«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 39  40  41  42  43  44  45  46  47  48 

Глава 1↑

 І було у тридцятий рік, у чет­вертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розверз­лися небеса, і я бачив видіння Боже. ² У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима), ³ було слово Господнє до Єзекиїля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня.

⁴ І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього, ⁵ а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, — і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини; ⁶ і в кожної чотири лиця, і в кожної з них чотири крила; ⁷ а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступ­­ня­ ноги у тельця, і блищали, як блис­куча мідь, (і крила їх легкі). ⁸ І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх; ⁹ і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого. ¹⁰ Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох. ¹¹ І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх. ¹² І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися. ¹³ І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню. ¹⁴ І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка. ¹⁵ І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх. ¹⁶ Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі. ¹⁷ Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися. ¹⁸ А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей. ¹⁹ І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса. ²⁰ Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах. ²¹ Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах. ²² Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх. ²³ А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх. ²⁴ І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупи­нялися, опускали крила свої. ²⁵ І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої. ²⁶ А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі­ на ньому. ²⁷ І бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього. ²⁸ В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо.

Глава 1. [1] Пс. 136, 1. [2] 4 Цар. 24, 1. [3] Єз. 3, 23; 43, 3. [4] Іов. 38, 1. [6] Єз. 10, 14. [10] Єз. 41, 19. Одкр. 4, 7. [14] Єз. 10, 20. [15] Єз. 10, 9, 12. [16] Єз. 10, 9. [18] Одкр. 4, 6. [20] Єз. 10, 17. [24] Єз. 43, 2. [26] Єз. 10, 1. [27] Єз. 8, 2. [28] Сир. 43, 12.

Глава 2↑

Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я бу­­ду говорити з тобою. ² І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені. ³ І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. ⁴ І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким сер­цем; до них Я посилаю тебе, і ти ска­жеш їм: «так говорить Господь Бог!» ⁵ Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. ⁶ А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; ⁷ і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті. ⁸ Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі. ⁹ І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. ¹⁰ І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій­ списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе».

Глава 2. [1] Діян. 7, 55. Одкр. 21, 11. Дан. 8, 17. [3] Пс. 77, 8. Єр. 3, 25; 7, 26. [4] Іс. 48, 4. Єр. 5, 3. Мк. 10, 5. [5] Єз. 3, 11; 12, 2. Іс. 30, 9. [6] Єр. 1, 8. Мих. 7, 2. [8] Одкр. 10, 9. [9] Єр. 1, 9. Одкр. 5, 1.

Глава 3↑

І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому. ² Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; ³ і сказав ме­ні: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і бу­ло у вустах моїх солодко, як мед. ⁴ І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; ⁵ бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєш­ся, але до дому Ізраїлевого, ⁶ не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; ⁷ а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. ⁸ Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. ⁹ Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. ¹⁰ І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; ¹¹ встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть. ¹² І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!» ¹³ і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому. ¹⁴ І дух підняв мене, і взяв ме­не. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. ¹⁵ І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.

¹⁶ Після семи ж днів було до мене слово Господнє: ¹⁷ сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. ¹⁸ Коли Я скажу беззакон­никові: «смертю помреш!», а ти не бу­деш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. ¹⁹ Але якщо ти на­поумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. ²⁰ І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. ²¹ Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.

²² І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. ²³ І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі;­ й упав я на лице своє. ²⁴ І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму. ²⁵ І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них. ²⁶ І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім. ²⁷ А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.

Глава 3. [1] Одкр. 10, 9. [3] Одкр. 10, 10. [5] Іс. 33, 19. [7] Іс. 48, 4. [8] Єр. 1, 18. [9] Єр. 1, 8. [11] Єз. 2, 5. [12] Єз. 8, 3. [17] Єз. 33, 7. [18] 2 Пет. 1, 13. Єз. 34, 10. 1 Тим. 5, 22. [19] Діян. 18, 6; 20, 26. [20] Єз. 18, 24. [23] Єз. 1, 3; 8, 4. [24] Єз. 2, 2. [25] Єз. 4, 8. [26] Єз. 12, 2. [27] Єз. 2, 5. Одкр. 22, 11.

Глава 4↑

І ти, сину людський, візьми собі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим; ² і влаштуй облогу проти нього,­ і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини; ³ і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між то­бою і містом, і зверни на нього ли­це твоє, і воно буде в облозі, і ти об­лягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому. ⁴ Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх. ⁵ І Я визначив тобі роки беззаконня їх чис­лом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого. ⁶ І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі. ⁷ І поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього. ⁸ Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї. ⁹ Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх. ¹⁰ І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це. ¹¹ І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так. ¹² І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі. ¹³ І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх. ¹⁴ Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертве­чини і роздертого звіром я не їв від юно­сти моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо­ не входило у вуста мої. ¹⁵ І сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій. ¹⁶ І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну, і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смут­ку, ¹⁷ тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму.

Глава 4. [2] Єз. 17, 17. [6] Чис. 14, 34. [8] Єз. 3, 25. [13] Ос. 9, 3. [14] Лев. 22, 8. [16] Лев. 26, 26. Єз. 5, 16; 12, 19; 14, 13. [17] Плач. 2, 12. Єз. 24, 22–23.

Глава 5↑

А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цируль­ників візьми собі, і води нею по го­лові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на час­тини. ² Третину спали вогнем посере­дині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ни­ми. ³ І візьми з цього невелику кіль­кість, і зав’яжи їх у себе у поли. ⁴ Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти ви­йде вогонь на весь дім Ізраїлів.

⁵ Так говорить Господь Бог: це Єру­салим! Я поставив його серед на­ро­дів, і навколо нього — зе́млі. ⁶ А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, — ⁸ тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників. ⁹ І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти. ¹⁰ За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх віт­рах. ¹¹ Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе. ¹² Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними. ¹³ І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя. ¹⁴ І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить. ¹⁵ І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; — ¹⁶ і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас, ¹⁷ і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

Глава 5. [3] Єз. 12, 14. [6] Іс. 2, 6. Єр. 2, 11. Єз. 11, 12. [7] Єз. 11, 12. [8] Єр. 1, 16; 7, 14. Єз. 5, 14. [10] Втор. 28, 53. 4 Цар. 6, 29. Плач 4, 10. [11] Єз. 7, 4. [12] Єз. 12, 14. [13] Єз. 7, 8. [14] Плач 2, 15; 5, 1. [15] Втор. 28, 37. Єз. 14, 8. [16] Єз. 4, 16; 14, 13. [17] Лев. 26, 22. Єз. 21, 17.

Глава 6↑

І було до мене слово Господнє: ² сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них, ³ і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші; ⁴ і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими; ⁵ і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших. ⁶ У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші. ⁷ Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь. ⁸ Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях. ⁹ І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх; ¹⁰ і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду. ¹¹ Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїле­вого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці. ¹² Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій. ¹³ І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жер­товників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм. ¹⁴ І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь.

Глава 6. [2] Єз. 36, 1. [3] Єз. 36, 2. Ам. 4, 1. [4] Лев. 26, 30. [7] Єз. 7, 27. [8] Іс. 43, 5. Єз. 12, 16. [9] Іс. 45, 17. Єз. 20, 43; 36, 31. [11] Єз. 21, 12. [12] Єр. 24, 10; 48, 17. Єз. 14, 21. [13] 3 Цар. 14, 23. 4 Цар. 16, 4. Єр. 2, 20. [14] Єр. 6, 8.

Глава 7↑

І було до мене слово Господнє: ² і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі. ³ Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. ⁴ І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь. ⁵ Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда. ⁶ Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла, ⁷ дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах. ⁸ Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. ⁹ І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель. ¹⁰ Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася. ¹¹ Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шу­­му їх, і від пишноти їх. ¹² Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх; ¹³ Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю без­ліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя. ¹⁴ Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх. ¹⁵ Поза домом меч, а у домі моровиця­ і голод. Хто у полі, той помре від ме­ча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця. ¹⁶ А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня. ¹⁷ У всіх руки опус­тяться, й у всіх коліна затремтять, як вода. ¹⁸ Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш. ¹⁹ Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх. ²⁰ І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них; ²¹ і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його. ²² І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його. ²³ Зро­би ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто пов­не насильства. ²⁴ Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють дома­ми їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні. ²⁵ Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть. ²⁶ Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців. ²⁷ Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.

Глава 7. [2] Плач. 4, 18. [4] Єз. 5, 11, 22, 31. [8] Єз. 22, 31. [9] Єз. 8, 18. [10] Іоїл. 2, 2. [15] Плач. 1, 20. Єз. 5, 12. [16] Іс. 38, 14. [17] Єз. 21, 7. [18] Іс. 15, 2–3. Єр. 48, 37. [19] Іов. 20, 20. Притч. 10, 2. Сир. 5, 10. Соф. 1, 18. [21] Іс. 1, 7. Єр. 6, 12. Ос. 7, 9. [25] Єр. 8, 11. [26] Іс. 29, 14. [27] Втор. 28, 59. Іс. 29, 14. Єр. 29, 17.

Глава 8↑

І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Гос­пода Бога. ² І побачив я: і ось подоба­ [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я. ³ І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі. ⁴ І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі. ⁵ І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу. ⁶ І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти. ⁷ І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина. ⁸ І сказав мені: си­­ну людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері. ⁹ І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут. ¹⁰ І вві­йшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо. ¹¹ І сімдесят чоло­віків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори. ¹² І сказав­ мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю». ¹³ І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять. ¹⁴ І привів мене до входу у ворота дому Господнього,­ які на північ, і ось, там сидять жінки,­ які плачуть за Фаммугою, ¹⁵ і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мер­зоти. ¹⁶ І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами сво­ї­ми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланя­ються на схід сонця. ¹⁷ І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мер­зоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх. ¹⁸ За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.

Глава 8. [1] Єз. 14, 1. [2] Єз. 1, 27. [3] Дан. 5, 5. [4] Єз. 3, 23. [5] Єр. 7, 30. 4 Цар. 21, 7. [10] Рим. 1, 23. Лев. 26, 30. Втор. 27, 15. [11] Втор. 10, 8. Єр. 23, 11. [12] Єз. 9, 9. [16] Єз. 11, 1. Втор. 17, 3. [18] Єз. 5, 11. Іс. 1, 15. Єр. 11, 11.

Глава 9↑

І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі сво­їм згубним знаряддям у руці своїй.­ ² І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника. ³ І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима,­ на якому була, до порогу дому. І при­кликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі при­ладдя писаря. ⁴ І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мер­зотами, що звершуються серед нього, зроби знак. ⁵ А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й ура­жайте; нехай не шкодує око ва­ше, і не щадіть; ⁶ старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної люди­ни, на якій знак, і почніть від святи­лища Мого. І почали вони з тих старійшин, які бу­ли перед домом. ⁷ І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті. ⁸ І коли во­ни їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав:­ о, Гос­поди Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим? ⁹ І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іуди­ного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь». ¹⁰ За те і Моє око не поща­дить, і не помилую; оберну пове­дін­ку їх на їх голову. ¹¹ І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.

Глава 9. [2] Єз. 10, 2. [3] Єз. 1, 4; 10, 4. [4] Одкр. 7, 3. [5] Вих. 32, 27. [6] Плач 5, 14. Єр. 25, 29. 1 Пет. 4, 17. [8] Єз. 11, 13. [9] Єз. 8, 12. [10] Єз. 5, 11; 11, 21. [11] Єз. 9, 2.

Глава 10↑

І бачив я, і ось на склепінні,­ що над Главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже­ на престіл, видиме було над ними. ² І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми­ повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах. ³ Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір. ⁴ І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа. ⁵ І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить. ⁶ І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: «візьми вогню між колесами, між херувимами», і коли він увійшов і став біля колеса, — ⁷ тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одяг­неному у лляний одяг. Він узяв і вийшов. ⁸ І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх. ⁹ І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза. ¹⁰ І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі. ¹¹ Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися. ¹² І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були пов­ні очей, усі чотири колеса їх. ¹³ До ко­ліс цих, як я чув, було сказано: «галгал»*. ¹⁴ І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице — лице херувимове, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине. ¹⁵ Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі. ¹⁶ І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них. ¹⁷ Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин. ¹⁸ І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами. ¹⁹ І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. ²⁰ Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими. ²¹ У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських. ²² А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його.

* Вихор.

Глава 10. [1] Єз. 1, 26. [2] Єз. 9, 2. Пс. 17, 9. [4] Іс. 6, 4. Єз. 9, 3; 43, 4. [6] Єз. 9, 2. [9] Єз. 1, 15–16. [12] Єз. 1, 15. Одкр. 4, 6. [14] Єз. 1, 6; 41, 19. [15] Єз. 1, 3. [17] Єз. 1, 19–20. [18] Єз. 11, 23. [20] Єз. 1, 3. [21] Єз. 1, 6.

Глава 11↑

І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Гос­поднього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу. ² І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому, ³ говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо». ⁴ Тому проречи на них пророцт­во, пророкуй, сину людський. ⁵ І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю. ⁶ Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього. ⁸ Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог. ⁹ І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд. ¹⁰ Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь. ¹¹ Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас. ¹² І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточу­ють вас. ¹³ І було, коли я пророкував,­ Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?

¹⁴ І було до мене слово Господнє: ¹⁵ сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля». ¹⁶ На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони. ¹⁷ Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву. ¹⁸ І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її. ¹⁹ І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, ²⁰ щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. ²¹ А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведін­ку тих оберну на їхню голову, — говорить Господь Бог. ²² Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. ²³ І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.

²⁴ І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив. ²⁵ І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.

*Місто.

Глава 11. [1] Єз. 8, 3, 16. [8] Притч. 10, 24. [10] 4 Цар. 25, 21. Єр. 39, 6; 52, 10. [12] Єз. 5, 6–7. [13] Чис. 16, 45. Єз. 9, 8. [15] Єр. 21, 13. [16] Іс. 57, 13. Зах. 8, 13. Соф. 3, 17. [17] Єр. 23, 3. [19] Єр. 24, 7; 32, 39. Єз. 18, 31; 36, 26. [20] Єз. 36, 28. [21] Єз. 9, 10. [23] Єз. 10, 18. [24] Єз. 8, 3.

Глава 12↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім. ³ Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний; ⁴ і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. ⁵ Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. ⁶ Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому. ⁷ І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми. ⁸ І було до мене слово Господнє зранку: ⁹ сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?» ¹⁰ Ска­жи­ їм: так говорить Господь Бог: це — про­­віщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там. ¹¹ Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони. ¹² І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї. ¹³ І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там пом­ре. ¹⁴ А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. ¹⁵ І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. ¹⁶ Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь. ¹⁷ І було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом. ¹⁹ І скажи народу землі:­ так говорить Господь Бог про жи­телів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за не­правди всіх, що живуть на ній. ²⁰ І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. ²¹ І було до мене слово Господнє: ²² сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»? ²³ Тому скажи їм: так гово­рить Господь Бог: знищу цю приказ­ку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. ²⁴ Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. ²⁵ Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог. ²⁶ І було до мене слово Господнє: ²⁷ сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи». ²⁸ Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.

