«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 

Глава 1 ↑

Слова́ Неємії, сина Ахалиїнового. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті. ² І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і кілька людей з Юдеї. І запитав я їх про уцілілих юдеїв, які залишилися від полону, і про Єрусалим. ³ І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться  там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.

⁴ Почувши ці слова, я сів і заплакав, і сумний був кілька днів, і пос­тився і молився перед Богом небесним ⁵ і говорив: Господи Боже небес, Боже великий і страшний, що зберігаєш завіт і милість до тих, хто любить Тебе і дотримується заповідей Твоїх! ⁶ Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого. ⁷  Ми стали злочинцями перед Тобою і не зберегли заповідей і уставів і постанов, які Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму. ⁸ Але пом’яни слово, яке Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму, говорячи: якщо ви станете злочинцями, то Я розсію вас по народах; ⁹ коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє. ¹⁰ Вони ж раби Твої і народ Твій, який Ти відкупив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою. ¹¹ Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.

Глава 1. [1] 1 Езд. 2, 2. [3] 4 Цар. 25, 10. 2 Пар. 36, 19. [5] Неєм. 9, 32. Дан. 9, 4. [6] 3 Цар. 8, 29. [7 ] 1 Езд. 9, 14. [8] Втор. 28, 64. [9] Втор. 12, 11; 30, 4. 2 Мак. 2, 18.

Глава 2 ↑

У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним. ² Але цар сказав мені: чо­му обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався ³ і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, ко­ли місто, дім гробів батьків моїх, у за­пустінні, і ворота його спалені вог­нем! ⁴ І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небес­ному ⁵ і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його. ⁶ І сказав мені цар і цариця, яка си­діла поруч з ним: скільки часу трива­тиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час. ⁷  І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до заріч­них областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не ді­йду до Юдеї, ⁸ і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною. ⁹ І при­йшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські лис­ти. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.

¹⁰ Коли почув це Санаваллат, Хо­ронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.

¹¹ І прийшов я в Єрусалим. І про­бувши там три дні, ¹² устав я вночі з не­­багатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав. ¹³ І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни­ Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем. ¹⁴ І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водой­ми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, — ¹⁵ і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся. ¹⁶ І на­­чальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав. ¹⁷  І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні. ¹⁸ І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.

¹⁹ Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думає­те вже повстати проти царя? ²⁰ Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єру­салимі.

Глава 2. [1] Неєм. 1, 1. [3] Дан. 2, 4; 3, 9; 5, 10. [6] Неєм. 5, 14; 13, 6. [8] 3 Цар. 5, 6. 1 Езд. 7 , 6, 9, 28; 8, 22. [10] Неєм. 4, 1. [14] Неєм. 3, 15. [19] Неєм. 4, 1. Іов. 12, 4. [20] Еф. 2, 12.

