але від Тебе все, і від руки Твоєї отримане ми віддали Тобі, ¹⁵ тому що подорожні ми перед Тобою і прибульці, як і всі батьки наші, як тінь дні наші на зем­лі, і немає нічого міцного. ¹⁶ Господи Боже наш! уся ця безліч, що приготували ми для побудови дому Тобі, святому імені Твоєму, від руки Твоєї вона, й усе Твоє. ¹⁷ Знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серце і лю­биш щире серце: я від щирого серця мого пожертвував усе це, і нині бачу, що і народ Твій, який тут знаходиться, з радістю жертвує Тобі. ¹⁸ Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! збережи це повік, це виявлення думок серця народу Твого, і направ серце їх до Тебе. ¹⁹ Соломону ж, синові моєму, дай серце праведне, щоб дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх і уставів Твоїх, і виконати все це і побудувати дім, для якого я зробив приготування.

²⁰ І сказав Давид усьому зібранню: благословіть Господа Бога нашого. — І благословило все зібрання Господа Бога батьків своїх, і впало, і поклонилося Господу і царю. ²¹ І принесли Господу жертви, і піднесли все­палення Господу, на другий після цього день: тисячу тельців, тисячу баранів, тисячу агнців з їх узливаннями, і багато жертв від усього Ізраїля. ²² І їли і пили перед Господом у той день, з великою радістю; і в другий раз поставили царем Соломона, сина Давидового, і помазали перед Господом на правителя верховного, а Садока на свяще­ника. ²³ І сів Соломон на престолі Господньому як цар, замість Давида, батька свого, і був благоуспішним, і весь Ізраїль підкорився йому. ²⁴ І всі начальники і сильні, також і всі сини царя Давида підкорилися Соломону цареві. ²⁵ І звеличив Господь Соломона перед очима всього Ізраїля, і дарував йому славу царства, якої не мав раніше нього жоден цар в Ізраїлі.

²⁶ І Давид, син Ієссеїв, царював над усім Ізраїлем. ²⁷ Часу царюваня його над Ізраїлем було сорок років: у Хевроні царював він сім років, і в Єрусалимі царював тридцять три роки. ²⁸ І помер у добрій старості, насичений життям, багатством і славою; і став царем Соломон, син його, замість нього.

²⁹ Діла царя Давида, перші й ос­танні, описані в записах Самуїла про­видця й у записах Нафана пророка й у записах Гада прозорливця, ³⁰ також і все царювання його, і муж­ність його, і події, які трапилися з ним і з Ізраїлем і з усіма земними царствами.

Глава 29. [1] 1 Пар. 22, 5. [2] 1 Пар. 22, 14. Діян. 7, 46. [5] Вих. 32, 29; 35, 5. [9] 2 Пар. 31, 8. [11] Мф. 6, 13. 1 Тим. 1, 17. Одкр. 4, 10. [12] 2 Пар. 20, 6. [14] Іов. 35, 7. Флп 2, 13. [15] Пс. 38, 13; 89, 9. Прем. 2, 5. [17] 1 Пар. 28, 9. Діян. 1, 24. [18] Вих. 3, 6; 4, 5. [22] 3 Цар. 1, 33; 2, 35; 4, 20. [23] 3 Цар. 2, 12. [25] 3 Цар. 3, 13. [26] 3 Цар. 2, 11. [27] 2 Цар. 5, 5. [28] Бут. 25, 8.

Опубліковано: 06.09.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.