«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2  3  4  5   6  7  8   9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 
27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 

Глава 1↑

 Слова Єремії, сина Хелкіїного, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій, ² до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його, ³ і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці.

⁴ І було до мене слово Господнє: ⁵ перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: про­роком для народів поставив тебе. ⁶ А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію гово­рити, бо я ще молодий. ⁷ Але Господь сказав мені: не говори: «я молодий»; бо до всіх, до кого пошлю тебе, пі­деш, і все, що повелю тобі, скажеш. ⁸ Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь. ⁹ І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої. ¹⁰ Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати.

¹¹ І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева. ¹² Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося.

¹³ І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі. ¹⁴ І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі. ¹⁵ Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних, — говорить Господь, — і прийдуть во­ни, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і нав­коло­ усіх стін його, і у всіх містах юдейських. ¹⁶ І вчиню над ними су­ди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх. ¹⁷ А ти опоя­ши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слаб­кодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх. ¹⁸ І ось, Я по­ставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї. ¹⁹ Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе.

Глава 1. [1] 1 Пар. 6, 60. [2] 4 Цар. 21, 26. [3] 4 Цар. 23, 34; 24, 17; 25, 8. [5] Гал. 1, 15. [6] Вих. 4, 10. [8] Втор. 31, 6, 8. Єз. 3, 9. Нав. 11, 6. [9] Іс. 6, 7. Єр. 5, 14. [10] Сир. 49, 9. Єр. 18, 7. [12] Дан. 9, 14. 2 Пет. 2, 3. [14] Єр. 4, 6; 10, 22; 13, 20. [15] Єр. 5, 15. [17] Лк.12, 35. 1 Пет. 1, 13. [18] Єр. 15, 20. Єз. 3, 8.

Глава 2↑

 І було слово Господнє до ме­не: ² йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. ³ Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь.

⁴ Вислухайте слово Господнє, до­ме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! ⁵ Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, ⁶ і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» ⁷ І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. ⁸ Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. ⁹ Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. ¹⁰ Бо підіть на острови­ хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і роз­гляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? ¹¹ чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. ¹² Подивуйтеся цьому, небеса, і здриг­ніться, і жахніться, — говорить Господь. ¹³ Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. ¹⁴ Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? ¹⁵ Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. ¹⁶ І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. ¹⁷ Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? ¹⁸ І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? ¹⁹ Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. ²⁰ Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. ²¹ Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? ²² Тому, хоч би ти умив­ся милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. ²³ Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ва­ала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? ²⁴ Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шу­кає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. ²⁵ Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». ²⁶ Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — ²⁷ говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї­ будуть говорити: «встань і спаси нас!» ²⁸ Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. ²⁹ Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. ³⁰ Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. ³¹ О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я краї­ною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? ³² Чи забуває дівчина прикрасу свою і на­речена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. ³³ Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. ³⁴ Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, ³⁵ говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвер­неться від мене». Ось, Я буду судитися з то­бою за те, що говориш: «я не згрі­шила». ³⁶ Навіщо ти так ба­гато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так са­мо будеш посоромлена і Єгип­том, як була посоромлена Ас­сирією;­ ³⁷ і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.

Глава 2. [2] Єз. 16, 8. Ос. 9, 10. [3] Вих. 19, 6. Пс. 113, 2. [5] Мих. 6, 3–4. [6] Втор. 8, 15. [7] Втор. 8, 1. Лев. 25, 23. [8] Рим. 2, 20–21. [10] Єр. 18, 13. [11] Рим. 1, 23. [13] Пс. 35, 10. Рим. 1, 25. 2 Пет. 2, 17. [15] Пс. 53, 5. Іс. 5, 29. Єр. 4, 7. [16] Іс. 19, 13; 30, 4. [17] Втор. 29, 25. 3 Цар. 9, 8–9. [18] Іс. 30, 2. Ос. 5, 13. [19] Іс. 3, 9. Ос. 5, 5. [20] Пс. 2, 3. Іс. 57, 5. Єр. 3, 6. [21] Вих. 15, 17. Іс. 5, 1–2. Мф. 21, 33. Мк. 12, 1. [22] Іов. 9, 30. [23] Єр. 7, 32; 32, 35. [25] Єр. 18, 12. [26] Єр. 48, 27. Єз. 28, 17. Дан. 9, 8. [27] Єр. 3, 9. Ос. 4, 12. 3 Цар. 14, 9. [28] Єр. 11, 13. [29] Пс. 52, 4. [30] Іс. 1, 5. Єр. 5, 3. [32] Єр. 3, 21; 18, 14. Єз. 23, 35. [35] Іс. 1, 18. Єз. 17, 20. Іоїл. 3, 2. [36] 2 Пар. 28, 21. Єр. 2, 18. [37] 2 Цар. 13, 19. Єр. 32, 5.

Глава 3↑

 Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь. ² Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й оск­вернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. ³ За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором. ⁴ Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї! ⁵ Нев­же завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.

⁶ Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла. ⁷ І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея. ⁸ І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпус­тив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла. ⁹ І неприхованим блудодійством вона осквер­нила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом. ¹⁰ Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь. ¹¹ І сказав мені Господь: від­ступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея. ¹² Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися. ¹³ Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого­ і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Гос­подь. ¹⁴ По­верніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион. ¹⁵ І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсуд­ли­вістю. ¹⁶ І буде, коли ви розмно­жи­теся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде. ¹⁷ У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертіс­тю злого серця свого. ¹⁸ У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у зем­лю, яку Я дав у спадщину батькам вашим. ¹⁹ І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. ²⁰ Але воістину, як дружина віроломно зрад­жує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь. ²¹ Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого. ²² Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш. ²³ Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве! ²⁴ Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх. ²⁵ Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки на­ші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.

Глава 3. [1] Втор. 24, 4. [2] Єз. 16, 24. [4] Мф. 6, 9. Єз. 16, 43. [6] Єр. 2, 20. [7] Єз. 16, 46; 23, 2. [8] Єз. 23, 11. [9] Єр. 2, 27. [11] Єз. 16, 52. [12] Іс. 31, 6. Вих. 34, 6. Іоїл. 2, 13. Зах. 1, 3. [13] Іс. 57, 5. [14] Іс. 31, 6. [15] Єр. 23, 4. [17] Іс. 2, 2. [18] Ос. 1, 11. Єр. 31, 8. [19] Пс. 86, 4. Іс. 60, 4. [20] Єр. 2, 8. [22] Ос. 3, 5. [23] Пс. 120, 1. [24] Ос. 4, 19. [25] Єр. 14, 7.

Глава 4↑

 Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мер­зоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати. ² І будеш клястися: «жи­вий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. ³ Бо так гово­рить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням. ⁴ Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрив­ся, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла. ⁵ Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста». ⁶ Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель. ⁷ Виходить лев зі своїх ха­щів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб зем­лю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів. ⁸ Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.

⁹ І буде у той день, — говорить Гос­подь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. ¹⁰ І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі? ¹¹ У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки на­роду Мого, не для віяння і не для очищення; ¹² і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. ¹³ Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. ¹⁴ Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? ¹⁵ Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової: ¹⁶ оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї. ¹⁷ Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь. ¹⁸ Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого. ¹⁹ Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. ²⁰ Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої. ²¹ Чи дов­го бачити мені знамено, слухати звук труби? ²² Це від того, що народ Мій не­розумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. ²³ Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла. ²⁴ Дивлюся на гори, і ось, вони трем­тять, і всі пагорби коливаються. ²⁵ Див­­­люсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. ²⁶ Див­люсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його. ²⁷ Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена,­ але остаточного знищення не зроблю. ²⁸ Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. ²⁹ Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі лі­­­си і вилізуть на скелі; всі міста бу­дуть залишені, і не буде у них жодного жителя. ³⁰ А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. ³¹ Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос доч­ки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».

Глава 4. [2] Втор. 6, 13; 10, 20. Іс. 45, 25. [3] Ос. 10, 12. [4] Втор. 10, 16. Єр. 21, 12. [5] Єр. 8, 14. [6] Єр. 1, 14. [7] Іс. 5, 29; 34, 5. Єр. 2, 15. [8] Єр. 6, 26. [9] Єз. 32, 10. [10] Єр. 6, 14. [11] Єр. 18, 17; 51, 1. [12] Єр. 1, 16. [13] Авв. 1, 8. [14] Іс. 1, 16. [15] Єр. 8, 16. [16] Єр. 2, 15. [18] Прем. 1, 8. [19] Іс. 22, 4. Єр. 9, 1. [22] Лк.16, 4. [23] Іс. 5, 30. [25] Єр. 9, 10; 50, 3. [26] Єр. 2, 7. [27] Єз. 12, 20; 14, 22. Єр. 5, 10. [28] Єр. 18, 8. [29] Єр. 4, 25. [31] Плач. 1, 20. Єр. 6, 24; 13, 21.

Глава 5↑

 Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. ² Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво. ³ О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчу­вають болю; Ти знищуєш їх, а во­ни не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. ⁴ І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; ⁵ піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Гос­подню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. ⁶ За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто ви­йде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. ⁷ Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. ⁸ Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. ⁹ Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? ¹⁰ Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зуб­ці їх, тому що вони не Господні; ¹¹ бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь: ¹² вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. ¹³ І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».

¹⁴ Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх. ¹⁵ Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. ¹⁶ Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. ¹⁷ І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. ¹⁸ Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця. ¹⁹ І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.

²⁰ Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: ²¹ вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: ²² чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. ²³ А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; ²⁴ і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашо­го, Який дає нам дощ ранній і пізній­ у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив». ²⁵ Без­­законня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.­ ²⁶ Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. ²⁷ Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, ²⁸ зробилися повні, жир­ні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають су­ду. ²⁹ Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому­ народові, як цей? ³⁰ Дивне і жахливе відбувається на цій землі: ³¹ пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?

Глава 5. [1] Бут. 18, 24. Пс. 13, 2. Єр. 6, 6. [3] Іс. 1, 5; 9, 13. [5] Пс. 2, 3. [6] Єр. 4, 7. Соф. 3, 3. Ос. 13, 7. [7] Втор. 32, 21. Ос. 13, 6. Єр. 23, 10. [8] Єр. 13, 27. Єз. 22, 11. [9] Єр. 9, 9. [10] Мф. 24, 6. Єр. 4, 27. [12] Іс. 28, 15. [13] Єр. 22, 22. [14] Єр. 1, 9. [15] Втор. 28, 49. Єр. 1, 15. [17] Лев. 26, 17. [18] Єр. 4, 27. [19] Єр. 13, 22; 16, 10. Втор. 28, 36. [21] Іс. 6, 9. Мф. 13, 14. Мк. 4, 12. Лк.8, 10. Ін 12, 40. Діян. 28, 26. Рим. 11, 8. [22] Іов. 38, 8. [23] Втор. 31, 27 [24] Втор. 11, 14. [26] Притч. 1, 11. [28] Втор. 32, 15. Іс. 1, 23. Зах. 7, 10. [29] Єр. 9, 9. [31] Єр. 23, 25. Єз. 13, 6.

Глава 6↑

 Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. ² Розо­рю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.­ ³ Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. ⁴ Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, ⁵ Вставайте, піде­мо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! ⁶ Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. ⁷ Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани. ⁸ Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, зем­лею ненаселеною.

⁹ Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. ¹⁰ До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. ¹¹ Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зіб­рання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́. ¹² І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь. ¹³ Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; ¹⁴ лікують рани народу Мо­го легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. ¹⁵ Чи соромляться во­ни, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.

¹⁶ Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо». ¹⁷ І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати». ¹⁸ Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. ¹⁹ Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. ²⁰ Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. ²¹ Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.

²² Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; ²³ тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сио­ну. ²⁴ Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охо­пила нас, муки, як жінку при пологах. ²⁵ Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. ²⁶ Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. ²⁷ Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. ²⁸ Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі. ²⁹ Роз­дувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; ³⁰ відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.

Глава 6. [1] Чис. 10, 9. Єр. 4, 5. [3] Єр. 12, 10. [4] Єр. 51, 27. [6] Іс. 5, 7. [7] Єр. 9, 3. [9] Єр. 8, 13; 17, 6. [10] Діян. 7, 51–52. [11] Єр. 7, 20. [12] Втор. 28, 30. [13] Іс. 56, 11. Єр. 8, 10. [14] Єр. 8, 11; 23, 17. [15] Єр. 18, 11. [16] Єр. 18, 15. Мф. 11, 29. [17] Іс. 62, 6. [19] Чис. 14, 35. Іс. 1, 2. [20] Іс. 1, 11. Ам. 5, 21. Мих. 6, 7. [22] Втор. 28, 49. Єр. 5, 15; 50, 41. [24] Єр. 4, 31; 13, 21, 22, 23. [25] Мф. 24, 17. [26] Єр. 4, 8. [27] Єр. 1, 10. [28] Єз. 22, 18. [30] Іс. 1, 22.

Глава 7↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа: ² стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє,­ усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу. ³ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці. ⁴ Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній». ⁵ Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правиль­но чинити суд між людиною і супер­ником її, ⁶ не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, — ⁷ то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів. ⁸ Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи. ⁹ Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ва­алу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте, ¹⁰ і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти. ¹¹ Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь. ¹² Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за не­честя­ народу Мого Ізраїля. ¹³ І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, — ¹⁴ то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом. ¹⁵ І відкину вас від лиця Мо­го, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове. ¹⁶ Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе. ¹⁷ Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима? ¹⁸ Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене. ¹⁹ Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі? ²⁰ Тому так говорить Гос­подь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.