Глава 3 ↑

І встав Елияшив, великий свя­щеник, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони ос­вятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела. ² І біля нього будували єрихон­ці, а біля них будував Закхур, син Імрія. ³ Ворота Рибні будували уродженці Сенаї: вони покрили їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх. ⁴ Біля них лагодив стіну Меремоф, син Урії, син Гаккоца; біля них лагодив Мешуллам, син Берехії, син Мешизабела; біля них лагодив Садок, син Баани; ⁵ біля них лагодили фекойці; втім, найзнатніші з них не нахилили шиї своєї попрацювати для Господа свого. ⁶ Старі ворота лагодили Іоіада, син Пасеаха, і Мешул­лам, син Бесодії: вони покрили їх і вставили двері їх, і замки їх і засуви їх. ⁷  Біля них лагодив Мелатія гаваонитянин, та Іадон з Меронофа, з жителями Гаваона і Мицфи, підвладними зарічному областеначальнику. ⁸ Поруч з ним лагодив Уззиїл, син Харгаії, срібляр, а біля нього лагодив Хананія, син Гараккахима. І відновили Єрусалим до стіни широкої. ⁹ Поруч з ними лагодив Рефаія, син Хура, начальник половини округу Єрусалимського. ¹⁰ Біля них і навпроти дому свого лагодив Ієдаія, син Харумафа, а поруч з ним лагодив Хаттуш, син Хашавнії. ¹¹ На другій ділянці лагодив Малхія, син Харима, і Хашшув, син Пахаф-Моава; вони ж лагодили і вежу Пічну. ¹² Поруч з ними лагодив Шаллум, син Галлохеша, начальник половини округу Єрусалимського, він і доч­ки його. ¹³ Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових. ¹⁴ А ворота Гнойові лагодив Мал­хія, син Рехава, начальник Бефкаремського округу: він побудував їх і вставив двері їх, замки їх і засуви їх. ¹⁵ Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спус­каються від міста Давидового. ¹⁶ За ним лагодив Неємія, син Азбука, на­чальник половини округу Бефцурського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих. ¹⁷  За ним лагодили левити: Рехум, син Ванія; біля нього лагодив Хашавія, начальник половини округу Кеїльського, за свій округ. ¹⁸ За ним лагодили брати їхні: Баввай, син Хенадада, начальник Кеїль­ського напівокругу. ¹⁹ А біля нього лагодив Езер, син Ісуса, начальник Мицфи, на другій ділянці, навпроти виходу до зброярні на розі. ²⁰ За ним ревно лагодив Варух, син Забвая, на другій ділянці, від рогу до дверей дому Елияшивового, великого священика. ²¹ За ним лагодив Меремоф, син Урії, син Гаккоца, на другій­ ділянці, від дверей дому Елияшивового до кінця дому Елияшивового. ²² За ним лагодили священики з околиць. ²³ За ними лагодив Веніамін і Хашшув, навпроти дому свого; за ними лагодив Азарія, син Маасеї, син Ананії, біля дому свого. ²⁴ За ним лагодив Биннуй, син Хенадада, на другій ділянці, від дому Азарії до рогу і повороту. ²⁵ За ним Фалал, син Узая, навпроти рогу і вежі, що виступає від верхнього дому царського, яка біля двору в’язничного. За ним Федаія, син Пароша. ²⁶ Нефинеї ж, які жили в Офелі, полагодили навпроти Водяних воріт на схід і до вежі, що виступає. ²⁷  За ними ла­годили фекойці, на другій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступає до стіни Офела. ²⁸ Далі за воротами Кінськими лагодили свя­щеники, кожен навпроти свого дому. ²⁹ За ними лагодив Садок, син Іммера, навпроти свого до­му, а за ним лагодив Шемаія, син Шеханії, сторож східних воріт. ³⁰ За ним лагодив Хананія, син Шелемії, і Ханун, шостий син Цалафа, на другій ділянці. За ним лагодив Мешуллам, син Берехії, навпроти кімнати своєї. ³¹ За ним лагодив Малхія, син Гацорфія, до дому нефинеїв і торговців, нав­проти воріт Гаммифкад і до кутового житла. ³² А між кутовим житлом до воріт Овечих лагодили сріблярі і торговці.

Глава 3. [1] Неєм. 12, 10. Втор. 20, 5. Єр. 31, 38. [7 ] Єр. 31, 40. [13] 2 Пар. 26, 9. [16] 4 Цар. 18, 17 ; 20, 20. [20] 2 Пар. 26, 9. [25] Єр. 32, 2. [26] 2 Пар. 27 , 3; 33, 14. Неєм. 11, 21. [28] 4 Цар. 11, 16. Єр. 31, 40.

Глава 4 ↑

Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;­ ² і говорив при братах своїх і при са­марійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені? ³ А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.

⁴ Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в зем­­лі полону; ⁵ і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують! ⁶ Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.

⁷  Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські віднов­люються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро. ⁸ І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його. ⁹ І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них. ¹⁰ Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі­ будувати стіну. ¹¹ А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу. ¹² Ко­ли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас, ¹³ тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами­ їхніми і луками їхніми. ¹⁴ І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страш­ного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.

¹⁵ Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повер­нулися до стіни, кожен на свою роботу. ¹⁶ З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього до­му Іудиного. ¹⁷  Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис. ¹⁸ Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач. ¹⁹ І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного; ²⁰ то­­му звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас. ²¹ Так виконува­ли ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок. ²² Крім цього, у той же час я ска­зав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі. ²³ І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.

