«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13 

Глава 1 ↑

 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, церквi Божiй, що в Коринфi, з усiма святими по всiй Ахайї: ² благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

³ Благословен Бог i Отець Госпо­да нашого Iсуса Христа, Отець ми­лосердя i Бог усякої втiхи, ⁴ Який втiшає у всякiй скорботi нашiй, щоб i ми могли втiшати тих‚ хто перебуває у всякiй скорботi‚ тiєю втiхою, якою Бог утiшає нас самих. ⁵ Бо в мiру, як примножуються в нас страждання Христовi, примно­жує Христос i втiху нашу. ⁶ Чи тер­пимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втiхи i спасiння, що здiйснюється перенесенням тих самих страждань, якi й ми тер­пимо. ⁷ I надiя наша на вас тверда. Чи втiшаємося ми, втiшаємося для вашої втiхи й спасiння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так i в утiшеннi.

⁸ Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невiдомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асiї, де було нам тяжко надмiру i над силу, так що не сподівалися зали­шитися живими, ⁹ але самi в собi мали вирок до смерти для того, щоб надiятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих, ¹⁰ Який i врятував нас вiд такої близької смерти‚ i визволяє, i на Якого надiємось, що i ще визволить, ¹¹ при сприяннi й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.

¹² Бо похвала ця наша — є свiд­ченням совiсти нашої, що ми в простотi i боговгоднiй щиростi, не за тiлесною мудрiстю, але за благодаттю Божою, жили на свiтi, особливо ж у вас. ¹³ I ми пишемо вам не iнше, як те, що ви читаєте або розумiєте i що, сподіваюсь, до кiнця зрозумiєте. ¹⁴ Бо ви частково i зрозумiли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рiвно й ви на­­шою, в день Господа нашого Iсуса Христа. ¹⁵ I з цiєю певнiстю я мав намiр прийти до вас ранiше, щоб ви вдруге одержали благодать, ¹⁶ i через вас пройти до Македонiї, з Македонiї знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї. ¹⁷ Ма­ю­чи такий намiр, хiба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «нi, нi»? ¹⁸ Вiрний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi». ¹⁹ Бо Син Божий, Iсус Христос, проповiданий у вас нами, мною та Силуаном i Тимо­фiєм, не був «так» i «нi»; але в Hьо­му Само­му було «так», — ²⁰ бо всi обiтницi в Hьому «так»‚ i в Hьому «амiнь» — Богові на славу, через нас. ²¹ А Той‚ Хто утверджує нас iз вами у Хрис­тi i Який помазав нас‚ є Бог, ²² Вiн i поклав печать на нас‚ i дав запоруку Духа в серця нашi.

²³ Бога кличу в свiдки на душу мою, що, жаліючи вас, я досi не приходив до Коринфа, ²⁴ не тому, нiби ми беремо владу над вiрою вашою; але ми сприяємо радостi вашiй: бо вiрою ви твердi.

Глава 1. [2] 1 Кор. 1, 3. [3] Вих. 34, 6. 1 Пет. 1, 3. [4] Пс. 33, 20. [5] Кол. 1, 24. [11] Рим. 15, 30. 2 Кор. 4, 15. [12] Діян. 23, 1. 2 Кор. 2, 17; 4, 2; 7, 14. [15] 1 Кор. 4, 19. [17] Мф. 5, 37. [20] Чис. 23, 19. [21] 1 Ін. 2, 20. [22] Рим. 8, 15. 2 Кор. 5, 5. Одкр. 2, 17.

Глава 2 ↑

 Отже, я вирiшив сам у собi не приходити до вас знову у смутку. ² Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? ³ Те саме я i писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку вiд тих, за яких менi належало радiти, бо за всiх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. ⁴ Вiд великої скорботи i туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пiзнали мою надмірну любов до вас. ⁵ Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — i всiх вас. ⁶ Для такого досить цього покарання вiд багатьох, ⁷ тож вам краще вже простити його i втiши­ти, щоб його не поглинула надмiр­на печаль. ⁸ I тому прошу вас: виявiть до нього любов. ⁹ Бо я для того i писав, щоб дiзнатися на дос­вiдi, чи в усьому ви слухнянi. ¹⁰ А ко­­го ви в чому прощаєте, того i я; бо i я, коли простив кого в чому, простив для вас вiд лиця Христового, ¹¹ щоб не заподiяв шкоди нам сатана, бо нам вiдомi його намiри.

