«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Глава 1 ↑

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. ² Воно було споконвіку в Бога. ³ Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. ⁴ У Ньому було життя, і життя було світлом людям. ⁵ І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.

⁶ Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан. ⁷ Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього. ⁸ Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

⁹ Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. ¹⁰ У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. ¹¹ До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. ¹² А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, ¹³ які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

¹⁴ І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця. ¹⁵ Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був. ¹⁶ І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать, ¹⁷ бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися. ¹⁸ Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.

¹⁹ І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є? ²⁰ Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос. ²¹ І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні. ²² Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? ²³ Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк. ²⁴ А посланці були від фарисеїв. ²⁵ І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк? ²⁶ Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; ²⁷ Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його. ²⁸ Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.

²⁹ Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу. ³⁰ Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене. ³¹ Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві. ³² І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому. ³³ Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. ³⁴ І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.

³⁵ Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів. ³⁶ І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий. ³⁷ Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом. ³⁸ Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш? ³⁹ Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години. ⁴⁰ Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра. ⁴¹ Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос. ⁴² І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].

⁴³ Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною. ⁴⁴ Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром. ⁴⁵ Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета. ⁴⁶ Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись. ⁴⁷ Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства. ⁴⁸ Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею. ⁴⁹ Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів. ⁵⁰ Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш. ⁵¹ І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.

Глава 1. [1] Притч. 8, 22. 1 Ін. 1, 1–2. [3] Бут. 1, 3. Пс. 32, 6. [5] Ін. 3, 19. [6] Мф. 3, 1. [9] Іс. 60, 1. [11] Мф. 15, 24. [12] Рим. 8, 15. Гал. 3, 26. [13] Ін. 3, 5. [14] Мф. 1, 16; 17, 2. Ін. 17, 24. 2 Кор. 3, 9. Євр. 2, 11. [15] Мф. 3, 11. [16] Еф. 1, 6. Кол. 1, 19. [17] Вих. 20, 1. Рим. 3, 24. [18] Вих. 33, 20. 1 Ін. 4, 12. 1 Тим. 6, 16. [19] Ін. 5, 33. [20] Ін. 3, 28. Діян. 13, 25. [23] Іс. 40, 3. Мф. 3, 3. Мк. 1, 3. Лк. 3, 4. [29] Вих. 12, 3. Іс. 53, 7. [31] Мк. 1, 4. [32] Мф. 3, 16. Мк. 1, 10. Лк. 3, 22. Ін. 6, 27. [42] Мф. 16, 18. [45] Бут. 49, 10. Втор. 18, 15. Пс. 39, 8. Іс. 4, 2; 7, 14; 9, 6; 40, 11; 45, 8; 53, 1. Єр. 23, 5; 33, 14. Єз. 34, 23; 37, 24. Дан. 9, 24. Мих. 5, 2. Зах. 9, 9. [51] Бут. 28, 12.

Глава 2 ↑

На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там. ² Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його. ³ Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають. ⁴ Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій. ⁵ Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. ⁶ Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри. ⁷ Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. ⁸ І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. ⁹ Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха ¹⁰ і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі. ¹¹ Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його. ¹² Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів. ¹³ Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима. ¹⁴ І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей. ¹⁵ І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав. ¹⁶ І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі. ¹⁷ При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене. ¹⁸ На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити? ¹⁹ Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його. ²⁰ На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його? ²¹ Він же говорив про храм тіла Свого. ²² Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус. ²³ І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив. ²⁴ Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх; ²⁵ і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.

Глава 2. [13] Втор. 16, 1. [14] Мф. 21, 12. Мк. 11, 15. Лк. 19, 45. [17] Пс. 68, 10. [19] Мф. 26, 61; 27, 40. Мк. 14, 58; 15, 29. [22] Пс. 15, 8. Іс. 55, 3. Мф. 17, 23. Діян. 2, 25; 13, 34. [24] Мф. 9, 4. Мк. 2, 8. [25] Пс. 7, 10. Єр. 11, 20. Ін. 6, 64.

Глава 3 ↑

Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський. ² Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним. ³ Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. ⁴ Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? ⁵ Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. ⁶ Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. ⁷ Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище. ⁸ Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа. ⁹ Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути? ¹⁰ Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш? ¹¹ Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте. ¹² Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне? ¹³ Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах. ¹⁴ І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, ¹⁵ щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. ¹⁶ Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. ¹⁷ Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. ¹⁸ Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. ¹⁹ Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; ²⁰ бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. ²¹ А хто чинить правду, йде до світ-ла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.

²² Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив. ²³ Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися, ²⁴ бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці. ²⁵ Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення. ²⁶ І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього. ²⁷ Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба. ²⁸ Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним. ²⁹ Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася. ³⁰ Йому належить рости, а мені умалятися. ³¹ Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі — земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є. ³² І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає. ³³ Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний. ³⁴ Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа. ³⁵ Отець любить Сина і все дав у руки Йому. ³⁶ Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.

