«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 

Глава 1↑

Після смерти Мойсея, раба Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навина, служителеві Мойсея: ² Мойсей, раб Мій, помер; отже, встань, перейди через Йордан цей, ти і весь народ цей, у землю, яку Я даю їм, синам Ізраїлевим. ³ Усяке місце, на яке ступлять стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві: ⁴ від пустелі й Ливану цього до ріки великої, ріки Євфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря до заходу сонця будуть кордони ваші. ⁵ Ніхто не устоїть перед тобою в усі дні життя твого; і як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою: не відступлю від тебе і не залишу тебе. ⁶ Будь твердим і мужнім; тому що ти народу цьому передаси у володіння землю, яку Я клявся батькам їхнім дати їм; ⁷ тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх. ⁸ Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо. ⁹ Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш.

¹⁰ І дав Ісус повеління наглядачам народу і сказав: ¹¹ пройдіть по стану і дайте повеління народу і скажіть: заготовляйте собі їжу на дорогу, тому що через три дні ви підете за Йордан цей, щоб прийти взяти землю, яку Господь Бог [батьків] ваших дає нам у спадщину. ¹² А коліну Рувимовому, Гадовому і половині коліна Манассіїного Ісус сказав: ¹³ згадайте, що заповів вам Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь Бог ваш заспокоїв вас і дав вам землю цю; ¹⁴ дружини ваші, діти ваші і худоба ваша нехай залишаться в землі, яку дав вам Мойсей за Йорданом; а ви всі, здатні воювати, озброївшись, ідіть перед братами вашими і допомагайте їм, ¹⁵ доки Господь [Бог ваш] не заспокоїть братів ваших, як і вас; доки і вони не одержать у спадщину землю, яку Господь Бог ваш дає їм; тоді повернетеся у спадщину вашу і володійте землею, яку Мойсей, раб Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця. ¹⁶ Вони у відповідь Ісусові сказали: усе, що звелиш нам, зробимо, і куди пошлеш нас, підемо; ¹⁷ як слухали ми Мойсея, так будемо слухати і тебе: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм; ¹⁸ всякий, хто стане проти веління твого і не послухає слів твоїх в усьому, що ти звелиш йому, буде відданий на смерть. Тільки будь твердим і мужнім!

Глава 1. [1] Вих. 17, 9. Чис. 27, 18. [2] Втор. 34, 5. [3] Втор. 11, 24. Нав. 14, 9. [4] Вих. 23, 31. [5] Євр. 13, 5. [6] Втор. 1, 38; 3, 28; 31, 7. [7] Євр. 3, 5. [8] Пс. 1, 2. [11] Нав. 3, 2. [13] Чис. 32, 20. [14] Чис. 32, 29. Нав. 4, 12. [16] Вих. 19, 8.

Глава 2↑

І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там. ² І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю. ³ Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю. ⁴ Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони; ⁵ коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх. ⁶ А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі. ⁷ Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними. ⁸ Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю ⁹ і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх; ¹⁰ бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили; ¹¹ коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу; ¹² отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак, ¹³ що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти. ¹⁴ Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину. ¹⁵ І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні; ¹⁶ і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу. ¹⁷ І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так: ¹⁸ ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій; ¹⁹ і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його; ²⁰ якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла. ²¹ Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку. ²² Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли. ²³ Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося. ²⁴ І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.

Глава 2. [1] Нав. 7, 2. Чис. 25, 1. Як. 2, 25. Євр. 11, 31. [4] Нав. 6, 16. [9] Чис. 21, 3. [10] Вих. 14, 21. Чис. 21, 23–24. [11] Вих. 15, 14. Втор. 4, 39. [12] Нав. 6, 16, 22.

Глава 3↑

І встав Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтима і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїлеві, і ночували там, ще не переходячи його. ² Через три дні пішли наглядачі по стану ³ і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого і йдіть за ним; ⁴ утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня. ⁵ І сказав Ісус народу: освятіться [до ранку], бо завтра створить Господь серед вас чудеса. ⁶ Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.

⁷ Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою; ⁸ а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані. ⁹ Ісус сказав синам Ізраїлевим: підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого. ¹⁰ І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв: ¹¹ ось, ковчег завіту Господа всієї землі піде перед вами через Йордан; ¹² і візьміть собі дванадцять чоловік з колін Ізраїлевих, по одній людині з коліна; ¹³ і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною. ¹⁴ Отже, коли народ рушив від своїх наметів, щоб переходити Йордан, і священики понесли ковчег завіту [Господнього] перед народом, ¹⁵ то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, — ¹⁶ вода, що текла згори, зупинилася і стала стіною на дуже велику відстань, до міста Адама, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася. ¹⁷ І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.

Глава 3. [1] Нав. 6, 12. Чис. 25, 1. [5] Вих. 19, 10. Лев. 20, 7. [6] Чис. 4, 15. [7] Нав. 4, [14] Нав. 6, 21. [15] 2 Кор. 11, 32. 14. [10] Єр. 10, 10. Бут. 15, 19. Вих. 3, 8. [11] Діян. 7, 45. Пс. 8, 2. [13] Пс. 113, 3. [14] Діян. 7, 45. [15] 1 Пар. 12, 15. Сир. 24, 28. [16] Вих. 14, 21. Авв. 3, 9.

Глава 4↑

Коли весь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові: ² візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна, ³ і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч. ⁴ Ісус покликав дванадцять чоловіків, яких призначив із синів Ізраїлевих, по одній людині з коліна, ⁵ і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих, ⁶ щоб вони були у вас знаменням [що лежить завжди]; коли запитають вас у наступний час сини ваші і скажуть: «для чого у вас ці камені?», ⁷ ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік. ⁸ І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там. ⁹ І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня. ¹⁰ Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив. ¹¹ Коли весь народ перейшов [Йордан], тоді перейшов і ковчег [завіту] Господнього, і священики перед народом; ¹² і сини Рувима і сини Гада і половина коліна Манассіїного перейшли озброєними попереду синів Ізраїлевих, як говорив їм Мойсей. ¹³ Близько сорока тисяча озброєних на війну перейшло перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб воювати.

¹⁴ У той день прославив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея, в усі дні життя його. ¹⁵ І сказав Господь Ісусові, говорячи: ¹⁶ накажи священикам, які несуть ковчег одкровення, вийти з Йордану. ¹⁷ Ісус наказав священикам і сказав: вийдіть з Йордану. ¹⁸ І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх. ¹⁹ І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона. ²⁰ І дванадцять каменів, які взяли вони з Йордану, Ісус поклав у Галгалі ²¹ і сказав синам Ізраїлевим: коли запитають у наступний час сини ваші батьків своїх: «що означають ці камені?», ²² скажіть синам вашим: «Ізраїль перейшов через Йордан цей по суші», ²³ бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його, ²⁴ щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.

Глава 4. [7] Нав. 3, 13. [12] Чис. 32, 29. [14] Нав. 3, 7.

Глава 5↑

Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.

² У той час сказав Господь Ісусові: зроби собі гострі [кам’яні] ножі й обріж синів Ізраїлевих удруге. ³ І зробив собі Ісус гострі [кам’яні] ножі й обрізав синів Ізраїлевих на [місці, названому]: Пагорб обрізання. ⁴ Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту; ⁵ весь же народ, який вийшов, був обрізаний, але весь народ, що народився в пустелі на путі, після того, як вийшов з Єгипту, не був обрізаний; ⁶ бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед, ⁷ а замість їх породив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, тому що вони були необрізані; тому що їх, [як народжених] на путі, не обрізували. ⁸ Коли весь народ був обрізаний, залишався він на своєму місці в стані, доки не видужав. ⁹ І сказав Господь Ісусові: нині Я зняв з вас посоромлення єгипетське. Чому і називається те місце «Галгал», навіть до цього дня. ¹⁰ І стояли сини Ізраїлеві станом у Галгалі і звершили Пасху у чотирнадцятий день місяця ввечері на рівнинах Єрихонських; ¹¹ і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день; ¹² а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.

¹³ Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших? ¹⁴ Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму? ¹⁵ Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.

¹⁶ Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.

Глава 5. [1] Втор. 11, 25. Нав. 2, 9. [2] Вих. 4, 25. [4] Чис. 14, 23. [6] Вих. 3, 8. [9] [19] Вих. 12, 2. [23] Вих. 14, 21. Пс. 77, 13; 113, 3. Бут. 34, 14. Вих. 16, 3. Ос. 4, 15. [10] Вих. 12, 6. [11] Лев. 2, 14. [12] Неєм. 9, 20. [13] Вих. 23, 23. [14] Дан. 10, 13; 12, 1. [15] Вих. 3, 5.

Глава 6↑

Тоді сказав Господь Ісусові: ось, Я віддаю в руки твої Єрихон і царя його, [і тих, що знаходяться в ньому,] людей сильних; ² підіть навколо міста всі здатні до війни й обходьте місто один раз [на день]; і це роби шість днів; ³ і сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом; а в сьомий день обійдіть навколо міста сім разів, і священики нехай сурмлять трубами; ⁴ коли затрубить ювілейний ріг, коли почуєте звук труби, тоді весь народ нехай викликне гучним голосом, і стіна міста впаде до своєї основи, і [весь] народ піде [у місто, кинувшись] кожен зі своєї сторони.

