Послання
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2010/2011 рр
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2011/2012 рр
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2011 рр
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2012 рр
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
Кожного року ми святкуємо найвеличнішу подію всіх часів. Сталося найбільше чудо, на яке тисячоліттями чекали старозавітні праведники, про яке провіщали пророки. Звершилося чудо!
Що це за чудо? Бог явився людям у плоті. Бог став людиною. Це чудо — більше за зцілення сліпонародженого, розслабленого; дивовижніше за вигнання бісів, ходження по воді, як по суші, насичення п’ятьма хлібами п’яти тисяч людей, втихомирення моря, величніше за воскрешення уже впродовж чотирьох днів померлого Лазаря, сина Наїнської вдови і дочки Іаїра.
Чому Різдво Христове більше і величніше за всі чудеса? Тому, що невмістимий і нічим не обмежений Бог вміщається в утробі Пресвятої Діви, невидимий Господь стає видимою людиною, Безначальний бере початок від людської плоті і крові. Більше того — безпристрасне Божество зазнає страждань. Бога судять грішники, б’ють Його по щоках, насміхаються і нарешті розпинають на хресті між двома розбійниками. Хіба це не чудо, що Бог помирає і Його покладають у кам’яному гробі?!
Для чого все це сталося? Для того, щоб кожного з нас визволити від гріха і від смерті. Чому Бог так принизив Себе і зійшов до такого стану? Що Його спонукало до цього? Любов! Бог не міг дивитися, як ангели славословлять Його на небесах, а люди — Його творіння — страждають від гріха і смерті, зазнаючи мук від диявола. Яким є незбагненний, неосяжний, невидимий, всемогутній і всюдисущий Бог — така Його до нас, грішних, безмежна любов. Ми навіть не можемо уявити собі цю безодню божественної любові. Своїм Різдвом, стражданнями, смертю і воскресінням Син Божий, Господь наш Ісус Христос, Спаситель знищив гріх і смерть в людській природі. Ось для чого Бог став людиною. Він став одним із нас, щоб грішника зробити святим, щоб смертного зробити безсмертним.
А тепер ми, християни, які віруємо в існування Бога, повинні дати самі собі правдиву відповідь: чи є вічне життя? Чи, можливо, ми після смерті йдемо в небуття? Ми не запитуємо атеїстів, бо вони дадуть однозначну відповідь, що Бога немає і що вічного життя не існує. Пророк Давид назвав таких людей безумними. Якщо є Бог, а Він, безумовно, є, адже беззаперечним доказом Його існування служить цей прекрасний, гармонійно влаштований світ і особливо людина, — то є і вічне життя.
Якщо є Бог, а вічного життя не існує, то для чого Син Божий народився від Пресвятої Діви Марії? Для чого він так принизив Себе? Страждання Сина Божого без нашого безсмертя і вічного життя не відповідають здоровому глузду. Для чого повинен був страждати Господь, якщо наше життя закінчується смертю і вічного блаженства не існує? Людський розум свідчить, якщо Син Божий народився, став людиною, постраждав і воскрес, значить — це потрібно для нашого вічного життя. Воно, безумовно, є, і всі люди ввійдуть у вічне життя. Ввійдуть і невіруючі, і всі безбожники, — але не для блаженства. Вони добровільно обрали собі життя без Бога. Там, де немає Бога, немає і блаженства. Ісус Христос сказав юдейському законнику, що тільки Бог благий. Хочеш мати блаженство — тримайся благого Бога.
