«Наша Парафія»

• Пасхальне послання 1969 р.
• Пасхальне послання 1970 р.
• Пасхальне послання 1971 р.
• Пасхальне послання 1972 р.
• Пасхальне послання 1973 р.
• Пасхальне послання 1974 р.
• Пасхальне послання 1975 р.
• Пасхальне послання 1976 р.
• Пасхальне послання 1977 р.
• Пасхальне послання 1978 р.
• Пасхальне послання 1979 р.
• Пасхальне послання 1980 р.
• Пасхальне послання 1981 р.
• Пасхальне послання 1982 р.
• Пасхальне послання 1983 р.
• Пасхальне послання 1984 р.
• Пасхальне послання 1985 р.
• Пасхальне послання 1986 р.
• Пасхальне послання 1987 р.
• Пасхальне послання 1988 р.
• Пасхальне послання 1989 р.
• Пасхальне послання 1990 р.
• Пасхальне послання 1991 р.
• Пасхальне послання 1992 р.
• Пасхальне послання 1993 р.
• Пасхальне послання 1994 р.
• Пасхальне послання 1995 р.
• Пасхальне послання 1996 р.
• Пасхальне послання 1997 р.
• Пасхальне послання 1998 р.
• Пасхальне послання 1999 р.
• Пасхальне послання 2000 р.
• Пасхальне послання 2001 р.

↑Пасхальне послання 1969 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!

Христос Воскрес!

У цей радісний день, коли не тільки люди духовно радіють і веселяться, але й сама природа, немовби прокидаючись від сну, готова встати у всій величі та красі, наші духовні погляди знову і знову звертаються до Воскресіння Христового.

Немає в Церкві Христовій більшого свята, немає у світі більшої радості, ніж радість про Воскреслого Христа Ісуса. До цієї радості кличуть нас небеса, що веселяться, земля, що радується. Свята Церква у своїй радості сьогодні обіймає весь світ — видимий і невидимий: «Христос бо воскрес — радість вічная».

І які зрозумілі радість, свято і торжество Церкви в цей воістину великий день! Адже Воскресіння Христа — основа і суть усієї нашої віри, торжество Божественної любові, перемога життя, добра і правди.

Христос воскрес! Отже, воістину Божественне і спасенне кожне слово Сина Божого, Який сказав: «Я є воскресіння і життя» (Ін. 11, 25), зійшов на хрест, щоб здійснити Правду Божу, і засяяв з гробу, щоб ствердити її навіки!

Христос воскрес! Отже, Господь очистив гріхи людства, і нам даровано спасіння. Знищено саме жало гріха — смерть, а тому нині «смерті святкуємо умертвіння… іншого, вічного життя початок…»

Христос воскрес! І немає більше ворогування або розділення: Воскресіння Христове робить усіх дітьми Божими, братами у Христі, рівноправними спадкоємцями блаженства життя в єднанні з Богом. Воскресіння Христове покриває всіх Божественною любов’ю, єднає живих з померлими.

Христос воскрес! І смерть більше нікого не розлучає. Віднині вічність поєднує всіх людей у великому припливі любові.

Христос воскрес! Через це укріпилася наша віра в загальне воскресіння, непохитною стала надія на наше воскресіння з тілом нетлінним! І святий апостол Павло нерозривно поєднує наше майбутнє воскресіння з фактом Воскресіння Христового: «Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих… Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожний за своїм чином» (1 Кор. 15; 20, 22, 23).

Христос воскрес! Через це запалюється любов, окриляється молитва, сходить благодать; і через нього, через Воскресіння Христове, як висловлюється св. Іоан Золотоустий, «життя жительствує».

Ось чому таке радісне для нас свято Пасхи, ось чому з таким трепетом відгукується наше серце, коли ми чуємо християнське привітання: Христос воскрес!

Невмируща радість Воскресіння Христового! Вона живе у віках, вона приходить до нас через пасхальні піснеспіви православної Церк­ви, починаючи з часів апостольських. Вона приходитиме довіку. Безперервна, дійсна й безсмертна, передавана Церквою протягом майже двох тисячоліть її історії, ця радість велично стверджує благовістя святих апостолів, «що Господь воістину воскрес» (Лк. 24, 34).

Першими словами і привітаннями Воскреслого Господа ученикам Своїм були — «Радуйтесь!» і «Мир вам»! Свята Церква, справляючи торжество радості, з душевним болем і почуттям тривоги за сучасний світ знову і знову звертається до своїх вірних дітей, нагадуючи їм постійний християнський обов’язок посиленою молитвою і чесною працею сприяти добробуту нашої країни і зміцненню миру між народами.

Свята Церква звертається до всіх християн і до всіх людей доброї волі: кожного християнина і кожну людину, як творіння Боже, покли­кано не тільки свідчити про мир, але й посильно насаджувати його серед людей, боротися проти зла, насильства, ворогування, протистояти всім спробам знов запалити полум’я війни на землі.

Усвідомлюючи необхідність святого подвигу миротворства, особливо у свято перемоги життя над смертю, ми повинні об’єднати наші зу­силля із зусиллями тих, хто прагне досягти загальної справедливості, врятувати мільйони людей від голоду й злиднів, загасити вогнище війни на Близькому Сході, у В’єтнамі та в інших районах землі, хто домага­ється загального й повного знищення смертоносних знарядь, які загро­жують людству загибеллю.

Преосвященні архипастирі, улюблені отці, браття і сестри! В це світлосяйне і життєстверджуюче свято сердечно вітаю вас і разом з вами радію невимовною радістю, дарованою нам Воскресінням Госпо­да нашого Ісуса Христа. Нехай ніщо не затьмарює в нас цієї святої радості! Збережемо її в наших серцях, будемо жити нею, бо Воскресіння Христове — наша надія, істина і життя. Складаючи молитви Воскреслому Христу, благаємо Його, щоб Він послав людству духовне оновлення, дарував людям Своїм силу і благословив усіх нас миром. Амінь.

Воістину воскрес Христос!

1969 р.

↑Пасхальне послання 1970 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Скільки радості і внутрішньої сили ми вкладаємо в ці два сло­ва! З яким духовним піднесенням ми без кінця повторюємо їх у ці пас­хальні дні! Яким духовним захопленням пройнята і вся наша великодня відправа з її піснеспівами!

Пасха — це споконвіку світле свято для православних людей. Пасха — це свято життя, яке торжествує перемогу над смертю. Право­славну Церкву справедливо називають Церквою Воскреслого Христа. Православ’я справді знаходить свій найвищий вираз у торжестві Воскресіння. «Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого, вічного життя початок…». Ці натхненні слова великоднього богослужіння розкри­вають причину нашої радості.

Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без якого його немає і не може бути. «Якщо Христос не воскрес, — говорить свя­тий апостол Павло, — то віра ваша марна» (1 Кор. 15, 17). Але Христос воскрес силою Свого Божества. Інакше і бути не могло, бо неможливо було, щоб «тління втримало Начальника життя». Своїм Воскресінням з мертвих Христос переконливо довів, що Він є Бог, Який сприйняв людську природу, що Його вчення — це Божественне одкровення, дане людям.

Віра у Воскресіння Христове навіть у серцях деяких апостолів народжувалася в муках сумніву. Апостоли безперечно визнавали Ісуса Христа Сином Божим. Але вони спочатку не могли зрозуміти, задля чо­го їхньому Вчителеві треба було вмирати, щоб після смерті знову ожити. В їхній уяві Воскресіння Христа було в суперечності з Його смертю. Хіба Той, Хто зціляв безнадійно хворих та воскрешав померлих, не може Сам уникну­ти смерті?! Ще не просвічені Духом Святим, ученики Христові не могли зрозуміти, що головним ворогом Царства Божого є смерть, що без смерті Ісуса Христа, так само, як і без Його Воскресіння, не могло бути пере­моги над смертю.

Воскресіння Христове є початком загального воскресіння. Без нього і покаяння, і прощення гріхів, і боротьба з людськими пороками й вадами, хоч би і мали певну вартість, але зрештою закінчувалися б нічим. Без Воскресіння вчення Христа залишалося б творінням людського розуму, вченням простого смертного. Ось чому святий апостол Павло говорить: «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна» (1 Кор. 15, 14).

Воскресіння Христове дає людству нове життя, і кожна людина може бути носієм цього життя. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається як нитка, що воно повне глибо­кого змісту і значення. У Воскресінні Христовому міститься джерело всеосяжної радості, до якої причетні всі люди. Ось чому в пасхальних піснеспівах свята Церква кличе нас до радості. «Радій нині і веселися, Сіоне», «через Хрест прийшла радість всьому світові», «радісно обіймемо один одного». З особливим натхненням часто повторюємо слова пророка Давида: «Цей день який сотворив Господь, радіймо і веселімось в нім» (Пс. 117, 24).

Цей святий день є святом братерства всього людства. Християнин повинен подивитися в цей день на людину як на найбільший скарб, побачити в ній свого брата, порадіти з нею як з другом. Великодня радість спонукає людей до взаємних обіймів. Великоднє христосування — це момент, коли християни мають почувати себе справжніми братами. Це велике почуття! І коли б воно оволоділо всіма людьми, то все на цьому світі перемінилося б: зникли б недовір’я і ворогуван­ня, страх поступився б місцем загальному миру.

Страждання минулої війни, поширювані воєнні дії в Південно-Східній Азії, напруженість на Близькому Сході, в цих святих місцях хрис­тиянства, посилюють в людстві жадання миру. Мир на землі в нашу епо­ху став невідкладним завданням усіх християнських Церков, усіх людей доброї волі. В наші дні християни повинні з особливою ясністю усвідоми­ти не тільки свою відповідальність за лихо, яке сталося в минулому, але і свій обов’язок не допустити повторення його в майбутньому.

Крім цього загальнолюдського завдання, християнські Церкви мають перебороти незгоди й розділення між собою. Порушуючи свою єдність, християни відкидають братерство у Христі і зраджують свого Божественного Учителя, Який благав Отця, «щоб усі були єдине» (Ін. 17, 21).

У ці святі дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, з святом Воскресіння Христового, що зміцнює нашу надію на вічне життя. Вітаю з святом Святої Пасхи віруючих українців, які живуть за ме­жами нашої країни, але душею і серцем не забувають ні рідного краю, ні віри своїх батьків, ні добрих звичаїв своїх предків.

Нехай світло Христового Воскресіння зберігає в наших серцях ра­дість життя, взаємну любов, братерство між людьми і мир між народа­ми. А ми, сини й дочки Небесного Отця, зміцнені перемогою життя над смертю, добра над злом, надихувані Божественною любов’ю — обіймемо один одного. Промовмо:

Воістину Христос воскрес!

1970 р.

↑Пасхальне послання 1971 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Першим словом Воскреслого Ісуса Христа, з яким Він звернув­ся до жон-мироносиць, цих перших благовісниць Його Воскресіння, було: «Радуйтеся!» Ця світла звістка наповнила їхні серця, а згодом і серця апостолів невимовною радістю. Ця звістка і донині така сама радісна і так само вона переповнює наші серця духовною радістю. Про­неслася вона по всьому світу і полонила душі віруючих лю­дей… І горнуться до неї «всі струджені й обтяжені» (Мф. 11, 28), шукаючи в ній душевного заспокоєння.

Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без яко­го його немає і не може бути. Святий апостол Павло говорить, якщо Христос не воскрес, то віра наша марна (див.: 1 Кор. 15, 17). Але Христос воскрес силою Свого Божества. Інакше і бути не могло, бо неможливо було, щоб «тління втримало Начальника життя». Своїм Воскресінням з мертвих Христос переконливо довів, що Він є Бог, Який взяв людську природу, і Його вчення — це Божественне одкровення, дане людям.

І коли Церква Христова в Свято свят і Торжество з торжеств — «смерті святкує умертвіння», коли в християнських хра­мах з уст пастирів Церкви лунає повне захоплення привітання: «Христос воскрес!» і коли у відповідь на це паства, що наповнює хра­ми, єдиними устами з глибини свого серця радісно відповідає: «Во­істину воскрес!» — відчувається непохитна віра християн у Воскресіння Христа.

Воскресіння Христове дає людству нове життя, і кожна людина може бути носієм цього життя. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно повне глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому міститься джерело всеосяжної радості, до якої причетні всі люди. Ось чому в пасхальних піснеспівах свята Церква кличе нас до радос­ті. «Радій нині і веселися, Сіоне», «через Хрест прийшла радість всьому світові», «радісно обіймемо один одного». З особливим натхненням ми часто повторюємо слова пророка Давида: «Цей день, який сотворив Господь, радіймо і веселімось в нім» (Пс. 117, 24).

З істини Воскресіння Христового випливає погляд і на земне життя, як на початок життя вічного. Ця істина спонукає християнина дбати не тільки про особисту духовну довершеність, але й активно брати участь у побудові такого суспільства, в якому панують мир, справедливість, рівність, братерська співдружність між людьми і достаток плодів земних. Апостол Павло каже: «Браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота і похвала, про те помишляйте» (Флп. 4, 8).

Прагнення людини до благоденства на землі, до всього найкра­щого в житті духовному, родинному, громадському — все це необхідний наслідок цієї істини.

Звідси вже неминуче виходить турбота про збереження життя на землі, яке в наш атомний вік наражається на серйозну небезпеку. Звідси й турбота всіх людей доброї волі про мир між народами. То­му і наша свята Церква закликає всіх християн примножувати свої зусилля для встановлення справедливого миру в Південно-Східній Азії і на Близькому Сході. Тільки однодушне об’єднання всіх миро­любних людей під вимогою заборонити застосування ядерної, бакте­ріологічної й хімічної зброї може відвернути злочин масового вбивст­ва, сама згадка про яке вже обурює людську совість.