Глава 12. [2] Єр. 5, 21. [3] Єр. 26, 3; 36, 3. [6] Єз. 24, 24. [9] Єр. 23, 33. [12] Єр. 52, 7. Ам. 4, 3. [13] Єз. 17, 20; 32, 3. 4 Цар. 25, 7. [14] Єз. 5, 12. [15] Єз. 22, 5. [16] Іс. 4, 3. Зах. 13, 8. [18] Єз. 4, 16. Ос. 9, 4. Пс. 126, 2. [19] Єз. 4, 16. [20] Єр. 4, 27; 9, 11. Мих. 6, 13. [22] Авв. 2, 3. 2 Пет. 3, 4. Єр. 17, 15. [23] Ос. 1, 4. [24] Чис. 23, 19. 1 Цар. 3, 19. Іс. 34, 16. [27] Єз. 11, 3.

Глава 13↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє! ³ Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили! ⁴ Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах. ⁵ У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти­ у битві у день Господа. ⁶ Вони бачать пусте і передвіщають неправду,­ говорячи: «Господь сказав»; а Господь не посилав їх; і дають надію, що слово збудеться. ⁷ Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: «Господь сказав», а Я не говорив? ⁸ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я — проти вас, говорить Господь Бог. ⁹ І буде ру­ка Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не вві­йдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог. ¹⁰ За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: «мир», тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом, ¹¹ скажи тим, хто обмазує стіну багном, що во­на впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її. ¹² І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: «де та обмаз­ка, якою ви обмазували?» ¹³ Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення. ¹⁴ І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь. ¹⁵ І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її, ¹⁶ пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, — говорить Господь Бог. ¹⁷ Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво, ¹⁸ і скажи:­ так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб улов­лю­вати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі? ¹⁹ І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає не­прав­ду. ²⁰ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас. ²¹ І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь. ²² За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, — ²³ за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь.

Глава 13. [2] Єр. 23, 1. Плач. 2, 14. 2 Кор. 2, 17. [3] Єз. 14, 9. [4] Пісн. 2, 15. [5] Єз. 22, 30. [6] Єр. 5, 31. [7] Єр. 14, 14. [9] Зах. 13, 4. [10] Єр. 6, 14. [11] Іс. 28, 17. [16] Єр. 6, 14; 8, 11. Єз. 13, 10. [18] Мих. 3, 5. Рим 16, 18. 2 Тим. 3, 6. [19] Соф. 3, 4. 1 Пет. 5, 2. Притч. 17, 15. [22] Єр. 23, 14.

Глава 14↑

І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм. ² І було до мене слово Господнє: З сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм? ⁴ Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь? ⁵ Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене. ⁶ Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше. ⁷ Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, — то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе? ⁸ Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь. ⁹ А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я про­стягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля. ¹⁰ І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка, ¹¹ щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, — говорить Господь Бог. ¹² І було до мене слово Господнє: ¹³ сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу; ¹⁴ і якби зна­йшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, — то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною: ¹⁶ то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею. ¹⁷ Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу, ¹⁸ то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спас­лися б. ¹⁹ Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу: ²⁰ то Ной, Да­ниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі. ²¹ Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу, ²² і тоді залишиться в ньому залишок, сини і доч­ки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього.­ ²³ Вони утішать вас, коли ви побачи­те поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, — говорить Господь Бог.

Глава 14. [1] Єз. 8, 1; 20, 1. [3] Єр. 8, 5. Єз. 20, 3. [7] Соф. 1, 6. [8] Втор. 28, 37. Єз. 5, 15. [9] Єз. 13, 3. [11] Вих. 19, 5. Лев. 26, 12. Єз. 36, 28. [13] Єз. 4, 16; 5, 16. [14] Єр. 15, 1. 2 Пет. 2, 5. Іов. 42, 8. [15] Лев. 26, 22. Єз. 5, 17. [21] Лев. 26, 16. Єр. 24, 10. Єз. 5, 17. [22] Єр. 4, 27.

Глава 15↑

І було до мене слово Господнє: ² сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі? ³ Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ? ⁴ Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб? ⁵ І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб? ⁶ Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима. ⁷ І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє. ⁸ І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.

Глава 15. [4] 2 Цар. 23, 6. Ін. 15, 6.

Глава 16↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його ³ і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка;­ ⁴ при народженні твоєму, у день, ко­ли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита. ⁵ Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого. ⁶ І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх жи­­ви!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» ⁷ Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита. ⁸ І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю. ⁹ Обмив Я тебе водою­ і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм. ¹⁰ І надів на тебе візерун­часте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом. ¹¹ І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто. ¹² І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець. ¹³ Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі.­ ¹⁴ І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що во­на була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Але ти понадіялася на красу твою, і, ко­­рис­туючись славою твоєю, стала­ блу­­дити і поширювала блудодійство­ твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому. ¹⁶ І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні ви­соти, і блудодіяла на них, як ніко­ли не трапиться і не буде. ¹⁷ І взяла ошат­ні­­ твої речі з Мого золота і з Мо­­го срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними. ¹⁸ І взяла візерунчас­ті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій, ¹⁹ і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог. ²⁰ І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти? ²¹ Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь. ²² І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоп­тання. ²³ І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Гос­подь Бог, — ²⁴ ти побудувала собі блу­ди­лища і наробила собі підвищень на всякій площі; ²⁵ біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала­ но­ги твої для всякого перехожого, і при­множила блудодіяння твої. ²⁶ Блу­ди­ла із синами Єгипту, сусідами твої­ми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене. ²⁷ І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї. ²⁸ І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася; ²⁹ і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась. ³⁰ Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блуд­ниця! ³¹ Коли ти будувала собі блуди­лища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки, ³² але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих. ³³ Усім блудницям дають подарунки, а ти са­ма давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою. ³⁴ У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим. ³⁵ Тому вислухай, блуднице, слово Господнє! ³⁶ Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, — ³⁷ за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій. ³⁸ Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам; ³⁹ віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візь­муть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою. ⁴⁰ І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. ⁴¹ Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків. ⁴² І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися. ⁴³ За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот. ⁴⁴ Ось, усякий, хто говорить прит­чами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка». ⁴⁵ Ти дочка у ма­тір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей. ⁴⁶ Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її. ⁴⁷ Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусні­ше за них на всіх путях твоїх. ⁴⁸ Жи­ву Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої. ⁴⁹ Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордос­ті, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала. ⁵⁰ І загордилися вони, і робили­ мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх. ⁵¹ І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе. ⁵² Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення­ твоє, так виправдавши сестер твоїх. ⁵³ Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх, ⁵⁴ щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням. ⁵⁵ І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш. ⁵⁶ Про сестру твою Содому­ і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї, ⁵⁷ доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирст­вом з усіх боків. ⁵⁸ За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь. ⁵⁹ Бо так говорить Гос­подь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу. ⁶ 0~Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. ⁶ 1~І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. ⁶ 2~Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь, ⁶ 3~для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог.

Глава 16. [2] Іс. 58, 1. [3] Бут. 10, 16; 27, 46. [6] Лк. 15, 20. Ам. 5, 4. [7] Одкр. 3, 17. [8] Вих. 19, 4. Ос. 2, 19. [10] Іс. 61, 10. Одкр. 19, 8. [12] Іс. 28, 5. Притч. 4, 9. [13] Лк. 22, 29. [15] Іс. 1, 21. Ос. 2, 2. [16] Ос. 2, 8–9. [20] Лев. 18, 21. [21] Єз. 20, 31. [24] Єр. 3, 2. [26] Єз. 23, 20. [30] Кол. 2, 11. Єз. 23, 44. [31] Ос. 8, 11. [32] Притч. 7, 19. [33] Бут. 38, 16–17. [35] Ос. 5, 3. [37] Наум. 3, 5. [38] Єз. 23, 10. [40] Єз. 23, 47. [41] 4 Цар. 25, 9. Єр. 52, 10. [42] Єз. 5, 13. [43] Єз. 9, 10. [44] Ос. 2, 5. [45] Єз. 16, 3. [46] Єр. 3, 7. Ос. 2, 1. Рим. 9, 29. [48] Бут. 18, 20. [49] Сир. 16, 9. Лк. 17, 28. [51] 4 Цар. 17, 7. Єз. 23, 11. [52] Єр. 3, 11. [53] Єр. 29, 14. Єз. 39, 25. [54] Єз. 5, 15. [59] Неєм. 10, 29. [60] Лк. 1, 72. Євр. 8, 8. [61] Єз. 36, 31. [62] Гал. 4, 6. [63] Єз. 6, 9. Рим 6, 21.

Глава 17↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого. ³ Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку, ⁴ зір­вав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його; ⁵ і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу. ⁶ І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало вино­градною лозою, і дало паростки, і пустило віття. ⁷ І ще був орел з ве­ликими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її з борозен розсадника свого. ⁸ Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою. ⁹ Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів її. ¹⁰ І ось, хоч во­на посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла. ¹¹ І було до мене слово Господнє: ¹² скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Ва­вилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон. ¹³ І взяв іншого з царсько­го роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою, ¹⁴ щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо. ¹⁵ Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє? ¹⁶ Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні. ¹⁷ З великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ. ¹⁸ Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову. ²⁰ І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду суди­тися з ним за віроломство його проти Мене. ²¹ А всі утікачі його з усіх пол­ків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Гос­подь, сказав це. ²² Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини ви­со­кого кедра, і посаджу; з верхніх па­ростків його відірву ніжну па­рость і посаджу на високій і величній горі. ²³ На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його. ²⁴ І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю.

Глава 17. [2] Єз. 20, 49. [3] Дан. 7, 4. Ос. 8, 1. Єз. 31, 3. [10] Єз. 27, 26. [12] 4 Цар. 24, 10. 2 Пар. 36, 10. [13] Єр. 34, 19. [15] 4 Цар. 24, 20. Іс. 30, 2. [16] 4 Цар. 24, 17, 20. Єр. 34, 3. [17] 4 Цар. 25, 1. Іс. 29, 3. Єз. 4, 2. [18] 1 Езд. 10, 19. [19] Єз. 9, 10. [20] Єз. 12, 13; 32, 3. [21] Єз. 12, 14. [22] Єз. 31, 3. [23] Дан. 4, 9. [24] Єз. 36, 36; 37, 14.

Глава 18↑

І було до мене слово Господ­нє: ² навіщо ви вживаєте у зем­лі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»? ³ Живу Я! — говорить Господь Бог, — не будуть на­далі говорити прислів’я це в Ізраїлі. ⁴ Бо ось, усі душі — Мої: як ду­ша батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре. ⁵ Якщо хто праведний і чинить суд і правду, ⁶ на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається, ⁷ нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею, ⁸ у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний, ⁹ живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь Бог. ¹⁰ Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того, ¹¹ чого він сам не робив зовсім, і на го­рах їсть жертовне, і дружину ближ­нього свого оскверняє, ¹² бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звер­тає очі свої, чинить мерзоти, ¹³ у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмін­но помре, кров його буде на ньому. ¹⁴ Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм: ¹⁵ на горах жертовного­ не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближ­нього свого не оскверняє, ¹⁶ і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом, ¹⁷ від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий. ¹⁸ А батько його, оскіль­ки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня. ¹⁹ Ви говорите: «чо­му ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. ²⁰ Ду­ша, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і бать­ко не понесе провини сина, правда пра­ведного при ньому і залишається,­ і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. ²¹ І беззаконник, як­що навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотриму­ватися всіх уставів Моїх і чинити за­конно і праведно, живий буде, не помре. ²² Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він жи­вий буде. ²³ Хіба Я хочу смерти беззаконника?­ — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий? ²⁴ І правед­ник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити­ всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке ро­бить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре. ²⁵ Але ви говорите: «неправий путь Господа!» Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі? ²⁶ Якщо праведник від­ступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив. ²⁷ І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою. ²⁸ Бо він побачив і на­вернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре. ²⁹ А дім Ізраїлів говорить: «неправий путь Господа!» чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі? ³⁰ Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, — говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням. ³¹ Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів? ³² Бо Я не хочу смерти помираючого, — говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть!

Глава 18. [2] Єр. 31, 29. [4] Втор. 24, 16. Рим. 2, 9. [6] Лев. 18, 20. [7] Вих. 22, 26–27. Лев. 19, 13. Втор. 15, 7. Іс. 58, 7. Мф. 25, 35. [8] Вих. 22, 25. [13] Єз. 22, 12. Неєм. 5, 7. [16] Втор. 15, 8. Іс. 58, 7. [20] Втор. 24, 16. 4 Цар. 14, 6. 2 Пар. 25, 4. [21] Єр. 18, 8. [22] Мих. 7, 19. [23] Іс. 55, 7. Єз. 33, 11. [24] Єз. 3, 20. [25] Єз. 33, 17, 20. [28] 3 Цар. 12, 16. [30] Мф. 3, 2. [31] Єр. 32, 39. Єз. 11, 19. [32] 2 Цар. 14, 14. Прем. 1, 13. Єз. 33, 11.

Глава 19↑

А ти здійми плач за князями Ізраїля ² і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх. ³ І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей. ⁴ І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську. ⁵ І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом. ⁶ І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей ⁷ і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його. ⁸ Тоді по­встали на нього народи з навколиш­ніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню. ⁹ І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих. ¹⁰ Твоя ма­ти була, як виноградна лоза, посад­жена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води. ¹¹ І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх. ¹² Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх. ¹³ А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу. ¹⁴ І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу.

Глава 19. [2] Наум. 2, 11. Соф. 3, 3. [3] 4 Цар. 23, 31. Зах. 11, 3. [4] 4 Цар. 23, 33. Єр. 22, 11–12. [5] 4 Цар. 23, 34. [7] Ам. 3, 4, 6. [8] Єз. 17, 20. [9] 2 Пар. 36, 6. [12] Ос. 13, 15.