Багато хто зауважить, що вічне життя — це майбутнє. А який наслідок Різдва Христового для земного життя? Чи змінилося людство після пришестя у світ Сина Божого? Змінилось! Створено християнську цивілізацію, знищено ідолопоклонство, прийнято справедливі закони, людина морально зросла. Все, що є доброго і прекрасного в європейській культурі, — це результат християнської діяльності. Але найбільшою заслугою християнства є духовне відродження людини. Коли грішник стає праведником, ідолопоклонник пізнає істинного Бога, невіруючий увірує, блудник і блудниця досягають цнотливості, коли багатій і користолюбець виявляють милосердя, коли людина, замість ненавидіти, починає любити ворога, коли зла людина перетворюється на добру. Все це звершується дією благодаті Святого Духа, але не без участі самої людини. «Благодаттю Божою став я таким, яким є, — говорить апостол Павло, — але я потрудився більше за інших».
Видимою дією благодаті Святого Духа є насамперед зміна способу життя людини, а найпереконливішим доказом дії благодаті Божої — чудеса. Господь творив і творить чудеса в усі часи. Він звершує їх і нині. Чимало чудес описано в Біблії і в Євангелії, і не тільки в Священному Писанні, але й в історії Церкви Христової. Одним із доказів чудес Христових є безліч чудотворних ікон Божої Матері. А хіба зцілення від невиліковних хвороб не є доказом чудес у наш час? Багато з вас самі були свідками Божих чудес у своєму житті. Все це є наслідком Різдва Христового. Тому народ, прославляючи народжене у Віфлеємі Немовля Христа, співає у різдвяних колядках: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!».
Різдво Христове — це свято чеснот, джерело наших радостей, перемога духа над плоттю; свято, завдяки якому небо відкрилося для людини. Якщо Різдво Христове змінило світ і такі великі наслідки його впливу на людство, то чому навколо нас так багато зла? Ми бачимо розпусту, злочинність, корупцію, несправедливі закони, неправду, жорстокість, пияцтво, наркоманію, розлучення подружжя, користолюбство, неправедне збагачування та інші пороки. І всім цим страждають християни, люди, які вірять в існування Бога. У чому причина? Причина не в тому, що Бог безсилий і не може змінити світ на краще, — Бог — всемогутній і для Нього все можливе, але сама людина не хоче стати доброю. Вона обирає неправду замість правди, егоїзм замість любові до ближнього, диявола замість Бога, зло замість добра. Причина не в Богові, а в людях, у їхньому злому виборі, у нашій злій волі. Зле волевиявлення є причиною всіх бід, страждань і смерті!
Але Господь і цьому злу покладе край, коли на Страшному суді остаточно відокремить зло від добра, грішників від праведників. Це так буде, бо так сказав Бог: «І підуть грішники на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф. 25, 46).
Різдво Христове дає нам велику надію, що, покаявшись у гріхах, з великої милості Божої і неосяжної Його любові до нас, грішних, ми успадкуємо блаженне життя вічне.
У ці святкові дні, коли наші душі сповнені духовної радості, сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків-українців, розсіяних по всьому світу: в Америці та Канаді, в Європі та Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили.
Складаючи подяку Богові за Його благодіяння нам у минулому році, і в наступному році благаймо в наших щирих молитвах благословення Божого на нові здобутки на благо нашої святої Єдиної Української Помісної Православної Церкви та укріплення нашої Української держави. Нехай і в Новому році Господь благословляє наш народ і нашу незалежну державу і зберігає нас у доброму здоров’ї та добробуті від усякого зла.
Нехай мир, любов і радість будуть з усіма нами.
Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Різдво Христове
2010/2011рр., м. Київ
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у тяжких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?
Відповідь може бути тільки одна: людство відкинуло Бога — як центр історичного процесу — і на Його місце поставило людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, керована вічними духовними цінностями, створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за Його заповідями. Непрактикуючі християни — це ті, що прийняли таїнство хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, — переважна більшість. Правдивих християн мало. Тому рівень моралі в суспільстві пішов на спад, християнські шлюби майже зруйновані. Навіть у церковному середовищі мораль знецінюється. Не лише миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання. Ось чому нам так важко живеться на землі.