Ми віримо, що заклик до миру нашої Церкви знайде відгук у серцях всіх, хто прагне миру, справедливості й любо­ві всіх, хто близько бере до серця страждання людства; всіх, чия сві­домість не може примиритися з можливістю світової катастрофи.

Вітаючи вас, преосвященні архипастирі, всечесні отці, боголюбиві браття і сестри, зі святом Воскресіння Христового і разом з ва­ми святкуючи цей Великий День, молю Воскреслого Христа, щоб Він оновив наші духовні сили для добрих справ, щоб ми сподобились увій­ти в нове життя у Христі Ісусі, Господі нашому, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1971 р.

↑Пасхальне послання 1972 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Серед християнських свят особливою урочистістю, особливою радістю відзначається свято Святої Пасхи. Святкувати Пасху — це значить усім серцем відчути і пізнати силу та велич Воскресіння Хри­ста. Святкувати Пасху — це значить бути учасником Його Воскресіння. Святкувати Пасху — це значить стати морально оновленою люди­ною. Святкувати Пасху — це всім серцем і всім розумом дякувати Бо­гу за Його невимовний дар — дар Воскресіння, дар любові.

Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя людства. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близь­ких, Воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воно дає нам бадьорість й силу, щоб перемагати сум і тугу. Воскресіння Христове єднає живих і померлих в одну сім’ю. Воскресіння Христове дарувало людині найдосконалішу радість.

Воскресіння Христове спонукає нас боротися з гріхом. Воно запа­лює нас прагнути до моральної чистоти, до святості. Воно навчає нас бачити в людині брата, образ і подобу Божу. Воскресіння Христове надихає нас на боротьбу проти неправди та кривди. Воно надихає нас на труд і побожне життя.

Воскресіння Христове — це основа нашої віри та її опора. Своїм Воскресінням Ісус Христос показав істинність Свого Божества, віч­ність Свого вчення, спасенність Своєї смерті, велич і силу благодатних дарів, які подаються в заснованій Ним Церкві.

Воскресіння Христове дало новий напрямок життю людини. Воно зробило земне життя осмисленим і цілеспрямованим. У майбутньому — не смерть, не загибель, не знищення, а інше існуван­ня, «іншого, вічного життя початок».

Воскресіння Христове — настільки важлива подія, що св. ап. Пав­ло визначає ним істинність усього християнського вчення: «Якщо Христос не воскрес, — каже він, — то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Він навчає, що у Воскресіння Христове треба вірувати, щоб спастися: «Якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Йо­го з мертвих, то спасешся» (Рим. 10, 9).

Воскреслий Христос особливо звертає увагу учеників на Своє тіло, щоб показати, що з Ним сталося Воскресіння, що вони справді бачать і відчувають на дотик те ж саме тіло, яке страждало на хресті, а те­пер прославлене і змінене Воскресінням.

Євангеліст розповідає про це так: «Сам Ісус став посеред учеників Своїх і сказав їм: мир вам! Вони схвилювалися і злякалися, гадаючи, що бачать духа. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, і чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, їв перед ними» (Лк. 24, 36-43).

Воскреслий Христос, за словами ап. Павла, — «первісток серед померлих» (1 Кор. 15, 20). Отже, у Своєму Воскресенні Він став початком і нашого воскресіння. Смерть для християнина тепер втратила свою жахливість. Ось чому в ці пасхальні дні свята Церква урочисто співає: «Смерті святкуємо умертвіння!»

Коли ради Воскресіння Христового вона кличе всіх до братолюбності, в серцях наших з особливою силою оживає прагнення миру, співчуття до страждань людей. Уже протягом багатьох років амери­канська агресія сіє смерть на багатостраждальній в’єтнамській землі. Разом з в’єтнамським народом страждають народи Лаосу і Камбод­жі. У цих країнах винищують не тільки людей, але й усе живе. Як і раніше, лишається напруженою обстановка на Близькому Сході. Нема миру на тій землі, де засяяло світло Воскресіння Христового.

В ці пасхальні дні, у свято перемоги життя над смертю, ми звертаємося до всіх християн, до наших зарубіжних співвітчизників, до всіх людей доброї волі із закликом об’єднати свої зусилля, щоб заступити шлях війні, врятувати людство від за­гибелі, заради справедливого миру і процвітання народів.

Щиро вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, зі святом Пасхи і молитовно бажаю вам благодатної Божої допомоги в житті, ділах і трудах ваших. Нехай оновить Воскреслий Спаситель наші духовні си­ли на добрі справи для блага нашої святої Церкви і подальшого зміц­нення та процвітання нашої країни і миру на землі на славу Госпо­да нашого Ісуса Христа, Якому належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1972 р.

↑Пасхальне послання 1973 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Скільки радості вкладаємо ми в ці два слова, коли їх вимовляємо! З яким ду­ховним піднесенням ми повторюємо їх без ліку в ці пасхальні дні! Яким духовним захопленням пройнята вся наша великодня служба з її піснеспівами! Ці два слова являють собою найбільшу святиню для нашого серця, тому що в них уся суть нашої віри, вся міць нашої надії, вся сила нашої любові до Спасителя.

У великодніх піснеспівах свята Церква говорить про радість і кличе нас до радості: «Світися, світися, новий Єрусалиме…», «радій нині і веселися, Сіоне», «через Хрест прийшла радість всьому світові», «радісно обіймемо один одного». З особливим натхненням ми часто повторюємо і слова псалмоспівця Давида: «Цей день, який сотворив Господь, радіймо і веселімось в нім» (Пс. 117, 24).

І яка зрозуміла для нас ця радість Церкви, це наше святкування! «Якщо Христос не воскрес, віра ваша марна», — говорить апостол Павло (1 Кор. 15, 17). Коли б Христос не воскрес, Він лишився б для людства великим, правдивим, святим Учите­лем, але не був би Він для нас Всемогутнім Богом і Спасителем. Та Христос воскрес і став початком загального воскресіння померлих.

Ми віримо, що Ісус Христос не тільки наш Божественний Учитель, але Він — Бог Всемогутній, Який силою Свого Божества на третій день воскрес із гробу. Воскресення Христове — це найвище з чудес, які творив Господь наш Ісус Христос у дні Свого земного подвигу, найвище свідчення про Його Божество.

Ми віримо, що все, чого Він навчав, що Він обіцяв дати людям, які вірують в Нього, — це Божественна істина. І тому ми так утішаємось, так радіємо в ці пас­хальні дні.

