Книга пророка Михея
Глава 1↑
Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.
2 Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого! 3 Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, — 4 і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі. 5 Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим? 6 За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її. 7 Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені. 8 Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси, 9 тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима. 10 Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом. 11 Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому. 12 Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима. 13 Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля. 14 Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих. 15 Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля. 16 Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.
Глава 1. [1] Єр. 26, 18. [2] Втор. 32, 1. Іс. 1, 2. [3] Іс. 26, 21. [4] Пс. 96, 5. [5] Єз. 20, 29. [7] Єз. 16, 31, 39. Ос. 2, 12. [8] Іов. 30, 29. [10] 2 Цар. 1, 20. Єр. 6, 26. [12] Іс. 45, 7. Ам. 3, 6. [13] 4 Цар. 14, 19. 2 Пар. 32, 9. Іс. 36, 2. [15] Нав. 15, 35. [16] Іс. 22, 12.
Глава 2↑
Горе тим, що задумують беззаконня і на постелях своїх придумують злодіяння, які роблять ранком на світанку, тому що є в руках їхніх сила! 2 Побажають полів і беруть їх силою, домів, — і віднімають їх; оббирають людину і її дім, чоловіка і його спадщину. 3 Тому так говорить Господь: ось, Я думаю навести на цей рід таку біду, якої ви не скинете з шиї вашої, і не будете ходити випроставшись; бо цей час злий. 4 У той день скажуть про вас притчу і будуть плакати гірким плачем і говорити: «ми зовсім зруйновані! наділ народу мого відданий іншим; як повернеться до мене! поля наші вже розділені іноплемінникам». 5 Тому не буде у тебе нікого, хто кинув би жереб для виміру в зібранні перед Господом. 6 Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не осягло вас нечестя. 7 О, той, що називається домом Якова! хіба умалився Дух Господній? чи такі дії Його? чи не благодійні слова Мої для того, хто чинить справедливо? 8 Народ же, який був колись Моїм, повстав як ворог, і ви віднімаєте як верхній, так і спідній одяг у тих, хто проходить мирно, хто відвертається від війни. 9 Дружин народу Мого ви виганяєте з приємних домів їхніх; у дітей їхніх ви назавжди віднімаєте прикрасу Мою. 10 Встаньте і йдіть, бо країна ця не є місце спокою; за нечистоту вона буде розорена і притім жорстоким розоренням. 11 Якби який-небудь вітрогон видумав неправду і сказав: «я буду проповідувати тобі про вино і сикер», то він і був би бажаним проповідником для цього народу. 12 Неодмінно зберу всього тебе, Якове, неодмінно з’єднаю залишки Ізраїля, об’єднаю їх воєдино, як овець у Восорі, як отару в овечому загоні: зашумлять вони від багатолюдства. 13 Перед ними піде стіноруйнівник; вони зруйнують перешкоди, увійдуть через ворота і вийдуть ними; і цар їхній піде перед ними, а на чолі їх Господь.
Глава 2. [1] Іс. 29, 20. Пс. 35, 5. Мф. 27, 1. [2] Іс. 5, 8. [3] Єр. 18, 11. Ам. 5, 13. [4] 3 Цар. 9, 7. [5] Втор. 32, 9. [7] Пс. 118, 72. [10] Єз. 11, 7. Лев. 18, 24. [11] Єз. 13, 3. [12] Ос. 11, 1. Єз. 36, 37–38. Ін 10, 16. [13] Єз. 37, 22. Лк. 24, 26. Євр. 2, 10.
Глава 3↑
І сказав я: слухайте, глави Якова і князі дому Ізраїлевого: чи не вам слід знати правду? 2 А ви ненавидите добре і любите зле; здираєте з них шкіру їхню і плоть з кісток їхніх, 3 їсте плоть народу Мого і здираєте з них шкіру їхню, а кістки їхні ламаєте і розтрощуєте ніби у горщик, і плоть — ніби у казан. 4 І будуть вони волати до Господа, але Він не почує їх і сховає лице Своє від них на той час, коли вони злодійствують. 5 Так говорить Господь на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми — і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм у рот, проти того оголошують війну. 6 Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма — замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними. 7 І посоромляться прозорливці, й осоромлені будуть ворожбити, і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога. 8 А я сповнений сили Духа Господнього, правоти і твердости, щоб висловити Якову злочин його й Ізраїлю гріх його. 9 Слухайте ж це, глави дому Яковового і князі дому Ізраїлевого, що гребують правосуддям і викривляють усе пряме, 10 будують Сион кров’ю і Єрусалим — неправдою! 11 Глави його судять за подарунки і священики його навчають за плату, і пророки його передвіщають за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: «чи не серед нас Господь? не спіткає нас біда!» 12 Тому через вас Сион буде розораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього буде лісистим пагорбом.