Глава 20↑

У сьомому році, у п’ятому мі­­сяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм. ² І було до мене слово Господнє: ³ сину людський! говори­ зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Гос­подь Бог. ⁴ Чи хочеш судитися з ни­ми, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх ⁵ і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» — ⁶ у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у зем­лю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель, ⁷ і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш. ⁸ Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської. ⁹ Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетсь­кої. ¹⁰ І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю, ¹¹ і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина бу­ла б живою через них; ¹² дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх. ¹³ Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули поста­нови Мої, виконуючи які людина жи­вою була б через них, і суботи Мої по­ру­шу­вали, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх. ¹⁴ Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх. ¹⁵ Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, — ¹⁶ за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушува­ли­ суботи Мої; бо серце їхнє прагну­ло до ідолів їхніх. ¹⁷ Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі. ¹⁸ І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не ос­кверняйте себе ідолами їхніми. ¹⁹ Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх. ²⁰ І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. ²¹ Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі; ²² але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. ²³ Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по зем­лі ²⁴ за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх. ²⁵ І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі, ²⁶ і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь. ²⁷ Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ва­ші, віроломно вчиняючи проти Ме­не: ²⁸ Я привів їх у землю, яку з клят­вою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жерт­ви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої. ²⁹ І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня. ³⁰ Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім? ³¹ Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді. ³² І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю». ³³ Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами. ³⁴ І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву. ³⁵ І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця. ³⁶ Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог. ³⁷ І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту. ³⁸ І виділю з вас заколотників і непокірливих Ме­ні. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь. ³⁹ А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте біль­ше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими, ⁴⁰ тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими. ⁴¹ Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів. ⁴² І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, підняв­ши руку Мою. ⁴³ І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, ⁴⁴ І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

⁴⁵ І було до мене слово Господнє: ⁴⁶ сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля. ⁴⁷ І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі. ⁴⁸ І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне. ⁴⁹ І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?»

Глава 20. [1] Єз. 14, 1. [3] Єз. 14, 3. [4] Єз. 22, 2. [5] Вих. 3, 6, 8. [6] Вих. 3, 17. [7] Вих. 23, 24; 34, 13. [9] Чис. 14, 16. Іс. 52, 5. [10] Вих. 16, 1. [11] Лев. 18, 5. Неєм. 9, 29. Рим. 10, 5. Гал. 3, 12. [12] Вих. 20, 8; 31, 13. Втор. 5, 12. [13] Вих. 16, 28–29. [14] Чис. 14, 16. Втор. 9, 28. [15] Чис. 14, 30. Пс. 94, 11. Євр. 3, 11. [16] Ос. 9, 17. [17] Єз. 5, 11. [18] Втор. 4, 25. [21] Дан. 9, 11. [22] Чис. 14, 13. [25] Пс. 80, 13. 2 Сол. 2, 9–10. [26] Єз. 20, 31. [28] Бут 17, 8; 22, 16. [29] Втор. 12, 2. [31] Єз. 16, 21. [32] Єр. 44, 17. Ос. 4, 13. [35] Іс. 1, 18. [36] Чис. 14, 22. [37] 1 Кор. 4, 21. [38] Мф. 25, 31–32. [39] Іс. 29, 23. [40] Іс. 27, 13. Зах. 8, 22; 14, 16. [41] Рим. 12, 1; 15, 16. Флп 4, 18. [43] Єз. 6, 9; 16, 61. [46] Ам. 7, 15. [47] Єр. 11, 16; 17, 27. Єз. 28, 18. [48] Єр. 7, 20. [49] Єз. 17, 2.

Глава 21↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, ³ і скажи­ землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. ⁴ А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. ⁵ І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. ⁶ Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми. ⁷ І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.

⁸ І було до мене слово Господнє: ⁹ сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; ¹⁰ нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи раді­ти нам, що жезл сина Мого зневажає­ всяке дерево? ¹¹ Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. ¹² Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. ¹³ Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог. ¹⁴ Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого,­ який проникає в нутрощі осель їх. ¹⁵ Щоб розтанули серця і щоб полег­лих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. ¹⁶ Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. ¹⁷ І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. ¹⁸ І було до мене слово Господнє: ¹⁹ і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накрес­ли­ на початку доріг до міст. ²⁰ Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; ²¹ тому що цар Вави­лонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. ²² У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. ²³ Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскіль­ки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. ²⁴ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. ²⁵ І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! ²⁶ Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. ²⁷ Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Ко­му належить він, і Я дам Йому. ²⁸ І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискав­ка, ²⁹ щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. ³⁰ Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: ³¹ і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. ³² Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.

Глава 21. [2] Єз. 20, 46. [3] Єз. 20, 47. [7] Єз. 7, 17. [9] Єз. 33, 27. Єр. 47, 6. [12] Єз. 6, 11. [17] Пс. 2, 4. Притч. 1, 26. Єз. 5, 17. [21] Авд. 1, 14. Іс. 19, 3. [22] Єз. 23, 24. [26] 4 Цар. 25, 27. [27] Зах. 9, 9. Одкр. 19, 16. [28] Єр. 49, 2. [29] Пс. 36, 13. Єз. 35, 5.

Глава 22↑

І було до мене слово Господнє: ² і ти, сину людський, чи хо­чеш судити, судити місто крови? ви­слови йому всі мерзоти його. ³ І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе! ⁴ Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям. ⁵ Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством. ⁶ Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров. ⁷ У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе. ⁸ Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш. ⁹ Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, по­серед тебе роблять мерзоти. ¹⁰ Наготу­ батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе. ¹¹ Хтось робить мер­зоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку бать­ка сво­­­го. ¹² Хабарі беруть у тебе, щоб про­ливати кров; ти береш ріст і лих­ву і на­сильством вимагаєш користь у ближ­­нього твого, а Мене за­було, — говорить Господь Бог. ¹³ І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. ¹⁴ Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю. ¹⁵ І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе. ¹⁶ І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь. ¹⁷ І бу­­ло до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: ос­кільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим. ²⁰ Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас. ²¹ Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. ²² Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви се­ред нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас. ²³ І було до мене слово Господнє: ²⁴ сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву! ²⁵ Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кіль­кість удів. ²⁶ Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них. ²⁷ Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь. ²⁸ А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь. ²⁹ А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця при­гноблюють несправедливо. ³⁰ Шу­кав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. ³¹ Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.

Глава 22. [2] Єз. 20, 4. [4] 4 Цар. 21, 16. [6] Мих. 3, 1. [7] Пс. 93, 6. [10] Лев. 18, 7–8, 19. [11] Лев. 18, 9, 15, 20. Єз. 33, 26. [12] Лев. 25, 36. Притч. 28, 8. [14] Єз. 17, 24. [15] Єз. 12, 15. [18] Єр. 6, 28. [21] Втор. 4, 24. Іс. 30, 27. Наум. 1, 6. [22] Зах. 13, 9. Мал. 3, 3; 4, 1. [24] Євр. 6, 7. [25] Іс. 1, 23. Мих. 3, 2. Соф. 3, 3. Мф. 23, 14. [26] Мих. 3, 11. Соф. 3, 4. Єз. 44, 23. [27] Мих. 3, 10. Соф. 3, 3. [28] Єз. 13, 6. [29] Єр. 3, 5. Єр. 9, 3. Вих. 22, 21. [30] Єз. 13, 5. [31] Єз. 7, 4, 8.

Глава 23↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері, ³ і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні. ⁴ Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом. ⁵ І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх, ⁶ до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях; ⁷ і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася: ⁸ не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою. ⁹ За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася. ¹⁰ Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту. ¹¹ Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її. ¹² Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків. ¹³ І Я бачив, що вона осквер­нила себе, і що в обох їх одна дорога. ¹⁴ Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв, ¹⁵ підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Хал­дейська, ¹⁶ вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів. ¹⁷ І прийшли до неї сини Вавилона на любовне­ ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її. ¹⁸ Ко­ли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її. ¹⁹ І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні моло­дости своєї, коли блудила у землі Єгипетській; ²⁰ і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців. ²¹ Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх. ²² Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх бо­ків: ²³ синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих­ юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників. ²⁴ І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом. ²⁵ І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте; ²⁶ і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє. ²⁷ І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш. ²⁸ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя. ²⁹ І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє. ³⁰ Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе. ³¹ Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її. ³² Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її. ³³ Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Са­марії! ³⁴ І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої по­шматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. ³⁵ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Ме­не і відвернулася від Мене, то і терпи­ за беззаконня твоє і за блудо­дійство твоє. ³⁶ І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш суди­ти Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх; ³⁷ бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюб­ствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм. ³⁸ Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи­ Мої; ³⁹ тому що, коли вони заколюва­ли дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму! ⁴⁰ Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями, ⁴¹ і сідали на чудове­ ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій. ⁴² І лу­нав го­лос народу, який радів у неї, і до лю­дей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки. ⁴³ Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею. ⁴⁴ Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці,­ так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок. ⁴⁵ Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом­ тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках. ⁴⁶ Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок. ⁴⁷ І зі­б­рання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем. ⁴⁸ Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас; ⁴⁹ і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.

Глава 23. [2] Єр. 3, 7–8. [3] Пс. 72, 27. Ос. 1, 2. Наум. 3, 4. Єз. 16, 26. [4] Єз. 16, 46. [5] Ос. 2, 2; 5, 3. 4 Цар. 15, 19. [7] Єз. 16, 15. [8] Єз. 16, 26. [10] Єз. 16, 38–39. [11] Єз. 16, 51. [14] Єз. 8, 3. [17] Єз. 23, 22. [20] Єр. 5, 8; 8, 12. Єз. 16, 26. [23] Єз. 23, 12. [24] Єз. 21, 22. [26] Єз. 16, 39. [29] Єр. 13, 22. Єз. 16, 37. [31] Пс. 74, 9. Єр. 25, 15. [35] Єр. 2, 32; 3, 21. Ос. 2, 13. [37] Єр. 7, 31. Єз. 16, 20; 20, 26. [39] Іс. 1, 11–12. [44] Єз. 16, 30. [45] Єз. 16, 38. Іс. 1, 15. [47] Єз. 16, 40. [49] Єз. 7, 27; 26, 6; 39, 26.

Глава 24↑

І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця: ² сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима. ³ І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води; ⁴ склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками; ⁵ добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому. ⁶ Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом. ⁷ Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом. ⁸ Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася. ⁹ Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття. ¹⁰ Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять. ¹¹ І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник. ¹² Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його. ¹³ У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі. ¹⁴ Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.

¹⁵ І було до мене слово Господнє: ¹⁶ сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе; ¹⁷ зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж. ¹⁸ І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені. ¹⁹ І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш? ²⁰ І сказав я їм: до мене було слово Господнє: ²¹ ска­жи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ва­ші, яких ви залишили, упадуть від меча. ²² І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти; ²³ і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах­ ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед од­ним. ²⁴ І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог. ²⁵ А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візь­му у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, — ²⁶ у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої. ²⁷ У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.

Глава 24. [2] Єр. 22, 30. 4 Цар. 25, 1. [4] Мих. 3, 3. [6] Наум. 3, 1. Авв. 2, 12. [7] Бут 4, 10. Єз. 26, 4. Пс. 78, 13. [9] Наум. 3, 1. [13] Єз. 5, 13; 16, 42. [16] Притч. 31, 10. Сир. 26, 16. 1 Кор. 7, 29–30. [17] Втор. 26, 14. Ос. 9, 4. Єз. 24, 22. [22] Єр. 16, 7. Єз. 24, 17. [23] Єз. 24, 22. [24] Єз. 12, 6. [25] Пс. 143, 12. [26] Єз. 33, 21. [27] Єз. 15, 7; 24, 24; 29, 21. Ам. 5, 13.

Глава 25↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво, З і скажи си­нам Аммоновим: слухайте слово Гос­пода Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьб­лене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у­ полон, — ⁴ за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у те­бе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє. ⁵ Я зроблю Равву­ стійлом для верблюдів, і синів Аммо­нових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь. ⁶ Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, — ⁷ за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з чис­ла земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь. ⁸ Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!», ⁹ за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмео­на­ і Киріафаїма, відкрию бік Моава ¹⁰ для синів сходу і віддам його у спад­щину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів. ¹¹ І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь. ¹² Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстив­ся дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту, ¹³ за те, так говорить Господь Бог: простягну­ руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча. ¹⁴ І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мо­го, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчини­ли мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожо­с­ти, ¹⁶ за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на фили­с­­тимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря; ¹⁷ і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту.

Глава 25. [2] Єр. 49, 1. [3] Пс. 34, 21. Єз. 26, 2; 36, 2. [5] Єз. 24, 27; 26, 6. [7] Єз. 7, 27; 13, 23. [8] Іс. 15, 1. Єр. 48, 1. Єз. 35, 2. [9] Єр. 48, 1. Ам. 2, 2. [12] Єр. 49, 7. Авд. 1, 8. [13] Ам. 1, 12. [15] Іс. 14, 2. Єр. 47, 1–2.

Глава 26↑

В одинадцятому році, у перший день першого місяця, бу­ло до мене слово Господнє: ² сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: «а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до ме­не; наповнюся; він спустошений», — З за те, так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої. ⁴ І розіб’ють стіни Ти­ра і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею. ⁵ Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам. ⁶ А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь. ⁷ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півно­чі Навуходоносора, царя Вавилонсь­кого, царя царів, з кіньми і з коліс­ни­цями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом. ⁸ Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити; ⁹ і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми. ¹⁰ Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто. ¹¹ Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на зем­лю. ¹² І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду. ¹³ І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний. ¹⁴ І зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови? ¹⁶ І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе. ¹⁷ І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме́ і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його! ¹⁸ Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю. ¹⁹ Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спус­тілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води; ²⁰ тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих. ²¹ Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, — говорить Господь Бог.

Глава 26. [2] Іс. 23, 1. Єр. 47, 4. [3] Іс. 8, 7. [6] Єз. 25, 7. [7] Єз. 28, 7. Дан. 2, 37. [9] Єз. 4, 2; 21, 22. [13] Іс. 24, 8. Єр. 7, 34. [14] Єз. 26, 4. [15] Єз. 24, 21. [16] Одкр. 18, 9. [17] Ос. 9, 13. [20] Єз. 28, 8; 31, 14. Пс. 142, 7.