Віра в Христове Воскресіння дає християнинові сенс земного буття. Віра — це сила і опора всього нашого життя. Вона зігріває наші серця, вона зміцнює наш дух, вона закликає нас бути чесними трудівниками на добро ближніх, на благо нашої Вітчизни.

Усе, що ми, як православні віруючі люди, маємо у своєму житті найрадіснішого, найдорожчого, — все це дає нам Воскресіння Христове. Під час прощальної бесіди зі Своїми учениками Ісус Христос сказав їм, що після Його Воскресіння «зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22).

Усі ми знаємо, що радість — це окраса життя людського. Нерідко вона буває подібна до сонячного променя, що несподівано пробивається крізь похмуре небо і, падаючи на землю, приносить з собою оживлення.

Усі ми прагнемо радостей, усі ми їх шукаємо. Бажаючи одне одному всього найсвітлішого і найкращого в житті, ми тим самим бажаємо тим, кого любимо, біль­ше радостей. Без них життя було б тьмяним, нудним і тяжким. І хоч життєвий шлях кожного з нас усіяний журбою, хворобами, турботами й тривогами, проте немало і радостей переживає наше серце. Серед усіх неминучих у земному житті скорбот і випробувань православний християнин шукає таких радостей, які були б вічними, як безсмертним є наш дух. І такі радості дає нам наша віра. Не випадково апостол Павло, повчаючи християн, говорив: «Завжди радійте!» (1 Сол. 5, 16).

Наші духовні радості невіддільні від радостей земних. Цього року всі народи переживають особливу радість. Ця радість пов’язана з відновленням миру у В’єтнамі. Наша радість єднається з радістю в’єтнамського народу, який одержав перемогу над тими, хто протягом довгих років сіяв смерть на багатостраждальній землі В’єт­наму. Перемога в’єтнамського народу — це перемога всього прогресивного людства. І ми не можемо не радіти з того, що в цьому районі землі нарешті настав мир і люди взялися до творчої праці.

Однак ще є місця на нашій планеті, де народи продовжують страждати через відсутність миру. Ми маємо на увазі насамперед Близький Схід. Підносячи молитви про жаданий мир для всіх народів, ми повинні поєднувати наші зусилля із зусиллями тих, хто прямує до загального міцного миру на європейському континенті, хто доби­вається загального і повного знищення смертоносної зброї, яка несе людству загибель, хто шукає шляхів до визволення мільйонів людей від голоду і злиднів.

Ми вітаємо проведення наміченого Всесвітнього конгресу миролюбних сил і ві­римо, що цей конгрес підтримають християни всього світу. Наша свята Церква, справляючи свято радості, нагадує нам про постійний християнський обов’язок щирою молитвою і чесною працею сприяти благу нашої країни та зміцненню миру між народами.

У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, зі святом Пасхи і молю Воскреслого Господа дарувати всім нам благодатну допомогу на добрі діла. Нехай ніщо не потьмарює в нас духовної радості! Підносячи молитви Воскреслому Христу, будемо просити Його, щоб Він послав людству оновлення духовне, дарував людям Своїм силу і благословив усіх нас миром. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1973 р.

↑Пасхальне послання 1974 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

У ці пасхальні дні, коли весь християн­ський світ урочисто святкує перемогу життя над смертю, наші думки й почуття знову звертаються до Воскресіння Христо­вого.

Яким чином сталася ця подія? Єванге­лісти нічого не говорять про це, бо ніхто з них не бачив, як воскрес Господь і як Він вийшов з гробу. Воскресіння Христо­ве, подібно до народження Його від Діви, залишається таїною.

«Не зрозуміли, як Ти втілився, безті­лесні Твої ангели, не почули, коли Ти вос­крес, воїни, що Тебе пильнували», — співає свята Церква.

Хоч євангелісти нічого не говорять про саме Воскресіння, зате вони докладно опо­відають про багаторазові явлення Воскреслого Христа.

Апостол Петро пише так: «Його (тобто Христа) Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Ним після Воскресіння Його з мертвих» (Діян. 10, 40–41). Отже, Воскреслий Господь являвся тільки тим, кому хотів, — тим, хто спілкуванням з Ним, хто під­готував себе до споглядання слави Хри­стової.

Але й тоді, коли Господь являвся тим, кому хотів, Він мовби управляв Своєю види­містю. Христос являвся, але так, що спо­чатку Його не впізнавали навіть дуже близь­кі до Нього люди, поки Він Сам не давав їм пізнати Себе якою-небудь звичною для них дією. Марія Магдалина упізнала Воскреслого Христа тільки після того, як Він звичним для неї голосом промовив: «Маріє!» Луці і Клеопі ламання хліба нагада­ло колишні зустрічі з Господом, «у них же від­крилися очі, і вони впізнали Його» (Лк. 24, 31). Тиверіадським рибалкам-апостолам нагадала Христа чудесна ловля риби, коли Він повелів закинути сітку з правого боку човна (див.: Ін. 21, 6).

Поряд з такою здатністю бути за бажан­ням видимим або невидимим, воскресле тіло Спасителя вільно проходило крізь усякі матеріальні перепони, не руйнуючи їх. Хри­стос безперешкодно вийшов із запечатаного гробу, не руйнуючи ні каменя, ні печатей. До апостолів Він увійшов через замкнені двері, не відчиняючи їх. Прославлена плоть Сина Божого була матеріально тонкою, вільною від грубих матеріальних недосконалостей і обмежень. Тому, коли Господь явився апостолам, вони спочатку подума­ли, що бачать духа (див.: Лк. 24, 37).

Щоб розвіяти цю думку, їм потрібно було не тільки бачити руки і ноги Його, не тільки доторкнутися до Нього і розди­витися, що Він має тіло і кості, їм по­трібно було, щоб Христос, Який явився, їв перед ними подану апостолами печену рибу і стільниковий мед (див.: Лк. 24, 37–42). Лише після цього зраділи ученики, бо на­справді переконалися, що бачать свого ко­лишнього Вчителя і Господа.

Воскреслий Господь, хоча й повернувся на деякий час до земного життя, але вже не належав до цього світу навіть Своєю ті­лесною природою. Однак прославлена плоть Христа залишалась і після Воскресіння Його колишнім Його тілом. Він мав той самий зовнішній образ, голос і навіть рани від цвяхів на руках і ногах та проколоті реб­ра. Це було тіло, що перейшло від тління в нетління, поклало початок життю майбутнього віку.

Церква вірує в дійсне Воскресіння Христове і проголошує цю віру в багатьох мо­литвах і піснеспівах. У Воскресінні Хри­стовому міститься глибокий зміст нашого християнського православного віроспові­дання.