²¹ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо; ²² бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву; ²³ але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре». ²⁴ Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем. ²⁵ З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку; ²⁶ але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх. ²⁷ І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді. ²⁸ Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх. ²⁹ Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його. ³⁰ Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його; ³¹ і влаш­тували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило. ³² За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця. ³³ І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх. ³⁴ І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

Глава 7. [2] Іс. 29, 21. [3] 4 Цар. 17, 13. Єр. 26, 13. [4] Єр. 13, 25. [5] Єр. 5, 28. [6] Єр. 22, 3. [8] Іс. 59, 4. [9] Іс. 1, 23. Єр. 9, 2. [10] Іс. 1, 12. [11] Іс. 56, 7. Мф. 21, 13. Мк. 11, 17. Лк.19, 46. [12] Нав. 18, 1. [13] Єр. 11, 7–8; 35, 14. Притч. 1, 24. Іс. 65, 12; 66, 4. [14] 1 Цар. 4, 12. Пс. 77, 60. Єр. 26, 6. [15] 4 Цар. 17, 18. [16] Вих. 32, 10. Єр. 11, 14. [18] Єр. 44, 17, 19. [20] Єр. 4, 4. [21] Єр. 6, 20. [22] Іс. 1, 12. [23] Єр. 11, 4. [24] Єр. 11, 8; 16, 12; 17, 23. [25] Єр. 25, 4. [26] Єр. 6, 10. Вих. 32, 8; 33, 5. Втор. 9, 13. [28] Ос. 4, 1. [29] Втор. 32, 19–20. [30] Єз. 8, 5. [31] Лев. 18, 21. 4 Цар. 23, 10. Єр. 19, 6. [32] Єр. 19, 11. [33] Єр. 16, 4; 34, 20. [34] Єр. 16, 9; 25, 10. Єз. 26, 13.

Глава 8↑

 У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; ² і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. ³ І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. ⁴ І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? ⁵ Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. ⁶ Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. ⁷ І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і жу­ра­вель пильнують час, коли їм приле­тіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. ⁸ Як ви гово­рите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. ⁹ Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкину­ли слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? ¹⁰ За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. ¹¹ І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає. ¹² Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь. ¹³ До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не зали­шиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. ¹⁴ «Чого ми сидимо? збирайтеся, пі­демо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом». ¹⁵ Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. ¹⁶ Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. ¹⁷ Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких не­має заговорювання, і вони будуть уража­ти вас, — говорить Господь. ¹⁸ Ко­­ли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. ¹⁹ Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? ²⁰ Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. ²¹ Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. ²² Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?

* Перед зірками.

Глава 8. [1] Плач. 2, 20. 4 Цар. 23, 16. [2] 4 Цар. 17, 16. Єр. 16, 4. [3] Одкр. 9, 6. [5] Єз. 14, 3. [6] Ос. 4, 16. [7] Мф. 16, 3. Лк.19, 42. [8] 2 Тим. 3, 5. [9] Іов. 5, 13. [10] Іс. 13, 16; 56, 11. Єр. 6, 13; 23, 11. [11] Єр. 6, 14. [12] Єр. 6, 15. [13] Іс. 5, 2. Мф. 21, 19. Лк.13, 6. [14] Єр. 4, 5; 9, 15. [15] Єр. 14, 19. [16] Єр. 4, 15. [17] Пс. 57, 5. [22] Єр. 46, 11.

Глава 9↑

 О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого. ² О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних. ³ Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь. ⁴ Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жод­ному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи. ⁵ Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми. ⁶ Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь. ⁷ Тому так говорить Господь Саваоф:­ ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого? ⁸ Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи. ⁹ Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? ¹⁰ Про гори здійму плач і крик, і про степові пасови­ща — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися,­ пішли. ¹¹ І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів. ¹² Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?

¹³ І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним; ¹⁴ а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні. ¹⁵ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю; ¹⁶ і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. ¹⁷ Так говорить Гос­подь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли. ¹⁸ Нехай во­ни поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода. ¹⁹ Бо го­­лос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші». ²⁰ Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень. ²¹ Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах. ²² Скажи: так говорить Господь: і бу­дуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.

²³ Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. ²⁴ Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — го­ворить Господь. ²⁵ Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних: ²⁶ Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.

Глава 9. [1] Іс. 22, 4. Єр. 14, 17. [2] Єр. 7, 9. [3] Пс. 63, 4. Єз. 22, 29. Мк. 12, 14. [4] Мих. 7, 5. Мф. 10, 36. [5] Пс. 63, 4. [6] Ос. 4, 1. [7] Іс. 1, 25; 48, 10. [8] Пс. 27, 3; 54, 22. Притч. 30, 14. [9] Єр. 5, 9. [11] Пс. 78, 1. Мих. 3, 12. Єз. 12, 20. [12] Втор. 32, 28. Пс. 106, 43. Ос. 14, 10. [13] Втор. 29, 25. [14] Іс. 65, 2. Вар. 1, 22. [15] Єр. 8, 14; 23, 15. [16] Лев. 26, 33. [17] Ам. 5, 16. [18] Єр. 13, 17. [22] Єр. 7, 33. [23] 1 Кор. 1, 31. [24] Ін. 17, 3. Єр. 22, 16. [26] Діян. 7, 51. Рим. 2, 28.

Глава 10↑

 Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. ² Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. ³ Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, ⁴ покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. ⁵ Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. ⁶ Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. ⁷ Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. ⁸ Усі до одного во­ни безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево. ⁹ Розбите на листи сріб­ло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей май­стерних. ¹⁰ А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Йо­го. ¹¹ Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з зем­лі і з-під небес. ¹² Він створив зем­лю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. ¹³ За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі,­ творить блискавки серед дощу і ви­­во­дить ві­тер зі сховищ Своїх. ¹⁴ Без­­ум­ствує уся­­ка людина у своєму знан­­ні,­­­ осоромлює себе всякий пла­вильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. ¹⁵ Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. ¹⁶ Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. ¹⁷ Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; ¹⁸ бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. ¹⁹ Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справ­ді, це моя скорбота, і я буду нести її; ²⁰ намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити ки­лими мої, ²¹ бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне». ²² Несеться чутка:­ ось вона йде, і великий шум від краї­ни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. ²³ Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм. ²⁴ Карай ме­не, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. ²⁵ Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.

Глава 10. [2] Втор. 18, 9. [3] Іс. 44, 13. [4] Прем. 13, 10. Іс. 40, 19. [5] Пс. 113, 12–13. Іс. 46, 7. [6] Пс. 85, 8. [7] Одкр. 15, 4. [8] Пс. 113, 16. Іс. 41, 29. Ос. 8, 6. [10] Пс. 9, 37. [11] Гал. 4, 8. Вар. 3, 18. [12] Пс. 135, 6. Єр. 51, 15. [13] Пс. 134, 7; 148, 4. [14] Єр. 51, 17. Рим. 1, 22. [16] Єр. 51, 19. [21] Єр. 50, 6. Ос. 9, 7. [22] Єр. 1, 14. [23] Пс. 36, 23. Притч. 20, 24. [24] Пс. 6, 2; 37, 2. [25] Пс. 78, 6. Сир. 36, 2–3.

Глава 11↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа: ² слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима; ³ і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього, ⁴ який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із зем­лі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом, ⁵ щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи! ⁶ І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у міс­тах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх. ⁷ Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ран­ку, говорячи: «слухайтеся гласу Мо­го». ⁸ Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.

⁹ І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима: ¹⁰ вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх. ¹¹ Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх. ¹² Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої. ¹³ Бо скіль­ки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу. ¹⁴ Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй. ¹⁵ Що улюбленому Моєму в домі Мо­єму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш. ¹⁶ Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її. ¹⁷ Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу. ¹⁸ Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх. ¹⁹ А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його біль­ше не згадувалося». ²⁰ Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який ви­пробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. ²¹ Тому так говорить Господь про мужів Ана­фофа, які шукають душі твоєї і гово­рять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»; ²² тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду. ²³ І за­лишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.

* Жертви.

Глава 11. [3] Втор. 27, 26. Гал. 3, 10. [4] Втор. 4, 20. Єр. 7, 23. [5] Втор. 7, 12. [7] Єр. 7, 13. [8] Єр. 7, 24. [10] Єр. 7, 26. [11] Притч. 1, 28. Іс. 1, 15. Єр. 14, 12. Єз. 8, 18. Мих. 3, 4. [12] Втор. 32, 37– 38. [13] Єр. 2, 28. Ос. 8, 11; 10, 1. [14] Єр. 7, 16; 14, 11. [15] Іс. 1, 16. [16] Іс. 42, 25. Єр. 50, 32. Рим. 11, 17. [17] Єр. 32, 29. [19] Іс. 53, 7. Єр. 18, 23. [20] 1 Цар. 16, 7. 1 Пар. 28, 9. Пс. 7, 10; 25, 2. Єр. 17, 10; 20, 12. Одкр. 2, 23. [22] Єр. 18, 21.

Глава 12↑

 Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують? ² Ти наса­див їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близь­кий, але далекий від серця їх. ³ А ме­не, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття. ⁴ Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде». ⁵ Якщо ти з пішими біг, і вони втоми­ли тебе, як же тобі змагатися з кінь­ми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у по­вінь Йордану? ⁶ Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре. ⁷ Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його. ⁸ Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його. ⁹ Наділ Мій став у Ме­не, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його. ¹⁰ Багато пастухів зіпсували Мій виноград­ник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом; ¹¹ зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця. ¹² На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті. ¹³ Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа. ¹⁴ Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх. ¹⁵ Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його. ¹⁶ І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого. ¹⁷ Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь.

Глава 12. [1] Іов. 21, 7. Пс. 72, 3. Авв. 1, 13. [3] Пс. 16, 3. [4] Єр. 4, 25; 14, 6; 23, 10. [6] Єр. 9, 4. Мк. 14, 68. [7] Мф. 23, 38. [8] Пс. 78, 1. [9] Плач. 3, 52. Одкр. 9, 17. [10] Єр. 6, 3. [13] Лев. 26, 16. Втор. 24, 38. Мих. 6, 15. Агг. 1, 6. [14] Єр. 32, 37. [16] Втор. 6, 13; 10, 20. Єр. 4, 2. [17] Іс. 60, 12.

Глава 13↑

 Так сказав мені Господь: пі­ди, купи собі лляний пояс і по­клади його на стегна твої, але у воду не клади його. ² І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стег­на мої. ³ І було до мене слово Господ­нє вдруге, і сказано: ⁴ візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. ⁵ Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. ⁶ Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. ⁷ І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.

⁸ І було до мене слово Господнє: ⁹ так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. ¹⁰ Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, жи­ве за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. ¹¹ Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. ¹² Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?» ¹³ А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, ¹⁴ і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. ¹⁵ Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. ¹⁶ Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. ¹⁷ Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. ¹⁸ Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. ¹⁹ Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. ²⁰ Підніміть очі ва­ші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? ²¹ Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати­ над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? ²² І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. ²³ Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? ²⁴ Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. ²⁵ Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. ²⁶ За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. ²⁷ Бачив Я перелюбст­во твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагор­бах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?

Глава 13. [1] Діян. 21, 11. [9] 4 Цар. 24, 2. [10] Єр. 11, 8; 22, 21. Вар. 1, 22. [11] Втор. 26, 19. [14] Єр. 16, 5. [15] Як. 1, 21. [16] Нав. 7, 19. Ін 9, 24. Іс. 59, 9. [17] Плач. 1, 2, 16. [18] Іс. 47, 1. Плач. 5, 16. [20] Єр. 1, 14. [21] Єр. 6, 24. [22] Єр. 5, 19; 30, 15. [27] Єр. 5, 8.

Глава 14↑

 Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я. ² Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі. ³ Вельможі­ посилають слуг своїх по воду; во­ни приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови. ⁴ Оскільки ґрунт розтріскався від то­го, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови. ⁵ Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави. ⁶ І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави. ⁷ Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою. ⁸ Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати? ⁹ Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас. ¹⁰ Так говорить Гос­подь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

¹¹ І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому. ¹² Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх. ¹³ Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не бу­де у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці». ¹⁴ І сказав мені Гос­подь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого. ¹⁵ Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки, ¹⁶ і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — во­ни і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє. ¹⁷ І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом. ¹⁸ Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; вход­жу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо. ¹⁹ Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи. ²⁰ Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою. ²¹ Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами. ²² Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.

Глава 14. [2] Плач. 3, 6. [3] Втор. 28, 24. 2 Цар. 13, 30. [4] Іоїл. 1, 11. [6] Єр. 12, 4. [7] Єр. 3, 25. [8] Єр. 17, 13; 50, 7. [9] Пс. 43, 24. Вих. 25, 10, 22. [11] Єр. 11, 14. [12] Притч. 1, 28. Іс. 1, 15; 58, 3. [13] Єр. 5, 12; 6, 13; 8, 10. [14] Єр. 23, 21, 25; 27, 15. Єз. 13, 9. [15] Єр. 5, 13. [16] Єр. 16, 4. [17] Єр. 9, 1. Плач. 1, 16; 2, 18. [19] Пс. 73, 1. Єр. 8, 15. [20] 1 Езд. 9, 15. [21] Єр 3, 17; 17, 12. [22] Зах. 10, 1.