¹² Прийшовши до Троади благовiстити про Христа, хоч Господь i вiдчинив менi дверi, ¹³ я не мав спокою духові моєму, бо не зна­йшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись iз ними, я пiшов до Македонiї. ¹⁴ Але дяка Боговi, Який завжди дає нам торжествувати у Христi i пахощi пiзнання про Себе розповсюджує через нас у всякому мiсцi. ¹⁵ Бо ми Христо­вi пахощi Боговi в тих, що спасаю­ться‚ i в тих‚ що гинуть. ¹⁶ Для од­них запах смертоносний на смерть, а для iнших запах животворчий на життя. I хто здатний до цього? ¹⁷ Бо ми не спотворюємо слова Бо­жого, як багато хто, але проповi­дуємо щиро, як вiд Бога, перед Богом, у Христi.

Глава 2. [3] 2 Кор. 1, 14. [4] 1 Кор. 5, 1. [6] 1 Кор. 5, 5. [11] Лк. 22, 31. 1 Пет. 5, 8. [15] 1 Кор. 1, 18. 2 Кор. 4, 3. [16] Лк. 2, 34. 2 Кор. 3, 5. [17] 2 Кор. 1, 12; 4, 2; 11, 15. 1 Тим. 6, 5. Тит. 1, 11.

Глава 3 ↑

 Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрiбнi для нас, як для деяких, схвальнi послання до вас або вiд вас? ² Ви — наше послання, написане у серцях наших, яке пiзнають i читають усi люди; ³ ви показуєте собою, що ви — послання Христове, через служiння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця. ⁴ Таку впевненiсть ми маємо в Бозi через Христа. ⁵ Hе тому, що ми самi здатнi були помислити щось вiд себе, нiби вiд себе, але здiбнiсть наша вiд Бога. ⁶ Вiн дав нам здiбнiсть бути служителями Hового Завiту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. ⁷ Якщо ж служiння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлевi не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслiдок минущої слави обличчя його, — ⁸ то чи не значно славнiшим має бути служiння духа? ⁹ Бо коли слу­жiння осуду — славне, то тим бiльше ряснiє славою служiння виправдання. ¹⁰ Та прославлене навiть не є славним iз цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає. ¹¹ Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славнiше те‚ що триває. ¹² Маючи таку надiю, ми дiємо з великим дерзновенням, ¹³ а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлевi не дивилися на кiнець того‚ що минає. ¹⁴ Та їхнiй розум заслiпився: бо те ж саме покривало донинi лишається незнятим при читаннi Старого Заповiту, бо воно знiмається Христом. ¹⁵ Донинi, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на сер­цi їхньому, ¹⁶ але коли навертаються до Господа, тодi це покривало знiмається. ¹⁷ Господь є Дух; а де Дух Господнiй, там свобода. ¹⁸ А ми всi‚ вiдкритим обличчям, як у дзеркалi, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ вiд слави у славу, як вiд Господнього Духа.

Глава 3. [1] 2 Кор. 1, 12. [2] 1 Кор. 9, 2. [3] Єз. 11, 19. Євр. 8, 10. [5] Ін. 15, 5. 1 Кор. 15, 10. [6] Єр. 31, 33. Ін. 6, 63. [7] Вих. 34, 30. [13] Рим. 10, 4. [14] Іс. 6, 10. 1 Кор. 2, 8. [16] Вих. 34, 34. [17] Ін. 4, 24. [18] 1 Кор. 15, 49. 2 Кор. 4, 6.

Глава 4 ↑

 Тому, маючи з милости Божої таке служiння, ми не сумуємо, ² але, вiдкинувши прихованi ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи сло­ва Божого, а вiдкриваючи iсти­ну, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом. ³ Якщо ж i закрите благовiстування наше, то закрите для тих, що гинуть. ⁴ Для невiруючих, у яких бог вiку цього заслiпив розум, щоб для них не засяяло свiтло благовiстя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. ⁵ Бо ми не себе пропо­вiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми — раби вашi заради Iсуса, ⁶ тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.