Глава 3. [1] Ін 7, 50; 19, 39. [3] Як. 1, 18. 1 Пет. 1, 23. 2 Кор. 5, 17. Гал. 6, 15. Тит. 3, 5. [6] Рим. 8, 5. [8] Кол. 3, 3. [13] Притч. 30, 4. Ін. 6, 62. [14] Чис. 21, 9. Ін. 12, 32. [16] Іс. 9, 6. Мк. 16, 16. Ін. 6, 40. 1 Ін. 4, 9–10. [19] Ін. 1, 5; 8, 12. [26] Ін. 1, 27. [27] Ін. 6, 65. [28] Ін. 1, 20. Діян. 13, 25. [29] Мф. 22, 2. Еф. 5, 25, 27. [31] Ін. 8, 23. Рим. 9, 5. Еф. 1, 21. [32] Ін. 8, 26. [33] 1 Ін. 5, 10. Рим. 3, 4. [34] Ін. 1, 16. Еф. 4, 7. [35] Дан. 7, 14. Мф. 28, 18. [36] Авв. 2, 4.

Глава 4 ↑

Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, — ² хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, — ³ то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

⁴ Належало ж Йому проходити через Самарію. ⁵ Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. ⁶ Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. ⁷ Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. ⁸ Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. ⁹ Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. ¹⁰ Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. ¹¹ Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? ¹² Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? ¹³ Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. ¹⁴ А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. ¹⁵ Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. ¹⁶ Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. ¹⁷ Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, ¹⁸ бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. ¹⁹ Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. ²⁰ Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. ²¹ Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. ²² Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. ²³ Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. ²⁴ Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. ²⁵ Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. ²⁶ Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. ²⁷ В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? ²⁸ Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: ²⁹ ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? ³⁰ Вони вийшли з міста і пішли до Нього. ³¹ Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. ³² Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. ³³ Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? ³⁴ Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. ³⁵ Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. ³⁶ Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. ³⁷ Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. ³⁸ Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. ³⁹ І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. ⁴⁰ І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. ⁴¹ І ще більше увірувало в Нього за Його словом. ⁴² А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.

⁴³ Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, ⁴⁴ бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. ⁴⁵ Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. ⁴⁶ Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. ⁴⁷ Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. ⁴⁸ Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. ⁴⁹ Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. ⁵⁰ Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. ⁵¹ Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. ⁵² Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. ⁵³ Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. ⁵⁴ Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.

Глава 4. [1] Ін. 3, 26. [5] Бут. 33, 19; 48, 22. Нав. 24, 32. [9] Цар. 17, 24. Лк. 9, 53. [10] Іс. 12, 3; 44, 3. Зах. 14, 8. [20] Втор. 12, 6; 16, 6. 3 Цар. 9, 3. [22] Бут. 12, 3. 4 Цар. 17, 29. Іс. 2, 3. Рим. 9, 5. [24] 2 Кор. 3, 17. Флп. 3, 3. [35] Мф. 9, 37. Лк. 10, 2. [43] Мф. 4, 12. Мк. 1, 14. [44] Мф. 13, 57. Мк. 6, 4. Лк. 4, 24. [46] Ін. 2, 11.

Глава 5 ↑

Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. ² В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. ³ У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, ⁴ бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. ⁵ Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. ⁶ Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? ⁷ Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. ⁸ Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. ⁹ І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. ¹⁰ Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. ¹¹ Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. ¹² Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? ¹³ А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. ¹⁴ Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. ¹⁵ Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. ¹⁶ І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.

¹⁷ Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. ¹⁸ Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. ¹⁹ На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. ²⁰ Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. ²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. ²² Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, ²³ щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. ²⁴ Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. ²⁵ Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. ²⁶ Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. ²⁷ І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. ²⁸ Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; ²⁹ і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. ³⁰ Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. ³¹ Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. ³² Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. ³³ Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. ³⁴ А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. ³⁵ Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. ³⁶ Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. ³⁷ І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; ³⁸ і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. ³⁹ Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. ⁴⁰ Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. ⁴¹ Не приймаю слави від людей, ⁴² але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. ⁴³ Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. ⁴⁴ Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? ⁴⁵ Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. ⁴⁶ Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. ⁴⁷ Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?

Глава 5. [10] Єр. 17, 22. [17] Ін. 9, 4; 14, 10. [18] Ін. 7, 30. [22] Мф. 28, 18. Діян. 17, 31. 1 Пет. 4, 5. [23] 1 Ін. 2, 23. [27] Дан. 7, 14. [28] Іс. 26, 19. Дан. 12, 2. 1 Кор. 15, 52. [29] Мф. 25, 46. Одкр. 14, 11. [30] Мф. 26, 39. [32] Мф. 3, 17. [33] Ін. 1, 19. [36] Ін. 10, 25. [37] Втор. 4, 12. Мф. 3, 17. [39] Втор. 18, 15. Іс. 9, 6; 53, 1. [40] Ін. 1, 11; 3, 19. [44] Ін. 12, 43. [46] Бут. 3, 15; 12, 3; 18, 18; 49, 10. Втор. 18, 15.