Глава 15↑

 І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть. ² Як­що ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон. ³ І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати; ⁴ і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі. ⁵ Бо хто пожаліє тебе, Єрусали­ме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут? ⁶ Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати. ⁷ Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю на­род Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх. ⁸ Удів їх у Мене біль­ше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах. ⁹ Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь. ¹⁰ «Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».

¹¹ Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи. ¹² Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь? ¹³ Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх; ¹⁴ і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас. ¹⁵ О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу. ¹⁶ Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе. ¹⁷ Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням. ¹⁸ За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою? ¹⁹ На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них. ²⁰ І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволя­ти тебе, — говорить Господь. ²¹ І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.

Глава 15. [1] Вих. 32, 11. 1 Цар. 7, 9. [2] Єр. 43, 11. Зах. 11, 9. [3] Єр. 22, 19. [4] Втор. 28, 25. Єр. 24, 9; 29, 18. 4 Цар. 21, 11. [9] Ам. 8, 9. [10] Єр. 20, 14. [13] Єр. 17, 3; 20, 5. [14] Втор. 28, 36; 32, 22. Єр. 17, 4. Рим. 10, 19. [15] Єр. 17, 18. [16] Пс. 18, 8. [17] Пс. 1, 1. [18] Єр. 30, 15. [19] Як. 4, 8. [20] Єр. 1, 18–19.

Глава 16↑

 І було до мене слово Господ­нє: ² не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. ³ Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: ⁴ тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні похо­вані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. ⁵ Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль. ⁶ І пом­руть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них. ⁷ І не будуть перелом­лювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. ⁸ Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; ⁹ бо так говорить Господь Са­ваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. ¹⁰ Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» — ¹¹ тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. ¹² А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене. ¹³ За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки­ ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя. ¹⁴ Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Гос­подь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»; ¹⁵ але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у зем­лю їхню, яку Я дав батькам їхнім. ¹⁶ Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. ¹⁷ Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. ¹⁸ І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. ¹⁹ Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скор­боти! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи». ²⁰ Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги? ²¹ Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь.

Глава 16. [2] 1 Кор. 7, 26. [4] Єр. 7, 33; 8, 2; 25, 33. [5] Єр. 13, 14. [6] Лев. 19, 27–28. [7] Втор. 26, 14. [8] Єз. 24, 22. [9] Іс. 24, 8. Єр. 7, 34. Єз. 26, 13. [10] Єр. 5, 19. [11] Іс. 65, 7. Єр. 3, 25. Єз. 21, 7. [12] Єр. 7, 26. [13] Втор. 4, 27–28. [14] Єр. 23, 7. [16] Мф. 4, 19; 13, 47. Ам. 4, 2. [17] Іов. 34, 21. Притч. 5, 21. [18] Іс. 40, 2. [19] Іс. 25, 4. Єр. 17, 17. Рим. 1, 25. [20] Іс. 40, 19. Єр. 10, 3. Прем. 13, 11.

Глава 17↑

 Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. ² Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. ³ Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. ⁴ І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.

⁵ Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. ⁶ Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. ⁷ Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. ⁸ Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід. ⁹ Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? ¹⁰ Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його. ¹¹ Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. ¹² Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. ¹³ Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої». ¹⁴ Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. ¹⁵ Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!» ¹⁶ Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. ¹⁷ Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди. ¹⁸ Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день біду­вання і скруши їх подвійним знищенням.

¹⁹ Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, ²⁰ і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами. ²¹ Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, ²² і не виносьте тягарів з домів­ ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів бать­кам вашим, ²³ які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. ²⁴ І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жод­ною працею, ²⁵ то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. ²⁶ І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жерт­ви у дім Господній. ²⁷ А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.

Глава 17. [1] Іс. 65, 6. [2] Єр. 11, 13. [3] Єр. 15, 13. [4] Єр. 15, 14. [5] Пс. 117, 8. Притч. 29, 25. Іс. 31, 1. [6] Іс. 1, 30. Єр. 48, 6. [7] Пс. 2, 12. Притч. 16, 20. Іс. 30, 18. [8] Пс. 1, 3. [9] Пс. 63, 7. [10] 1 Цар. 16, 7. 1 Пар. 28, 9. Пс. 7, 10. Притч. 17, 3. Єр. 11, 20; 20, 12. Одкр. 2, 23. [12] Єр. 14, 21. [13] Єр. 2, 13; 14, 8. Ін 4, 14; 8, 6. [15] Іс. 5, 19. [16] Іов. 32, 21. 1 Кор. 4, 3. [17] Єр. 16, 19. [18] Єр. 20, 11. [19] Іс. 29, 21. [21] Неєм. 13, 19. Ін 5, 9. [22] Вих. 20, 8. Єз. 20, 12. [23] Єр. 7, 24. [24] Іс. 56, 2; 58, 13. [25] Єр. 22, 4. [26] Єр. 32, 44. [27] Іс. 1, 31. Ам. 5, 6. Єр. 21, 14.

Глава 18↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа: ² встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої. ³ І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружа­лі. ⁴ І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити. ⁵ І було слово Господнє до мене: ⁶ чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів. ⁷ Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його; ⁸ але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити­ йому. ⁹ А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його; ¹⁰ але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його. ¹¹ Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші. ¹² Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця». ¹³ Тому так гово­рить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева. ¹⁴ Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають хо­лодні води, що течуть з інших місць? ¹⁵ А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного, ¹⁶ щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю. ¹⁷ Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх. ¹⁸ А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його». ¹⁹ Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників. ²⁰ Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій. ²¹ Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні. ²² Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх. ²³ Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.

Глава 18. [6] Прем. 15, 7. Іс. 45, 9. Рим. 9, 20. [7] Єр. 1, 10. [8] Єз. 18, 21. [11] Єр. 7, 3; 25, 5; 35, 15. Ін 3, 8. [12] Єр. 2, 25. [13] Єр. 2, 10. [15] Єр. 6, 16. [16] Єр. 19, 8; 49, 13; 50, 13. [17] Притч. 1, 26. [18] Мал. 2, 7. [19] Єр. 20, 12. [20] Бут. 44, 4. Пс. 7, 16. Мф. 22, 15. [21] Пс. 108, 9–10. [22] Пс. 34, 7. Лк.20, 20. [23] Єр. 11, 19. Пс. 108, 14.

Глава 19↑

 Так сказав Господь: піди і ку­пи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих, ² і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі, ³ і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах, ⁴ за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних ⁵ і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені; ⁶ за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде біль­ше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства. ⁷ І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним. ⁸ І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. ⁹ І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні. ¹⁰ І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою, ¹¹ і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання. ¹² Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета. ¹³ І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів ка­дять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим.

¹⁴ І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові: ¹⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстоко­серді і не слухають слів Моїх.

Глава 19. [2] Єр. 7, 31. [3] 1 Цар. 3, 11. [4] Єр. 2, 13; 15, 6. [5] Єр. 7, 18; 16, 18. 4 Цар. 16, 3. [6] Єр. 7, 32. [7] Єр. 7, 33. [8] Єр. 18, 16; 50, 13. [9] Втор. 28, 53. Плач. 4, 10. [11] Єр. 7, 32. [13] 4 Цар. 23, 12. [15] Вих. 32, 9. Неєм. 9, 17. Єр. 7, 26.

Глава 20↑

 Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці, ² то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому. ³ Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»**. ⁴ Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього­ Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем. ⁵ І віддам усе багатст­во цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук воро­гів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон. ⁶ І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво. ⁷ Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене. ⁸ Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння. ⁹ І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг. ¹⁰ Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому». ¹¹ Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; то­му гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, то­му що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться. ¹² Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. ¹³ Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. — ¹⁴ Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний! ¹⁵ Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його. ¹⁶ І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання ¹⁷ за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною. ¹⁸ Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?

* Мир навколо.

 ** Жах навколо.

Глава 20. [1] 1 Езд. 2, 37. 1 Пар. 24, 14. [2] Єр. 37, 15. Євр. 11, 36. [4] Єр. 21, 7. [5] Єр. 15, 13. [7] Єр. 1, 5, 8; 6, 10. [9] Іов. 32, 18. Лк.24, 32. 1 Кор. 9, 16–17. [11] Єр. 17, 18; 23, 40. [12] Єр. 11, 20. [14] Іов. 3, 3. [16] Бут. 19, 24–25. [18] Іов. 3, 11.

Глава 21↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхіїного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому: ² «запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас».

³ І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії: ⁴ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього; ⁵ і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні; ⁶ і вражу тих, що живуть у цьому місті, — і людей і худобу; від великої моровиці помруть вони. ⁷ А після того, — говорить Господь, — Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує. ⁸ І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти: ⁹ хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі; ¹⁰ бо Я повернув лице Моє проти міста цього, — говорить Господь, — на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя Вавилонського, і той спалить його вогнем.

¹¹ І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє: ¹² доме Да­видів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривд­ника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі ді­ла ваші до того, що ніхто не погасить. ¹³ Ось, Я — проти тебе, жителько долини, скеле рівнини, — говорить Господь, — проти вас, які говорите: «хто виступить проти нас і хто ввійде­ у житла наші?» ¹⁴ Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших, — говорить Господь, — і запалю вогонь у лісі ва­шому, і пожере усе навколо нього.

Глава 21. [1] 1 Пар. 24, 9. [5] Вих. 6, 6. Втор. 5, 15. Єр. 32, 21. [7] Єр. 20, 4; 34, 2. Вих. 4, 19. [8] Сир. 15, 17. [9] Єр. 38, 2; 45, 5. [10] Лев. 17, 10. Єр. 32, 29; 34, 2. [12] Єр. 4, 4; 22, 3. [13] Єр. 49, 4. Єз. 11, 15. [14] Єр. 17, 27; 22, 7.

Глава 22↑

 Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це ² і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами. ³ Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому. ⁴ Бо як­що ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на коліс­ниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній. ⁵ А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім. ⁶ Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними ⁷ і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь. ⁸ І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?» ⁹ І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм». ¹⁰ Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї. ¹¹ Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди, ¹² але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї. ¹³ Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його, ¹⁴ хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою. ¹⁵ Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре. ¹⁶ Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь. ¹⁷ Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство. ¹⁸ Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!» ¹⁹ Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима. ²⁰ Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої. ²¹ Я говорив тобі під час благоденст­ва твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого. ²² Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у по­лон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої. ²³ Ти, що живеш на Ливані, гніздиш­ся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах! ²⁴ Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе ²⁵ і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв, ²⁶ і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете; ²⁷ а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться. ²⁸ «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?» ²⁹ О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє. ³⁰ Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.

Глава 22. [3] Єр. 21, 12. Вих. 22, 21. [4] Єр. 17, 25. [5] Мф. 23, 38. [7] Єр. 21, 14. Іс. 13, 3; 37, 24. [8] Втор. 29, 24. 3 Цар. 9, 8–9. [11] 4 Цар. 23, 31. [12] 4 Цар. 23, 34. [13] Лев. 19, 13. [16] Єр. 9, 24, 1 Ін 2, 4. [17] Єр. 26, 23. [18] Єр. 16, 6. 3 Цар. 13, 30. [19] Єр. 36, 30. [20] Єр. 14, 18; 30, 14. [21] Єр. 2, 20; 5, 23; 11, 7–8. [22] Ос. 12, 1. [23] Єр. 4, 31; 22, 14. Сир. 48, 21. [24] 4 Цар. 24, 6. Пісн. 8, 6. Агг. 2, 23. [26] 4 Цар. 24, 12. [27] Єр. 44, 14. [28] Ос. 8, 8. 4 Цар. 24, 15.

Глава 23↑

 Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь. ² Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пас­тирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь. ³ І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися. ⁴ І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь.

⁵ Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. ⁶ У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправ­дання наше!» ⁷ Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі­ Єгипетської», ⁸ але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.

⁹ Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його, ¹⁰ тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і праг­нення їх — зло, і сила їх — неправда,­ ¹¹ бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь. ¹² За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь. ¹³ І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля. ¹⁴ Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра. ¹⁵ Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю. ¹⁶ Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх. ¹⁷ Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця,­ говорять: «не прийде на вас лихо». ¹⁸ Бо хто стояв у раді Господа­ і бачив і чув слово Його? Хто прислухо­вувався до слова Його і почув? ¹⁹ Ось, іде буря Господня з люттю, буря гріз­на, і впаде на голову нечес­тивих. ²⁰ Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це. ²¹ Я не посилав пророків цих, а вони самі побіг­ли; Я не говорив їм, а вони пророкували. ²² Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх. ²³ Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік? ²⁴ Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь. ²⁵ Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося». ²⁶ Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця? ²⁷ Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала? ²⁸ Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь. ²⁹ Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю? ³⁰ Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного. ³¹ Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав». ³² Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь. ³³ Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь». ³⁴ Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її. ³⁵ Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Гос­подь?» ³⁶ А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого. ³⁷ Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?» ³⁸ А якщо ви ще будете­ говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», — ³⁹ за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого ⁴⁰ і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.