Глава 3. [1] Втор. 17, 18. [2] Єз. 22, 25. [4] Пс. 65, 18. Іс. 1, 15. Єр. 11, 11. [5] Мф. 7, 15. Єр. 6, 14. Єз. 13, 10. [6] Ам. 8, 9. [7] 1 Цар. 9, 9. [8] Єз. 3, 8. [9] Іс. 5, 20. [10] Єр. 22, 13. [11] Єр. 22, 26–28. [12] Єр. 26, 18.
Глава 4↑
І буде в останні дні: гора дому Господнього поставлена буде на чолі гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї народи. 2 І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню й у дім Бога Якова, і Він навчить нас шляхів Своїх, і будемо ходити стежками Його, бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — з Єрусалима. 3 І буде Він судити багато народів, і викриє багато племен у далеких країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої — на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати. 4 Але кожен буде сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю смоковницею, і ніхто не буде лякати їх, бо вуста Господа Саваофа вирекли це. 5 Бо всі народи ходять, кожний в ім’я свого бога; а ми будемо ходити в ім’я Господа Бога нашого повік. 6 У той день, — говорить Господь, — зберу кульгавих і з’єднаю розігнане і тих, на кого Я навів біду. 7 І зроблю кульгаве залишком і далеко розсіяне сильним народом, і Господь буде царювати над ними на горі Сионі відтепер і довіку. 8 А ти, вежо стада, пагорбе дочки Сиону! до тебе прийде і повернеться колишнє владарювання, царство — до дочок Єрусалима. 9 Для чого ж ти нині так голосно волаєш? Хіба немає у тебе царя? Чи не стало у тебе радника, що тебе схопили муки, як ту, що народжує? 10 Страждай і мучся болями, дочко Сиону, як та, що народжує, бо нині ти вийдеш з міста і будеш жити у полі, і дійдеш до Вавилона: там будеш спасена, там визволить тебе Господь від руки ворогів твоїх. 11 А тепер зібралися проти тебе багато народів і говорять: «нехай буде вона осквернена, і нехай надивиться око наше на Сион!» 12 Але вони не знають думок Господніх і не розуміють ради Його, що Він зібрав їх як снопи на току. 13 Встань і молоти, дочко Сиону, бо Я зроблю ріг твій залізним і копита твої зроблю мідними, і знищиш багато народів, і присвятиш Господу здобутки їх і багатства їх Владиці всієї землі.
Глава 4. [1] Іс. 2, 2. [2] Іс. 2, 3. [3] Пс. 2, 6. Ін. 16, 8. Іс. 2, 4. [4] 3 Цар. 4, 25. Іс. 32, 18. Лев. 26, 6. [5] Зах. 14, 9. [6] Втор. 30, 3–4. [7] Соф. 3, 19. Дан. 7, 14. Лк. 1, 33. [9] Зах. 9, 5. [10] 4 Цар. 19, 3. Пс. 47, 7. Іс. 59, 20. [12] Іс. 11, 12; 55, 8. [13] Іс. 41, 15.
Глава 5↑
Тепер ополчись, дочко полчищ; облягли нас облогою, тростиною будуть бити по щоках суддю Ізраїлевого.
2 І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних. 3 Тому Він залишить їх до часу, доки не народить та, що має народити; тоді повернуться до синів Ізраїля і ті брати їхні, які залишилися. 4 І стане Він, і буде пасти у силі Господній, у величі імені Господа Бога Свого, і вони будуть жити безпечно, бо тоді Він буде великим до країв землі. 5 І буде Він мир. Коли Ассур прийде у нашу землю і вступить у наші палаци, ми виставимо проти нього сім пастирів і вісім князів. 6 І будуть вони пасти землю Ассура мечем і землю Немврода у самих воротах її, і Він-то визволить від Ассура, коли той прийде у землю нашу і коли вступить у межі наші. 7 І буде залишок Якова серед багатьох народів, як роса від Господа, як злива на траві, і він не буде залежати від людини і покладатися на синів Адамових. 8 І буде залишок Якова між народами, серед багатьох племен, як лев серед звірів лісових, як скимен серед отари овець, який, коли виступить, то долає і терзає, і ніхто не врятує від нього. 9 Підніметься рука твоя над ворогами твоїми, і всі вороги твої будуть знищені. 10 І буде у той день, — говорить Господь: знищу коней твоїх із середовища твого і знищу колісниці твої, 11 знищу міста у землі твоїй і зруйную всі укріплення твої, 12 вивергну чародійство з руки твоєї, і тих, хто ворожить по хмарах, не буде у тебе; 13 знищу ідолів твоїх і кумирів із середовища твого, і не будеш більше поклонятися виробам рук твоїх. 14 Викоріню із середовища твого священні діброви твої і розорю міста твої. 15 І звершу у гніві й обуренні помсту над народами, які будуть неслухняні.
