«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33 
34  35  36  37  38 39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66 

Глава 1↑

 Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.

² Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. ³ Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє. ⁴ На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого, — повернулися назад. ⁵ У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло. ⁶ Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм. ⁷ Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми. ⁸ І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто. ⁹ Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.

¹⁰ Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! ¹¹ Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. ¹² Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? ¹³ Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і свят­кування! ¹⁴ Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх. ¹⁵ І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.

¹⁶ Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; ¹⁷ навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. ¹⁸ Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю. ¹⁹ Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі; ²⁰ якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. ²¹ Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці. ²² Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою; ²³ князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.

²⁴ Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм! ²⁵ І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве; ²⁶ і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна». ²⁷ Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою; ²⁸ усім же від­ступ­никам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться. ²⁹ Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі; ³⁰ бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води. ³¹ І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.

Глава 1. [2] Втор. 32, 1. [3] Втор. 32, 6. [4] Іс. 30, 9; 57, 3. Дан. 9, 5. [5] Єр. 2, 30; 4, 19. [6] Втор. 28, 35. [7] Втор. 28, 51–52. Іс. 5, 5. [9] Плач. 3, 22. Рим. 9, 29. Бут. 19, 24. Єр. 23, 14. [11] Притч. 15, 8. Іс. 66, 3. Єр. 6, 20. Ам. 5, 21–22. [12] Єр. 7, 22. [13] Притч. 21, 27. [15] Притч. 1, 28. Єр. 14, 12. Єз. 8, 18. Мих. 3, 4. Іс. 59, 3. [16] Пс. 33, 15. 1 Пет. 3, 11. [17] Пс. 81, 4. [18] Іс. 41, 1; 43, 25; 44, 22. [19] Лев. 25, 18. [21] Мф. 23, 34–35, 37. [22] Єр. 6, 30. Єз. 22, 18. [23] Ос. 9, 15. Вих. 22, 22. Єр. 5, 28. Зах. 7, 10. [24] Втор. 28, 63. [25] Іс. 1, 22. Мал. 3, 2–3. [26] Єр. 33, 16. [29] Іов. 31, 3. Пс. 1, 6. [29] Іс. 65, 3. Ос. 4, 13. [30] Пс. 1, 3. [31] Мал. 4, 1.

Глава 2↑

  Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим. ² І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. ³ І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню,­ у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стеж­ками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима. ⁴ І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.

⁵ О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому. ⁶ Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого пе­рейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні. ⁷ І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його; ⁸ і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх. ⁹ І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх. ¹⁰ Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його. ¹¹ Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день. ¹² Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, — ¹³ і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські, ¹⁴ і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби, ¹⁵ і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну, ¹⁶ і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх. ¹⁷ І впа­­де велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день, ¹⁸ й ідоли зовсім зник­нуть. ¹⁹ І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Гос­­пода і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. ²⁰ У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм, ²¹ щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. ²² Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?

Глава 2. [2] Іс. 56, 7. Мих. 4, 1. Єр. 3, 17. [3] Мих. 4, 2. [4] Ін. 4, 27. Іоїл. 3, 10. Зах. 9, 10. [6] Єр. 12, 7. [8] Іс. 44, 10. Єр. 2, 28. [10] Єр. 23, 24. Ам. 9, 2. [11] Іс. 5, 15. [12] Єр. 46, 10. Іоїл. 2, 10. Мал. 4, 1. [14] Іс. 41, 15. Зах. 4, 7. [15] Іс. 30, 25. [17] Іс. 5, 15–16. [19] Ос. 10, 8. Лк. 23, 30. Одкр. 6, 16. [20] Іс. 31, 7. [22] 2 Пар. 35, 21. Іов. 27, 3.

Глава 3↑

 Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою, ² хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця, ³ п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові. ⁴ І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними. ⁵ І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею. ⁶ Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі бать­ка свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руї­ни під рукою твоєю. ⁷ А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу. ⁸ Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх — проти Господа, образливі для очей слави Його. ⁹ Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло. ¹⁰ Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх; ¹¹ а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата­ за діла рук його. ¹² Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували.

¹³ Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. ¹⁴ Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; ¹⁵ навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? говорить Господь, Господь Саваоф.

¹⁶ І сказав Господь: за те, що дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величною ходою і гримлять ланцюжками на ногах, — ¹⁷ оголить Господь тім’я дочок Сиону­ і відкриє Господь сором їх; ¹⁸ у той день відніме Господь красиві ланцюж­ки на ногах і зірочки, і півмісяці, ¹⁹ серги, і намиста, й опахала,­ запонки і зап’ястя, і пояси, і сосудці з парфумами, і привіски чарівні, ²⁰ персні і кільця в носі, ²¹ верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці, ²² світлі тонкі опанчі і пов’язки, і покривала. ²³ І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся — проплішина, і замість широкої опанчі — вузьке веретище, замість краси — клеймо. ²⁴ Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої — на війні. ²⁵ І будуть зітхати і плакати ворота столиці, і буде вона сидіти на землі спустошена.

Глава 3. [1] Єз. 4, 16; 5, 16. [3] 4 Цар. 24, 14. [4] Еккл. 10, 16. [5] Єз. 22, 29. [7] Вих. 15, 26. [9] Бут. 13, 13; 18, 20. [10] Іс. 32, 17. Як. 3, 18. [11] Єр. 25, 14. [13] Пс. 97, 9. [15] Іс. 1, 17. Ам. 2, 7. [16] 1 Тим. 2, 9. [25] Плач. 1, 4.

Глава 4↑

 І вхопляться сім жінок за од­ного чоловіка у той день, і скажуть: «свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім’ям, — зніми з нас ганьбу».

² У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі­ — у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля. ³ Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі,­ ⁴ коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню. ⁵ І створить Господь над усяким місцем гори́ Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров. ⁶ І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.

Глава 4. [1] Бут. 30, 23. [2] Єр. 23, 5. Ін 1, 9. [3] Лк. 10, 20. [4] Єз. 24, 6. Ін. 16, 8. Еф. 5, 26. [5] Вих. 13, 21. Іс. 10, 32. 1 Кор. 10, 1. [6] Іс. 25, 4. Ос. 14, 8. Мф. 7, 25.

Глава 5↑

 Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори, ² і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди. ³ І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм. ⁴ Що ще належало б зробити для вино­градника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди? ⁵ Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним, ⁶ і залишу його у запус­тінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він тер­ням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ. ⁷ Виноград­ник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди — улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди, і ось — волання.

⁸ Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі. ⁹ У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві — без мешканців; ¹⁰ десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу. ¹¹ Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином; ¹² і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не див­ляться і про діяння рук Його не думають. ¹³ За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги. ¹⁴ За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все́, що веселить їх. ¹⁵ І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть; ¹⁶ а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді. ¹⁷ І будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих. ¹⁸ Го­ре тим, хто тягне на себе беззаконня­ мотузками суєти, і гріх — ніби ременями колісничними; ¹⁹ які говорять: «нехай Він поспішить і приско­рить діло Своє, щоб ми бачили, і не­хай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!» ²⁰ Горе тим, які зло називають добром, і добро — злом, пітьму­ вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким! ²¹ Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою! ²² Горе тим, які смі­ли­ві пити вино і сильні готувати міц­ний­ напій, ²³ які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного! ²⁴ За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого. ²⁵ За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута. ²⁶ І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі, — і ось, він легко і скоро прийде; ²⁷ не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його; ²⁸ стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його — як вихор; ²⁹ ревіння його — як ревіння левиці; він рикає подібно до скимнів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме. ³⁰ І зареве на нього у той день ніби ревіння роз­бурханого моря; і спогляне він на землю, і ось — пітьма, горе, і світло померкло у хмарах.

Глава 5. [1] Єр. 2, 21. Мф. 21, 33. Мк. 12, 1. Лк. 20, 9. [2] Єр. 8, 13. [5] Пс. 79, 13. 1 Езд. 9, 9. Ос. 2, 12. [6] Іс. 1, 30. Зах. 14, 17. [7] Пс. 79, 16. [8] Мих. 2, 2. [11] Притч. 23, 30. Еккл. 10, 16. Лк. 6, 25. [12] Іс. 28, 7. Ам. 6, 5. [14] Іс. 30, 33. [15] Іс. 2, 11. [17] Іс. 14, 30. [18] Притч. 5, 22. Мих. 7, 3. [19] Єр. 17, 15. Ам. 5, 18. 2 Пет. 3, 4. [20] 4 Цар. 17, 9. Ам. 6, 12. [21] Притч. 3, 7. Рим. 12, 16. [22] Притч. 31, 4. [23] Притч. 17, 15. [24] Іс. 9, 18. [25] Іс. 9, 12; 10, 6. [26] Лев. 26, 25. Іс. 13, 2. [28] Єр. 4, 13. [29] Іов. 4, 10. Єр. 2, 15; 4, 7. Єз. 32, 2. [30] Іов. 18, 5. Іс. 8, 22.

Глава 6↑

 У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. ² Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. ³ І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його! ⁴ І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. ⁵ І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа. ⁶ Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, ⁷ і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.

⁸ І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. ⁹ І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите. ¹⁰ Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх. ¹¹ І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє. ¹² І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі. ¹³ І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.

Глава 6. [1] Вих. 24, 10. 2 Пар. 26, 23. Ін 12, 41. [2] Дан. 7, 9–10. [3] Одкр. 3, 7; 4, 8. Лк. 1, 49. [4] Єз. 10, 4. [5] Вих. 30, 20. Втор. 5, 25. Суд. 13, 22. [6] Євр. 13, 10. [7] Єр. 1, 9. Дан. 10, 16. [8] 1 Тим. 3, 1. [9] Єр. 5, 21. Мф. 13, 14. Мк. 4, 12. Лк. 8, 10. Ін 12, 40. Діян. 28, 26. Рим. 11, 8. [11] 2 Пар. 33, 11. [13] Зах. 8, 12; 13, 8. Іс. 53, 10. Ос. 2, 23.

Глава 7↑

 І було у дні Ахаза, сина Іоафа­мового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завою­вати його, але не могли завоювати. ² І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.

³ І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного, ⁴ і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного. ⁵ Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи: ⁶ підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового. ⁷ Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться; ⁸ бо глава Сирії — Дамаск, і глава Дамаска — Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом; ⁹ і глава Єфрема — Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені. ¹⁰ І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: ¹¹ проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті. ¹² І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа. ¹³ Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруд­нювати і Бога мого? ¹⁴ Отже, Сам Гос­подь дасть вам знамення: ось, Ді­ва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл. ¹⁵ Він буде годуватися молоком і ме­дом, до­ки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре; ¹⁶ бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її. ¹⁷ Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Іуди, наведе царя Ассирійського.­ ¹⁸ І буде у той день: дасть знак Господь мусі, яка при гирлі ріки Єгипетської, і бджолі, що у землі Ассирійській, — ¹⁹ і прилетять і всядуться усі вони по долинах опустілих і по розщелинах скель, і по всіх колючих чагарниках, і по всіх деревах. ²⁰ У той день поголить Господь брит­вою, найнятою по той бік ріки, царем Ассирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відніме бороду. ²¹ І буде у той день: хто буде мати корову і двох овець, ²² за достатком молока, яке вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть годуватися усі, хто залишився у цій зем­лі. ²³ І буде у той день: на кож­ному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібників, буде терня і колючий чагарник. ²⁴ Зі стрілами і луками будуть ходити ту­ди, бо уся земля буде терням і колю­чим чагар­ником. ²⁵ І на жодну з гір, які розчищалися сапами, не підеш, боячись терня і колючого чагарника: туди будуть виганяти волів, і дрібна худоба буде топтати їх.

Глава 7. [1] 4 Цар. 16, 5. [2] Пс. 77, 9; 79, 3. [3] Іс. 36, 2. [7] Іс. 8, 10. [8] Іс. 8, 4. [9] Іс. 28, 16. [11] Іс. 38, 7. Лк. 2, 12. [12] Втор. 6, 16. [14] Мф. 1, 23. Лк. 1, 31. [16] Іс. 8, 4. [17] 4 Цар. 15, 29. [18] Іс. 5, 26. [20] 4 Цар. 16, 7–8. [23] Лев. 26, 22.

Глава 8↑

 І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*. ² І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, — ³ і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз, ⁴ бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, ма­ти моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.

⁵ І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще: ⁶ за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним, ⁷ наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх; ⁸ і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! ⁹ Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! ¹⁰ Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! ¹¹ Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав: ¹² «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться. ¹³ Господа Саваофа — Його шануйте свято,­ і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше! ¹⁴ І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси­ для обох домів Ізраїля, петлею і сіт­кою для жителів Єрусалима. ¹⁵ І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений. ¹⁶ Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».

¹⁷ Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього. ¹⁸ Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Са­ва­офа, Який живе на горі Сионі. ¹⁹ І ко­ли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звер­татися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих? ²⁰ Звер­тайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. ²¹ І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого. ²² І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завж­ди буде морок там, де тепер він загуснув.

* Поспішає грабунок, прискорює здобич.

Глава 8. [1] Іс. 30, 8. Авв. 2, 2. [4] Іс. 7, 8, 16. [6] Неєм. 3, 15. Ін 9, 11. [7] Одкр. 17, 15. Іс. 10, 8. [8] Іс. 30, 28. [10] Іс. 7, 7. [11] Іс. 42, 8. [12] Мф. 10, 26. [13] 1 Пет. 3, 15. [14] Іс. 28, 16. [15] Іс. 28, 13. [16] Іс. 29, 11; 54, 13. Ін 6, 45. [18] Євр. 2, 13. [19] Лев. 19, 31. Втор. 18, 11, 15. [20] Мф. 13, 52. Діян. 28, 23. [21] Пс. 58, 16. [22] Іс. 5, 30.

Глава 9↑

 Час, що минув, принизив зем­лю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку. ² Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє. ³ Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі. ⁴ Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама. ⁵ Бо усяке взуття­ воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню. ⁶ Бо Немов­ля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*. ⁷ Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.

⁸ Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, ⁹ щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять: ¹⁰ цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сико­мори вирубані — замінимо їх кедрами. ¹¹ І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть: ¹² сиріян зі сходу, а фи­листимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. ¹³ Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає. ¹⁴ І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день: ¹⁵ старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст. ¹⁶ І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть. ¹⁷ Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста­ усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. ¹⁸ Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму. ¹⁹ Лють Господа Савао­фа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого. ²⁰ І будуть різати праворуч, і залишаться голод­ні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх: ²¹ Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

* У слов’янській Біблії цей стих читаєть­ся так: «Бо Немовля народилося нам, Син, і даний нам; владарювання Його на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Великої Ради Ангел, Дивний, Радник, Бог кріпкий, Воло­дар, Князь миру, Отець будучого віку; бо при­веду мир князям, мир і здоров’я Його».