Глава 23. [1] Єз. 34, 3. [3] Втор. 30, 3. Єр. 29, 14. Лк.1, 54. [4] Пс. 22, 1. Іс. 40, 11; 45, 13. Єр. 3, 15. Єз. 34, 12. [5] Іс. 4, 2. Єр. 33, 15. Дан. 9, 24. Зах. 3, 8; 6, 12. Ін 1, 45. [6] Втор. 33, 28. Єр. 33, 16. [7] Єр. 16, 14. [10] Єр. 5, 7; 9, 2; 12, 4. [11] Єр. 8, 10. [12] Єр. 13, 16. [14] Єр. 5, 30. Іс. 1, 9; 28, 15. Єз. 13, 22. [15] Єр. 9, 15. [16] Єр. 27, 9. [17] Єр. 6, 14. Єз. 13, 10. Зах. 10, 2. [18] Іов. 15, 8. Іс. 40, 13. [19] Єр. 30, 23. [20] Єр. 30, 24. [21] Єр. 14, 14; 27, 15; 29, 9. [22] Іс. 55, 11. [24] Іов. 34, 21. Пс. 138, 7–9. Сир. 23, 27. Ам. 9, 2. [25] Єр. 5, 31; 14, 14. [27] Суд. 3, 7. [28] 1 Пет 4, 11. [29] Сир. 48, 1. Лк.24, 32. Одкр. 11, 5. [30] Втор. 18, 20. Єр. 14, 15. [31] Єз. 13, 6; 22, 28. [32] Єз. 14, 9. Соф. 3, 4. [33] Єз. 12, 9. [40] Єр. 20, 11.

Глава 24↑

 Господь показав мені: і ось, два кошики зі смоквами постав­лені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоне­ними Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон: ² один кошик був зі смоква­ми дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик — зі смоквами дуже поганими, які за не­придатністю їх не можна їсти. ³ І сказав мені Господь: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: смокви, смокви добрі — дуже добрі, а погані — дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі.

⁴ І було до мене слово Господнє: ⁵ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я ви́­знаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у зем­лю Халдейську; ⁶ і зверну на них очі Мої на благо їм і поверну їх у зем­лю цю, і влаштую їх, а не розо­рю, і насажду їх, а не викоріню; ⁷ і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Гос­подь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм. ⁸ А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській; ⁹ і віддам їх на озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на прит­чу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх. ¹⁰ І пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім.

Глава 24. [1] 4 Цар. 24, 12, 14. [6] Єр. 42, 10. [7] Втор. 30, 6. Єр. 30, 22; 32, 39. Єз. 11, 19. Євр. 8, 10. [8] Єр. 29, 17. [9] Втор. 28, 25. Пс. 43, 14. Єр. 15, 4. [10] Єр. 14, 21.

Глава 25↑

 Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, — ² і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав: ³ від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали. ⁴ Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати. ⁵ Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік; ⁶ і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла». ⁷ Але ви не слухали Мене, — говорить Гос­подь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі. ⁸ Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх, ⁹ ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю­ цю і на жителів її і на усі навколиш­ні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням. ¹⁰ І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника. ¹¹ І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років. ¹² І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею. ¹³ І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи. ¹⁴ Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх. ¹⁵ Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе. ¹⁶ І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них. ¹⁷ І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких пос­лав мене Господь: ¹⁸ Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині, ¹⁹ фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його, ²⁰ і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота, ²¹ Едома, і Моава, і синів Аммонових, ²² і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем, ²³ Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях, ²⁴ і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі, ²⁵ усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії, ²⁶ і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них. ²⁷ І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас. ²⁸ Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пи­ти, то скажи їм: так говорить Гос­подь Саваоф: ви неодмінно будете пити. ²⁹ Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф. ³⁰ Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині­ Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі. ³¹ Шум ді­йде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь.

³² Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі. ³³ І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі. ³⁴ Ридайте, пас­­тирі, і стог­ніть, і посипайте себе по­­рохом, вож­ді стада; бо випов­нили­ся дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий со­суд.­ ³⁵ І не буде при­тулку пастирям і спасіння вождям стада. ³⁶ Чут­но во­лан­ня пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх. ³⁷ Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього. ³⁸ Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.

Глава 25. [4] Єр. 7, 25; 29, 19; 44, 4. [5] 4 Цар. 17, 13. Єр. 18, 11; 35, 15. Іона 3, 8. [6] Втор. 8, 19; 11, 28. Єр. 7, 6. [9] 4 Цар. 17, 23. Єр. 19, 4, 8. [10] Іс. 24, 8. Єр. 7, 34. [12] 2 Пар. 36, 21–22. 1 Езд. 1, 1. Єр. 29, 10. Дан. 9, 2. [14] Єр. 27, 7. [15] Одкр. 16, 19. [16] Наум. 3, 11. [18] Іс. 51, 21. Єр. 29, 22; 42, 18. [19] Єр. 46, 2. [21] Єр. 48, 1. [23] Лев. 19, 27. Єр. 9, 26. [25] Єр. 49, 34. [26] Єр. 51, 41. [27] Єр. 51, 7. Іс. 51, 21. [29] 1 Пет. 4, 17. [30] Іоїл. 3, 16. Ам. 1, 2. [31] Іоїл. 3, 2. Соф. 3, 8. Одкр. 19, 15. [33] Іс. 34, 3. Єр. 7, 33. Одкр. 11, 8. [34] Іс. 65, 12.

Глава 26↑

 На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: ² так говорить Господь: стань надворі до­му Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які по­велю тобі сказати їм; не відніми ні слова. ³ Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні. ⁴ І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, ⁵ щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, — ⁶ то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.

⁷ Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. ⁸ І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти; ⁹ навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. ¹⁰ Ко­ли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. ¹¹ Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами». ¹² І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати про­ти дому цього і проти міста цього­ усі ті слова, які ви чули; ¹³ отже, ви­правте путі ваші і діяння ваші і по­слухайтеся гласу Господа Бога вашо­го, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; ¹⁴ а щодо мене, ось — я у ва­ших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; ¹⁵ тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно­ Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші». ¹⁶ Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він гово­рив нам ім’ям Господа Бога нашого».­ ¹⁷ І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам: ¹⁸ «Ми­­хей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейсько­го, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде ви­о­ра­ний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом. ¹⁹ Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? ²⁰ Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. ²¹ Коли почув слова­ його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. ²² Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. ²³ І вивели Урію з Єгип­ту і привели його до царя Іоаки­ма, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні­ гробниці. ²⁴ Але рука Ахикама, си­на­ Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство».

Глава 26. [2] Втор. 4, 2. Притч. 30, 6. [3] Єр. 18, 8. Іоїл. 2, 13. [5] Єр. 7, 13. [6] Єр. 7, 14. [9] Єр. 7, 12. [10] Єр. 36, 10. [11] Плач. 4, 13. [13] Єр. 7, 3. [15] Єр. 22, 17. Мф. 23, 35. [18] Мих. 1, 1; 3, 12. [19] Єр. 18, 8. Іона 3, 10. [20] Суд. 18, 12. [23] Єр. 22, 17. [24] 4 Цар. 22, 12; 25, 22. Єр. 39, 14.

Глава 27↑

 На початку царювання Іоакима (Седекії), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Гос­пода: ² так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию; ³ і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського; ⁴ і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим: ⁵ Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутніс­тю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було. ⁶ І нині Я віддаю усі зем­лі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння. ⁷ І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі. ⁸ І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського, — цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, — говорить Господь, — доки не знищу їх рукою його. ⁹ І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волх­вів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському». ¹⁰ Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули. ¹¹ Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй, — говорить Господь, — і він буде оброб­ляти її і жити на ній. ¹² І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі. ¹³ На­віщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському? ¹⁴ І не слухайте слів про­років, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду. ¹⁵ Я не посилав їх, — говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули, — ви і пророки ваші, які пророкують вам. ¹⁶ І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду. ¹⁷ Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення? ¹⁸ А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Гос­подньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон. ¹⁹ Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про мідне море і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті, ²⁰ яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єру­салима у Вавилон, ²¹ бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі: ²² вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх, — говорить Господь, — і виведу їх і повер­ну їх на місце це.

* Седекії.

Глава 27. [2] 2 Пар. 10, 4. Наум 1, 13. [3] Єр. 48, 1. [5] Дан. 4, 22. [6] Єр. 25, 9; 28, 14. [7] Єр. 25, 14. [9] Єр. 23, 16. [13] Єз. 18, 32. [14] Вар. 2, 24. [15] Єр. 14, 14; 23, 21. [16] Єр. 28, 3. [19] 4 Цар. 25, 13. Єр. 52, 17. [20] 4 Цар. 24, 12. [22] 4 Цар. 25, 13. 2 Пар. 36, 18, 22.

Глава 28↑

 У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господ­ньому перед очима священиків і всього народу і сказав: ² так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського; ³ через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон; ⁴ й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це, — говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського. ⁵ І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому, — ⁶ і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це! ⁷ Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу: ⁸ пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю. ⁹ Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка. ¹⁰ Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його. ¹¹ І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, зняв­ши його з шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.

¹² І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії: ¹³ йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне. ¹⁴ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому. ¹⁵ І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправ­диво. ¹⁶ Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу. ¹⁷ І по­мер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці.

Глава 28. [1] Нав. 21, 17. [2] Єр. 27, 12. [3] Єр. 27, 16. [9] Втор. 18, 22. [14] Єр. 27, 6. [16] Втор. 13, 5.

Глава 29↑

 І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима­ до залишку старійшин серед пересе­ленців і до священиків, і до пророків,­ і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон, — ² після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, — ³ через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносо­ра, царя Вавилонського: ⁴ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я пе­реселив з Єрусалима у Вавилон: ⁵ будуйте до­ми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх; ⁶ беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм­ беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували­ синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся; ⁷ і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир. ⁸ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворож­бити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться; ⁹ неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, — говорить Господь. ¹⁰ Бо так говорить Господь: ко­ли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повер­нути вас на місце це. ¹¹ Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію. ¹² І взиватиме­те до Мене, і підете і помолитеся Ме­ні, і Я почую вас; ¹³ і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим. ¹⁴ І буду я зна­йдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, — говорить Господь, — і поверну вас у те місце, звідки переселив вас. ¹⁵ Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні».

¹⁶ Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, — ¹⁷ так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх; ¹⁸ і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх, ¹⁹ за те, що вони не слухали слів Моїх, — говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, — говорить Господь.

²⁰ А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє: ²¹ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима. ²² І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні ²³ за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок, — говорить Господь. ²⁴ І Шемаії нехеламитянину скажи: ²⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Ма­асеї, і до усіх священиків, і писав: ²⁶ «Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду: ²⁷ чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас? ²⁸ Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх». ²⁹ Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії, ³⁰ тоді було слово Господнє до Єремії: ³¹ пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, — ³² за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.

Глава 29. [2] 4 Цар. 24, 12. [7] Вар. 1, 11. [8] Єр. 14, 14; 23, 21; 27, 15. [9] Єр. 23, 16. Мф. 24, 5. [10] Єр. 25, 12. [12] Іс. 58, 9. [13] Мф. 7, 7. [14] Втор. 30, 3. [17] Єр. 24, 8. [18] Єр. 15, 4. [19] Єр. 25, 4. [21] Єз. 13, 8. [22] Іс. 65, 15. Єр. 44, 12. [28] Єз. 11, 3. [31] Єр. 28, 15. [32] Єр. 28, 16

Глава 30↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа: ² так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. ³ Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. ⁴ І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду. ⁵ Так сказав Господь: голос­ сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру. ⁶ Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? ⁷ О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяж­кий час для Якова, але він буде спасений від нього. ⁸ І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, ⁹ але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм. ¹⁰ І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із зем­лі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його, ¹¹ бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе. ¹² Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока; ¹³ ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе; ¹⁴ усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися. ¹⁵ Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися. ¹⁶ Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування. ¹⁷ Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»; ¹⁸ так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше. ¹⁹ І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені. ²⁰ І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його. ²¹ І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Ме­не; бо хто відважиться сам собою на­бли­зитися до Мене? — говорить Гос­подь. ²² І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. ²³ Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор гріз­ний; він упаде на голову нечестивих. ²⁴ Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.

Глава 30. [2] Єр. 36, 2. [3] Єр. 25, 12. [6] Єр. 4, 31. [7] Іоїл. 2, 11. Ам. 5, 18. Соф. 1, 14. [9] Єз. 34, 24. [10] Іс. 44, 2. Єр. 46, 27. [11] Чис. 14, 18. Іс. 41, 10. Єр. 46, 28. [12] Єр. 8, 22. [14] Плач. 1, 19. Єр. 2, 19. [15] Єр. 13, 22; 15, 18. [16] Вих. 23, 22. Іс. 41, 11. [17] Єр. 33, 6. [18] Єр. 31, 23. [21] Мих. 5, 2. Пс. 39, 8. Ін 4, 34. [22] Єр. 24, 7. [23] Єр. 23, 19. [24] Єр. 23, 20.

Глава 31↑

 У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Мо­їм народом. ² Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокої­ти Ізраїля. ³ Здаля явився мені Гос­подь і сказав: любов’ю вічною Я по­любив тебе і тому простяг до тебе благовоління. ⁴ Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться; ⁵ знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. ⁶ Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Гос­пода Бога нашого». ⁷ Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!» ⁸ Ось, Я приведу їх із країни пів­нічної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повер­неться сюди. ⁹ Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; по­веду їх біля потоків вод доро­гою рів­ною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій. ¹⁰ Слу­­хайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»; ¹¹ бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. ¹² І прийдуть во­ни, і будуть торжествувати на висотах Си­ону; і зберуться до благосер­дя­ Господа, до пшениці і вина і єлею, до аг­н­ців і волів; і душа їх буде як напо­єний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. ¹³ Тоді дівчина бу­де веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх. ¹⁴ І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.

