Книга пророка Аввакума
Глава 1↑
Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.
2 Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш? 3 Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат. 4 Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений. 5 Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали. 6 Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому. 7 Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його. 8 Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич. 9 Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок. 10 І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її. 11 Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його. 12 Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його. 13 Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього, 14 і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря? 15 Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує. 16 За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його. 17 Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?
Глава 1. [2] Пс. 12, 2. [3] Єз. 22, 29. [4] Іов. 21, 7. Єр. 12, 1. [5] Діян. 13, 41. [6] Єр. 50, 41–42. [8] Єр. 4, 13; 5, 6. [11] 2 Пар. 28, 23. [12] Пс. 37, 2. Єр. 10, 24; 46, 28. [13] Мф. 5, 8. Авв. 1, 4. [15] Мк. 12, 13. [16] Іс. 10, 13.
Глава 2↑
На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою? 2 І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати, 3 бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться. 4 Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде. 5 Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена. 6 Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, — чи надовго? — й обтяжує себе заставами!» 7 Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання? 8 Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
9 Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя! 10 Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї. 11 Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм: 12 «горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!» 13 Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно? 14 Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море. 15 Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його! 16 Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором, — повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою. 17 Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому. 18 Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір? 19 Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає. 20 А Господь — у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!
Глава 2. [1] Іс. 21, 8. [2] Іс. 8, 1. [3] Євр. 10, 37. [4] Ін. 3, 36. Рим. 1, 17. Гал. 3, 11. Євр. 10, 38. 1 Ін. 5, 10–11. [5] Притч. 30, 15–16. [6] 1 Тим. 6, 9. [8] Іс. 33, 1. [9] Єр. 22, 13. [11] Лк. 19, 40. [12] Єз. 24, 9. Наум. 3, 1. [14] Іс. 11, 9. [16] Єр. 25, 27. [17] Втор. 32, 24. Єз. 14, 15. Авв. 2, 8. [18] Єр. 10, 8. [19] Ос. 4, 12. Пс. 113, 12. [20] Пс. 10, 4.
Глава 3↑
Молитва Аввакума пророка, для співу. 2 Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. 3 Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля. 4 Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили! 5 Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер. 6 Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні. 7 Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської. 8 Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні? 9 Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю. 10 Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої; 11 сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх. 12 У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи. 13 Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху. 14 Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно. 15 Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод. 16 Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його. 17 Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, — 18 але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. 19 Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]
Глава 3. [3] Втор. 33, 2. [4] Вих. 24, 17. [5] Вих. 9, 3. [6] Нав. 10, 13. Пс. 17, 8. Іс. 54, 10. [7] Чис. 31, 7. Суд 7, 21. [8] Вих. 14, 25– 26; 15, 3–4. [9] Нав. 3, 16. [10] Пс. 45, 4; 76, 19–20. [11] Нав. 10, 12–13. [18] Пс. 12, 7. Іс. 61, 10. [19] 2 Цар. 22, 34. Пс. 17, 34.