Глава 27↑

І було до мене слово Господ­нє: ² і ти, сину людський, зді­йми плач за Тиром ³ і скажи Тиру, що оселився на виступах біля моря, що торгує з народами на багатьох островах: так говорить Господь Бог: Тире! ти говориш: «я досконалість краси!» ⁴ Межі твої у серці морів; будівельники твої довершили красу твою: ⁵ із сенирських кипарисів зробили всі помости твої; брали з Ливану кедр, щоб зробити на тобі щогли; ⁶ з дубів васанських робили весла твої; лави твої робили з букового дерева, з оправою зі слонової кістки з островів Киттимських; ⁷ візерун­часті полотна з Єгипту використовувалися на вітрила твої і служили прапором; блакитного і пурпурового кольору тканини з островів Елиси були покривалом твоїм. ⁸ Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами. ⁹ Стар­ші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї. ¹⁰ Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич. ¹¹ Сини Арвада з власним твоїм військом сто­яли навколо на стінах твоїх, і гамадими були на вежах твоїх; нав­коло по стінах твоїх вони вішали сагайдаки свої; вони довершували красу твою. ¹² Фарсис, торговець твій, за безліччю всякого багатства, платив за товари твої сріблом, залізом, свин­цем і оловом. ¹³ Іаван, Фувал і Мешех торгували з тобою, вимі­нюючи товари твої на душі людські і мідний посуд. ¹⁴ Із дому Фогарма за товари твої доставляли тобі коней і стройових коней і ослів. ¹⁵ Сини Дедана торгували з тобою; багато островів робили з тобою обмін, на сплату тобі доставляли слонову кіст­ку і чорне дерево. ¹⁶ Через велике торговельне виробництво твоє торгували з тобою арамеяни; за товари твої вони платили карбункулами, тканинами пурпуровими, візерунчастими, і висонами, і коралами, і рубінами. ¹⁷ Юдея і земля Ізраїлева торгу­вали з тобою; за товар твій платили пшеницею миннифською і солодощами, і медом, і оливою, і бальзамом. ¹⁸ Дамаск, через велике торгове виробництво твоє, через достаток усякого багатства, торгував з тобою вином хелбонським і білою вовною. ¹⁹ Дан та Іаван з Узала платили тобі за товари твої виробленим залізом; ка­сія і запашна тростина йшли на обмін тобі. ²⁰ Дедан торгував з тобою дорогоцінними попонами для верхової їзди. ²¹ Аравія і всі князі кидарські робили обмін з тобою: ягнят і баранів і козлів обмінювали тобі. ²² Купці із Сави і Раєми торгували з тобою всякими найкращими пахощами і всяким дорогим камінням, і золотом платили за товари твої. ²³ Харан і Хане й Еден, купці са­вейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою. ²⁴ Вони торгували з тобою дорогоцінними одежами, шовковими і візерунчастими тканинами, які вони привозили на твої ринки у дорогих ящиках, зроблених з кедра і добре упакованих. ²⁵ Фарсиські ко­раблі були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти зробився багатим і дуже славним на морях. ²⁶ Вес­лярі твої завели тебе у великі води; східний вітер розбив тебе серед морів. ²⁷ Багатство твоє і товари твої, усі склади твої, корабельники твої і керманичі твої, які зашпаровували пробоїни твої і розпоряджалися тор­гівлею твоєю, і всі ратники твої, які у тебе були, і вся безліч народу твого, у день падіння твого упаде у серце морів. ²⁸ Від крику керманичів твоїх здригнуться околиці. ²⁹ І з кораблів своїх зійдуть усі веслярі, ко­рабельники, усі керманичі моря, і стануть на землю; ³⁰ і заридають за тобою гучним голосом, і гірко застог­нуть, посипавши попелом голови свої і валяючись у поросі; ³¹ і обстрижуть за тобою волосся догола, й опережуться веретищами, і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем; ³² і у смутку своєму піднімуть жалібну пісню про тебе, і так заридають за тобою: «хто як Тир, так зруйнований посередині моря! ³³ Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі. ³⁴ А ко­ли ти розбитий морями у безодні вод, товари твої і все, що юрмилося у то­бі, упало. ³⁵ Усі мешканці островів жахнулися за тебе, і царі їх здриг­нулися, змінилися у лицях. ³⁶ Торговці інших народів свиснули про тебе; ти зробився жахом, — і не буде тебе повіки».

Глава 27. [2] Іс. 23, 1. Ам. 1, 9. [3] Єз. 28, 12. [4] Єз. 28, 2. [5] Втор. 3, 9. [6] Іс. 2, 13. Бут. 10, 4, 15. Чис. 24, 24. [7] Бут. 10, 4. [8] Бут. 10, 15, 18. [9] 3 Цар. 5, 18. Пс. 82, 8. [10] Бут. 10, 13. 1 Цар. 31, 9. Єр. 46, 9. [13] Бут. 10, 2. [15] Єр. 25, 23. [21] Бут. 25, 13. Єр. 2, 10. [22] Бут. 10, 7. [27] Одкр. 18, 17. [30] Одкр. 18, 9. [31] Єр. 16, 6; 48, 37. [35] Одкр. 18, 11.

Глава 28↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! скажи начальнику у Тирі: так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: «я бог, сиджу на сідалищі Божому, у серці морів», і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим, — З ось, ти премудріший за Даниїла, немає таємниці, прихованої від тебе; ⁴ твоєю мудрістю і твоїм розумом ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло; ⁵ великою мудрістю твоєю, за допомогою торгівлі твоєї, ти примножив багатство твоє, і розум твій загордився багатством твоїм, — ⁶ за те так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим, ⁷ ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрости і затьмарять блиск твій; ⁸ зведуть тебе у могилу, і помреш у серці морів смертю вбитих. ⁹ Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: «я бог», тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог? ¹⁰ Ти помреш від руки іноземців­ смертю необрізаних; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. ¹¹ І було до мене слово Господнє: ¹² сину людський! плач за царем Тирським і скажи йому: так говорить Господь Бог: ти печатка досконалости, повнота мудрости і вінець краси. ¹³ Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого. ¹⁴ Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вог­нистих каменів. ¹⁵ Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня. ¹⁶ Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє напов­нилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів. ¹⁷ Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу. ¹⁸ Безліччю беззаконь твоїх у неправедній­ торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе. ¹⁹ Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки.

²⁰ І було до мене слово Господнє: ²¹ сину людський! поверни лице твоє до Сидона і виречи на нього пророцтво, ²² і скажи: ось, Я — на тебе, Сидоне, і прославлюся серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли вчиню суд над ним і явлю у ньому святість Мою; ²³ і пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть посеред нього убиті мечем, який пожирає його звідусюди; і пізнають, що Я Господь. ²⁴ І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, який завдає болю, який більше за всіх сусідів бажає йому зла, і пізнають, що Я Господь Бог. ²⁵ Так говорить Господь Бог: коли Я зберу дім Ізраїлів з народів, між якими вони розсіяні, і явлю на них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, яку Я дав рабу Моєму Якову: ²⁶ тоді вони будуть жити на ній безпечно, і побудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я вчиню суд над усіма, злозичливцями навколо них, і пізнають, що Я Господь Бог їх.

Глава 28. [2] Дан. 5, 20. Діян. 12, 22. [3] Дан. 4, 5. [6] Єз. 28, 2. [7] Єз. 26, 7; 30, 11. [8] Єз. 26, 20; 31, 16, 18. [12] Єз. 27, 3. [13] Єз. 31, 8. Одкр. 17, 4. [17] 1 Кор. 4, 9. [18] Іов 22, 20. Єз. 20, 47. [19] Єз. 27, 36. [21] Іс. 23, 4, 12. [22] Вих. 14, 18. Пс. 45, 11. Єз. 26, 6. [24] Чис. 33, 55. [25] Лев. 11, 44.

Глава 29↑

У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє: ² сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет. ³ Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: «моя ріка, і я створив її для себе». ⁴ Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї; ⁵ і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним. ⁶ І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; то­му що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини. ⁷ Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм. ⁸ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу. ⁹ І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: «моя ріка, і я створив її»; ¹⁰ то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії. ¹¹ Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років. ¹² І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. ¹³ Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть­ розсіяні; ¹⁴ і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким. ¹⁵ Воно бу­де слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами. ¹⁶ І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог.

¹⁷ У двадцять сьомому році, у пер­шому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його не­має винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я На­вуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його. ²⁰ У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єги­петську, тому що вони робили це для Мене, — сказав Господь Бог. ²¹ У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь.

Глава 29. [2] Іс. 19, 1. Єр. 46, 2. [3] Пс. 73, 13. Іс. 27, 1. [4] Пс. 31, 9. Іс. 37, 29. Єз. 38, 4. [5] Єр. 7, 33; 16, 4. Єз. 32, 4. [6] 4 Цар. 18, 21. Іс. 36, 6. [8] Єр. 44, 30. [10] Єз. 30, 6. [11] Єз. 32, 13. [12] Єз. 30, 23. [13] Іс. 19, 18. [14] Бут 10, 14. Єр. 44, 1. [16] Плач. 4, 17. Єз. 26, 6. [18] Пс. 136, 8. [20] Іс. 10, 5. [21] Єз. 24, 27.

Глава 30↑

І було до мене слово Господнє: ² сину людський! проречи пророцтво і скажи: так говорить Гос­подь Бог: ридайте! о, злощасний день! ³ Бо близько день, так! близький день Господа, день похмурий; час народів настає. ⁴ І піде меч на Єгипет, і жах пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати уражені, коли візьмуть багатство його, й основи його будуть зруйновані; ⁵ Ефіопія і Лівія, і Лідія, і весь змішаний народ, і Хуб, і сини землі завіту разом з ними впадуть від меча. ⁶ Так говорить Господь: впадуть основи Єгипту, і впаде гординя могутности його; від Мигдола до Сиєни будуть падати у ньому від меча, — сказав Господь Бог. ⁷ І спустіє він серед спусто­шених земель, і міста його будуть серед спустошених міст. ⁸ І пізнають, що Я Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть розтрощені. ⁹ У той день підуть від Мене вісники на кораблях, щоб ус­т­рашити безтурботних ефіоплян, і пошириться у них жах, як у день Єгипту; тому що ось, він іде. ¹⁰ Так говорить Господь Бог: покладу кінець багатолюдності Єгипту рукою Навуходоносора, царя Вавилонського. ¹¹ Він і з ним народ його, найлютіший з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і виймуть мечі свої на Єгипет, і наповнять землю ураженими. ¹² І ріки зроблю сушею і віддам землю у руки злим, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її. Я, Господь, сказав це. ¹³ Так говорить Господь Бог: знищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфисі, і з землі Єгипетської не буде уже володаря, і наведу страх на землю Єгипетську. ¹⁴ І спустошу Пафрос і пошлю вогонь на Цоан, і вчиню суд над Но. ¹⁵ І виллю лють Мою на Син, фортецю Єгипту, і знищу багатолюд­ність у Но. ¹⁶ І пошлю вогонь на Єгипет; затремтить Син, і Но впаде, і на Мемфис нападуть вороги серед дня. ¹⁷ Молоді люди Она і Бубаста впадуть від меча, а інші підуть у полон. ¹⁸ І в Тафнисі померкне день, коли Я скрушу там ярмо Єгипту, і при­пиниться у ньому горда могутність його. Хмара закриє його, і доч­ки його підуть у полон. ¹⁹ Так учиню Я суд над Єгиптом, і пізнають, що Я Господь.

²⁰ В одинадцятому році, у першому місяці, у сьомий день місяця, було до мене слово Господнє: ²¹ сину людський! Я вже скрушив м’язи фараону, царю Єгипетському; і ось, вони ще не обв’язані для лікування їх і не оповиті лікувальними перев’язками, від яких вони одержали б силу тримати меч. ²² Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на фараона, царя Єгипетського, і скрушу м’язи його, здорові і переламані, так що меч випаде з руки його. ²³ І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. ²⁴ А м’язи царя Вавилонського зроблю міцними і дам йому меч Мій у руку, м’язи ж фарао­на скрушу, і він зранений буде силь­но­ стогнати перед ним. ²⁵ Зміцню м’язи­ царя Вавилонського, а м’язи у фара­о­на опустяться; і пізнають, що Я Гос­подь, коли меч Мій дам у руки царя Вавилонського, і він простягне його на землю Єгипетську. ²⁶ І розсію єгип­тян серед народів, і розвію їх по зем­лях, і пізнають, що Я Господь.

Глава 30. [3] Іоїл. 2, 2. Соф. 1, 14. [4] Іс. 20, 3. [6] Єз. 29, 10. [8] Єз. 29, 16. [9] Вих. 12, 29. [11] Єз. 31, 11. [12] Іс. 19, 5. Єз. 5, 17. [13] Зах. 13, 2. [14] Єр. 44, 1. [15] Єр. 46, 25. Ос. 9, 6. [17] Вих. 1, 11. [18] Єр. 46, 14. [19] Єр. 1, 16. [21] Єр. 48, 25. [23] Єз. 29, 12.

Глава 31↑

В одинадцятому році, у третьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: ² сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у вели­чі твоїй? ³ Ось, Ассур був кедр на Ли­­ва­ні, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків. ⁴ Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточу­вали розплідник його, і вона протоки­ свої посилала до усіх дерев польових. ⁵ Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався. ⁶ На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілка­ми його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи. ⁷ Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод. ⁸ Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю. ⁹ Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому. ¹⁰ Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і сер­це його загордилося величчю його, — ¹¹ за те Я віддав його у руки воло­да­­­реві народів; він учинив з ним, як пот­рібно; за беззаконня його Я відки­нув його. ¹² І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і пова­ли­ли його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скру­ши­лися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і за­лишили його. ¹³ На уламках його роз­містилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі. ¹⁴ Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із се­редини товстих сучків, і щоб не при­­ліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу. ¹⁵ Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього бе­зодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому. ¹⁶ Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду; ¹⁷ бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів. ¹⁸ Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, — говорить Господь Бог.

Глава 31. [3] Єз. 32, 22. Пс. 36, 35. Дан. 4, 7. [5] Дан. 4, 8. [6] Дан. 4, 9. [8] Єз. 28, 13. [11] Єз. 30, 11. [12] Єз. 28, 7; 30, 11. [14] Пс. 33, 17; 62, 10; 142, 7. [15] Іс. 14, 11. [16] Іс. 14, 9. Єз. 28, 8; 32, 18. [18] Єз. 28, 8.