¹⁵ Так говорить Господь: голос чут­но у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає. ¹⁶ Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться во­ни із землі ворожої. ¹⁷ І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої. ¹⁸ Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій. ¹⁹ Коли я був навер­нений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї». ²⁰ Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. ²¹ По­став собі дороговкази, постав собі стовпи,­ поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. ²² Чи довго тобі блукати, відпала доч­ко? Бо Господь сотворить на зем­лі щось нове: жона спасе чоловіка.

²³ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на зем­лі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!» ²⁴ Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. ²⁵ Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. ²⁶ При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. ²⁷ Ось, настають дні, — говорить Господь, — ко­ли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби. ²⁸ І як Я спостерігав за ними, ви­корінюючи­ і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь. ²⁹ У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», ³⁰ але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий вино­град, у того на зубах і оскома буде.

³¹ Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, ³² не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь. ³³ Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. ³⁴ І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. ³⁵ Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому. ³⁶ Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. ³⁷ Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь. ³⁸ Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріж­них, ³⁹ і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. ⁴⁰ І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде свя­тинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.

Глава 31. [1] Єр. 24, 7. [3] Лк.1, 54. Ін 6, 44; 13, 1. [4] Пс. 121, 3. Єр. 33, 7. [5] Іс. 65, 21. [6] Іс. 2, 3. [7] Іс. 2, 2. [8] Втор. 30, 3. [9] 2 Кор. 6, 18. Вих. 4, 22. [10] Єр. 32, 37. Єз. 11, 16. [11] Лк.11, 22. [12] Іс. 58, 11. [13] Пс. 148, 12. Іс. 65, 18. Ін 16, 20. [14] Іс. 66, 21. [15] Мф. 2, 18. [18] Пісн. 1, 3. Сир. 17, 21. Ос. 10, 11. Плач. 5, 21. [19] Рим. 2, 4. [20] Рим. 9, 16. [22] Іс. 43, 19. 2 Кор. 5, 17. Одкр. 21, 5. [23] Лк.1, 54. Єр. 29, 14; 30, 3; 32, 44. [25] Іс. 40, 29. Мф. 11, 28. Євр. 12, 12. [28] Єр. 24, 6; 32, 42; 45, 4. [29] Єз. 18, 2–3. [31] Євр. 8, 8. [33] Євр. 8, 10. Єр. 24, 7. [34] Іс. 54, 13. Ін 6, 45. Євр. 8, 11. Єр. 33, 8. Мих. 7, 18. Діян. 10, 43. [36] Бут. 1, 16. Пс. 135, 8–9. [37] Єр. 33, 20–21. [38] Неєм. 3, 1. 2 Пар. 26, 9. Зах. 14, 10. [40] 4 Цар. 11, 16. Неєм. 3, 28.

Глава 32↑

 Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора. ² Тоді військо царя Вавилонсько­го облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторо­жі,­ який був при домі царя Юдейського. ³ Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у ру­ки царя Вавилонського, і він візьме його; ⁴ і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; ⁵ і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?»

⁶ І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: ⁷ ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до те­бе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його». ⁸ Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. ⁹ І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; ¹⁰ і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. ¹¹ І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; ¹² і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядь­ка мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі; ¹³ і заповів Варуху в присутності їх: ¹⁴ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. ¹⁵ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники­ будуть знову купуватися у землі цій. ¹⁶ І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу: ¹⁷ «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічо­го немає неможливого; ¹⁸ Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, силь­ний, Якому ім’я Господь Саваоф! ¹⁹ Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, ²⁰ Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізра­їлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, ²¹ і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху, ²² і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. ²³ Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. ²⁴ Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. ²⁵ А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв».

²⁶ І було слово Господнє до Єремії: ²⁷ ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? ²⁸ Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його, ²⁹ і вві­йдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. ³⁰ Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. ³¹ І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого ³² за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима. ³³ Вони по­вернулися до Мене спиною, а не ли­цем; і коли Я навчав їх, з раннього­ ранку навчав, вони не хотіли прийня­ти настановлення, ³⁴ і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. ³⁵ Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. ³⁶ І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», — ³⁷ ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. ³⁸ Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. ³⁹ І дам їм одне сер­це й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. ⁴⁰ І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене. ⁴¹ І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. ⁴² Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. ⁴³ І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви гово­рите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»; ⁴⁴ будуть купувати поля за сріб­ло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь.

Глава 32. [2] Єр. 33, 1. [3] Єр. 21, 7; 27 6. [4] Єр. 34, 3. [5] Єз. 17, 12. Єр. 52, 11. Іс. 24, 19. [7] Мф. 27, 9. Лев. 25, 25. [8] Єр. 1, 1. [12] Єр. 36, 4. [15] Єр. 32, 44. [17] Єр. 27, 5; 32, 27. [18] Вих. 34, 7. Втор. 5, 10. [19] Пс. 61, 13. Притч. 24, 12. Єз. 33, 20. Мф. 16, 27. Рим. 2, 6. Єр. 16, 17. [20] Вих. 4, 6–7. [21] Вих. 6, 6. 2 Цар. 7, 23. [22] Бут. 12, 7. Вих. 13, 5. [27] Чис. 16, 22. [29] Єр. 11, 17. [30] Бут. 8, 21. [33] Єр. 2, 27; 18, 17. [34] Втор. 12, 11. 4 Цар. 21, 4. 2 Пар. 33, 4–5. [35] Лев. 18, 21. 4 Цар. 21, 6. [37] Втор. 30, 3. Єр. 12, 14–15. [38] Єр. 24, 7. [39] Єз. 11, 19; 36, 26. [40] Єр. 31, 31, 33. Рим. 11, 27. [41] Втор. 30, 9. Єр. 24, 6. Бут. 9, 15. [42] Єр. 31, 28. [43] Єр. 33, 10. [44] Єр. 17, 26; 29, 14; 30, 3; 31, 23.

Глава 33↑

 І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він ще утриму­вався у дворі сторо́жі: ² Так говорить Господь, Який створив [землю], Гос­подь, Який упорядкував і утвердив її, — Господь ім’я Йому: ³ взивай до Мене — і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш. ⁴ Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви ⁵ тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього. ⁶ Ось, Я прикладу йому пластир і ці­лющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини, ⁷ і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку, ⁸ і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене. ⁹ І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому.

¹⁰ Так говорить Господь: на цьому­ місці, про яке ви говорите: «воно порожнє, без людей і без худоби», — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби, ¹¹ знову буде чут­но голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нарече­ної, голос тих, що говорять: «слав­те Гос­пода Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його», і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Гос­подньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь. ¹² Так говорить Гос­подь Саваоф: на цьому місці, яке по­рожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада. ¹³ У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, — говорить Господь. ¹⁴ Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я ви­­­конаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин. ¹⁵ У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі. ¹⁶ У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жи­ти безпечно, і наречуть ім’я Йому: «Господь виправдання наше!» ¹⁷ Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на престолі дому Ізраїлевого, ¹⁸ й у священиків-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви.

¹⁹ І було слово Господнє до Єремії: ²⁰ так говорить Господь: якщо мо­жете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час, ²¹ то мо­же бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-священиками, служителями Моїми. ²² Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу­ плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені. ²³ І було слово Гос­поднє до Єремії: ²⁴ чи не бачиш, що народ цей говорить: «ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?» і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх. ²⁵ Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвер­див, ²⁶ то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Іса­ака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх.

Глава 33. [1] Єр. 32, 2. [2] Вих. 15, 3. Пс. 82, 19. [4] Єр. 22, 10. [5] Втор. 31, 17. [6] Єр. 30, 17. [7] Єр. 29, 14; 30, 3; 31, 4. [8] Єр. 31, 34. [9] Втор. 26, 19. [10] Єр. 32, 43. [11] Пс. 135, 1. [14] Єр. 23, 5. [15] Іс. 11, 1. Єр. 23, 5. [16] Втор. 33, 28. Єр. 23, 6. [17] Іс. 11, 1. Лк.1, 32. [18] 1 Пет. 2, 5. Іс. 61, 6. Мал. 3, 3. [20] Єр. 31, 37. [22] Бут. 15, 5; 22, 17; 28, 14. [25] Єр. 31, 36; 33, 20. [26] Пс. 125, 1. Єр. 31, 20. Єз. 39, 25.

Глава 34↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його: ² так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; З і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон. ⁴ Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча; ⁵ ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь. ⁶ Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі. ⁷ Тим часом військо­ царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені. ⁸ Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу, ⁹ щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого. ¹⁰ І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили; ¹¹ але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

¹² І було слово Господнє до Єремії від Господа: ¹³ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав: ¹⁴ «наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого. ¹⁵ Ви нині на­вернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє; ¹⁶ але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями. ¹⁷ Тому так гово­рить Господь: ви не послухалися Ме­не у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі; ¹⁸ і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його, ¹⁹ князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, — ²⁰ віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. ²¹ І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук во­рогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас. ²² Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і повер­ну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.

Глава 34. [1] 4 Цар. 25, 1. [2] Єр. 21, 7. [3] Єр. 32, 4. Єз. 17, 16. [5] Єр. 22, 18. [7] Мих. 1, 13. [9] Вих. 21, 2. Лев. 25, 39. Втор. 15, 12. [13] Вих. 21, 2. Втор. 15, 12. [14] Єр. 7, 24; 25, 4; 35, 15. [17] Втор. 28, 64. [18] Бут. 15, 10. [20] Єр. 7, 33.

Глава 35↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: ² йди у дім Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кім­нат, і дай їм пити вина. ³ Я взяв Іаза­нію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів, ⁴ і привів їх у дім Гос­подній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Маасеї, сина Селлумового, стража біля входу; ⁵ і поставив перед синами до­му­ Рехавитів повні чаші вина і склян­ки і сказав їм: пийте вино. ⁶ Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: «не пийте ви­на ні ви, ні діти ваші, повіки; ⁷ і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам дов­гий час прожити на тій землі, де ви подорожніми». ⁸ І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, — ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, — ⁹ і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву; ¹⁰ а живемо в на­метах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, бать­ко наш. ¹¹ Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: «вийдемо, піде­мо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв», і ось, ми живемо в Єрусалимі.

¹² І було слово Господнє до Єремії: ¹³ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь. ¹⁴ Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не по­слухалися Мене. ¹⁵ Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: «наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим»; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене. ¹⁶ Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене, ¹⁷ тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали. ¹⁸ А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, бать­ка вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, — ¹⁹ за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні.

Глава 35. [2] 1 Пар. 2, 55. [4] 1 Езд. 10, 6. [6] 4 Цар. 10, 15, 23. [14] Єр. 7, 13. [15] Єр. 7, 3; 18, 11. Іона 3, 8. [17] Іс. 65, 12; 66, 4. [19] Єр. 33, 17.

Глава 36↑

 У четвертий рік Іоакима, си­на Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа: ² візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня; ³ можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх. ⁴ І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому. ⁵ І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній; ⁶ отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх; ⁷ можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей. ⁸ Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, про­читати у домі Господньому.

⁹ У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці­ оголосили піст перед лицем Госпо­да усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських. ¹⁰ І прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гемарії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові во­рота дому Господнього, вголос усьому народу. ¹¹ Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої, ¹² і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, цар­ський писар, і Делаія, син Семаії,­ й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі; ¹³ і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу. ¹⁴ Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Ни­рії, сувій у руку свою і прийшов до них. ¹⁵ Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Ва­рух уголос їм. ¹⁶ Коли вони ви­­слу­хали усі слова, то з жахом по­ди­ви­лися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю. ¹⁷ І запитали Варуха: скажи­ ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його? ¹⁸ І сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій. ¹⁹ Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви. ²⁰ І пішли вони до царя у палац, а сувій за­лишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі сло­ва ці. ²¹ Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя. ²² Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня. ²³ Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні. ²⁴ І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці. ²⁵ Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх. ²⁶ І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх.

²⁷ І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому: ²⁸ візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у пер­шому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський; ²⁹ а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: «навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?» ³⁰ за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний; ³¹ і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали. ³² І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів.

Глава 36. [2] Єр. 30, 2; 51, 60. [3] Єр. 26, 3. Єз. 12, 3. [4] Єр. 45, 1. [7] Вар. 1, 5. [10] Єр. 26, 10. [23] 2 Пар. 36, 16. [29] Єр. 32, 43; 33, 10. [30] Єр. 22, 19.

Глава 37↑

 Замість Ієхонії, сина Іоакима, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській. ² Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка. ³ Цар Седекія послав Ієгухала, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому. ⁴ Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний. ⁵ Тим часом військо фа­раонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима. ⁶ І було слово Господнє до Єремії пророка: ⁷ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет; ⁸ а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем. ⁹ Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: «неодмінно відійдуть від нас халдеї», бо вони не відійдуть; ¹⁰ якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем.