Глава 9. [1] Мф. 4, 15. [2] Мф. 4, 16. Еф. 5, 14. Лк. 1, 79. [3] Рим. 15, 9. Пс. 118, 162. [4] Іс. 10, 26; 14, 5. Суд. 7, 23. [5] Єз. 39, 9. [6] Лк. 2, 7. Ін. 3, 16. 1 Ін 4, 9. Суд. 13, 18. [7] Лк. 1, 32–33. [12] Іс. 5, 25. [13] Єр. 5, 3. Пс. 33, 5. [14] Іс. 19, 15. [15] Іс. 3, 3. [16] Мф. 15, 14. Лк. 6, 39. [17] Іс. 5, 25; 10, 6. [18] Іс. 5, 24; 10, 16. Наум. 1, 10. [19] Соф. 1, 18. [21] Іс. 9, 12; 11, 13. Гал. 5, 15.

Глава 10↑

 Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, ² щоб усунути бід­них від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. ³ І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? ⁴ Без Мене зігнуться­ між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простер­та. ⁵ О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення! ⁶ Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. ⁷ Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів. ⁸ Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої? ⁹ Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? ¹⁰ Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, — ¹¹ то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями­ його, як зробив із Самарією та ідола­ми її?» ¹² І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо­ піднятих очей його. ¹³ Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; ¹⁴ і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув». ¹⁵ Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! ¹⁶ За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на пов­них його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. ¹⁷ Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день; ¹⁸ і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. ¹⁹ І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.

²⁰ І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо. ²¹ Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного. ²² Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено пов­ною правдою; ²³ бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. ²⁴ Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет. ²⁵ Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. ²⁶ І під­німе Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет. ²⁷ І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. ²⁸ Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. ²⁹ Проходять тіснини; у Геві но­чівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася. ³⁰ Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! ³¹ Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. ³² Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Си­ону, пагорбу Єрусалимському. ³³ Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. ³⁴ І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.

Глава 10. [1] Мф. 23, 4. [2] Вих. 22, 22. Єр. 7, 6. [3] Іс. 9, 12. [4] Іс. 9, 12. [5] Іс. 7, 20; 36, 1. [6] Іс. 5, 25; 9, 17. Зах. 10, 5. [7] Діян. 4, 28; 13, 27. [8] Іс. 8, 7. [9] Бут. 10, 10. Іс. 36, 19. Єр. 46, 2. [12] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. [13] Авв. 1, 16. [16] Іс. 5, 17. Ам. 4, 1. [18] Єр. 21, 14. [19] Іс. 10, 33. [20] Єр. 3, 23. Зах. 13, 9. [21] Іс. 9, 6. [22] Рим. 9, 27. [23] Іс. 28, 22. [24] Мих. 7, 14. Вих. 1, 14. [25] Іс. 54, 9. [26] Суд. 7, 25. Пс. 82, 12. Іс. 9, 4. [28] 1 Цар. 14, 5. [29] Нав. 18, 25. [30] Суд. 18, 14. Нав. 21, 18. [33] Іс. 10, 19. [34] Іс. 9, 18.

Глава 11↑

 І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; ² і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух вíдання і благочестя; ³ і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. ⁴ Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого. ⁵ І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його — істина. ⁶ Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. ⁷ І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. ⁸ І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. ⁹ Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море.

¹⁰ І буде у той день: до кореня Ієс­с­еєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, — і спокій його буде слава. ¹¹ І буде у той день: Господь знову простягне ру­ку Свою, щоб повернути Собі залишок народу Свого, який залишиться в Ассура, і в Єгипті, і в Пат­росі, й у Хуса, і в Елама, й у Сеннаарі, й у Емафі, й на островах моря, ¹² І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі. ¹³ І припиниться заздрість Єфрема, і ті, що ворогують проти Іуди, будуть знищені. Єфрем не буде заздрити Іуді, й Іуда не буде пригноблювати Єфрема. ¹⁴ І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Мо­ава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм. ¹⁵ І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку в силь­ному вітрі Своєму, і розіб’є її на сім струмків, так що у сандаліях мо­жуть переходити її. ¹⁶ Тоді для залишку народу Його, що залишиться в Ассура, буде велика дорога, як це було для Ізраїля, коли він виходив із зем­лі Єгипетської.

Глава 11. [1] Лк. 3, 32. Діян. 13, 22. Рим. 15, 12. [2] Іс. 61, 1. [3] Іс. 2, 4. [4] Іов. 4, 9. 2 Сол. 2, 8. [5] Пс. 44, 5. [6] Іс. 65, 25. [8] 1 Кор. 3, 1. Пс. 57, 5. [9] Ам. 5, 24. [10] Рим. 15, 12. [12] Мф. 15, 24. Лк. 21, 28. Ін. 10, 16. [13] Ос. 1, 11. [14] Втор. 32, 43. Іс. 60, 7. Зах. 8, 13. [16] Вих. 14, 29.

Глава 12↑

 І скажеш у той день: славлю Тебе, Господи; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і утішив мене. ² Ось, Бог — спасіння моє: уповаю на Нього і не боюся; бо Господь — сила моя, і спів мій — Гос­подь; і Він був мені на спасіння. ³ І у радості будете черпати воду із джерел спасіння, ⁴ і скажете у той день: славте Господа, закликайте ім’я Його; сповіщайте у народах діла Його; нагадуйте, що велике ім’я Його; ⁵ співайте Господу, бо Він створив велике, — нехай знають це по усій землі. ⁶ Веселися і радуйся, жителько Сиону, бо великий посеред тебе Святий Ізраїлів.

Глава 12. [2] Вих. 15, 2. Пс. 117, 14. [3] Ін. 4, 14; 7, 38. [4] 1 Пар. 16, 8. [5] Пс. 46, 7. Іс. 24, 14. [6] Іс. 54, 1. Пс. 70, 22.

Глава 13↑

 Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів. ² Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів. ³ Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй. ⁴ Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо. ⁵ Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю. ⁶ Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього. ⁷ Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло. ⁸ Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися. ⁹ Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її. ¹⁰ Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм. ¹¹ Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів; ¹² зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське. ¹³ Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його. ¹⁴ Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю. ¹⁵ Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча. ¹⁶ І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені. ¹⁷ Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота. ¹⁸ Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми. ¹⁹ І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра, ²⁰ не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там. ²¹ Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там. ²² Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах.

Глава 13. [1] Єр. 30, 1; 50, 1. [2] Іс. 5, 26; 18, 3. Єр. 4, 6. [3] Єр. 22, 7. [6] Іоїл. 1, 15. [8] 4 Цар. 19, 3. Пс. 47, 7. Іс. 21, 3. [9] Іс. 22, 5. [10] Іс. 24, 23. Єз. 32, 7. Іоїл. 2, 31; 3, 15. Мф. 24, 29. Мк. 13, 24. Лк. 21, 25. [14] 3 Цар. 22, 17. Мк. 6, 34. [16] Пс. 136, 9. Єр. 8, 10. [17] Єр. 51, 11. Дан. 5, 31. [19] Бут. 19, 24–25. Єр. 50, 40. Одкр. 18, 2. [21] Єр. 50, 39.

Глава 14↑

 Близький час його, і не за­ба­ряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Із­­раї­ля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і при­ліпляться до дому Якова. ² І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візь­ме у полон тих, що поло­нили його, і буде панувати над гнобителями своїми.

³ І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений, ⁴ ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво! ⁵ Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик, ⁶ який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням. ⁷ Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости; ⁸ і ки­париси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас». ⁹ Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх. ¹⁰ Усі вони будуть гово­рити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас! ¹¹ У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій. ¹² Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. ¹³ А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі; ¹⁴ зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього». ¹⁵ Але скинутий у пекло, у глибини пекель­ні. ¹⁶ Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, ¹⁷ всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?». ¹⁸ Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй уси­пальниці; ¹⁹ а ти повалений поза гроб­ницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп, ²⁰ не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв. ²¹ Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами. ²² І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь. ²³ І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф. ²⁴ З клят­вою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться, ²⁵ щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх. ²⁶ Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи, ²⁷ бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?

²⁸ У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово: ²⁹ не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон. ³⁰ Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій. ³¹ Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх. ³² Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.

Глава 14. [2] Авд. 1, 17. Одкр. 13, 10. [4] Єр. 50, 23. [5] Пс. 124, 3. Іс. 9, 4. [8] 4 Цар. 19, 23. [9] Єз. 31, 16. Єр. 50, 9. Дан. 8, 5. [10] Єз. 32, 21. [11] Дан. 4, 29–31. Лк. 1, 52. [12] Дан. 8, 10. [13] 1 Ін 2, 16. Єз. 40, 2. [15] Єз. 32, 23. [20] Іов. 18, 19. [21] Вих. 20, 5. [23] Єр. 25, 12. [25] 4 Цар. 19, 35. [27] 2 Пар. 20, 6. Іов. 9, 12. Дан. 4, 32. [28] 2 Пар. 28, 27. [29] 2 Пар. 26, 6. Єр. 48, 17. 4 Цар. 18, 8. [30] Іс. 5, 17. [32] Пс. 86, 2; 101, 17.

Глава 15↑

 Пророцтво про Моав. — Так! уночі буде зруйнований Ар-Моав і знищений; так! уночі буде зруйнований Кир-Моав і знищений! ² Він піднімається до Баїта і Дивона,­ піднімається на висоти, щоб плакати; Моав ридає над Нево́ і Медевою; у всіх них обстрижені голови, в усіх поголені бороди. ³ На вулицях його опоясуються веретищем; на покрів­лях його і площах його усе ридає, по­­топає у сльозах. ⁴ І волає Есевон і Елеала; голос їх чується до самої Іааци; за ними і воїни Моава ридають; душа його збурена в ньому.­ ⁵ Ридає серце моє за Моавом; біжать з нього до Сигора, до третьої Егли; піднімаються на Лухит з плачем; по дорозі Хоронаїмській здіймають страш­ний крик; ⁶ тому що води Ним­рима вичерпалися, луки засохли, трава вигоріла, не стало зелені. ⁷ Тому вони залишки запасів і те, що збережено ними, переносять за ріку Аравійську. ⁸ Бо волання по усіх краях Моава, до Еглаїма плач його і до Беер-Елима плач його; ⁹ тому що води Ди­­мона наповнилися кров’ю, і Я наведу на Димон ще нове — левів на тих, що втекли з Моава, і на тих, що залишилися у країні.

Глава 15. [1] Єр. 48, 13. [2] Єр. 48, 37. Єз. 7, 18. [3] Іс. 22, 1. [5] Єр. 48, 34. [6] Чис. 32, 36. [8] Чис. 21, 15. 2 Цар. 8, 2. 4 Цар. 1, 1.

Глава 16↑

 Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону; ² бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських. ³ «Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають. ⁴ Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі. ⁵ Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуд­дя». ⁶ «Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його». ⁷ Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кир­харешета: вони зовсім зруйновані. ⁸ Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море. ⁹ Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости. ¹⁰ Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у то­чилах: Я припинив радість. ¹¹ Від то­го нутрощі мої стогнуть за Мо­авом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом. ¹² Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе.

¹³ Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна. ¹⁴ Нині ж так гово­рить Господь: через три роки, раху­ючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний.

Глава 16. [5] Дан. 7, 14, 27. Мих. 4, 7. Лк. 1, 32. [7] Єр. 48, 20. [8] Єр. 48, 32. [10] Єр. 48, 33. [11] Єр. 4, 19; 48, 36. Плач. 1, 20. [13] Іс. 15, 1. [14] Іс. 21, 16.

Глава 17↑

  Пророцтво про Дамаск. — Ось, Дамаск виключається з числа міст і буде купою руїн. ² Міс­та ароерські будуть покинуті, — залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх. ³ Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Сирією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля, — говорить Господь Саваоф.

⁴ І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим. ⁵ Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській. ⁶ І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках, — говорить Господь, Бог Ізраїлів. ⁷ У той день звер­не людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого; ⁸ і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала. ⁹ У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, — і буде порожньо. ¹⁰ Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив жив­ці від чужої лози. ¹¹ У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жни́ва буде, але скорбота жорс­тока. ¹² На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить мо­ре. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води. ¹³ Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору. ¹⁴ Вечір — і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.

Глава 17. [1] Іс. 7, 8. [5] Іс. 24, 13. [6] Іс. 1, 9. Єр. 6, 9. [8] Іс. 2, 20. [10] Втор. 32, 32. Мф. 15, 13. [12] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. [13] Пс. 1, 4. [14] 4 Цар. 19, 35.

Глава 18↑

 Горе землі, яка осіняє крилами по той бік рік ефіопських, ² і посилає послів по морю, у папірусних суднах по водах! Ідіть, швидкі посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку і донині, до народу рослого і який усе топче, землю якого розрізають ріки. ³ Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте! ⁴ Бо так Господь сказав мені: Я спо­кійно дивлюся з оселі Моєї, як світ­ла­ теплота після дощу, як хмара ро­си­­ під час жнивної спеки. ⁵ Бо раніше збирання винограду, коли він відцвіте, і грона почнуть дозрівати, Він обріже ножем гілки і відкине, і відрубає гілля. ⁶ І залишать усе хижим птахам на горах і звірам по­ль­овим; і птахи будуть проводити там літо, а всі звірі польові будуть зимувати там. ⁷ У той час буде принесений дар Господу Саваофу від народу міц­ного і бадьорого, від народу страшного від початку і донині, від народу рослого, і який усе́ топче, землю якого розрізають ріки, — до місця імені Господа Саваофа, на гору Сион.

Глава 18. [1] Іс. 20, 3. Єз. 30, 4. Наум. 3, 9. [3] Іс. 5, 26. Єр. 4, 5–6; 6, 1. [4] Іс. 42, 14. [6] Єз. 31, 13. [7] Іс. 18, 2; 19, 19. 2 Пар. 6, 6.