⁷ Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. ⁸ Hас звiдусiль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихiдних обставинах, але не втрачаємо надiї; ⁹ нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені. ¹⁰ Завжди мертвiсть Господа Iсуса носимо в тiлi, щоб i життя Iсусове вiдкри­лося в тiлi нашому. ¹¹ Бо ми живi безперестанно вiддаємося на смерть заради Iсуса, щоб i життя Iсусове вiдкрилося у смертнiй плотi нашiй, ¹² тому-то смерть дiє в нас, а життя у вас. ¹³ Але, маючи той же дух вiри, як написано: «Я вiрував i тому говорив», — i ми вiруємо, тому й говоримо, ¹⁴ знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Iсуса, воскресить через Iсуса i нас i поставить перед Собою з вами. ¹⁵ Бо все для вас, щоб благо­дать‚ примножившись‚ тим бiль­шу викликала в багатьох вдяч­нiсть на славу Божу. ¹⁶ Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється. ¹⁷ Бо ко­роткочасне легке страждання на­ше викликає безмiрну вiчну славу, ¹⁸ коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вiчне.

Глава 4. [2] Діян. 23, 9. 2 Кор. 2, 17. [3] 1 Кор. 1, 18. [4] Ін. 14, 9. Кол. 1, 15. Євр. 1, 3. [5] 1 Кор. 2, 2; 3, 5. [6] Бут. 1, 3. 1 Пет. 2, 9. [7] 1 Кор. 2, 5. 2 Кор. 3, 5. [9] Пс. 36, 24. [10] Гал. 6, 17. [11] Рим. 8, 17. [13] Пс. 115, 1. [14] 1 Кор. 6, 14. 1 Сол. 1, 10. [16] 1 Пет. 3, 4. Еф. 3, 16. [17] Рим. 8, 18. [18] Євр. 11, 1.

Глава 5 ↑

 Бо знаємо, що‚ коли земний наш дiм, ця хатина, розвали­ться, ми маємо вiд Бога житло на небесах, дiм нерукотворний, вiч­ний. ² Вiд того ми i зiтхаємо, бажаючи облачитися в небесне на­ше житло; ³ тiльки б нам i вдягне­ним не виявитися нагими. ⁴ Бо ми, знаходячись у цiй хатинi, зiтха­ємо пiд тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. ⁵ Hа це саме i створив нас Бог i дав нам запоруку Духа. ⁶ Отже, ми завжди маємо сміливість: i, як знаємо, що, поки живемо в тiлi, ми вiдстороненi вiд Господа, — ⁷ бо ми ходимо вiрою, а не видiнням, — ⁸ сміливість же маємо i бажаємо краще вийти з тiла i оселитися в Господа. ⁹ I тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; ¹⁰ бо всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе.

¹¹ Отже, знаючи страх Господ­нiй, ми наставляємо людей, Боговi ж ми вiдкритi; маю надiю, що вiдкритi i вашiй совiстi. ¹² Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привiд хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрi хваляться обличчям, а не серцем. ¹³ Якщо ми втрачаємо самовладан­ня, то для Бога; коли ж скромнi, то для вас. ¹⁴ Бо любов Христова обiймає нас, що мiркуємо так: як­що один помер за всiх, то всi померли. ¹⁵ А Христос помер за всiх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них i воскреслого. ¹⁶ Тому ми вiднинi нi­кого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо. ¹⁷ Отже, хто в Христi, той нове створiння; давнє минуло, тепер усе нове. ¹⁸ Усе ж вiд Бога, Який Iсусом Христом примирив нас iз Собою i дав нам служiння примирення, ¹⁹ бо в Христi Iсусi Бог примирив iз Собою свiт, не ставлячи в провину людям злочинiв їхнiх, i дав нам слово примирення. ²⁰ Отже, ми — посланцi вiд iменi Христового i мовби сам Бог умовляє через нас; вiд iменi Христового просимо: примирiться з Богом. ²¹ Бо Того, Хто не знав грi­ха, Вiн зробив жерт­вою за грiх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.