¹¹ У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового, ¹² Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю­ Веніамінову, ховаючись там серед народу. ¹³ Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш­ перебігти до халдеїв? ¹⁴ Єремія сказав: це неправда; я не хочу пе­ребігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів. ¹⁵ Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею. ¹⁶ Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, — ¹⁷ цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського. ¹⁸ І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю? ¹⁹ і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: «цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї»? ²⁰ І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там. ²¹ І дав повеління цар Седекія, щоб ув’язнили Єремію у дво­рі сторо́жі і давали йому по шматку хліба на день з вулиці хлібопекарів, доки не закінчився весь хліб у місті; і так залишався Єремія у дворі сторо́жі.

Глава 37. [1] 4 Цар. 24, 17. 2 Пар. 36, 10. [2] 2 Пар. 36, 12. [3] Іс. 37, 4. [5] Єр. 34, 21. [7] Іс. 30, 2. Плач. 4, 17. [15] Єр. 20, 2.

Глава 38↑

 І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи: ² так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий. ³ Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його. ⁴ Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди. ⁵ І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам. ⁶ Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина ца­ря, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно. ⁷ І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євну­хів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових. ⁸ І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві: ⁹ господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті. ¹⁰ Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візь­ми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер. ¹¹ Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодя­щих клаптів і опустив їх на мотуз­ках­ у яму до Єремії. ¹² І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія. ¹³ І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі.

¹⁴ Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого. ¹⁵ І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене. ¹⁶ І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї. ¹⁷ Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій; ¹⁸ а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх. ¹⁹ І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до хал­деїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене. ²⁰ І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. ²¹ А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь: ²² ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно,­ і вони віддалилися від тебе». ²³ І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем. ²⁴ І сказав­ Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш; ²⁵ і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар», ²⁶ то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там». ²⁷ І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідали­ся про те, що було сказано цареві. ²⁸ І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий.

Глава 38. [2] Єр. 21, 9; 39, 18; 45, 5. [3] 2 Пар. 36, 12. Єр. 34, 2. [4] Лк.23, 2. Ам. 7, 10. [7] Єр. 39, 16. [18] Єр. 34, 2. [20] 2 Пар. 36, 12. [22] Іс. 3, 12. [23] 4 Цар. 25, 6. Єр. 32, 4.

Глава 39↑

 У дев’ятий рік Седекії, царя Юдейського, у десятий місяць, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, і обложили його. ² А в одинадцятий рік Седекії, у четвертий місяць, у дев’ятий день місяця місто було взяте. ³ І ввійшли у нього всі князі царя Вавилонського, і розташувалися в середніх воротах, Нергал-Шарецер, Самгар-Нево, Сар­сехим, начальник євнухів, Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі інші князі царя Вавилонського. ⁴ Коли Седекія, цар Юдейський, і всі військові люди побачили їх, — побігли, і вночі вийшли з міста через царський сад у ворота між двома стінами і пішли по дорозі рівнини. ⁵ Але військо халдейське погналося за ними; і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських; і взяли його і відвели до Навуходоносора, царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив суд над ним. ⁶ І заколов цар Вавилонський синів Седекії в Ривлі перед його очима, й усіх вель­мож юдейських заколов цар Вавилонський; ⁷ а Седекії виколов очі і закував його у кайдани, щоб відвести його у Вавилон. ⁸ Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і стіни Єрусалима зруйнували. ⁹ А залишок народу, який залишався в місті, і перебіжчиків, які перейшли до нього, й інший народ, який залишив­ся, Навузардан, начальник охоронців, переселив у Вавилон. ¹⁰ Бідних же з народу, які нічого не мали, Навузардан, начальник охоронців, залишив у Юдейській землі і дав їм тоді ж виноградники і поля. ¹¹ А про Єремію Навуходоносор, цар Вавилонський, дав таке повеління Навузардану, начальникові охоронців: ¹² візь­ми його і май його на увазі, і не роби йому нічого поганого, але чини з ним так, як він скаже тобі. ¹³ І послав Навузардан, начальник охоронців, і Навузазван, начальник євнухів, і Нер­гал-Шарецер, начальник магів, і всі князі царя Вавилонського ¹⁴ послали і взяли Єремію з двору сторо́жі, і доручили його Годолії, синові Ахикама, сина Сафанового, відвести його додому. І він залишився жити серед народу.

¹⁵ До Єремії, коли він ще утримувався у дворі в’язничному, було слово Господнє: ¹⁶ йди, скажи Авде­меле­ху ефіоплянину: так говорить Гос­подь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я виконаю слова Мої про місто це на зло, а не на добро йому, і вони збудуться у той день перед очима твоїми; ¹⁷ але тебе Я визволю у той день, — говорить Господь, — і не будеш від­даний до рук людей, яких ти боїшся.­ ¹⁸ Я визволю тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться у тобі замість здобичі, тому що ти на Мене поклав уповання, — сказав Господь.

Глава 39. [1] 4 Цар. 25, 1. Єр. 52, 4. [5] Єр. 32, 4. [6] Соф. 1, 8. [7] 4 Цар. 25, 7. [8] 4 Цар. 25, 9. Єз. 12, 13. [10] 4 Цар. 25, 12. [14] Єр. 26, 24. [16] Єр. 38, 7. [18] Єр. 21, 9; 38, 2.

Глава 40↑

 Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як Навузар­дан, начальник охоронців, відпустив його з Рами, де він узяв його скутого­ ланцюгами серед інших полонених єрусалимлян і юдеїв, яких переселя­ли у Вавилон. ² Начальник охоронців узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій прорік цю біду на місце це, ³ і навів його Господь і зробив те, що сказав; тому що ви згрішили перед Господом і не слухалися гласу Його, за те й спіткало вас це. ⁴ Отже, ось, я звільняю тебе сьогод­ні від ланцюгів, які на руках твоїх: якщо тобі угодно йти зі мною у Вавилон, іди, і я буду мати піклуван­ня про тебе; а якщо неугодно тобі йти зі мною у Вавилон, залишайся. Ось, уся земля перед тобою; куди то­бі завгодно, і куди подобається йти, туди і йди. ⁵ Коли він ще не відійшов, сказав Навузардан: піди до Годолії, сина Ахикама, сина Сафано­вого, якого цар Вавилонський поставив начальником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу; або йди, куди подобається тобі йти. І дав йому начальник охоронців продовольство і подарунок і відпустив його. ⁶ І прийшов Єремія до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і жив з ним серед народу, який залишався у країні. ⁷ Коли усі воєначальники, які були у полі, вони і люди їхні, почули, що цар Вавилонський поставив Годолію, сина Ахикама, начальником над країною і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із бідних країни, які не були переселені у Вавилон; ⁸ тоді прийшли до Годолії у Массифу й Іс­маїл, син Нафанії, й Іоанан та Іонафан, сини Карея, і Сераія, син Фанасмефа, і сини Офи із Нетофафи, й Ієзонія, син Махафи, вони і дружини їхні. ⁹ Годолія, син Ахикама, сина Сафанового, клявся їм і людям їхнім, говорячи: не бійтеся служити халдеям, залишайтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде вам добре; ¹⁰ а я залишуся у Мас­сифі, щоб заступатися перед лицем халдеїв, які будуть приходити до нас; ви ж збирайте вино і літні плоди, й олію і забирайте у посудини ваші, і живіть у містах ваших, які зайняли.­ ¹¹ Також усі юдеї, які знаходилися у землі Моавитській і між синами Аммона і в Ідумеї, і у всіх країнах, почули, що цар Вавилонсь­кий залишив частину юдеїв і поставив над ними Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового; ¹² і повернулися усі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані,­ і прийшли у землю Юдейську до Го­долії в Массифу, і зібрали вина і літ­ніх плодів дуже багато. ¹³ Тим часом Іоанан, син Карея, і всі військові начальники, які були у полі, прийшли до Годолії в Массифу ¹⁴ і сказали йому: чи знаєш ти, що Вааліс, цар синів Аммонових, надіслав Ісмаїла, сина Нафанії, щоб убити тебе? Але Годолія, син Ахикама, не повірив ім. ¹⁵ Тоді Іоанан, син Карея, сказав Годолії таємно у Массифі: дозволь мені, я піду й уб’ю Ісмаїла, сина Нафанії, і ніхто не довідається; навіщо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, ті, які зібралися до тебе, розсіялися, і щоб загинув залишок Іуди? ¹⁶ Але Годолія, син Ахикама, сказав Іоанану, синові Карея: не роби цього, тому що ти неправду говориш про Ісмаїла.

Глава 40. [3] Єр. 50, 7. [5] 4 Цар. 25, 22. [7] 4 Цар. 25, 22. [9] 4 Цар. 25, 24. [15] 2 Цар. 16, 9.

Глава 41↑

 І було у сьомий місяць, Ісма­їл, син Нафанії, сина Елисама з племені царського, і вельможі царя і десять чоловік з ним прийшли до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і там вони їли разом хліб у Массифі.­ ² І встав Ісмаїл, син Нафанії, і десять чоловік, які були з ним, й уразили Годолію, сина Ахикама, сина Сафа­нового, мечем і умертвили того, якого­ цар Вавилонський поставив начальником над країною. ³ Також убив Ісмаїл і всіх юдеїв, які були з ним, із Годолією, у Массифі, і халдеїв, які знаходилися там, людей військових. ⁴ На другий день після убивства Годолії, коли ніхто не знав про це, ⁵ прийшли із Сихема, Силома і Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами й у розідраному одязі, і, зранивши себе, з дарами і ливаном у руках для приношення їх у дім Господній. ⁶ Ісмаїл, син Нафанії, вийшов з Массифи назустріч їм, ідучи і плачучи, і, зустрівшись з ни­ми, сказав їм: ідіть до Годолії, сина Ахикама. ⁷ І як тільки вони увійшли всередину міста, Ісмаїл, син На­фанії, убив їх і кинув у рів, він і лю­ди, які були з ним. ⁸ Але знайшлися між ними десять чоловік, які сказали Ісмаїлу: не умертвляй нас, бо у нас є в полі сховані комори з пше­ни­цею і ячменем, і олією і медом. І він стримався і не умертвив їх з іншими братами їхніми. ⁹ Рів же, куди кинув Ісмаїл усі трупи людей, яких він убив через Годолію, був той самий, який зробив цар Аса, боячись Вааси, царя Ізраїльського; його наповнив Ісмаїл, син Нафанії, убитими. ¹⁰ І захопив Ісмаїл весь залишок народу, який був у Массифі, до­чок царя і весь народ, що залишався у Массифі, який Навузардан, начальник охоронців, доручив Годолії, синові Ахикама, і захопив їх Ісмаїл, син Нафанії, і вирушив до синів Аммонових. ¹¹ Але коли Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, почули про усі злодіяння, які звершив Ісмаїл, син Нафанії, ¹² узяли всіх людей і пішли воювати з Ісмаїлом, сином Нафанії, і наздо­гнали його біля великих вод, у Гаваоні. ¹³ І коли весь народ, який був у Ісмаїла, побачив Іоанана, сина Ка­рея, і всіх воєначальників, що були з ним, зрадів; ¹⁴ і відвернувся весь народ, який Ісмаїл повів у полон з Массифи, і повернувся і пішов до Іоанана, сина Карея; ¹⁵ а Ісмаїл, син Нафанії, утік від Іоанана з вісьмома людьми і пішов до синів Аммонових. ¹⁶ Тоді Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, узяли з Массифи весь народ, який за­лишився, який він визволив від Ісмаїла, сина Нафанії, після того як той убив Годолію, сина Ахикама, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, яких він вивів­ з Гаваона; ¹⁷ і пішли, і зупи­нилися у селищі Химам, поблизу Вифлеєма, щоб відійти в Єгипет ¹⁸ від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ісмаїл, син Нафанії, убив Годолію, сина Ахикама, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.

Глава 41. [2] 4 Цар. 25, 25. [5] Лев. 19, 27. Втор. 14, 1. [7] 4 Цар. 25, 25, [9] 3 Цар. 15, 22. [17] 4 Цар. 25, 26.

Глава 42↑

 І приступили усі воєначаль­ники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого, ² і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас, ³ щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити. ⁴ І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова. ⁵ Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: ⁶ чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого.

⁷ Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. ⁸ Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого, ⁹ і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше: ¹⁰ якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. ¹¹ Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, — говорить Господь, — бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. ¹² І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. ¹³ Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: ¹⁴ «ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»; ¹⁵ то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і піде­те, щоб жити там, ¹⁶ то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у зем­­лі­­ Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за ва­­­­ми­­­ там, у Єгипті, і там помрете. ¹⁷ І всі,­ які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. ¹⁸ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: як ви­лився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не по­бачите більше місця цього. ¹⁹ До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас, ²⁰ бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо». ²¹ Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. ²² Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там.

Глава 42. [2] Іс. 37, 4. Єр. 37, 3. [5] Вих. 19, 8. Нав. 24, 24. [10] Єр. 24, 6; [11] Іс. 41, 10; 43, 5. Єр. 30, 10. [16] Єр. 44, 12. Ос. 9, 6. [17] Єз. 6, 12; 14, 21. [18] Єр. 7, 20; 44, 6. Єз. 5, 15.

Глава 43↑

 Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бо­га їхнього, усі ті слова, з якими Гос­подь, Бог їх, послав його до них, ² тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: «не ходіть у Єгипет, щоб жити там»; ³ а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон. ⁴ І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській. ⁵ І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській, ⁶ чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царя, і всіх тих, яких Навузардан, начальник охоронців, залишив з Годолією, сином Ахикама, сина Сафанового, і Єремію пророка, і Варуха, сина Нирії; ⁷ і пішли у землю Єгипетську, бо не послухали гласу Господнього, і дійшли до Тафниса.