Глава 32↑

У дванадцятому році, у дванадцятому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Гос­поднє: ² сину людський! здійми плач за фараоном, царем Єгипетським, і скажи йому: ти як молодий лев між народами і як чудовисько у морях, кидаєшся у ріках твоїх, і каламутиш ногами твоїми води, і зневажаєш потоки їх. ³ Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сітку Мою у зібранні багатьох народів, і вони ви­тягнуть тебе Моєю сіттю. ⁴ І викину тебе на землю, на відкритому полі кину тебе, і будуть сідати на тебе всякі небесні птахи, і будуть насичуватися тобою звірі всієї землі. ⁵ І розкидаю м’ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами. ⁶ І землю плавання твого напою кров’ю твоєю­ до самих гір; і рівчаки будуть напов­нені тобою. ⁷ І коли ти згаснеш, закрию небеса і зірки їх потьмарю, сон­це закрию хмарою, і місяць не буде світити світлом своїм. ⁸ Усі світила, що світяться на небі, затьмарю над тобою і на землю твою наведу пітьму, — говорить Господь Бог. ⁹ Приведу у збентеження серце багатьох народів, коли розголошу про падіння твоє між народами, по землях, яких ти не знав. ¹⁰ І наведу тобою жах на багато народів, і царі їх здригнуться за тебе у страху, коли мечем Моїм по­трясу перед лицем їх, і щохвилинно будуть тремтіти кожен за душу свою у день падіння твого. ¹¹ Бо так говорить Господь Бог: меч царя Вавилонського прийде на тебе. ¹² Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони — найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його. ¹³ І знищу всю худобу його біля великих вод, і надалі не буде каламутити їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх. ¹⁴ Тоді дам спокій водам їх, і зроблю, що ріки їх потечуть, як олія, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Коли зроблю землю Єгипетсь­ку пустелею, і коли позбудеться зем­ля усього, що наповнює її; коли уражу всіх, хто живе на ній, тоді пізнають, що Я Господь. ¹⁶ Ось жалібна пісня, яку будуть співати; дочки народів будуть співати її; про Єгипет і про всю безліч його будуть співати її, — говорить Господь Бог.

¹⁷ У дванадцятому році, у п’ятнадцятий день того самого місяця, було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! оплач народ єгипетський, і скинь його, його і дочок знаменитих народів у пекло, з тими, хто відходить у могилу. ¹⁹ Кого ти перевершуєш? зійди, і лежи з необрізаними. ²⁰ Ті впадуть серед убитих мечем, і він відданий мечу; тягніть його і всю безліч його. ²¹ Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем. ²² Там Ассур і все полчище його, навколо нього гроби їхні, всі уражені, полеглі від меча. ²³ Гроби його поставлені у самій глибині пекла, і полчище його навколо гроб­ниці його, всі уражені, полеглі від меча, ті, які поширювали жах на землі живих. ²⁴ Там Елам із усією безліччю своєю навколо гробниці його, усі вони уражені, полеглі від меча, які необрізаними зійшли у пекло, які поширювали собою жах на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. ²⁵ Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед­ уражених. ²⁶ Там Мешех і Фувал з усією безліччю своєю; навколо ньо­­го­ гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих. ²⁷ Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пек­ло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як силь­ні, були жахом на землі живих. ²⁸ І ти будеш скрушений серед необрізаних і лежатимеш з ураженими мечем. ²⁹ Там Едом і царі його і всі князі його, які при всій своїй хороб­рості покладені серед уражених мечем; вони лежать з необрізаними і тими, що зійшли у могилу. ³⁰ Там володарі півночі, всі вони і всі сидоняни, які зійшли туди з ураженими, бувши посоромленими у могутності своїй, що наводила жах, і лежать во­ни з необрізаними, ураженими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. ³¹ Побачить їх фа­раон і утішиться за всю безліч свою, вражену мечем, фараон­ і все військо його, — говорить Господь Бог. ³² Бо Я поширю страх Мій на землі живих, і покладений буде фараон і вся безліч його серед необрізаних з ураженими мечем, — говорить Господь Бог.

Глава 32. [2] Іс. 5, 29. Єр. 49, 19. Єз. 29, 3. [3] Єз. 12, 13; 17, 20. [4] Єз. 29, 5. [7] Іс. 13, 10. Іоїл. 2, 31; 3, 15. Мф. 24, 29. Мк. 13, 24. [9] Вих. 15, 14. [12] Єз. 28, 7. [13] Єз. 29, 11. [15] Єз. 30, 8; 33, 29. [18] Іс. 14, 9. Єз. 26, 20; 28, 8. [19] Іс. 14, 11. [21] Іс. 14, 10. [22] Єз. 31, 3. [23] Іс. 14, 15. [24] Бут. 10, 22. Єр. 49, 34. [25] Єз. 32, 18.

Глава 33↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; ³ і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ; ⁴ і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. ⁵ Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. ⁶ Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стяг­ну від руки стража. ⁷ І тебе, сину люд­ський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. ⁸ Ко­ли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. ⁹ Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навер­нувся від нього, але він від путі свого­ не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою. ¹⁰ І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини на­ші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?» ¹¹ Скажи їм: живу Я, — говорить Гос­подь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі сво­го і живий був. На­верніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? ¹² І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. ¹³ Коли Я скажу правед­нику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. ¹⁴ А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і бу­де творити суд і правду, ¹⁵ якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкра­дене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого­ поганого, — то він буде живий, не помре. ¹⁶ Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде жи­­­вий. ¹⁷ А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь непра­вий. ¹⁸ Коли пра­вед­ник відступив від праведности своєї і почав чинити без­законня, — то він помре за те. ¹⁹ І ко­ли­ беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і прав­ду, він бу­де за те живий. ²⁰ А ви говорите: «не­­­­правий путь Господа!» Я буду судити вас, до­ме Ізраїлів, кож­ного за путями його.

²¹ У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до ме­не один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!» ²² Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені ру­ка Господа, і Він відкрив мені вуста,­ перше ніж той прийшов до мене зран­ку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. ²³ І було до мене слово Господнє: ²⁴ сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння зем­лю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння». ²⁵ Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? ²⁶ Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? ²⁷ Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розо­рених, упадуть від меча; а хто у по­лі,­­­ того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті пом­руть від моровиці. ²⁸ І зроблю землю пу­стелею з пустель, і горда могут­ність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. ²⁹ І пізнають, що Я Господь, ко­ли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. ³⁰ А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Гос­пода». ³¹ І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх. ³² І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. ³³ Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк.

Глава 33. [2] 4 Цар. 9, 17. [7] Іс. 58, 1. Єз. 3, 17. [8] Єз. 24, 8. Діян. 18, 6. [10] Пс. 37, 5; 89, 8–9. [11] 2 Цар. 14, 14. Єз. 18, 23, 32. Агг. 1, 5. [12] Єз. 18, 24. [13] 1 Кор. 10, 12. [15] Вих. 22, 26. Втор. 24, 13. [16] Іс. 43, 25. Єр. 31, 34. [17] Єз. 18, 25. [20] Пс. 61, 13. Притч. 24, 12. Єр. 39, 19. Єз. 18, 30. Мф. 16, 27. Рим. 2, 6. [21] 4 Цар. 25, 4. [22] Єз. 24, 27. [24] Рим. 4, 13. Іс. 51, 2. [25] Втор. 12, 23. [26] Єз. 22, 11. [27] Ам. 9, 3. [29] Єз. 26, 6; 28, 24. [31] Іс. 42, 20; 53, 1.

Глава 34↑

І було до мене слово Господнє: ² сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? ³ Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець за­­колювали, а стада не пасли. ⁴ Слаб­ких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. ⁵ І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. ⁶ Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх. ⁷ Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє. ⁸ Живу Я! — говорить Гос­подь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, — ⁹ за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. ¹⁰ Так гово­рить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх. ¹¹ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. ¹² Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. ¹³ І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. ¹⁴ Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пас­тися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. ¹⁵ Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог. ¹⁶ Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою. ¹⁷ Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. ¹⁸ Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, ¹⁹ так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими? ²⁰ Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. ²¹ Оскільки ви штовхаєте боком і пле­чем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, — ²² то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею. ²³ І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. ²⁴ І Я, Гос­подь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це. ²⁵ І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. ²⁶ Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. ²⁷ І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. ²⁸ Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх. ²⁹ І виро­щу у них насадження славне, і не бу­дуть уже гинути від голоду на зем­лі і терпіти посоромлення від народів. ³⁰ І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог, ³¹ і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог.

Глава 34. [3] Єр. 23, 1. Зах. 11, 17. [4] 1 Пет. 5, 3. [5] Іс. 53, 6. Мф. 9, 36. [10] Єз. 3, 18; 33, 8. [11] Зах. 13, 7. Ін. 10, 12. [12] Єр. 23, 4. Лк. 15, 4. [13] Соф. 3, 13. Пс. 64, 14. [14] Пс. 22, 2. [16] Мф. 10, 6; 15, 24. Лк. 15, 4. [17] Мф. 25, 32. [23] Пс. 22, 1. Іс. 40, 11. Єр. 23, 5. Єз. 37, 24. Ін. 10, 11. Євр. 13, 20. [25] Єз. 37, 26. Ос. 2, 18. [26] Іоїл. 2, 23. [27] Пс. 67, 10. [28] Єр. 46, 27. [29] Іс. 4, 2; 11, 1. [31] Пс. 99, 3. Єз. 36, 37. Ін. 10, 11.

Глава 35↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво ³ і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною. ⁴ Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь. ⁵ Оскільки у тебе віч­на ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі: ⁶ за це — живу Я! — говорить Гос­подь Бог, — зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе. ⁷ І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається. ⁸ І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем. ⁹ Зроблю тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь. ¹⁰ Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там»: ¹¹ за те, — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю з тобою за мірою ненавис­ти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе. ¹² І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: «спустіли! нам віддані на поживу!» ¹³ Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це. ¹⁴ Так говорить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею. ¹⁵ Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь.

Глава 35. [2] Єз. 25, 8. Авд. 1, 10. [3] Іс. 31, 3. [4] Єз. 7, 27. [5] Ам. 1, 11. Єз. 21, 29. [9] Мал. 1, 4–5. [10] Пс. 82, 13. [11] Єз. 7, 27. [12] Авд. 1, 12. [15] Авд. 1, 15.

Глава 36↑

І ти, сину людський, виречи­ пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє. ² Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: «а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ», ³ то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і по­глинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, — ⁴ за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам; ⁵ за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі. ⁶ Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі по­несуть сором свій. ⁸ А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть. ⁹ Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні. ¹⁰ І оселю на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни. ¹¹ І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь. ¹² І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! і ти будеш спадщиною їх і не будеш біль­ше робити їх бездітними. ¹³ Так гово­рить Господь Бог: за те, що говорять про вас: «ти — земля, що поїдає лю­дей і робить народ твій бездітним»: ¹⁴ за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог. ¹⁵ І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити­ бездітним, — говорить Господь Бог.

¹⁶ І було до мене слово Господнє: ¹⁷ сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він осквернював її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її. ¹⁸ І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквернювали її ідолами своїми. ¹⁹ І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх. ²⁰ І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили­ святе ім’я Моє, тому що про них гово­рять: «вони — народ Господа, і вийшли з землі Його». ²¹ І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Із­раїлів серед народів, куди прийшов. ²² Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. ²³ І освячу велике ім’я Моє, знеслав­лене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. ²⁴ І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. ²⁵ І ок­­роплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. ²⁶ І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне,­ і дам вам серце плотське. ²⁷ Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Мо­їх і устави Мої будете дотримува­ти і виконувати. ²⁸ І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і буде­те Моїм народом, і Я буду вашим Богом. ²⁹ І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду. ³⁰ І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод. ³¹ Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші. ³² Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог, — нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів. ³³ Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни, ³⁴ і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо, ³⁵ тоді скажуть: «ця опус­тіла земля зробилася, як сад Едемський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені». ³⁶ І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засад­жую спустіле. Я, Господь, сказав — і зробив. ³⁷ Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо. ³⁸ Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міс­та, і пізнають, що Я Господь.

Глава 36. [1] Єз. 6, 2. [2] Єз. 25, 3; 26, 2. Авд. 1, 12. [6] Єз. 39, 25–26. Іоїл. 2, 18. [8] Єр. 31, 4–5. [9] Зах. 8, 12; 10, 8. [11] Втор. 30, 3, 5. [13] Лев. 26, 38. [15] Іс. 25, 8. [17] Іс. 64, 6. [19] Єз. 20, 23; 22, 15. [20] Іс. 52, 5. Рим 2, 24. [21] Чис. 14, 5–16. [22] Втор. 9, 6. Єз. 36, 32. [23] Мф. 6, 9. Рим. 2, 24. Єз. 39, 27. [25] Іс. 44, 3. Зах. 13, 1. [26] Єр. 32, 39. Єз. 11, 19. Іоїл. 2, 28. Діян. 2, 17. [27] Іс. 59, 21. [28] Єз. 11, 20; 37, 23. [29] Пс. 31, 2. Ос. 2, 21–22. Зах. 9, 17. [31] Єз. 6, 9; 16, 61. [32] Єз. 36, 22. [35] Іс. 51, 3. [36] Єз. 17, 24. [38] Мих. 2, 12.

Глава 37↑

Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток, ² і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі. ³ І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Гос­поди Боже! Ти знаєш це. ⁴ І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!» ⁵ Так говорить Гос­подь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете. ⁶ І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь. ⁷ Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю. ⁸ І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них. ⁹ Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. ¹⁰ І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище. ¹¹ І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли­ кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня». ¹² Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. ¹³ І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, ¹⁴ і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це — і зробив, — говорить Господь.

¹⁵ І було до мене слово Господнє: ¹⁶ ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому:­ «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним. ¹⁷ І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне. ¹⁸ І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?», ¹⁹ тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй. ²⁰ Ко­ли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх, ²¹ то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню. ²² На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства. ²³ І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони гріши­ли, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом. ²⁴ А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходи­ти за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх. ²⁵ І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити во­ни і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем­ у них вічно. ²⁶ І укладу з ними завіт ми­ру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки. ²⁷ І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. ²⁸ І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.

Глава 37. [1] Єз. 1, 3. [3] Іс. 26, 19. Дан. 12, 2. [4] Лк. 7, 14. Ін. 5, 29. [5] Бут. 2, 7. [8] Іов. 19, 25–26. [11] Плач. 4, 8. Ін. 11, 39. [14] Зах. 12, 10. Єз. 17, 24. [16] Єз. 4, 1. [21] Іс. 11, 12. [22] Ін. 10, 16. [23] Єр. 7, 23. [24] Іс. 40, 11. Єр. 23, 5; 30, 9. Єз. 34, 23. Ін. 10, 11. [25] Дан. 9, 24. [26] Пс. 88, 4. Єз. 34, 25. [27] Лев. 26, 11–12. 2 Кор. 6, 16. Єз. 11, 20.