⁵ І прикликав Ісус, син Навина, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег завіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім. ⁶ І сказав [їм, щоб вони сказали] народу: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай ідуть перед ковчегом Господнім. ⁷ Як скоро Ісус сказав народу, сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед Господом, пішли і засурмили [гучно] трубами, і ковчег завіту Господнього йшов за ними; ⁸ озброєні ж ішли попереду священиків, які сурмили трубами; а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту Господнього] і під час ходу сурмили трубами. ⁹ Народу ж Ісус дав повеління і сказав: не викликуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з уст ваших до того дня, доки я не скажу вам: «викликніть!» і тоді викликнете. ¹⁰ У такий спосіб ковчег [завіту] Господнього пішов навколо міста й обійшов один раз; і прийшли в стан і ночували в стані. ¹¹ [На другий день] Ісус встав рано-вранці, і священики понесли ковчег [завіту] Господнього; ¹² і сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім, ішли і сурмили трубами; озброєні ж ішли попереду них, а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту] Господнього і, йдучи, сурмили трубами. ¹³ Таким чином і на другий день обійшли навколо міста один раз і повернулися в стан. І робили це шість днів. ¹⁴ В сьомий день встали рано, з появою зорі, і обійшли в такий самий спосіб навколо міста сім разів; тільки в цей день обійшли навколо міста сім разів. ¹⁵ Коли в сьомий раз священики сурмили трубами, Ісус сказав народу: викликніть, бо Господь віддав вам місто! ¹⁶ місто буде під закляттям, і все, що в ньому, — Господу [сил]; тільки Раав блудниця нехай залишиться в живих, вона і всякий, хто в її домі; тому що вона сховала посланих, яких ми посилали; ¹⁷ але ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїлевих не навести закляття і не зробити йому лиха; ¹⁸ і все срібло і золото, і сосуди мідні й залізні нехай будуть святинею Господу і ввійдуть у скарбницю Господню. ¹⁹ Народ викликнув, і засурмили трубами. Як тільки почув народ голос труби, викликнув народ [весь разом] гучним [і сильним] голосом, і впала [вся] стіна [міста] до своєї основи, і [весь] народ пішов у місто, кожен зі своєї сторони, і взяли місто. ²⁰ І піддали закляттю усе, що в місті, і чоловіків і дружин, і молодих і старих, і волів, і овець, і ослів, [усе] знищили мечем. ²¹ А двом юнакам, які видивлялися землю, Ісус сказав: підіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, які у неї, тому що ви поклялися їй. ²² І пішли юнаки, які видивлялися [місто, у дім жінки] і вивели Раав [блудницю] і батька її і матір її, і братів її, і всіх, які у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським. ²³ А місто й усе, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло і золото й сосуди мідні й залізні віддали, [щоб внести Господу] у скарбницю дому Господнього. ²⁴ Раав же блудницю і дім батька її і всіх, які у неї були, Ісус залишив у живих, і вона живе серед Ізраїля до цього дня, тому що вона сховала посланих, яких посилав Ісус для вивідання Єрихона.

²⁵ У той час Ісус поклявся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто це Єрихон; на первістку своєму він покладе основу його і на молодшому своєму поставить ворота його. [Так і зробив Азан, родом з Вефиля: він на Авироні, первістку своєму, заснував його і на молодшому, врятованому, поставив ворота його.] ²⁶ І Господь був з Ісусом, і слава його носилася по всій землі.

Глава 6. [1] Нав. 24, 11. [12] Нав. 3, 1; 7, 16; 8, 10. [16] Нав. 2, 4. [17] Лев. 27, 28. Втор. 7, 26. Нав. 7, 5. [18] Чис. 31, 54. [19] Євр. 11, 30. 2 Мак. 12, 15. [20] Нав. 10, 30. [21] Нав. 2, 14. [22] Євр. 11, 31. [24] Мф. 1, 5. [25] 3 Цар. 16, 34.

Глава 7↑

Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля. ² Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай. ³ І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там]. ⁴ Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських; ⁵ жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода. ⁶ Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої. ⁷ І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом! ⁸ О, Господи! що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм? ⁹ Хананеї і всі жителі землі почують і оточать нас і знищать ім’я наше з землі. І що зробиш тоді імені Твоєму великому?

¹⁰ Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє? ¹¹ Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами; ¹² через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого. ¹³ Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»; ¹⁴ завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині; ¹⁵ і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.

¹⁶ Ісус, уставши рано-вранці, повелів підходити Ізраїлю за колінами його, і вказане коліно Іудине; ¹⁷ потім повелів підходити племенам Іуди, і вказане плем’я Зари; повелів підходити племені Зариному за родинами, і вказана [родина] Завдієва; ¹⁸ повелів підходити родині його по одній людині, і вказаний Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного. ¹⁹ Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене. ²⁰ У відповідь Ісусові Ахан сказав: дійсно, я згрішив перед Господом Богом Ізраїлевим і зробив те і те: ²¹ між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане]. ²² Ісус послав людей, і вони побігли в намет [у стан]; і ось, усе це заховане було в наметі його, і срібло під ним. ²³ Вони взяли це з намету і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїлевих і поклали перед Господом. ²⁴ Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор. ²⁵ І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння. ²⁶ І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.

Глава 7. [1] Нав. 22, 20. 1 Пар. 2, 7. [2] Нав. 2, 1. [5] Нав. 8, 5. [6] Чис. 14, 6. 1 Цар. 4, 12. 2 Цар. 13, 19. [9] Вих. 32, 12. Чис. 14, 13. Іоїл. 2, 17. [13] Нав. 3, 5; 6, 17. [14] 1 Цар. 10, 20. Притч. 16, 33. Іона 1, 7. [15] Чис. 15, 30. Втор. 13, 17. Бут. 34, 7. [16] Нав. 8, 10. [19] Лк. 17, 18. Ін. 9, 24. 1 Цар. 14, 43. [24] Нав. 22, 20. [25] Мф. 7, 2. Чис. 15, 36. [26] 2 Цар. 18, 17. Іс. 65, 10.

Глава 8↑

Господь сказав Ісусові: не бійся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його; ² зроби з Гаєм і царем його те саме, що зробив ти з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і худобу його розділіть собі; зроби засідку за містом.

³ Ісус і весь народ, здатний до війни, встав, щоб іти до Гая, і вибрав Ісус тридцять тисяч чоловік хоробрих і послав їх уночі, ⁴ і дав їм наказ і сказав: дивіться, ви будете складати засідку біля міста позаду міста; не відходьте далеко від міста і будьте всі готові; ⁵ а я і весь народ, який зі мною, підійдемо до міста; і коли [жителі Гая] виступлять проти нас, як і раніше, то ми побіжимо від них; ⁶ вони підуть за нами, так що ми відволічемо їх від міста; бо вони скажуть: «біжать від нас, як і раніше»; коли ми побіжимо від них, ⁷ тоді ви встаньте із засідки і заволодійте містом, і Господь Бог ваш віддасть його в руки ваші; ⁸ коли візьмете місто, запаліть місто вогнем, за словом Господнім зробіть; дивіться, я повеліваю вам. ⁹ Таким чином послав їх Ісус, і вони пішли в засідку і засіли між Вефилем і між Гаєм, із західного боку Гая; а Ісус у ту ніч ночував серед народу.

¹⁰ Вставши рано-вранці, Ісус оглянув народ, і пішов він і старійшини Ізраїлеві перед народом до Гая; ¹¹ і весь народ, здатний до війни, який був з ним, пішов, наблизився і підійшов до міста [зі східного боку, засідка ж була на захід від міста], ¹² і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста. ¹³ І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини. ¹⁴ Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його]. ¹⁵ Ісус і весь Ізраїль, начебто вражені ними, побігли до пустелі; ¹⁶ а вони покликали весь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх, і, переслідуючи Ісуса, віддалилися від міста; ¹⁷ у Гаї і Вефилі не залишилося жодної людини, яка не погналася б за Ізраїлем; і місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля. ¹⁸ Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста. ¹⁹ Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем. ²⁰ Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти — ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів. ²¹ Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая; ²² а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік; ²³ а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.

²⁴ Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча. ²⁵ Полеглих у той день чоловіків і жінок, усіх жителів Гая, було дванадцять тисяч. ²⁶ Ісус не опускав руки своєї, яку простяг зі списом, доки не піддав закляттю всіх жителів Гая; ²⁷ тільки худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля розділили між собою, за словом Господа, як [Господь] сказав Ісусові. ²⁸ І спалив Ісус Гай і обвернув його на вічні руїни, на пустелю, до цього дня; ²⁹ а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня. ³⁰ Тоді Ісус влаштував жертовник Господу Богу Ізраїлевому на горі Гевал, ³¹ як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, — жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні. ³² І написав [Ісус] там на каменях список із закону Мойсея, який він написав перед синами Ізраїлевими. ³³ Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів. ³⁴ І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону; ³⁵ з усього, що Мойсей заповів [Ісусові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.

Глава 8. [1] Втор. 1, 21; 7, 18; 20, 3. [2] Нав. 6, 20–21. Суд. 20, 29. [4] 2 Пар. 13, 13. [5] Нав. 7, 4. [6] Нав. 7, 4. [10] Нав. 6, 12; 7, 16. [22] Чис. 21, 35. Втор. 7, 2. [26] Вих. 17, 9, 11–12. [29] Втор. 21, 23. 2 Цар. 18, 17. [31] Вих. 20, 25. Втор. 27, 5. [32] Втор. 17, 18; 27, 3. [33] Втор. 11, 29; 27, 12–13. Суд. 9, 7. [34] Втор. 28, 1–2. [35] Втор. 31, 11.

Глава 9↑

Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї, ² зібралися разом, щоб однодушно воювати з Ісусом та Ізраїлем. ³ Але жителі Гаваона, почувши, що Ісус зробив з Єрихоном і Гаєм, ⁴ вдалися до хитрости: пішли, запаслися хлібом на дорогу і поклали старі мішки на ослів своїх і старі, порвані і залатані міхи вина; ⁵ і взуття на ногах їхніх було старе з латками, і одяг на них старий; і весь дорожній хліб їхній був сухим і цвілим [і розкришеним]. ⁶ Вони прийшли до Ісуса в стан [Ізраїльський] у Галгал і сказали йому і всім ізраїльтянам: ми прийшли з дуже далекої землі; отже, укладіть з нами союз. ⁷ Ізраїльтяни ж сказали евеям: можливо, ви живете біля нас? як нам укласти з вами союз? ⁸ Вони сказали Ісусові: ми раби твої. Ісус же сказав їм: хто ви і звідки прийшли? ⁹ Вони сказали йому: з дуже далекої землі прийшли раби твої в ім’я Господа Бога твого; бо ми чули славу Його й усе, що зробив Він у Єгипті, ¹⁰ й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї]. ¹¹ [Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз». ¹² Цей хліб наш з домів наших ми взяли теплим у той день, коли пішли до вас, а тепер ось, він зробився сухим і цвілим; ¹³ і ці міхи з вином, які ми налили нові, ось, порвалися; і цей одяг наш і взуття наше постаріли від дуже далекої дороги. ¹⁴ Ізраїльтяни взяли їхнього хліба, а Господа не запитали. ¹⁵ І уклав Ісус з ними мир і ухвалив з ними умову в тім, що він збереже їм життя; і поклялись їм начальники громади. ¹⁶ А через три дні, як уклали вони з ними союз, почули, що вони сусіди їхні і живуть поблизу них; ¹⁷ бо сини Ізраїлеві, вирушивши у дорогу, прийшли в міста їхні на третій день; міста ж їхні [були]: Гаваон, Кефира, Беероф і Кириаф-Іарим. ¹⁸ [Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників. ¹⁹ Усі начальники сказали всій громаді: ми клялися їм Господом Богом Ізраїлевим і тому не можемо торкнутися їх; ²⁰ а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм. ²¹ І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники. ²² Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: «ми дуже далеко від вас», тоді як ви живете поблизу нас? ²³ за це прокляті ви! без кінця ви будете рабами, будете рубати дрова і черпати воду для [мене і для] дому Бога мого]! ²⁴ Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу; ²⁵ тепер ось ми в руці твоїй: як краще і справедливіше тобі здасться вчинити з нами, так і вчини. ²⁶ І вчинив з ними так: визволив їх від руки синів Ізраїлевих, і вони не умертвили їх; ²⁷ і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].

