«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 

Глава 1↑

У третій рік царювання Іоаки­ма, царя Юдейського, прийшов На­вуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. ² І віддав Господь у руки його Іоакима, ца­ря­ Юдейського, і частину сосудів ­до­му Божого, і він відправив їх у зем­лю Сен­­наар, у дім бога свого, і вніс ці со­­суди у скарбницю бога свого. ³ І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князів­ського, привів ⁴ отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чер­тогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. ⁵ І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких во­ни повинні були стати перед царем. ⁶ Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. ⁷ І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. ⁸ Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому. ⁹ Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів; ¹⁰ і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. ¹¹ Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: ¹² зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; ¹³ і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш. ¹⁴ Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. ¹⁵ Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися кра­сивішими, і тілом вони були пов­ніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. ¹⁶ Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. ¹⁷ І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. ¹⁸ Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору. ¹⁹ І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ана­нії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. ²⁰ І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його. ²¹ І був там Даниїл до першого року царя Кира.

Глава 1. [1] 4 Цар. 24, 10. 2 Пар. 36, 5. [2] 2 Пар. 36, 6–7. [3] 4 Цар. 20, 18. Іс. 39, 7. [4] Іс. 39, 7. [5] 4 Цар. 25, 30. [7] Дан. 5, 12. [8] Лев. 11, 4. Тов. 1, 11. Юдиф. 12, 2. [9] Притч. 16, 7. [17] Бут. 40, 12–13; 41, 28–29. [19] Єз. 28, 3. [20] Єз. 28, 3. Дан. 5, 11. [21] Дан. 6, 28.

Глава 2↑

У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. ² І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем. ³ І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон. ⁴ І сказали халдеї цареві по-ара­мейськи: царю! повіки живи! ска­жи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. ⁵ Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шмат­ки будете порубані, і доми ваші обер­нуться на руїни. ⁶ Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. ⁷ Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. ⁸ Відповів цар і сказав: точно­ знаю, що ви хочете виграти час, то­му що бачите, що слово відступило від мене. ⁹ Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один на­мір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я ді­знаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. ¹⁰ Халдеї відповіли царю і сказали: немає на зем­лі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, вели­кий і могутній, не вимагав подібного­ ні від якого тайновідця, ворож­бита і халдея. ¹¹ Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю. ¹² Розлю­тився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.

¹³ Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх. ¹⁴ Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; ¹⁵ і запитав Ариоха, сильного при царі: «чо­му таке грізне повеління від ца­ря?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові. ¹⁶ І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він пред­­ставить цареві тлумачення сну. ¹⁷ Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм, ¹⁸ щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. ¹⁹ І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного. ²⁰ І сказав Да­ни­їл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього муд­рість і сила; ²¹ він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; ²² Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло жи­ве з Ним. ²³ Славлю і величаю Те­бе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив ме­ні те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя. ²⁴ Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, яко­­му цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну. ²⁵ Тоді Ариох не­гайно привів Даниї­ла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. ²⁶ Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і зна­чення його?

²⁷ Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. ²⁸ Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі: ²⁹ ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. ³⁰ А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. ³¹ Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. ³² У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні, ³³ гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. ³⁴ Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. ³⁵ Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і на­повнив усю землю. ³⁶ Ось сон! Скажемо перед царем і значення його. ³⁷ Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, ³⁸ і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова! ³⁹ Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. ⁴⁰ А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. ⁴¹ А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. ⁴² І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. ⁴³ А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються че­рез сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. ⁴⁴ І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства,­ а саме буде стояти вічно, ⁴⁵ оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! ⁴⁶ Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. ⁴⁷ І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! ⁴⁸ Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато­ великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма муд­­­рецями вавилонськими. ⁴⁹ Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.

Глава 2. [2] Дан. 4, 3. [4] Дан. 3, 9; 5, 10; 6, 6. [6] Дан. 5, 7. [10] Бут 41, 8. [18] Пс. 144, 19. [19] Іоїл. 2, 28. [20] Пс. 112, 2. [21] 1 Цар. 2, 7–8. Притч. 8, 14. Дан. 4, 14. [22] 1 Кор. 4, 5. Євр. 4, 13. 1 Тим. 6, 16. [26] Дан. 1, 17. [29] Ам. 3, 7. [30] Дан. 5, 12. [34] Мф. 21, 44. Лк. 20, 18. [35] Пс. 1, 4. Лк. 20, 17–18. Еф. 4, 10. [37] Дан. 5, 18. [38] Єр. 27, 6; 28, 14. Іс. 13, 19. [43] Дан. 11, 17. [44] Дан. 4, 31; 6, 26; 7, 14. Мих. 4, 7. Лк. 1, 33. [46] Діян. 14, 13. [47] Дан. 4, 6.