Глава 6 ↑

Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї. ² За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. ³ Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. ⁴ Наближалася ж Пасха, юдейське свято. ⁵ Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? ⁶ Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. ⁷ Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. ⁸ Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: ⁹ тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? ¹⁰ Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. ¹¹ Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. ¹² І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. ¹³ І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. ¹⁴ Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. ¹⁵ Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.

¹⁶ Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря. ¹⁷ І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них. ¹⁸ Дув сильний вітер, і море хвилювалося. ¹⁹ Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. ²⁰ Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся. ²¹ Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.

²² Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. ²³ Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім. ²⁴ Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. ²⁵ І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? ²⁶ Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. ²⁷ Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. ²⁸ Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. ³⁰ На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? ³¹ Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. ³² Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. ³³ Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. ³⁴ На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. ³⁵ Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. ³⁶ Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. ³⁷ Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. ³⁸ Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. ³⁹ Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. ⁴⁰ Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. ⁴¹ Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. ⁴² І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? ⁴³ Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. ⁴⁴ Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. ⁴⁵ У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. ⁴⁶ Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. ⁴⁷ Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. ⁴⁸ Я є хліб життя. ⁴⁹ Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли. ⁵⁰ Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. ⁵¹ Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. ⁵² Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? ⁵³ Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. ⁵⁴ Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. ⁵⁵ Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. ⁵⁶ Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому. ⁵⁷ Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. ⁵⁸ Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. ⁵⁹ Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. ⁶⁰ Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати? ⁶¹ Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? ⁶² А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш? ⁶³ Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає. ⁶⁴ Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. ⁶⁵ І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. ⁶⁶ Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. ⁶⁷ Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? ⁶⁸ Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, ⁶⁹ і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. ⁷⁰ Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. ⁷¹ Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.

* Приблизно 5 км.

Глава 6. [4] Вих. 12, 18. [5] Мф. 14, 16. Мк. 6, 35–36. Лк. 9, 12. [13] Мк. 8, 19. [14] Втор. 18, 15. Мф. 11, 3. [17] Мф. 14, 22. Мк. 6, 47. [27] Мф. 3, 17. Ін. 1, 32; 10, 36. [29] Ін. 17, 3. 1 Ін. 3, 23. [31] Пс. 77, 24. Вих. 16, 14–15. Чис. 11, 7. Прем. 16, 20. 1 Кор. 10, 3. [35] Ін. 4, 14; 7, 37. [38] Мф. 26, 39. Ін. 8, 29. [39] Ін. 10, 28. [42] Мф. 13, 55. [45] Іс. 54, 13. Єр. 31, 34. [46] Мф. 11, 27. [49] Ін. 6, 31. [53] Мф. 26, 26. [62] Мф. 26, 64. Ін. 3, 13. Еф. 4, 8. [63] Рим. 8, 2. 2 Кор. 3, 6. [64] Мк. 2, 8. Ін. 2, 24. [65] Ін. 3, 27. [69] Мф. 16, 16. Мк. 8, 29. Лк. 9, 20. [70] Лк. 6, 13.

Глава 7 ↑

Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.

² Наближалося свято юдейське — ставлення кущів. ³ Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш. ⁴ Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові. ⁵ Бо і брати Його не вірували в Нього. ⁶ На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий. ⁷ Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. ⁸ Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав. ⁹ Сказавши це їм, залишився в Галилеї.

¹⁰ Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно. ¹¹ Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він? ¹² І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ. ¹³ Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв. ¹⁴ У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав. ¹⁵ І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись? ¹⁶ Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене; ¹⁷ хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу. ¹⁸ Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому. ¹⁹ Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене? ²⁰ Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити? ²¹ Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся. ²² Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка. ²³ Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу? ²⁴ Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим. ²⁵ Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити? ²⁶ Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос? ²⁷ Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він. ²⁸ Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте. ²⁹ Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене. ³⁰ І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його. ³¹ Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив? ³² Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його. ³³ Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. ³⁴ Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти. ³⁵ При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів? ³⁶ Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?

³⁷ В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. ³⁸ Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. ³⁹ Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений. ⁴⁰ Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. ⁴¹ Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде? ⁴² Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид? ⁴³ Отже, виникла в народі через Нього незгода. ⁴⁴ Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. ⁴⁵ І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його? ⁴⁶ Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік. ⁴⁷ Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися? ⁴⁸ Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? ⁴⁹ Але цей народ, що не знає закону, проклятий він. ⁵⁰ Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: ⁵¹ хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить? ⁵² На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить. ⁵³ І кожний пішов до свого дому.

Глава 7. [2] Лев. 23, 34. [7] Ін. 3, 19. [12] Ін. 9, 16. [13] Ін. 12, 42. [16] Ін. 8, 28; 12, 49; 14, 24. [17] Ін. 8, 47. [19] Вих. 20, 1. Ін. 5, 18. [22] Бут. 17, 10. Лев. 12, 3. [24] Втор. 1, 17; 16, 19. [27] Мф. 13, 55. [28] Ін. 8, 42. [30] Ін. 8, 20. [31] Ін. 8, 30. [34] Ін. 13, 33. [37] Лев. 23, 36. Ін. 4, 14. Одкр. 22, 17. [38] Іс. 12, 3. Іоїл. 3, 18. [39] Іс. 44, 3. Іоїл. 2, 28. Зах. 12, 10. Діян. 2, 17, 33. [40] Мф. 26, 5. [42] Мих. 5, 2. Мф. 2, 6. Лк. 2, 4. [43] Ін. 9, 16. [50] Ін. 3, 1. [51] Втор. 1, 17; 17, 8.