Глава 4. [1] Неєм. 2, 10; 13, 28. [3] Неєм. 13, 4. [5] Пс. 5, 11. Єр. 18, 23. [14] Чис. 14, 9. Вих. 15, 11. [15] Пс. 32, 10. Іов. 5, 12–13. [20] Вих. 14, 14. Втор. 1, 30; 3, 22.

Глава 5 ↑

І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв. ² Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити. ³ Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду. ⁴ Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших; ⁵ у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.

⁶ Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився. ⁷  Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх.­ І скликав я проти них велике зібрання ⁸ і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви про­­даєте братів своїх, і вони продаються­ нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді. ⁹ І сказав я: недоб­ре ви ро­бите. Чи не в страху Бога на­шого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших? ¹⁰ І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей. ¹¹ Поверніть їм нині ж поля їхні, вино­градні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм. ¹² І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять. ¹³ І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.

¹⁴ Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого ро­ку до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників. ¹⁵ А попередні областеначальники, що були до ме­не, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого. ¹⁶ При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу. ¹⁷  Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколиш­ніх народів. ¹⁸ І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому. ¹⁹ Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!

Глава 5. [5] Неєм. 9, 37. [7 ] Вих. 22, 25. Лев. 25, 36–37. [8] Лев. 25, 47 –48. [9] Рим. 2, 24. 2 Кор. 6, 3. 1 Тим 6, 1. [13] Чис. 5, 22. [14] Неєм. 2, 6; 12, 26. Діян. 20, 33. [15] Притч. 16, 6.

Глава 6↑

Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, — ² тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло. ³ Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас. ⁴ Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме. ⁵ Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист. ⁶ У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками; ⁷  і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимо­ся разом. ⁸ Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом. ⁹ Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться;­ але я тим більше зміцнив руки мої.

¹⁰ Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Бо­жий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі. ¹¹ Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду. ¹² Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його. ¹³ Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами. ¹⁴ Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!

¹⁵ Стіна була зроблена у двадцять­ п’ятий день місяця Елула, за п’ятде­сят два дні. ¹⁶ Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.

¹⁷  Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них. ¹⁸ Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії. ¹⁹ Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.

Глава 6. [1] Неєм. 13, 21, 28. [11] Чис. 18, 7. [16] Вих. 8, 19.

Глава 7↑

Коли стіна була побудована, і я вставив двері, і поставлені були на своє служіння воротарі і спів­ці і левити, ² тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єру­са­лимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою, ³ і сказав­ я їм: нехай не відчиняють воріт єру­салимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиня­ють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти­ дому його. ⁴ Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.­