Глава 38↑

І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до Гога у землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала, і проречи на нього пророцтво ³ і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князю Роша, Мешеха і Фувала! ⁴ І поверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої, і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх у повному озброєнні, велике полчище, у бронях і з щитами, усіх озброєних мечами, ⁵ персів, ефіоплян і лівійців з ними, всіх із щитами й у шоломах, ⁶ Гомера з усіма загонами його, дім Фогарма, від меж півночі, з усіма загонами його, багато народів з тобою. ⁷ Готуйся та знаряджайся, ти і всі полчища твої, що зібралися до тебе, і будь їм вождем. ⁸ Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану з багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустінні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно. ⁹ І піднімешся, як буря, підеш, як хмара, щоб покрити землю, ти і всі полчища твої і багато народів з тобою. ¹⁰ Так говорить Гос­подь Бог: у той день прийдуть тобі на серце думки, і ти задумаєш злий намір ¹¹ і скажеш: «піднімуся я на землю необгороджену, піду на безтурботних, які живуть недбало, — усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, — ¹² щоб учинити грабіж і набрати здобичі, накласти руку на знову заселені руїни і на народ, зібраний з народів, що займається господарством і торгівлею, який живе на вершині землі». ¹³ Сава і Дедан і купці фарсиські з усіма молодими левами їх скажуть тобі: «ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав полчище твоє, щоб набрати здобичі, взяти срібло і золото,­ відібрати худобу і майно, захопити велику здобич?» ¹⁴ Тому проречи про­роцтво, сину людський, і скажи Гогу: так говорить Господь Бог: чи не так? у той день, коли народ Мій Ізраїль буде жити безпечно, ти пізнаєш це; ¹⁵ і підеш з місця твого, від меж півночі, ти і багато народів з тобою, всі, що сидять на конях, зборище велике і військо численне. ¹⁶ І піднімешся на народ Мій, на Ізраїля, як хмара, щоб покрити землю: це буде в останні дні, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Гог, явлю святість Мою перед очима їх. ¹⁷ Так говорить Господь Бог: чи не ти той самий, про якого Я говорив у давні дні через рабів Моїх, пророків Ізраїлевих, які пророкували у ті ча­си, що Я приведу тебе на них? ¹⁸ І бу­­де у той день, коли Гог прийде на землю Ізраїлеву, — говорить Господь Бог, — гнів Мій запалає у люті Моїй. ¹⁹ І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: істинно у той день відбудеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій. ²⁰ І затремтять від імені Мого риби морські і птахи небесні, і звірі польові і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, які на лиці землі, й обрушаться гори, і впадуть скелі, і всі стіни впадуть на землю. ²¹ І по всіх горах Моїх за­кличу меч проти нього, — говорить Господь Бог; меч кожної людини буде проти брата її. ²² І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам’яний град, вогонь і сірку; ²³ і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я Господь.

Глава 38. [2] Одкр. 20, 7. [3] Єз. 39, 1. [4] 4 Цар. 19, 28. Єз. 29, 4. [6] Бут. 10, 2–3. [8] Іс. 24, 22. [16] Єз. 38, 9. [19] Мф. 24, 29. Лк. 21, 26. [20] Одкр. 6, 14. [21] Мк. 13, 12. [22] Єз. 11, 10. Одкр. 20, 9. [23] Єз. 26, 6.

Глава 39↑

Ти ж, сину людський, проре­чи пророцтво на Гога і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князь Роша, Мешеха і Фувала! ² І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві. ³ І виб’ю лук твій з лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї. ⁴ Упадеш ти на горах Ізраїлевих, ти й усі полки твої, і народи, які з тобою; віддам тебе на поживу всякого роду хижим птахам і звірам польовим. ⁵ На відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, — говорить Гос­подь Бог. ⁶ І пошлю вогонь на землю Магог і на жителів островів, які живуть безтурботно, і пізнають, що Я Господь. ⁷ І явлю святе ім’я Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі неславити святе ім’я Моє, і пізнають народи, що Я Господь, Святий в Ізраїлі. ⁸ Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог, — це той день, про який Я сказав. ⁹ Тоді жителі міст Ізраїлевих вийдуть, і розпалять вогонь, і будуть спалювати зброю, щити і лати, луки і стріли, і булави і списи; сім років буду палити їх. ¹⁰ І не будуть носити дров з поля, ні рубати у лісах, але будуть палити тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх, і обберуть оббирачів своїх, — говорить Господь Бог. ¹¹ І буде у той день: дам Гогу міс­це для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих; і поховають там Гога й усі полчища його, і будуть називати її долиною полчища Гогового. ¹² І дім Ізраїлів сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю. ¹³ І весь народ землі буде ховати їх, і знаменитим буде у них день, в який Я прославлю Себе, — говорить Господь Бог. ¹⁴ І призначать людей, які постійно обходили б зем­лю і за допомогою перехожих ховали б тих, що залишилися на по­верхні землі, для очищення її; після семи місяців вони почнуть робити пошуки; ¹⁵ і коли хто з тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить біля неї знак, доки погребачі не поховають її у долині полчища Гогового. ¹⁶ І буде ім’я місту: Гамона [полчище]. І так очистять вони землю. ¹⁷ Ти ж, сину людський, — так говорить Господь Бог, — скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров. ¹⁸ М’ясо чоловіків сильних будете їсти, і будете пити кров князів землі, баранів, ягнят, козлів і тельців, усіх відгодованих на Васані; ¹⁹ і будете їсти жир до ситости і пити кров до сп’яніння від жертви Моєї, яку Я заколю для вас. ²⁰ І насититеся за столом­ Моїм конями і вершниками, чоло­віками сильними й усякими людьми військовими, — говорить Гос­подь Бог. ²¹ І явлю славу Мою між народами, і всі народи побачать суд Мій, який Я звершу, і руку Мою, яку Я накладу на них. ²² І буде знати дім Ізраїлів, що Я Господь Бог їхній, від цього дня і далі. ²³ І дізнаються народи, що дім Ізраїлів був переселений за неправду свою; за те, що во­ни чини­ли віроломно переді Мною, Я при­ховав від них лице Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, і всі вони впали­ від меча. ²⁴ За нечистоти їхні і за їхнє беззаконня Я зробив­ це з ними, і приховав від них лице Моє. ²⁵ Тому так говорить Господь Бог: нині поверну полон Якова, і помилую весь дім Ізраїля, і возревную за святе ім’я Моє. ²⁶ І відчують во­­ни­ нечестя своє і всі беззаконня свої, які чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй безпечно, і ніхто не буде страшити їх, ²⁷ коли Я поверну їх від народів, і зберу їх із земель ворогів їхніх, і явлю у них святість Мою перед очима багатьох на­родів. ²⁸ І пізнають, що Я Господь Бог їхній, коли, розсіявши їх між народами, знову зберу їх у землю їхню і не залишу вже там жодного з них; ²⁹ і не буду вже ховати від них лиця Мого, тому що Я виллю дух Мій на дім Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

Глава 39. [1] Єз. 38, 3. [3] Ос. 2, 18. [4] Єз. 29, 5; 32, 4. [6] Одкр. 20, 7, 9. [7] Іс. 45, 17. Єз. 38, 23. [9] Іс. 9, 5. [17] Одкр. 19, 17. Іс. 34, 3. [18] Іс. 34, 6. [21] Пс. 45, 11. [23] Єр. 50, 7. [25] Єр. 31, 23; 33, 7. Єз. 16, 53. [27] Єр. 32, 37. [29] Іс. 44, 3. Іоїл. 2, 28. Зах. 12, 10.

Глава 40↑

У двадцять п’ятому році піс­ля переселення нашого, на початку року, у десятий день місяця, у чотирнадцятому році після зруйну­вання міста, у той самий день була на мені рука Господа, і Він повів ме­не туди. ² У видіннях Божих привів Він мене у землю Ізраїлеву і поставив мене на дуже високій горі, і на ній, з південного боку, були ніби місь­кі доми; ³ і привів мене туди. І ось муж, якого вигляд ніби вигляд блискучої міді, і лляний шнур у руці його і тростина для вимірювання, і стояв він біля воріт. ⁴ І сказав мені цей муж: «сину людський! дивись очима твоїми і слухай вухами твоїми, і прихили серце твоє до всього, що я буду показувати тобі, тому що ти для того і приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, сповісти дому Ізраїлевому». ⁵ І ось, поза храмом стіна з усіх боків його, і у руці того мужа тростина для вимірювання у шість ліктів, рахуючи кожен лікоть у лікоть з долонею; і наміряв він у цьому домі одну трости­ну товщини й одну тростину висо­ти.­ ⁶ Потім пішов до воріт, оберне­них­ лицем на схід, і зійшов по східцях їх, і знайшов міри в одному порозі воріт одну тростину ширини і в другому порозі одну тростину ширини. ⁷ І в кожній бічній кімнаті одна трос­тина довжини й одна тростина ширини, а між кімнатами п’ять ліктів, і у порозі воріт у притворі воріт всередині одна ж тростина. ⁸ І зміряв він у притворі воріт усередині одну тростину, ⁹ а в притворі біля воріт наміряв вісім ліктів і два лікті у стов­пах. Цей притвор біля воріт з боку храму. ¹⁰ Бічних кімнат біля східних воріт три — з одного боку і три — з іншого; одна міра у всіх трьох і одна міра у стовпах з того й іншого боку. ¹¹ Ширини в отворі воріт він наміряв­ десять ліктів, а довжини воріт тринадцять ліктів. ¹² А перед кімнатами виступ в один лікоть, і в один же лікоть з іншого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість же ліктів з іншого боку. ¹³ Потім наміряв він у воротах від даху однієї кімнати до даху іншої двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей. ¹⁴ А у стов­пах він налічив шістдесят ліктів, у кожнім стовпі біля двору і біля воріт, ¹⁵ і від передньої сторони входу­ у ворота до передньої сторони внутрішніх воріт п’ятдесят ліктів. ¹⁶ Ґрат­часті вікна були й у бокових кім­натах і у стовпах їх, усередину воріт навколо, також і у притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і на стовпах — пальми. ¹⁷ І привів він мене на зовнішній двір, і ось там кімнати, і кам’яний поміст навколо двору був зроблений; тридцять кімнат на тому помості. ¹⁸ І поміст цей був з боків воріт, відповідно до довжини воріт; цей поміст був нижче. ¹⁹ І наміряв він у ширину від нижніх воріт до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів, на схід і на північ. ²⁰ Він виміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього двору, повернених лицем на північ, ²¹ і бокові кімнати при них, три з одного боку і три з іншого; і стовпи їх, і виступи їх були такої самої міри, як у попередніх воріт: довжина їх п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять­ п’ять ліктів. ²² І вікна їх, і виступи їх, і пальми їх — тієї ж міри, як у воріт, обернених лицем на схід; і входять до них сімома сходинками, і перед ними виступи. ²³ І у внутріш­ній двір є ворота навпроти воріт північних і східних; і наміряв він від воріт до воріт сто ліктів. ²⁴ І повів мене на південь, і ось там ворота південні; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру. ²⁵ І вікна у них і у переддвер’ях їх такі самі, як ті вікна: довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. ²⁶ Підйом до них — у сім сходинок, і перед­двер’я перед ними; і пальмові прикраси — одна з того боку й одна з іншого на стовпах їх. ²⁷ І у внутріш­ній двір були південні ворота; і на­міряв він від воріт до воріт південних сто ліктів. ²⁸ І привів він мене через південні ворота у внутрішній двір; і наміряв у південних воротах ту саму міру. ²⁹ І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх — тієї самої міри, і вікна у них у притворах їх були навколо; усього в довжину п’ятдесят ліктів, а у ширину двадцять п’ять ліктів. ³⁰ Притвори були навколо довжиною у двадцять п’ять ліктів,­ а шириною у п’ять ліктів. ³¹ І притвори були у них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їх; підйом до них — у вісім сходинок. ³² І повів мене східними воротами на внутріш­ній двір; і наміряв у цих воротах ту саму міру. ³³ І бічні кімнати їх, і стов­пи їх, і притвори їх були тієї самої міри; і вікна у них і притворах їх були навколо; довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять лік­тів. ³⁴ Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок. ³⁵ Потім привів мене до північних воріт, і наміряв у них ту саму міру. ³⁶ Бічні кімнати при них, стовпи їх і притвори їх, і вікна у них були навколо;­ усього у дов­жину п’ятдесят ліктів, і у ширину двадцять п’ять ліктів. ³⁷ При­твори у них були на зовнішній двір, і паль­ми на стовпах їх з того й іншого бо­ку; підйом до них — у вісім сходинок. ³⁸ Була також кімната, з входом до неї, біля стовпів воріт: там обмивають жертви всепалення. ³⁹ А у притворі біля воріт два столи з одного боку і два з іншого боку, щоб заколювати на них жертви всепалення і жертви за гріх і жертви за злочин. ⁴⁰ І біля зовнішнього боку біля входу в отвір північ­них воріт були два столи, і з іншого боку, поряд з притвором біля воріт, два столи. ⁴¹ Чотири столи з одного боку і чотири столи з іншого боку, з боків воріт: усього вісім столів, на яких заколюють жертви. ⁴² І чотири­ столи для приготування всепалення були з тесаних каменів, довжиною у півтора ліктя, і шириною у півтора ліктя, а висотою в один лікоть; на них кладуть знаряддя для заколення жертви всепалення та інших жертв. ⁴³ І гаки в одну долоню прироблені були до стін будівлі навколо, а на столах клали жертовне м’ясо. ⁴⁴ Ззовні внутрішніх воріт були кімнати для співців; на внутрішньому дворі, збоку північних воріт, одна обернена лицем на південь, а інша, збоку південних воріт, повер­нена лицем на північ. ⁴⁵ І сказав він мені: «ця кімната, яка лицем до півдня, для священиків, що пильнують на сторожі храму; ⁴⁶ а кімната, яка лицем на північ, для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, які одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому». ⁴⁷ І наміряв він у дворі сто ліктів довжини і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а пе­ред храмом стояв жертовник. ⁴⁸ І при­вів він мене до притвору храму, і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого; а біля воріт три лікті ширини з одного боку і три лікті з іншого.­ ⁴⁹ Довжина притвору — двадцять лік­тів, а ширина — одинадцять ліктів, і сходять до нього по десяти сходинках; і були підпори у стовпів, одна з одного боку, а друга з іншого.

Глава 40. [1] 4 Цар. 25, 4. Єз. 1, 2–3. [2] Одкр. 21, 10. [3] Одкр. 21, 15. Ам. 7, 7. Зах. 2, 1. [4] Єз. 43, 10. [5] Одкр. 21, 15, 17. [44] 1 Пар. 23, 5. [46] Євр. 13, 10. [47] Єз. 43, 13. Вих. 40, 5.

