«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Глава 1↑

Після смерти Ісуса запитували сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними? ² І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його. ³ Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати з хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон. ⁴ І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік. ⁵ У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян. ⁶ Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його. ⁷ Тоді сказав Адоні-Везек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там. ⁸ І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню. ⁹ Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях. ¹⁰ І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнакового]. ¹¹ Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер. ¹² І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину. ¹³ І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Халевового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою. ¹⁴ Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі? ¹⁵ [Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні. ¹⁶ І сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеєвого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу. ¹⁷ І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма. ¹⁸ Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Екрон з передмістями його [і Азот з околицями його].

¹⁹ Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці. ²⁰ І віддали Халеву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових. ²¹ Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусеями з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня. ²² І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними. ²³ [І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз]. ²⁴ І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість. ²⁵ Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили. ²⁶ Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день. ²⁷ І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегиддона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій. ²⁸ Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх. ²⁹ І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину]. ³⁰ І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину. ³¹ І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Сидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова. ³² І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх. ³³ І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками. ³⁴ І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину. ³⁵ І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїалоні і Шаалвимі; але рука синів Йосифових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх. ³⁶ Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі.

Глава 1. [1] Чис. 27, 21. Суд. 20, 18. [2] Бут. 49, 8. [3] Втор. 33, 7. [4] 1 Цар. 11, 8. [6] 2 Цар. 4, 12. [7] Лев. 24, 20. Мф. 7, 2. [8] Нав. 15, 63; 18, 28. [10] Нав. 15, 14. [11] Нав. 12, 13; 15, 15. [12] Нав. 15, 16. [13] 1 Пар. 4, 13. [14] Нав. 15, 18. [15] Бут. 33, 11. [16] 1 Цар. 15, 6. [17] Втор. 2, 34. Чис. 14, 45. [18] 4 Цар. 1, 2. [19] Нав. 17, 16. [20] Чис. 14, 24. Нав. 14, 13; 15, 13. [21] Нав. 15, 63; 18, 28. [22] Нав. 16, 1. [23] Бут. 28, 19. [25] Нав. 6, 24. [26] Нав. 16, 2. [27] Нав. 17, 11; 21, 25. 1 Цар. 31, 10. [29] Нав. 16, 10; 21, 21. [31] Нав. 15, 44; 19, 29. [34] Суд. 18, 1. [35] Нав. 19, 42.

Глава 2↑

І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: «не порушу завіту Мого з вами повік; ² і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте». Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили? ³ І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю. ⁴ Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав. ⁵ Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу.

⁶ Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю, ⁷ тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю. ⁸ Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років, ⁹ і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша; ¹⁰ і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, — ¹¹ тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа і стали служити Ваалу; ¹² залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа; ¹³ залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті.

¹⁴ І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми. ¹⁵ Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно. ¹⁶ І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх; ¹⁷ але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорюючись заповідям Господнім. Вони так не робили. ¹⁸ Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх. ¹⁹ Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї. ²⁰ І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав з батьками їх, і не слухає голосу Мого, ²¹ і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, — ²² щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні? ²³ І залишив Господь народи ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса.

* Ті, що плачуть.

Глава 2. [1] Вих. 3, 2; 14, 19. Бут. 17, 7. [2] Вих. 23, 32; 34, 13. [3] Нав. 23, 13. Вих. 23, 33; 34, 12. [6] Нав. 24, 28. [7] Нав. 24, 31. [8] Нав. 24, 29. [9] Нав. 19, 50. [11] Суд. 3, 7. [12] Притч. 29, 18. [13] Чис. 25, 3. Суд. 8, 33. [14] Суд. 3, 8. Пс. 43, 13. Іс. 50, 1. [16] Суд. 3, 9. Діян. 13, 20. [17] Лев. 17, 7. [18] Суд. 10, 16. [20] Суд. 3, 8. [21] Нав. 23, 13. [22] Втор. 8, 2. Суд. 3, 4. Мф. 6, 13.

Глава 3↑

Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, — ² для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її: ³ п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф. ⁴ Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея. ⁵ І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв, ⁶ і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх. ⁷ І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті. ⁸ І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Хусарсафема, царя Месопотамського, і служили сини Ізраїлеві Хусарсафему вісім років. ⁹ Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового. ¹⁰ На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема. ¹¹ І спочивала земля сорок років. І помер Гофониїл, син Кеназа.

¹² Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавитського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа. ¹³ Він зібрав до себе [усіх] аммонитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм. ¹⁴ І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років. ¹⁵ Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському. ¹⁶ Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна, ¹⁷ [і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним. ¹⁸ Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари, ¹⁹ то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому. ²⁰ Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним]. ²¹ [Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його, ²² так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини. ²³ І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув. ²⁴ Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті. ²⁵ Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий. ²⁶ Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф. ²⁷ Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними. ²⁸ І сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моаву, і не давали нікому переходити. ²⁹ І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік. ³⁰ Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.] ³¹ Після нього був Самегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля.

Глава 3. [1] Вих. 23, 29. Втор. 7, 22. [3] Нав. 13, 3. Втор. 3, 8. [4] Втор. 8, 2. Суд. 2, 22. [6] Вих. 23, 32; 34, 16. Втор. 7, 3. [7] Єр. 7, 9. [8] Суд. 2, 14. [9] Нав. 15, 17. Суд. 2, 16; 4, 3. [11] Суд. 8, 28. [12] Суд. 4, 1; 6, 1. 1 Цар. 12, 9. [20] Чис. 23, 16. [31] Суд. 5, 6.

Глава 4↑

Коли помер Аод, сини Ізраїлеві стали знову робити зле перед очима Господа. ² І віддав їх Господь у руки Іавина, царя Ханаанського, який царював у Асорі; воєначальником у нього був Сисара, який жив у Харошеф-Гоїмі. ³ І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, тому що в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він жорстоко гнітив синів Ізраїлевих двадцять років.

⁴ У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лапидофова; ⁵ вона жила під Пальмою Девориною, між Рамою і Вефилем, на горі Єфремовій; і приходили до неї [туди] сини Ізраїлеві на суд. ⁶ [Девора] послала і покликала Варака, сина Авиноамового, з Кедеса Неффалимового, і сказала йому: повеліває [тобі] Господь Бог Ізраїлів: піди, піднімись на гору Фавор і візьми з собою десять тисяч чоловік із синів Неффалимових і синів Завулонових; ⁷ а Я приведу до тебе, до потоку Киссону, Сисару, воєначальника Іавинового, і колісниці його і багатолюдне [військо] його, і віддам його в руки твої. ⁸ Варак сказав їй: якщо ти підеш зі мною, піду; а якщо не підеш зі мною, не піду; [тому що я не знаю дня, в який пошле Господь ангела зі мною]. ⁹ Вона сказала [йому]: піти піду з тобою; тільки [знай, що] не тобі вже буде слава в цьому поході, в який ти йдеш; але в руки жінки віддасть Господь Сисару. І встала Девора і пішла з Вараком у Кедес. ¹⁰ Варак скликав завулонян і неффалимлян у Кедес, і пішли слідом за ним десять тисяч чоловік, і Девора пішла з ним. ¹¹ Хевер кенеянин відокремився тоді від кенеян, синів Ховава, родича Мойсеєвого, і розкинув намет свій біля діброви в Цааннимі біля Кедеса.