Глава 5. [1] Іов. 4, 19. Євр. 9, 11. [2] Рим. 8, 23. [3] Іс. 61, 10. Одкр. 16, 15. [4] 1 Кор. 15, 54. [5] 2 Кор. 1, 22. [7] Рим. 8, 25. [8] Флп. 1, 23. [10] Іов. 34, 11. Мф. 16, 27; 25, 32. Рим. 14, 10. [13] 2 Кор. 11, 11. [15] Рим. 14, 9. Гал. 2, 20. [17] Іс. 43, 18-19. Рим. 6, 4. Одкр. 21, 5. [18] Рим. 5, 11. Еф. 2, 16. Кол. 1, 20. [21] Іс. 53, 9. Ін. 8, 46. 1 Пет. 2, 22. 1 Ін. 3, 5.

Глава 6 ↑

 Ми ж, як спiвпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно. ² Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе i в день спасiння допомiг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасiння. ³ Ми нiкому нi в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, ⁴ але в усьому показуємо себе як служителi Божi, у великому терпiннi, в бiдах i не­статках, у тiснотах, ⁵ у ранах, у в’яз­ницях, у вигнаннях, у трудах, у неспаннi, в постах, ⁶ у очищеннi, у розумі, у довготерпіннi, в добро­тi, в Дусi Святому, в нелицемiрнiй любовi, ⁷ у словi iстини, у силi Бо­жiй зi зброєю правди в правiй i в лiвiй руцi, ⁸ у славi i безчестi, у ганьбі i похвалах: як обманщики, але ми правдивi; ⁹ як незнані, але пiзнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті; ¹⁰ як сумні, але завжди радiємо; як бiднi, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нiчого не мають, але всiм володiємо.

¹¹ Уста нашi вiдкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене. ¹² Вам не тiсно в нас, але в серцях ваших тiсно. ¹³ Такою ж вiдплатою‚ — кажу як дiтям, — будьте розширенi i ви.

¹⁴ Hе схиляйтеся пiд чуже ярмо з невiрними, бо яке спiлкування праведности з беззаконням? Що спiльного у свiтла з темрявою? ¹⁵ Яка згода мiж Христом i Велiа­ром? Або яка спiвучасть вiрного з невiрним? ¹⁶ Яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ i буду їхнiм Богом, i вони будуть Моїм народом. ¹⁷ I тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучіться, — говорить Господь, — i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. ¹⁸ I буду вам Отцем, i ви буде­те Моїми синами i дочками,» — говорить Господь Вседержитель.

Глава 6. [2] Іс. 49, 8. Лк. 4, 19. Євр. 3, 7. [4] 1 Кор. 4, 1. 2 Кор. 12, 10. [10] Притч. 13, 7. [15] 3 Цар. 18, 21. Сир. 13, 21. [16] Лев. 26, 12. Єр. 31, 1. 1 Кор. 3, 16; 6, 19. [17] Іс. 52, 11. Єр. 50, 8. Одкр. 18, 4. [18] Єр. 3, 19. Ос1, 10.

Глава 7 ↑

 Отже, улюбленi, маючи такi обiтницi, очистьмо себе вiд усякої скверни плотi i духу, творячи святиню в страхові Божому.

² Дайте нам місце. Ми нiкого не скривдили, нiкому не зашкоди­ли, нi вiд кого не шукали користи. ³ Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом i вмерти, i жити. ⁴ Я дуже надiюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утiхи, маю радiсть велику, при всiй скорботi нашiй. ⁵ Бо, коли прийшли ми до Македонiї, тiло наше не мало нiякого спокою, але ми пригнiченi були звiдусiль: назовнi — боротьба, всерединi — страхи. ⁶ Але Бог, Який утiшає смиренних, утiшив нас прибуттям Тита, ⁷ i не тiльки прибуттям його, але й утiхою, якою вiн утiшався за вас, розповi­даючи нам про вашу стараннiсть, про ваш плач, про вашу прихиль­ність до мене, так що я зрадiв ще бiльше. ⁸ Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч i каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. ⁹ Тепер я радiю не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що нiскiльки не зазнали вiд нас шкоди. ¹⁰ Бо печаль заради Бога породжує нез­мiнне покаяння на спасiння, а печаль мирська викликає смерть. ¹¹ Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядiть, яку спричинило у вас стараннiсть, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревнiсть, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цiй справi. ¹² Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ i не заради ображеного, але щоб вам вiдкрилося пiклування наше про вас перед Богом. ¹³ Тому ми втiшились утiхою вашою, i ще бiльше зрадiли радiстю Тита, що ви всi заспокоїли дух його. ¹⁴ От­же, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю iстину, так i перед Титом похвала наша виявилася правдивою. ¹⁵ I серце його дуже прихильне до вас, при споминi про послух усiх вас, як ви прийняли його зi страхом i трепетом. ¹⁶ Отже, радiю, що в усьому можу покластися на вас.