Глава 19↑

 Пророцтво про Єгипет. — Ось, Господь сидить на хмарі­ легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому. ² Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть битися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство з царством. ³ І дух Єгипту знеможе у ньому, і зруйную раду його, і вдадуться вони до ідолів і до чаклунів, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів. ⁴ І віддам єгиптян до рук володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь, Господь Саваоф. ⁵ І виснажаться води у морі і ріка вичер­пається і висохне; ⁶ і збідніють ріки, і канали єгипетські обміліють і висохнуть; очерет і тростина зав’януть. ⁷ Поля біля ріки, по берегах ріки, і все, посіяне біля ріки, засохне, розвіється і зникне. ⁸ І заплачуть рибал­ки, і заридають усі, хто кидає вудку­ в ріку, і ті, що ставлять сіті у воді, за­­смутяться, ⁹ і будуть збентежені ті, що обробляють льон, і ткачі білих полотен; ¹⁰ і будуть роздерті сіті, й усі, які мають насадки для живої риби, впадуть духом. ¹¹ Так! збожеволіли князі цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуз­дою. Як скажете ви фараонові: «я син мудреців, син царів древніх?» ¹² Де вони? де твої мудреці? нехай во­ни тепер скажуть тобі; нехай довідаються, що́ Господь Саваоф визначив про Єгипет. ¹³ Збожеволіли князі­ цоанські; впали в оману князі мемфиські, і звів Єгипет з путі глав племен його. ¹⁴ Господь послав у нього дух сп’яніння; і вони ввели Єгипет в оману в усіх ділах його, подібно до того, як п’яний бродить по блювотині своїй. ¹⁵ І не буде в Єгипті такого діла, яке вміли б зробити голо­ва і хвіст, пальма і тростина. ¹⁶ У той день єгиптяни будуть подібні до жінок, і затремтять і убояться руху руки Господа Саваофа, яку Він підніме на них. ¹⁷ Земля Іудина зробиться жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього. ¹⁸ У той день п’ять міст у землі Єгипетській будуть говорити мовою ханаанською і клястися Господом Саваофом; одне назветься міс­том сонця. ¹⁹ У той день жертовник Господу буде посередині землі Єгипетської, і пам’ятник Господу — біля меж її. ²⁰ І буде він знаменням і свід­ченням про Господа Саваофа у землі­ Єгипетській, тому що вони воззвуть до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм спасителя і заступника, і визволить їх. ²¹ І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни у той день пізнають Господа і принесуть жертви і дари, і дадуть обітниці Господу, і виконають. ²² І уразить Господь Єгипет; уразить і зцілить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх. ²³ У той день з Єгипту в Ассирію буде велика дорога, і буде приходити Ассур у Єгипет, і єгиптяни — в Ассирію; і єгиптяни разом з ассиріянами будуть служити Господу. ²⁴ В той день Ізраїль буде третім з Єгиптом і Ассирією; благословення буде посеред землі, ²⁵ яку благословить Господь Саваоф, говорячи: благословенний народ Мій — єгиптяни, і діла рук Моїх — ассиріяни, і спадщина Моя — Ізраїль.

Глава 19. [1] Єр. 46 , 2. Єз. 29, 2; 30, 18. Іс. 10, 10. [2] 2 Пар. 20, 23. Єз. 38, 21. [3] Іс. 8, 10. 4 Цар. 1, 2. Єз. 21, 21. [5] Єз, 30, 12. [11] Чис. 13, 23. Пс. 77, 12. Іс. 30, 4. [13] Єр. 2, 16. Ос. 9, 6. [14] 3 Цар. 22, 21. [15] Іс. 9, 14. [18] Втор. 10, 20. Іс. 48, 1. Єр. 12, 16. [19] Іс. 18, 7. Бут. 28, 18. Вих. 24, 4. [20] Нав. 24, 27. [21] Пс. 50, 21. Мал. 3, 3. 1 Пет. 2, 5. [23] Іс. 11, 16; 35, 8; 57, 14. Діян. 15, 17. [25] Ос. 2, 1.

Глава 20↑

 У рік, коли Тартан прийшов до Азота, бувши посланим від Саргона, царя Ассирійського, і воював проти Азота, і взяв його, ² у той самий час Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: піди і зніми веретище зі стегон твоїх і скинь сандалії твої з ніг твоїх. Він так і зробив: ходив нагий і босий. ³ І сказав Господь: як раб Мій Ісая ходив нагий і босий три роки, на вказівку і знамення про Єгипет і Ефіопію, ⁴ так поведе цар Ассирійський полонених з Єгипту і переселенців з Ефіопії, молодих і старих, нагими і босими і з оголеними стегнами, для посором­лення Єгипту. ⁵ Тоді жахнуться і за­соромляться через Ефіопію, надію свою, і через Єгипет, яким хвалили­ся. ⁶ І скажуть у той день жителі цієї країни: ось які ті, на яких ми надіялися і до яких зверталися по допомогу, щоб урятуватися від царя Ассирійського! і як урятувалися б ми?

Глава 20. [1] 4 Цар. 18, 17. [2] 4 Цар. 1, 8. Зах. 13, 4. [6] 4 Цар. 17, 4.

Глава 21↑

 Пророцтво про пустелю при­морську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної. ² Грізне видіння показа­не мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець. ³ Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу. ⁴ Сер­це моє тремтить; дрож б’є мене; відрад­на ніч моя перетворилася на жах для мене. ⁵ Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!» ⁶ Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить. ⁷ І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попар­но; і вслухався він старанно, з великою увагою, — ⁸ і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишав­ся цілі ночі: ⁹ і ось, їдуть люди, верш­ники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. ¹⁰ О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.

¹¹ Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі? ¹² Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.

¹³ Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські! ¹⁴ Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать, ¹⁵ бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни. ¹⁶ Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне, ¹⁷ і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.

Глава 21. [2] Іс. 22, 6. Єр. 49, 35. Діян. 2, 9. [3] Єр. 4, 19. Мих. 1, 8. Іс. 13, 8. [4] Іс. 15, 5. [5] Єр. 6, 4–5. [6] Пс. 120, 4. [8] Авв. 2, 1. [9] Єр. 51, 8. Одкр. 14, 8; 18, 2, 10. [10] Іс. 25, 10. Єр. 51, 33. Мих. 4, 13. [13] Єр. 25, 23. [14] Бут. 25, 3, 15. [16] Іс. 16, 14. Єр. 49, 28. [17] Іс. 22, 25; 25, 8.

Глава 22↑

 Пророцтво про долину видіння. — Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі? ² Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли; З усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли. ⁴ Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого. ⁵ Бо день сум’яття і потоптання і збен­теження у долині видіння від Гос­пода, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори. ⁶ І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит. ⁷ І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт, ⁸ і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому. ⁹ Але ви бачите, що багато проламів у стіні­ міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку; ¹⁰ і відзначаєте до­ми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну; ¹¹ і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод ста­ро­­го ставка. А на Того, Хто це робить,­ не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це. ¹² І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем. ¹³ Але ось, веселощі і радість! Убива­ють волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пи­ти, бо завтра помремо!» ¹⁴ І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф.

¹⁵ Так сказав Господь, Господь Са­ваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника па­лацу [і скажи йому]: ¹⁶ що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі. ¹⁷ Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок; ¹⁸ згорнув­ши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти пом­реш, і там чудові колісниці твої будуть гань­бою для дому господаря твого. ¹⁹ І зі­­ш­товхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого. ²⁰ І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного, ²¹ і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жи­телів Єрусалима і для дому Іудиного.­ ²² І ключ дому Дави­дового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить. ²³ І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сі­­­далище слави для дома батька свого. ²⁴ І буде висіти на ньому вся сла­ва­­ дому батька його, дітей та онуків, усьо­го домашнього начиння до ос­танніх музичних інструментів. ²⁵ У той день, — говорить Господь Саваоф, — похит­неться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить.

Глава 22. [1] Іс. 15, 3. [2] Іс. 27, 10. [4] Єр. 4, 20. [5] Іс. 13, 5. [6] Іс. 21, 2. Єр. 49, 35. [8] 3 Цар. 7, 2; 10, 17. [10] Єр. 33, 4. [11] Іс. 7, 3. [12] Мих. 1, 16. [13] Прем. 2, 6. Іс. 56, 12. 1 Кор. 15, 32. [14] Мф. 12, 32. Євр. 6, 4. [18] Пс. 48, 11. Єр. 22, 18. [20] 4 Цар. 18, 18. [22] Іов. 12, 14. Одкр. 3, 7. [23] 1 Езд. 9, 8. Зах. 10, 4. [25] Іс. 21, 17.

Глава 23↑

 Пророцтво про Тир. — Ридайте, кораблі Фарсиса, бо він зруйнований; немає домів, і нема кому входити у доми. Так їм сповіщено із землі Киттийської. ² Замовкніть, мешканці острова, який наповнювали купці сидонські, що плавають по морю. ³ По великих водах привозили в нього насіння Сихора, жниво великої ріки, і був він торговищем народів. ⁴ Посоромся, Сидоне; бо ось що говорить море, сила морська: «як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат». ⁵ Коли звіст­ка дійде до єгиптян, здригнуться во­ни,­ почувши про Тир. ⁶ Переселяйте­ся­ у Фарсис, ридайте, мешканці ост­ро­ва! ⁷ Чи це ваше радісне місто, початок якого від днів древніх? Ноги його несуть його блукати у країні да­лекій. ⁸ Хто визначив це Тиру, який роздавав вінці, якого купці бу­ли князями,­ торговці — знаменитостями землі? ⁹ Господь Саваоф визначив це, щоб посоромити гордовитість усякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі. ¹⁰ Ходи по землі твоїй, дочко Фарсиса, як ріка: немає більше перепони. ¹¹ Він простяг руку Свою на море, потряс царства; Господь дав повеління про Ханаана зруйнувати укріплення його ¹² і сказав: ти не будеш більше радіти, осоромлена дівчино, дочко Сидона! Вставай, іди в Киттим, але і там не буде тобі спокою. ¹³ Ось земля халдеїв. Цього народу раніше не було; Ассур поклав йому початок з мешканців пустель. Вони ставлять вежі свої, руйнують палаци його, перетворюють його на руїни. ¹⁴ Ридайте, кораблі фарсиські! Бо твердиня ваша розорена.

¹⁵ І буде в той день, забудуть Тир на сімдесят років, мірою днів одного­ царя. Після закінчення ж сімдесяти років з Тиром буде те саме, що співають про блудницю: ¹⁶ «візьми цит­ру, ходи по місту, забута блудни­це! Грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе». ¹⁷ І буде, після закінчення сімдесяти років, Господь відвідає Тир; і він знову поч­не одержувати прибуток свій і буде блу­додіяти з усіма царствами земни­ми по всьому всесвіту. ¹⁸ Але торгівля його і прибуток його будуть присвячувані Господу; не будуть замкнені і покладені в комори, бо до тих, що живуть перед лицем Господа, буде переходити прибуток від торгівлі його, щоб вони їли до ситости і мали одяг міцний.

Глава 23. [1] Єр. 47, 4. Чис. 24, 24. [4] Єз. 28, 21. [8] Одкр. 18, 23. [11] Іов. 12, 24. [16] Єз. 26, 13.

Глава 24↑

 Ось, Господь спустошує зем­лю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній. ² І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст. ³ Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це. ⁴ Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі. ⁵ І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт. ⁶ За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей. ⁷ Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем. ⁸ Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів; ⁹ уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її. ¹⁰ Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти. ¹¹ Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі. ¹² У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися. ¹³ А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання. ¹⁴ Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря. ¹⁵ Отже, славте Господа на сході, на островах морських — ім’я Господа, Бога Ізраїлевого. ¹⁶ Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники. ¹⁷ Жах і яма і петля для тебе, жителю землі! ¹⁸ Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти роз­­криються, і основи землі потрясуться. ¹⁹ Земля розтрощується, зем­ля­­ розпадається, земля сильно тря­сеться; ²⁰ хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане.

²¹ І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі. ²² І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані. ²³ І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава.

Глава 24. [1] Єр. 13, 24; 18, 17. Єз. 5, 10. [2] Ос. 4, 9. [5] Соф. 1, 3. [6] Іс. 1, 9. [8] Єр. 16, 9. Єз. 26, 13. Ос. 2, 11. [13] Іс. 17, 5. [14] Іс. 12, 5. [18] Єр. 48, 44. [19] Єр. 2, 37; 32, 5. [20] Іс. 19, 14. Іов. 27, 18. [21] Іс. 5, 14; 40, 2. [22] Єз. 32, 18. [23] Іс. 13, 10.

Глава 25↑

  Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь. ² Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене. ³ Тому будуть прославля­ти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе, ⁴ бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни. ⁵ Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів. ⁶ І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчис­тіших вин; ⁷ і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. ⁸ Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. ⁹ І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його! ¹⁰ Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною. ¹¹ І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його. ¹² І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.

Глава 25. [1] Вих. 15, 2. Іс. 28, 29. [2] 4 Цар. 19, 25. Іс. 26, 5. [3] Іов. 12, 14. [4] Іс. 4, 6. Єр. 16, 19. [5] Іс. 18, 4. [6] Мф. 22, 2. Лк. 14, 16. [8] 1 Кор. 15, 54. Одкр. 7, 17; 21, 4. [9] Ос. 13, 14. Ін 3, 36. Євр. 2, 14. [10] Іс. 41, 15. Зах. 10, 5.

Глава 26↑

  У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. ² Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. ³ Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. ⁴ Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: ⁵ Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох. ⁶ Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. ⁷ Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. ⁸ І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. ⁹ Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. ¹⁰ Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. ¹¹ Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. ¹² Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. ¹³ Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє. ¹⁴ Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них. ¹⁵ Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі. ¹⁶ Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його. ¹⁷ Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди. ¹⁸ Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. ¹⁹ Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців. ²⁰ Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів; ²¹ бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.

Глава 26. [1] Пс. 45, 2; 124, 1. Притч. 18, 11. [2] Пс. 117, 19. [3] Іс. 27, 5. [4] Втор. 32, 4. [5] Іс. 25, 12. [6] Іс. 28 , 3. [8] Пс. 43, 18. [9] Пс. 76, 7. [10] Іс. 5, 12. Діян. 12, 19. [11] Іс. 33, 3. Мф. 21, 15. [12] Рим. 8, 28. [14] Одкр. 20, 5. [16] Пс. 17, 7. [17] Ін. 16, 21. 4 Цар. 19, 3. Іс. 13, 8. [19] 4 Цар. 4, 35. Єз. 37, 3. [20] Пс. 29, 6. Іс. 54, 8. [21] Мих. 1, 3.

Глава 27↑

  У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське. ² У той день оспівайте його — улюблений виноградник: ³ Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу­ його, щоб ніхто не увірвався в нього.­ ⁴ Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім. ⁵ Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною. ⁶ У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна. ⁷ Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його? ⁸ Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру. ⁹ І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця. ¹⁰ Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його. ¹¹ Коли гілки його засох­нуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його. ¹² Але буде у той день: Господь потрясе усе́ від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного; ¹³ і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі.

Глава 27. [1] Іов. 26, 13. Одкр. 19, 20. [6] Пс. 71, 16. Іс. 37, 31. [7] 2 Цар. 7, 14. 2 Кор. 4, 17. [8] Єр. 10, 24; 30, 11; 46, 28. [9] Зах. 3, 4. Лев. 26, 30. [10] 4 Цар. 19, 25. Іс. 24, 10. [11] Іов. 24, 20. Єр. 5, 21. [13] Іс. 2, 2. Єз. 20, 40.

Глава 28↑

  Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином! ² Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю. ³ Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян. ⁴ І з зів’ялою квіт­кою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.

⁵ У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого, ⁶ і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт. ⁷ Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються. ⁸ Бо усі столи наповнені гидкою блювоти­ною, немає чистого місця. — ⁹ А гово­рять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері? ¹⁰ Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на пра­вило, тут трохи і там трохи». ¹¹ За те бель­котливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.­ ¹² Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — за­спокоєння». Але вони не хотіли слухати. ¹³ І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потрап­лять у сітку і будуть уловлені.