¹² І донесли Сисарі, що Варак, син Авиноамів, піднявся на гору Фавор. ¹³ Сисара скликав усі колісниці свої, дев’ятсот залізних колісниць, і весь народ, який у нього, з Харошеф-Гоїма до потоку Киссону. ¹⁴ І сказала Девора Вараку: встань, тому що це той день, в який Господь віддасть Сисару в руки твої; Сам Господь піде перед тобою. І зійшов Варак з гори Фавор, і за ним десять тисяч чоловік. ¹⁵ Тоді Господь привів у замішання Сисару і всі колісниці його і все ополчення його від меча Варака, і зійшов Сисара з колісниці [своєї] і побіг пішки. ¹⁶ Варак переслідував колісниці [його] і ополчення до Харошеф-Гоїма, і загинуло все ополчення Сисарине від меча, не залишилося нікого. ¹⁷ Сисара ж утік пішки у намет Іаїлі, дружини Хевіра кенеянина; тому що між Іавином, царем Асорським, і домом Хевера кенеянина був мир. ¹⁸ І вийшла Іаїль назустріч Сисарі і сказала йому: зайди, господарю мій, зайди до мене, не бійся. Він зайшов до неї в намет, і вона покрила його килимом [своїм]. ¹⁹ [Сисара] сказав їй: дай мені трохи води напитися, я пити хочу. Вона розв’язала міх з молоком, і напоїла його і знову покрила його. ²⁰ [Сисара] сказав їй: стань біля дверей намету, і якщо хто прийде і запитає в тебе і скаже: «чи немає тут кого?», ти скажи: «ні». ²¹ Іаїль, дружина Хеверова, взяла кіл від намету, і взяла молот у руку свою, і підійшла до нього тихенько, і встромила кіл у скроню його так, що приколола до землі; а він спав від утоми — і помер. ²² І ось, Варак женеться за Сисарою. Іаїль вийшла назустріч йому і сказала йому: ввійди, я покажу тобі людину, яку ти шукаєш. Він увійшов до неї, і ось, Сисара лежить мертвим, і кіл у скроні його.

²³ І смирив [Господь] Бог у той день Іавина, царя Ханаанського, перед синами Ізраїлевими. ²⁴ Рука синів Ізраїлевих посилювалася більше і більше над Іавином, царем Ханаанським, доки не знищили вони Іавина, царя Ханаанського.

Глава 4. [2] 1 Цар. 12, 9. [3] Суд. 3, 9. Нав. 17, 16. [6] 1 Цар. 12, 11. [7] Суд. 5, 21. 3 Цар. 18, 40. [10] Суд. 5, 18. [11] Чис. 10, 29; 24, 21. [14] 2 Цар. 5, 24. [15] Пс. 82, 10. [16] Суд. 3, 29. [17] Пс. 82, 10. [19] Суд. 5, 25. [21] Юдиф. 13, 1. [23] Пс. 82, 10.

Глава 5↑

У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами: ² Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа! ³ Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому. ⁴ Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду; ⁵ гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого. ⁶ У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами. ⁷ Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі. ⁸ Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля? ⁹ Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа! ¹⁰ Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню! ¹¹ Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній. ¹² Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів! ¹³ Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих. ¹⁴ Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря. ¹⁵ І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність. ¹⁶ Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність. ¹⁷ Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно. ¹⁸ Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля. ¹⁹ Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла. ²⁰ З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою. ²¹ Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу! ²² Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його. ²³ Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими. ²⁴ Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна! ²⁵ Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого. ²⁶ [Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його. ²⁷ До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий. ²⁸ У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його? ²⁹ Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої: ³⁰ мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого. ³¹ Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.

Глава 5. [4] Втор. 33, 2. Пс. 67, 8. [5] Вих. 19, 18. [6] Суд. 3, 31. [8] 1 Цар. 13, 22. [10] Суд. 10, 4. [14] Суд. 3, 15. 1 Пар. 2, 55. [15] Бут. 49, 14. [17] Нав. 13, 24–25; 19, 24, 40. [18] Суд. 4, 10. Діян. 15, 26. [19] Пс. 75, 6. [20] Вих. 14, 14. Нав. 10, 11. [21] Суд. 4, 7. [22] Пс. 75, 7. [23] Суд. 2, 1. [25] Суд. 4, 19. [26] Юдиф. 13, 8–9. [31] Пс. 82, 18. 2 Цар. 23, 4. Дан. 12, 3.

Глава 6↑

Сини Ізраїлеві стали знову чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіанитян на сім років. ² Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення. ³ Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них; ⁴ і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла. ⁵ Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її. ⁶ І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа.

⁷ І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян, ⁸ послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства; ⁹ визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх, ¹⁰ і сказав вам: «Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете»; але ви не послухали голосу Мого. ¹¹ І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян. ¹² І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний! ¹³ Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: «з Єгипту вивів нас Господь»? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян. ¹⁴ Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе. ¹⁵ [Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідніше, і я в домі батька мого молодший. ¹⁶ І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину. ¹⁷ [Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною: ¹⁸ не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого. ¹⁹ Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував. ²⁰ І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив. ²¹ Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник з очей його. ²² І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця. ²³ Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш. ²⁴ І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Ієгова Шалом*. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеровій. ²⁵ У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому, ²⁶ і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш. ²⁷ Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі. ²⁸ Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспорудженому жертовнику. ²⁹ І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це. ³⁰ І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому. ³¹ Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник. ³² І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його. ³³ Тим часом усі мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській. ³⁴ І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним. ³⁵ І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм. ³⁶ І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти, ³⁷ то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти. ³⁸ Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води. ³⁹ І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса. ⁴⁰ Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.

* Господь — мир.

Глава 6. [1] Суд. 3, 12. Чис. 25, 17–18. [2] 2 Цар. 17, 9. [3] Втор. 28, 33. Суд. 8, 11. [5] Суд. 7, 12. [7] Суд. 3, 9. [10] 4 Цар. 17, 35. [11] Суд. 2, 1; 5, 23. 1 Цар. 12, 11. [12] Руф. 2, 4. Лк. 1, 28. [13] Пс. 12, 2. [14] 1 Цар. 12, 11. [15] Вих. 4, 10. 1 Цар. 9, 21. [16] Вих. 3, 12. Чис. 14, 15. [17] Лк. 2, 12. [18] Суд. 13, 15. [21] Лев. 9, 24. [22] Бут. 16, 13. Вих. 19, 21. [23] Суд. 19, 20. 1 Цар. 25, 6. [24] Бут. 22, 14. Вих. 17, 15. Іс. 9, 6. [25] Втор. 7, 5. [29] Суд. 15, 6. [31] 3 Цар. 18, 21. [32] Суд. 7, 1. 1 Цар. 12, 11. 2 Цар. 11, 21. [33] Ос. 1, 5. [34] Суд. 11, 29. 1 Цар. 16, 13. [37] Пс. 71, 6. [39] Бут. 18, 32.

Глава 7↑

Ієроваал, він же і Гедеон, встав зранку і весь народ, який був з ним, і розташувалися станом біля джерела Харода; мадіамський же стан був від нього на північ біля пагорба Море? на долині. ² І сказав Господь Гедеону: народу з тобою занадто багато, не можу Я віддати мадіанитян у руки їх, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: «моя рука спасла мене»; ³ отже, виголоси голосно до народу і скажи: «хто боязкий і несміливий, той нехай повернеться і йде назад з гори Галаада». І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилося. ⁴ І сказав Господь Гедеону: все ще багато народу; веди їх до води, там Я виберу з них тобі; про кого Я скажу: «нехай іде з тобою», той і нехай іде з тобою; а про кого скажу тобі: «не повинен іти з тобою», той нехай і не йде. ⁵ Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеону: хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того постав окремо, також і тих усіх, які будуть схилятися на коліна свої і пити. ⁶ І було число тих, хто хлебтали ротом своїм з руки, триста чоловік; весь же інший народ схилявся на коліна свої пити воду. ⁷ І сказав Господь Гедеону: трьомастами тими, що хлебтали, Я спасу вас і віддам мадіанитян у руки ваші, а весь народ нехай іде, кожен у своє місце. ⁸ І взяли вони у народу запас їжі собі і труби їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по наметах і затримав у себе триста чоловік; стан же мадіамський був у нього внизу в долині.