Глава 7. [6] 2 Кор. 1, 4. [10] 1 Пет. 2, 19.

Глава 8 ↑

 Сповiщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Цер­к­вам Македонським, ² бо вони серед великого випробування скорботами дуже багатi на радiсть; i глибока вбогiсть їхня дуже багата на щедрiсть їхню. ³ Бо вони доброзичливi по силах i над сили — я свiдок; ⁴ вони дуже переконливо просили нас прийняти дар i участь їхню в служiннi святим; ⁵ i не тiльки те, чого ми сподiвалися, але вони вiддали самих себе, по-перше, Господевi, потiм i нам з волi Божої; ⁶ тому ми просили Тита, щоб вiн, як почав, так i закiнчив у вас i це добре дiло.

⁷ А оскільки ви багатi всiм: вi­рою‚ i словом, i пiзнанням, i всi­ляким старанням, i любов’ю вашою до нас, — так багатiйте i цiєю чеснотою. ⁸ Кажу це не як пове­лiння, але стараннiстю iнших випробовую щирiсть i вашої любо­ви. ⁹ Адже ви знаєте благодать Господа нашого Iсуса Христа, що Вiн, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогiстю. ¹⁰ Я даю на це пораду: бо це корисно вам, якi не тiльки почали робити це, але бажали того ще з минулого року. ¹¹ Зробiть же тепер саме дiло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі. ¹² Бо коли є стараннiсть, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має. ¹³ Hе треба, щоб iншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рiвномiрнiсть. ¹⁴ Hинi ваш надлишок на доповнення їхньої нестачi, а потiм їхнiй надлишок на доповнення вашої нестачi, щоб була рiвнiсть, ¹⁵ як написано: «Хто зiбрав багато, не мав зайвого; i хто мало, не мав нестачi».

¹⁶ Дяка Боговi, Який вклав у серце Титове таку стараннiсть до вас. ¹⁷ Бо, хоча я й просив його, а втiм, вiн, будучи дуже старанним, пiшов до вас добровiльно. ¹⁸ З ним послали ми також брата, якого по всiх церквах хвалять за благовiс­тя, ¹⁹ i до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродiяння, якому ми служимо на славу Самого Господа i вiдпо­вiдно до вашого старання, ²⁰ обе­рi­­гаючись, щоб не зазнати вiд ко­го нарiкання при такiй великiй кiлькості пожертв, доручуваних нашому служiнню; ²¹ бо ми дбаємо про добре не тiльки перед Господом, але й перед людьми. ²² Ми послали з ними i брата нашого, стараннiсть якого випробували ба­гато в чому, i вiн тепер iще стараннiший з великої впевнености у вас. ²³ Що ж стосується Тита, це мiй товариш i спiвпрацівник у вас, а щодо братiв наших, це — по­сланцi церков, слава Христова. ²⁴ От­же, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.

Глава 8. [2] Мк. 12, 44. Рим. 12, 8. [9] Мф. 8, 20. Лк. 2, 7. Ін. 1, 16. Флп. 2, 7 [12] Притч. 3, 28. [15] Вих. 16, 18. [21] Притч. 3, 4. Рим. 12, 17. Флп. 4, 8.

Глава 9 ↑

 Для мене‚ втiм‚ зайва рiч писати вам про допомогу святим, ² бо я знаю щирiсть вашу i хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, i ревнiсть ваша заохотила багатьох. ³ А братiв послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготованi ⁴ i щоб, коли прийдуть зi мною македоняни i знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромi, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненiстю. ⁵ Тому вважав я за потрiбне упросити братiв, щоб вони пiшли наперед до вас i потурбувалися, щоб сповiщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.