Глава 8 ↑

Ісус же пішов на гору Елеонську. ² А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх. ³ Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: ⁴ Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; ⁵ а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? ⁶ Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги. ⁷ Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. ⁸ І знов, нахилившись додолу, писав на землі. ⁹ Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. ¹⁰ Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? ¹¹ Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.

¹² Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя. ¹³ Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве. ¹⁴ Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. ¹⁵ Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого. ¹⁶ А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. ¹⁷ У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. ¹⁸ Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. ¹⁹ Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. ²⁰ Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його. ²¹ Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. ²² Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? ²³ Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. ²⁴ Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. ²⁵ Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам. ²⁶ Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. ²⁷ Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. ²⁸ Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю. ²⁹ Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. ³⁰ Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього. ³¹ Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; ³² і пізнаєте істину, і істина визволить вас. ³³ Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними? ³⁴ Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. ³⁵ Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. ³⁶ Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. ³⁷ Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас. ³⁸ Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого. ³⁹ Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові. ⁴⁰ Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив. ⁴¹ Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога. ⁴² Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. ⁴³ Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. ⁴⁴ Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. ⁴⁵ А коли Я істину говорю, то не вірите Мені. ⁴⁶ Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені? ⁴⁷ Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. ⁴⁸ На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? ⁴⁹ Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. ⁵⁰ А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить. ⁵¹ Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік. ⁵² Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. ⁵³ Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? ⁵⁴ Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш. ⁵⁵ І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю. ⁵⁶ Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. ⁵⁷ На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? ⁵⁸ Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є. ⁵⁹ Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.

Глава 8. [5] Лев. 20, 10. Втор. 22, 22. [12] Ін. 1, 5; 9, 5. 1 Ін. 1, 5. [17] Втор. 19, 15; 17, 6. Мф. 18, 16. 2 Кор. 13, 1. Євр. 10, 28. [18] Іс. 42, 1. Ін. 5, 32. [21] Ін. 13, 33. [23] Ін. 3, 31. Кол. 3, 1. [28] Ін. 7, 16; 12, 32. [32] Іс. 42, 7; 61, 1. Рим. 6, 14. [34] 2 Пет. 2, 19. Рим. 6, 16. [35] Бут. 21, 10. [39] Рим. 4, 16. [44] 1 Ін. 3, 8. [47] Ін. 10, 27. 1 Ін. 4, 6. [54] Ін. 16, 14. Діян. 3, 13. [56] Бут. 15, 6; 22, 16.

Глава 9 ↑

І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. ² Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився? ³ Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі. ⁴ Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе. ⁵ Доки Я в світі, Я Світло для світу. ⁶ Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. ⁷ І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. ⁸ Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? ⁹ Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я. ¹⁰ Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? ¹¹ Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. ¹² Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю. ¹³ Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. ¹⁴ А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. ¹⁵ Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу. ¹⁶ Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка. ¹⁷ Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк. ¹⁸ Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів, ¹⁹ і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? ²⁰ Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він — це син наш і що він сліпим народився, ²¹ а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже. ²² Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги. ²³ Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте. ²⁴ Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той — грішник. ²⁵ Він сказав їм у відповідь: чи Він — грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. ²⁶ Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі? ²⁷ Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками? ²⁸ Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні. ²⁹ Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він. ³⁰ Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. ³¹ Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. ³² Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. ³³ Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити. ³⁴ Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть. ³⁵ Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? ³⁶ Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? ³⁷ Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. ³⁸ Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.

³⁹ І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. ⁴⁰ Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? ⁴¹ Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.

Глава 9. [4] Ін. 4, 34; 12, 35. [5] Іс. 42, 6. Ін. 1, 5; 8, 12. [6] Ін. 11, 37. [7] Неєм. 3, 15. [16] Ін. 7, 43. [17] Лк. 7, 16. Ін. 4, 19. [22] Ін. 12, 42. [29] Вих. 3, 6. [31] Притч. 15, 29. Іс. 1, 15. Мих. 3, 4. [32] Іс. 42, 7. [39] Мф. 11, 25. 2 Кор. 3, 14. [41] Ін. 15, 22.

Глава 10 ↑

Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. ² А хто входить у двері, той пастир овець. ³ Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. ⁴ І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. ⁵ За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. ⁶ Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. ⁷ Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. ⁸ Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. ⁹ Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде. ¹⁰ Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. ¹¹ Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. ¹² А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. ¹³ А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. ¹⁴ Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. ¹⁵ Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. ¹⁶ Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир. ¹⁷ Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. ¹⁸ Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. ¹⁹ Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями. ²⁰ Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? ²¹ Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?

²² Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. ²³ Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. ²⁴ Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. ²⁵ Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. ²⁶ Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. ²⁷ Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. ²⁸ І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. ²⁹ Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. ³⁰ Я і Отець — єдине. ³¹ Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. ³² Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? ³³ Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом. ³⁴ Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? ³⁵ Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — ³⁶ чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий? ³⁷ Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; ³⁸ а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому. ³⁹ Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх. ⁴⁰ І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там. ⁴¹ І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою. ⁴² І багато хто там увірував у Нього.

Глава 10. [8] Єр. 23, 1; 50, 6. Єз. 34, 2. [9] Пс. 22, 2. [11] Пс. 22, 1. Іс. 40, 11. Єз. 34, 13; 37, 24. 1 Пет. 2, 25; 5, 4. [14] Єз. 34, 11. 2 Тим. 2, 19. [16] Єз. 37, 22. [17] Іс. 53, 11. [18] Ін. 2, 19; 14, 31. [20] Мк. 3, 21. Ін. 7, 20. [22] 1 Мк. 4, 59. [25] Ін. 5, 36. [26] Ін. 8, 19. 1 Ін. 4, 6. [29] Втор. 33, 3. [31] Ін. 5, 18. [34] Пс. 81, 6. [36] Ін. 6, 27. [38] Ін. 14, 10; 17, 21. [40] Ін. 1, 28. [41] Ін. 5, 33.

Глава 11 ↑

Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи. ² Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм. ³ Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає. ⁴ Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий. ⁵ Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря. ⁶ Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. ⁷ Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї. ⁸ Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди? ⁹ Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього; ¹⁰ а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним. ¹¹ Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його. ¹² Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. ¹³ Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. ¹⁴ Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер; ¹⁵ і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. ¹⁶ Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним. ¹⁷ Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі. ¹⁸ Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. ¹⁹ І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. ²⁰ Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома. ²¹ Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. ²² Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. ²³ Ісус говорить їй: воскресне брат твій. ²⁴ Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день. ²⁵ Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. ²⁶ І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? ²⁷ Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ. ²⁸ Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. ²⁹ Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього. ³⁰ Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. ³¹ Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там. ³² Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. ³³ Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився. ³⁴ І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись. ³⁵ Заплакав Ісус. ³⁶ Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його. ³⁷ А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? ³⁸ Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній. ³⁹ Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі. ⁴⁰ Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? ⁴¹ Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. ⁴² Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене. ⁴³ Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть. ⁴⁴ І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде. ⁴⁵ Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього. ⁴⁶ А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.

⁴⁷ Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. ⁴⁸ Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом. ⁴⁹ Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте, ⁵⁰ і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув. ⁵¹ Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — ⁵² і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино. ⁵³ З того дня змовились убити Його. ⁵⁴ І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.

⁵⁵ Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. ⁵⁶ Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято? ⁵⁷ А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.

Глава 11. [2] Мф. 26, 7. Мк. 14, 3. Ін. 12, 3. [4] Ін. 9, 3. [8] Ін. 10, 31. [9] Ін. 9, 4. [10] Ін. 12, 35. [24] Іов. 19, 25–26. Іс. 26, 19. Єз. 37, 4. Дан. 12, 2. [26] Ін. 6, 54. [27] Мф. 16, 16. [37] Ін. 9, 6. [47] Мф. 26, 3. Мк. 14, 1. [50] Ін. 18, 14. [52] Ін. 10, 16. Еф. 2, 13. [53] Мф. 21, 38. [55] 2 Пар. 30, 17.

Глава 12 ↑

Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. ² Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. ³ Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. ⁴ Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: ⁵ а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? ⁶ Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. ⁷ Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. ⁸ Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. ⁹ Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. ¹⁰ Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, ¹¹ бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.

¹² На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, ¹³ взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! ¹⁴ Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: ¹⁵ не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі. ¹⁶ Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. ¹⁷ Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. ¹⁸ Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. ¹⁹ Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.

²⁰ Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами. ²¹ Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса. ²² Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. ²³ Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському. ²⁴ Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. ²⁵ Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне. ²⁶ Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій. ²⁷ Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.

²⁸ Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. ²⁹ Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому. ³⁰ Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу. ³¹ Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. ³² І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе. ³³ Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. ³⁴ Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? ³⁵ Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде. ³⁶ Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник. ³⁷ Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього, ³⁸ щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня? ³⁹ Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: ⁴⁰ засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. ⁴¹ Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. ⁴² Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. ⁴³ Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу. ⁴⁴ Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. ⁴⁵ І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. ⁴⁶ Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві. ⁴⁷ І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. ⁴⁸ Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день. ⁴⁹ Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. ⁵⁰ І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.