Глава 9. [1] Нав. 3, 10. [3] 2 Цар. 2, 12. 3 Цар. 3, 4. [6] Нав. 5, 9. [7] Вих. 23, 32. Втор. 7, 2. [10] Чис. 21, 24. [14] Вих. 25, 22. Чис. 27, 21. 1 Цар. 23, 9. [17] Нав. 18, 25. 1 Пар. 2, 50. [18] Нав. 11, 19. [20] 2 Цар. 21, 1–2. 3 Цар. 9, 21. [23] Неєм. 10, 28. [24] Втор. 7, 2. [26] Нав. 11, 19. [27] 1 Пар. 9, 2. 2 Пар. 2, 18. 1 Езд. 8, 20.

Глава 10↑

Коли Адониседек, цар Єрусалимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них, ² тоді він дуже злякався, тому що Гаваон [було] місто велике, як одне з царських міст, і більше Гая, і всі жителі його люди хоробрі. ³ Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хевронського, і до Фирама, царя Іармуфського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати: ⁴ прийдіть до мене і допоможіть мені уразити Гаваон за те, що він уклав мир з Ісусом і синами Ізраїлевими.

⁵ Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуфський, цар Лахисський, цар Еглонський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього. ⁶ Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Галгал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах. ⁷ Ісус пішов з Галгала сам, і з ним весь народ, здатний до війни, і всі чоловіки хоробрі.

⁸ І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм. ⁹ І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала. ¹⁰ Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа. ¹¹ Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою]. ¹² Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською! ¹³ І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»? ¹⁴ І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля. ¹⁵ Потім повернувся Ісус і весь Ізраїль з ним у стан, у Галгал. ¹⁶ А ті п’ять царів втекли і сховалися в печері в Македі. ¹⁷ Коли донесено було Ісусові і сказано: «знайшлися п’ять царів, вони ховаються в печері в Македі», ¹⁸ Ісус сказав: «приваліть великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх; ¹⁹ а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші».

²⁰ Після того, як Ісус і сини Ізраїлеві зовсім уразили їх дуже великою поразкою, і ті з них, що залишилися, утекли в укріплені міста, ²¹ весь народ повернувся в стан до Ісуса в Макед з миром, і ніхто на синів Ізраїлевих не поворухнув язиком своїм. ²² Тоді Ісус сказав: відкрийте отвір печери і виведіть до мене з печери п’ятьох царів тих. ²³ Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського. ²⁴ Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні. ²⁵ Ісус сказав їм: не бійтеся і не жахайтеся, будьте твердими і мужніми; бо так вчинить Господь з усіма ворогами вашими, з якими будете воювати. ²⁶ Потім уразив їх Ісус і вбив їх і повісив їх на п’ятьох деревах; і висіли вони на деревах до вечора. ²⁷ При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня. ²⁸ У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським. ²⁹ І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни; ³⁰ і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським. ³¹ З Ливни пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахиса і розташувався біля нього станом і воював проти нього; ³² і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною. ³³ Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник]. ³⁴ І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього; ³⁵ [і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом. ³⁶ І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Еглона до Хеврона і воювали проти нього; ³⁷ і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Еглоном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому. ³⁸ Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього; ³⁹ і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Ливною і царем її. ⁴⁰ І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів; ⁴¹ уразив їх Ісус від Кадес-Варні до Гази, і всю землю Гошен навіть до Гаваона; ⁴² і всіх царів цих і землі їх Ісус узяв одним разом, бо Господь Бог Ізраїлів боровся за Ізраїля. ⁴³ Потім Ісус і всі ізраїльтяни з ним повернулися в стан, у Галгал.

[Глава 10. 8] Нав. 11, 6; 24, 11. [9] Нав. 11, 7. [10] Вих. 23, 27. Втор. 11, 25. 3 Цар. 9, 17. [11] Іс. 28, 21. Прем. 5, 23. Сир. 46, 6. [12] Іс. 28, 21. Сир. 46, 5. [13] 4 Цар. 20, 11. Іс. 28, 21. 2 Цар. 1, 18. [14] Вих. 14, 14, 25. Втор. 1, 30. [19] Втор. 25, 18. [24] Бут. 3, 15. Лк. 10, 19. Рим. 16, 20. [26] Втор. 21, 23. Нав. 8, 29. [27] Втор. 21, 23. Нав. 8, 29. [28] Втор. 20, 16. Нав. 6, 20. [32] Нав. 15, 39. Чис. 21, 35. [33] 3 Цар. 9, 15. Нав. 8, 22; 11, 8. [38] Нав. 13, 26. [40] Нав. 12, 8. Втор. 7, 2; 20, 16. Вих. 23, 32; 34, 12. [42] Вих. 14, 14. Втор. 1, 30; 3, 22.

Глава 11↑

Почувши це, Іавин, цар Асорський, послав до Іовава, царя Мадонського, і до царя Шимронського, і до царя Ахсафського, ² і до царів, які жили на півночі на горі і на рівнині з південної сторони Хиннарофа, і на низинних місцях, і в Нафоф-Дорі на захід, ³ до хананеян, які жили на сході і до моря, до аморреян і хеттеян, до ферезеян і до ієвусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Массифі. ⁴ І виступили вони і все ополчення їх з ними, численний народ, який безліччю дорівнював піску на березі морському; і коней і колісниць було дуже багато. ⁵ І зібралися всі царі ці, і прийшли і розташувалися станом разом біля вод Меромських, щоб воювати з Ізраїлем. ⁶ Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.

⁷ Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них. ⁸ І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мисрефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник]. ⁹ І вчинив Ісус з ними так, як сказав йому Господь: коням їхнім перерізав жили і колісниці їхні спалив вогнем. ¹⁰ У той же час, повернувшись, Ісус узяв Асор і царя його убив мечем [Асор же раніше був главою всіх царств цих]; ¹¹ і побили все, що дихає, що було в ньому, мечем, [усе] піддавши закляттю: не залишилося жодної душі; а Асор він спалив вогнем. ¹² І всі міста царів цих і всіх царів їх узяв Ісус і убив мечем, піддавши їх закляттю, як повелів Мойсей, раб Господній; ¹³ утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асора, який спалив Ісус. ¹⁴ А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі. ¹⁵ Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.

¹⁶ Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори], ¹⁷ від гори Халак, що простягається до Сеїру, до Ваал-Гада в долині Ливанській, біля гори Ермон, і всіх царів їх узяв, уразив їх і убив. ¹⁸ Довгий час вів Ісус війну з усіма цими царями. ¹⁹ Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною; ²⁰ бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля — для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.

²¹ У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю; ²² не залишилося [жодного] з єнакимян у землі синів Ізраїлевих, залишилися тільки в Газі, у Гефі та в Азоті. ²³ Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.

Глава 11. [1] 4 Цар. 15, 29. [2] Лк 5, 1. [3] Нав. 6, 1; 24, 11. [4] 1 Мак. 11, 1. [6] Нав. 10, 8. [8] Нав. 24, 11. Бут. 10, 15. [10] 3 Цар. 9, 15. Єр. 49, 28. [11] Чис. 33, 52. Втор. 20, 16. Суд. 4, 2. [12] Чис. 33, 52–53. Втор. 7, 2. [15] Вих. 34, 11. [16] Нав. 10, 41. [19] Нав. 9, 18. [20] Нав. 24, 12. [21] Чис. 13, 23. [22] Єр. 47, 5. 2 Цар. 21, 20. 1 Цар. 17, 4. [23] Нав. 14, 15.

Глава 12↑

Ось царі тієї землі, яких уразили сини Ізраїлеві і землю яких взяли в спадщину по той бік Йордану до сходу сонця, від потоку Арнона до гори Ермона, і всю рівнину на схід: ² Сигон, цар Аморрейський, що жив у Есевоні, який володів від Ароера, що біля берега потоку Арнона, і від середини потоку, половиною Галаада, до потоку Іавока, межі аммонитян, ³ і рівниною до самого моря Хиннерефського до сходу і до моря рівнини, моря Солоного, на схід по дорозі до Беф-Ієшимофу, а до півдня місцями, що лежать біля підошви Фасги; ⁴ суміжний йому Ог, цар Васанський, останній з рефаїмів, який жив в Астарофі та в Едреї, ⁵ який володів горою Ермоном і Салхою й усім Васаном, до межі Гессурської і Маахської, і половиною Галаада, до межі Сигона, царя Есевонського. ⁶ Мойсей, раб Господній, і сини Ізраїлеві убили їх; і дав її Мойсей, раб Господній, у спадщину коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.

⁷ І ось царі [аморрейської] землі, яких уразив Ісус і сини Ізраїлеві по цей бік Йордану на захід, від Ваал-Гада в долині Ливанській до Халака, гори, що простягається до Сеїру, яку віддав Ісус колінам Ізраїлевим у спадщину, за розподілом їх, ⁸ на горі, на низинних місцях, на рівнині, на місцях, що лежать біля гір, і в пустелі і на півдні, хеттеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв: ⁹ один цар Єрихона, один цар Гая, що біля Вефиля, ¹⁰ один цар Єрусалима, один цар Хеврона, ¹¹ один цар Іармуфа, один цар Лахиса, ¹² один цар Еглона, один цар Газера, ¹³ один цар Давира, один цар Гадера, ¹⁴ один цар Хорми, один цар Арада, ¹⁵ один цар Ливни, один цар Одоллама, ¹⁶ один цар Македа, один цар Вефиля, ¹⁷ один цар Таппуаха, один цар Хефера. ¹⁸ Один цар Афека, один цар Шарона, ¹⁹ один цар Мадона, один цар Асора, ²⁰ один цар Шимрон-Мерона, один цар Ахсафа, ²¹ один цар Фаанаха, один цар Мегиддона, ²² один цар Кедеса, один цар Іокнеама біля Кармила, ²³ один цар Дора біля Нафаф-Дорі, один цар Гоїма в Галгалі, ²⁴ один цар Фирци. Усіх царів тридцять один.

Глава 12. [1] Чис. 21, 13. [2] Чис. 21, 24. Іс. 16, 2. Бут. 32, 22. [3] Чис. 33, 49; 34, 11. Бут. 14, 3. [4] Нав. 13, 12. Втор. 1, 4. [5] Втор. 3, 13. 1 Цар. 27, 8. [6] Чис. 21, 24; 32, 33. [7] Нав. 10, 40. [9] Нав. 6, 1; 8, 29. [10] Нав. 10, 1. [11] Нав. 10, 3. [12] Нав. 10, 33. [13] Нав. 10, 39. [16] Нав. 10, 28. [17] 3 Цар. 4, 10. [20] Нав. 11, 1.