Глава 41↑

Потім увів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість лік­тів ширини з іншого боку, на ширину скинії. ² У дверях десять лік­тів ширини, і з боків дверей п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого боку; і наміряв довжини у храмі сорок ліктів, а ширини двадцять ліктів. ³ І пішов усередину, і наміряв у стовпах біля дверей два лікті й біля дверей шість ліктів, а ширина дверей — сім ліктів. ⁴ І відміряв у ньому двадцять ліктів у дов­жину і двадцять ліктів у ширину храму, і сказав мені: «це — Святе Святих». ⁵ І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини у бічних кімнатах, навколо храму, по чотирі лікті. ⁶ Біч­них кімнат було тридцять три, кім­ната біля кімнати; вони заходять у стіну, яка біля храму для кімнат навколо, так що вони пов’язані з нею, але стіни́ самого храму не торкаються. ⁷ І він більше і більше розширювався навколо вгору бічними кімнатами, тому що окружність храму піднімалася вище і вище навколо храму, і тому храм мав ве­ли­ку ширину вгорі, і з нижнього по­верху піднімалися у верхній через середній. ⁸ І я бачив верх дому на усю окружність; бічні кімнати в основі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів. ⁹ Ширина стіни­ бічних кімнат, що виходять назовні, п’ять ліктів, і відкритий простір є біля бічних кімнат храму. ¹⁰ І між кімнатами відстань двадцять­ ліктів навколо всього храму. ¹¹ Двері бічних кімнат ведуть на відкритий простір, одні двері — на північний бік, а інші двері — на південний бік; а ширина цього відкритого простору — п’ять ліктів навколо. ¹² Будинок перед площею на західному боці — шириною у сімдесят ліктів; стіна ж цього будинку — п’ять ліктів ширини навколо, а довжина її — дев’яносто ліктів. ¹³ І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і у площі й у прибудові, й у стінах його також сто ліктів довжини. ¹⁴ І ширина храму з лицьового боку і площі на схід сто ж ліктів. ¹⁵ І у довжині будівлі перед площею на задньому боці її з бічними кімнатами її по той та інший бік він наміряв сто ліктів, з внутрішньою частиною храму і при­творами двору. ¹⁶ Дверні бруси і ґрат­часті вікна, і бічні кімнати навколо, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревом і від підлоги до вікна; вікна були зачинені. ¹⁷ Від верху дверей як всередині храму, так і зов­ні, й по всій стіні навколо, всередині і зовні, були різьблені зображення, ¹⁸ зроблені були херувими і пальми: пальма між двома херувимами, й у кожного херувима два ли­ця. ¹⁹ З одного боку до пальми повер­нене лице людське, а з іншого боку до пальми — лице лев’яче; так зроб­лено в усьому храмі навколо. ²⁰ Від­ під­логи до верху дверей зроблені були херувими і пальми, також і по стіні храму. ²¹ В храмі були чоти­ри­кутні одвірки, і святилище ма­ло такий саме вигляд, як я бачив. ²² Жер­товник був дерев’яний у три лікті висоти й у два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стінки його — з дерева. І сказав він мені: «це трапеза, яка перед Господом». ²³ У храмі й у святилищі по двоє дверей, ²⁴ і двері ці із двох дощок, обидві дош­­ки рухомі, дві в одних дверях і дві дошки в інших; ²⁵ і зроблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі самі, які зроблені по стінах; а перед притвором іззовні був дерев’яний поміст. ²⁶ І ґратчасті вік­на з пальмами, по той та інший бік, були з боків притвору й у бічних кім­натах храму і на дерев’яній обшивці.­

Глава 41. [4] Вих. 26, 33. Лев. 16, 2. Єз. 43, 12. [7] 3 Цар. 6, 8. [16] 3 Цар 6, 4. [18] 3 Цар. 6, 32. Єз. 10, 14. [19] Єз. 1, 10. [22] Вих. 30, 1–2. [23] 3 Цар. 6, 34. [26] Єз. 40, 16.

Глава 42↑

І вивів мене до зовнішнього­ двору північною дорогою, і при­вів мене до кімнат, що навпроти площі й навпроти будівлі на півночі,­ ² до того місця, що біля північних дверей має у довжину сто ліктів, а у ширину п’ятдесят ліктів. ³ Навпроти­ двадцяти ліктів внутрішнього дво­ру і навпроти помосту, який на зовнішньому дворі, були галерея навпроти галереї у три яруси. ⁴ А перед кімнатами хід у десять ліктів ширини, а всередину в один лікоть; двері їх лицем на північ. ⁵ Верхні кімнати­ вужчі, тому що галереї віднімають у них трохи порівняно з нижніми і середніми кімнатами цієї бу­дівлі. ⁶ Вони у три яруси, і таких стовпів, які на дворах, немає у них; тому вони і зроблені вужчими порівняно з нижніми і середніми кімнатами, починаючи від підлоги. ⁷ А зовнішня стіна навпроти цих кімнат від зовнішнього двору, що складає лицевий бік кімнат, має довжину п’ятдесят ліктів; ⁸ тому що і кімнати на зовнішньому дворі займають довжини тільки п’ятдесят ліктів, і ось перед храмом сто ліктів. ⁹ А знизу хід до цих кімнат зі східного боку, коли підходять до них із зовнішнього двору. ¹⁰ У ширину стіни двору на схід перед площею і перед будівлею були кімнати. ¹¹ І хід перед ними такий самий, як і у тих кімнат, які обернені на північ, така сама довжина, як і у тих, і така сама ширина, і всі вихо­ди їх, і будова їх, і двері їх такі са­мі, як і у тих. ¹² Такі самі двері, як і у кімнатах, які на південь, і для входу у них двері біля самої дороги, яка йшла прямо уздовж стіни на схід. ¹³ І сказав він мені: «кімнати на північ і кімнати на південь, які перед площею, є кімнати священні,­ в яких священики, що наближаються до Господа, з’їдають найсвященніші жертви; там само вони кла­дуть найсвященніші жертви, і хлібні при­­ношення, і жертву за гріх, і жертву за злочин, бо це місце святе. ¹⁴ Коли увійдуть туди священики, то вони не повинні виходити з цього святого­ місця на зовнішній двір, доки не за­лишать там одягу свого, в якому слу­­жили, бо вони священні; вони по­вин­ні одягнути на себе інший одяг і тоді виходити до народу». ¹⁵ Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене воро­тами,­ оберненими лицем на схід, і став ви­мі­рювати його навколо. ¹⁶ Він ви­мі­ряв східний бік вимірювальною трос­ти­ною і наміряв вимірювальною трос­тиною всього п’ятсот трос­тин; ¹⁷ на північному боці тією самою ви­мірю­вальною тростиною на­міряв усьо­го п’ятсот тростин; ¹⁸ на південній стороні наміряв вимірювальною тростиною також п’ятсот тростин. ¹⁹ Повернувши до західного боку, на­міряв вимірювальною тро­стиною п’ят­сот тростин. ²⁰ Із усіх чотирьох бо­­­ків він обміряв його; навколо нього була стіна довжиною у п’ятсот тростин і у п’ятсот тростин шириною, щоб відокремити святе місце від несвятого.

Глава 42. [1] Єз. 46, 19. [13] Лев. 10, 17. Іс. 64, 11. [14] Єз. 44, 19. [20] Єз. 45, 2.

Глава 43↑

І привів мене до воріт, до тих воріт, що повернені лицем на схід. ² І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і глас Його — як шум вод великих, і земля освітилася від слави Його. ³ Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точно таке, яке я бачив, коли приходив звістити загибель місту, і видіння, подібні до видінь, які бачив я біля ріки Ховари. І я впав на лице моє. ⁴ І слава Господа увійшла у храм шляхом во­ріт, обернених лицем до сходу. ⁵ І підняв мене дух, і увів мене у внутрішній двір, і ось, слава Господа­ наповнила весь храм. ⁶ І я чув когось, хто говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене, ⁷ і сказав мені: сину людський! це місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїлів не буде більше оскверняти святого імені Мо­го, ні вони, ні царі їхні, блудінням своїм і трупами царів своїх на висотах їх. ⁸ Вони ставили поріг свій біля порогу Мого і одвірки дверей своїх біля Моїх одвірків, так що одна стіна була між Мною і ними, й оскверняли святе ім’я Моє мерзотами своїми, які робили, і за те Я погубив їх у гніві Моєму. ⁹ А тепер вони відкинуть від Мене блудодіяння своє і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них повіки. ¹⁰ Ти, сину людський, сповісти дому Ізраїлевому про храм цей, щоб вони посоромилися беззаконь своїх і щоб зняли з нього міру. ¹¹ І якщо вони будуть соромитися всього того, що робили, то покажи їм вигляд храму і розташування його, і виходи його, і входи його, і всі обриси його, і всі устави його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши на очах їхніх, щоб вони зберігали всі обриси його і всі устави його і жили за ними. ¹² Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо — Святе Святих; ось закон храму! ¹³ І ось розміри жертов­ника у ліктях, рахуючи лікоть за лі­коть з долонею: основа у лікоть, ши­рина також у лікоть, і пояс по всіх краях його в одну п’ядь; і ось задній бік жертовника. ¹⁴ Від основи, що у землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він в один лікоть; від малого виступу до великого виступу чотири лікті, а ширина його — в один лікоть. ¹⁵ Сам жертовник висотою у чотири лікті; і з жертовника піднімаються вгору чотири роги. ¹⁶ Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на усі свої чотири бо­ки. ¹⁷ А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ши­рини на всі чотири боки його, і нав­коло нього пояс у півліктя, а основа його у лікоть навколо, сходи ж до ньо­го зі сходу. ¹⁸ І сказав він мені: сину людський! так говорить Господь Бог: ось устави жертовника до того дня, коли він буде зроблений для приношення на ньому всепалень і для кроплення на нього кров’ю. ¹⁹ Священикам від коліна Левіїного, які з племені Садока, що наближаються до Мене, щоб служити Мені, — говорить Господь Бог, — дай тельця зі стада волів, у жертву за гріх. ²⁰ І візьми крови його, і покропи на чотири роги його, і на чотирі кути майданчика, і на пояс навколо, і так очисти його й освяти його. ²¹ І візьми тельця, у жертву за гріх, і спали його на призначеному місці дому поза святилищем. ²² А на другий день у жертву за гріх принеси з козячого стада козла без пороку, і нехай очистять жертовник так само, як очищали тельцем. ²³ Коли ж закінчиш очищення, приведи зі стада волів тельця без вад і з отари овець барана без вад; ²⁴ і принеси їх перед лице Господа; і священики кинуть на них соли, і принесуть їх у всепалення Господу. ²⁵ Сім днів принось у жертву за гріх по козлу в день; також нехай приносять у жертву по тельцю зі стада волів і по барану з отари овець без вад. ²⁶ Сім днів вони повинні очищати жертовник і освячувати його і наповнювати руки свої. ²⁷ Після закінчення ж цих днів, у восьмий день і далі, священики будуть підносити на жертовнику ваші всепалення і подячні жертви; і Я буду милостивий до вас, — говорить Господь Бог.

Глава 43. [1] Єз. 40, 6. [2] Єз. 1, 24. [3] Єз.1, 3. [5] Єз. 8, 3. Вих. 40, 34. 3 Цар. 8, 11. [7] Пс. 67, 17. Зах. 6, 13. Одкр. 21, 3. [10] Єз. 16, 63; 40, 4. [12] Єз. 41, 4. [13] Єз. 40, 5. [17] Єз. 43, 13. [18] Вих. 40, 16. Лев. 8, 11. [19] Єз. 40, 46. [21] Лев. 16, 3. [26] Вих. 28, 41.

Глава 44↑

І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, по­вернених лицем на схід, і вони були зачинені. ² І сказав мені Господь: во­рота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ни­ми, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені. ³ Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде. ⁴ Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє. ⁵ І сказав мені Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима­ твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і при­хили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища. ⁶ І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші, ⁷ вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оск­верняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими. ⁸ Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторо́жі у Моєму святилищі. ⁹ Так говорить Господь Бог: ніякий син чу­жої, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля. ¹⁰ Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою. ¹¹ Вони будуть служити біля святилища Мо­го, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм. ¹² За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечес­тя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, — і вони понесуть покарання за провину свою; ¹³ вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили. ¹⁴ Зроблю їх вар­товими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому.­ ¹⁵ А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, по­стійно стояли на сторо́жі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед­ лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, — говорить Господь Бог. ¹⁶ Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою. ¹⁷ Ко­ли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вов­няне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутріш­нього двору й усередині храму. ¹⁸ Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися. ¹⁹ А ко­ли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зов­нішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому­ вони служили, і залишити його у свя­щенних кімнатах, і одягтися в ін­­ший одяг, щоб священним одягом своїм не доторка­тися до народу. ²⁰ І голови свої вони не повинні голити, і не по­винні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої. ²¹ І ви­на не по­винен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір. ²² Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика. ²³ Во­ни повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвященного і пояснювати їм, що́ нечисте і що́ чисте. ²⁴ При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді, і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої. ²⁵ До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміж­ньою, можна їм зробити себе нечистими. ²⁶ Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому. ²⁷ І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог. ²⁸ А щодо наділу їхнього, то Я їх­ній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння. ²⁹ Вони будуть їсти від хлібного прино­шен­ня,­ від жертви за гріх і жертви­ за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить. ³⁰ І початки з усіх пло­дів ва­ших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ва­ші, належать священикам; і почат­ки­­­ меленого вами віддавайте свя­ще­никові, щоб над домом твоїм спочи­ва­ло благословення. ³¹ Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики.

Глава 44. [1] Єз. 40, 3. [3] Єз. 46, 8. [4] Єз. 43, 5. [5] Єз. 40, 4. [6] Єз. 45, 9. Чис. 16, 7. [7] Діян. 21, 28. [10] Єз. 48, 11. Діян. 21, 28. [13] Ос. 4, 6. [15] Єз. 40, 46; 48, 11. [16] Лев. 24, 6. [17] Лев. 19, 19. Втор. 22, 11. [18] Вих. 28, 42. [19] Єз. 42, 14. [20] Лев. 19, 27. [21] Лев. 10, 9. [22] Лев. 21, 13–14. [23] Лев. 10, 10. Єз. 22, 26. Мал. 2, 7. [24] Втор. 17, 18. 2 Пар. 19, 10. [25] Лев. 21, 1. [26] Чис. 19, 11– 2. [28] Чис. 18, 20. Втор. 10, 9; 18, 2. [30] Вих. 13, 2; 22, 29. [31] Вих. 22, 31. Лев. 22, 8.