У ці пасхальні дні ми радіємо «радістю невимовною», подібно до того, як колись раділи апостоли. Радість Воскресіння Хри­стового охоплює наші серця, хоч ми й не маємо того щастя, яке відчули апостоли, побачивши не тільки духовними, але й ті­лесними очима Воскреслого Христа. Радість Воскресіння можлива і для нас, хоч ми й не бачили Господа. Про це на втіху нам ска­зав Сам Господь: «Блаженні ті, що не ба­чили й увірували» (Ін. 20, 29). І апостол Петро говорить про радість тих, що не ба­чили й увірували, Ви Його, — тобто Хрис­та, — не бачивши, любите, і хоч Його досі не бачили, але, віруючи в Нього, радієте радістю невимовною (див.: 1 Пет. 1, 8).

Що ж дає духовне бачення Господа, доступне і нам, недосконалим і недостойним, щоб сподобитися наочно бачити славу Гос­подню? Чи не любов до Христа, за яку Він обіцяв людям Свою любов і замість природного бачення — благодатне єднання? «Хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам» (Ін. 14, 21). Чи не цим шляхом, чи не через живу любов побачили Воскреслого Христа і всі ті, що сподобилися бачити Його в самий день Його Воскресіння?

Чи не любов, діяльна і жива, вела жон-мироносиць з пахощами до Христа, коли в них не було ще і віри в Його Воскресіння? Вона провадила їх до гробу Христа і в той же час привертала до них Його любов, і Він явився їм Сам. Що зібрало апостолів у день Воскресіння у світлицю разом думати й сумувати про улюбленого їхнього Учителя і Господа? Віра у Його Воскресіння? Та вона в той час ще не пробудилася в них. Апостоли не повірили жонам-мироносицям, що ті бачили Господа. Любов, яка пробудилася раніше, ніж віра, зібрала їх разом. І скорботне зітхання цієї любові почула Христова любов, і Він явився їм Сам. І та ж сама любов учеників, які йшли в Еммаус, перше, ніж віра, відкрила їхні очі, і вони пізнали Його в ламанні хліба (див.: Лк:. 24, 35).

Любов Христова вселяє в серця наші мир, той мир, який провістив Господь Сво­їм послідовникам. «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам» (Ін. 14, 27). Від цього внутрішнього миру наша думка звертається до миру зовнішнього, до миру між усіма народами землі. Прагнення до цього миру властиве кожній людині, яка любить свою країну і бажає процвітання її в мир­них умовах.

Усвідомлюючи необхідність святого под­вигу миротворчості, наша право­славна Церква закликає всіх християн разом з усіма людьми доброї волі актив­ними діями сприяти встановленню міцного і справедливого миру в Європі, на Близь­кому Сході і в усьому світі. Ми співчуває­мо чілійському народові, який став жерт­вою несправедливості, і сподіваємось, що правда і мир візьмуть гору і в цьому районі землі. Підносячи молитви про мир для всіх народів, ми повинні об’єднати наші зусилля із зусиллями тих, хто домагається загаль­ного й повного усунення загибельних для людства смертоносних знарядь, хто шукає шляхів врятувати мільйони людей від голо­ду й злиднів.

У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пас­тирі, чесні ченці та черниці, улюблені брат­тя і сестри, з святом Воскресіння Хри­стового. Нехай оновить Воскреслий Гос­подь наші духовні й тілесні сили на добрі справи для блага нашої святої Православної Церкви, для дальшого зміцнення й процві­тання нашої країни і миру на землі на славу Господа нашого Ісуса Христа. Йому належить честь і поклоніння на віки віків! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1974 р.

↑Пасхальне послання 1975 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Свята Церква прославляє Воскресіння Христове в усі неділі церковного року. Але сьогодні, в день Святої Пасхи, наше серце наповнюється особливою радістю, тому що пасхальна подія є головною і основною в житті кожного православного християнина. Воскресіння Христове впевнює нас в тому, що існує вічне життя.

Сьогодні й напередодні кожної неділі ми співаємо: «Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу». Ми бачимо Воскресіння Христове очима нашої віри, ми відчуваємо його нашим серцем. І не тільки очима віри ми бачимо Воскреслого Господа, але й очима апостолів, жон-мироносиць і тих послідовників Господа, які були з Воскреслим Христом віч-на-віч, розмовляли з Ним, приймали з Його рук їжу, доторкалися до Нього.

Через тих, хто безпосередньо бачив Воскреслого Христа, Господь залишив нам засвідчення істини Свого Воскресіння. Будучи «оче­видцями» (Лк. 1, 2), апостоли записали в Євангеліях та Посланнях про явлення Воскреслого Господа. І ця радість споглядання Христового Воскресіння через їхні писання й свідчення Церкви дійшла і до нас.

Як же було сприйнято вістку про те, що Ісус Христос воскрес з мертвих? Про Воскресіння Христове першими дізналися жони-мироно­сиці. Їм явився Воскреслий Христос, і вони з трепетом і радістю в серці, що Господь воскрес, побігли до апостолів. А в цей час апосто­ли ще перебували у стані збентеження і скорботи. Почувши про Воскресіння Христове, здивовані цією звісткою, апостоли Петро та Іоанн поспішили до гробу. Вони ввійшли до гробу і побачили самі лише покривала та згорнуту окремо хустку, що була на голові Спасителя, коли Його поховали. Як оповідає євангеліст Лука, Петро та Іоан верталися, «дивуючися з того, що ста­лося» (Лк. 24, 12), роздумуючи, чи дійсно Христос воскрес?

«Воскрес Христос», — сказала первосвященикам і книжникам іудейська сторожа, яку ті приставили до Господнього Гробу. А вони, почувши про Воскресіння Христове, дали воїнам чимало грошей і навчили їх поши­рювати чутку, ніби ученики вночі вкрали тіло Ісуса (див.: Мф. 28, 11–15).

Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю (що Він воскрес)», — твердив ап. Фома, (Ін. 20, 25). «Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль» (Лк. 24, 21), — міркували Лука і Клеопа по дорозі до Еммауса, не знаючи, що йдуть поруч з Воскреслим Христом. Так неоднозначно сприймалася вість про Воскресіння Христове.

Та вже на другий і в наступні дні, а для ап. Фоми — на восьмий день, коли Воскреслий Христос почав являтися апостолам, радість про Воскреслого Господа і віра в Його Воскресіння почали заповнювати душі учеників Христових.

Він воскрес! Це була радість, вища від усякої іншої радості. Минули дні страждань і вагань, скорботи і сліз. Настала повна, довершена радість, та радість, про яку провіщав Господь: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22). І ця радість стала вірою мільйонів людських сердець.

Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один з них, св. Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: «Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про Воскресіння Христове, але знаю, що Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які, не замовкаючи, будуть проповідувати про Воскресіння».

Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співає­мо: «Смертю смерть подолав». Ісус Христос явив Себе світові як Владика життя і смерті. Через Своє Воскресіння Він показав нам, що і для нас нема смерті. Вічне життя стало надією кожного з віруючих людей.