Глава 13↑

Коли Ісус постарів, увійшов у літа похилі, тоді Господь сказав йому: ти постарів, увійшов у літа похилі, а землі брати в спадщину залишається ще дуже багато. ² Залишається ця земля: всі округи филистимські і вся земля Гессурська [і Хананейська]. ³ Від Сихора, що перед Єгиптом, до меж Екрона на півночі, вважаються ханаанськими п’ять власників филистимських: Газький, Азотський, Аскалонський, Гефський, Екронський і Аввейський; ⁴ на південь же уся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афека, до меж аморрейських, ⁵ також [филистимська] земля Гевла і весь Ливан до сходу сонця від Ваал-Гада, що поряд гори Ермона, до входу в Емаф. ⁶ Усіх гірських жителів від Ливану до Мисрефоф-Маїма, усіх сидонян Я прожену від лиця синів Ізраїлевих. Розділи ж її в наділи Ізраїлю, як Я повелів тобі; ⁷ розділи землю цю в наділи дев’ятьом колінам і половині коліна Манассіїного [від Йордану до моря великого на захід віддай її їм; велике море буде межею]. ⁸ А коліно Рувимове і Гадове з другою половиною коліна Манассіїного одержали наділи свої від Мойсея за Йорданом на схід [сонця], як дав їм Мойсей, раб Господній, ⁹ від Ароера, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і всю рівнину Медеву до Дивона; ¹⁰ також усі міста Сигона, царя Аморрейського, що царював у Есевоні, до меж аммонитських, ¹¹ також Галаад і область Гессурську і Маахську, і всю гору Ермон і весь Васан до Салхи, ¹² усе царство Ога Васанського, який царював у Астарофі та в Едреї. Він залишався один з рефаїмів, яких Мойсей уразив і прогнав. ¹³ Але сини Ізраїлеві не вигнали жителів Гессура і Маахи [і хананеян], і живуть Гессур і Мааха серед Ізраїля до цього дня. ¹⁴ Тільки коліну Левіїному не дав він частки: жертви Господа Бога Ізраїлевого є наділ його, як сказав йому Господь.

[Ось розподіл, який зробив Мойсей синам Ізраїлевим за племенами їх на рівнинах моавитських за Йорданом, навпроти Єрихона:] ¹⁵ коліну синів Рувимових за племенами їх дав наділ Мойсей: ¹⁶ межею їх був Ароер, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і вся рівнина біля Медеви, ¹⁷ Есевон і всі міста його, що на рівнині, і Дивон, Вамоф-Ваали Беф-Ваал-Меон, ¹⁸ Іааца, Кедемоф і Мефааф, ¹⁹ Кириафаїм, Сивма і Цереф-Шахар на горі Емек, ²⁰ Беф-Фегор і місця біля підошві Фасги і Беф-Ієшимоф, ²¹ і всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя Аморрейського, який царював у Есевоні, якого убив Мойсей, так само як і вождів мадіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів сигонових, що жили на землі [тій]; ²² також Валаама, сина Веорового, віщуна, убили сини Ізраїлеві мечем у числі вбитих ними. ²³ Межею синів Рувимових був Йордан. Ось наділи синів Рувимових за племенами їх, міста і села їх. ²⁴ Мойсей дав також наділ коліну Гадовому, синам Гадовим, за племенами їх: ²⁵ межею їх були Іазер і всі міста галаадські, і половина землі синів Аммонових до Ароера, що перед Раввою, ²⁶ і землі від Есевона до Рамаф-Мицфи і Ветонима і від Маханаїма до меж Давира, ²⁷ і на долині Беф-Гарам і Беф-Нимра і Сокхоф і Цафон, залишок царства Сигона, царя Есевонського; межею його був Йордан до моря Хиннерефського за Йорданом на схід. ²⁸ Ось наділ синів Гадових за племенами їх, міста і села їх. ²⁹ Мойсей дав наділ і половині коліна Манассіїного, що належав половині коліна синів Манассіїних, за племенами їх; ³⁰ наділ їх був: від Маханаїма весь Васан, усе царство Ога, царя Васанського, і всі селища Іаїрові, що у Васані, шістдесят міст; ³¹ а половина Галаада й Астароф і Едрея, царствені міста Ога Васанського, [надані] синам Махира, сина Манассіїного, половині синів Махирових, за племенами їх. ³² Ось що Мойсей дав у наділ на рівнинах моавитських за Йорданом навпроти Єрихона на схід. ³³ Але коліну Левіїному Мойсей не дав наділу: Господь Бог Ізраїлів Сам є наділом їх, як Він говорив їм.

Глава 13. [3] Єр. 2, 18. [5] 3 Цар. 5, 18. Пс. 82, 8. [6] Пс. 77, 55. [8] Чис. 32, 33. Нав. 22, 4. [9] Втор. 2, 36. Нав. 12, 2. [12] Бут. 14, 15. Чис. 21, 33. [14] Чис. 18, 20. Втор. 10, 9; 18, 2. Єз. 44, 28. Євр. 7, 5. [16] 2 Цар. 24, 5. Іс. 15, 2. [17] Іс. 15, 2. [19] Іс. 16, 8. [21] Чис. 31, 8. [22] Чис. 22, 5; 24, 25; 31, 8. [25] Суд. 5, 17. 2 Цар. 11, 1. [26] 2 Цар. 2, 8. Нав. 10, 38. [27] Іс. 15, 6. [30] Чис. 32, 41. [33] Чис. 18, 20.

Глава 14↑

Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих; ² за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного], ³ бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними; ⁴ бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх. ⁵ Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю. ⁶ Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні; ⁷ я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці: ⁸ брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого; ⁹ і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»; ¹⁰ отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років; ¹¹ але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити; ¹² отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь. ¹³ Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон. ¹⁴ Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого. ¹⁵ Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.

Глава 14. [1] Чис. 34, 2, 17. [2] Чис. 34, 13. Діян. 13, 19. [3] Чис. 18, 20; 32, 33. Втор. 3, 12; 10, 9. Нав. 13, 14. [4] Чис. 35, 3. [5] Чис. 34, 16. [6] Чис. 14, 24. [7] Чис. 13, 7, 17. [8] Чис. 13, 31, 33; 14, 6. [9] Нав. 1, 3. [11] Втор. 34, 7. Сир. 46, 11. [13] Чис. 14, 24. Суд. 1, 20. 1 Мак. 2, 56. [15] Нав. 45, 13.

Глава 15↑

Жереб коліну синів Іудиних, за племенами їх, випав такий: у суміжності з Ідумеєю була пустеля Син, на південь, у кінці Фемана; ² південною межею їх був край моря Солоного від затоки, що простягається на південь; ³ на півдні йде він до височини Акраввимської, проходить Цин і, піднімаючись з південного боку до Кадес-Варні, проходить Хецрон і, піднімаючись до Аддара, [йде по західній стороні Кадеса,] повертає до Каркаї, ⁴ потім проходить Ацмон, іде до потоку Єгипетського, так що кінцем цієї межі є море. Це буде південна ваша межа. ⁵ Межею же на схід [усе] море Солоне, до гирла Йордану; а межа з північного боку починається від затоки моря, від гирла Йордану; ⁶ звідси межа піднімається до Беф-Хогли і проходить з північної сторони до Беф-Арави, і йде межа вгору до каменя Богана, сина Рувимового; ⁷ потім піднімається межа до Давира від долини Ахор і на півночі повертає до Галгала, який навпроти узвишшя Адуммима, що лежить з південної сторони потоку; звідси межа проходить до вод Ен-Шемеша і закінчується біля Ен-Рогела; ⁸ звідси межа йде вгору до долини сина Енномового з південного боку Ієвуса, який є Єрусалим, і піднімається межа на вершину гори, що на заході навпроти долини Енномової, що на краю долини рефаїмів з півночі; ⁹ від вершини гори межа повертає до джерела вод Нефтоах і йде до міст гори Ефрона, і повертає межа до Ваала, який є Кириаф-Іарим; ¹⁰ потім повертає межа від Ваала до моря [і йде] до гори Сеїру, і йде північною стороною гори Ієарим, яка є Кесалон, і, сходячи до Вефсамиса, проходить через Фимну; ¹¹ звідси межа йде північною стороною Екрона, і повертає межа до Шикарона, проходить через гору [землі] Ваал і доходить до Іавнеїла, і закінчується межа біля моря. Західна межа являє собою велике море. ¹² Ось межа синів Іудиних із племенами їх з усіх боків.

¹³ І Халеву, синові Ієфонніїному, [Ісус] дав частину серед синів Іудиних, як повелів Господь Ісусові; [і дав йому Ісус] Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон. ¹⁴ І вигнав звідти Халев [син Ієфонніїн] трьох синів Єнакових: Шешая, Ахимана і Фалмая, дітей Єнакових. ¹⁵ Звідси [Халев] пішов проти жителів Давира [ім’я Давиру раніше було Кириаф-Сефер]. ¹⁶ І сказав Халев: хто вразить Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину. ¹⁷ І взяв його Гофониїл, [молодший] син Кеназа, брата Халевового, і віддав він за дружину йому Ахсу, дочку свою. ¹⁸ Коли належало їй іти, її навчили просити в батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі? ¹⁹ Вона сказала: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела вод. І дав він їй джерела верхні і джерела нижні.