¹⁴ Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі. ¹⁵ Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».

¹⁶ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться. ¹⁷ І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоп­лять місце приховування. ¹⁸ І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані. ¹⁹ Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах. ²⁰ Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загор­нутися у неї. ²¹ Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.

²² Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї зем­лі. ²³ Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою. ²⁴ Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою? ²⁵ Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним. ²⁶ І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його. ²⁷ Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою. ²⁸ Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому мо­лотильні колеса з конями їх, але не розтирають його. ²⁹ І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!

Глава 28. [2] 4 Цар. 17, 3. [3] Дан. 7, 7. Мих. 7, 10. [4] Іс. 1, 30. [5] Притч. 4, 9. Іс. 62, 3. Єз. 16, 12. [7] Притч. 20, 1. Ос. 4, 11; 9, 7. [10] Іс. 42, 20. [11] 1 Кор. 14, 21. [12] Мф. 11, 28–29. [13] Іс. 8, 15. [14] Діян. 13, 40. [15] Єр. 5, 12. Іс. 29, 15. [16] Пс. 117, 22. Іс. 8, 14. Мф. 21, 42. Мк. 12, 10. Лк. 20, 17. Діян. 4, 11. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 33. [18] Іс. 28, 15. Мф. 7, 27. [19] Мф. 6, 13. [21] 2 Цар. 5, 20. 1 Пар. 14, 11. Нав. 10, 12. [22] Іс. 10, 23. [23] Іс. 34, 1. [26] Прем. 3, 5. Вар. 3, 37. [27] Іс. 25, 10. [29] Іс. 55, 8. Єр. 32, 19.

Глава 29↑

  Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви. ² Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл. ³ Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую про­ти тебе укріплення. ⁴ І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій. ⁵ Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить. ⁶ Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усе­по­жерливого вогню. ⁷ І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його. ⁸ І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спраг­ла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Си­он. ⁹ Чудуйтеся і дивуйтеся: вони ос­ліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери; ¹⁰ бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці. ¹¹ І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана». ¹² І пере­дають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».

¹³ І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Ме­не, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських; ¹⁴ то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане. ¹⁵ Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?» ¹⁶ Яка нерозсудли­вість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив ме­не»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»? ¹⁷ Ще трохи,­ дуже трохи, і Ли­ван чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вва­жати за ліс? ¹⁸ І у той день глухі по­чують слова книги, і прозрі­ють із пітьми і мороку очі сліпих. ¹⁹ І страж­денні більше і більше будуть радіти у Господі, і бід­ні люди бу­­дуть торжествувати за Святого Ізраїля, ²⁰ бо не буде більше­ кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправ­ди, ²¹ які заплутують людину у словах, і тому, хто ви­магає суду, біля воріт розстав­ляють сіті, і від­штовху­ють правого. ²² Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у со­ромі, і лице його більше не зблід­не. ²³ Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шану­вати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим. ²⁴ Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі нав­чаться послуху.

Глава 29. [1] 2 Цар. 5, 9. [3] Єр. 6, 3. Єз. 17, 17. Лк. 19, 43. [4] Лев. 19, 31. Іс. 8, 19. [9] Пс. 34, 5. [6] Іс. 30, 30. [7] Іс. 30, 30. Пс. 72, 20. [10] Єр. 51, 39. Рим. 11, 8. [11] Іс. 8, 16. Єз. 20, 49. Дан. 12, 4. [12] 2 Кор. 3, 14. [13] Мф. 15, 8. Мк. 7, 6. [14] Єр. 49, 7. Авд. 1, 8. 1 Кор. 1, 19. [15] Сир. 23, 24. [16] Іс. 45, 9. Єр. 18, 6. [17] Іс. 32, 15. [18] Мф. 15, 30. Іс. 42, 18. Євр. 10, 7. [20] Одкр. 19, 17. Мих. 2, 1. [21] Ам. 5, 10. [22] Бут. 11, 31; 48, 16. [23] Пс. 99, 3. Еф. 2, 10. Євр. 2, 10.

Глава 30↑

  Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха: ² не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту. ³ Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям; ⁴ тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса. ⁵ Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором. ⁶ Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм корис­ти. ⁷ Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно. ⁸ Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки. ⁹ Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього, ¹⁰ які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне; ¹¹ зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».

¹² Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово­ це, а сподіваєтеся на обман і неправ­ду, і спираєтеся на те: ¹³ то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить. ¹⁴ І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться­ і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми; ¹⁵ бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли ¹⁶ і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі. ¹⁷ Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі. ¹⁸ І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього! ¹⁹ Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі. ²⁰ І дасть вам Господь хліб у го­рі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх; ²¹ і ву­ха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч. ²² Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси. ²³ І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах. ²⁴ І воли й ос­ли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом. ²⁵ І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день ве­ликої поразки, коли упадуть вежі. ²⁶ І світло місяця буде, як світло сон­ця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.

²⁷ Ось, ім’я Господа йде здаля, го­рить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає, ²⁸ і подих Його, як потік, що розлив­ся, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани. ²⁹ А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої. ³⁰ І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді. ³¹ Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений. ³² І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде про­ти нього війною спустошливою. ³³ Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.

* Єрусалима.

Глава 30. [1] Лк. 12, 17. [2] 4 Цар. 18, 21. Єр. 2, 18; 37, 7. [3] Єр. 2, 36. [4] Іс. 19, 13. Єр. 2, 16. [5] Єр. 2, 36. [8] Іс. 8, 1. [9] Діян. 7, 52. [10] Ам. 2, 12. [11] Іс. 1, 4. [12] Пс. 61, 11. Іс. 47, 10. [13] Іс. 29, 5. [14] Пс. 2, 9. [15] Плач. 3, 26. [16] Ос. 14, 4. [17] Лев. 26, 36. [18] Лк. 1, 54. Рим. 2, 4. Притч. 16, 20. Єр. 17, 7. [19] Пс. 90, 15. Іс. 58, 9. [20] Пс. 79, 6. [21] Втор. 5, 32; 28, 14. Притч. 4, 27. [22] Лев. 15, 19. [23] Втор. 11, 14. [25] Іс. 2, 15; 41, 18. [26] Єр. 4, 23. Іоїл. 2, 10. Одкр. 21, 23. [27] Єз. 22, 21. Вих. 24, 17. Втор. 4, 24. [28] 2 Цар. 22, 16. Іс. 8, 8. [29] Пс. 41, 5. [30] Іс. 29, 6. Одкр. 20, 15. [31] Пс. 28, 4. [33] Одкр. 19, 20. Мф. 25, 41.

Глава 31↑

  Горе тим, які йдуть у Єгипет по допомогу, сподіваються на коней і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, тому що вони дуже сильні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не прибігають! ² Але премудрий Він; і наведе біду, і не скасує слів Своїх; повстане проти дому нечестивих і проти допомоги тих, що чинять беззаконня. ³ І єгиптяни — люди, а не Бог; і коні їхні — плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і упаде той, кого захищають, і усі разом загинуть. ⁴ Бо так сказав мені Господь: як лев, як скимен, який реве над своєю здобиччю, хоч би багато пастухів кричало на нього, від крику їхнього не здригнеться і безлічі їх не поступиться, — так Господь Саваоф зійде воювати за гору Сион і за пагорб його. ⁵ Як птахи — пташенят, так Господь Саваоф покриє Єрусалим, захистить і визволить, пощадить і спасе. ⁶ Наверніться до Того, від Якого вас стільки відпало, сини Ізраїля! ⁷ У той день відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, яких руки ваші зробили вам на гріх. ⁸ І Ассур упаде не від людського меча, і не людський меч уразить його, — він уникне меча, і юнаки його будуть податтю. ⁹ І від страху пробіжить повз укріплення своє; і князі його будуть лякатися прапора, — говорить Господь, Якого вогонь на Сионі і горно в Єрусалимі.

Глава 31. [1] Іс. 30, 1. Єр. 2, 36. Ос. 8, 13. [2] Ам. 3, 6. Пс. 9, 21. [3] Єр. 17, 5. Єз. 28, 9–10. Плач. 4, 17. [4] Одкр. 20, 8. [5] Втор. 32, 11. Мф. 23, 37. [6] Єр. 3, 14. [7] Іс. 2, 20. [8] Іс. 37, 36. [9] 1 Езд. 1, 3.

Глава 32↑

  Ось, Цар буде царювати за правдою, і князі будуть правити за законом; ² і кожен з них буде як захист від вітру і покрив від негоди, як джерела вод у степу, як тінь від високої скелі у землі спраглій. ³ І очі тих, що бачать, не будуть закри­ватися, і вуха тих, що чують, будуть слухати. ⁴ І серце легковажних буде вміти міркувати; і недорікуваті будуть говорити ясно. ⁵ Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний. ⁶ Бо невіглас говорить дурне, і серце його думає про беззаконне, щоб діяти лицемірно і промовляти хулу на Господа, душу голодного позбавляти хліба і віднімати питво у спраглих. ⁷ У підступного і дії згуб­ні: він задумує підступи, щоб згубити бідного словами неправди, хоч би бідний був і правий. ⁸ А чесний і думає про чесне і твердо стоїть у всьому, що чесне.

⁹ Жінки недбалі! встаньте, послухайте голосу мого; дочки безтурботні! прихиліть слух до моїх слів. ¹⁰ Ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, не­­­дбалі! бо не буде оббирання вино­граду, і час жнив не настане. ¹¹ Здриг­ніться, безтурботні! жахніться, недбалі! скиньте одяг, оголіться й опояшіть стегна. ¹² Будуть бити себе у груди за прекрасні поля, за плідну вино­градну лозу. ¹³ На землі народу мого будуть рости терни і бур’ян, також і на усіх домах веселощів у радісному місті; ¹⁴ бо палаци будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте;­ Офел і вежа назавжди будуть служити, замість печер, притулком диких ослів і стад, що пасуться, ¹⁵ доки не виллється на нас Дух звище, і пус­теля не зробиться садом, а сад не будуть вважати лісом. ¹⁶ Тоді суд ус­тановиться у цій пустелі, і правосуд­дя буде перебувати на плодоносному полі. ¹⁷ І справою правди буде мир, і плодом правосуддя — спокій і безпека навіки. ¹⁸ Тоді народ мій буде жити в оселях миру й у селищах безпечних, і у покоях блаженних. ¹⁹ І град буде падати на ліс, і місто спуститься у долину. ²⁰ Блаженні ви, що сієте біля усіх вод і посилаєте туди вола й осла.

Глава 32. [1] Єр. 23, 5; 33, 15. Іс. 11, 5. [2] Пс. 142, 6. [4] Лк. 10, 21. [6] 1 Цар. 24, 14. [7] 1 Цар. 8, 3. Притч. 29, 4. Діян. 20, 35. [8] Лк 6, 45. [10] Лев. 26, 34. [13] Іс. 34, 13. Ос. 9, 6. [14] 2 Пар. 27, 3. [15] Іс. 29, 17. [16] Іс. 35, 1. [17] Рим. 5, 1. [18] Єр. 33, 16. Єз. 34, 27. [20] Пс. 71, 16.

Глава 33↑

  Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіж­ник, якого не грабували! Коли за­­кін­чиш спустошування, будеш спус­то­­ше­ний і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе. ² Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви. ³ Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена, ⁴ і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана. ⁵ Високий Господь, Який живе у вишніх; Він напов­нить Сион судом і правдою. ⁶ І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм. ⁷ Ось, сильні їхні кричать на вулицях; пос­ли для миру гірко плачуть. ⁸ Спорож­ніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей. ⁹ Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.

¹⁰ Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся. ¹¹ Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас. ¹² І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане тер­ня, будуть спалені у вогні.

¹³ Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою. ¹⁴ Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?» ¹⁵ Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла; ¹⁶ той буде жити на висотах; притулок його — неприступ­ні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне. ¹⁷ Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену; ¹⁸ серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?» ¹⁹ Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою. ²⁰ Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мир­не, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься. ²¹ Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель. ²² Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас. ²³ Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок. ²⁴ І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.

Глава 33. [1] Пс. 136, 8. Єр. 30, 16. Авд. 1, 10. [2] Пс. 16, 7. [3] Пс. 67, 2. Іс. 26, 11. [5] Іс. 9, 7; 11, 4. [6] 4 Цар. 18, 5. Єр. 10, 16. [7] 2 Пар. 36, 15. [8] Іс. 37, 2. [10] Пс. 101, 14. Іс. 33, 3. [11] Пс. 7, 15. Іс. 1, 31; 47, 14. [12] Іс. 9, 18. [13] Іс. 60, 4. Еф. 2, 13. [14] Діян. 5, 11. Втор. 5, 24. [15] Пс. 14, 2. [16] Авв. 3, 19. Пс. 17, 3. [17] Пс. 44, 3; 92, 1. Мк. 9, 2. [18] 1 Кор. 1, 20. [19] Втор. 28, 49. Єр. 5, 15. Єз. 3, 5. [20] Мф. 16, 18. Пс. 124, 1. [22] Пс. 43, 5; 57, 12. Іс. 43, 15. Як. 4, 12. [23] Іс. 35, 6. [24] Іс. 40, 29; 45, 24. 1 Пет 1, 3.

Глава 34↑

  Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній! ² Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення. ³ І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої. ⁴ І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці. ⁵ Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю. ⁶ Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома. ⁷ І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром. ⁸ Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион. ⁹ І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою: ¹⁰ не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній; ¹¹ і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протяг­нуть по ній шнур руйнування і висок знищення. ¹² Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо. ¹³ І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів. ¹⁴ І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій. ¹⁵ Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного. ¹⁶ Відшукайте у книзі Господ­ній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його пове­ліли, і сам дух Його збере їх. ¹⁷ І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.

* Зірки.

Глава 34. [1] Іс. 28, 23. [2] Єр. 25, 33. [3] Єз. 39, 17. Одкр. 19, 18. [4] Дан. 8, 10. Мк. 13, 24. 2 Пет 3, 10. Одкр. 6, 14. [5] Єр. 46, 10. Іс. 63, 1. [6] Соф. 1, 7. [7] Пс. 21, 22. Ам. 4, 1. [8] Іс. 63, 4. [10] Іс. 66, 24. Мф. 5, 26. Мк. 9, 44. [11] Соф. 2, 14. Одкр. 18, 2. [13] Іс. 32, 13. Ос. 9, 6. Єр. 9, 11. [14] Одкр. 18, 2. [16] Втор. 28, 15. Нав. 21, 45. Єз. 12, 24. [17] Пс. 36, 9.