⁶ При цьому скажу: хто сiє скупо, той скупо i пожне, а хто сiє щедро, той щедро i пожне. ⁷ Кожен придiляй з ласки серця, не з гiркотою i не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог. ⁸ Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди i в усьому маючи всякий достаток, були багатi на всяке добре дiло. ⁹ Як написано: «Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повiк». ¹⁰ Той же, Хто дає насiння сiячевi i хлiб на поживу, дасть рясноту посiяному вами i примножить плоди правди вашої, ¹¹ так щоб ви були багатi на всяку щедрiсть, яка через нас створює подяку Боговi. ¹² Бо дiло служiння цього не тiльки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великi подяки Боговi; ¹³ бо, спостерiгаючи досвiд цього служiння, вони прославляють Бога за покiрнiсть спо­вiдуваному вами Євангелiю Хрис­товому i за щире спiлкуван­ня з ними та з усiма, ¹⁴ молячись за вас iз прихильнiстю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу. ¹⁵ Дяка Боговi за невимовний дар Його!

Глава 9. [6] Притч. 19, 7; 22, 9. [7] Втор. 15, 7. Сир. 35, 8. 2 Кор. 8, 2. [8] 1 Тим. 6, 6. [9] Пс. 111, 9. [10] Іс. 55, 10.

Глава 10 ↑

 Я ж, Павло, який особисто мiж вами смиренний, а заоч­но проти вас смiливий, благаю вас лагiднiстю й покірнiстю Христовою. ² Благаю, щоб менi i в день приходу мого не вдаватися до тiєї рiшучої смiливостi, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, нiби ми чинимо за плоттю. ³ Бо ми, будучи в плотi, не за плоттю воюємо. ⁴ Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми ⁵ i всяке звеличування, що повстає проти пiзнання Бога, i беремо в полон усякий помисел на послух Христу, ⁶ i готовi покарати всiля­кий непослух, коли ваш послух здійсниться. ⁷ Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собi, що вiн Христів, той сам по собi суди, що як вiн Христів, так i ми Хрис­товi. ⁸ Бо коли б я i бiльше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. ⁹ Втiм, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. ¹⁰ Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а осо­бисто присутній — слабкий, i мова його незначна, — ¹¹ такий нехай знає, що якi ми на словах у посланнях заочно, такi самi i на дiлi особисто. ¹² Бо ми не смiємо рiвня­ти або прирiвнювати себе до тих, якi самi себе виставляють: вони мiряють себе самими собою та порiвнюють себе з собою нерозум­но. ¹³ А ми не будемо хвалитися безмiрно, але за мiрилом, що призначив нам Бог, як таку мiру, щоб досягти i до вас. ¹⁴ Бо ми не напружуємо себе, як тi, що не досяг­ли до вас, тому що ми досягли i до вас благовiстям Христовим. ¹⁵ Ми не без мiри хвалимося, не чужими трудами, але надiємось, що разом iз зростанням вiри вашої ми звеличимося мiж вами над­мiру, ¹⁶ так щоб проповiдувати Євангелiє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому дiлi. ¹⁷ «А хто хвалиться, нехай хвали­ться в Господi». ¹⁸ Бо не той дос­тойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.

Глава 10. [2] 2 Кор. 2, 17. [3] 1 Тим. 1, 18. [4] Єр. 1, 10. 2 Кор. 6, 7. Еф. 6, 13. [5] 1 Кор. 1, 19; 3, 19. [7] Ін. 7, 24. [8] 2 Кор. 13, 10. [10] 2 Кор. 11, 6. [13] 2 Кор. 12, 5. [15] Рим. 15, 20. [17] Єр. 9, 24. 1 Кор. 1, 31. [18] Притч. 27, 2.

Глава 11 ↑

 О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безум­ст­ва! Але ви i поблажливi до мене. ² Бо я турбуюся про вас ревнiстю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дiвою. ³ Але боюсь, щоб, як змiй хитрiстю обманув Єву, так i вашi уми щоб не пошкодились, ухилившись вiд простоти у Христi. ⁴ Бо якби хто, прийшовши, почав проповiдувати iншого Iсуса, Якого ми не пропо­вiдували, або коли б ви одержали iншого Духа, Якого не одержали, або iнше благовiстя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливi до цього. ⁵ Але я думаю, що я нi в чому не менший від великих апостолiв: ⁶ хоч я i неук у словi, але не в пiзнаннi. Втiм, ми у всьому цiлком вiдомi вам. ⁷ Чи згрiшив я тим, що принижував се­бе, щоб пiднести вас; бо безвiд­платно проповiдував вам Єванге­лiє Боже? ⁸ Вiд iнших церков я одержував плату для служiння вам; а перебуваючи у вас, хоч i терпiв нестаток, нiкому не докучав, ⁹ бо нестаток мiй поповнили браття, що прийшли з Македонiї; та й у всьому я старався i постара­юсь не бути для вас тягарем. ¹⁰ По iстинi Христовiй, що в менi, скажу, що ця похвала не вiдбереться вiд мене в країнах Ахайї. ¹¹ Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Боговi вiдомо! Але так роблю i так робитиму, ¹² щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як i ми. ¹³ Бо такi лжеапостоли — лукавi працiвники, що набирають вигляду апостолiв Христових. ¹⁴ I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, ¹⁵ а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителiв правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх.