²⁰ Ось наділ коліна синів Іудиних, за племенами їх: ²¹ міста з краю коліна синів Іудиних у суміжності з Ідумеєю на півдні були: Кавцеїл, Едер та Іагур, ²² Кина, Димона, Адада, ²³ Кедес, Асор та Іфнан, ²⁴ Зиф, Телем і Валоф, ²⁵ Гацор-Хадафа, Кириаф, Хецрон, інакше Гацор, ²⁶ Амам, Шема і Молада, ²⁷ Хацар-Гадда, Хешмон і Веф-Палет, ²⁸ Хацар-Шуал, Вирсавія і Визиофея, [і села їх і передмістя їх,] ²⁹ Ваала, Іїм і Ацем, ³⁰ Елфолад, Кесил і Хорма, ³¹ Циклаг, Мадмана і Сансана, ³² Леваоф, Шелихим, Аїн і Риммон: усіх двадцять дев’ять міст із їх селами. ³³ На низинних місцях: Ештаол, Цора й Ашна, ³⁴ Заноах, Ен-Ганним, Таппуах і Гаенам, ³⁵ Іармуф, Одоллам, [Немра,] Сохо й Азека, ³⁶ Шаараїм, Адифаїм, Гедера або Гедерофаїм: чотирнадцять міст із їх селами. ³⁷ Ценан, Хадаша, Мигдал-Гад, ³⁸ Дилеан, Мицфе та Іокфеїл, ³⁹ Лахис, Воцкаф і Еглон, ⁴⁰ Хаббон, Лахмас і Хифлис, ⁴¹ Гедероф, Беф-Дагон, Наема і Макед: шістнадцять міст із їх селами. ⁴² Ливна, Ефер і Ашан, ⁴³ Іффах, Ашна і Нецив, ⁴⁴ Кеїла, Ахзив і Мареша [й Едом]: дев’ять міст із їх селами. ⁴⁵ Екрон із залежними від нього містами і селами його, ⁴⁶ і від Екрона до моря все, що знаходиться біля Азота, із селами їх, ⁴⁷ Азот, залежні від нього міста і села його, Газа, залежні від неї міста і села її, до самого потоку Єгипетського і великого моря, яке є межа. ⁴⁸ На горах: Шамир, Іаттир і Сохо, ⁴⁹ Данна, Кириаф-Санна, інакше Давир, ⁵⁰ Анаф, Ештемо й Аним, ⁵¹ Гошен, Холон і Гило: одинадцять міст із їх селами. ⁵² Арав, Дума й Ешан, ⁵³ Іанум, Беф-Таппуах і Афека, ⁵⁴ Хумта, Кириаф-Арби, інакше Хеврон, і Цигор: дев’ять міст із їх селами. ⁵⁵ Маон, Кармил, Зиф і Юта, ⁵⁶ Ізреель, Іокдам і Заноах, ⁵⁷ Каїн, Гива і Фимна: десять міст із їх селами. ⁵⁸ Халхул, Беф-Цур і Гедор, ⁵⁹ Маараф, Беф-Аноф і Елтекон: шість міст із їх селами. [Феко, Ефрафа, інакше Вифлеєм, Фагор, Етам, Кулон, Татамі, Сорес, Карем, Галлим, Вефир і Манохо: одинадцять міст із їх селами.] ⁶⁰ Кириаф-Ваал, інакше Кириаф-Іарим, і Аравва: два міста із їх селами [і передмістями]. ⁶¹ У пустелі: Беф-Арава, Миддин і Секаха, ⁶² Нившан, Ір-Мелах і Ен-Геди: шість міст із їх селами. ⁶³ Але ієвусеян, жителів Єрусалима, не могли вигнати сини Іудини, і тому ієвусеяни живуть із синами Іуди в Єрусалимі навіть до цього дня.

Глава 15. [1] Чис. 34, 3. [2] Нав. 18, 19. [3] Бут. 14, 7. Чис. 34, 4. [4] Чис. 34, 5. [6] Нав. 18, 17. [8] Неєм. 11, 4. Нав. 18, 14–15. [10] Нав. 21, 16. 1 Цар. 6, 12. 4 Цар. 14, 11. [13] Нав. 14, 13. [14] Суд. 1, 10. [16] 1 Цар. 18, 25. Суд. 1, 12–13. [19] Бут. 33, 11. [21] Неєм. 11, 25. [25] 2 Цар. 13, 23. [32] Зах. 14, 10. Нав. 19, 6–7. [33] Нав. 19, 41. [35] Мих. 1, 15. [39] Нав. 10, 32. 4 Цар. 14, 19. [42] Нав. 10, 29. [44] Нав. 19, 29. 2 Пар. 14, 9. [45] 4 Цар. 1, 2. [47] Чис. 34, 6. [51] Нав. 10, 41. [55] 1 Цар. 23, 25. [60] Нав. 18, 14. [62] 2 Пар. 20, 2. [63] Суд. 1, 8. 2 Цар. 5, 6.

Глава 16↑

Потім випав жереб синам Йосифа: від Йордану поблизу Єрихона, біля вод Єрихонських на схід, пустеля, що простягається від Єрихона до гори Вефильської; ² від Вефиля йде межа до Луза і переходить до межі Архи до Атарофа, ³ і спускається до моря, до межі Іафлета, до межі нижнього Беф-Орона і до Газера, і закінчується біля моря. ⁴ Це одержали в наділ сини Йосифа: Манассія та Єфрем.

⁵ Межа синів Єфремових за племенами їх була ця: від сходу межею наділу їх був Атароф-Адар до Беф-Орона верхнього [і Газари]; ⁶ потім іде межа до моря північним боком Михмефафа і повертає до східного боку Фаанаф-Силома і проходить його зі східної сторони Іаноха; ⁷ від Іаноха, сходячи до Атарофа і Наарафа, примикає до Єрихона і доходить до Йордану; ⁸ від Таппуаха йде межа до моря, до потоку Кане, і закінчується морем. Ось наділ коліна синів Єфремових, за племенами їх. ⁹ І міста відділені синам Єфремовим у наділі синів Манассіїних, усі міста із селами їх. ¹⁰ Але [єфремляни] не вигнали хананеян, які жили в Газері; тому хананеяни жили серед єфремлян до цього дня, платячи їм данину. [Нарешті прийшов фараон, цар Єгипетський, і взяв місто, і спалив його вогнем, і хананеян і ферезеян і жителів Газера перебив, і віддав його фараон у посаг дочці своїй.]

Глава 16. [2] Бут. 28, 19. [3] 1 Пар. 6, 67–68. [4] Бут. 48, 5. [5] Чис. 26, 35. [9] Нав. 17, 9. [10] Нав. 13, 13. Суд. 1, 29.

Глава 17↑

І випав жереб коліну Манассії, оскільки він був первісток Йосифа. Махиру, первісткові Манассії, батькові Галаада, який був хоробрим на війні, припали Галаад і Васан. ² Дісталися наділи й іншим синам Манассії, за племенами їх, і синам Авиєзера, і синам Хелека, і синам Асриїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шемиди. Ось діти Манассії, сина Йосифового, чоловічої статі, за племенами їх. ³ У Салпаада ж, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного, не було синів, а [тільки] дочки. Ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. ⁴ Вони прийшли до священика Єлеазара і до Ісуса, сина Навина, і до начальників, і сказали: Господь повелів Мойсеєві дати нам наділ між братами нашими. І дали їм наділ, за повелінням Господнім, між братами батька їхнього. ⁵ І випало Манассії десять ділянок, крім землі Галаадської і Васанської, що за Йорданом; ⁶ бо дочки [синів] Манассії одержали наділ серед синів його, а земля Галаадська дісталася іншим синам Манассії. ⁷ Межа [синів] Манассії йде від Асира до Михмефафа, що навпроти Сихема; звідси межа йде праворуч до жителів Ен-Таппуаха. ⁸ Земля Таппуах дісталася Манассії, а місто Таппуах біля межі Манассіїної — синам Єфремовим. ⁹ Звідси межа сходить до потоку Кане, з південного боку потоку. Міста ці належать Єфрему, хоча знаходяться серед міст Манассії. Межа Манассії — на північному боці потоку і закінчується морем. ¹⁰ Те, що на півдні, те Єфремове, а що на півночі, те Манассіїне; море ж було межею їх; до Асира примикали вони з північного боку і до Іссахара зі східного. ¹¹ В Іссахара й Асира належать Манассії Беф-Сан і залежні від нього місця, Івлеам і залежні від нього місця, жителі Дора і залежні від нього місця, жителі Ен-Дора і залежні від нього місця, жителі Фаанаха і залежні від нього місця, жителі Мегиддона і залежні від нього місця, і третя частина Нафефа [із селами його]. ¹² Сини Манассіїні не могли вигнати жителів міст цих, і хананеяни залишилися жити в землі цій. ¹³ Коли ж сини Ізраїлеві прийшли в силу, тоді хананеян вони зробили данниками, але вигнати не вигнали їх.

¹⁴ Сини Йосифа говорили Ісусові і сказали: чому ти дав мені в наділ один жереб і одну ділянку, тоді як я багатолюдний, тому що так благословив мене Господь? ¹⁵ Ісус сказав їм: якщо ти багатолюдний, то піди в ліси і там, на землі ферезеїв і рефаїмів, розчисти собі [місце], якщо гора Єфремова для тебе тісна. ¹⁶ Сини Йосифа сказали: не залишиться за нами гора, тому що залізні колісниці у всіх хананеян, які живуть у долині, як у тих, які в Беф-Сані й у залежних від нього місцях, так і в тих, які на долині Ізреельській. ¹⁷ Але Ісус сказав дому Йосифовому, Єфрему і Манассії: ти багатолюдний і сила в тебе велика; не один жереб буде в тебе: ¹⁸ і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; тому що ти виженеш хананеян, хоча в них колісниці залізні, і хоча вони сильні, [ти подолаєш їх].

Глава 17. [1] Бут. 46, 20. Чис. 26, 29; 32, 39. [2] Чис. 26, 32. [3] Чис. 26, 33; 27, 1; 36, 11. [4] Чис. 27, 7. [9] Нав. 16, 9. [11] Суд. 1, 27. 1 Цар. 31, 10. 4 Цар. 9, 27. [12] Нав. 15, 63. [13] Втор. 20, 16. Нав. 13, 13. [14] Чис. 26, 54. Бут. 48, 16. [16] Суд. 1, 19. Ос. 1, 5. [18] Нав. 13, 6. 1 Ін. 5, 4.

Глава 18↑

Уся громада синів Ізраїлевих зібралася в Силом, і поставили там скинію зібрання, бо земля була підкорена ними. ² Із синів же Ізраїлевих залишалося сім колін, які ще не одержали наділу свого. ³ І сказав Ісус синам Ізраїлевим: чи довго ви будете байдужими до того, щоб піти і взяти в спадщину землю, яку дав вам Господь Бог батьків ваших? ⁴ дайте від себе по три людини з коліна; я пошлю їх, і вони, вставши, пройдуть по землі й опишуть її, як потрібно розділити їм на наділи, і прийдуть до мене; ⁵ нехай розділять її на сім наділів; Іуда нехай залишається в межах своїх на півдні, а дім Йосифів нехай залишається в межах своїх на півночі; ⁶ а ви розпишіть землю на сім наділів і представте мені сюди: я кину вам жереб тут перед лицем Господа Бога нашого; ⁷ а левитам немає частини між вами, тому що священство Господнє є наділом їх; Гад же, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій за Йорданом на сході, який дав їм Мойсей, раб Господній. ⁸ Ці люди встали і пішли. Ісус же тим, що пішли описувати землю, дав такий наказ: підіть, обійдіть землю, опишіть її і поверніться до мене; а я тут кину вам жереб перед лицем Господнім, у Силомі. ⁹ Вони пішли, пройшли по землі, [оглянули її] і описали її, за містами її, на сім наділів, у книзі, і прийшли до Ісуса в стан, у Силом. ¹⁰ Ісус кинув їм жереб у Силомі перед Господом, і розділив там Ісус землю синам Ізраїлевим за ділянками їх.