⁹ У ту ніч сказав йому Господь: встань, зійди в стан, Я віддаю його в руки твої; ¹⁰ якщо ж ти боїшся йти один, то піди в стан ти і Фура, слуга твій; ¹¹ і почуєш, що говорять, і тоді укріпляться руки твої, і підеш у стан. І зійшов він і Фура, слуга його, до самого полку озброєних, які були в стані. ¹² Мадіанитяни ж і амаликитяни і всі жителі сходу розташувалися на долині в такій безлічі, як сарана; верблюдам їх не було числа, багато було їх, як піску на березі моря. ¹³ Гедеон прийшов. І ось, один розповідає іншому сон і говорить: снилося мені, начебто круглий ячмінний хліб котився по стану мадіамському і, прикотившись до намету, вдарив у нього так, що він упав, перекинув його, і намет розпався. ¹⁴ Інший сказав у відповідь йому: це не що інше, як меч Гедеона, сина Іоасового, ізраїльтянина; віддав Бог у руки його мадіанитян і весь стан. ¹⁵ Гедеон, почувши розповідь про сон і тлумачення його, вклонився [Господу] і повернувся в стан ізраїльський і сказав: вставайте! віддав Господь у руки ваші стан мадіамський. ¹⁶ І розділив триста чоловік на три загони і дав у руки всім їм труби і порожні глечики і в глечики світильники. ¹⁷ І сказав їм: дивіться на мене і робіть те саме; ось, я підійду до стану, і що буду робити, те і ви робіть; ¹⁸ коли я і ті, що знаходяться зі мною, засурмимо трубами, сурміть і ви трубами вашими навколо всього стану і кричіть: [меч] Господа і Гедеона! ¹⁹ І підійшов Гедеон і сто чоловік з ним до стану, на початку середньої сторожі, і розбудили вартових, і засурмили трубами і розбили глечики, що були в руках їхніх. ²⁰ І засурмили всі три загони трубами, і розбили глечики, і тримали в лівій руці своїй світильники, а в правій руці труби, і сурмили, і кричали: меч Господа і Гедеона! ²¹ І стояв кожен на своєму місці навколо стану; і стали бігати в усьому стані, і кричали, і кинулися втікати. ²² У той час як триста чоловік сурмили трубами, повернув Господь меч один на одного в усьому стані, і побігло ополчення до Бефшитти, до Царери, до межі Авелмехоли, поблизу Табафи. ²³ І скликали ізраїльтян з коліна Неффалимового, Асирового і всього коліна Манассіїного, і погналися за мадіанитянами. ²⁴ Гедеон же послав послів на всю гору Єфремову сказати: вийдіть назустріч мадіанитянам і перехопіть у них переправу через воду до Бефвари і Йордан. І скликали всіх єфремлян, і перехопили вони переправи через воду до Бефвари і Йордан; ²⁵ і впіймали двох князів мадіамських: Орива і Зива, і вбили Орива в Цур-Ориві, а Зива в Ієкев-Зиві і переслідували мадіанитян; голови ж Орива і Зива принесли до Гедеона за Йордан.

Глава 7. [1] Суд. 6, 32. [2] Втор. 8, 17. [3] Втор. 20, 8. [4] 1 Цар. 14, 6. [7] 2 Пар. 14, 11. 1 Мак. 3, 18. Мф. 14, 19. [10] Еккл. 4, 9. [12] Суд. 6, 5. [15] Бут. 24, 26. Іс. 9, 4. [16] Суд. 9, 34. [18] Вих. 14, 14. [21] Пс. 82, 10. [22] Пс. 82, 18. [24] Ін. 1, 28. [25] Пс. 82, 12. Іс. 10, 26.

Глава 8↑

І сказали йому єфремляни: навіщо ти це зробив, чому не покликав нас, коли йшов воювати з мадіанитянами? І сильно сварилися з ним. ² [Гедеон] відповів їм: чи зробив я щось таке, як ви нині? Чи не краще Єфрем добирав виноград, ніж Авиєзер збирав? ³ У ваші руки віддав Бог князів мадіамських Орива і Зива, і що міг зробити я такого, як ви? Тоді заспокоївся дух їх проти нього, коли сказав він їм такі слова.

⁴ І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов сам і триста чоловік, які були з ним. Вони були стомлені [і голодні], переслідуючи ворогів. ⁵ І сказав він жителям Сокхофа: дайте хліба народу, який іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зевея і Салмана, царів мадіамських. ⁶ Князі Сокхофа сказали: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам війську твоєму давати хліб? ⁷ І сказав Гедеон: за це, коли віддасть Господь Зевея і Салмана в руки мої, я роздеру тіло ваше терням пустельним і молотильними зубчастими дошками. ⁸ Звідти пішов він у Пенуел і те саме сказав жителям його, і жителі Пенуела відповіли йому те саме, що відповідали жителі Сокхофа. ⁹ Він сказав жителям Пенуела: коли я повернуся у мирі, зруйную вежу цю. ¹⁰ Зевей же і Салман були в Каркорі і з ними їхнє ополчення до п’ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з усього ополчення жителів сходу; загинуло ж сто двадцять тисяч чоловік, які оголюють меч. ¹¹ Гедеон пішов до тих, що живуть у наметах на схід від Нови й Іогбеги й уразив стан, коли стан спочивав безтурботно. ¹² Зевей і Салман побігли; він погнався за ними і схопив обох царів мадіамських, Зевея і Салмана, і весь стан привів у замішання.

¹³ І повернувся Гедеон, син Іоаса, з війни з узвишшя Хереса. ¹⁴ І захопив юнака з жителів Сокхофа і випитав у нього; і він написав йому князів і старійшин сокхофських сімдесят сім чоловік. ¹⁵ І прийшов він до жителів сокхофських, і сказав: ось Зевей і Салман, за яких ви насміялися з мене, говорячи: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб людям твоїм, які стомилися? ¹⁶ І взяв старійшин міста і терен пустельний і зубчасті молотильні дошки і покарав ними жителів Сокхофа; ¹⁷ і вежу Пенуельську зруйнував, і перебив жителів міста. ¹⁸ І сказав Зевею і Салману: якими були ті, яких ви вбили на Фаворі? Вони сказали: вони були такі, як ти, кожен мав вигляд синів царських. ¹⁹ [Гедеон] сказав: це були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! якби ви залишили їх живими, я не убив би вас. ²⁰ І сказав Ієферу, первісткові своєму: встань, убий їх. Але юнак не витяг меча свого, тому що боявся, оскільки був ще молодим. ²¹ І сказали Зевей і Салман: встань сам і убий нас, тому що за людиною і сила її. І встав Гедеон, і убив Зевея і Салмана, і взяв пряжки, що були на шиях верблюдів їхніх. ²² І сказали ізраїльтяни Гедеону: володій нами ти і син твій і син сина твого, тому що ти спас нас від руки мадіанитян. ²³ Гедеон сказав їм: ні я не буду володіти вами, ні мій син не буде володіти вами; Господь нехай володіє вами. ²⁴ І сказав їм Гедеон: прошу у вас одного, дайте мені кожен по серзі зі здобичі своєї. [Бо у ворогів багато було золотих серг, тому що вони були ізмаїльтяни.] ²⁵ Вони сказали: дамо. І розстелили одяг і кидали туди кожен по серзі зі здобичі своєї. ²⁶ Ваги у золотих сергах, які він випросив, було тисяча сімсот золотих [сиклів], крім пряжок, ґудзиків і пурпурового одягу, що були на царях мадіамських, і крім [золотих] ланцюжків, що були на шиї у верблюдів їхніх. ²⁷ З цього зробив Гедеон ефод і поклав його у своєму місті, в Офрі, і стали всі ізраїльтяни блудно ходити туди за ним, і був він сіттю Гедеону і всьому дому його.