⁵ І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І зна­йшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому напи­сано:­ ⁶ ось жителі країни, які вирушили, із полонених, переселених Навуходоносором, царем Вавилонським, і повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, — ⁷  ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Аза­рією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кіль­­кість людей народу Ізраїлевого: ⁸ синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два. ⁹ Синів Сафатії триста сімдесят два. ¹⁰ Синів Араха шістсот п’ятдесят два. ¹¹ Синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса й Іоава, дві тисячі вісімсот вісімнадцять. ¹² Синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири. ¹³ Синів­ Заффу вісімсот сорок п’ять. ¹⁴ Си­нів Закхая сімсот шістдесят. ¹⁵ Синів Биннуя шістсот сорок вісім. ¹⁶ Синів Бевая шістсот двадцять вісім. ¹⁷  Синів Азгада дві тисячі триста двад­цять два. ¹⁸ Синів Адоникама шістсот шістдесят сім. ¹⁹ Синів Бигвая дві тисячі шістсот сім. ²⁰ Синів Адина шістсот п’ятдесят п’ять. ²¹ Синів Атера з дому Єзекії дев’яносто вісім. ²² Си­нів Хашума триста двадцять ві­сім. ²³ Синів Вецая триста двадцять чотири. ²⁴ Синів Харифа сто дванад­цять. ²⁵ Уродженців Гаваона дев’яносто п’ять. ²⁶ Жителів Вифлеєма і Нетофи сто вісімдесят вісім. ²⁷  Жителів Анафофа сто двадцять вісім. ²⁸ Жителів Беф-Азмавефа сорок два. ²⁹ Жителів Кириаф-Іарима, Кефири і Беерофа сімсот сорок три. ³⁰ Жителів Рами і Геви шістсот двадцять один. ³¹ Жителів Михмаса сто двадцять два. ³² Жителів Вефиля і Гая сто двадцять три. ³³ Жителів Нево другого п’ятдесят два. ³⁴ Синів Елама другого тисяча двісті п’ятдесят чотири. ³⁵ Синів Харима триста двадцять. ³⁶ Уродженців Єрихона триста сорок п’ять. ³⁷  Уродженців Лода, Хадида й Оно сімсот двадцять один. ³⁸ Уродженців Сенаї три тисячі дев’ятсот тридцять. ³⁹ Священиків, синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три. ⁴⁰ Синів Іммера тисяча п’ятдесят два. ⁴¹ Синів Пашхура тисяча двісті сорок сім. ⁴² Синів­ Харима тисяча сімнадцять. ⁴³ Левитів: синів Ісуса, з дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сімдесят чотири. ⁴⁴ Співців: синів Асафа сто со­рок вісім. ⁴⁵ Воротарі: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шо­вая — сто тридцять вісім. ⁴⁶ Нефинеї: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа, ⁴⁷  сини Кироса, сини Сиї, сини Фадона, ⁴⁸ сини Левана, сини Хагави, сини Салмая, ⁴⁹ сини Ханана, сини Гиддела, сини Гахара, ⁵⁰ сини Реаії, сини Рецина, сини Некоди, ⁵¹ сини Газзама, сини Уззи, сини Па­сеаха, ⁵² сини Весая, сини Меунима, сини Нефишсима, ⁵³ сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура, ⁵⁴ сини Бацлифа, сини Мехиди, сини Харши, ⁵⁵ сини Баркоса, сини Сисари, сини Фамаха, ⁵⁶ сини Нециаха, сини Хатифи. ⁵⁷  Сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Соферефа, сини Фериди, ⁵⁸ сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела, ⁵⁹ сини Сафатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццеваїма, сини Амона. ⁶⁰ Усіх нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два. ⁶¹ І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони. ⁶² Си­ни Делаії, сини Товії, сини Не­коди — шістсот сорок два. ⁶³ І з свяще­ників: сини Ховаії, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який взяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися їхнім іменем. ⁶⁴ Во­ни шукали родовідного свого запису, і не знайшлося, і тому виключені­ зі священства. ⁶⁵ І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.

⁶⁶ Усе суспільство разом складалося із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти людей, ⁶⁷  крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті сорок п’ять. ⁶⁸ Коней у них було сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять, ⁶⁹ верблюдів чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять. ⁷⁰ Деякі глави поколінь дали внески на провадження робіт. Тиршафа дав у скарбницю золотом тисячу драхм, п’ятдесят чаш, п’ятсот тридцять священичих одеж. ⁷¹ І деякі з глав поколінь дали в скарбницю на провадження робіт двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі двіс­ті мин срібла. ⁷² Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі мин срібла і шістдесят сім священичих одеж. ⁷³ І стали жити священики і левити, і воротарі і спів­ці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.

Глава 7. [1] Сир. 49, 15. [5] Неєм. 2, 12. [6] 1 Езд. 2, 1. [10] 1 Езд. 2, 5. [11] 1 Езд. 2, 6. [15] 1 Езд. 2, 10. [43] 1 Езд. 3, 9. [46] Неєм. 10, 28. [61] 1 Езд. 2, 59. [63] 1 Езд. 2, 61. [64] 1 Езд. 2, 62. [65] Вих. 28, 30. 1 Езд. 2, 63. 2 Езд. 5, 40. [7 2] 1 Езд. 2, 69. [7 3] 1 Езд. 2, 7 0.

Глава 8↑

Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книж­нику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю. ² І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця; ³ і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихи­лені до книги закону. ⁴ Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли­ Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього­ Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам. ⁵ І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу, тому що він стояв вище за весь народ. І коли він відкрив її, весь народ встав. ⁶ І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, — і поклонялися і падали перед Гос­подом лицем до землі. ⁷  Ісус, Ванаія,­ Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці. ⁸ І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.