¹¹ [Перший] жереб вийшов коліну синів Веніамінових, за племенами їх. Межа їх за жеребом ішла між синами Іуди і між синами Йосифа; ¹² межа їх на північному боці починається біля Йордану, і проходить межа ця біля Єрихона з півночі, і піднімається на гору на захід, і закінчується в пустелі Бефавен; ¹³ звідти межа йде до Луза, до південного боку Луза, інакше Вефиля, і сходить межа до Атароф-Адара, до гори, що на південному боці Беф-Орона нижнього; ¹⁴ потім межа повертає і сходить до морського боку на південь від гори, що на півдні перед Беф-Ороном, і закінчується біля Кириаф-Ваала, інакше Кириаф-Іарима, міста синів Іудиних. Це західна сторона. ¹⁵ Південною ж стороною від Кириаф-Іарима йде межа до моря і доходить до джерела вод Нефтоаха; ¹⁶ потім межа сходить до кінця гори, що перед долиною сина Енномового, в долині рефаїмів, на півночі, і сходить долиною Еннома до південного боку Ієвуса, і йде до Ен-Рогела; ¹⁷ потім повертає від півночі і йде до Ен-Шемеша, і йде до Гелилофа, що навпроти узвишшя Адуммима, і сходить до каменя Богана, сина Рувимового; ¹⁸ потім проходить біля рівнини на північ і сходить на рівнину; ¹⁹ звідси проходить межа поряд Беф-Хогли на північ, і закінчується межа біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось межа південна. Зі східного ж боку межею служить Йордан. ²⁰ Ось наділ синів Веніамінових, з межами його з усіх боків, за племенами їх. ²¹ Міста коліну синів Веніамінових, за племенами їх, належали ці: Єрихон, Беф-Хогла й Емек-Кециц, ²² Беф-Арава, Цемараїм і Вефиль, ²³ Аввим, Фара й Офра, ²⁴ Кефар-Аммонай, Афні і Гева: дванадцять міст з їх селами. ²⁵ Гаваон, Рама і Бероф, ²⁶ Мицфе, Кефира і Моца, ²⁷ Рекем, Ірфеїл і Фарала, ²⁸ Цела, Елеф та Ієвус, інакше Єрусалим, Гивеаф і Кириаф: чотирнадцять міст із їх селами. Ось наділ синів Веніамінових, за племенами їх.

Глава 18. [1] Нав. 21, 2. 3 Цар. 13, 2. [7] Єз. 44, 28. Чис. 32, 33. Втор. 3, 12. [9] 2 Цар 24, 8. [11] Втор. 33, 12. [12] Нав. 7, 2. [13] Бут. 12, 8. Нав. 16, 2. 3 Цар. 9, 17. [14] Нав. 15, 9, 60. [16] Нав. 15, 7. [17] Нав. 22, 10. [19] Нав. 15, 2. [23] Втор. 2, 23. [24] 3 Цар. 15, 22. [25] Нав. 9, 17. [28] Неєм. 11, 4.

Глава 19↑

Другий жереб припав Симеону, коліну синів Симеонових, за племенами їх; і був наділ їх серед наділів синів Іудиних. ² У наділі їх були: Вирсавія або Шева, Молада, ³ Хацар-Шуал, Вала й Ацем, ⁴ Елтолад, Вефул і Хорма, ⁵ Циклаг, Беф-Маркавоф і Хацар-Суса, ⁶ Беф-Леваоф і Шарухен: тринадцять міст із їх селами. ⁷ Аїн, Риммон, Ефер і Ашан: чотири міста із селами їх, ⁸ і всі села, що знаходилися навколо міст цих навіть до Ваалаф-Беера, або південної Рами. Ось наділ коліна синів Симеонових, за племенами їх. ⁹ Від ділянки синів Іудиних виділено наділ [коліну] синів Симеонових. Оскільки ділянка синів Іудиних була занадто велика для них, то сини Симеонові й одержали наділ серед їхнього наділу. ¹⁰ Третій жереб припав синам Завулоновим за племенами їх, і простягнулася межа наділу їх до Сарида; ¹¹ межа їх піднімається до моря і Марали і примикає до Дабешефа і примикає до потоку, що перед Іокнеамом; ¹² від Сарида йде назад до східної сторони, на схід сонця, до межі Кислоф-Фавора; звідси йде до Даврафа і піднімається до Іафії; ¹³ звідси проходить на схід в Геф-Хефер, у Ітту-Кацин, і йде до Риммона, Мифоара і Неї; ¹⁴ і повертає межа з півночі до Ханнафона і закінчується долиною Іфтах-Ел; ¹⁵ далі: Каттаф, Нагалал, Шимрон, Ідеала і Вифлеєм: дванадцять міст з їх селами. ¹⁶ Ось наділ синів Завулонових, за їхніми племенами; ось міста і села їх.

¹⁷ Четвертий жереб випав Іссахару, синам Іссахара, за племенами їхніми; ¹⁸ межею їх були: Ізреель, Кесуллоф і Сунем, ¹⁹ Хафараїм, Шион і Анахараф, ²⁰ Раввиф, Кишион і Авец, ²¹ Ремеф, Ен-Ганним, Ен-Хадда і Беф-Пацец; ²² і примикає межа до Фавору і Шагацима і Вефсамиса, і закінчується межа їх біля Йордану: шістнадцять міст із селами їх. ²³ Ось наділ коліна синів Іссахарових за племенами їх; ось міста і села їх.

²⁴ П’ятий жереб випав коліну синів Асирових, за племенами їх; ²⁵ межею їх були: Хелкаф, Хали, Ветен і Ахсаф, ²⁶ Аламелех, Амад і Мишал; і примикає межа до Кармила із західної сторони і до Шихор-Ливнафа; ²⁷ потім іде назад на схід сонця у Беф-Дагон, і примикає до Завулона і до долини Іфтах-Ел з півночі, [і входить у межі Асафи] у Беф-Емек і Неїел, і йде біля Кавула, з лівого боку; ²⁸ далі: Еврон, Рехов, Хаммон і Кана, до Сидона великого; ²⁹ потім межа повертається до Рами до укріпленого міста Тира, і повертає межа до Хосси, і закінчується біля моря, у містечку Ахзиві; ³⁰ далі: Умма, Афек і Рехов: двадцять два міста з селами їх. ³¹ Ось наділ коліна синів Асирових, за племенами їх; ось міста і села їх.

³² Шостий жереб випав синам Неффалима, синам Неффалима за племенами їх; ³³ межа їх ішла від Хелефа [і] від діброви, що в Цананнимі, до Адами-Некева і Іавнеїла, до Лаккума, і закінчувалася біля Йордану; ³⁴ звідси повертається межа на захід до Азноф-Фавора і йде звідти до Хуккока, і примикає до Завулона з півдня, і до Асира примикає з заходу, і до Іуди біля Йордану, на схід сонця. ³⁵ Міста укріплені: Циддим, Цер, Хамаф, Раккаф і Хиннереф, ³⁶ Адама, Рама й Асор, ³⁷ Кедес, Едрея й Ен-Гацор, ³⁸ Іреон, Мигдал-Ел, Хорем, Беф-Анаф і Вефсамис: дев’ятнадцять міст із їх селами. ³⁹ Ось наділ коліна синів Неффалимових за племенами їх; ось міста і села їх.

⁴⁰ Коліну синів Данових, за племенами їх, припав жереб сьомий; ⁴¹ межею наділи їх були: Цора, Ештаол та Ір-Шемеш, ⁴² Шаалаввин, Аїалон та Іфла, ⁴³ Елон, Фимнафа й Екрон, ⁴⁴ Елтеке, Гиввефон і Ваалаф, ⁴⁵ Ігуд, Бене-Верак і Гаф-Риммон, ⁴⁶ Ме-Іаркон і Ракон з межею біля Іоппії. І вийшов наділ синів Данових малим для них. ⁴⁷ І сини Данові пішли війною на Ласем і взяли його, й уразили його мечем, і одержали його в спадщину, і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном за ім’ям Дана, батька свого. [Аморреяни залишалися жити в Еломі і Саламині, але рука Єфремова подолала їх, і зробилися вони данниками йому.] ⁴⁸ Ось наділ коліна синів Данових, за племенами їх; ось міста і села їх. [Сини Данові не знищили аморреян, які притисли їх на горі, і не давали їм аморреяни виходити на долину і відібрали у них наділ їхньої ділянки.]

⁴⁹ Коли закінчили розділення землі, за межами її, тоді сини Ізраїлеві дали серед себе наділ Ісусові, синові Навина: ⁵⁰ за повелінням Господнім дали йому місто Фамнаф-Сараі, яке він просив, на горі Єфремовій; і побудував він місто і жив у ньому. ⁵¹ Ось наділи, які Єлеазар священик, Ісус, син Навина, і начальники поколінь розділили колінам синів Ізраїлевих, за жеребом, у Силомі, перед лицем Господнім, при вході в скинію зібрання. І закінчили розподіл землі.

Глава 19. [1] Втор. 33, 6. Бут. 49, 7. [2] 1 Пар. 4, 28. [3] 1 Пар. 4, 29. [4] Втор. 1, 44. [8] 1 Пар. 4, 33. [10] Мф. 4, 13. [11] Суд. 4, 7. [13] 4 Цар. 14, 25. [15] Суд. 17, 7. [18] 1 Цар. 29, 1. 2 Цар. 2, 9. 3 Цар. 18, 45. [26] 3 Цар. 18, 19. [27] 3 Цар. 9, 13. [28] Бут. 10, 19. Нав. 11, 8. [33] Мф. 4, 13. [34] Втор. 33, 23. [35] Чис. 13, 22. 3 Цар. 8, 65. [40] Суд. 18, 1. [41] Нав. 15, 33. [43] 3 Цар. 4, 9. [44] 3 Цар. 15, 27. [46] Іона 1, 3. Діян. 9, 36. [47] Втор. 33, 22. Суд. 18, 7. [49] Чис. 14, 6. [50] Нав. 14, 6; 24, 30. Суд. 2, 9.