¹⁶ Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то приймiть мене хоч як нерозумного, щоб i менi скiль­ки-небудь похвалитися. ¹⁷ А що кажу, то кажу не в Господi, але нiби в безумствi при такiй вiдвазi на похвалу. ¹⁸ Як багато хто хвалиться за плоттю, то i я буду хвалитися. ¹⁹ Бо ви, люди розумнi, охоче терпите нерозумних: ²⁰ ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, ко­ли хто б’є вас в обличчя. ²¹ Hа со­ром скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалити­ся чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я. ²² Вони євреї? I я. Ізраїльтяни? I я. Сíм’я Авраамове? I я. ²³ Христовi служителi? У нерозумi говорю — я бiльше. Я значно бiльше був у трудах, безмiрно в ранах, бiльше у в’язницях i багаторазово при смертi. ²⁴ Вiд юдеїв п’ять разiв дано було менi по сорок ударiв без одного; ²⁵ три рази мене били палицями, один раз побивали камiнням; три рази розбивався зi мною корабель, нiч i день пробув я у безоднi морськiй; ²⁶ багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпе­ках у мiстi, у небезпеках в пусте­лi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами, ²⁷ в трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi. ²⁸ Крiм зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всi церкви. ²⁹ Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би? ³⁰ Якщо треба менi хвалитися, то буду хвалитися немiччю моєю. ³¹ Бог i Отець Господа нашого Iсуса Хрис­та, благословенний повiк, знає, що я кажу правду. ³² У Дамаску обласний правитель царя Арети стерiг мiсто Дамаск, щоб схопити мене, i мене в кошику спустили з вiкна по стiнi, i я уник його рук.

Глава 11. [2] Іс. 62, 5. Ос. 2, 19. [3] Бут. 3, 4. Ін. 8, 44. 2 Пет. 3, 17. 1 Тим. 6, 3. [5] 1 Кор. 15, 10. [6] 1 Кор. 2, 1. 2 Кор. 10, 10. [8] Діян. 20, 33. 2 Сол. 3, 8. 1 Кор. 4, 5. [10] Рим. 9, 1. [13] Діян. 15, 24. [15] Мф. 7, 15. [18] Флп. 3, 4. [22] Діян. 22, 3. Флп. 3, 5. [24] Втор. 25, 3. [25] Діян. 14, 19; 16, 22; 27, 41. [27] 1 Кор. 4, 11. [29] 1 Кор. 9, 22. [31] Рим. 9, 1. Гал. 1, 20. [32] Діян. 9, 24.

Глава 12 ↑

 Hе корисно хвалитися ме­нi, бо я прийду до видiнь i одкровень Господнiх. ² Знаю чоловiка у Христi, який чотирнадцять рокiв тому (чи в тiлi — не знаю, чи без тiла — не знаю‚ Бог вiдає) узятий був до третього неба. ³ I знаю про такого чоловiка (не знаю — в тiлi чи без тiла‚ Бог вi­дає), ⁴ що вiн був узятий в рай i чув невимовнi слова, яких людинi не можна переказати. ⁵ Таким чоловiком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хiба тiльки немочами моїми. ⁶ А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу iстину; але я утримуюсь, щоб нiхто не подумав про мене бiльше, нiж скiльки в менi бачить або чує вiд мене. ⁷ А щоб я не звеличувався надзвичайнiстю одкровень, дано менi жало у плоть, ангел сатани, пригнiчувати мене, щоб я не величався. ⁸ Тричi благав я Господа про те, щоб вiн вiдступився вiд мене. ⁹ Але Господь сказав менi: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова. ¹⁰ Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гонiн­нях, в утисках за Христа, бо, коли я немiчний, тодi сильний.