²⁸ Так підкорилися мадіанитяни синам Ізраїля і не стали вже піднімати голови своєї, і спочивала земля сорок років у дні Гедеона. ²⁹ І пішов Ієроваал, син Іоасів, і жив у домі своєму.

³⁰ У Гедеона було сімдесят синів, які народилися від стегон його, тому що в нього багато було дружин. ³¹ Також і наложниця, яка жила в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім’я Авимелех. ³² І помер Гедеон, син Іоаса, у глибокій старості, і похований був у гробі батька свого Іоаса, в Офрі Авиєзеровій. ³³ Коли помер Гедеон, сини Ізраїлеві знову стали блудно ходити вслід Ваалу і поставили собі богом Ваалверифа; ³⁴ і не згадували сини Ізраїлеві Господа Бога свого, Який спас їх від руки всіх ворогів, які оточували їх; ³⁵ і дому Ієровааловому, або Гедеоновому, не зробили милости за всі благодіяння, які він зробив Ізраїлю.

Глава 8. [1] Суд. 12, 1. [2] Суд. 6, 34. Нав. 17, 2. [3] Суд. 7, 25. [5] Нав. 13, 27. [8] Бут. 32, 30. 3 Цар. 12, 25. [10] Суд. 20, 2. [11] Чис. 32, 42. [12] Ос. 10, 14. [18] Нав. 19, 12. 23, 33. [28] Суд. 3, 11. [30] 4 Цар. 10, 1. [31] Суд. 9, 1. [33] Суд. 3, 7; 9, 4. Єр. 23, 27. [35] Суд. 9, 5. [20] Нав. 10, 24. [21] Пс. 82, 12. [27] Лев. 20, 5. Вих. 23, 33. [28] Суд. 3, 11. [30] 4 Цар. 10, 1. [31] Суд. 9, 1. [33] Суд. 3, 7; 9, 4. Єр. 23, 27. [35] Суд. 9, 5.

Глава 9↑

Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав: ² скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша. ³ Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш. ⁴ І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним. ⁵ І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався. ⁶ І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.

⁷ Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог! ⁸ Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами. ⁹ Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах? ¹⁰ І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами. ¹¹ Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах? ¹² І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами. ¹³ Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах? ¹⁴ Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами. ¹⁵ Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські. ¹⁶ Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви? ¹⁷ За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян; ¹⁸ а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш. ¹⁹ Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас; ²⁰ якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха. ²¹ І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.

²² Авимелех же царював над Ізраїлем три роки. ²³ І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху, ²⁴ щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх. ²⁵ Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху. ²⁶ Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього. ²⁷ І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха. ²⁸ Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити? ²⁹ Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь. ³⁰ Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його. ³¹ Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто; ³² отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі; ³³ вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя. ³⁴ І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони. ³⁵ [Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки. ³⁶ Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми. ³⁷ Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним. ³⁸ І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним. ³⁹ І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом. ⁴⁰ І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста. ⁴¹ І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі. ⁴² На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху. ⁴³ Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх. ⁴⁴ Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх. ⁴⁵ І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю. ⁴⁶ Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа. ⁴⁷ Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській. ⁴⁸ І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я. ⁴⁹ І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок. ⁵⁰ Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його. ⁵¹ Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі. ⁵² Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем. ⁵³ Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп. ⁵⁴ [Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер. ⁵⁵ Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце. ⁵⁶ Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх. ⁵⁷ І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового.

Глава 9. [1] Суд. 8, 31. [2] Суд. 8, 31. 2 Цар. 5, 1. [4] Бут. 20, 16. [5] 4 Цар. 10, 7, 14. [6] Нав. 24, 26. [7] Втор. 11, 29. [8] 3 Езд. 4, 13. [13] Пс. 103, 15. [15] Єз. 5, 4; 19, 14. [17] Суд. 5, 18; 12, 3. 1 Цар. 19, 5. [23] 1 Цар. 16, 14. [24] 2 Цар. 1, 16. Пс. 7, 17. Мф. 27, 25. [27] Єз. 18, 6. [28] Бут. 34, 2. [32] Нав. 8, 2. [33] Лев. 25, 28. 1 Цар. 10, 7. [45] Втор. 29, 23. Соф. 2, 9. [48] Пс. 67, 15. [50] 2 Цар. 11, 21. [53] 2 Цар. 11, 21. [57] Суд. 9, 20.

Глава 10↑

Після Авимелеха постав для спасіння Ізраїля Фола, син Фуї, сина Додового, з коліна Іссахарового. Він жив у Шамирі на горі Єфремовій. ² Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамирі. ³ Після нього постав Іаїр з Галаада і був суддею Ізраїля двадцять два роки. ⁴ У нього було тридцять [два] сини, які їздили на тридцятьох [двох] молодих ослах, і тридцять [два] міста було в них; до цього дня їх називають селищами Іаїра, що в землі Галаадській. ⁵ І помер Іаїр і був похований у Камоні.

⁶ Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа і служили Ваалу й Астарті, і богам арамейським, і богам сидонським, і богам моавитським, і богам аммонитським, і богам филистимським; а Господа залишили і не служили Йому. ⁷ І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх у руки филистимлян і в руки аммонитян; ⁸ вони утискували і мучили синів Ізраїлевих з того року вісімнадцять років, усіх синів Ізраїлевих по той бік Йордану в землі Аморрейській, що у Галааді. ⁹ Нарешті аммонитяни перейшли Йордан, щоб вести війну з Іудою і Веніаміном і з домом Єфремовим. І дуже тісно було синам Ізраїля. ¹⁰ І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і говорили: згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого і служили Ваалу. ¹¹ І сказав Господь синам Ізраїлевим: чи не пригнічували вас єгиптяни, й аморреяни, й аммонитяни, і филистимляни, ¹² і сидоняни, й амаликитяни, і моавитяни, і коли ви взивали до Мене, чи не спасав Я вас від рук їх? ¹³ А ви залишили Мене і стали служити іншим богам; за те Я вже не буду спасати вас: ¹⁴ підіть, взивайте до богів, яких ви обрали, нехай вони спасають вас у скрутний для вас час. ¹⁵ І сказали сини Ізраїлеві Господу: згрішили ми; роби з нами все, що Тобі завгодно, тільки визволи нас нині. ¹⁶ І відкинули від себе чужих богів і стали служити [тільки] Господу. І не потерпіла душа Його страждання Ізраїлевого. ¹⁷ Аммонитяни зібралися і розташувалися станом біля Галаада; зібралися також сини Ізраїлеві і стали станом у Массифі. ¹⁸ Народ і князі галаадські сказали одне одному: хто почне війну проти аммонитян, той буде начальником над усіма жителями галаадськими.

Глава 10. [3] Бут. 31, 21. Чис. 32, 1. [4] Суд. 5, 10. [6] Суд. 2, 11, 13. 1 Цар. 7, 3. [7] Суд. 2, 14. 1 Цар. 12, 9. [10] Суд. 3, 9. [13] Втор. 32, 15. Єр. 2, 13. 3 Цар. 18, 27. [16] Бут. 35, 4. Суд. 2, 18. [17] Суд. 11, 11. [18] Суд. 11, 6.