Глава 20↑

І сказав Господь Ісусові, говорячи: ² скажи синам Ізраїлевим: зробіть у себе міста притулку, про які Я говорив вам через Мойсея, ³ щоб міг тікати туди вбивця, що убив людину помилково, без наміру; нехай [міста ці] будуть у вас притулком [щоб не вмер той, що убив] від того, хто мститься за кров, [доки не постане перед громадою на суд]. ⁴ І хто втече в одне з міст цих, нехай стане біля воріт міста і розповість уголос старійшинам міста цього справу свою; і вони приймуть його до себе в місто і дадуть йому місце, щоб він жив у них; ⁵ і коли поженеться за ним той, хто мститься за кров, то вони не повинні видавати в руки його убивцю, тому що він без наміру убив ближнього свого, не мав до нього ненависти ні вчора, ні третього дня; ⁶ нехай він живе в цьому місті, доки не стане перед громадою на суд, доки не помре великий священик, який буде в ті дні. А потім нехай повернеться вбивця і піде в місто своє і в дім свій, у місто, з якого він утік. ⁷ І відокремили Кедес у Галилеї на горі Неффалимовій, Сихем на горі Єфремовій, і Кириаф-Арби, інакше Хеврон, на горі Іудиній; ⁸ за Йорданом, навпроти Єрихона на схід, відокремили: Бецер у пустелі, на рівнині, від коліна Рувимового, і Рамоф у Галааді від коліна Гадового, і Голан у Васані від коліна Манассіїного; ⁹ ці міста призначені для всіх синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, щоб тікав туди всякий, хто убив людину помилково, щоб не помер він від руки того, хто мститься за кров, доки не постане перед громадою [на суд].

Глава 20. [2] Чис. 35, 11. Втор. 19, 2. [3] Чис. 35, 12. [6] Чис. 35, 12. [7] Втор. 19, 7. [8] Втор. 4, 43.

Глава 21↑

Начальники поколінь левитських прийшли до Єлеазара священика і до Ісуса, сина Навина, і до начальників поколінь синів Ізраїлевих, ² і говорили їм у Силомі, в землі Ханаанській, і сказали: Господь повелів через Мойсея дати нам міста для проживання і передмістя їх для худоби нашої. ³ І дали сини Ізраїлеві левитам з наділів своїх, за повелінням Господнім, ці міста з передмістями їх. ⁴ Випав жереб племенам Каафовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Іудиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Веніамінового, тринадцять міст; ⁵ а іншим синам Каафа від племен коліна Єфремового, і від коліна Данового, і від половини коліна Манассіїного, за жеребом, дісталося десять міст; ⁶ синам Гирсоновим — від племен коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від половини коліна Манассіїного у Васані, за жеребом, дісталося тринадцять міст; ⁷ синам Мерариним, за їх племенами, від коліна Рувимового, від коліна Гадового і від коліна Завулонового — дванадцять міст. ⁸ І віддали сини Ізраїлеві левитам ці міста з передмістями їх, як повелів Господь через Мойсея, за жеребом. ⁹ Від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеонових, [і від коліна синів Веніамінових] дали міста, які тут названі поіменно: ¹⁰ синам Аарона, з племен Каафових, із синів Левія [тому що жереб їхній був перший], ¹¹ дали Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон, на горі Іудиній, і передмістя його навколо нього; ¹² а поле цього міста і села його віддали у власність Халеву, синові Ієфонніїному. ¹³ Отже, синам Аарона священика дали місто притулку для убивці — Хеврон і передмістя його, Ливну і передмістя її, ¹⁴ Іаттир і передмістя його, Ештемо і передмістя його, ¹⁵ Холон і передмістя його, Давир і передмістя його, ¹⁶ Аїн і передмістя його, Ютту і передмістя її, Беф-Шемеш і передмістя його: дев’ять міст від двох колін цих; ¹⁷ а від коліна Веніамінового: Гаваон і передмістя його, Геву і передмістя її, ¹⁸ Анафоф і передмістя його, Алмон і передмістя його: чотири міста. ¹⁹ Усіх міст синам Аароновим, священикам, дісталося тринадцять міст із передмістями їх. ²⁰ І племенам синів Каафових, левитів, іншим із синів Каафових, за жеребом їх, дісталися міста від коліна Єфремового; ²¹ дали їм місто притулку для вбивці — Сихем і передмістя його, на горі Єфремовій, Гезер і передмістя його, ²² Кивцаїм і передмістя його, Беф-Орон і передмістя його: чотири міста; ²³ від коліна Данового: Елфеке і передмістя його, Гиввефон і передмістя його, ²⁴ Аїалон і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: чотири міста; ²⁵ від половини коліна Манассіїного: Фаанах і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: два міста. ²⁶ Усіх міст із передмістями їх іншим племенам синів Каафових дісталося десять. ²⁷ А синам Гирсоновим, із племен левитських дали: від половини коліна Манассіїного місто притулку для вбивці — Голан у Васані й передмістя його, і Беештеру і передмістя її: два міста; ²⁸ від коліна Іссахарового: Кишион і передмістя його, Давраф і передмістя його, ²⁹ Іармуф і передмістя його, Ен-Ганним і передмістя його: чотири міста; ³⁰ від коліна Асирового: Мишал і передмістя його, Авдон і передмістя його, ³¹ Хелкаф і передмістя його, Рехов і передмістя його: чотири міста; ³² від коліна Неффалимового місто притулку для вбивці — Кедес у Галилеї і передмістя його, Хамоф-Дор і передмістя його, Карфан і передмістя його: три міста. ³³ Усіх міст синам Гирсоновим, за племенами їх, дісталося тринадцять міст із передмістями їх. ³⁴ Племенам синів Мерариних, решті левитів, дали: від коліна Завулонового Іокнеам і передмістя його, Карфу і передмістя її, ³⁵ Димну і передмістя її, Нагалал і передмістя його: чотири міста; ³⁶ [по той бік Йордану навпроти Єрихона] від коліна Рувимового [дано місто притулку для вбивці] Бецер [у пустелі Мисор] і передмістя його, Іааца і передмістя її, ³⁷ Кедемоф і передмістя його, Мефааф і передмістя його: чотири міста; ³⁸ від коліна Гадового: міста притулку для вбивці — Рамоф у Галааді й передмістя його, Маханаїм і передмістя його, ³⁹ Есевон і передмістя його, Іазер і передмістя його: усіх міст чотири. ⁴⁰ Усіх міст синам Мерариним за племенами їх, решті племен левитських, за жеребом дісталося дванадцять міст.

⁴¹ Усіх міст левитських серед володінь синів Ізраїлевих було сорок вісім міст із передмістями їх. ⁴² При містах цих були при кожнім місті передмістя навколо нього: так було при всіх містах цих. [Коли Ісус скінчив розподіл землі за наділами її, тоді сини Ізраїлеві дали частину Ісусові за повелінням Господнім; дали йому місто, яке він просив, Фимнаф-Сару дали йому на горі Єфремовій, і побудував Ісус місто, яке просив, і жив у ньому. І взяв Ісус кам’яні ножі, якими обрізав синів Ізраїлевих, народжених у путі в пустелі, тому що вони не були обрізані в пустелі; і поклав їх у Фимнаф-Сарі.] ⁴³ Таким чином віддав Господь Ізраїлю всю землю, яку клявся дати батькам їхнім, і вони одержали її в спадщину й оселилися на ній. ⁴⁴ І дав їм Господь спокій з усіх боків, як клявся батькам їх, і ніхто з усіх ворогів їх не встояв проти них; усіх ворогів їхніх віддав Господь до рук їхніх. ⁴⁵ Не залишилося невиконаним жодне слово з усіх добрих слів, які Господь говорив дому Ізраїлевому; все збулося.

Глава 21. [2] Чис. 35, 2. [3] 1 Пар. 6, 64. [4] 2 Пар. 31, 15. [10] 1 Пар. 6, 54. [11] Нав. 14, 13; 15, 13. [12] 1 Пар. 6, 56. [13] Нав. 10, 29. [16] Нав. 15, 10. 1 Цар. 6, 9. [17] 2 Цар. 2, 12. Єр. 28, 1. [18] 3 Цар. 2, 26, Іс. 10, 30. Єр. 1, 1. [20] 1 Пар. 6, 61. [21] Нав. 20, 7. [25] Суд. 1, 27. [27] 1 Пар. 6, 62. Нав. 20, 8. [30] 1 Пар. 6, 74. [32] Нав. 20, 7. [34] 1 Пар. 6, 63. [38] Нав. 20, 8. [39] Єр. 49, 3. [41] Чис. 35, 7. [42] Чис. 35, 5. [43] Бут. 12, 7; 13, 17. [44] Нав. 22, 4. [45] 1 Цар. 3, 19. Іс. 34, 16. Мк 7, 30.

Глава 22↑

Тоді Ісус покликав коліно Рувимове, Гадове і половину коліна Манассіїного і сказав їм: ² ви виконали все, що повелів вам Мойсей, раб Господній, і слухалися слів моїх в усьому, що я наказував вам; ³ ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів до цього дня і виконали, що належало виконати за повелінням Господа, Бога вашого: ⁴ нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом; ⁵ тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою. ⁶ Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по наметах своїх. ⁷ Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васані, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх, ⁸ то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші, з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми. ⁹ І повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.

¹⁰ Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд. ¹¹ І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих. ¹² Коли почули це сини Ізраїлеві, то зібралася вся громада синів Ізраїлевих біля Силома, щоб іти проти них війною. ¹³ Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаадську Финеєса, сина Єлеазара, священика, ¹⁴ і з ним десять начальників, по начальнику покоління від усіх колін Ізраїлевих; кожен з них був начальником покоління в тисячах Ізраїлевих. ¹⁵ І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаад і говорили з ними і сказали: ¹⁶ так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа? ¹⁷ Хіба мало для нас беззаконня Фегорового, від якого ми не очистилися до цього дня і за яке вражена була громада Господня? ¹⁸ А ви відступаєте сьогодні від Господа! Сьогодні ви повстаєте проти Господа, а завтра прогнівається [Господь] на всю громаду Ізраїлеву; ¹⁹ якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого; ²⁰ чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня. ²¹ Сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного у відповідь на це говорили начальникам тисяч Ізраїлевих: ²² Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день! ²³ Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь! ²⁴ Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: «що вам до Господа Бога Ізраїлевого! ²⁵ Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі». Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа. ²⁶ Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв, ²⁷ але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: «немає вам частки у Господі». ²⁸ Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими]. ²⁹ Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його. ³⁰ Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манассіїні, схвалили їх. ³¹ І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Рувимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої. ³² І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь. ³³ І сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного]. ³⁴ І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед*, тому що, сказали вони, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.

* Свідок.