⁸ І було слово Господнє до Єремії у Тафнисі: ⁹ візьми в руки свої великі камені і сховай їх у зім’ятій глині біля входу у дім фараона у Тафнисі, перед очима юдеїв, ¹⁰ і скажи їм: так говорить Господь Саваоф,­ Бог Ізраїлів: ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставлю престіл його на цих каменях, схованих Мною, і розкине він над ним чудовий намет свій ¹¹ і прийде, й уразить землю Єгипетську: хто приречений на смерть, той відданий буде смерті; і хто у полон, піде в полон; і хто під меч, під меч. ¹² І запалю вогонь у капищах богів єгиптян; і він спалить ті, а їх полонить, і одягнеться у землю Єгипетську, як пастух одягає на себе одяг свій, і вийде звідти спокійно, ¹³ і знищить статуї у Бефсамисі, що у землі Єгипетській, і капища богів єгипетських спалить вогнем.

Глава 43. [2] 4 Цар. 25, 23. [4] Єр. 22, 4. [6] 4 Цар. 25, 26. [7] Ос. 9, 3. Іс. 30, 4. [11] Єр. 15, 2. [12] Єз. 30, 13. Чис. 33, 4. Єр. 46, 25.

Глава 44↑

 Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос: ² так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, З за нечестя їх, яке вони робили, прогнів­ляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. ⁴ Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу». ⁵ Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. ⁶ І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині. ⁷ І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку, ⁸ прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі? ⁹ Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима? ¹⁰ Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за устава­ми Моїми, які Я дав вам і батькам вашим. ¹¹ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну­ проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї ¹² і візьму юдеїв, які залишилися, які поверну­ли лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою. ¹³ Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею, ¹⁴ і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повер­нутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають поверну­тися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти.

¹⁵ І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали: ¹⁶ слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; ¹⁷ але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. ¹⁸ А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому­ нестаток і гинемо від меча і голоду. ¹⁹ І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання? ²⁰ Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому: ²¹ чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце? ²² Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині. ²³ Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Гос­пода, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осяг­ла­ вас ця біда, як бачите нині. ²⁴ І ска­зав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській: ²⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо вико­ну­вати обітниці наші, які ми обіцяли,­ щоб кадити богині неба і вилива­ти їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші. ²⁶ За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!» ²⁷ Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і го­лоду, доки зовсім не знищаться. ²⁸ Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і ді­знаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх. ²⁹ І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам. ³⁰ Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Ваф­рія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його.

Глава 44. [1] Єр. 46, 14. Єз. 29, 14; 30, 14. [3] Вих. 23, 24. [4] Єр. 25, 4. [5] Єр. 7, 24; 11, 8. [6] Єр. 42, 18. [11] Ам. 9, 4. [12] Єр. 44, 27. Чис. 5, 21. [13] Єр. 24, 10; 29, 17; 42, 17. [14] Єр. 44, 11. [15] Єр. 7, 18. [16] Єр. 6, 16. [17] Втор. 29, 19. Єз. 20, 32. Єр. 7, 18. [18] 4 Цар. 6, 25, 33. [19] Соф. 1, 5. Єр. 7, 18. [22] Єр. 26, 6; 44, 12. [26] Єр. 44, 24. [27] Єр. 31, 28. Дан. 9, 14. [30] Єр. 21, 7; 22, 25. 2 Пар. 36, 17, 20.

Глава 45↑

 Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, ко­ли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: ² так го­ворить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух: З ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою». ⁴ Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю.­ ⁵ А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.

Глава 45. [1] Єр. 36, 4. [4] Єр. 24, 6. Ам. 9, 11. [5] Рим. 12, 16. Єр. 21, 9.

Глава 46↑

 Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі: ² про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетсько­го, яке було біля ріки Євфрату в Кар­хемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського. ³ Готуйте щити і списи, і вступайте у бій; ⁴ сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню. ⁵ Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах, — говорить Господь. ⁶ Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євф­рату, вони спіткнуться і впадуть. ⁷ Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його? ⁸ Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: «піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його». ⁹ Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх; ¹⁰ бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертвоприношення у землі північній, біля ріки Євфрату. ¹¹ Піди у Галаад і візь­ми бальзаму, діво, дочко Єгипту; да­ремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення. ¹² Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із силь­ним, і обоє разом упали.

¹³ Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходоносора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську: ¹⁴ сповіс­тіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі,­ і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: «ставай і готуйся, бо меч по­жирає околиці твої». ¹⁵ Чому силь­ний твій повалений? — Не встояв, тому що Господь погнав його. ¹⁶ Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: «вставай і повернемося до народу на­шого у рідну нашу землю від згуб­­­но­го меча». ¹⁷ А там кричать: «фа­раон,­ цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час». ¹⁸ Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кар­мил біля моря, так напевне прийде він. ¹⁹ Готуй собі потрібне для переселення, дочко — жителько Єгип­ту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя. ²⁰ Єги­­пет — прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде. ²¹ І найманці його серед нього, як вгодовані тельці, — і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх. ²² Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із соки­рами, як дроворуби; ²³ вирубають ліс його, — говорить Господь, — бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм. ²⁴ Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного. ²⁵ Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Ам­мо­на, який у Но, і фараона і Єгипет, і богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього; ²⁶ і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, ца­ря Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні, — говорить Господь. ²⁷ Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сíм’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його. ²⁸ Не бійся, рабе Мій Якове, — говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе.

Глава 46. [2] 2 Пар. 35, 20. Єр. 25, 19. [3] Єз. 23, 24. [4] Єр. 51, 11. [5] Єр. 47, 3. [9] Єз. 27, 10. [10] Іс. 2, 12. Єр. 25, 33. [11] Єр. 8, 22. [14] Єр. 44, 1. [18] 3 Цар. 18, 19. Ам. 9, 3. [21] Єр. 50, 31. [25] Єз. 30, 15. [27] Іс. 44, 2–4. Єр. 30, 10. [28] Бут. 26, 24. Іс. 27, 8; 41, 10.

Глава 47↑

 Слово Господа, яке було до про­рока Єремії про филистим­лян, перше ніж фараон уразив Газу. ² Так говорить Господь: ось, підніма­ються води з півночі і зробляться по­током, який наводнює, і потоплять землю й усе, що наповнює її, місто і тих, що живуть у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни. ³ Від гучного тупоту копит сильних коней його, від стукоту колісниць його, від звуку коліс його, батьки не оглянуться на дітей своїх, тому що руки у них опустяться­ ⁴ від того дня, який прийде знищити усіх филистимлян, відняти у Тира і Сидона усіх інших помічників, бо Господь розорить филистимлян, залишок острова Кафтора. ⁵ Оплішивіла Газа, гине Аскалон, залишок до­лини їх. ⁶ Доки будеш сікти, о, меч Господній! доки ти не заспокоїшся? повернися у піхви твої, перестань і заспокойся. ⁷ Але як тобі заспокоїтися, коли Господь дав повеління проти Аскалона і проти берега морського? туди Він спрямував його.

Глава 47. [1] Єз. 25, 15. [2] Одкр. 17, 15. [3] Одкр. 9, 9. [4] Ам. 1, 10. Бут. 10, 14. Втор. 2, 23.

Глава 48↑

 Про Моав так говорить Гос­подь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений. ² Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують про­ти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою. ³ Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике. ⁴ Знищений Моав; волання підняли діти його. ⁵ На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування. ⁶ Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі. ⁷ Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями. ⁸ І прийде спус­тошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь. ⁹ Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них. ¹⁰ Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови! ¹¹ Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався. ¹² Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його. ¹³ І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї. ¹⁴ Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»?­ ¹⁵ Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його. ¹⁶ Близька загибель Моава, і сильно поспі­шає біда його. ¹⁷ Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!» ¹⁸ Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жи­телько Дивона, бо спустошувач Мо­ава прийде до тебе і знищить укріплення твої. ¹⁹ Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?» ²⁰ Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав. ²¹ І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф, ²² і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм, ²³ і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон, ²⁴ і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі. ²⁵ Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь. ²⁶ Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням. ²⁷ Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою? ²⁸ Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру. ²⁹ Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування сер­ця його. ³⁰ Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять. ³¹ Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса. ³² Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград. ³³ Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піс­нями; крик битви буде, а не крик радости. ³⁴ Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть. ³⁵ Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його. ³⁶ Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули: ³⁷ у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище. ³⁸ На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Гос­подь. ³⁹ «Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навко­лишніх його, ⁴⁰ бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом. ⁴¹ Міс­та будуть узяті, й ук­ріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами. ⁴² І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа. ⁴³ Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моа­ва, — сказав Господь. ⁴⁴ Хто втече від жаху, впаде­ в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моа­ва, час відвідання їх, — говорить Гос­подь. ⁴⁵ Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних. ⁴⁶ Го­ре тобі, Моаве! загинув народ Хамо­са, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон. ⁴⁷ Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві.­

Глава 48. [1] Єз. 25, 8–9. [2] Єр. 11, 19. [5] Іс. 15, 5. [7] Єр. 5, 17; 49, 4. 3 Цар. 11, 7. [11] Соф. 1, 12. [13] 3 Цар. 12, 29. [18] Іс. 47, 1. [20] Іс. 16, 7. [24] Ам. 2, 2. Іс. 63, 1. [25] Плач. 2, 3. Єз. 30, 21. [27] Єр. 2, 26. [29] Іс. 16, 6. [32] Іс. 16, 8–9. [33] Іс. 16, 10. [34] Єр. 25, 25. Іс. 15, 4–6. [36] Іс. 16, 11. Плач. 1, 20. [37] Іс. 15, 2–3. Єз. 7, 18. [38] Єр. 22, 28; 51, 34. [40] Авв. 1, 8. Дан. 7, 4. Ос. 8, 1. [41] Єр. 30, 6. [43] Іс. 24, 17. [44] Ам. 5, 19. [45] Чис. 21, 28. [46] Чис. 21, 29. [47] Єр. 49, 39.

Глава 49↑

 Про синів Аммонових так говорить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його? ² Тому ось, настають дні, — говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь. ³ Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по горо́дах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми. ⁴ Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: «хто прийде до мене?» ⁵ Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, — говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися. ⁶ Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь.

⁷ Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх? ⁸ Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, — час відвідування Мого. ⁹ Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі,­ то вони украли б, скільки їм потрібно. ¹⁰ А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. ¹¹ Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене. ¹² Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти за­лишишся непокараним? Ні, не зали­шишся непокараним, але неодмінно­ будеш пити чашу. ¹³ Бо Мною кляну­ся, — говорить Господь, — що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями. ¹⁴ Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну.­ ¹⁵ Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми.­ ¹⁶ Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, — говорить Господь. ¹⁷ І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі вираз­ки його. ¹⁸ Як знищені Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому. ¹⁹ Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені? ²⁰ Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх. ²¹ Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря. ²² Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів.

²³ Про Дамаск. — Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. ²⁴ Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів. ²⁵ Як не вціліло місто слави, місто радости моєї? ²⁶ Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, — говорить Господь Саваоф. ²⁷ І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада.

²⁸ Про Кидар і про царства Асорські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу! ²⁹ Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: «жах звідусюди!» ³⁰ Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, — говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум. ³¹ Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні запорів немає у нього, живуть поодинці. ³² Верблюди їхні віддані будуть у здобич, і безліч стад їхніх — на розкрадання; і розсію їх по усіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і з усіх боків їх наведу на них загибель, — гово­рить Господь. ³³ І буде Асор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде жити там, і син людський не буде зупинятися у ньому.

³⁴ Слово Господа, яке було до Єремії пророка проти Елама, на початку­ царювання Седекії, царя Юдейського: ³⁵ так говорить Господь Саваоф: ось, Я скрушу лук Елама, головну силу їх. ³⁶ І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох країв неба і розвію їх по усіх цих вітрах, і не буде народу, до якого не прийшли б вигнані еламити. ³⁷ Й уражу еламитян страхом перед ворогами їх і перед тими, що шукають душí їх; і наведу на них біду, гнів Мій, — говорить Господь, — і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. ³⁸ І поставлю престіл Мій у Еламі, і знищу там царя і князів, — говорить Господь. ³⁹ Але в останні дні поверну полон Елама, — говорить Господь.

Глава 49. [1] Єз. 25, 2–3. [2] Ам. 1, 14. [3] Нав. 8, 2. [4] Єр. 21, 13. [6] Єр 33, 7. [7] Єз. 25, 12. Іс. 29, 14. Авд. 1, 8. [8] Єр. 49, 30; 50, 31. [9] Авд. 1, 5. [12] Єр. 25, 15, 28–29. 1 Пет. 4, 17. [13] Єр. 18, 16. [14] Авд. 1, 1. [15] Авд. 1, 2. [16] Єр. 51, 55. Ам. 9, 3. [17] Єр. 50, 13. [18] Бут. 19, 25. Іс. 13, 19–20. Єр. 50, 40. [19] Єр. 50, 44. Іов. 41, 1. [21] Єр. 50, 46. [22] Єр. 48, 40. [23] Іс. 17, 1; 36, 19. Ам. 1, 3. [24] Єр. 4, 31. [26] Єр. 50, 30. [27] Ам. 1, 4. [28] Єр. 2, 10. Іс. 21, 16. [32] Єз. 5, 10. [34] Єр. 25, 25. [35] Іс. 22, 6. [39] Єр. 48, 47.