Глава 3↑

Цар Навуходоносор зробив зо­­лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в облас­ті­­ Вавилонській. ² І послав цар На­вухо­доносор зібрати сатрапів, на­міс­ни­ків, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних прави­телів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив­ цар Навуходоносор. ³ І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор. ⁴ Тоді глашатай голосно виклик­нув: оголошується вам, народи, племена і мови: ⁵ у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. ⁶ А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем. ⁷ Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.

⁸ У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв. ⁹ Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи! ¹⁰ Ти, ца­рю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопіл­ки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; ¹¹ а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. ¹² Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. ¹³ Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми­саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. ¹⁴ Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся? ¹⁵ Від­нині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, ців­ниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? ¹⁶ І відповіли­ Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це. ¹⁷ Бог наш, Якому ми служимо, силь­ний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. ¹⁸ Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося. ¹⁹ Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, ²⁰ і найсильні­шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Ав­де­на­го і кинути їх у піч, розжарену вогнем. ²¹ Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. ²² І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. ²³ А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [²⁴ *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благослов­ляючи Господа. ²⁵ І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:

²⁶ «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. ²⁷ Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні. ²⁸ Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. ²⁹ Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. ³⁰ Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було. ³¹ І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. ³² І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. ³³ І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. ³⁴ Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. ³⁵ Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, ³⁶ яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі мо­ря. ³⁷ Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші, ³⁸ і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. ³⁹ Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті. ⁴⁰ Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Те­бе. ⁴¹ І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. ⁴² Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї ⁴³ і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи, ⁴⁴ і нехай посоромляться всі, що роб­лять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і си­ла їх нехай скрушиться, ⁴⁵ і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».

⁴⁶ А тим часом слуги царя, які вки­нули їх, не переставали розпалювати­ піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, ⁴⁷ і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів ⁴⁸ і вири­ва­­­лося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. ⁴⁹ Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза­рією і тими, що були з ним, ⁵⁰ і ви­ки­нув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх. ⁵¹ Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:

⁵² «Благословенний Ти, Господи Бо­же отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благосло­венне ім’я слави Твоєї, святе і пре­хваль­не, що підноситься повіки. ⁵³ Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преслав­ний повіки. ⁵⁴ Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки. ⁵⁵ Благословенний Ти на престолі слави царства Твого,­ і прехвальний і препрославлений повіки. ⁵⁶ Благословенний Ти на твер­ді небесній, і прехвальний і препро­славлений повіки. ⁵⁷ Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁵⁸ Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁵⁹ Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁰ Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶¹ Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶² Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁶³ Благослов­ляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁴ Бла­гословляйте, усякий дощ і ро­са, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁵ Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁶ Благослов­ляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁷ Благословляйте, холод і спека, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁸ Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і про­славляйте Його повіки. ⁶⁹ Благослов­ляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁰ Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷¹ Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷² Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷³ Благослов­ляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁴ Нехай благословляє земля Гос­пода, нехай оспівує і прославляє Його повіки. ⁷⁵ Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁶ Благослов­ляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. ⁷⁷ Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁸ Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁷⁹ Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸⁰ Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁸¹ Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸² Благословляйте, сини людські, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸³ Благословляй, Ізраїлю, Гос­пода, оспівуй і прослав­ляй Його повіки. ⁸⁴ Благословляйте, священики Господні, Гос­пода, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.­ ⁸⁵ Благослов­ляйте, раби Гос­подні, Господа, ос­півуйте і прославляйте Його повіки. ⁸⁶ Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁸⁷ Благословляйте,­ праведні і сми­ренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його по­віки. ⁸⁸ Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із сере­довища вогню визволив нас. ⁸⁹ Слав­те Господа, бо Він благий, бо повік милість Його. ⁹⁰ Благословляйте усі, хто ша­нує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]

⁹¹ Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і по­спішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, ца­рю! ⁹² На це він сказав: ось, я бачу чо­­­­тирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого. ⁹³ Тоді підійшов Навухо­доносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Ми­саху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. ⁹⁴ І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад­ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. ⁹⁵ Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого! ⁹⁶ І від мене дається повеління, щоб з усяко­го народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шмат­ки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. ⁹⁷ Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].