Глава 11↑

Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай. ² І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки. ³ І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним.

⁴ Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля. ⁵ Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов ⁶ і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами. ⁷ Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді? ⁸ Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських. ⁹ І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником? ¹⁰ Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм! ¹¹ І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі. ¹² І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй? ¹³ Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю]. ¹⁴ [І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського, ¹⁵ сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської; ¹⁶ бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес; ¹⁷ звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі. ¹⁸ І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава. ¹⁹ І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце. ²⁰ Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем. ²¹ І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій; ²² і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану. ²³ Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину? ²⁴ Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш. ²⁵ Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними? ²⁶ Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]? ²⁷ А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами! ²⁸ Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.

²⁹ І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян. ³⁰ І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої, ³¹ то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення. ³² І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його; ³³ і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим. ³⁴ І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки. ³⁵ Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися. ³⁶ Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам. ³⁷ І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми. ³⁸ Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах. ³⁹ Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля, ⁴⁰ що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.

Глава 11. [1] Євр. 11, 32. [2] Бут. 21, 10. [3] 1 Цар. 22, 2. [8] Суд. 10, 18. [10] Мал. 2, 14. [11] 1 Цар. 12, 11. [12] Втор. 20, 10. [13] Чис. 21, 13, 24. [15] Втор. 2, 19. [17] Чис. 20, 14, 17. [18] Чис. 21, 13. [19] Чис. 21, 21. [21] Чис. 21, 24. [23] Ам. 2, 9. [24] 3 Цар. 11, 7. 4 Цар. 23, 13. [25] Чис. 22, 2. [27] Бут. 16, 5. [29] Суд. 6, 34; 13, 25. Лк. 1, 35. [33] Втор. 3, 12. [34] Вих. 15, 20. 1 Цар. 18, 6. Пс. 67, 26. [35] Бут. 37, 29, 34.

Глава 12↑

Єфремляни зібралися і перейшли в Севину і сказали Ієффаю: для чого ти ходив воювати з аммонитянами, а нас не покликав із собою? ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом. ² Ієффай сказав їм: я і народ мій мали з аммонитянами велику сварку; я кликав вас, але ви не спасли мене від рук їх; ³ бачачи, що ви не спасаєте мене, я піддав небезпеці життя моє і пішов на аммонитян, і віддав їх Господь у руки мої; навіщо ж ви прийшли нині воювати зі мною? ⁴ І зібрав Ієффай усіх жителів галаадських і воював з єфремлянами, і розбили жителі галаадські єфремлян, говорячи: ви утікачі Єфремові, Галаад же серед Єфрема і серед Манассії. ⁵ І перехопили галаадитяни переправу через Йордан від єфремлян, і коли хто з уцілілих єфремлян говорив: «дозвольте мені переправитися», то жителі галаадські говорили йому: чи не єфремлянин ти? Він говорив: ні. ⁶ Вони говорили йому: «скажи: шибболет», а він говорив: «сибболет», і не міг інакше вимовити. Тоді вони, узявши його, заколювали біля переправи через Йордан. І загинуло в той час єфремлян сорок дві тисячі.

⁷ Ієффай був суддею Ізраїля шість років, і помер Ієффай галаадитянин і похований в одному з міст галаадських. ⁸ Після нього був суддею Ізраїля Есевон з Вифлеєма. ⁹ У нього було тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому [заміж], а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років. ¹⁰ І помер Есевон і похований у Вифлеємі. ¹¹ Після нього був суддею Ізраїля Елон завулонянин і судив Ізраїль десять років. ¹² І помер Елон завулонянин і похований в Аїалоні, в землі Завулоновій. ¹³ Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гиллела, пирафонянин. ¹⁴ У нього було сорок синів і тридцять онуків, які їздили на сімдесяти молодих ослах; він судив Ізраїль вісім років. ¹⁵ І помер Авдон, син Гиллела, пирафонянин, і похований у Пирафоні в землі Єфремовій, на горі Амаликовій.

Глава 12. [1] Суд. 8, 1. [3] Суд. 5, 18; 9, 17. [4] 2 Цар. 18, 6. [6] Мф. 26, 73. [8] Нав. 19, 15. [12] 1 Пар. 6, 69. [13] 2 Цар. 23, 30. [14] Суд. 5, 10.

Глава 13↑

Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок років.

² У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала. ³ І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина; ⁴ отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого; ⁵ бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян. ⁶ Дружина прийшла і сказала чоловіку своєму: чоловік Божий приходив до мене, вигляд якого, як вигляд ангела Божого, дуже величний; я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені імені свого; ⁷ він сказав мені: «ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим». ⁸ Маной помолився Господу і сказав: Господи! нехай прийде знову до нас чоловік Божий, якого посилав Ти, і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка має народитися. ⁹ І почув Бог голос Маноя, і ангел Божий знову прийшов до дружини, коли вона була на полі, і Маноя, чоловіка її, не було з нею. ¹⁰ Дружина негайно побігла і сповістила чоловіка свого і сказала йому: ось, явився мені чоловік, який приходив до мене тоді. ¹¹ Маной встав і пішов з дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка і сказав йому: чи ти той чоловік, який говорив із цією жінкою? [Ангел] сказав: я. ¹² І сказав Маной: отже, якщо сповниться слово твоє, як нам поводитися з дитиною цією і що робити з нею? ¹³ Ангел Господній сказав Маною: нехай він остерігається усього, про що я сказав дружині; ¹⁴ нехай не їсть нічого, що вирощує виноградна лоза; нехай не п’є вина і сикера і не їсть нічого нечистого і дотримує всього, що я наказав їй. ¹⁵ І сказав Маной ангелу Господньому: дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня. ¹⁶ Ангел Господній сказав Маною: хоча б ти й затримав мене, але я не буду їсти хліба твого; якщо ж хочеш звершити всепалення Господу, то принеси його. Маной же не знав, що це ангел Господній. ¹⁷ І сказав Маной ангелу Господньому: як твоє ім’я? щоб нам прославити тебе, коли сповниться слово твоє. ¹⁸ Ангел Господній сказав йому: для чого ти запитуєш про ім’я моє? воно чудне. ¹⁹ І взяв Маной козеня і хлібне приношення і приніс Господу на камені. І зробив Він чудо, яке бачили Маной і дружина його. ²⁰ Коли полум’я стало підніматися від жертовника до неба, ангел Господній піднявся в полум’ї жертовника. Бачачи це, Маной і дружина його впали лицем на землю. ²¹ І невидимим став ангел Господній Маною і дружині його. Тоді Маной зрозумів, що це ангел Господній. ²² І сказав Маной дружині своїй: мабуть, ми помремо, тому що бачили ми Бога. ²³ Дружина його сказала йому: якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би від наших рук всепалення і хлібне приношення, і не показав би нам усього того, і тепер не відкрив би нам цього. ²⁴ І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь. ²⁵ І почав Дух Господній діяти в ній у стані Дановому, між Цорою й Естаолом.

Глава 13. [1] Суд. 2, 11; 3, 7, 12. [2] Нав. 15, 33. Суд. 16, 31. [3] Суд. 2, 1. Бут. 18, 10. [4] Чис. 6, 3–4. [5] Чис. 6, 5. [6] Лк. 1, 12. [8] Бут. 25, 21. [14] Чис. 6, 3. Лк. 1, 15. [15] Суд. 6, 18. [17] Бут. 32, 29. [18] Іс. 9, 6; 45, 15. [20] Мф. 17, 6. Лк. 1, 12. [22] Вих. 19, 21. Втор. 5, 24–26. Мф. 28, 8. [24] Євр. 11, 32. [25] 1 Цар. 16, 13. Мф. 4, 1. Лк. 4, 1.