Глава 12. [1] Мф. 26, 6. Мк. 14, 3. Ін. 11, 2. [2] Лк. 10, 40. [6] Ін. 13, 29. [8] Втор. 15, 11. [13] Мф. 21, 8. Мк. 11, 8. Лк. 19, 36. [15] Зах. 9, 9. Іс. 62, 11. Мф. 21, 5. [25] Мф. 10, 39. Мк. 8, 35. Лк. 9, 24; 14, 27. [26] Ін. 17, 24. [27] Мф. 26, 38. Євр. 5, 7. [31] Ін. 14, 30; 16, 11. [32] Ін. 3, 14. [34] 2 Цар. 7, 13. Пс. 88, 37. Іс. 9, 7. Єз. 37, 25. Дан. 2, 44; 7, 14. Мих. 5, 2. Лк. 1, 33. [38] Іс. 53, 1. Рим. 10, 16. [40] Іс. 6, 9–10. Мф. 13, 14. Мк. 4, 12. Лк. 8, 10. Діян. 28, [47] Ін. 3, 17. [48] Мк. 16, 16. [49] Ін. 14, 10. 26. Рим. 11, 8. [43] Ін. 5, 44. [46] Ін. 3, 19. Мф. 11, 27; 28, 18. [4] Лк 17, 8; 22, 27.

Глава 13 ↑

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. ² І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його, ³ Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, ⁴ встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. ⁵ Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. ⁶ Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? ⁷ Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. ⁸ Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. ⁹ Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. ¹⁰ Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. ¹¹ Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. ¹² Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? ¹³ Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. ¹⁴ Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. ¹⁵ Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. ¹⁶ Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. ¹⁷ Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. ¹⁸ Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. ¹⁹ Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. ²⁰ Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. ²¹ Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. ²² Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. ²³ Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. ²⁴ Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. ²⁵ Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? ²⁶ Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. ²⁷ І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. ²⁸ Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. ²⁹ Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. ³⁰ Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.

³¹ Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. ³² Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. ³³ Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. ³⁴ Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. ³⁵ З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. ³⁶ Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. ³⁷ Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. ³⁸ Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

Глава 13. [1] Мф. 26, 2. Мк. 14, 1. [3] [10] Ін. 15, 3. [13] 1 Кор. 8, 6; 12, 3. Флп. 2, 11. [16] Мф. 10, 24. Лк. 6, 40. Ін. 15, 20. [18] Пс. 40, 10. Діян. 1, 16. [19] Ін. 14, 29. [20] Мф. 10, 40. Лк. 10, 16. [21] Мф. 26, 21. Мк. 14, 18. Лк. 22, 21. [23] Ін. 21, 20. [31] Ін. 12, 23. [33] Ін. 7, 34; 8, 21. [34] Ін. 15, 12. 1 Ін. 3, 11. 1 Сол. 4, 9.

Глава 14 ↑

Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте. ² В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. ³ І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я. ⁴ А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте. ⁵ Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь? ⁶ Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. ⁷ Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його. ⁸ Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить. ⁹ Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця? ¹⁰ Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла. ¹¹ Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами. ¹² Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду. ¹³ І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. ¹⁴ І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю. ¹⁵ Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей. ¹⁶ І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, ¹⁷ Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. ¹⁸ Не залишу вас сиротами; прийду до вас. ¹⁹ Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити. ²⁰ Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас. ²¹ Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. ²² Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові? ²³ Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до Нього і оселю сотворимо у Нього. ²⁴ А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене. ²⁵ Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. ²⁶ Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам. ²⁷ Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. ²⁸ Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене. ²⁹ І ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться. ³⁰ Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого. ³¹ Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси.

Глава 14. [3] Ін. 17, 24. 1 Сол. 4, 17. [6] Іс. 35, 8. Ін. 1, 14, 17; 6, 33, 40; 8, 32; 10, 28; 11, 25. 1 Ін. 5, 20. Еф. 1, 13. [13] Мф. 7, 7. Мк. 11, 24. Лк. 11, 9. Ін. 15, 7; [38] Мф. 26, 34. Мк. 14, 30. Лк. 22, 34. 16, 23. Як. 1, 6. [17] Ін. 16, 13. 1 Кор. 2, 14. [19] Ін. 11, 25. 1 Сол. 4, 14. [23] Зах. 2, 10. 1 Кор. 3, 16. Одкр. 3, 20. [24] Ін. 12, 49. [26] Ін. 15, 26. [27] Флп. 4, 7. [30] Ін. 12, 31; 16, 11. [31] Ін. 10, 18. Євр. 10, 7.

Глава 15 ↑

Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар. ² Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду. ³ Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам. ⁴ Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. ⁵ Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого. ⁶ Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють. ⁷ Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам. ⁸ Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками. ⁹ Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові. ¹⁰ Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові. ¹¹ Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна. ¹² Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас. ¹³ Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх. ¹⁴ Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам. ¹⁵ Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого. ¹⁶ Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам. ¹⁷ Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. ¹⁸ Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів. ¹⁹ Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. ²⁰ Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого. ²¹ Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене. ²² Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. ²³ Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. ²⁴ Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого. ²⁵ Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно. ²⁶ Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. ²⁷ Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

Глава 15. [2] Мф. 15, 13. Гал. 5, 22. [3] Ін. 13, 10. 1 Ін. 2, 7. [5] Діян. 4, 12. [6] Єз. 15, 4. Мф. 3, 10; 7, 19. [7] Ін. 14, 13; 16, 23. 1 Ін. 3, 22. [12] Ін. 13, 34. 1 Ін. 3, 11; 4, 21. Еф. 5, 2. 1 Сол. 4, 9. [15] Еф. 1, 9; 3, 5. [16] Мк. 16, 15. [18] 1 Ін. 3, 13. [20] Мф. 10, 24; 24, 9. Мк. 13, 9. Лк. 21, 12. Ін. 13, 16. [21] Ін. 16, 3. [25] Пс. 68, 5; 34, 19. [26] Лк. 24, 49. Ін. 14, 26. [27] Діян. 1, 8; 2, 32. 1 Пет. 5, 1.