⁹⁸ Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! ⁹⁹ Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам. ¹⁰⁰ Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царст­во­ вічне, і володіння Його — у роди і роди.

* Стихи з 24-го по 91-й перекладені з грець­кої, тому що в єврейському тексті їх немає.

Глава 3. [1] Рим. 1, 23. [5] Мф. 4, 9. Діян. 19, 28. [9] Дан. 2, 4; 5, 10. [10] Дан. 6, 12. [12] Дан. 2, 48. [15] Вих. 5, 2. 4 Цар. 18, 35. Мф. 27, 43. [16] Діян. 20, 24. [17] Пс. 65, 12; 85, 13. [18] Вих. 20, 5; 23, 24. Діян. 5, 29. [92] Дан. 7, 13. Мф. 27, 54. [93] Дан. 6, 20. [94] Іс. 43, 2. Євр. 11, 34. [95] Пс. 33, 8; 90, 11. Дан. 6, 22. [96] 1 Езд. 6, 11. Єр. 10, 10. Дан. 6, 27. [100] Дан. 7, 14.

Глава 4↑

Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх. ² Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. ³ І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну. ⁴ Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його. ⁵ Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал­тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. ⁶ Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ні­­яка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. ⁷ Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе. ⁸ Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі. ⁹ Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася­ усяка плоть. ¹⁰ І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий. ¹¹ Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; ¹² але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. ¹³ Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і про­йдуть над ним сім часів. ¹⁴ Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевиш­ній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє­ над ним приниженого між людьми». ¹⁵ Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.

¹⁶ Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його! ¹⁷ Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, ¹⁸ на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, ¹⁹ це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі. ²⁰ А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тіль­ки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», — ²¹ то ось значення цього,­ царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя: ²² тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевиш­ній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. ²³ А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. ²⁴ Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої прав­дою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. ²⁵ Усе це збулося над царем Навуходоносором.

²⁶ Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Ва­­вилоні, ²⁷ цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі! ²⁸ Ще слова­ ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! ²⁹ І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з поль­овими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!» ³⁰ Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волос­ся­ у нього виросло як у лева, і нігті у ньо­го — як у птаха. ³¹ Піс­ля закінчен­ня ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повер­нув­ся до мене; і благословив я Всевиш­­нь­ого, звеличив і прославив Вічного,­ Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди. ³² І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: «що Ти зробив?» ³³ У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. ³⁴ Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.­

Глава 4. [2] Дан. 2, 1. [5] Єз. 28, 3. [6] Дан. 2, 47. [7] Єз. 31, 3. [9] Єз. 31, 6. [10] Пс. 33, 8; 90, 11. [11] Єр. 8, 13. [12] Іов. 14, 7. [14] Пс. 112, 7–8. [15] Дан. 1, 17; 6, 3. [17] Єз. 31, 3. Пс. 36, 35. [19] Дан. 2, 38; 5, 18. [22] Дан. 5, 21. [24] Сир. 3, 1. [27] Дан. 5, 20. [28] Діян. 12, 23. Єз. 31, 11–12. [29] Дан. 4, 22; 5, 21. [30] Дан. 5, 21. [31] Дан. 2, 44; 7, 14. [32] Іов. 9, 12. [34] Пс. 110, 7.

Глава 5↑

Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино. ² Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його. ³ Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. ⁴ Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних. ⁵ У ту саму годину вийшли пальці руки люд­­ської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала. ⁶ Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне. ⁷ Сильно за­кричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав­ говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і зо­лотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. ⁸ І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. ⁹ Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися. ¹⁰ Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бен­кету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого! ¹¹ Є в царстві твоєму муж, в якому­ дух святого Бога; у дні батька твого ви­­явлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар, ¹² тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний по­яснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення. ¹³ Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї? ¹⁴ Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. ¹⁵ Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього. ¹⁶ А про тебе я чув, що ти можеш по­яснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. ¹⁷ Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.