¹¹ Я дiйшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слiд було хвалити ме­не, бо в мене нi в чому нема недос­татку супроти найперших апосто­лiв, хоч я i нiщо. ¹² Ознаки апосто­ла виявилися перед вами всяким терпiнням, знаменнями, чудесами i силами. ¹³ Бо чого не вистачає у вас перед iншими церквами, хiба тiльки того, що сам я не був вам тягарем? Простiть менi таку провину. ¹⁴ Ось третiй раз я готовий iти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе дiти повиннi збирати майно для батькiв, а батьки для дiтей. ¹⁵ Я охоче буду витрачати своє i виснажувати себе за душi вашi, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люб­лений вами. ¹⁶ Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас. ¹⁷ Але чи користувався я чим вiд вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас? ¹⁸ Я упросив Тита i послав iз ним одного з бра­тiв: чи скористався Тит чим вiд вас? Чи не в одному дусi ми дiя­ли? Чи не однією дорогою ходили?

¹⁹ Чи не думаєте ще, що ми тiльки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христi, i все це, улюбленi, для вашого повчання. ²⁰ Бо я боюсь, щоб менi, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб i вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрос­ти, гнiву, сварок, наклепiв, нашептів‚ пихи, безладдя, ²¹ щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мiй, i щоб не оплакувати менi багатьох, що згрiшили ранiш i не покаялись у нечистотi, блудi та непотребствi, яке чинили.

Глава 12. [1] Гал. 1, 12; 2, 2. [9] Рим. 5, 3. 2 Кор. 4, 8; 11, 30. [13] 1 Кор. 1, 5. [14] Діян. 20, 33. [15] Кол. 1, 24.1 Сол. 2, 8. 2 Тим. 2, 10. [17] 2 Кор. 7, 2. [19] 1 Кор. 10, 33.

Глава 13 ↑

 Третiй раз уже iду до вас. При устах двох або трьох свiдкiв буде твердим усяке слово. ² Я попереджав i попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так i тепер, будучи вiдсутнiм, пишу тим, якi ранiше згрiшили, та всiм iншим, що, коли знов прийду, не пощаджу. ³ Ви шукаєте доказу то­го, чи говорить у менi Христос: Вiн не безсилий для вас, але силь­ний у вас. ⁴ Бо, хоч вiн i розп’ятий у немочi, але живий силою Божою; i ми також, хоч немiчнi в Hьому, але будемо живi з Hим силою Бо­жою у вас.

⁵ Перевiряйте самих себе, чи у вiрi ви; самих себе дослiджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Iсус Христос у вас? Хiба тiльки ви не тi, ким повиннi бути. ⁶ Про нас же, сподiваюся, дiзнаєтесь, що ми тi, ким бути повиннi. ⁷ Молимо Бога, щоб ви не чинили нiякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повиннi бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здава­лися i не тими, ким повиннi бути. ⁸ Бо ми не сильнi проти iстини, але сильні за iстину. ⁹ Ми радiємо, коли ми немiчнi, а ви сильнi, за це ми i молимось, за вашу досконалiсть. ¹⁰ Для того я й пишу це у вiдсутностi, щоб у присутностi не вжити суворости за владою, даною менi Господом на будування, а не на розорення.

¹¹ А втiм, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утiшайтесь, будьте однодумнi, мирнi, — i Бог любови й миру буде з вами. ¹² Вiтайте один одного цiлуванням святим. Вiтають вас усi святi!

¹³ Благодать Господа нашого Iсуса Христа, i любов Бога Отця‚ i причастя Святого Духа нехай буде зо всiма вами. Амiнь.

Глава 13. [1] Втор. 19, 15; 17, 6. Мф. 18, 16. Ін. 8, 16. Євр. 10, 28. [2] 2 Кор. 10, 2. [4] Рим. 6, 4. [5] 1 Кор. 11, 28. Еф. 3, 17. [10] 2 Кор. 10, 8. [11] 1 Пет. 3, 8. Рим. 15, 5. Флп. 2, 2. [12] 1 Пет. 5, 14. Рим. 16, 16. 1 Кор. 16, 20.

Опубліковано: 04.10.2013; востаннє змінено: 13.02.2014.