Один старогрецький язичницький письменник порівнював земне життя людське з в’язницею, де людина переживає тільки горе, страждан­ня і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в житті людини. Ми знаємо, що земне життя — це не в’язниця, а початок того вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і вмер на землі. Земне життя — це благословенне Гос­подом поле, на якому росте пшениця, що дозріває для вічного життя. В земному житті людина виконує свій обов’язок, коли, духовно вдоско­налюючись, вона невтомно працює на благо сім’ї, на благо людей, на благо своєї країни. Така праця дає людині немало радості. Наш християн­ський обов’язок — сердечною молитвою і чесною працею сприяти даль­шому розквіту нашої землі.

Наші духовні радості невіддільні від радостей земних. Цього року наш народ і всі люди доброї волі переживають особливу радість. Ця радість пов’язана з 30-літтям Перемоги нашого народу у Великій Віт­чизняній війні. Наша православна Церква також святкує цю знаменну подію, бо і вона зробила свій посильний внесок у перемогу над німець­ким фашизмом.

У ці пасхальні дні, в дні свята Перемоги життя над смертю, в 30-ліття Перемоги, ми знову звертаємося до всіх християн, до наших зару­біжних співвітчизників, до всіх людей доброї волі із закликом об’єднати наші зусилля, щоб усіма можливими засобами не допустити на землі виникнення війни. В ім’я десятків мільйонів людей, які поклали своє життя на вівтар Перемоги у Другій світовій війні, ми закликаємо вря­тувати людство від загибелі і сприяти встановленню на усій землі справедливого миру.

У ці радісні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з святом Святої Пасхи і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив наші духовні й тілесні сили та дарував усім нам благодатну допомогу на добрі діла.

Підносячи молитви Господу нашому Ісусу Христу, будемо просити Його, щоб Він благословив Вітчизну нашу, послав людству духовне оновлення, дарував людям Своїм мир і благоденство, бо Йому нале­жить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1975 р.

↑Пасхальне послання 1976 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Ці святі слова наповнюють наші серця радістю і втіхою. Сьогодні весь православний світ святкує великий день Воскресіння Христового — як запоруку перемоги правди і світла, торжества життя над темними силами пекла і зла. Сьогодні радість Воскресіння Христового святкує весь світ видимий і невидимий. «Христос воскрес!» — співають ангели на небі. «Воістину воскрес!» — відповідають віруючі люди на землі.

З того часу, як радість Воскресіння Христового осяяла світ, минає вже двадцятий вік. Відтоді ця благодатна вістка радості, миру, любові передається з уст в уста, від покоління до покоління. Вона дійшла й до нас, і ніщо не може похитнути в нас радість від неї, тому що Воскресіння Христове становить найдорожчий скарб кожного християнина. Воно є перемогою добра над злом. У Воскресінні Христос відкрився нам як Владика жит­тя і смерті. Все християнство, по суті, ґрунтується на факті Воскресіння Спасителя. Святий апостол Павло говорить: «Якщо Христос не воскрес, то і проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14).

У Воскресінні Христовому кожен християнин знаходить підставу для своєї віри та свого уповання. Внутрішній голос, голос серця свід­чить нам про істину Воскресіння. Він говорить нам про це разом з ан­гелами (див.: Мф. 28, 6), сповіщає нам разом з жінками-мироносицями та апостолами (Див.: Мк. 16, 10). Про Воскресіння Христове майже два тисячо­ліття благовістить свята Церква.

У ці пасхальні дні серця наші радіють, як і серця мироносиць. Та й як нам не радіти, як не співати нам хвалітних пісень у день Воскресіння Христового! Здійснилася велика справа визволення роду людського через втіленого Сина Божого. Із знедолених люди стали синами любові Божої, з приречених на смерть стали учасниками безсмертя.

Недаремним було пришестя у світ Сина Божого, не марним було Його повне страждань і подвигів життя! І хресна смерть, коли, здава­лося, сили зла торжествували над Ісусом Христом, не була випадковою. На третій день після жахливої страти на Голгофі сталося щось неперед­бачене й незбагненне: зрушилося каміння погребальної печери, і в сяйві Божественної слави встав із гробу Воскреслий Христос. Він воскрес! Тож нема більше сумнівів у тому, Хто такий був розп’ятий на Голгофі Праведник, бо ж тільки всемогутній Бог міг перемогти смерть і подолати невблаганний закон тління.

Христос воскрес! Це означає, що в Ньому ми знайшли істинного Бога. У Христі, Спасителі нашому, ми можемо знову любити свого Твор­ця, можемо жити заради Нього і в Ньому знаходити сенс свого існування.

У Своєму Воскресінні Христос відкрив перед нами вище життя і тим самим з’ясував значення життя земного. В єднанні з Христом ми стаємо учасниками безсмертя, яке визначає сенс і нашого земного існування. Воскресіння Христове свідчить, що життя людини не закінчується могилою, а тому великі моральні й духовні цінності, які людина створює на землі й наповнює ними світ, не зникають разом з фізичним руйнуванням тіла. Усі досягнення людського духу: і творення нового, і подвиг самозречення, подвиг шукання та осягнення істини, і висота художньої творчості, і краса видимого світу — все це набуває смислу і значення у Воскресінні Христовому. Ним нас покликано здобувати у земному житті духовні скарби майбутнього.

Наше повсякденне життя і праця на благо ближніх і своєї країни стають життям і працею в ім’я вічності. Ось чому війна і всякий гріх руйнування, спрямовані проти мирного будівництва і праці, є гріхом проти Бога. Тому наша православна Церква постійно закликає всіх християн і всіх людей доброї волі робити все можливе для збереження справедливого й міцного миру на землі.

У ці пасхальні дні, у дні свята перемоги життя над смертю, сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, а також наші земляки укра­їнці, що проживають за рубежем, з великим світлим святом Воскресіння Христового. Вітаю всіх вас великоднім привітанням — Христос воскрес! Нехай оновить Воскреслий Христос наші духовні й тілесні сили на добрі справи для блага святої Церкви, на подальше зростання добробу­ту нашої країни!

Сприймаймо розумом і серцем заклик святого Григорія Богослова: «Христос повстав з мертвих, — встаньте і ви! Христос у славі, — сходьте і ви, тому що Воскресіння Христа є початок нашого власного воскресіння! Христос визволився з гробу, — звільняйтесь і ви з пут гріха!» (Творіння, т. І, с. 662).

Несімо радість Христового Воскресіння всім — і близьким, і дале­ким! Вітаймо взаємно одне одного великодніми словами: Христос воскрес!

«…І один одного обіймімо, скажімо «браття», і тим, що нена­видять нас, простімо все заради Воскресіння! Бо воскрес Христос — і смерть подолано! Воскрес Христос — і радіють ангели! Воскрес Христос — і ніхто хай не нарікає на свою вбогість, бо з’явилося спільне Царство!» — проповідує святий Іоан Золотоустий.

Благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами по всі дні до кінця віку! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1976 р.