Глава 14↑

І пішов Самсон у Фимнафу і побачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських [і вона сподобалася йому]. ² Він пішов і оголосив батькові своєму і матері своїй і сказав: я бачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських; візьміть її мені за дружину. ³ Батько і мати його сказали йому: хіба немає жінок між дочками братів твоїх і в усьому народі моєму, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові своєму: її візьми мені, тому що вона мені сподобалася. ⁴ Батько його і мати його не знали, що це від Господа, і що він шукає випадку помститися филистимлянам. А в той час филистимляни панували над Ізраїлем. ⁵ І пішов Самсон з батьком своїм і з матір’ю своєю у Фимнафу, і коли підходили до виноградників фимнафських, ось, молодий лев, рикаючи, йде назустріч йому. ⁶ І зійшов на нього Дух Господній, і він роздер лева, як козеня; а в руці в нього нічого не було. І не сказав батькові своєму і матері своїй, що він зробив. ⁷ І прийшов і поговорив з жінкою, і вона сподобалася Самсону. ⁸ Через кілька днів знову пішов він, щоб узяти її, і зайшов подивитися на труп лева, і ось, рій бджіл у трупі лев’ячому і мед. ⁹ Він узяв його в руки свої і пішов, і їв дорогою; і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав і їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев’ячого трупа взяв мед цей. ¹⁰ І прийшов батько його до жінки, і зробив там Самсон [семиденний] бенкет, як зазвичай роблять наречені. ¹¹ І коли побачили його там, вибрали тридцять шлюбних друзів, які були б при ньому. ¹² І сказав їм Самсон: загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте правильно, то я дам вам тридцять синдонів* і тридцять змін одягу; ¹³ якщо ж не зможете відгадати мені, то ви дайте мені тридцять синдонів і тридцять змін одягу. Вони сказали йому: загадай загадку твою, послухаємо. ¹⁴ І сказав їм: з того, що поїдає, вийшло те, що їдять, і з сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні. ¹⁵ В сьомий день сказали вони дружині Самсоновій: умов чоловіка твого, щоб він розгадав нам загадку; інакше спалимо вогнем тебе і дім батька твого; хіба ви покликали нас, щоб обібрати нас? ¹⁶ І плакала дружина Самсонова перед ним і говорила: ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розгадаєш її. Він сказав їй: батькові моєму і матері моїй не розгадав її; і чи тобі розгадаю? ¹⁷ І плакала вона перед ним сім днів, у які продовжувався в них бенкет. Нарешті в сьомий день розгадав їй, бо вона наполегливо просила його. А вона розгадала загадку синам народу свого. ¹⁸ І в сьомий день до заходу сонця сказали йому громадяни: що солодше за мед, і що сильніше за лева! Він сказав їм: якби ви не орали на моїй телиці, то не відгадали б моєї загадки. ¹⁹ І зійшов на нього Дух Господній, і пішов він в Аскалон, і, убивши там тридцять чоловік, зняв з них одяг, і віддав зміну одягу їхнього тим, що розгадали загадку. І запалав гнів його, і пішов він у дім батька свого. ²⁰ А дружина Самсонова вийшла за шлюбного друга його, який був при ньому другом.

* Сорочка з тонкого полотна.

Глава 14. [3] Вих. 34, 16. Втор. 7, 3. [6] Суд. 6, 34. 1 Цар. 16, 13. Євр. 11, 32. [12] 3 Цар. 10, 1. [15] Суд. 16, 5. [17] Суд. 16, 16. [19] Суд. 1, 18. 2 Цар. 1, 20.

Глава 15↑

Через кілька днів, під час жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: «увійду до дружини моєї в спальню», батько її не дав йому ввійти. ² І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї. ³ Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимлянами, якщо зроблю їм зло. ⁴ І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами; ⁵ і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво филистимське, і випалив і копиці і нежатий хліб, і виноградні сади й оливкові. ⁶ І говорили филистимляни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її. ⁷ Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь. ⁸ І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама. ⁹ І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи. ¹⁰ І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами. ¹¹ І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними. ¹² І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене. ¹³ І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини. ¹⁴ Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його. ¹⁵ Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік. ¹⁶ І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік. ¹⁷ Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи*. ¹⁸ І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необрізаних. ¹⁹ І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: «Джерело того, хто взиває», яке у Леху до цього дня. ²⁰ І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років.

* Кинута щелепа.

Глава 15. [3] Суд. 14, 4. [6] Суд. 6, 29. [14] Суд. 6, 34; 11, 29; 14, 6. [19] 1 Цар. 30, 12. [20] Суд. 16, 31.

Глава 16↑

Прийшов одного разу Самсон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї. ² Жителям Гази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони навкруги, і підстерігали його всю ніч біля воріт міста, і ховалися всю ніч, говорячи: до світла ранкового почекаємо, і вб’ємо його. ³ А Самсон спав до півночі; опівночі ж, уставши, схопив двері міських воріт з обома одвірками, підняв їх разом із запором, поклав на плечі свої і відніс їх на вершину гори, яка на шляху до Хеврона, [і поклав їх там]. ⁴ Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда. ⁵ До неї прийшли власники филистимські і говорять їй: умов його, і вивідай, у чому велика сила його і як нам здолати його, щоб зв’язати його й упокорити його; а ми дамо тобі за те кожен тисячу сто сиклів срібла. ⁶ І сказала Даліда Самсону: скажи мені, в чому велика сила твоя і чим зв’язати тебе, щоб упокорити тебе? ⁷ Самсон сказав їй: якщо зв’яжуть мене сімома сирими тятивами, які не висушені, то я зроблюся безсилим і буду як і інші люди. ⁸ І принесли їй власники филистимські сім сирих тятив, які не висохли, і вона зв’язала його ними. ⁹ [Тим часом один таємно сидів у неї в спальні.] І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. Він розірвав тятиви, як розривають нитку з клоччя, коли перепалить її вогонь. І не пізнана сила його. ¹⁰ І сказала Даліда Самсону: ось, ти обманув мене і говорив мені неправду; скажи ж тепер мені, чим зв’язати тебе? ¹¹ Він сказав їй: якщо зв’яжуть мене новими мотузками, що не були в ділі, то я зроблюся безсилим і буду, як інші люди. ¹² Даліда взяла нові мотузки і зв’язала його і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. [Тим часом один таємно сидів у спальні.] І зірвав він їх з рук своїх, як нитки. ¹³ І сказала Даліда Самсону: все ти обманюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим би зв’язати тебе? Він сказав їй: якщо ти увіткнеш сім кіс голови моєї в тканину і приб’єш її цвяхом до ткальної колоди, [то я буду безсилим, як і інші люди]. ¹⁴ [І приспала його Даліда на колінах своїх. І коли він заснув, узяла Даліда сім кіс голови його,] і прикріпила їх до колоди, і сказала йому: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого і висмикнув ткальну колоду разом із тканиною; [і не пізнана сила його]. ¹⁵ І сказала йому [Даліда]: як же ти говориш: «люблю тебе», а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя. ¹⁶ І оскільки вона словами своїми тяготила його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смерти. ¹⁷ І він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди. ¹⁸ Даліда, бачачи, що він відкрив їй усе серце своє, послала і покликала власників филистимських, сказавши їм: йдіть тепер; він відкрив мені все серце своє. І прийшли до неї власники филистимські і принесли срібло в руках своїх. ¹⁹ І приспала його [Даліда] на колінах своїх, і покликала чоловіка, і веліла йому обстригти сім кіс голови його. І почав він слабнути, і відступила від нього сила його. ²⁰ Вона сказала: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого, і сказав: піду, як і раніше, і визволюся. А не знав, що Господь відступив від нього. ²¹ Филистимляни взяли його і викололи йому очі, привели його в Газу й скували його двома мідними ланцюгами, і він молов у в’язниці. ²² Тим часом волосся на голові його почало рости, де воно було обстрижене. ²³ Власники филистимські зібралися, щоб принести велику жертву Дагону, богу своєму, і повеселитися, і сказали: бог наш віддав Самсона, ворога нашого, в руки наші. ²⁴ Також і народ, бачачи його, прославляв бога свого, говорячи: бог наш видав у руки наші ворога нашого, і спустошувача землі нашої, який убив багатьох з нас. ²⁵ І коли розвеселилося серце їхнє, сказали: покличте Самсона [з в’язниці], нехай він забавляє нас. І покликали Самсона з в’язниці, і він забавляв їх, [і били його по обличчю] і поставили його між стовпами. ²⁶ І сказав Самсон юнакові, який водив його за руку: підведи мене, щоб обмацати мені стовпи, на яких утверджений дім, і притулитися до них. [Юнак так і зробив.] ²⁷ Дім же був повен чоловіків і жінок; там були всі власники филистимські, і на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, які дивилися на Самсона, що забавляв їх. ²⁸ І воззвав Самсон до Господа і сказав: Господи Боже! згадай мене і зміцни мене тільки тепер, о Боже! щоб мені за один раз помститися филистимлянам за два ока мої. ²⁹ І зрушив Самсон з місця два середніх стовпи, на яких був утверджений дім, упершись у них, в один правою рукою своєю, а в другий лівою. ³⁰ І сказав Самсон: помри, душе моя, з филистимлянами! Й уперся з усією силою, й обвалився дім на власників і на весь народ, що був у ньому. І було померлих, яких умертвив [Самсон] у смерті своїй, більше, ніж він умертвив за життя своє. ³¹ І прийшли брати його і весь дім батька його, і взяли його, і пішли і поховали його між Цорою й Естаолом, у гробі Маноя, батька його. Він був суддею Ізраїля двадцять років. [Після Самсона постав Емегар, син Енана, й убив з іноплемінників шістсот чоловік, крім худоби. І він спас Ізраїля.]