Глава 50↑

 Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка: ² сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: «Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені». ³ Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть. ⁴ У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого. ⁵ Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: «йдіть і приєднайтеся до Господа союзом віч­ним, який не забудеться». ⁶ Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою. ⁷ Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноб­лювачі їх говорили: «ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, на­дією батьків їхніх». ⁸ Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець. ⁹ Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих на­родів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно. ¹⁰ І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь. ¹¹ Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні. ¹² У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих на­родів — пустеля, суха земля і степ. ¹³ Від гніву Господа вона зробиться без­люд­ною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через ­Вавилон, здивується і посвистить, див­лячись на усі виразки його. ¹⁴ Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що на­тя­гують лук, стріляйте у нього, не шко­дуйте стріл, бо він згрішив проти Господа. ¹⁵ Зді­йміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це — відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним. ¹⁶ Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен по­вернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою. ¹⁷ Ізраїль — розсіяне стадо; леви розігнали його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходоносор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив. ¹⁸ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського. ¹⁹ І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Гала­аді.­ ²⁰ У ті дні й у той час, — говорить Гос­подь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих. ²¹ Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі. ²² Шум бит­ви на землі і велике руйнування! ²³ Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами! ²⁴ Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа. ²⁵ Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській. ²⁶ Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося. ²⁷ Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх. ²⁸ Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його. ²⁹ Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його; як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого. ³⁰ За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день, — говорить Господь. ³¹ Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого. ³² І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його.

³³ Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх. ³⁴ Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона. ³⁵ Меч на халдеїв, — говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його; ³⁶ меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться; ³⁷ меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені; ³⁸ засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ. ³⁹ І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів. ⁴⁰ Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися. ⁴¹ Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі; ⁴² тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на конях, вишикувалися як одна лю­ди­­на, щоб битися з тобою, дочко Ва­ви­лона. ⁴³ Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опус­тилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів. ⁴⁴ Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пас­тир протистане Мені? ⁴⁵ Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними. ⁴⁶ Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами.

Глава 50. [1] Іс. 13, 1; 14, 4. [2] Іс. 46, 1. [3] Єр. 4, 25; 9, 10. [4] Іс. 55, 6. Ос. 3, 5; 6, 1. [6] Єр. 2, 8; 10, 21. Єз. 34, 1–13. [8] Іс. 48, 20. Єр. 51, 6. Одкр. 18, 4. [11] Єз. 34, 18, 21. [13] Єр. 18, 16; 49, 17. [15] Втор. 32, 35. Рим. 12, 19. [17] 4 Цар. 15, 19; 16, 7; 17, 3. [18] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. [19] 3 Цар. 18, 19. Втор. 32, 14. [20] Єр. 31, 34; 33, 8. Дан. 9, 24. [23] Іс. 13, 19; 14, 4. Одкр. 18, 17. [25] Втор. 32, 34. Іс. 13, 5. Рим. 2, 5. [27] Єр. 46, 21. 4 Цар. 25, 9. [29] Одкр. 17, 16; 18, 6. [30] Єр. 49, 26. [31] Єр. 46, 10. Одкр. 18, 8. [32] Єр. 11, 16. [37] Єр. 51, 30. [39] Іс. 13, 21. Одкр. 18, 2. [40] Бут. 19, 25. Єр. 49, 18. [41] Єр. 6, 22. Мих. 5, 5. [43] Дан. 5, 5–6. [44] Єр. 49, 19. Іов. 41, 1. [45] Єр. 49, 20, 29. [46] Єр. 49, 21; 51, 29. Одкр. 18, 15.

Глава 51↑

 Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. ² І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. ³ Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. ⁴ Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її. ⁵ Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Сава­офа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим. ⁶ Біжіть із середовища Вавилона і спасайте ко­жен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату. ⁷ Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. ⁸ Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть баль­заму для рани його: можливо, він зцілиться. ⁹ Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і пі­демо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і підняв­ся до хмар. ¹⁰ Господь вивів на світ­ло правду нашу; підемо і звіс­тимо на Сионі діло Господа Бога нашого. ¹¹ Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідій­ських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити­ його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. ¹² Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. ¹³ О, ти, що живеш біля вод ве­ликих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй. ¹⁴ Господь Саваоф поклявся Са­­мим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. ¹⁵ Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. ¹⁶ За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від кра­їв землі, творить блискавки серед до­щу і виводить вітер зі сховищ Своїх.­ ¹⁷ Без­­­умствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу. ¹⁸ Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. ¹⁹ Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф. ²⁰ Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розо­ряв царства; ²¹ тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її; ²² тобою уражав­ чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; ²³ і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. ²⁴ І воздам Ва­ви­лону і усім жителям Халдеї­ за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Гос­подь. ²⁵ Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Гос­подь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою. ²⁶ І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь. ²⁷ Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. ²⁸ Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй. ²⁹ Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів. ³⁰ Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. ³¹ Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, ³² і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. ³³ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. ³⁴ Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав­ мене. ³⁵ Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Хал­деї, — скаже Єрусалим. ³⁶ Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. ³⁷ І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. ³⁸ Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. ³⁹ Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь. ⁴⁰ Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. ⁴¹ Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! ⁴² Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю­ хвиль його. ⁴³ Міста його стали по­рож­німи, землею сухою, степом, зем­лею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. ⁴⁴ І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть. ⁴⁵ Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. ⁴⁶ Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. ⁴⁷ Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся зем­ля­ його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього. ⁴⁸ І будуть торжествувати над Ва­вилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. ⁴⁹ Як Вавилон пова­лював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть по­валені уражені всієї країни. ⁵⁰ Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. ⁵¹ Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. ⁵² За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені. ⁵³ Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Гос­подь. ⁵⁴ Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської, ⁵⁵ бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. ⁵⁶ Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. ⁵⁷ І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його. ⁵⁸ Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.

⁵⁹ Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. ⁶⁰ Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон. ⁶¹ І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, ⁶² і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею». ⁶³ І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, ⁶⁴ і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.

Глава 51. [1] Іс. 13, 1. Єр. 4, 11. [2] Іс. 27, 12. [5] Ін. 14, 18. [6] Єр. 50, 8. [7] Єр. 25, 27. [8] Іс. 21, 9. Одкр. 14, 8; 18, 2, 10. [9] Одкр. 16, 19; 18, 5. [10] Мих. 7, 9. [11] Єр. 46, 4; 50, 28. Іс. 13, 17. [13] Одкр. 17, 2. [14] Ам. 6, 8. [15] Бут. 1, 6. Єр. 10, 12. [16] Пс. 134, 7. [17] Єр. 10, 14. Іс. 44, 9. [19] Єр. 10, 16. [20] Єр. 50, 23. [24] Єр. 30, 16; 50, 29. 2 Сол. 1, 6. [25] Іов. 9, 5. Одкр. 8, 8. [27] Єр. 6, 4. Бут. 8, 4. Іс. 37, 38. [30] Єр. 50, 37. [32] Єр. 50, 38. [33] Мих. 4, 12. Одкр. 14, 15. [37] Єр. 50, 13. Одкр. 18, 2. [38] Іс. 5, 29. [39] Іс. 29, 10. [41] Єр. 25, 26. [42] Іс. 8, 7. Єз. 26, 3. [45] Єр. 51, 6. [48] Одкр. 18, 20. [52] Єз. 26, 15. [53] Пс. 138, 8. Ам. 9, 2. Авд. 1, 4. [56] Втор. 32, 35. Рим. 12, 19. Євр. 10, 30. [58] Іс. 2, 15. [60] Єр. 36, 7. [64] Одкр. 18, 21.

Глава 52↑

 Седекія був двадцяти одного року, коли почав царювати, і царював у Єрусалимі одинадцять років; ім’я матері його — Хамуталь, дочка Єремії з Ливни. ² І він робив лихе в очах Господа, усе те, що робив Іоаким; ³ тому гнів Господа був над Єрусалимом та Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відійшов від царя Вавилонського. ⁴ І було, у дев’ятий рік його царювання, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, сам і все військо його, до Єрусалима, і обложили його, і збудували навколо нього насип. ⁵ І знаходилося місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. ⁶ У четвертому місяці, у дев’ятий день місяця, голод у місті посилився, і не було хліба у народу землі. ⁷ Зроблений був пролам у місто, і побігли усі військові, і вийшли з міста вночі воротами, що знаходяться між двома стінами, біля царського саду, і пішли дорогою степу; халдеї ж були навколо міста. ⁸ Військо халдейське погналося за царем, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. ⁹ І взяли царя, і привели його до царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив над ним суд. ¹⁰ І заколов цар Вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейсь­ких заколов у Ривлі. ¹¹ А Седекії ви­колов очі і повелів закувати його мідними ланцюгами; і відвів його цар Вавилонський у Вавилон і посадив його у дім сторо́жі до дня смер­ти його.

¹² У п’ятий місяць, у десятий день місяця, — це був дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилонського, — прийшов Навузардан, начальник охоронців, який стояв перед царем Вавилонським, у Єрусалим ¹³ і спалив дім Господній, і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем. ¹⁴ І все військо халдейське, яке було з начальником охоронців, зруйнувало усі стіни навколо Єрусалима. ¹⁵ Бідних з народу та інший народ, який залишався у місті, і перебіжчиків, які перейшли до царя Вавилонського, і взагалі залишок простого наро­ду Навузардан, начальник охорон­ців, виселив. ¹⁶ Тільки трохи з бідного народу землі Навузардан, начальник охоронців, залишив для виноградників і землеробства. ¹⁷ І стовпи мід­ні, які були у домі Господньому, і підстави, і мідне море, що в домі Господньому, зламали халдеї й віднесли усю мідь їх у Вавилон. ¹⁸ І та­зи, і лопатки, і ножі, і чаші, і ложки, і всі мідні сосуди, які вживалися при богослужінні, взяли; ¹⁹ і блюда, і щипці, і чаші, і казани, і лампади, і фіміамники, і кру́жки, що було золоте — золоте, і що було срібне — срібне, узяв начальник охоронців; ²⁰ також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, що служили підставами, які цар Соломон зробив у домі Господньому, — міді в усіх цих речах неможливо було зважити.­ ²¹ Стовпи ці були кожен стовп у вісімнадцять ліктів висоти, і шнурок у дванадцять ліктів обіймав його, а товщина стінок його, всередині порожнього, у чотири пальці. ²² І вінець на ньому мідний, а висота вінця п’ять ліктів; і сітка і гранатові яблука навколо були усі мідні; те саме і на іншому стовпі з гранатовими яблуками. ²³ Гранатових яблук було по усіх боках дев’яносто шість; усіх яблук навколо сітки сто. ²⁴ Начальник охоронців узяв також Сераію первосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу. ²⁵ І з міста узяв одного євнуха, який був начальником над військовими людьми, і сім чоловік, які стояли перед лицем царя, які знаходилися у місті, і головного писаря у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу країни, знайдених у місті. ²⁶ І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського у Ривлу. ²⁷ І уразив їх цар Вавилонський і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф; і виселений був Іуда із землі своєї. ²⁸ Ось народ, який виселив Навуходоносор: у сьомий рік три тисячі двадцять три юдеї; ²⁹ у вісімнадцятий рік Навуходоносора з Єрусалима виселено вісімсот тридцять дві душі; ³⁰ у двадцять третій рік Навуходоносора Навузардан, начальник охоронців, виселив юдеїв сімсот сорок п’ять душ: усього чотири тисячі шістсот душ.

³¹ У тридцять сьомий рік після переселення Іоакима*, царя Юдейсь­кого, у дванадцятий місяць, у двад­цять п’ятий день місяця, Евильмеро­дах, цар Вавилонський, у перший рік царювання свого, підніс Іоакима, царя Юдейського, і вивів його із в’яз­ничного дому. ³² І розмовляв з ним дружньо, і поставив престіл його ви­ще престолу царів, які були у нього у Вавилоні; ³³ і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди у нього обідав­ у всі дні життя свого. ³⁴ Й утримання його, утримання постійне, видавалося йому від царя з дня у день до дня смерти його, у всі дні життя його.

* Ієхонії.

Глава 52. [1] 4 Цар. 24, 18. 2 Пар. 36, 11. [3] 4 Цар. 24, 20. [4] 4 Цар. 25, 1. Єр. 39, 1. [6] 4 Цар. 25, 3. [8] 4 Цар. 25, 5. Плач. 4, 19– 20. [9] 4 Цар. 25, 6. [10] Єр. 39, 6. [11] 4 Цар. 25, 7. Єз. 12, 13; 17, 16. [12] 4 Цар. 25, 8. [13] 4 Цар. 25, 9. Єр. 39, 8. [16] 4 Цар. 25, 12. [17] 2 Пар. 3, 15. Єр. 27, 19. [18] 4 Цар. 25, 14. [19] 4 Цар. 25, 15. [20] 3 Цар. 7, 23. [21] 3 Цар. 7, 15. 4 Цар. 25, 17. [24] 4 Цар. 25, 18. [27] 4 Цар. 25, 21. [30] 1 Езд. 2, 64. [31] 4 Цар. 25, 27.

Опубліковано: 02.09.2013; востаннє змінено: 12.02.2014.