Глава 16 ↑

Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. ² Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові. ³ Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. ⁴ Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами. ⁵ А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш? ⁶ Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші. ⁷ Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, ⁸ і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. ⁹ За гріх — тому, що не вірують в Мене. ¹⁰ За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. ¹¹ А за суд, бо князя світу цього осуджено. ¹² Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. ¹³ Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. ¹⁴ Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. ¹⁵ Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам. ¹⁶ Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця. ¹⁷ Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця? ¹⁸ Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже. ¹⁹ Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? ²⁰ Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде. ²¹ Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ. ²² Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас. ²³ І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам. ²⁴ Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною. ²⁵ Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця. ²⁶ В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас: ²⁷ бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога. ²⁸ Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця. ²⁹ Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої. ³⁰ Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов. ³¹ Ісус відповів їм: тепер віруєте? ³² Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною. ³³ Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.

Глава 16. [3] Ін. 15, 21. [4] Мф. 9, 15. Ін. 14, 29. [5] Ін. 7, 33. [7] Ін. 15, 26. [11] Ін. 12, 31; 14, 30. Кол. 2, 15. [13] Мф. 10, 19.[15] Ін. 17, 10. [22] Лк. 24, 41, 52. Ін. 20, 20. 1 Пет. 1, 8. [23] Мф. 7, 7. Мк. 11, 24. Лк. 11, 9. Ін. 14, 13; 15, 7. Як. 1, 6. [26] Рим. 8, 34. [27] Ін. 17, 25. [32] Мф. 26, 31. Мк. 14, 27. [33] 1 Ін. 4, 4; 5, 4. 1 Кор. 15, 57.

Глава 17 ↑

Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; ² як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне. ³ Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа. ⁴ Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати. ⁵ І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу. ⁶ Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє. ⁷ Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. ⁸ Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене. ⁹ Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої. ¹⁰ І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них. ¹¹ Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми. ¹² Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання. ¹³ Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну. ¹⁴ Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу. ¹⁵ Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла. ¹⁶ Вони не від світу, як і Я не від світу. ¹⁷ Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. ¹⁸ Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. ¹⁹ І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. ²⁰ Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім. ²¹ Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене. ²² І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине; ²³ Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене. ²⁴ Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу. ²⁵ Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене. ²⁶ І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

Глава 17. [1] Ін. 12, 23. [2] Дан. 7, 14. Мф. 28, 18. Євр. 2, 5–8. [3] Ін. 6, 29. 1 Ін. 3, 23. [5] Одкр. 5, 12. [6] Ін. 18, 9. [8] Ін. 16, 27. [10] Ін. 16, 15. [11] Ін. 10, 30. Еф. 4, 3. [12] Пс. 108, 17, 8. Ін. 18, 9. [14] Ін. 8, 23. [17] Пс. 118, 142. Ін. 14, 6. [18] Іс. 61, 1. [19] Євр. 9, 14. [21] Ін. 17, 11. [24] Ін. 12, 26. [26] Ін. 15, 15.

Глава 18 ↑

Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.

² Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми. ³ Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю. ⁴ Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте? ⁵ Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його. ⁶ І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю. ⁷ Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея. ⁸ Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть. ⁹ Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого. ¹⁰ Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх. ¹¹ Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? ¹² Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.

¹³ І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року. ¹⁴ Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.

¹⁵ Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика. ¹⁶ А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра. ¹⁷ І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні. ¹⁸ Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.

¹⁹ Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його. ²⁰ Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого. ²¹ Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив. ²² Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові? ²³ Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене? ²⁴ Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.

²⁵ А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні. ²⁶ Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду? ²⁷ Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.

²⁸ Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску. ²⁹ Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього? ³⁰ Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі. ³¹ Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —

³² щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти. ³³ Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський? ³⁴ Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене? ³⁵ Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив? ³⁶ Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси. ³⁷ Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. ³⁸ Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому. ³⁹ Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? ⁴⁰ Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.

Глава 18. [1] Мф. 26, 36. [3] Мф. 26, 47. Мк. 14, 43. Лк. 22, 47. Діян. 1, 16. [9] Ін. 17, 6, 12. [10] Мф. 26, 51. [13] Мф. 26, 57. Мк. 14, 53. Лк. 22, 54. [14] Ін. 11, 50. [17] Мф. 26, 69. Мк. 14, 66. Лк. 22, 56. [24] Мф. 26, 57. Мк. 14, 53. Лк. 22, 54. [28] Мф. 27, 2. Мк. 15, 1. Лк. 22, 66. [32] Мф. 20, 19. [33] Мф. 27, 11. Мк. 15, 2. Лк. 23, 3. [36] Дан. 2, 44. [37] 1 Тим. 6, 13. [39] Мф. 27, 15. Мк. 15, 6. Лк. 23, 17. [40] Діян. 3, 14.