¹⁸ Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору цар­­ство, велич, честь і славу. ¹⁹ Перед ве­личчю, яку Він дав йому, всі на­ро­ди,­ племена і мови тремтіли і стра­шилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хо­тів, підносив, і кого хотів, принижував. ²⁰ Але коли серце його загор­дилося і дух його озлобився до зух­валости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, ²¹ і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося­ до звіриного, і жив він з дикими ос­лами; годували його травою, як во­ла, і тіло його зрошувалося небесною­ росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевиш­ній Бог і поставляє над ним, кого хо­че. ²² І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це, ²³ але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розу­міють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не про­славив. ²⁴ За це і послана від Ньо­го кисть руки, і накреслено це писання.­ ²⁵ І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. ²⁶ Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство­ твоє і поклав кінець йому; ²⁷ текел — ти зва­жений на терезах і знайдений дуже легким; ²⁸ перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам.

²⁹ Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві. ³⁰ У ту ж саму ніч Вал­тасар, цар Халдейський, був убитий, ³¹ і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.

Глава 5. [2] 4 Цар. 24, 13. [5] Єз. 8, 3. [7] Дан. 5, 16. [8] Дан. 2, 2, 6. [10] Дан. 2, 4. [11] Дан. 4, 5. [12] Дан. 1, 7; 2, 30. [13] Дан. 1, 6. [18] Дан. 2, 37. [19] Дан. 11, 3. [20] Єз. 28, 2. Дан. 4, 27. Діян. 12, 23. [21] Дан. 4, 22, 30. [23] Пс. 103, 29; 134, 15– 16. Єр. 10, 23. [27] Одкр. 3, 16. [29] Іс. 22, 21. [31] Іс. 13, 17.

Глава 6↑

Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, ² а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. ³ Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. ⁴ Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. ⁵ І ці люди сказали: не зна­йти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. ⁶ Тоді ці князі і сат­рапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! ⁷ Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. ⁸ Отже, за­твердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. ⁹ Цар Да­рій підписав указ і це повеління. ¹⁰ Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі­ на день схиляв коліна, і молився сво­єму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. ¹¹ Тоді ці лю­ди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, ¹² потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. ¹³ Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. ¹⁴ Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму вря­­тувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено­ намагався визволити його. ¹⁵ Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. ¹⁶ Тоді цар повелів, і привели Даниї­ла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! ¹⁷ І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. ¹⁸ Потім цар пішов у свій па­лац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. ¹⁹ Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, ²⁰ і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? ²¹ Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! ²² Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. ²³ Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. ²⁴ І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.

²⁵ Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться! ²⁶ Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. ²⁷ Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів». ²⁸ І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.

­Глава 6. [3] Сир. 11, 1. [4] 1 Кор. 4, 2. Тит. 2, 8. [5] Мк. 14, 55. Діян. 4, 14. [8] Есф. 1, 19; 8, 8. [10] 3 Цар. 8, 48. Пс. 54, 18. [17] Мф. 27, 66. [20] Дан. 3, 93. Єр. 10, 10. Мф. 27, 43. [22] 1 Мак. 2, 60. [23] Пс. 36, 40; 90, 14. Євр. 11, 33. [24] Притч. 26, 27; 28, 10. [26] Пс. 9, 37. Дан. 2, 44. [27] Дан. 3, 50; 6, 22. Іс. 63, 9. [28] Дан. 1, 21.

Глава 7↑

У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи. ² Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чоти­ри вітри небесних боролися на вели­кому морі, ³ і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на од­ного. ⁴ Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вир­вані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на но­ги, як людина, і серце людське дане йому. ⁵ І ось ще звір, другий, схожий­ на ведмедя, стояв з одного бо­­ку, і три ікла у роті у нього, між зу­бами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!» ⁶ Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. ⁷ Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього. ⁸ Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі люд­ські, і вуста, які говорять зарозуміло. ⁹ Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. ¹⁰ Вогненна ріка виходила і проходи­ла перед Ним; тисячі тисяч служили­ Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.­ ¹¹ Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спален­ня вогню. ¹² Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на тер­мін. ¹³ Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями­ і підведений був до Нього. ¹⁴ І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. ¹⁵ Затрем­тів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння­ голови моєї збенте­жили мене. ¹⁶ Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: ¹⁷ «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. ¹⁸ Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків». ¹⁹ Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а за­­лишки топтав ногами, ²⁰ і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. ²¹ Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і перебо­рював їх, ²² доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством­ оволоділи святі. ²³ Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топта­ти і скрушати її. ²⁴ А десять рогів оз­начають, що з цьо­го царства постануть десять царів, і після них по­стане інший, відмінний від поперед­ніх, і принизить трьох ца­рів, ²⁵ і про­ти Всевишнього буде говорити слова і при­гнічувати святих­ Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу. ²⁶ Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищу­вати до кінця. ²⁷ Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. ²⁸ Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.