↑Пасхальне послання 1977 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

У ці пасхальні дні, коли весь християнський світ знову спільно святкує перемогу життя над смертю, наші думки й почуття ще раз звертаються до Воскресіння Христового. Дві ночі серед року для нас, віруючих людей, священні. Це — Різдвяна ніч і світлосяйна ніч Воскресіння Христового.

У Різдвяну ніч сталася таїна явлення на землі Сина Божого, Який втілився від Духа Святого і Діви Марії. Це було початком подвигу Боголюдини на землі. В Пасхальну ніч, яку Церква прослав­ляє понад усі церковні свята, Богочоловік Ісус Христос завершив Свій спасительний подвиг. Явивши силу Свого Божества, Христос воскрес і тим самим подолав смерть. Цим явленням всемогутності Божої ствер­джено істину Його слова, Його діла, Його смерті на хресті за спасіння світу.

Воскресіння Христове дало новий напрям життю людини. Воно зробило земне життя осмисленим і цілеспрямованим. Попереду не смерть, не загибель, не знищення, а сприйняття іншого способу буття, «іншого, вічного життя початок».

Смерть втратила для християнина свій жах. Ось чому в ці святкові дні Церква кличе нас до радості й святкування: «Світися, сві­тися, новий Єрусалиме!», «радій нині і веселися, Сіоне», «Радісно обіймемо один одного», «через Хрест прийшла радість всьому світові», «Смерті святкуємо умертвіння».

Ісус Христос, що воскрес на третій день, як було провіщено в Свя­тому Письмі, дав Себе розіп’яти на хресті, щоб Своїми стражданнями відкрити людям путь до вічної радості. Все, що ми, як православні віруючі люди, у своєму житті ма­ємо найрадіснішого, найдорожчого, — все це дає нам Воскресіння Христове.

Ісус Христос зруйнував створену гріхом стіну між Богом і люди­ною. У Своїй Особі Він показав Небесного Отця, Який розкриває лю­дям Свої обійми. Подібно до сонця, Воскреслий Христос зійшов над землею, щоб не заходити ніколи. Він говорив людям, що коротке зем­не життя — це сходинка до вічного життя. Він залишив заповідь про те, що основний закон життя людства, без якого люди не можуть і не повинні жити на землі, — любов, любов до Бога, і любов одне до одного, така, як і любов до самого себе.

Ісус Христос навчав, що смирення не принижує людину, а підно­сить, і що гордість ганьбить людину. Він сказав, що чистота душі й ті­ла — найкраща оздоба людини. В Своїй Особі Ісус Христос явив нам взірець довершеності і краси. Народжений на землі і воскреслий з мертвих, Господь для того й приходив, щоб «всякий, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3, 15).

Християнин, живучи духовним життям, повинен виховувати в собі правдиву любов, яка не може бути хвилинним спалахом, не повинна бути любов’ю корисливою, що шукає нагороди (див.: Лк. 6, 32–34), а має бути глибокою, постійною, жертовною. Воскрес­лий Христос — це наша сила й опора у всьому житті. Він зігріває наші серця. Він зміцнює наш дух. Віра у воскреслого Христа кличе нас бу­ти чесними працівниками на благо ближніх, для добра нашої країни.

Християнська віра кличе нас до братолюбності, до миру й співчут­тя стражданням людей. Прагнення миру властиве всім людям доброї волі, всім народам землі, але міцного миру не може бути, поки існує гонка озброєнь, поки людство не досягне справедливих відносин між народами.

У ці пасхальні дні, у свято перемоги життя над смертю, ми зно­ву звертаємось до всіх християн, до всіх людей доброї волі із закликом об’єднати свої зусиллі та всіма доступними для нас засобами перекрити дорогу війні, врятувати людство від загибелі і сприяти зміц­ненню співробітництва й довір’я між народами.

У ці радісні пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з святом Пасхи і молитовно бажаю, щоб Воскрес­лий Христос зміцнив наші душевні й тілесні сили і дарував усім нам благодатну поміч на справи добрі. Хай ніщо не потьмарює в нас духов­ної радості! Підносячи молитви до воскреслого Христа, благаймо Йо­го, щоб Він послав людству духовне оновлення, дарував людям Своїм силу і благословив усіх нас миром, бо Йому належить честь і покло­ніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1977 р.

↑Пасхальне послання 1978 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

«Радуйтесь!» (Мф. 28, 9). Це вітання було першим словом Ісуса Христа після Його Воскресіння. Воно глибоко знаменне й втішне не тільки для мироносиць, до яких перших було звернене, не тільки для апостолів, але й для всіх християн, які нині урочисто святкують світле Воскресіння Христо­ве. Чому Воскресіння Христове наповнює душі віруючих живим захоп­ленням, піднесеною духовною радістю?

До Воскресіння Христового людство у величезній більшості не мало живої надії на безсмертя і воскресіння. В язичництві навіть у найбільших мудреців надія на життя після смерті була досить неясною, непевною, спотвореною різними помилками. В іудейському народі була надія безсмер­тя і воскресіння, і нею втішалися праотці (див.: Іов. 19, 25) і пророки (див.: Іс. 26, 19; Ієз. 37, 1–10; 2 Мак. 12, 43–44). Однак ця надія, ґрунтуючись на очікуванні обіцяного Визволителя, Який має знищити смерть, була тільки ще сподіванням, яке не мало незаперечного доказу. Крім того, усвідомлення своєї гріховності тривожило людину й ослабляло в ній надію на воскресіння для блаженного життя.

Воскресіння Ісуса Христа, Який переміг смерть, дає нам тверду надію на майбутнє наше воскресіння. Апостол Павло ставить наше воскресіння в залежність від Воскресіння Христового. Як через тілесного родоначальника людства Адама, що вчинив гріх, — підкорилися законові смерті всі люди, з’єднані з ним через тілесне походження, так у духовному родоначальникові Ісусі Христі живуть і воскреснуть усі ті, що духовно відроджені Ним, з’єднані з Ним вірою (див.: 1 Кор. 15, 20–22; 47–48). Те, що сталося з Представником спасенного людства, обов’язково, співдією Божественної благодаті, переходить і на віруючих — вна­слідок їхньої духовної спорідненості і зв’язку з Ним.

Ось чому апостол Павло дивується, як могли деякі з коринфських християн, визнаючи Воскресіння Ісуса Христа, відкидати наше майбутнє воскресіння. «Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес» (1 Кор. 15, 13). Таким чином, у Воскресінні Спасителя нашого є тверде, справді відрадне для вірних, уповання. Воно настіль­ки живе, що вже ніяк не можна відділити впевненості у Воскресінні Христовому від впевненості в нашому воскресінні (див.: Рим. 8, 11). Звідси зрозуміло, яку велику радість для християн містить так часто й урочисто повторюване у свято Пасхи привітання: Христос воскрес!