Глава 35↑

  Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненаселена і розцвіте як нарцис; ² чудово буде цвісти і радіти, буде торжествувати і тріумфувати; слава Ливану дасться їй, пишнота Кармила і Сарона; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого. ³ Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі; ⁴ скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас. ⁵ Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. ⁶ Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води у пустелі, і у степу — потоки. ⁷ І перетвориться примара вод на озеро, і спраг­ла земля — на джерела вод; у житло шакалів, де вони спочивають, буде місцем для тростини й очерету. ⁸ І буде там велика дорога, і путь по ній назветься шляхом святим: нечистий не буде ходити по ньому; але він буде для них одних; ті, що йдуть цим шляхом, навіть і недосвідчені, не заблукають. ⁹ Лева не буде там, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдеться там, а будуть ходити відкуплені. ¹⁰ І по­­вернуться визволені Господом, прийдуть на Сион з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі, а сум і зітхання відійдуть.

Глава 35. [1] Іс. 32, 16. [2] 3 Цар. 4, 33; 18, 19. Ін. 1, 14. [3] Євр. 12, 12. [4] Лк. 1, 70. Іс. 40, 1. [5] Мф. 9, 30; 11, 5; 15, 30. Лк. 7, 22. Ін. 9, 6– 7. [6] Ін. 5, 8–9; 7, 38. Діян. 3, 8. Мф. 9, 32–33; 21, 14. Іс. 41, 18. [8] Ін. 14, 6. [9] 1 Пет. 5, 8. [10] Іс. 51, 11; 61, 7; 66, 14.

Глава 36↑

  І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх ук­ріплених міст Юдеї і узяв їх. ² І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єру­салим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного. ³ І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач. ⁴ І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так го­во­рить цар великий, цар Ассирій­ський: що це за уповання, на яке ти уповаєш? ⁵ Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що ві­дійшов від мене? ⁶ Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину­ надламану, яка, якщо хто зіп­реться­ на неї, ввійде тому у руку і проко­ле її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього. ⁷ А як­­­що скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»? ⁸ Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них? ⁹ І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней? ¹⁰ Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.

¹¹ І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні. ¹² І сказав Раб­сак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. ¹³ І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! ¹⁴ Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас; ¹⁵ і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського». ¹⁶ Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, ¹⁷ доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників. ¹⁸ Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? ¹⁹ Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували во­ни Самарію від руки моєї? ²⁰ Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї? ²¹ Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому. ²² І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.

Глава 36. [1] 4 Цар. 18, 13. 2 Пар. 32, 1. Сир 48, 20. [2] Іс. 7, 3. [5] 4 Цар. 18, 7. [6] Єз. 29, 6–7. [9] 4 Цар. 18, 24. [10] 2 Пар. 35, 21. [11] 2 Пар. 32, 18. [14] 4 Цар. 18, 29. [16] 4 Цар. 18, 31. [18] 4 Цар. 18, 33. Іс. 10, 9; 37, 12. [19] Чис. 13, 22. 4 Цар. 17, 31. [21] 4 Цар. 18, 36.

Глава 37↑

 Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній; ² і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового. ³ І во­ни сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити. ⁴ Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.

⁵ І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї. ⁶ І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Гос­подь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. ⁷ Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.

⁸ І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса. ⁹ І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав пос­лів до Єзекії, сказавши: ¹⁰ так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського». ¹¹ Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш? ¹² Боги народів, яких ро­зорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? ¹³ Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?

¹⁴ І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім; ¹⁵ і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: ¹⁶ Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю. ¹⁷ Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого. ¹⁸ Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх ¹⁹ і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх. ²⁰ І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.

²¹ І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, — ²² ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима. ²³ Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого. ²⁴ Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його; ²⁵ і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські». ²⁶ Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн? ²⁷ І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився. ²⁸ Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене. ²⁹ За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух­ Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і повер­ну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов. ³⁰ І ось, тобі, Єзекіє, зна­мення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік — самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх. ³¹ І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі, ³² бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння — від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. ³³ Тому так говорить Господь про царя Асси­рійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу. ³⁴ Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде, — говорить Господь. ³⁵ Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого». ³⁶ І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять ти­сяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві. ³⁷ І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. ³⁸ І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.

Глава 37. [1] 4 Цар. 19, 1. [3] 4 Цар. 19, 3. Ос. 13, 13. [9] 4 Цар. 19, 9. [13] Іс. 36, 19. [14] 4 Цар. 19, 14. [16] Пс. 79, 2. Іс. 42, 5. Діян. 4, 24. [20] 2 Пар. 20, 12. [21] 4 Цар. 19, 20. [24] Єр. 22, 27. [25] 4 Цар. 19, 24. [27] Пс. 36, 2; 128, 6. [28] Єр. 48, 30. [31] Єз. 12, 16. Ам. 2, 9. [32] 4 Цар. 19, 31. Іс. 9, 7. [33] 4 Цар. 19, 32. [35] 4 Цар. 20, 6. [36] 4 Цар. 19, 35. Сир. 48, 24. Іс. 10, 12. 1 Мак. 7, 41. 2 Мак. 8, 19; 15, 22. Пар. 32, 21. [38] Тов. 1, 21.

Глава 38↑

  У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш. ² Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи: ³ «о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.

⁴ І було слово Господнє до Ісаї, і сказано: ⁵ піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька­ твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років, ⁶ і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це. ⁷ І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік. ⁸ Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.

⁹ Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби: ¹⁰ «Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх. ¹¹ Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі; ¹² оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. ¹³ Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. ¹⁴ Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене. ¹⁵ Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї. ¹⁶ Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя. ¹⁷ Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій. ¹⁸ Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою. ¹⁹ Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою. ²⁰ Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому». ²¹ І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим. ²² А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?

Глава 38. [1] 4 Цар. 20, 1. 2 Пар. 32, 24. [2] Сир. 38, 9. [3] Мф. 5, 48. [5] 4 Цар. 20, 5. Євр. 11, 34. [8] Сир. 48, 26. [12] 2 Пет. 1, 13. Іов. 30, 22. [13] Іов. 4, 21. [17] Ін. 3, 16. Єз. 18, 22. [18] Пс. 6, 6; 113, 25. Вар. 2, 17. [19] 4 Цар. 20, 18. [20] Пс. 26, 6. [22] Іс. 38, 8.

Глава 39↑

  У той час Меродах Валадан, син Валадана, цар Вавилонський, надіслав Єзекії лист і дари, бо чув, що він був хворий і одужав. ² І зрадів посланим Єзекія, і показав їм дім скарбів своїх, срібло і золото, й аромати, і дорогоцінні масті, весь збройовий свій дім і усе, що знаходилося у скарбницях його; нічого не залишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму.

³ І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди? і звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: з далекої землі приходили вони до мене, з Вавилона. ⁴ І сказав Ісая: що бачили вони у домі твоєму? Єзекія сказав: бачили все, що є у домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм. ⁵ І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господа Саваофа: ⁶ ось, прийдуть дні, і все, що є у домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде віднесене у Вавилон; нічого не залишиться, — говорить Господь. ⁷ І візьмуть із синів твоїх, які народяться від тебе, яких ти народиш, — і вони будуть євнухами у палаці царя Вавилонського. ⁸ І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік; тому що, — додав він, — мир і добробут будуть у дні мої.

Глава 39. [1] 4 Цар. 20, 12. [2] 2 Пар. 32, 25. [7] Дан. 1, 3–4. [8] 4 Цар. 20, 19.

Глава 40↑

  Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш; ² говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.

³ Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; ⁴ усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; ⁵ і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вус­та Господні вирекли це. ⁶ Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий. ⁷ Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава. ⁸ Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме віч­но. ⁹ Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іуди­ним: ось Бог ваш! ¹⁰ Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воз­даяння Його перед лицем Його. ¹¹ Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних. ¹² Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби? ¹³ Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його? ¹⁴ З ким радиться Він, і хто напоум­ляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вка­зує­­ Йому путь мудрости? ¹⁵ Ось наро­ди — як крапля з відра, і вважають­ся як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він. ¹⁶ І Ливану недостатньо для жер­тов­ного вогню, і тварин на ньому — для всепалення. ¹⁷ Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нік­чемність і порожнечу вважаються у Ньо­го. ¹⁸ От­­­же, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому? ¹⁹ Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки. ²⁰ А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо. ²¹ Хі­ба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі? ²² Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла. ²³ Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі. ²⁴ Ледь вони посад­жені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому. ²⁵ До кого ж ви уподібните Мене і з ким порів­няєте? — говорить Святий. ²⁶ Зведіть очі ваші на висоту небес і по­ди­віться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч­ могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває. ²⁷ Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»? ²⁸ Хі­ба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий. ²⁹ Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність. ³⁰ Стом­люються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають, ³¹ а ті, що на­діються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться.

Глава 40. [1] Іс. 35, 4; 52, 9. Лк 2, 10. [2] Єр. 16, 18. [3] Мф. 3, 3. Мк. 1, 3. Лк. 3, 4. Ін. 1, 23. [4] Лк 18, 14. Іс. 42, 16. [5] Діян. 11, 14. [6] Іов. 14, 2. Пс. 102, 15. Сир. 14, 18. Як. 1, 10. 1 Пет. 1, 24. [8] Пс. 118, 89. Мф. 24, 35. 1 Пет. 1, 25. [10] Ін. 1, 27. Іс. 62, 11. [11] Єз. 34, 23. Ін 10, 11. [12] Іс. 48, 13. [13] Прем. 9, 13. Сир. 1, 6. Рим. 11, 34. 1 Кор. 2, 14, 16. [15] Пс. 102, 14. Дан. 4, 32. Сир. 7, 31. [17] Пс. 38, 6. [18] Діян. 17, 29. [19] Іс. 44, 12. Прем. 13, 11; 15, 9. [22] Єр. 10, 12. [23] Іов. 12, 21. [25] Іс. 40, 18. [26] Пс. 146, 4. [27] Іов. 34, 5, 12. [28] Іс. 42, 5; 45, 11. [29] Іс. 33, 24. 2 Кор. 12, 9. Кол. 1, 11. [31] Іов. 29, 20. Іс. 41, 1.

Глава 41↑

  Замовкніть переді Мною, ост­­­­рови, і народи нехай онов­­лять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд». ² Хто воздвиг від сходу мужа прав­ди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром. ³ Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми. ⁴ Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий. ⁵ Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися; ⁶ кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму бра­тові: «кріпися!» ⁷ Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо. ⁸ А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, — ⁹ ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»: ¹⁰ не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. ¹¹ Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою. ¹² Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо; ¹³ бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі». ¹⁴ Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів. ¹⁵ Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову. ¹⁶ Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим. ¹⁷ Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх. ¹⁸ Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води; ¹⁹ посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом, ²⁰ щоб побачили і пізнали, і розглянули й зро­зуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.

²¹ Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова. ²² Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє. ²³ Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили. ²⁴ Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас. ²⁵ Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину. ²⁶ Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших. ²⁷ Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника. ²⁸ Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не зна­йшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь. ²⁹ Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.

Глава 41. [1] Іс. 1, 18; 40, 31. Єр. 2, 35. [2] Діян. 7, 4. [4] Іс. 43, 10. Одкр. 1, 17; 22, 13. [7] Єр. 10, 4. [8] Втор. 7, 8. Пс. 134, 4. Іс. 44, 1. Лк 1, 54. Як. 2, 23. [10] Бут. 15, 1. Іс. 43, 1. [11] Вих. 23, 22. Єр. 30, 16. Зах. 12, 3. [13] Пс. 72, 23. [14] Лк 12, 32. [15] Мих. 4, 13. [16] Ос. 4, 19. [18] Іс. 30, 25. Пс. 106, 35. [19] Іс. 55, 13. [20] Іс. 44, 7. [23] Єр. 10, 5. [27] Мф. 23, 34. [29] Пс. 95, 5. Єр. 10, 3.

Глава 42↑

  Ось, Отрок Мій, Якого Я три­маю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить на­родам суд; ² не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях; ³ тростини надлама­ної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною; ⁴ не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови*.

⁵ Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній. ⁶ Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників, ⁷ щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі,­ — з темниць. ⁸ Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. ⁹ Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам. ¹⁰ Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них. ¹¹ Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір. ¹² Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на ост­ровах. ¹³ Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і по­каже Себе сильним проти ворогів Своїх. ¹⁴ Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе; ¹⁵ спустошу гори і па­гор­би, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера; ¹⁶ і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх. ¹⁷ Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги».

¹⁸ Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити. ¹⁹ Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа? ²⁰ Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув. ²¹ Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон. ²² Але це народ розо­рений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!» ²³ Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього? ²⁴ Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його. ²⁵ І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем.

* За перекладом 70-ти: на ім’я Його бу­дуть уповати народи.

Глава 42. [1] Мф. 12, 18. [3] Ін. 20, 27. Іс. 43, 17. [5] Іс. 37, 16. [6] Іс. 49, 6. Діян. 13, 47. [7] Іс. 61, 1. Лк 4, 18. [8] Іс. 48, 11. [10] Одкр. 5, 9. [13] Іс. 59, 1. [14] Іс. 57, 11; 62, 1; 65, 6. [16] Іс. 35, 5. [17] Пс. 96, 7. [18] Іс. 29, 18. Єз. 12, 2. [19] Мф. 15, 14. [20] Єз. 33, 31. [21] Зах. 8, 8. [25] Єр. 21, 14.

Глава 43↑

  Нині ж так говорить Господь, Який створив тебе, Якове, і Який упорядкував тебе, Ізраїлю, не бійся, тому що Я відкупив тебе, назвав тебе на ім’я твоє; ти Мій. ² Чи будеш переходити через води, Я з тобою, — чи через ріки, вони не потоплять тебе; чи підеш через вогонь, не обпалишся, і полум’я не обпече тебе. ³ Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій; у викуп за тебе віддав Єгипет, Ефіопію і Савею за тебе. ⁴ Оскільки ти дорогий в очах Моїх, коштовний, і Я полюбив тебе, то віддам інших людей за тебе, і народи за душу твою. ⁵ Не бійся, бо Я з тобою; від сходу приведу плем’я твоє і від заходу зберу тебе. ⁶ Півночі скажу: «віддай»; і півдню: «не утримуй; веди синів Моїх здалеку і дочок Моїх від країв землі, ⁷ кожного, хто називається Моїм ім’ям, кого Я створив для слави Моєї, утворив і впорядкував. ⁸ Виведи народ сліпий, хоч у нього є очі, і глухий, хоч у нього є вуха». ⁹ Нехай усі народи зберуться разом, і з’єднаються племена. Хто між ними передбачив це? нехай звістять, що було від початку; нехай представлять свід­ків від себе і виправдаються, щоб можна було почути і сказати: «правда!» ¹⁰ А Мої свідки, говорить Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я: раніше Мене не було Бога і після Мене не буде.

¹¹ Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім Мене. ¹² Я передрік і спас і сповістив; а іншого немає у вас, і ви — свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог; ¹³ від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я зроблю, і хто скасує це?

¹⁴ Так говорить Господь, Відкупитель ваш, Святий Ізраїлів: заради вас Я послав у Вавилон і скрушив усі запори і халдеїв, які величалися кораблями. ¹⁵ Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш.