Глава 16. [1] Нав. 15, 47. [2] Лк. 20, 20. [3] Євр. 11, 34. [4] Втор. 1, 24. [5] Суд. 14, 15; 17, 2. [9] Суд. 15, 14. [17] Суд. 13, 5. [19] Чис. 6, 5. [20] 1 Цар. 28, 15. [21] Єр. 39, 7. Іс. 47, 2. [23] 1 Цар. 5, 2. [25] Мф. 27, 28, 30. [28] Юдиф. 13, 4. Євр. 11, 34. [30] 3 Цар. 19, 4. Євр. 2, 14. [31] Суд. 13, 2; 15, 20.

Глава 17↑

Був хтось на горі Єфремовій, на ім’я Миха. ² Він сказав матері своїй: тисяча сто сиклів срібла, які в тебе взяті і за які ти при мені проголосила прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Мати його сказала: благословенний син мій у Господа! ³ І повернув він матері своїй тисячу сто сиклів срібла. І сказала мати його: це срібло я від себе присвятила Господу для [тебе,] сина мого, щоб зробити з нього ідола і відлитого кумира; отже, віддаю це тобі. ⁴ Але він повернув срібло матері своїй. Мати його взяла двісті сиклів срібла і віддала їх плавильникові. Він зробив з них ідола і відлитого кумира, який і знаходився в домі Михи. ⁵ І був у Михи дім Божий. І зробив він ефод і терафим і посвятив одного із синів своїх, щоб він був у нього священиком.

⁶ У ті дні не було царя в Ізраїля; кожен робив те, що йому здавалося справедливим. ⁷ Один юнак з Вифлеєма Юдейського, з коліна Іудиного, левит, тоді жив там; ⁸ цей чоловік пішов з міста Вифлеєма Юдейського, щоб пожити, де трапиться, і йдучи дорогою, прийшов на гору Єфремову до дому Михи. ⁹ І сказав йому Миха: звідки ти йдеш? Він сказав йому: я левит з Вифлеєма Юдейського і йду пожити, де трапиться. ¹⁰ І сказав йому Миха: залишся у мене і будь у мене отцем і священиком; я буду давати тобі по десять сиклів срібла на рік, потрібний одяг і їжу. ¹¹ Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цієї людини, і був юнак у нього, як один із синів його. ¹² Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком і жив у домі Михи. ¹³ І сказав Миха: тепер я знаю, що Господь буде мені благодіяти, тому що левит у мене священиком.

Глава 17. [2] Руф. 3, 10. 1 Цар. 15, 13. [4] Іс. 40, 19. Прем. 15, 9. Суд. 18, 17. [6] Суд. 18, 1; 19, 1; 21, 25. [10] Суд. 18, 4.