Глава 7. [4] Притч. 30, 30. Єр. 48, 40. Єз. 17, 3. [7] Дан. 7, 19. Іс. 28, 3. Одкр. 13, 1. [8] Дан. 8, 9. Одкр. 13, 5. [9] Одкр. 4, 2. Дан. 7, 22. Іс. 6, 1. [10] Одкр. 5, 11; 20, 12. [11] Одкр. 13, 5; 19, 20; 20, 10. [12] Дан. 2, 21. [13] Мф. 24, 30. Ін. 3, 13. Одкр. I, 13. [14] Дан. 2, 44; 4, 31. Мих. 4, 7. Лк. 1, 33. [16] Дан. 5, 7. [18] Дан. 7, 27. Одкр. 7, 12; II, 15. [19] Дан. 7, 7. [20] Одкр. 17, 12, 16. [21] Одкр. 11, 7. [22] Дан. 7, 9. Мф. 25, 24. Діян. 3, 20. [24] Одкр. 12, 3; 17, 12. [25] Дан. 11, 36. Одкр. 12, 14. [26] 1 Кор. 15, 24. [27] Лк. 1, 33.

Глава 8↑

У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Дани­їлові, видіння після того, яке явило­ся мені раніше. ² І бачив я у видін­ні,­ і коли бачив, я був у Сузах, престоль­ному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая. ³ Звів я очі мої і побачив:­ ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. ⁴ Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався. ⁵ Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. ⁶ Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. ⁷ І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього. ⁸ Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, поверне­ні на чотири вітри небесних. ⁹ Від од­ного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,­ ¹⁰ і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїн­ства і зірок, і потоптав їх, ¹¹ і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його. ¹² І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. ¹³ І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство бу­дуть потоптані?» ¹⁴ І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься». ¹⁵ І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала пе­реді мною начебто подоба чоловіка. ¹⁶ І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!» ¹⁷ І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнув­ся й упав на лице моє; і сказав він ме­­ні: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!» ¹⁸ І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, ¹⁹ і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. ²⁰ Баран, якого ти бачив­ із двома рогами, це царі мідійський і перський. ²¹ А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; ²² він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства по­стануть з цього народу, але не з його силою. ²³ Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві; ²⁴ і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, ²⁵ і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою. ²⁶ Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів».

²⁷ І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його.

Глава 8. [1] Дан. 7, 1. [2] Есф. 1, 2. [4] Дан. 11, 36. [8] Дан. 8, 22; 11, 4. [9] Дан. 7, 8. [10] Іс. 14, 12. [11] 1 Мак. 1, 47. [12] Дан. 11, 31. Євр. 10, 11. [15] Дан. 7, 9. [16] Дан. 9, 21. [17] 1 Пет. 4, 7. [18] Дан. 10, 9. Одкр. 1, 17. [19] 1 Кор. 15, 52. [20] Дан. 8, 3. [22] Дан. 8, 8; 11, 4. [23] Дан. 8, 12. Втор. 28, 50. [24] Дан. 8, 10. 1 Мак. 1, 19, 23. [25] 1 Мак. 1, 31. [26] Дан. 12, 9. Одкр. 22, 10.