¹⁶ Так говорить Господь, Який відкрив у море дорогу, у великих водах шлях, ¹⁷ Хто вивів колісниці і коней, військо і силу; усі лягли разом, не встали; потухли як світильня, згасли. ¹⁸ Але ви не згадуєте минулого і про давнє не помишляєте. ¹⁹ Ось, Я творю нове; нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, ріки у пустелі. ²⁰ Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я у пустелях дам воду, ріки у сухому степу, щоб напувати обраний народ Мій. ²¹ Цей народ Я утворив для Себе; він буде звіщати славу Мою. ²² А ти, Якове, не волав до Мене; ти, Ізраїлю, не трудився для Мене. ²³ Ти не приносив Мені агнців твоїх у всепалення і жертвами твоїми не шанував Мене. Я не змушував тебе служити Мені хлібним приношенням і не обтяжував тебе фіміамом. ²⁴ Ти не купував Мені запашної трави за срібло і жиром жертв твоїх не насичував Мене; але ти гріхами твоїми утруднював Мене, беззаконнями твоїми обтяжував Ме­не. ²⁵ Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну: ²⁶ пригадай Мені; станемо судитися; говори ти, щоб виправ­датися. ²⁷ Праотець твій згрішив, і заступники твої відступили від Мене. ²⁸ За те Я предстоятелей святилища позбавив священства і Якова віддав на закляття й Ізраїля на ганьбу.

Глава 43. [1] Іс. 41, 8. [2] Пс. 68, 2; 90, 15. Мф. 8, 26. [4] Мал. 1, 2. [5] Мф. 8, 11. Зах. 8, 7. [7] Втор. 28, 10. Єр. 14, 8. Еф. 1, 12. [8] Іс. 42, 18. Лк. 1, 79. [9] Іс. 42, 9. [10] Іс. 41, 4. [11] Ос. 13, 4. [13] Іов. 9, 12. Іс. 14, 27. [15] Іс. 33, 22; 49, 7. Ос. 3, 5. [16] Вих. 14, 22. [18] Іс. 65, 17. [19] 2 Кор. 5, 17. Одкр. 21, 5. [22] Ін. 15, 16. 1 Ін 4, 10. [24] Іс. 53, 12. Лк 24, 27. [25] Іс. 44, 22.

Глава 44↑

  А нині слухай, Якове, рабе Мій, і Ізраїлю, якого Я обрав. ² Так говорить Господь, Який створив тебе й утворив тебе, Який допомагає тобі від утроби матері: не бійся, рабе Мій, Якове, й улюблений [Ізраїлю], якого Я обрав; ³ бо Я виллю во́ди на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх. ⁴ І будуть рости між травою, як і ви при потоках вод. ⁵ Один скаже: «я Господній», інший назветься ім’ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: «я Господній», і прозветься ім’ям Ізраїля.

⁶ Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Відкупитель його, Господь Саваоф: Я перший і Я останній, і, крім Мене, немає Бога, ⁷ бо хто як Я? Нехай він розповість, сповістить і в порядку представить Мені усе з то­­го часу, коли Я утворив народ древній, або нехай звістять про те, що настає, і про майбутнє. ⁸ Не бійтеся і не страшіться: чи не здавна Я звіс­тив тобі і пророкував? І ви Мої свід­ки. Чи є Бог, крім Мене? немає іншої твердині, ніякої не знаю. ⁹ Ті, що роблять ідолів, усі нікчемні, і найжаданіші їхні не приносять ніякої користи, і вони самі собі свідки у тім. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені. ¹⁰ Хто зробив бога і відлив ідола, який не приносить ніякої користи? ¹¹ Усі, хто бере участь у цьому, будуть посоромлені, бо і художники самі з людей же; нехай усі вони зберуться і стануть; вони злякаються, й усі будуть посоромлені. ¹² Коваль робить із заліза сокиру і працює на вугіллі, молотами обробляє її і трудиться над нею сильною рукою своєю до того, що стає голодний і безсилий, не п’є води і знемагає. ¹³ Тесля [вибравши дерево], накреслює на ньому лінію, гострим знаряддям робить на ньому обрис, потім оброблює його різцем і округлює його, і витворює з нього образ людини, красивої на вигляд, щоб поставити його у домі. ¹⁴ Він рубає собі кедри, бере сосну і дуб, які вибере між деревами в лісі, саджає ясен, а дощ вирощує його. ¹⁵ І це служить людині паливом, і час­тину з цього вживає вона на те, щоб їй було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того самого робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним. ¹⁶ Частину дерева спалює у вогні, іншою частиною ва­рить м’ясо для їжі, смажить печеню і їсть досита, а також гріється і говорить: «добре, я зігрівся; відчув вогонь». ¹⁷ А з залишків від того робить бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним і молиться йому, і говорить: «спаси мене, бо ти бог мій». ¹⁸ Не знають і не розуміють вони: Він закрив очі їхні, щоб не бачили, і серця їхні, щоб не розуміли. ¹⁹ І не візьме він цього до свого серця, і немає у нього стільки знання і глузду, щоб сказати: «половину його я спалив у вогні і на вугіллі його спік хліб, засмажив м’ясо і з’їв; а із залишку його чи не зроблю я мерзоту? чи буду поклоня­тися шматку дерева?» ²⁰ Він ганяється за пилом; обмануте серце ввело його в оману, і він не може звільнити душу свою і сказати: «чи не обман­ у правій руці моїй?» ²¹ Пам’ятай це, Якове й Ізраїлю, бо ти раб Мій; Я утворив тебе: раб Мій ти, Ізраїль, не забувай Мене. ²² Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе. ²³ Торжествуйте, небеса, бо Господь створив це. Викликуйте, глибини землі; шуміть з радости, гори, ліс і всі дерева у ньому; бо відкупив Господь Якова і прославиться в Ізраїлі.

²⁴ Так говорить Господь, Який відкупив тебе й утворив тебе від утроби материнської: Я Господь, Який створив усе, один розпростер небеса і Своєю силою розстелив землю, ²⁵ Який робить нікчемними знамення лжепророків і виявляє безумство чарівників, мудреців проганяє назад і знання їх робить дурістю, ²⁶ Який утверджує слово раба Свого і здійснює висловлювання Своїх посланців, Який говорить Єрусалиму: «ти будеш населений», і містам Іуди­ним: «ви будете побудовані, й руїни його Я відновлю», ²⁷ Який безодні говорить: «висохни!» і ріки твої Я висушу, ²⁸ Який говорить про Кира: пастир Мій, і він виконає усю волю Мою і скаже Єрусалиму: «ти будеш побудований!» і храму: «ти будеш заснований!»

Глава 44. [1] Іс. 43, 10. [2] Єр. 30, 10; 46, 27. [3] Іоїл. 2, 28. Ін 7, 38. Діян. 2, 17. [4] Пс. 1, 3. [5] Ам. 9, 12. Одкр. 3, 12. [6] Іс. 41, 4; 48, 12. Одкр. 1, 17; 22, 13. [7] Іс. 42, 9. 4 Цар. 19, 25. Діян. 17, 26. [8] Втор. 4, 35. Іс. 45, 5. [10] Іс. 2, 8; 45, 16. [12] Іс. 40, 19; 41, 6–7. [13] Прем. 13, 11. Єр. 10, 3. [17] Іс. 42, 17. [18] Лк 10, 21. [22] Іс. 43, 25. [23] Іс. 49, 13. Єз. 6, 3. [24] Пс. 103, 2. Іс. 40, 22. Єр. 51, 15. [25] Іов. 5, 12–13. 1 Кор. 1, 19. [26] Іс. 14, 32. Єр. 31, 4. [27] Вих. 14, 21. Нав. 3, 16. [28] 3 Цар. 13, 2. Іс. 49, 13. Дан. 6, 28.

Глава 45↑

  Так говорить Господь помазаникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися; ² Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю; ³ і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів. ⁴ Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене. ⁵ Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене, ⁶ щоб дізналися від сходу сон­ця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого. ⁷ Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це. ⁸ Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це. ⁹ Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: «що ти робиш?» і твоя справа чи скаже про тебе: «у нього немає рук»? ¹⁰ Горе тому, хто говорить батькові: «навіщо ти породив мене на світ?», а ма­тері: «навіщо ти народила мене?» ¹¹ Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх? ¹² Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я. ¹³ Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф.

¹⁴ Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога. ¹⁵ Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель. ¹⁶ Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом пі­дуть і всі, що роблять ідолів. ¹⁷ Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку. ¹⁸ Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого. ¹⁹ Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: «марно шукаєте Мене». Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину. ²⁰ Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає. ²¹ Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене. ²² До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого. ²³ Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово­ незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик. ²⁴ Тільки у Господа, — будуть говорити про Мене, — прав­да і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти­ Нього. ²⁵ Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве.

Глава 45. [1] 2 Пар. 36, 23. Іс. 44, 28. [5] Іс. 44, 8. [7] Бут. 1, 3. Ам. 3, 6. Мих. 1, 12. [8] Іс. 61, 11. Ос. 10, 12. [9] Іс. 29, 16. Єр. 18, 6. Рим. 9, 21. [12] Іс. 40, 28; 42, 5. Пс. 32, 6. [13] Іс. 52, 3. [14] Іс. 13, 3; 18, 7. Вих. 29, 46. [16] Іс. 44, 11. [17] Єз. 6, 9; 39, 7. [18] Іс. 42, 5. Втор. 4, 35. [19] Ін. 18, 20. [20] Іс. 46, 7. Втор. 32, 37. Суд. 10, 14. [21] Іс. 42, 9. Втор. 4, 35. 2 Цар. 7, 22. [23] Рим. 14, 11. Флп 2, 10. [24] Іс. 65, 16. [25] Єр. 4, 2; 23, 6. 2 Кор. 5, 21.

Глава 46↑

  Упав Вил, звалився Нево́; ідоли їх — на худобі і в’ючних твари­нах; ваша ноша зробилася тягарем для стомлених тварин. ² Звалилися, упали разом; не могли захистити тих, які носили, і самі пішли у полон.

³ Послухайте мене, доме Яковів і весь залишок дому Ізраїлевого, прийняті Мною від утроби, носимі Мною від утроби материнської: ⁴ і до старости вашої Я той самий буду, і до сивини вашої Я ж буду носити вас; Я створив і буду носити, підтримува­ти й охороняти вас. ⁵ До кого уподіб­ните Мене, і з ким порівняєте, і з ким звірите, щоб ми були подібні? ⁶ Висипають золото з гаманця і зва­жують срібло на терезах, і наймають срібляра, щоб він зробив з нього бога; кланяються йому і падають перед ним; ⁷ піднімають його на плечі, несуть його і ставлять його на своє місце; він стоїть, з місця свого не рухається; кричать до нього, — він не відповідає, не спасає від лиха. ⁸ Згадайте це і покажіть себе мужами; прийміть це, відступники, до серця; ⁹ згадайте, що було раніше, від початку віку, бо Я Бог, і немає іншого Бога, і немає подібного до Мене. ¹⁰ Я звіщаю від початку, що буде у кінці, і від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада відбудеться, й усе, що Мені вгодно, Я зроблю. ¹¹ Я прикликав орла від сходу, з далекої країни, виконавця визначення Мого. Я сказав, і приведу це до виконання; накреслив наперед, і зроблю. ¹² Послухайте Мене, жорстокі серцем, далекі від правди: ¹³ Я наблизив правду Мою, вона не далеко, і спасіння Моє не забариться; і дам Сиону спасіння, Ізраїлю славу Мою.

Глава 46. [1] Єр. 50, 2. [4] Пс. 70, 9, 18. [5] Іс. 40, 18; 41, 7. [6] Суд. 17, 4. [7] Єр. 10, 5. Вар. 4, 7. [9] Втор. 32, 39. [10] Пс. 32, 11. Євр. 6, 17. [11] Пс. 32, 9.

Глава 47↑

  Зійди і сядь на порох, дівчи­но, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. ² Візьми жорна­ і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: ³ відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. ⁴ Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів. ⁵ Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств. ⁶ Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. ⁷ І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. ⁸ Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей». ⁹ Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; пов­ною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. ¹⁰ Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене». ¹¹ І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. ¹² Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася­ від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. ¹³ Ти стом­лена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. ¹⁴ Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. ¹⁵ Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе.

Глава 47. [1] Єр. 13, 18; 48, 18. Втор. 28, 56. [2] Суд. 16, 21. [3] Наум. 3, 5. [4] 1 Тим. 4, 10. [6] Зах. 1, 15. 2 Цар. 24, 14. [7] Одкр. 18, 7. [8] Соф. 2, 15. [9] Іс. 51, 19. [10] Пс. 61, 11. Іс. 30, 12. Єз. 28, 2. [14] Іс. 33, 11. Іов. 31, 12.

Глава 48↑

  Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою. ² Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому. ³ Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося. ⁴ Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє — мідне; ⁵ тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: «ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути». ⁶ Ти чув, — подивися на усе це! і невже ви не визнаєте́ цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таєм­не, і ти не знав цього. ⁷ Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: «ось! я знав це». ⁸ Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступ­ником. ⁹ Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе. ¹⁰ Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання. ¹¹ Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, — бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому.

¹² Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній. ¹³ Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом. ¹⁴ Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і виявить силу Його над халдеями. ¹⁵ Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благоуспішною. ¹⁶ Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його.

¹⁷ Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти. ¹⁸ О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські. ¹⁹ І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною. ²⁰ Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова». ²¹ І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води. ²² Нечестивим же немає миру, — говорить Господь.

Глава 48. [1] Єр. 4, 2. [2] Єр. 25, 29. Дан. 9, 18. Тит. 1, 16. [4] 2 Пар. 30, 8. Єр. 5, 3. Єз. 2, 4; 3, 7. [8] Пс. 57, 5. Зах. 7, 12. [9] Чис. 14, 8. Пс. 105, 45. [10] Зах. 13, 9. Мал. 3, 3. 1 Пет 1, 7. [11] Іс. 42, 8. [12] Іс. 41, 4; 44, 6. [13] Пс. 101, 26. Іс. 40, 28. Рим. 4, 17. [16] Втор. 30, 11. Ін 1, 2; 15, 26. [17] Іс. 45, 19. [18] Втор. 5, 29. Пс. 80, 15. Іс. 66, 12. [20] Єр. 50, 8. Одкр. 18, 4. [21] Вих. 17, 6. Чис. 20, 10–11. Пс. 77, 15; 104, 41. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10, 4. [22] Іс. 57, 21.

Глава 49↑

  Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє; ² і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене; ³ і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся. ⁴ А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого. ⁵ І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя. ⁶ І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі. ⁷ Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого гань­бить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.

⁸ Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені, ⁹ сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні; ¹⁰ не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод. ¹¹ І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті. ¹² Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим. ¹³ Радуйтеся, небеса, і веселися,­ земле, і викликуйте, гори, з радости;­ бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх. ¹⁴ А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!» ¹⁵ Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе. ¹⁶ Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною. ¹⁷ Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе. ¹⁸ Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядиш­ся ними, як наречена. ¹⁹ Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе. ²⁰ Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити». ²¹ І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?

²² Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах. ²³ І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться. ²⁴ Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон? ²⁵ Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу; ²⁶ і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.

Глава 49. [1] Іс. 45, 3–4. Єр. 1, 5. Мф. 1, 21. [2] Євр. 4, 12. Одкр. 1, 16. Іс. 51, 16. [3] Мф. 12, 18. Ін 17, 4. [6] Іс. 42, 6. Діян. 13, 47. [7] Іс. 53, 3. [8] 2 Кор. 6, 2. [9] Іс. 61, 1. [10] Одкр. 7, 16. [11] Іс. 62, 10. [13] Пс. 95, 11. Одкр. 12, 12. Іс. 52, 9. [14] Єр. 31, 20. [15] Мф. 7, 11. Лк 15, 20. Ін 14, 18. [16] Пс. 50, 20. [18] Іс. 56, 7; 60, 4. [21] Іс. 60, 4. [22] Іс. 66, 12, 20. Лк 18, 15, 17. [23] Іс. 60, 16. [24] Мф. 12, 29. [25] Лк 11, 22. Іс. 49, 9. [26] Одкр. 16, 6. Єз. 7, 27; 21, 15.

Глава 50↑

  Так говорить Господь: де роз­відний лист вашої матері, з яким Я відпустив її? або якому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена мати ваша. ² Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука Моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили у Мені, щоб спасати? Ось, забороною Моєю Я висушую море, перетворюю ріки на пустелю; риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги. ³ Я одягаю небеса мороком, і веретище роблю покровом їх. ⁴ Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, подібно до учнів. ⁵ Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не заперечив, не відступив назад. ⁶ Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання. ⁷ І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі. ⁸ Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене. ⁹ Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, як одяг, постаріють; міль з’їсть їх. ¹⁰ Хто з вас боїться Господа, слухається гласу Раба Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай уповає на ім’я Господа і нехай утверджується у Бозі своєму. ¹¹ Ось, усі ви, що запалюєте вогонь, озброєні запалю­вальними стрілами, — йдіть у полум’я вогню вашого і стріл, розжарених вами! Це буде вам від руки Моєї; у муках помрете.

Глава 50. [2] Чис. 11, 23. Іс. 59, 1; 65, 2. Наум. 1, 4. [3] Одкр. 6, 14. [4] Мф. 7, 29. Мк. 1, 22. [5] Ін. 15, 10. [6] Мф. 26, 67. [8] Рим. 8, 33. [9] Рим. 8, 34. Пс. 101, 27. Іс. 51, 8. [10] Пс. 111, 4. Іс. 49, 23.

Глава 51↑

  Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті. ² Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його. ³ Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви. ⁴ Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів. ⁵ Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою. ⁶ Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане. ⁷ Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться. ⁸ Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів. ⁹ Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила? ¹⁰ Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені? ¹¹ І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться. ¹² Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава, ¹³ і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя? ¹⁴ Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі. ¹⁵ Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його. ¹⁶ І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити зем­лю і сказати Сиону: «ти Мій народ». ¹⁷ Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив. ¹⁸ Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив. ¹⁹ Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе? ²⁰ Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого. ²¹ Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина. ²² Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші лю­ті Моєї: ти не будеш уже пити їх, ²³ і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили.

Глава 51. [2] Бут. 12, 1. [3] Єз. 36, 35. Пс. 109, 2. Іс. 2, 3. [5] Іс. 59, 16. [6] Пс. 101, 27. [7] Пс. 36, 31. [8] Іс. 51, 6. [9] Лк 1, 51. Вих. 14, 14. [10] Вих. 14, 21. [11] Пс. 125, 5. Іс. 66, 14. Ін 16, 22. [12] Мф. 10, 28. Пс. 89, 6. [13] Єр. 51, 15. [15] Іов. 26, 12. Іс. 54, 5. [16] Іс. 49, 2. [17] Пс. 59, 5. Єр. 25, 15. Єз. 23, 31. [19] Іс. 47, 9. [21] Єр. 25, 18, 27. [22] Іс. 51, 17. [23] Пс. 74, 9; 128, 3. Іс. 49, 26.

Глава 52↑

  Повстань, повстань, одягнись у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий. ² Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону! ³ бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуп­лені; ⁴ бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що. ⁵ І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють, — говорить Господь, — і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться. ⁶ Тому народ Мій пізна́є ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: «ось Я!» ⁷ Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: «воцарився Бог твій!» ⁸ Голос вартових твоїх — во­ни піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион. ⁹ Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим. ¹⁰ Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого. ¹¹ Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні! ¹² бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас. ¹³ Ось, раб Мій буде благоуспіш­ний, підніметься і піднесеться, і звеличиться. ¹⁴ Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських! ¹⁵ Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули.

Глава 52. [1] Іс. 60, 1. Діян. 7, 51. Одкр. 21, 27. [3] 1 Пет. 1, 18–19. [4] Бут. 46, 6. [5] Єз. 36, 20. Рим. 2, 24. [7] Пс. 67, 12. Наум. 1, 15. Рим. 10, 15. [8] Єз. 3, 17. [9] Іс. 40, 1. [10] Пс. 97, 2–3. [11] 2 Кор. 6, 17. Одкр. 18, 4. [12] Вих. 12, 33. [13] Зах. 3, 8. Мф. 12, 18. Флп 2, 9. [14] Іс. 8, 14. Лк 2, 34. [15] Рим. 15, 21.

Глава 53↑

 [Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? ² Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. ³ Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. ⁴ Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. ⁵ Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. ⁶ Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. ⁷ Він був мучимий, але страждав добро­вільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. ⁸ Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі жи­вих; за злочини народу Мого перетер­пів страту. ⁹ Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. ¹⁰ Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилос­тивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благо­успішно буде виконуватися рукою Його. ¹¹ На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. ¹² Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником.

Глава 53. [1] Іс. 42, 20. Ін 12, 38. Рим. 10, 16. [2] Лк. 2, 46. [3] Мк. 9, 12. [4] Пс. 109, 7. Мф. 20, 19. [5] Рим. 4, 25. 1 Кор. 15, 3. 1 Пет. 2, 24. [6] Рим. 3, 12. Ін 3, 16. [7] Мф. 26, 63; 27, 12. Мк. 14, 61. Діян. 8, 32. [8] Мф. 17, 23. 1 Кор. 15, 3. [9] 1 Пет. 2, 22. 1 Ін 3, 5. [10] Ін. 12, 24. [11] Єр. 23, 6. Діян. 7, 52. Ін. 1, 29. [12] Мк. 15, 28. Лк. 22, 37.

Глава 54↑

  Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь. ² Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довше шнури твої і утверди кілки твої; ³ бо ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста. ⁴ Не бійся, бо не будеш посоромлена; не знічуйся, бо не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юности твоєї і не будеш більше згадувати про безслав­ність удівства твого. ⁵ Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він. ⁶ Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юности, яка була відкинута, — говорить Бог твій. ⁷ На малий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе. ⁸ У полум’ї гніву Я приховав від тебе лице Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, — говорить Відкупитель твій, Господь. ⁹ Бо це для Ме­не, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на зем­лю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі. ¹⁰ Гори зрушаться і пагорби захитаються, — а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, — говорить Господь, Який милує тебе. ¹¹ Бідна, яку кидає буря, безутішна! Ось, Я покладу камені твої на рубіні і зроблю основу твою із сапфірів; ¹² і зроблю вікна твої з рубінів і ворота твої — з перлин, і всю огорожу твою — із коштовних каменів. ¹³ І всі сини твої будуть навчені Господом, і великий мир буде у синів твоїх. ¹⁴ Ти утвердишся правдою, будеш далека від гноблення, бо тобі боятися немає чого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе. ¹⁵ Ось, будуть озброюватися проти тебе, але не від Мене; хто б не озброївся проти тебе, впаде. ¹⁶ Ось, Я створив коваля, який роздуває вугілля у вогні і робить знаряддя для своєї справи, — і Я творю губителя для знищування. ¹⁷ Жодне знаряддя, зроблене проти тебе, не буде успішним; і всякий язик, який буде змагатися з тобою на суді, — ти звинуватиш. Це є спад­щина рабів Господа, виправдання їх від Мене, — говорить Господь.

Глава 54. [1] Лк 23, 29. Гал. 4, 27. [3] Бут. 9, 27. [4] Зах. 8, 15. [5] Лк 1, 31–32. [6] Іс. 62, 4. [7] Прем. 3, 5. [8] Іс. 26, 20. [9] Бут. 9, 11. [10] Єр. 31, 31. Авв. 3, 6. Єз. 34, 25. [12] Одкр. 21, 12. [13] Єр. 31, 34. Ін 6, 45. Євр. 8, 11. Рим. 5, 1. [17] Лк 21, 15. Діян. 6, 10.

Глава 55↑

  Спраглі! йдіть усі до вод; на­віть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино і молоко. ² Для чого вам відважувати срібло за те, що не хліб, і надбане трудами своїми за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і споживайте благо, і душа ваша нехай насолодиться жиром. ³ Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша, — і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду. ⁴ Ось, Я дав Його свідком для народів, вождем і наставником народам. ⁵ Ось, ти прикличеш народ, якого ти не знав, і народи, які тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа Бога твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.

⁶ Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько. ⁷ Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник — думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий. ⁸ Мої думки — не ваші думки, ні ваші путі — путі Мої, говорить Господь. ⁹ Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші. ¹⁰ Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, але напуває землю і робить її здатною родити і вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, — ¹¹ так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, — воно не повертається до Мене мар­ним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його. ¹² Отже, ви вийдете з веселощами і будете випроваджені з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева у полі рукоплескати вам. ¹³ Замість терня виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде на славу Гос­пода, у знамення вічне, незламне.

Глава 55. [1] Ін. 7, 37. [2] Мал. 4, 2. [3] 2 Цар. 7, 12. Діян. 13, 34. [4] Втор. 18, 15. [5] Діян. 13, 46. [6] Іс. 45, 19. Єр. 29, 13. Ос. 10, 12. [7] Єз. 18, 23. [8] 1 Кор. 3, 19. [10] Втор. 32, 2. [11] 2 Тим. 2, 9. [13] Іс. 41, 19.

Глава 56↑

  Так говорить Господь: збері­гайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї. ² Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла. ³ Нехай не говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа: «Господь зовсім відокремив мене від Свого народу», і нехай не говорить євнух: «ось я сухе дерево». ⁴ Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, — ⁵ тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться. ⁶ І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються завіту Мого, ⁷ Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів.

⁸ Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших. ⁹ Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти. ¹⁰ Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати. ¹¹ І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь; ¹² приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше.

Глава 56. [1] Прем. 1, 1. [З] Втор. 23, 3. Еф. 2, 19. [4] Іс. 58, 13. [5] Ін. 1, 12. 1 Ін. 3, 2. Одкр. 2, 17. [6] Іс. 60, 10. Єз. 47, 22. Діян. 10, 35. [7] Іс. 2, 2. Мф. 21, 13. Мк. 11, 17. Лк 19, 46. [8] Ін. 10, 16. Еф. 2, 13. [9] Єр. 7, 33. [10] Лк 6, 39. Одкр. 22, 15. 2 Пет. 2, 13. [11] Єр. 6, 13; 8, 10. [12] Іс. 22, 13. Прем. 2, 6. 1 Кор. 15, 32.

Глава 57↑

  Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла. ² Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх. ³ Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці! ⁴ З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди, ⁵ розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель? ⁶ У гладеньких каменях струмків до­ля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим? ⁷ На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву. ⁸ За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце. ⁹ Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пек­ла. ¹⁰ Від довгого шляху твого стомлювалася, але не гово­рила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення. ¹¹ Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому дов­го, ти перестала боятися Мене? ¹² Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі. ¹³ Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.

¹⁴ І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого. ¹⁵ Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених. ¹⁶ Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене. ¹⁷ За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурював­ся; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця. ¹⁸ Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його. ¹⁹ Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, — говорить Господь, — і зцілю його. ²⁰ А нечестиві — як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і во́ди якого викидають мул і бруд. ²¹ Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій.

Глава 57. [1] Пс. 11, 2. Мих. 7, 2. [2] Прем. 4, 7. [3] Мф. 12, 39. [4] Рим. 9, 6. [5] 4 Цар. 16, 4. Єр. 2, 20. [7] Єз. 18, 6. [9] Ос. 12, 1. [11] Пс. 49, 21. Іс. 42, 14. [12] Іс. 64, 6. [13] Пс. 14, 1. Іс. 28, 16. [14] Іс. 62, 10. [15] Пс. 137, 6. Іс. 66, 2. [16] Пс. 102, 9. Соф. 3, 9. Мих. 7, 18. [18] Втор. 32, 39. [19] Іс. 52, 7. Рим. 5, 1. [21] Іс. 48, 22.

Глава 58↑

  Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його. ² Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога: ³ «Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. ⁴ Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. ⁵ Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як трос­тину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу? ⁶ Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; ⁷ розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. ⁸ Тоді відкриється, як зоря, світло­ твоє, і зцілення твоє швидко пророс­те, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. ⁹ Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе, ¹⁰ і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світ­ло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень; ¹¹ і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають. ¹² І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення. ¹³ Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш на­зивати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, — ¹⁴ то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.

Глава 58. [1] Єз. 33, 7. 2 Тим. 4, 2. [2] Іс. 1, 18. Єз. 33, 17. Мал. 3, 7. [3] Мф. 6, 16. Лк 5, 33; 18, 12. [4] Лк 6, 35. [5] Зах. 7, 5. [6] Єр. 21, 12. [7] Єз. 18, 7. Мф. 25, 35. [8] Пс. 36, 6. [9] Іс. 1, 19; 65, 24. [10] Іс. 42, 16. [11] Єр. 31, 12. Ін 4, 10. [12] Іс. 61, 4. [13] Іс. 56, 4. Єр. 17, 24. [14] Втор. 32, 13.

Глава 59↑

  Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути. ² Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути. ³ Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду. ⁴ Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство; ⁵ висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна. ⁶ Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх. ⁷ Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх. ⁸ Путі миру вони не знають, і немає суду на стеж­ках їхніх; путі їхні викривлені, і ніх­то, який іде ними, не знає миру. ⁹ Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці. ¹⁰ Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві. ¹¹ Усі ми ревемо, як вед­меді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас. ¹² Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. ¹³ Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова. ¹⁴ І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотик­нулася на площі, і чесність не може увійти. ¹⁵ І не стало істини, і той, хто віддаляється­ від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду. ¹⁶ І бачив, що не­має людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його. ¹⁷ І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голо­ву­ Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе рев­ністю, як плащем. ¹⁸ Мірою відплати, за цією мі­­рою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помс­тою, островам віддасть належне. ¹⁹ І бу­­дуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сон­ця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його. ²⁰ І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь. ²¹ І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку.