⁹ Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону. ¹⁰ І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом — підкріплення для вас. ¹¹ І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся. ¹² І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.

¹³ На другий день зібралися глави­ поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону. ¹⁴ І знайшли написане в законі, який Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві в сьомому місяці, у свято, жили в кущах. ¹⁵ І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним. ¹⁶ І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт. ¹⁷  Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика. ¹⁸ І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день післясвято за уставом.

Глава 8. [1] Неєм. 9, 1. 1 Езд. 3, 1. Втор. 31, 9. [2] Лев. 23, 34. [3] Неєм. 13, 1. [4] Неєм. 9, 4. Мф. 23, 2. [6] Чис. 5, 22. [9] 1 Езд. 2, 63. Лев. 23, 24. Втор. 16, 11. [10] Есф. 9, 19. Притч. 31, 6. [14] Вих. 23, 16. [18] Втор. 31, 10–11. Лев. 23, 36.

Глава 9↑

У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх. ² І відок­ремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх. ³ І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Бо­гу своєму. ⁴ І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа­ Бога свого. ⁵ І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє! ⁶ [І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються. ⁷  Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейсь­кого, і дав йому ім’я Авраама, ⁸ і зна­йшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний. ⁹ Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря, ¹⁰ і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні. ¹¹ Ти розсік перед ними море, і вони серед моря про­йшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води. ¹² У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному­ — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли. ¹³ І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вір­ні, устави і заповіді добрі. ¹⁴ І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея. ¹⁵ І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм. ¹⁶ Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх; ¹⁷  не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх. ¹⁸ І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи, ¹⁹ але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли. ²⁰ І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх. ²¹ Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли. ²² І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського. ²³ І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею. ²⁴ І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею. ²⁵ І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї; ²⁶ і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи. ²⁷  І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх. ²⁸ Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово. ²⁹ Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали. ³⁰ Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки інозем­них народів. ³¹ Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий. ³² І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь на­род Твій від днів царів ассирійських до цього дня. ³³ В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні. ³⁴ Царі наші, князі наші, священики­ наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм. ³⁵ І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх. ³⁶ І ось, ми нині ра­би; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами. ³⁷  І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні. ³⁸ За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.

Глава 9. [1] Неєм. 8, 1. 1 Езд. 10, 1. [3] Мф. 20, 1, 3, 5. Ін. 11, 9. [4] Неєм. 8, 4. [6] Іс. 44, 6. Пс. 32, 6. Діян. 4, 24. [7] Бут. 12, 1; 17 , 5. [8] Бут. 12, 6–7 ; 15, 18. 1 Езд. 9, 15. [9] Вих. 2, 24; 14, 17. [11] Вих. 14, 21. [12] Вих. 13, 21. [13] Вих. 19, 18. Втор. 4, 12. [14] Вих. 20, 8. [15] Вих. 16, 4, 13; 17 , 6. Чис. 20, 10. [16] Ос. 13, 6. [17 ] Вих. 32, 8; 33, 3, 5. Чис. 14, 4. [18] Вих. 32, 4. [19] Вих. 13, 21. [20] Чис. 11, 17. Нав. 5, 12. Вих. 17 , 6. [21] Втор. 29, 5. [22] Чис. 21, 21, 25–26; 32, 33. [23] Бут. 15, 5; 22, 17. [24] Нав. 6, 1; 12, 1–2. [25] Втор. 6, 11. [26] Втор. 28, 47. [27 ] Суд. 2, 14; 3, 8. 4 Цар. 13, 5. [28] Суд. 4, 1. [29] Лев. 18, 5. Єз. 20, 11. Рим. 10, 5. Гал. 3, 12. [30] Іс. 42, 20. [32] Неєм. 1, 5. Дан. 9, 4. [33] Вих. 32, 8. [34] Дан. 9, 8. [35] Втор. 32, 14. Ос. 13, 6.