Глава 9↑

У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, ² у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. ³ І повернув я лице моє до Господа Бога з молит­вою і благанням, у посту і веретищі і попелі. ⁴ І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Мо­лю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! ⁵ Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; ⁶ і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому на­роду країни. ⁷ У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. ⁸ Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. ⁹ А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього ¹⁰ і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. ¹¹ І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. ¹² І Він виконав­ слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навів­ши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. ¹³ Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Госпо­да Бога нашого, щоб нам навернути­ся від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою. ¹⁴ Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. ¹⁵ І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. ¹⁶ Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. ¹⁷ І нині по­чуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи. ¹⁸ Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. ¹⁹ Господи! почуй; Господи! прос­ти; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму». ²⁰ І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого; ²¹ коли я ще продовжував­ молитву, муж Гавриїл, якого я ба­чив­ раніше у видінні, швидко приле­тівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви ²² і напо­умляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. ²³ На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. ²⁴ Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. ²⁵ Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Хрис­та Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. ²⁶ І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення. ²⁷ Й утвер­дить завіт для багатьох одна седмина,­ а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі свя­тилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».

Глава 9. [1] Агг. 1, 1. Дан. 5, 31. [2] 1 Езд. 1, 1. 2 Пар. 36, 22. Єр. 25, 12; 29, 10. [4] Вих. 20, 6. Втор. 7, 9. Неєм. 1, 5; 9, 32. [5] Пс. 105, 6. Вар. 1, 17; 2, 12. [6] Єр. 44, 16. [7] Пс. 144, 17. Єр. 9, 24. Вар. 1, 15. [8] Неєм. 9, 34. Єр. 2, 26; 3, 25. [9] Пс. 129, 4. Лк. 1, 72. [10] 2 Пар. 36, 15. Соф. 3, 2. [11] Втор. 28, 15. Плач. 2, 17. Вар. 1, 20. Мал. 2, 2. [12] Вар. 2, I. [14] Пс. 144, 17. [15] Вих. 12, 41. Вар. 2, II. [16] Вар. 2, 13. [18] Вар. 2, 17. [21] Дан. 8, 16. [23] 1 Езд. 6, 14. Дан. 10, 12. [24] Єр. 23, 5. Єз. 37, 25. [25] 1 Езд. 6, 14. Лк. 7, 19. [26] Іс. 53, 8. Мф. 24, 2. Дан. 11, 10. [27] Мф. 24, 15. Мк. 13, 14. Лк. 21, 20.

Глава 10↑

У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкро­вення і зрозумів це видіння. ² У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. ³ Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів. ⁴ А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, ⁵ і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані зо­лотом з Уфаза. ⁶ Тіло його — як то­паз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей. ⁷ І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. ⁸ І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. ⁹ І почув я голос слів його; і як тільки почув голос­ слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі. ¹⁰ Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. ¹¹ І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. ¹² Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце­ твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, сло­ва твої почуті, і я прийшов би за слова­ми твоїми. ¹³ Але князь царства­ Перського стояв проти мене двад­цять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських. ¹⁴ А тепер я прийшов звіс­тити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів». ¹⁵ Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. ¹⁶ Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст мо­їх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. ¹⁷ І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені». ¹⁸ Тоді знову доторк­нулася до мене та людська подоба й укріпила мене ¹⁹ і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся,­ мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене». ²⁰ І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. ²¹ Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.

Глава 10. [1] Дан. 1, 7. [3] Пс. 103, 15. [4] Бут. 2, 14. [5] Дан. 12, 6. Одкр. 1, 13. [6] Одкр. 1, 14–15. Єз. 1, 24. [8] Іов. 4, 14. Дан. 7, 28. [9] Дан. 8, 18. [10] Одкр. 1, 17. [11] Дан. 9, 23. [12] Дан. 9, 23. Чис. 29, 7; 30, 14. [13] Дан. 12, 1. Іуд. 1, 9. Одкр. 12, 7. [18] Дан. 10, 5, 16. [19] Дан. 10, 11.