Глава 19 ↑

Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. ² І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, ³ і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. ⁴ Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. ⁵ Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік! ⁶ Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. ⁷ Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. ⁸ Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. ⁹ І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. ¹⁰ Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? ¹¹ Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі. ¹² З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. ¹³ Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. ¹⁴ Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! ¹⁵ Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.

¹⁶ І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. ¹⁷ І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; ¹⁸ там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. ¹⁹ Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. ²⁰ Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. ²¹ Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський. ²² Пилат відповів: що я написав — те написав. ²³ Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. ²⁴ Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.

²⁵ Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. ²⁶ Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. ²⁷ Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.

²⁸ Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити! ²⁹ Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. ³⁰ Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.

³¹ А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. ³² Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. ³³ А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. ³⁴ Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. ³⁵ І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. ³⁶ Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього. ³⁷ Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.

³⁸ Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса. ³⁹ Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів. ⁴⁰ Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв. ⁴¹ На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. ⁴² Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.

* Кам’яний поміст.

Глава 19. [1] Мф. 27, 26. Мк. 15, 15. [4] Ін 18, 38. Діян. 3, 13. [6] Мф. 27, 23. Мк. 15, 14. Лк. 23, 4. Діян. 13, 28. [7] Втор. 18, 20. [9] Іс. 53, 7. Ін. 18, 33. [11] Лк. 22, 53. [17] Мф. 27, 33. Мк. 15, 22. Лк. 23, 33. Євр. 13, 12. [23] Мф. 27, 35. Мк. 15, 24. Лк. 23, 34. [24] Пс. 21, 19. [25] Лк. 2, 35. [28] Пс. 68, 22. Мф. 27, 48. [31] Втор. 21, 23. [36] Вих. 12, 46. Чис. 9, 12. [37] Зах. 12, 10. Одкр. 1, 7. [38] Мф. 27, 57. Мк. 15, 43. Лк. 23, 50. [39] Ін. 3, 2; 7, 50.

Глава 20 ↑

У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. ² Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його. ³ Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. ⁴ Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. ⁵ І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. ⁶ Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; ⁷ а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. ⁸ Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував. ⁹ Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих. ¹⁰ Тоді ученики знову повернулися до себе.

¹¹ Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу, ¹² і бачить двох ангелів у білому, що сиділи — один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове. ¹³ І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його. ¹⁴ Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. ¹⁵ Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його. ¹⁶ Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю! ¹⁷ Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого. ¹⁸ Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй.

¹⁹ Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам! ²⁰ Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. ²¹ Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. ²² Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. ²³ Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. ²⁴ Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. ²⁵ Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.

²⁶ Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! ²⁷ Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. ²⁸ Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! ²⁹ Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.

³⁰ Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. ³¹ Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.

Глава 20. [1] Мф. 28, 1. Мк. 16, 1. Лк. 24, 1. [6] Лк. 24, 12. [9] Пс. 15, 10. Іс. 53, 11. Іона. 2, 1. [11] Мф. 28, 1. Мк. 16, 5. [14] Мф. 28, 9. Мк. 16, 9. [17] Пс. 21, 23. Мф. 28, 10. Рим. 8, 29. Євр. 2, 11. [19] Мк. 16, 14. Лк. 24, 36. Діян. 13, 31. 1 Кор. 15, 5, 7. [20] Ін. 16, 22. [21] Ін. 17, 18. [23] Мф. 16, 19; 18, 18. [25] Ін. 19, 34. [29] 1 Пет. 1, 8. 2 Кор. 5, 7. [30] Ін. 21, 25. [31] Ін. 3, 15. Рим. 15, 4.

Глава 21 ↑

Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так: ² були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його. ³ Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого. ⁴ А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус. ⁵ Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні. ⁶ Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби. ⁷ Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море. ⁸ А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою. ⁹ А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб. ¹⁰ Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали. ¹¹ Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кількости риби не прорвалася сіть. ¹² Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь. ¹³ Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу. ¹⁴ Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.

¹⁵ Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх. ¹⁶ Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. ¹⁷ Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. ¹⁸ Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. ¹⁹ Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною. ²⁰ Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе? ²¹ Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що? ²² Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною. ²³ І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? ²⁴ Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його. ²⁵ Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

Глава 21. [1] Мф. 28, 7. [4] Лк. 24, 16. [13] Діян. 10, 41. [16] Діян. 20, 28. 1 Пет. 5, 2. [18] 2 Пет. 1, 14. [20] Ін. 13, 23. [24] Ін. 19, 35. [25] Ін. 20, 30. 5, 2.

Опубліковано: 19.09.2013; востаннє змінено: 12.02.2014.