Глава 18↑

У ті дні не було царя в Ізраїля; і в ті дні коліно Данове шукало собі наділ, де б оселитися, тому що до того часу не випало йому повного наділу між колінами Ізраїлевими. ² І послали сини Дана від племені свого п’ять чоловік, мужів сильних, з Цори й Естаола, щоб оглянути землю й дізнатися про неї, і сказали їм: підіть, узнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до дому Михи і ночували там. ³ Перебуваючи біля дому Михи, впізнали вони голос молодого левита і зайшли туди і запитали його: хто тебе привів сюди? що ти тут робиш і навіщо ти тут? ⁴ Він сказав їм: те і те зробив для мене Миха, найняв мене, і я в нього священиком. ⁵ Вони сказали йому: запитай Бога, щоб знати нам, чи успішною буде путь наша, в яку ми йдемо. ⁶ Священик сказав їм: ідіть з миром; перед Господом путь ваша, в яку ви йдете. ⁷ І пішли ті п’ять чоловіків, і прийшли в Лаїс, і побачили народ, який у ньому, що він живе спокійно, за звичаєм сидонян, тихий і безтурботний, і що не було в землі тій, щоб хто кривдив у чому або мав би владу: від сидонян вони жили далеко, і ні з ким не було у них ніякої справи. ⁸ І повернулися [ті п’ять чоловік] до братів своїх у Цору й Естаол, і сказали їм брати їхні: з чим ви? ⁹ Вони сказали: встанемо і підемо на них; ми бачили землю, вона дуже добра; а ви задумалися: не баріться йти і взяти в спадщину ту землю; ¹⁰ коли підете ви, прийдете до народу безтурботного, і земля та велика; Бог віддає її в руки ваші; це таке місце, де немає ні в чому нестатку, що виникає від землі. ¹¹ І вирушили звідти з коліна Данового, з Цори й Естаола, шістсот чоловіків, оперезавшись військовою зброєю. ¹² Вони пішли і стали станом у Кириаф-Іаримі, в Юдеї. Тому і називають те місце станом Дановим до цього дня. Він позаду Кириаф-Іарима. ¹³ Звідти вирушили вони на гору Єфремову і прийшли до дому Михи. ¹⁴ І сказали ті п’ять чоловіків, що ходили оглядати землю Лаїс, братам своїм: чи знаєте, що в одному з домів цих є ефод, терафим, ідол і відлитий кумир? отже, подумайте, що зробити. ¹⁵ І зайшли туди, і ввійшли в дім молодого левита, у дім Михи, і вітали його. ¹⁶ А шістсот чоловік із синів Данових, оперезані військовою зброєю, стояли біля воріт. ¹⁷ П’ять же чоловік, які ходили оглядати землю, пішли, увійшли туди, взяли ідола й ефод і терафим і відлитого кумира. Священик стояв біля воріт з тими шістьмастами людьми, оперезаними військовою зброєю. ¹⁸ Коли вони ввійшли в дім Михи і взяли ідола, ефод, терафим і відлитого кумира, священик сказав їм: що ви робите? ¹⁹ Вони сказали йому: мовчи, поклади руку твою на вуста твої й іди з нами і будь у нас отцем і священиком; чи краще тобі бути священиком у домі однієї людини, ніж бути священиком у коліні або в племені Ізраїлевому? ²⁰ Священик зрадів, взяв ефод, терафим і ідола [і відлитого кумира], і пішов з народом. ²¹ Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і майно вперед. ²² Коли вони віддалилися від дому Михи, [Миха і] мешканці домів, сусідніх з домом Михи, зібралися і погналися за синами Дана, ²³ і кричали синам Дана. [Сини Данові] обернулися і сказали Миху: чого тобі, що ти так кричиш? ²⁴ [Миха] сказав: ви взяли богів моїх, яких я зробив, і священика, і пішли; чого ще більше? як же ви говорите: чого тобі? ²⁵ Сини Данові сказали йому: мовчи, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшись, нападуть на вас, і ти погубиш себе і родину твою. ²⁶ І пішли сини Данові шляхом своїм; Миха ж, бачачи, що вони сильніші за нього, пішов назад і повернувся в дім свій. ²⁷ А [сини Данові] узяли те, що зробив Миха, і священика, який був у нього, і пішли в Лаїс, проти народу спокійного і безтурботного, і знищили його мечем, а місто спалили вогнем. ²⁸ Нікому було допомогти, тому що він був віддалений від Сидона і ні з ким не мав справи. [Місто це] знаходилося в долині, що поблизу Беф-Рехова. І побудували знову місто й оселилися в ньому, ²⁹ і нарекли ім’я місту: Дан, за ім’ям батька свого Дана, сина Ізраїлевого; а раніше ім’я місту тому було: Лаїс. ³⁰ І поставили в себе сини Данові ідола; Іонафан же, син Гирсона, сина Манассії, сам і сини його були священиками в коліні Дановім до дня переселення жителів тієї землі; ³¹ і мали у себе ідола, зробленого Михою, весь той час, коли дім Божий знаходився в Силомі.

Глава 18. [1] Суд. 1, 34; 17, 6. Нав. 19, 40. [2] Нав. 19, 47. Суд. 17, 1. [4] Суд. 17, 10. [5] 1 Цар. 23, 10; 30, 8. [7] Нав. 19, 47. [11] Суд. 13, 25. [12] Нав. 15, 60. Єр. 26, 20. [14] Іс. 10, 30. Суд. 17, 4–5. [19] Суд. 17, 10. [24] Бут. 31, 30. [28] 2 Цар. 10, 6. [29] Бут. 14, 14. Нав. 19, 47. [30] Бут. 49, 17. Вих. 32, 1. 3 Цар. 12, 29. [31] Єр. 17, 12.

Глава 19↑

У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського. ² Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці. ³ Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого. ⁴ Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там. ⁵ На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете. ⁶ Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє. ⁷ Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там. ⁸ На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили]. ⁹ І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій. ¹⁰ Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним. ¹¹ Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому. ¹² Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви. ¹³ І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі. ¹⁴ І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової. ¹⁵ І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі. ¹⁶ І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими. ¹⁷ Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов? ¹⁸ Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім; ¹⁹ у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку. ²⁰ Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці. ²¹ І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили. ²² Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його. ²³ Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства; ²⁴ ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства. ²⁵ Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі. ²⁶ І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла. ²⁷ Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі. ²⁸ Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце. ²⁹ Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві. ³⁰ Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть.

Глава 19. [1] Суд. 17, 7; 18, 1. Бут. 35, 19. 12. [13] 2 Цар. 5, 25. [15] Суд. 20, 4. [16] Бут. 35, 18. Суд. 3, 15. 2 Цар. 16, 11. [20] [10] Бут. 10, 16. Нав. 15, 63. 2 Цар. 5, 6. [12] Еф. 2, Суд. 6, 23. Діян. 16, 15. Євр. 13, 2. [21] Бут. 18, 4. [22] Бут. 19, 4–5. Ос. 9, 9. [23] Бут. 19, 7; 34, 7. [24] Бут. 19, 8. [30] Суд. 18, 14.

Глава 20↑

І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу. ² І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч. ³ І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло? ⁴ Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову; ⁵ і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла; ⁶ я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі; ⁷ ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут. ⁸ І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій; ⁹ і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом; ¹⁰ і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі. ¹¹ І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина. ¹² І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас! ¹³ Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих; ¹⁴ а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих. ¹⁵ І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних; ¹⁶ з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо. ¹⁷ Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни. ¹⁸ І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду. ¹⁹ І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви; ²⁰ і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви. ²¹ І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю. ²² Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня. ²³ І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього. ²⁴ І підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день. ²⁵ Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч.

²⁶ Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом. ²⁷ І запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там, ²⁸ і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші.

²⁹ І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви. ³⁰ І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше. ³¹ Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян. ³² І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.] ³³ І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Гиви. ³⁴ І прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда. ³⁵ І вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч. ³⁶ Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви. ³⁷ Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем. ³⁸ Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста. ³⁹ Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: «знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою», ⁴⁰ тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба. ⁴¹ Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель. ⁴² І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там; ⁴³ оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви. ⁴⁴ І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних. ⁴⁵ [Ті, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік. ⁴⁶ Усіх же синів Веніамінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними. ⁴⁷ І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Риммоні чотири місяці. ⁴⁸ Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем.

Глава 20. [1] Ос. 10, 9. [4] Суд. 19, 15. [6] Суд. 19, 29. Бут. 34, 7. Єр. 29, 23. [7] Суд. 19, 30. [13] Суд. 19, 22. Ос. 9, 9. [16] Суд. 3, 15. [18] Суд. 1, 1–2; 19, 18. [29] Суд. 20, 37. 1 Цар. 15, 5. [35] Вих. 15, 3. [40] Нав. 8, 20. [47] Суд. 21, 13.

Глава 21↑

І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж. ² І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали, ³ і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна? ⁴ На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви. ⁵ І сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть. ⁶ І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля; ⁷ як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших? ⁸ І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа галаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання. ⁹ І оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського. ¹⁰ І послала туди громада дванадцять тисяч чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей; ¹¹ і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так]. ¹² І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській. ¹³ І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир. ¹⁴ Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо. ¹⁵ Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих. ¹⁶ І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна? ¹⁷ І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля; ¹⁸ але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну. ¹⁹ І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефиля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони. ²⁰ І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках, ²¹ і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову; ²² і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні. ²³ Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них. ²⁴ У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій.

²⁵ У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.

Глава 21. [1] Суд. 20, 1. [3] 1 Цар. 9, 21. [4] 3 Цар. 8, 63. [7] Суд. 21, 1. [8] 1 Цар. 11, 1; 31, 11. [11] Чис. 31, 17. [21] Вих. 15, 20. 1 Цар. 18, 6. Суд. 21, 12. [25] Суд. 17, 6; 18, 1.

Опубліковано: 15.06.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.