Глава 11↑

Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. ² Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького. ³ І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею. ⁴ Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. ⁵ І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. ⁶ Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб уста­новити правильні стосунки між ни­­ми;­ але вона не втримає сили у руках­ своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. ⁷ Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. ⁸ Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного. ⁹ Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. ¹⁰ Потім озброяться си­ни його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, бу­де битися з ним до укріплень його. ¹¹ І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. ¹² І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. ¹³ Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством. ¹⁴ У ті ча­си­ багато хто повстане проти півден­ного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося­ видіння, і впадуть. ¹⁵ І прийде цар пів­нічний, збудує вал і оволодіє укріпле­ним містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не ви­стачить сили протистояти. ¹⁶ І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона по­страждає від руки його. ¹⁷ І на­мі­риться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. ¹⁸ Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу обер­не на нього. ¹⁹ Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його. ²⁰ На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. ²¹ І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. ²² І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. ²³ Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом. ²⁴ Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу. ²⁵ Потім про­будить сили свої і дух свій з чис­лен­ним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво. ²⁶ На­віть учасники трапези його погублять його, і військо його розіл­лється, і впаде багато убитих. ²⁷ У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу. ²⁸ І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим на­міром проти святого завіту, і він ви­конає його, і повернеться у свою зем­лю. ²⁹ У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній, ³⁰ бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту. ³¹ І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння. ³² Тих, хто чинить не­честиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шану­ють свого Бога, підсиляться і будуть діяти. ³³ І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть де­який час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; ³⁴ й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро. ³⁵ Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. ³⁶ І буде чинити цар той зі своєї­ сваволі, і піднесеться і возве­ли­читься вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. ³⁷ І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. ³⁸ Але богу укріплень на місці його він буде віддавати­ шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями, ³⁹ і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. ⁴⁰ Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього­ з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них. ⁴¹ І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика час­тина синів Аммонових. ⁴² І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. ⁴³ І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним. ⁴⁴ Але чут­­ки­ зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох, ⁴⁵ і роз­ки­не він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.

Глава 11. [3] Дан. 5, 19. [4] Дан. 8, 8. [10] Дан. 9, 26; 11, 22. [17] Дан. 2, 43; 11, 27. [19] 1 Мак. 6, 8, 16. [20] Зах. 9, 8. [22] Дан. 11, 10. [26] Пс. 40, 10. Ін. 13, 18. [30] Чис. 24, 24. [31] Чис. 28, 4. 1 Мак. 1, 15. [33] Дан. 12, 10. Одкр. 11, 7. [35] Дан. 12, 10. 1 Пет. 1, 7. [36] 2 Сол. 2, 4. 1 Ін. 2, 18. Одкр. 10, 7. [37] 1 Тим. 4, 3. 2 Тим. 3, 3. 1 Кор. 8, 6.

Глава 12↑

І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. ² І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. ³ І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди. ⁴ А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання». ⁵ Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. ⁶ І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?» ⁷ І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. ⁸ Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?» ⁹ І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. ¹⁰ Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. ¹¹ З часу припинення щоденної жерт­ви і поставлення мерзоти запустіння­ мине тисяча двісті дев’яносто днів. ¹² Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. ¹³ А ти йди до твого кінця й упокоїш­ся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів».

Глава 12. [1] Дан. 10, 13. Одкр. 12, 7. Мф. 24, 21. [2] Мф. 25, 46. Ін. 5, 29. [3] Прем. 3, 7. Мф. 13, 43. [4] Дан. 12, 9. Одкр. 22, 10. [5] Одкр. 10, 5. [6] Дан. 10, 5. [7] Одкр. 10, 5–6. [9] Дан. 8, 17, 26. Діян. 1, 7. 1 Пет. 1, 12. [10] Дан. 11, 33, 35. 1 Пет. 1, 7. [11] Дан. 9, 27. Мф. 24, 15. [12] Мк. 13, 13. [13] Лк. 19, 17. 1 Сол. 4, 16. Одкр. 20, 6.