Глава 10↑

Ті, які приклали печатки, були: Неємія-Тиршафа, син Гахалії, і Седекія, ² Сераія, Азарія, Єремія, ³ Пашхур, Амарія, Малхія, ⁴ Хаттуш, Шеванія, Маллух, ⁵ Харим, Меремоф, Овадія, ⁶ Даниїл, Гиннефон, Варух, ⁷  Мешуллам, Авия, Миямин, ⁸ Маазія, Вилгай, Шемаія: це священики. ⁹ Левити: Ісус, син Азанії, Биннуй, із синів Хенадада, Кадмиїл, ¹⁰ і брати їхні: Шеванія, Годія, Клита, Фелаія, Ханан, ¹¹ Миха, Рехов, Хашавія, ¹² Закхур, Шеревія, Ше­ванія, ¹³ Годія, Ваній, Венинуй. ¹⁴ Глави народу: Парош, Пахаф-Мо­ав, Елам, Заффу, Ванія, ¹⁵ Вунній, Аз­гар, Бевай, ¹⁶ Адонія, Бигвай, Адин, ¹⁷  Атер, Єзекія, Азур, ¹⁸ Годія, Хашум, Бецай, ¹⁹ Хариф, Анафоф, Невай, ²⁰ Магпиаш, Мешуллам, Хезир, ²¹ Мешезавел, Садок, Іаддуй, ²² Фелатія, Ханан, Анаія, ²³ Осія, Хананія, Хашшув, ²⁴ Лохеш, Пилха, Шовек, ²⁵ Рехум, Хашавна, Маасея, ²⁶ Ахия, Ханан, Анан, ²⁷  Маллух, Ха­рим, Ва­ана. ²⁸ І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти, ²⁹ приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашо­го, й устави Його і постанови Його, ³⁰ і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх; ³¹ і коли інозем­ні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не бра­ти в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду. ³² І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого: ³³ на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершу­ється в домі Бога нашого. ³⁴ І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені ча­си, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі. ³⁵ І зобов’язали­ся ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого де­рева; ³⁶ також приводити в дім Бога нашо­го до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як на­пи­сано в законі, і первородне від ве­ли­кої і дріб­ної худоби нашої. ³⁷  І по­чатки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Во­ни, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас зем­леробство. ³⁸ При левитах, коли во­ни будуть бра­ти левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори, ³⁹ тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.

Глава 10. [1] Неєм. 9, 38. 1 Езд. 2, 63. [14] 1 Езд. 2, 3. Неєм. 7 , 8. [28] Нав. 9, 23. 1 Езд. 2, 43. [29] Втор. 29, 18. 4 Цар. 23, 3. 2 Пар. 15, 12. [31] Вих. 20, 10. Лев. 23, 3; 25, 4. [32] Вих. 30, 13. [33] Вих. 25, 30; 29, 40. Чис. 29, 2. [34] Лев. 6, 12. [35] Вих. 23, 19; 34, 26. Лев. 19, 24. [36] Вих. 13, 2. [37 ] Лев. 23, 17. Чис. 18, 12. Втор. 14, 22. [38] Втор. 14, 23.

Глава 11↑

І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.

² І благословив народ усіх, які доб­ровільно погодилися жити в Єрусалимі. ³ Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; — ⁴ у Єрусалимі жили з синів Іу­ди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса, ⁵ і Маасея, син Варуха, син Колхозея, син Хазаії, син Адаії, син Іоіарива, син Захарії, син Шилонія. ⁶ Усіх синів Фареса, які жили в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди відмінні. ⁷  І ось сини Веніаміна: Саллу, син Мешуллама, син Іоеда, син Федаії, син Колаії, син Маасеї, син Іфиїла, син Ісаї, ⁸ і за ним Габбай, Саллай — дев’ятсот двадцять вісім. ⁹ Іоїль, син Зихри, був начальником над ними, а Іуда, син Сенуї, був другим над містом. ¹⁰ Зі священиків: Ієдаія, син Іоіарива, Іахин, ¹¹ Сераія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який началь­ником у домі Божому, ¹² і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, — вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії, ¹³ і брати його, гла́ви поколінь — двісті сорок два; і Амаш­сай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемофа, син Іммера, ¹⁴ і брати його, люди відмінні — сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима. ¹⁵ А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія, ¹⁶ і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого, ¹⁷  і Матфанія, син Михи, син Зав­дія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна. ¹⁸ Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири. ¹⁹ А воротарі: Аккув, Талмон і брати їхні, які несли сторожу біля воріт — сто сімдесят два.