Таким же гріховним і навіть набагато гіршим був світ до народження Христа Спасителя, Сина Божого. Людина не могла звільнитися від гріха, який є причиною всіх страждань і смерті. Тому Син Божий — Творець всесвіту — прийшов на допомогу людству. Яким чином?
Він, будучи Богом, принизив Себе і став людиною — такою, як кожний із нас, тільки безгрішною. Народившись від Пресвятої Діви Марії, Він не перестав бути істинним Богом. Своїми стражданнями, смертю і воскресінням Він подолав гріх і смерть у людській природі — цим оновив наше єство і став Спасителем.
Сьогодні ми святкуємо початок нашого визволення від гріха і смерті, яким є Різдво Христове. Бо без Різдва Христового, тобто без втілення Сина Божого, не відбулося б оновлення людської природи.
Християни стали носіями цієї оновленої людської природи. Вони змінили світ, духовно переродили та оновили його. Але досягли цього, як і Христос, шляхом страждання, мучеництва, великих подвигів.
Якщо людська природа оновлена й у світі живе більше двох мільярдів християн, то чому світ став таким гріховним? Чому, зокрема, український народ страждає? Тому, що християни не провадять християнський спосіб життя, — живуть не по правді, не чують голосу совісті, шукають насолод, несправедливо збагачуються, не бачать навколо себе бідних лазарів!
Різдво Христове принесло радість усьому світу, всім народам і кожній людині, але цією радістю скористаються не всі. Апостол Павло говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. — П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9–10).
Необхідно серйозно задуматися над тим, як наповнити християнським духом усі сфери суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не лише заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження. Духовне відродження можливе тільки в Бозі та в любові до Нього і до людей. Кожен повинен не тільки вірити в Бога, але й любити Його, — не лише із вдячності (бо Він принизив Себе, будучи Богом, народився в печері та немовлям був покладений у ясла), але головним чином тому, що в любові до Бога полягає сутність життя розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога — це перша і найбільша заповідь. Друга заповідь Божа — любити ближнього, як самого себе (Мф. 22: 36–40).
Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква!
Цього святкового різдвяного дня сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і з Новим роком. Поздоровляю зі святом українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і в Канаді, в Європі і в Австралії, які люблять свою Батьківщину і вболівають за нашу Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України. Нехай Господь, за молитвами Церкви, надихне їх служити українському народу за заповідями Божими і вести нашу державу європейським шляхом розвитку з Богом у душі.
У ці різдвяні дні помолимося, щоб Господь зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.
Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння для нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у Новому році у випробуваннях нашої віри та любові до України, і нехай омине нас чаша Його праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який народився у Віфлеємській печері від Пречистої Діви Марії, нехай буде з усіма нами!
Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Різдво Христове
2011/2012 рр.,
м. Київ
↑Пасхальне послання
Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА
— Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Свята Церква прославляє Воскресіння Христове кожної неділі протягом усього року. Але сьогодні, в день Святої Пасхи, наші серця наповнюються особливою радістю, тому що Воскресіння Христове є незборимим доказом існування вічного життя.
Воскресіння Христове — це не тільки свідчення про існування вічного життя, а й доказ того, що Ісус Христос є Богом. А це означає, що Його вчення — істинне. Не випадково Господь сказав про Себе, що Він є Істина (Ін. 14, 6). Тому все, чого навчав Ісус Христос, — Божественне вчення, а не людське, яке може бути помилковим. Вчені можуть помилятися, а Бог ніколи не помиляється.
Воскресіння Христове переконує, що в цій унікальній події — у подоланні смерті — діяла Божественна сила. Безбожники намагались довести, що ніякої Божественної сили не було, бо Христос не помер. А якщо Христос не помер, то Він і не воскрес, — говорять безбожники.