Глава 5. [2] Мф. 2, 5–6. Ін 7, 42. [3] Іс. 7, 14. Одкр. 12, 2. Рим. 9, 5. [5] 4 Цар. 18, 25. Єр. 50, 41. [7] Пс. 104, 12–13. [13] Іс. 2, 20. Зах. 13, 2. [14] Втор. 16, 21. [15] 2 Сол. 1, 8.
Глава 6↑
Слухайте, що говорить Господь: встань, судися перед горами, і пагорби нехай чують голос твій! 2 Слухайте, гори, суд Господній, і ви, тверді основи землі: бо у Господа суд з народом Своїм, і з Ізраїлем Він змагається. 3 Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені. 4 Я вивів тебе з землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона і Маріам. 5 Народе Мій! згадай, що задумував Валак, цар Моавитський, і що відповів йому Валаам, син Веорів, і що відбувалося від Ситтима до Галгал, щоб пізнати тобі праведні дії Господні.
6 «З чим постати мені перед Господом, схилитися перед Богом небесним? Чи постати перед Ним із всепаленнями, з тельцями однолітніми? 7 Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або невичерпними потоками єлею? Хіба дам Йому первістка мого за злочин мій і плід утроби моєї — за гріх душі моєї?» 8 О, людино! сказано тобі, що́ — добро і чого жадає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренномудро ходити перед Богом твоїм. 9 Глас Господа взиває до міста, і мудрість благоговіє перед ім’ям Твоїм: слухайте жезл і Того, Хто поставив його. 10 Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби нечестя і зменшена міра, огидна? 11 Чи можу я бути чистим з терезами неточними і з обманними гирями у торбі? 12 Оскільки багатії його сповнені неправди, і жителі його говорять неправду, і язик їх є обман у вустах їхніх, 13 то і Я незцілимо уражу тебе спустошенням за гріхи твої. 14 Ти будеш їсти, і не будеш ситим; порожнеча буде всередині тебе; будеш зберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу. 15 Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш чавити оливки, і не будеш намащуватися єлеєм; вичавиш виноградний сік, а вина пити не будеш. 16 Збереглися у вас звичаї Амврія і всі діла дому Ахавового, і ви чините за порадами їх; і віддам Я тебе на спустошення і жителів твоїх на посміяння, і ви понесете наругу народу Мого.
Глава 6. [2] Іс. 1, 2. Єр. 2, 4. [3] Єр. 2, 5. [4] Вих. 12, 41, 51; 14, 30. [5] Чис. 22, 6; 23, 7–8. [6] Ос. 6, 6. Мф. 9, 13. [8] Втор. 10, 12. Ос. 6, 6. [10] Мих. 2, 2. [11] Лев. 19, 36. Притч. 11, 1. [13] Єз. 12, 20. [14] Лев. 26, 26. Ос. 4, 10. [15] Втор. 28, 38–39. Єр. 12, 13. Агг. 1, 6. Соф. 1, 13. [16] 3 Цар. 16, 19–20, 30.
Глава 7↑
Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя. 2 Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть. 3 Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу. 4 Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття. 5 Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх. 6 Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її. 7 А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене. 8 Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене. 9 Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його. 10 І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях. 11 У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення. 12 У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори. 13 А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх. 14 Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні! 15 Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла. 16 Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими; 17 будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе. 18 Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати. 19 Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші. 20 Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.
Глава 7. [2] Іс. 57, 1. [3] Іс. 1, 15, 23. [5] Сир. 6, 7. [6] Мф. 10, 21, 35–36. [8] Пс. 26, 1. [10] Пс. 78, 10. Іоїл. 2, 17. [11] Ам. 9, 11. [12] Іс. 19, 23. [14] Пс. 44, 7. Іс. 10, 24. Зах. 2, 12. [15] Вих. 12, 37. [17] Пс. 71, 9. Іс. 49, 23. Ос. 3, 5. [18] Вих. 34, 6–7. Прем. 11, 23–24. Іс. 54, 7–8. Єр. 31, 34; 33, 8. Плач. 3, 22. Діян. 10, 43. [19] Іс. 43, 25. Зах. 3, 4. Єз. 18, 22. [20] Бут. 22, 18. Лк. 1, 55. Євр. 6, 13–14.