Глава 13*↑

У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. ² І взяв він дружи­ну, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. ³ Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. ⁴ Іоаким був ду­же­ багатий, і був у нього сад поблизу­ дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. ⁵ І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня­ вийшло з Вавилона від старійшин-суд­дів, які здавалися такими, що ке­ру­ють народом. ⁶ Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них при­ходили всі, хто мав спірні справи. ⁷ Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. ⁸ І бачили її обид­ва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, ⁹ і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. ¹⁰ Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкри­вали один одному болю свого, ¹¹ то­­му­­ що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. ¹² І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: ¹³ «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розхо­дилися один від одного, ¹⁴ і, повер­нув­­шись, прихо­дили на те саме місце,­ і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. ¹⁵ І було, коли вони вичікували зруч­ного дня, Сусанна ввійшла, як вчора­ і третього дня, із двома тільки служ­ницями і захотіла митися у са­ду, то­му що було спекотно. ¹⁶ І не бу­ло там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. ¹⁷ І сказала вона служницям: прине­сіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. ¹⁸ Вони так і зробили, як вона сказала: замк­нули двері саду і вийш­ли бічними дверима, щоб при­нести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони схо­валися. ¹⁹ І ось, ко­ли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: ²⁰ Ось, двері саду замк­нені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. ²¹ Як­що ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. ²² Тоді застогнала Су­­санна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну­ рук ваших. ²³ Краще для мене не зробити­ цього і впас­ти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. ²⁴ І закричала Сусанна гуч­ним голосом; закричали також і обид­ва старійшини проти неї, ²⁵ і один побіг і відчинив двері саду. ²⁶ Коли ж ті, що знаходи­лися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб ба­чити, що трапилося­ з нею. ²⁷ І ко­ли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. ²⁸ І було на другий день, коли зібрав­ся народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, спов­нені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб від­дати її на смерть. ²⁹ І ска­зали­ вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. ³⁰ І прийшла во­на, і батьки її, і діти її, і всі ро­дичі її. ³¹ Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, ³² і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. ³³ Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. ³⁴ А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. ³⁵ Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. ³⁶ І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; ³⁷ і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. ³⁸ Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, ³⁹ і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був силь­ніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. ⁴⁰ Але цю ми схопили і до­питували: хто був цей юнак? але во­на­ не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. ⁴¹ І повіри­ло їм зі­­­­б­ран­ня, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.

⁴² Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що віда­єш таємне і знаєш усе раніше буття його! ⁴³ Ти знаєш, що вони неправди­во свідчили проти мене, і ось, я по­ми­­раю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. ⁴⁴ І по­чув Господь голос її. ⁴⁵ І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, ⁴⁶ і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! ⁴⁷ Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? ⁴⁸ Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? ⁴⁹ Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. ⁵⁰ І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. ⁵¹ І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одно­го подалі, і я допитаю їх. ⁵² Коли ж вони відокремлені були один від од­ного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, ⁵³ чинячи суди непра­ведні, засуджуючи невинних і ви­прав­довуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй». ⁵⁴ Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. ⁵⁵ Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ан­гел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. ⁵⁶ Видалив­ши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Хана­ана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. ⁵⁷ Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. ⁵⁸ Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. ⁵⁹ Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. ⁶⁰ Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, ⁶¹ і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; ⁶² і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. ⁶³ Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. ⁶⁴ І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.

* 13-а і 14-а глави перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.

Глава 13. [23] Бут. 39, 9. [28] 3 Цар. 21, 13. [41] 1 Тим. 5, 19. [53] Вих. 23, 7. [56] Єз. 16, 3. [62] Притч. 19, 5. Втор. 19, 19.

Глава 14↑

Цар Астиаг приклався до бать­­ків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. ² І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. ³ Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. ⁴ Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? ⁵ Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. ⁶ Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? ⁷ Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. ⁸ Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: як­що ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. ⁹ Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Ви­ла. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. ¹⁰ Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. ¹¹ І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. ¹² І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. ¹³ Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. ¹⁴ Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли. ¹⁵ Жерці ж, за звичаєм сво­їм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. ¹⁶ На другий день цар встав рано і Да­ниїл з ним, ¹⁷ і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, ца­рю. ¹⁸ І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, виклик­нув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! ¹⁹ Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. ²⁰ Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. ²¹ І, роз­гні­вавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. ²² Тоді цар повелів умертвити їх і від­дав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.

²³ Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. ²⁴ І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати,­ що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. ²⁵ Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. ²⁶ Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умерт­влю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. ²⁷ Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробив­ши з цього клубок, кинув його у па­щу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! ²⁸ Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, ²⁹ і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. ³⁰ І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, ³¹ вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. ³² У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.

³³ Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. ³⁴ Але ангел Гос­подній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. ³⁵ Аввакум ска­зав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. ³⁶ Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. ³⁷ І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. ³⁸ Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. ³⁹ І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.

⁴⁰ У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Да­ниїл сидів. ⁴¹ І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! ⁴² І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.

Глава 14. [7] Сир. 30, 19 [36] Єз. 8, 3.

Опубліковано: 05.09.2013; востаннє змінено: 12.02.2014.