Неспростовним доказом смерті на хресті Ісуса Христа є свідчення Його ворогів, які не менше від безбожників ненавиділи Спасителя, але не могли сказати такої неправди — що Він не помер. Первосвященики і фарисеї, прийшовши до Пилата, повідомили про Христа: «Правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: «Через три дні воскресну» (Мф. 27, 63). Іоанн Богослов, який стояв біля хреста, підтвердив, що Христос помер, бо із ребра витекли кров і вода, а це є ознакою смерті. Іоанн говорить, що він бачив і свідчить, і свідчення його правдиве (Ін. 19, 34–35). Значить, Ісус Христос насправді помер. А якщо помер, то як Він являвся ученикам?! — Тому що воскрес!
Ученики спочатку не вірили у воскресіння. Апостол Фома навіть промовив: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20, 25). Побачивши Христа, доторкнувшись до ран, цей невіруючий ученик виголосив: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20, 28).
Після Воскресіння Христа Спасителя його вороги підкупили сторожу, яку самі й поставили, і просили говорити неправду: ніби, коли вони спали, ученики вкрали мертве тіло свого Вчителя і сказали, що Він воскрес. Якщо Христос не воскрес, то навіщо давати гроші і просити лжесвідчити? — Значить, Христос воскрес! Чому первосвященики і фарисеї просили, а не наказували ученикам не проповідувати про Воскресіння Христове? — Усе це свідчить, що вони були переконані у воскресінні Христовому, але їхнє жорстоке серце не хотіло увірувати, що Ісус Христос є сином Божим.
Не будемо дивуватися, що деякі християни святкують Пасху, а у Воскресіння Христове не вірять. Вони не вірять не тому, що Христос не воскрес, а тому, що у них жорстоке серце і порожня душа. Вони подібні своїм духовним станом до юдейських первосвящеників і фарисеїв.
Ми ж, дорогі браття і сестри, свою віру у Воскресіння Христове сповідуємо і стверджуємо, коли на пасхальне привітання «Христос Воскрес!» радісно відповідаємо «Воістину Воскрес!».
Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один із них, святий Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: «Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про воскресіння Христове, але знаю, Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які безперестанно будуть проповідувати про Воскресіння».
Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: «Смертю смерть подолав». Своїм Воскресінням Він показав нам, що і для нас немає смерті. Ми хоч і плачемо над гробами наших рідних і близьких, але не тому, що не віримо у їхнє вічне життя, — нам болісна розлука з ними через нашу любов до них.
Один грецький філософ порівнював земне життя з в’язницею, у якій людина переживає тільки горе, страждання і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в існуванні людини. Ми знаємо, що земне життя — це не в’язниця, а початок вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і вмер на землі. Земне життя — це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця, — і не тільки пшениця, але й кукіль, — але пшениця дозріває до вічного життя. В земному житті людина, маючи віру, виконує свій обов’язок, коли, духовно вдосконалюючись, невтомно працює на благо сім’ї, на благо людей, на благо своєї Батьківщини. Така праця приносить багато радості.
У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці і черниці, улюблені брати і сестри, зі святом Воскресіння Христового! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, християн усіх Церков і весь український народ! Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх куточках світу, на всіх континентах Землі!
Нехай воскреслий Господь оновить наші духовні сили на добрі справи, допоможе нам подолати всі труднощі сьогодення, приведе українське православ’я до утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви для подальшого зміцнення Української держави і покращення життя українського народу, на славу Господа нашого Ісуса Христа, Якому подобає всяка слава, честь і поклоніння на віки віків.
Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Пасха Христова,
2011 рік, м. Київ
↑Пасхальне послання
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Найбільшим злом, яке існує у світі, є смерть. Люди помирають не тому, що життя для них стає тяжким, а тому, що через гріх першої людини, Адама, смерть увійшла в їхню природу. Людина не хоче помирати навіть тоді, коли тяжко хворіє і через старість стає непрацездатною. Чому вона не хоче помирати? Тому що її природа створена Богом для життя вічного. Будучи свобідною, людина обрала не життя, а смерть: через гріх Адама смерть пошкодила людську природу, яку оновити людина не могла. Не могли цього зробити й ангели, оскільки людську природу створили не вони. Людину створив Бог! Тому оновити, а це значить подолати в людській природі смерть, міг тільки її Творець, тобто Бог. Зі Свого чоловіколюбства Син Божий втілився, став людиною, постраждав на хресті, помер і на третій день воскрес — і таким чином подолав смерть у людській природі. Якби Син Божий не втілився і не став людиною, Він би не помер; а якби не помер, то і не воскрес і не переміг би смерть у людській природі. А це означає, що смерть продовжувала б панувати над родом людським.
Сьогодні ми святкуємо «смерті умертвіння… іншого, вічного життя початок…» (7 пісня Пасхального канону). В пасхальні дні у храмах за богослужінням постійно звучать слова «Христос Воскрес!», на які відповідаємо: «Воістину Воскрес!». Якщо в когось немає віри у Воскресіння Христове, то навіщо відповідати «Воістину Воскрес!»? Не треба говорити неправди!
Чому ми радіємо?! Адже воскрес Христос, а не ми. В тому то й справа, що воскресіння Христове безпосередньо стосується кожного з нас. Як через тілесного родоначальника людства Адама, який ввів у людську природу смерть, підкорилися закону смерті всі люди, з’єднані з ним через тілесне народження, — так у духовному родоначальнику Ісусові Христі воскреснуть всі, духовно відроджені Ним, з’єднані з Ним вірою (див. 1 Кор. 15: 20–22, 47–48). Те, що відбулося з Адамом, перейшло на весь людський рід. Тому те, що сталося з Ісусом Христом, у свій час звершиться над усім людством. Апостол Павло ясно і впевнено свідчить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15: 22). Ми помираємо тому, що споріднені з Адамом померлим, а воскреснемо через те, що хрещенням з’єдналися з воскреслим Христом.
Підсвідомо ми радіємо тому, що Син Божий Господь наш Ісус Христос оновив нашу занепалу природу, а це означає, що ми воскреснемо тілами для життя вічного. Померлі продовжують існувати душею, оскільки вона створена безсмертною за своєю природою. Але, живучи на землі, людина чинить добро чи зло не тільки душею, а й тілом, — тому тіло також повинно або блаженствувати, або страждати у вічності, відповідно до того, яким було проваджене життя на землі. Тому нас не повинно турбувати питання: воскреснемо ми чи ні. Якщо Бог сказав: воскреснуть усі люди, — значить, так і станеться. Воскресне кожна людина, незалежно від того, вірить вона в це чи не вірить. Загальне воскресіння залежить не від людини, а від Бога, від Його всемогутності. Спаситель наш Ісус Христос твердо обіцяв: «…Я живу, і ви будете жити» (Ін. 14: 19).
Переважна більшість людей не думає про вічне життя, про воскресіння. Вони присвячують себе тимчасовому, земному, забуваючи про своє вічне призначення. Апостол Павло ясно говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. — П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9–10). Але правдиві християни, які є такими не по назві, а по суті, готуються до вічного життя. Серед мінливого земного життя воскресіння Христове дарує душі християнина велику втіху і відраду.
Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за земні страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, миру, любові, мужності й сили.
У ці пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, дорогі браття і сестри, зі святом світлого Воскресіння Христового. Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Український уряд, Верховну Раду, Збройні сили України, всіх християн України і весь український народ. Сердечно вітаю всіх українців у Європі та Азії, в Канаді, в Америці та Австралії.
Нехай оновить воскреслий Господь Ісус Христос наші духовні й тілесні сили на добрі діла для блага нашої Української держави та українського народу.
Нехай Христос Спаситель приведе Українське Православ’я до єдиної Помісної Української Православної Церкви. Йому слава і поклоніння на віки віків.
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова, 2012 рік, м. Київ
Проповіді | Зміст | Слова на вручення архіпастирських жезлів