²⁰ Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі. ²¹ А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа. ²² Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому, ²³ тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для спів­ців відповідне утримання. ²⁴ І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу. ²⁵ З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї міс­тах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його, ²⁶ у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті, ²⁷  у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і за­леж­­них від неї містах, ²⁸ у Секелагу, у Ме­­хоні і залежних від неї містах, ²⁹ у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі, ³⁰ у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової. ³¹ Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах, ³² у Анафофі, Нові, Ананії, ³³ Гацо­рі, Рамі, Гиффаїмі, ³⁴ Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті, ³⁵ Лоді, Оно, в долині Харашимі. ³⁶ І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.

Глава 11. [2] Суд. 5, 2. 1 Пар. 9, 3. [11] 1 Пар. 9, 11. [12] Неєм. 12, 7. [21] Неєм. 3, 26–27. [25] Нав. 15, 21; 20, 7; 21, 11. [32] 1 Цар. 21, 1. [33] 2 Цар. 4, 3. [35] Неєм. 6, 2.

Глава 12↑

Ось священики і левити, які прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія,­ Єремія, Ездра, ² Амарія, Маллух, Хат­­туш, ³ Шеханія, Рехум, Меремоф, ⁴ Ід­до, Гиннефой, Авия, ⁵ Миямин, Ма­адія, Вилга, ⁶ Шемаія, Іоіарив, Ієдаія, ⁷  Саллу, Амок, Хелкія, Ієдаія.­ Це глави священиків і брати їхні у дні Ісуса. ⁸ А левити: Ісус, Биннуй, Кадмиїл, Шеревія, Іуда, Матфанія, головний при славослів’ї, він і брати його, ⁹ і Бакбукія й Унній, брати їхні, які нарівні з ними тримали сторожу. ¹⁰ Ісус породив Іоакима, Іоаким породив Елиашива, Елиашив породив Іоіаду, ¹¹ Іоіада породив Іонафана, Іонафан породив Іаддуя.

¹² У дні Іоакима були священики, гла́ви поколінь: із дому Сераії Мераія, із дому Єремії Хананія, ¹³ із дому Ездри Мешуллам, із дому Амарії Іоханан, ¹⁴ із дому Мелиха Іонафан, із дому Шеванії Йосиф, ¹⁵ із дому Харима Адна, з дому Мераїофа Хелкія, ¹⁶ з дому Іддо Захарія, з дому Гиннефона Мешуллам, ¹⁷  із дому Авиї Зихрій, з дому Миніаміна, з дому Моадії Пилтай, ¹⁸ із дому Вилги Шаммуй, із дому Шемаії Іонафан, ¹⁹ із дому Іоіарива Мафнай, із дому Ієдаії Уззій, ²⁰ із дому Саллая Каллай, із дому Амока Евер, ²¹ із дому Хелкії Хашавія, із дому Ієдаії Нафанаїл.

²² Левити, гла́ви поколінь, внесені в запис у дні Елиашива, Іоіади, Іоханана й Іаддуя, і також священики в царювання Дарія Перського. ²³ Сини Левія, гла́ви поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового. ²⁴ Гла́ви левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого — зміна за зміною. ²⁵ Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт. ²⁶ Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.