Глава 22. [2] Чис. 32, 18. Втор. 3, 18. [4] Нав. 13, 8. Чис. 32, 33. [5] Втор. 8, 6; 10, 12. [7] Чис. 32, 33. Нав. 13, 8. [8] Чис. 31, 27. 1 Цар. 30, 26. [10] Нав. 18, 17. [12] Втор. 13, 12. [16] Лев. 17, 8–9. [17] Чис. 25, 3. Втор. 4, 3. [19] Нав. 18, 1. [20] Нав. 7, 1. 1 Пар. 2, 7. [22] Втор. 10, 17. Пс. 49, 1. [27] Бут. 31, 48. Нав. 24, 27.

Глава 23↑

Минуло багато часу після того, як Господь [Бог] заспокоїв Ізраїля від усіх ворогів його з усіх боків, Ісус постарів, увійшов у похилі літа. ² І покликав Ісус усіх [синів] Ізраїлевих, старійшин їх, начальників їх, суддів їх і наглядачів їх, і сказав їм: я постарів, увійшов у похилі літа. ³ Ви бачили все, що зробив Господь Бог ваш перед лицем вашим з усіма цими народами, тому що Господь Бог ваш Сам воював за вас. ⁴ Ось, я розділив вам за жеребом народи ці, що залишилися, в наділ колінам вашим, усі народи, які я знищив, від Йордану до великого моря, на захід сонця. ⁵ Господь Бог ваш Сам прожене їх від вас [доки не загинуть; і пошле на них диких звірів, доки не знищить їх і царів їхніх від лиця вашого], і знищить їх перед вами, щоб ви одержали у спадщину землю їхню, як говорив вам Господь Бог ваш. ⁶ Тому з усією точністю намагайтеся зберігати і виконувати все написане в книзі закону Мойсеєвого, не ухиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч. ⁷ Не змішуйтеся з цими народами, які залишилися між вами, не згадуйте імен богів їх, не кляніться [ними] і не служіть їм і не поклоняйтеся їм, ⁸ але приліпіться до Господа Бога вашого, як ви робили до цього дня. ⁹ Господь прогнав від вас народи великі і сильні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня; ¹⁰ один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас, як говорив вам. ¹¹ Тому всіляко намагайтеся любити Господа Бога вашого. ¹² Якщо ж ви відвернетеся і пристанете до залишків з народів цих, які залишилися між вами, і породичаєтеся з ними і будете ходити до них і вони до вас, ¹³ то знайте, що Господь Бог ваш уже не буде проганяти від вас народи ці, але вони будуть для вас петлею і сіттю, бичем для ребер ваших і терням для очей ваших, доки не будете знищені з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш. ¹⁴ Ось, я нині відходжу в путь всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилося марним жодне слово з усіх добрих слів, що говорив про вас Господь Бог ваш; усе збулося для вас, жодне слово не залишилося невиконаним. ¹⁵ Але як збулося над вами всяке добре слово, яке говорив вам Господь Бог ваш, так Господь виконає на вас усяке зле слово, доки не знищить вас з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш. ¹⁶ Якщо ви переступите завіт Господа Бога вашого, який Він уклав з вами, і підете і будете служити іншим богам і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро зникнете з цієї доброї землі, яку дав вам [Господь].

Глава 23. [1] Нав. 21, 44; 22, 4. [2] Нав. 24, 1. [3] Втор. 9, 5. [5] Вих. 14, 14. Втор. 6, 19. [6] Втор. 5, 32. [7] Вих. 23, 13. Пс. 15, 4. Єр. 5, 7. [9] Лев. 26, 7. [10] Лев. 26, 8. Суд. 3, 31. [11] Втор. 4, 15. [12] Втор. 7, 3. Неєм. 10, 30. [13] Суд. 2, 3. Чис. 33, 55. Втор. 7, 4. [14]

Глава 24↑

І зібрав Ісус усі коліна Ізраїлеві в Сихем і покликав старійшин Ізраїля і начальників його, і суддів його і наглядачів його, і стали вони перед [Господом] Богом. ² І сказав Ісус усьому народові: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «за рікою жили батьки ваші здавна, Фарра, батько Авраама і батько Нахора, і служили іншим богам. ³ Але Я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки, і водив його по всій землі Ханаанській, і розмножив сім’я його і дав йому Ісаака. ⁴ Ісааку дав Якова й Ісава. Ісаву дав Я гору Сеїр у спадщину; Яків же і сини його перейшли в Єгипет [і зробилися там народом великим, сильним і численним, і стали пригноблювати їх єгиптяни]. ⁵ І послав Я Мойсея й Аарона і покарав Єгипет моровицями, які вчинив Я серед нього, і потім вивів вас. ⁶ Я вивів батьків ваших з Єгипту, і ви прийшли до [Червоного] моря. Тоді єгиптяни гналися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря; ⁷ але вони заволали до Господа, і Він поставив [хмару і] темряву між вами та єгиптянами і навів на них море, яке їх і покрило. Очі ваші бачили, що Я зробив у Єгипті. Потім багато часу пробули ви в пустелі. ⁸ І привів Я вас до землі аморреян, які жили за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви одержали в спадщину землю їхню, і Я знищив їх перед вами. ⁹ Повстав Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, і пішов війною на Ізраїль, і послав і покликав Валаама, сина Веорового, щоб він прокляв вас; ¹⁰ але Я не хотів послухати Валаама, — і він благословив вас, і Я визволив вас з рук його. ¹¹ Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихона. І стали воювати з вами жителі Єрихона, аморреї, і ферезеї, і хананеї, і хеттеї, і гергесеї, і евеї, і ієвусеї, але Я віддав їх у руки ваші. ¹² Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів аморрейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це. ¹³ І дав Я вам землю, над якою ви не трудилися, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і оливних садів, яких ви не насаджували, ви їсте плоди». ¹⁴ Отже, бійтеся Господа і служіть Йому в чистоті і щирості; відкиньте богів, яким служили батьки ваші за рікою та в Єгипті, а служіть Господу. ¹⁵ Якщо ж не угодно вам служити Господу, то оберіть собі нині, кому служити, чи богам, яким служили батьки ваші, коли були за рікою, або богам аморреян, у землі яких живете; а я і дім мій будемо служити Господу, [тому що Він святий]. ¹⁶ І відповів народ і сказав: ні, не буде того, щоб ми залишили Господа і стали служити іншим богам! ¹⁷ Бо Господь — Бог наш, Він вивів нас і батьків наших із землі Єгипетської, з дому рабства, і творив перед очима нашими великі знамення й оберігав нас на всіх путях, якими ми йшли, і серед усіх народів, через які ми проходили. ¹⁸ Господь прогнав від нас усі народи й аморреян, які жили в цій землі. Тому і ми будемо служити Господу, бо Він — Бог наш. ¹⁹ Ісус сказав народу: не зможете служити Господу [Богу], бо Він Бог святий, Бог ревнитель, не потерпить беззаконня вашого і гріхів ваших. ²⁰ Якщо ви залишите Господа і будете служити чужим богам, то Він наведе на вас зло і знищить вас, після того як благодіяв вам. ²¹ І сказав народ Ісусові: ні, ми Господу будемо служити. ²² Ісус сказав народу: ви свідки за себе, що ви обрали собі Господа — служити Йому? Вони відповіли: свідки. ²³ Отже, відкиньте чужих богів, які у вас, і наверніть серце своє до Господа Бога Ізраїлевого. ²⁴ Народ сказав Ісусові: Господу Богу нашому будемо служити і голос Його будемо слухати. ²⁵ І уклав Ісус з народом завіт у той день і дав йому постанови і закон у Сихемі [перед скинією Господа Бога Ізраїлевого]. ²⁶ І вписав Ісус слова ці в книгу закону Божого, і взяв великий камінь і поклав його там під дубом, що біля святилища Господнього. ²⁷ І сказав Ісус усьому народові: ось камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі слова Господа, які Він промовляв нам [сьогодні]; він нехай буде свідком проти вас [у майбутні дні], щоб ви не сказали неправди перед [Господом] Богом вашим. ²⁸ І відпустив Ісус народ, кожного у свій наділ.

²⁹ Після цього помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років. ³⁰ І поховали його в землі його наділу у Фамнаф-Сараі, що на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша. [І поклали там з ним у гробі, в якому поховали його, кам’яні ножі, якими Ісус обрізав синів Ізраїлевих у Галгалі, коли вивів їх з Єгипту, як повелів Господь; і вони там навіть до цього дня.] ³¹ І служив Ізраїль Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили всі діла Господа, які Він сотворив для Ізраїлю. ³² І кістки Йосифа, які винесли сини Ізраїлеві з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, яке купив Яків у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет і яке дісталося в наділ синам Йосифовим. ³³ [Після цього] помер і Єлеазар, син Аарона [первосвященик], і поховали його на пагорбі Финеєса, сина його, який дали йому на горі Єфремовій. ³⁴ [У той день сини Ізраїлеві, взявши ковчег Божий, носили з собою, і Финеєс був священиком замість Єлеазара, батька свого, доки не помер і не був похований у місті своєму Гаваафі. ³⁵ І сини Ізраїлеві пішли кожен у своє місце й у своє місто. ³⁶ І стали сини Ізраїлеві служити Астарті й Астарофу і богам навколишніх народів; і віддав їх Господь у руки Еглона, царя Моавитського, і він володів ними вісімнадцять років.]

Глава 24. [1] Нав. 23, 2. 3 Цар. 12, 1. 2 Пар. 10, 1. [2] Бут. 11, 26. [3] Бут. 11, 31; 21, 2. [4] Бут. 25, 26; 36, 8; 46, 6. 3 Цар. 2, 2. Нав. 21, 45. 1 Цар. 3, 19. [16] Лев. 26, 14. 3 Цар. 9, 6–7. [5] Вих. 3, 10. [6] Вих. 12, 37; 14, 9. [8] Чис. 21, 25. [9] Чис. 22, 5. [11] Нав. 6, 1; 11, 3. Вих. 23, 23. [12] Вих. 23, 28. Втор. 7, 20. Нав. 11, 20. [13] Втор. 6, 10. [14] Вих. 20, 2. Лев. 26, 1. Єз. 23, 3. [15] 3 Цар. 18, 21. Лк 11, 23. [19] Втор. 4, 24. Євр. 12, 29. [20] Втор. 29, 25—28. Нав. 23, 15—16. [23] Бут. 35, 2. 1 Цар. 7, 3. [24] Єр. 42, 6. [25] Втор. 29, 14. 4 Цар. 23, 3. [26] Суд. 9, 6. [27] Бут. 31, 48. Нав. 22, 27. Іс. 19, 20. [28] Суд. 2, 6. [29] Втор. 34, 5. Суд. 2, 8. Бут. 50, 26. [30] Нав. 19, 50. Суд. 2, 9. [32] Бут. 23, 16; 50, 25. Діян. 7, 16.

Опубліковано: 14.06.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.