Глава 45↑

Коли будете за жеребом ділити землю на наділи, тоді відокремте священну ділянку Господу у двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини; нехай буде святе це місце в усьому обсязі своєму, навколо. ² Від нього до святилища відійде чотирикутник по п’ятсот тростин навколо, і нав­коло нього площа у п’ятдесят ліктів.­ ³ З цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч у ширину, де буде знаходитися­ святилище, Святе Святих. ⁴ Ця свя­­щенна частина землі буде на­­лежати священикам, служителям свя­тили­ща, які приступають до служіння Гос­поду: це буде для них місцем для домів і святинею для свя­ти­­лища. ⁵ Двадцять п’ять тисяч тростин дов­жини і десять тисяч ши­рини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння для проживання їх. ⁶ І у володіння місту дайте п’ять тисяч ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священного місця, відділеного Господу; це має належати всьому дому Ізраїлевому. ⁷ І князеві дайте частку по той та інший бік, як біля священного місця, визначеного Господу, так і біля міського володіння, до заходу із за­хідного боку і до сходу зі східного бо­ку, довжиною нарів­ні з одним з тих наділів від західної межі до схід­ної. ⁸ Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не тіснили народу Мого і щоб надали землю дому Ізраїлевому за колінами його. ⁹ Так говорить Господь Бог: досить вам, князі Ізраїлеві! відкладіть обра́зи і гноблення і чиніть суд і правду, перестаньте витісняти народ Мій із володіння його, — говорить Господь Бог. ¹⁰ Нехай будуть у вас правильні терези і правильна ефа і правильний бат. ¹¹ Ефа і бат повинні бути однакової міри, так щоб бат вміщав у собі десяту частину хо­мера й ефа десяту частину хомера; міра їх повинна ви­значатися за хомером. ¹² У сиклі двадцять гер; а двад­цять сиклів, двадцять п’ять сиклів і п’ятнадцять сиклів будуть складати у вас мину. ¹³ Ось данина, яку ви повинні давати князеві: шосту частину ефи від хомера пшениці і шосту частину ефи від хомера ячменю; ¹⁴ по­­станова про єлей: від кора єлею де­сяту частину бата; десять батів скла­­дуть хомер, тому що у хомері де­сять батів; ¹⁵ одну вівцю від отари у двісті овець із багатого пасовища Із­­­раїля: усе це для хлібного приношення і всепалення, і подячної жерт­ви, на очищення їх, — говорить Гос­подь Бог. ¹⁶ Увесь народ землі зобов’язується робити це приношення князеві в Ізраїлі. ¹⁷ А на обов’язку князя будуть лежати всепалення і хлібне приношення, й узливання у свята й у новомісяччя, й у суботи, в усі торжества дому Ізраї­левого; він повинен буде приносити жертву за гріх і хлібне приношення, і всепалення, і жертву по­дяч­ну для очищення дому Ізраїлевого. ¹⁸ Так говорить Господь Бог: у першому місяці, у перший день місяця,­ візьми зі стада волів тель­ця без вад, і очисти святилище. ¹⁹ Священик нехай візьме крови від цієї жерт­ви­ за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника і на одвір­ки воріт внутрішнього двору. ²⁰ Те саме зроби­ й у сьомий день місяця за тих, хто грішить навмисно і за про­стотою, і так очищайте храм. ²¹ У пер­шому місяці, у чотирнадцятий день місяця, повинна бути у вас Пасха, свято семиденне, коли слід їсти оп­рісноки.­ ²² У цей день князь за себе і за весь народ землі принесе тельця у жертву­ за гріх. ²³ І в ці сім днів свята він по­­винен приносити у всепалення Господу щодня по сім тельців і по сім баранів без вад, і у жерт­ву за гріх щодня по козлу з козячого стада. ²⁴ Хлібного приношення він повинен приносити по ефі на тельця і по ефі на барана і по гину єлею на ефу. ²⁵ В сьомому місяці, у п’ятнадцятий день місяця, у свято, протягом семи днів він повинен приносити те саме: таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, і стільки ж хлібного приношення і стільки ж єлею.

Глава 45. [1] Єз. 48, 8–9. [2] Єз. 42, 20. [8] Єз. 46, 18. [9] Єз. 44, 6. Іс. 1, 16. [10] Лев. 19, 35. [12] Вих. 30, 13. Лев. 27, 25. Чис. 3, 47. [17] Єз. 46, 11–12. [21] Лев. 23, 5. Чис. 28, 16–17. [22] Єз. 46, 2. [23] Чис. 28, 24. [24] Єз. 46, 11. [25] Чис. 29, 12.

Глава 46↑

Так говорить Господь Бог: во­рота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя по­­винні бути відчинені. ² Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля поро­га воріт вклониться Господу, і ви­йде, а ворота залишаються незамкненими до вечора. ³ І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомі­сяччя. ⁴ Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повин­но бути із шести агнців без вад та із барана без вад; ⁵ хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хліб­ного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу. ⁶ В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад. ⁷ Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу. ⁸ І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити. ⁹ А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить пів­нічними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен­ виходити тими самими воротами, яки­­ми увійшов, а повинен виходити протилежними. ¹⁰ І князь по­винен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він. ¹¹ І у свята і в урочисті дні хлібного при­ношення від нього повинно бути по ефі на тель­ця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу. ¹² А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепа­лення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, по­­вернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться. ¹³ Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його. ¹⁴ А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю час­тину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди. ¹⁵ Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно. ¹⁶ Так говорить Господь Бог: як­що князь дає кому із синів своїх по­дарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння­ їхнє має бути спадкоємним. ¹⁷ Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його. ¹⁸ Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого во­лодіння він може наділяти дітям сво­їм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння. ¹⁹ І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для свя­щеників, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід. ²⁰ І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хліб­не приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для ос­вячення народу». ²¹ І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кож­нім ку­ті двору ще двір. ²² У всіх чоти­рь­ох кутах дво­ру були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах. ²³ І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо. ²⁴ І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні».

Глава 46. [2] Єз. 45, 22. [4] Чис. 28, 10. [8] Єз. 44, 3. [11] Чис. 28, 26. Єз. 45, 17. [13] Чис. 28, 3. [18] Єз. 45, 8. 3 Цар. 21, 3. [19] Єз. 42, 1. [24] 1 Цар. 2, 13.

Глава 47↑

Потім привів він мене назад до дверей храму, і ось, з-під по­рога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід, і вода текла з-під правого боку храму, з півден­но­го боку жертовника. ² І вивів мене пів­нічними воротами, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішніх воріт, шляхом, поверненим на схід; і ось, вода тече праворуч. ³ Коли той муж пішов на схід, то в руці тримав шнур, і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді; води було по щико­лотку. ⁴ І ще відміряв тисячу, і по­вів мене по воді; води було по коліно. І ще відміряв тисячу, і повів мене; води було по пояс. ⁵ І ще відміряв тисячу, і вже тут був такий потік, через який я не міг іти, тому що вода була така ви­со­ка, що треба було пливти, а пе­реходи­ти не можна було цей потік. ⁶ І сказав мені: «бачив, сину людський?» і повів мене назад до берега цьо­го потоку. ⁷ І коли я прийшов на­зад, і ось, на берегах потоку багато бу­ло дерев­ по той та інший бік. ⁸ І ска­зав мені: ця вода тече на східну сторону землі, зійде на рівнину і вві­йде у море; і води його зробляться здоровими. ⁹ І всяка жива істота, яка плазує там, де ввійдуть два струмені, буде живою; і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і во́ди у морі зробляться здоро­вими, і, куди ввійде­ цей потік, усе буде живе там. ¹⁰ І бу­дуть стояти біля його рибалки від Ен-Гадді до Еглаїма, будуть закидати сіті. Риба буде у своєму виг­ляді і, як у великому морі, риби буде дуже багато. ¹¹ Болота його і калюжі його, які не стануть здоровими, будуть залишені для соли. ¹² Біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі дерева, які прино­сять їжу: листя їх не будуть в’янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя на лікування.

¹³ Так говорить Господь Бог: ось розподіл, за яким ви повинні розділити землю у спадщину дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосифові два наділи. ¹⁴ І успадковуйте її, як один, так і другий; оскільки Я, піднявши руку Мою, клявся віддати її батькам вашим, то і буде земля ця спадщиною вашою. ¹⁵ І ось межа зем­лі: на північному краю, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозі у Цедад, ¹⁶ Емаф, Берот, Сивраїм, що знаходиться між Дамаською й Емафською областями Гацар-Тихон, який на кордоні Аврана. ¹⁷ І буде кордон від моря до Гацар-Енон, кор­дон з Дамаском, і далі на півночі область Емаф; і ось північний край. ¹⁸ Межу східного краю ведіть між Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїльською, по Йордану, від північного краю до східного мо­ря; це східний край. ¹⁹ А південний край з полуденної сторони від Тамари до вод сперечання при Кадисі, і за течією потоку до великого моря; це полуденний край на півдні. ²⁰ Західна ж межа — велике море, від пів­денного кордону до місця навпроти Емафа; це західний край. ²¹ І розділіть собі землю цю на наділи за колінами Ізраїлевими. ²² І розділіть її за жеребом у спадщину собі й інозем­цям, які живуть у вас, які народили­ у вас дітей; і вони серед синів Ізраїлевих повинні вважатися нарівні з природними жителями, і вони з вами ввійдуть у частку серед колін Ізраїлевих. ²³ У якому коліні живе іноземець, у тому і дайте йому спадщину його, — говорить Господь Бог.

Глава 47. [1] Зах. 14, 8. [5] Рим. 11, 33. [7] Одкр. 22, 1–2. [8] Зах. 14, 8. [9] Рим. 11, 16. Мф. 13, 47. [10] Єр. 16, 16. [12] Іс. 65, 22. Одкр. 22, 2. [14] Бут. 12, 7. [17] Чис. 34, 9. [18] Чис. 34, 10. [19] Чис. 20, 13; 34, 3. Єз. 48, 28. [22] Іс. 56, 3. Гал. 3, 28.

Глава 48↑

Ось імена колін. На північному краю по дорозі від Хетло­на, що веде в Емаф, Гацар-Енон, від північного кордону Дамаска по шляху до Емафа: все це від сходу до моря один наділ Дану. ² Поряд з ме­жею Да­на, від східного краю до західного, це один наділ Асиру. ³ Поряд з межею Асира, від східного краю до західного, це один наділ Неффалиму. ⁴ Поряд з межею Неффалима, від східного краю до західного, це один наділ Манассії. ⁵ Поряд з межею Ма­нассії, від східного краю до західного, це один наділ Єфрему. ⁶ Поряд з межею Єфрема, від східного краю до західного, це один наділ Рувиму. ⁷ Поряд з межею Рувима, від східного краю до західного, це один наділ Іуді. ⁸ А поряд з межею Іуди, від східного краю до західного, священна ділянка, шириною у двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною нарівні з іншими наділами, від схід­ного краю до західного; серед нього буде святилище. ⁹ Ділянка, яку ви присвятите Господу, довжиною буде у двадцять п’ять тисяч, а шириною у десять тисяч тростин. ¹⁰ І ця священна ділянка повинна належати священикам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря у ширину десять тисяч, і на схід у ширину десять тисяч, а на південь у довжину двадцять п’ять тисяч тростин, і серед неї буде святилище Господнє. ¹¹ Це присвятите священикам із синів Садока, які стояли на варті Моїй, які під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відступили інші левити. ¹² Їм буде належати ця частина землі зі священної ділянки, святиня зі святинь, біля межі левитів. ¹³ І левити одержать також біля межі священичої двадцять п’ять тисяч у довжину і де­сять тисяч тростин у ширину; уся дов­жина двадцять п’ять тисяч, а ширина десять тисяч тростин. ¹⁴ І з цієї частини вони не можуть ні продати, ні проміняти; і початки землі не можуть переходити до інших, то­му що це святиня Господня. ¹⁵ А реш­ту п’ять тисяч у ширину з двадцятьма п’ятьма тисячами у довжину призначаються для міста на загальне використання, на заселення і на передмістя; місто буде у середині. ¹⁶ І ось розміри його: північна сторона чотири тисячі п’ятсот і південна сторона чотири тисячі п’ятсот, східна сторона чотири тисячі п’ятсот і західна сторона чотири тисячі п’ятсот тростин. ¹⁷ А передмістя міста до півночі двісті п’ятдесят, і до сходу двісті п’ятдесят, і до півдня двісті п’ятдесят, і до заходу двісті п’ятдесят тростин. ¹⁸ А що зали­ша­ється з довжини навпроти священної ділянки, десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, навпроти священної ділянки, плоди з цієї зем­лі повинні бути для споживи тих, що працюють у місті. ¹⁹ Працювати ж у місті можуть працівники з усіх колін Ізраїлевих. ²⁰ Усю відділену ділянку у двадцять п’ять тисяч довжини й у двадцять п’ять тисяч ши­­рини, чотирикутну, виділіть у священний наділ, із включенням володінь міста; ²¹ а решту князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, навпроти двадцяти п’яти тисяч тростин до східної межі ділянки, і на захід навпроти двадцяти­ п’яти тисяч біля західної межі спів­мірно з цими наділами, наділ князю,­ так що священна ділянка і святилище будуть всередині нього. ²² І те, що від володінь левитських і від володінь міста залишається у проміжку, належить також князю; проміжок між межою Іуди і між межою Веніаміна буде належати князю. ²³ Решту ж від колін, від східного краю до західного — один наділ Веніаміну. ²⁴ Поряд межі Веніаміна, від схід­ного краю до західного — один наділ Симеону. ²⁵ Поряд межі Симео­на, від східного краю до західного — один наділ Іссахару. ²⁶ Поряд межі Іс­­сахара, від схід­ного краю до захід­ного — один наділ Завулону. ²⁷ Поряд­ межі Завулона, від східного краю до західного — один наділ Гаду. ²⁸ А по­­ряд межі Гада на південній стороні йде південна межа від Тамари до вод сперечання при Кадисі, уздовж потоку до великого моря. ²⁹ Ось земля, яку ви за жеребом розділите колінам Ізраїлевим, і ось ділянки їх, — говорить Господь Бог. ³⁰ І ось виходи­ міста: з північної сто­рони міри чотири тисячі п’ятсот; ³¹ і во­рота міста­ називаються іменами колін Ізраїлевих; на півночі троє воріт: ворота Рувимові одні, во­рота Іудині одні, ворота Левіїні одні. ³² І зі східної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Йосифа одні, ворота Веніаміна одні, ворота Данові одні; ³³ і з південної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Симеонові одні, ворота Іссахарові одні, ворота Завулонові одні. ³⁴ З морської сторони міри чотири тисячі п’ятсот, воріт тут троє ж: ворота Гадові одні, ворота Асирові од­ні, ворота Неффалимові одні. ³⁵ Усьо­­го навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: «Господь там».

Глава 48. [8] Єз. 45, 1. [9] Єз. 45, 1. [11] Єз. 44, 15. [14] Лев. 25, 34. [20] Одкр. 21, 16. [28] Єз. 47, 19. [31] Одкр. 21, 12. [35] Іс. 62, 2. Лев. 26, 12. Пс. 45, 6.

Опубліковано: 05.09.2013; востаннє змінено: 12.02.2014.