²⁷  При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів. ²⁸ І зібралися сини співців з округи єрусалимської і з сіл Нетофафських, ²⁹ і з Беф-Гаггилгала, і з полів Геви й Азмавета, тому що співці побудували собі села в околицях Єрусалима. ³⁰ І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну. ³¹ Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шес­тя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт. ³² За ними йшов Гошаія і половина начальників Юдеї, ³³ Азарія, Ездра і Мешуллам, ³⁴ Іуда і Веніамін, і Шемаія і Єремія, ³⁵ а із синів священичих із трубами: Захарія, син Іонафана, син Шемаії, син Матфанії, син Михея, син Закхура, син Асафа,­ ³⁶ і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Ха­наній з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них. ³⁷  Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід. ³⁸ Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Піч­ної вежі і до широкої стіни, ³⁹ і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних. ⁴⁰ Потім обидва хори стали біля дому Бо­жого, і я і половина начальників зі мною, ⁴¹ і священики: Елиаким, Маасея, Миніамін, Михей, Елио­енай, Захарія, Хананія з трубами, ⁴² і Ма­асея і Шемаія, і Єлеазар і Уззій, і Іоханан і Малхія, і Елам і Езер. І співали співці голосно; головним у них був Ізрахія.

⁴³ І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко. ⁴⁴ У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів, ⁴⁵ які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона. ⁴⁶ Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні. ⁴⁷  Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.

Глава 12. [4] Лк. 1, 5. [7 ] Неєм. 11, 12. [9] Неєм. 11, 17. [10] Агг. 1, 1. Зах. 3, 1. Неєм. 13, 4. [11] Неєм. 12, 22. [17 ] Лк. 1, 5. [22] Неєм. 12, 11. [24] Неєм. 11, 12. 1 Пар. 25, 1. [25] 1 Пар. 9, 15. Неєм. 11, 17. [26] Неєм. 2, 6. 1 Езд. 7 , 6. [27 ] Втор. 20, 5. 1 Езд. 6, 16. Ін. 10, 22. [29] Втор. 11, 30. Нав. 5, 9. [30] Вих. 19, 10. [39] Неєм. 3, 1. [44] Втор. 1, 15. [46] 1 Пар. 25, 1. [47 ] Чис. 18, 24, 26.

Глава 13↑

У той день було читано з кни­ги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки, ² тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення. ³ Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Із­раїля. ⁴ А раніше того священик Ели­ашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії, ⁵ приготував для нього велику­ кімнату, в яку раніше клали хліб­не приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків. ⁶ Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в трид­цять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя. ⁷  Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготував­ши для Товії кімнату на дворах дому Божого, ⁸ тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати ⁹ і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хліб­­не приношення і ладан. ¹⁰ Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле. ¹¹ Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє. ¹² І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори. ¹³ І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Фе­даію з левитів, і при них Ханана,­ сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки бра­там своїм. ¹⁴ Пом’яни мене за це, Боже мой, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!

¹⁵ У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи­ і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.­ ¹⁶ І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі. ¹⁷  І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній? ¹⁸ Чи не так чинили батьки­ ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оск­вер­няючи суботу. ¹⁹ Після цього, ко­ли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів за­ми­кати двері і сказав, щоб не від­ми­кали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день субот­ній. ²⁰ І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два. ²¹ Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу. ²² І сказав я левитам, щоб вони очистилися­ і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!

²³ Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммо­нитянок і моавитянок; ²⁴ і тому сини їхні наполовину говорять азот­ською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською. ²⁵ Я зро­бив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе. ²⁶ Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його. ²⁷  І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, при­йма­ючи у співжиття чужоземних дру­жин?­ ²⁸ І з синів Іоіади, сина ве­­лико­го священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе. ²⁹ Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський!

³⁰ Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його, ³¹ і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!

Глава 13. [1] Втор. 23, 3. [2] Чис. 22, 5–6. [4] Неєм. 4, 3; 12, 10. [9] 2 Пар. 29, 5. Лев. 2, 1. [10] 2 Пар. 31, 4. [12] Неєм. 10, 37. [14] Неєм. 5, 19. Євр. 6, 10. [15] Єр. 17 , 21. Неєм. 10, 31. Ам. 8, 5. [18] Єр. 17 , 21, 27. [22] Неєм. 5, 19. [23] 1 Езд. 9, 2; 10, 2. [25] Втор. 7 , 3–4. 1 Езд. 9, 2. [26] 3 Цар. 3, 13; 11, 3. 2 Пар. 1, 12. 2 Цар. 12, 24. [28] Неєм. 2, 19. 1 Езд. 10, 8. [29] Неєм. 6, 14. [31] Неєм. 5, 19; 10, 34. Іс. 38, 3.

Опубліковано: 08.09.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.