Глава 59. [1] Чис. 11, 23. Іс. 50, 2. [2] Плач. 3, 44. [3] Іс. 1, 15. [4] Пс. 7, 15. Єр. 7, 8. Іов. 15, 35. [5] Мф. 12, 34. [7] Притч. 1, 16. Рим. 3, 15. [8] Іс. 57, 20. [9] Іс. 59, 14. Іов. 30, 26. [10] Втор. 28, 29. [11] Іс. 38, 14. Єр. 8, 15. [12] Пс. 39, 13. [14] Іс. 59, 9. Ос. 4, 1. [16] Іс. 63, 5. [17] Прем. 5, 18. Еф. 6, 17. 1 Сол. 5, 8. [19] Іс. 45, 6. [20] Рим. 11, 26. [21] Єз. 36, 27.

Глава 60↑

  Восстань, світися, [Єрусалиме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою. ² Бо ось, темрява покриє землю, і морок — народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. ³ І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, яке сходить над тобою. ⁴ Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. ⁵ Тоді побачиш, і зрадієш, і затремтить і розшириться серце твоє, тому що багатство моря повер­неться до тебе, надбання народів прийде до тебе. ⁶ Безліч верблюдів покриє тебе — дромадери з Мадіама й Ефи; усі вони із Сави прийдуть, принесуть золото і ладан і звістять славу Господа. ⁷ Усі вівці кидарські будуть зібрані до тебе; барани неваї­офські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій жертвою благоугодною, і Я прославлю дім слави Моєї. ⁸ Хто це летить, як хмари, і як голуби, — до голубників своїх? ⁹ Так, на Мене чекають острови, і попереду них — кораблі фарсиські, щоб перевезти синів твоїх здалеку і з ними срібло їх і золото їх, в ім’я Господа Бога тво­го і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. ¹⁰ Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їхні — служити тобі; бо у гніві Моєму Я вражав тебе, але у благоволінні Моєму буду милостивим до тебе. ¹¹ І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх. ¹² Бо народ і царства, які не захочуть служити тобі, — загинуть, і такі народи зовсім знищаться. ¹³ Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. ¹⁴ І прийдуть до тебе з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сионом Святого Ізраїлевого. ¹⁵ Замість того, що ти був залишений і ненавидимий, так що ніхто не проходив через тебе, Я зроблю тебе величчю навіки, радістю у роди родів. ¹⁶ Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські ссати будеш, і пізнаєш, що Я Господь — Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів. ¹⁷ Замість міді буду доставляти тобі золото, і замість заліза срібло, і замість дерева мідь, і замість каменів залізо; і поставлю правителем твоїм мир і наглядачами твоїми — правду. ¹⁸ Не чутно буде більше насильства в землі твоїй, спустошення і руйнування — у краях твоїх; і будеш називати стіни твої спасінням і ворота твої — славою. ¹⁹ Не буде уже сонце служити тобі світлом денним, і сяйво місяця — сві­тити тобі; але Господь буде тобі вічним світлом, і Бог твій — славою твоєю. ²⁰ Не зайде уже сон­це твоє, і мі­­сяць твій не сховається, бо Господь буде для тебе вічним світлом, і закінчаться дні сумування твого. ²¹ І народ твій весь буде праведний, навіки успадкує землю, — паросток насадження Мого, справу рук Моїх, для прославляння Мого. ²² Від малого вийде тисяча, і від найслабшого — сильний народ. Я, Господь, прискорю звершити це у свій час.

Глава 60. [1] Іс. 52, 1. Лк 1, 78. Ін 1, 9. [2] Еф. 4, 18. [3] Лк 2, 32. [4] Одкр. 21, 24. Іс. 49, 22; 66, 12. [5] Діян. 11, 18. [6] Пс. 71, 10. [7] Іс. 11, 14; 42, 11. Мал. 1, 11. [10] Пс. 29, 6. [11] Одкр. 21, 25. [12] Єр. 12, 17. Зах. 14, 17. [13] Іс. 35, 1. [15] Іс. 35, 10. [16] Іс. 49, 23. [17] Іс. 54, 11. [19] Одкр. 22, 5. [20] Іс. 42, 7. [21] Іс. 52, 1; 61, 3. Одкр. 21, 27. [22] Бут. 15, 5.

Глава 61↑

  Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці,* ² проповідувати літо Господнє благоприємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених, ³ сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу — єлей радости, замість сумного духу — славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його. ⁴ І забудують пустелі вікові, відбудують древні руїни і відновлять міста зруйновані, які залишалися в запустінні з давніх родів. ⁵ І прийдуть іноземці і будуть пасти стада ваші; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими­ виноградарями. ⁶ А ви будете називатися священиками Господа, служителями Бога нашого будуть іменувати вас; будете користуватися надбанням народів і славитися славою їх. ⁷ За посоромлення вам буде удвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, тому що у землі своїй удвічі одержать; веселість вічна буде у них. ⁸ Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством і воздам нагороду їм за істиною, і завіт вічний укладу з ни­­ми;­ ⁹ і буде відомо між народами сíм’я­ їх, і потомство їх — серед племен; усі, що бачать їх, пізнають, що вони сíм’я, благословенне Господом. ¹⁰ Радістю буду радуватися у Гос­поді, звеселиться душа моя у Бозі моєму: бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив убранням. ¹¹ Бо, як земля родить рослини свої, і як сад вирощує посіяне в ньому, так Гос­подь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.

* За перекладом 70-ти: сліпим прозріння.

Глава 61. [1] Іс. 11, 2; 42, 7. Лк. 4, 18. Пс. 146, 3. [2] Іс. 63, 4. Мф. 5, 4. Лк. 6, 21. [3] Іс. 60, 21. [4] Іс. 58, 12. Єз. 36, 34. [5] Іс. 60, 10. [6] Єр. 33, 21. Одкр. 1, 6; 21, 26. [8] Притч. 15, 8. [9] Іс. 65, 23. Зах. 8, 13. [10] Іс. 59, 17. Мф. 22, 11. Пс. 44, 10. [11] Іс. 45, 8.

Глава 62↑

  Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда­ його, і спасіння його — як запалений світильник. ² І побачать народи прав­ду твою і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа. ³ І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого. ⁴ Не будуть уже називати тебе «залишеним», і землю твою не будуть більше називати «пустелею», але будуть називати тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь благоволить до тебе, і зем­ля твоя поєднається. ⁵ Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій. ⁶ На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, — ⁷ не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі. ⁸ Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився; ⁹ але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого. ¹⁰ Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів! ¹¹ Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним. ¹² І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть зна­йденим містом, незалишеним.

Глава 62. [1] Іс. 42, 14; 61, 11; 64, 12. [2] Іс. 56, 5; 65, 15. Одкр. 2, 17. [4] Ос. 1, 10. 1 Пет. 2, 10. [5] Мк. 2, 19. Соф. 3, 17. [6] Іс. 41, 27. Єр. 16, 17. [7] Пс. 101, 15. [8] Іс. 54, 9; 65, 21. Ам. 9, 13. [9] Іс. 41, 16. [10] Іс. 57, 14. [11] Зах. 9, 9. Мф. 21, 5. Ін 12, 15. Іс. 40, 10. [12] Дан. 7, 27. Іс. 51, 11; 62, 4.

Глава 63↑

  Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, на­стіль­ки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати». ² Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі? ³ «Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бриз­кала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє; ⁴ бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав. ⁵ Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене: ⁶ і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх». ⁷ Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.

⁸ Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем. ⁹ У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні. ¹⁰ Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них. ¹¹ Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого, ¹² Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я, ¹³ Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися? ¹⁴ Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я. ¹⁵ Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані. ¹⁶ Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш». ¹⁷ Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї. ¹⁸ Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє. ¹⁹ Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.

Глава 63. [1] Іс. 34, 6. [2] Одкр. 19, 13. [3] Іс. 43, 25. Плач. 1, 15. Ін 13, 33. [4] Іс. 34, 8; 61, 2. [5] Пс. 97, 1. Іс. 59, 16. [6] Іс. 49, 26. [9] Втор. 7, 7–8; 32, 11–12. Вих. 19, 4. [10] Чис. 14, 11. Пс. 77, 57. [11] Вих. 14, 30. [12] Вих. 14, 21. Чис. 14, 17. [13] Прем. 19, 9. [14] Пс. 105, 8. [15] Втор. 26, 15. Вар. 2, 16. [16] Іс. 64, 8. [17] Рим. 11, 7. 2 Кор. 3, 14. Втор. 32, 9. [18] Пс. 73, 3. [19] Іс. 64, 10.

Глава 64↑

  О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! гори розтанули б від лиця Твого, ² як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здриг­нулися б народи. ³ Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, — гори танули від лиця Твого. ⁴ Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило­ іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього. ⁵ Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здав­на грішили; і як же ми будемо спасені? ⁶ Усі ми зробилися — як нечистий, і вся праведність наша — як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас. ⁷ І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших. ⁸ Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї. ⁹ Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій. ¹⁰ Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений. ¹¹ Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Те­бе, спалений вогнем, і всі коштов­­но­с­ті наші розграбовані. ¹² Після цього чи будеш ще стримуватися, Гос­поди, чи будеш мовчати і карати нас без міри?

Глава 64. [1] Лк 10, 24. Одкр. 22, 20. Пс. 96, 5. [2] Пс. 82, 19. [3] Суд. 5, 5. [4] 1 Кор. 2, 9. [5] Пс. 30, 20. [6] Пс. 89, 6. [8] Іс. 63, 16. [9] Пс. 78, 8. [10] Пс. 78, 1. [12] Іс. 62, 1.

Глава 65↑

  Я відкрився тим, що не запи­тували про Мене; Мене зна­йшли ті, що не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм. ² Кожного­ дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, — ³ до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у діб­ровах і спалює фіміам на череп­ках, ⁴ сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього; ⁵ який говорить: «зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе». Вони — дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня. ⁶ Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх ⁷ беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відмі­ряю у надра їх попередні діяння їх.

⁸ Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: «не пошкодь його, тому що у ньому благословення»; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити. ⁹ І виведу від Якова сíм’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там. ¹⁰ І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене. ¹¹ А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте пов­ну чашу для Мени,* — ¹² вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені. ¹³ Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги; ¹⁴ раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сер­дечної скорботи і ридати від скрушення духу. ¹⁵ І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям, ¹⁶ яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колиш­ні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх. ¹⁷ Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце. ¹⁸ А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю. ¹⁹ І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому­ більше голосу плачу і голосу волання. ²⁰ Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній гріш­ник буде проклятим. ²¹ І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх. ²² Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх. ²³ Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними. ²⁴ І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую. ²⁵ Вовк і ягня будуть пас­тися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, — говорить Господь.

* Гад (або Ваал-Гад) і Мени (Мануфи) — імена божеств сонця і місяця.

Глава 65. [1] Іс. 66, 19. Рим. 9, 24; 10, 20. Еф. 2, 12–13. [2] Притч. 1, 24. Іс. 50, 2. [3] Втор. 32, 5. Іс. 1, 29. [4] Втор. 14, 8. [5] Іс. 66, 5. Рим. 14, 3. Єр. 4, 4. [6] Єр. 17, 1. [7] Єз. 18, 6. [8] Мф. 24, 22. [10] Іс. 35, 2. Нав. 7, 26. [11] Єр. 7, 18. [12] Притч. 1, 24. Єр. 7, 13; 35, 14. Іс. 66, 4. [13] Лк. 6, 25. [15] Чис. 5, 21. Діян. 11, 26. Гал. 3, 14. [16] Втор. 6, 13. [17] 2 Пет. 3, 13. Одкр. 21, 1. Іс. 43, 18; 66, 22. [18] Єр. 31, 13. [19] Іс. 61, 3; 62, 5. Одкр. 21, 4. [20] Зах. 8, 4. [21] Іс. 62, 8. [22] Пс. 1, 3; 91, 13. [23] Іс. 61, 9. Євр. 6, 10. [24] Пс. 33, 16. Іс. 58, 9. [25] Іс. 11, 6.

Глава 66↑

  Так говорить Господь: небо — престіл Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? ² Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, — говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм. ³ [Без­законник же,] який заколює вола — те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить агнця у жертву — те саме, що хто задушив пса; хто приносить семидал — те саме, що той, хто приносить свинячу кров; хто курить фіміам [у пам’ять] — те саме, що той, хто молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення у мерзотах їхніх, — ⁴ так і Я вживу їх спокусу і наведу на них жахливе для них: тому що Я кликав, і ніхто не відповідав, говорив, і вони не слухали, а робили лихе в очах Моїх і обирали те, що неугодно Мені.

⁵ Вислухайте слово Господа ви, що тремтите перед словом Його: ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: «нехай явить Себе у славі Господь, і ми подивимося на радість вашу». Але вони будуть посоромлені. ⁶ Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відомщає ворогам Своїм. ⁷ Ще не мучилася пологами, а народила; раніше ніж настали болі її, розрішилася сином. ⁸ Хто чув таке? хто бачив подібне до цього? чи виникала країна в один день? чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх? ⁹ Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? — говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? — говорить Бог твій. ¹⁰ Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього, ¹¹ щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його. ¹² Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити. ¹³ Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі. ¹⁴ І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки­ ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається. ¹⁵ Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем. ¹⁶ Бо Гос­подь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом. ¹⁷ Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, — усі загинуть, — говорить Господь. ¹⁸ Бо Я знаю діян­ня їх і думки їх; і ось, прийду зібрати­ всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. ¹⁹ І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою ²⁰ і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, — подібно­ до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді. ²¹ З них буду брати також у священики і левити, — говорить Господь. ²² Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, — говорить Господь, — так буде і сíм’я ваше й ім’я ваше. ²³ Тоді з мі­сяця у місяць і з суботи у суботу бу­де приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь. ²⁴ І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті.

Глава 66. [1] Діян. 7, 49. [2] Іс. 57, 15. [3] Іс. 1, 11. Мф. 5, 24. Втор. 14, 8. [4] Притч. 1, 24. Іс. 65, 12. Єр. 7, 13. [6] Одкр. 18, 6. [8] Іс. 54, 1; 60, 4. [9] Єр. 3, 19. [10] Іс. 61, 2–3. Лк 6, 21. [11] Іс. 60, 16. [12] Іс. 60, 4. [14] Іс. 35, 10; 51, 11. Ін 16, 22. [15] Пс. 49, 3. 2 Сол. 1, 8. [16] Єр. 25, 33. Одкр. 19, 21. [17] Іс. 65, 4. [18] Одкр. 7, 9. [19] Вих. 19, 5. Іс. 65, 1. [20] Іс. 49, 22; 60, 7. Рим. 15, 16. [21] 1 Пет. 2, 9. Одкр. 1, 6. [22] Іс. 65, 17. [23] Чис. 28, 10. Одкр. 15, 4. [24] Мк. 9, 44.

Опубліковано: 31.08.2013; востаннє змінено: 12.02.2014.