Кожна людина, що відчуває жадобу вічного життя за при­родою своєю, яка, за висловом апостола Павла, розумом і серцем усвідомила «силу Воскресіння» Христового (див.: Флп. 3, 10), не може не зрадіти духом і не линути до оселі вічного життя. Велику втіху і відраду серед мінливостей земного життя вносить у душу християнина славне Воскресіння Ісуса Христа. Віруючі вже самим прикладом Воскресіння Христового переконані, що з відходом нашого тіла на місце загального упокоєння не все закінчується. Там, на виконання обітниці Спасителя, — «Я живу, і ви будете жити» (Ін. 14, 19), — віруючі встануть з праху земного і з’єднаю­ться зі своєю душею для нового безболісного, безтурботного, нескінченного життя у Христі і з Христом. Тоді впевнено й радісно вони проголосять словами пророка Осії: «Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (Ос. 13, 14).

І в умовах земного життя віра у життя вічне спонукає нас, православних християн, боротися проти всього того, чим знищується на землі життя. Ось чому наша Церква осуджує нейтронну бом­бу, руйнівна дія якої спрямована проти людини і всього живого. Як і всі люди доброї волі, ми, віруючі, виступаємо проти всіх видів зброї, яка несе скорботу, горе, смерть людей.

Обов’язку нашого християнського покликання продовжу­вати наше миротворницьке діяння, яке об’єднує нас у служінні люд­ству з християнами інших сповідань, з усіма людьми доброї волі, щоб сприяти побудові на землі миру без зброї, без голоду, злиднів і хво­роб, коли всі народи зможуть розгортати співробіт­ництво в усіх галузях людського життя.

Нас радує поглиблення зусиль багатьох християнських Церков у їх святому служінні примиренню людства. Однак наша православна Церква знову і знову звертається із закликом до всіх Церков, до всіх християн — ще більше посилити своє служіння миру між народами. Ми ві­римо в кінцеву перемогу добра, бо воскрес Христос!

Сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, дорогі браття і сестри, а також наші співвітчизники-українці за кордоном, із світлоносним святом Святої Пасхи! Нехай подасть Воскреслий Господь усім нам благодатну поміч на справи добрі. «Святкуючи оновлення життя нашого, — повчає нас св. Григорій Богослов, — оновлюймося і ми духовно! Усе в природі оновлюється ни­ні, — нині весна природна і весна духовна, весна видима і весна невиди­ма. О, якби ми сподобилися її там, духовно змінившись тут і оновлени­ми перейшли в нове життя в Ісусі Христі, Господі нашому! Йому ж, Воскреслому, всяка слава, і честь, і держава, зі Святим Духом, у славу Бога Отця» (Св. Григорій Богослов, слово 44). Амінь.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

1978 р.

↑Пасхальне послання 1979 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Серед багатьох великих і радісних свят святої Церкви православної особливою урочистістю і радістю відзначається свято Світлого Христового Воскресіння. І не випадково! Воскресіння Христове — це основа нашої віри. Воно є найсильнішим свідченням Божества Ісуса Христа, істинності Його вчення, спасенності Його смерті та величі Його благодатних дарів.

«Господь воістину воскрес» (Лк. 24, 34), тому ми віруємо, що Він є Бог живий, істинний і всемогутній. З цієї причини в день Святої Пасхи урочисто різними мовами сповіщаються слова євангеліста Іоана про Божество Ісуса Христа (див.: Ін. 1, 1-5). Наш Спаситель — Єдинородний Син Божий, через Якого всесвіт має свій початок, про Якого сповіщали пророки, і Він у визначений час прийшов на землю, втілив­ся і вчинив наше спасіння. Так, Він — Бог істинний і вічне Життя! Яка це відрада й утіха для вірних!

Христос воскрес — і ми знаємо, що Він страждав добровільно, за­ради нашого спасіння. Христос воскрес — і це означає, що кайдани гріха і смерті розірвані, і для всіх, хто вірує в Нього, відкриті двері вічного життя. Христос воскрес — і ми віруємо, що слідом за старозавітними пророками і праведниками ввійшли до Царства Небесного апосто­ли, мученики, святителі, преподобні і всі, що у вірі спочили. Христос воскрес — первісток з померлих — і ми віруємо, що колись, наприкін­ці часу, воскреснемо і ми разом з усіма померлими, бо Христос є «воскресіння і життя» (Ін. 11, 25).

Воскресіння Христове перебуває в нерозривному і органічному зв’язку з нашим воскресінням. Апостол Павло говорить: «Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його» (1 Кор. 15, 20–23).

Христос воскрес, і цим зробив тих, хто вірує в Нього, найщасливішими людьми на землі, вільними духом, що добровільно віддають себе під іго заповідей Христових, бо вони для християнина не тягар, а радісне виконання волі Божої, джерело радості і миру.

Для людини найтяжчою і найстрашнішою є смерть, тому що вона обриває кращі почуття й думки, закінчує всі труди й турботи, — все, чим живе людина. Воскресіння Христове дає нам, вірним, надію, що смерть не припиняє життя людського духу. Вона переносить нашу безсмертну душу в те життя, яке не має кінця.

Усі ми знаємо, якими гіркими бувають для людини її земні стра­ждання та неминучі в земному житті хвороби. І як би не поліпшува­лося земне благополуччя людини, на землі вмирати не перестануть лю­ди. Втрата близької людини — хіба це не горе для кожного з нас? І в якому б достатку не жили люди на землі, вони завжди бу­дуть зі сльозами проводжати до могили своїх близьких.

Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за ці страждан­ня. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Христового Воскресіння для всіх християн є джерелом світла, мужності і сили. Воскресіння Христове — це свідчення того, що Господь, Який перед Своїм вознесінням на небо сказав: «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28, 20), справді перебуває у святій Церкві і в кожному з нас, наповнюючи всіх, що славлять Його Воскресіння, почуттям такої радос­ті, яку людське слово висловити не може.

Нехай не подумає хтось, що цієї радості у Воскреслому Господі достойні тільки люди святі, подвижники, пустельники й отшельники. Ця радість дарована й нам, слабким і грішним дітям Небесного Отця, бо Господь повелів Своїм ученикам проповідувати Євангеліє — благу віст­ку про Воскреслого Господа — всьому створінню, і всіх людей кликати до цьо­го священного торжества. Святитель Іоан Золотоустий у своєму Великодньому слові говорить: «Нехай ніхто не оплакує провини, бо з гробу за­сяяло прощення!»

Віра у Воскресіння Христове спонукає нас, православних християн, разом з усіма людьми доброї волі боротися з тим, що приводить людину до неприродної смерті, — з голодом і злиденністю, з хворобами і неписьменністю, зі створюванням все нових і нових видів та систем зброї ма­сового знищення і з загрозою атомної війни, яка може знищити людство і життя на землі. Усі Церкви і християни повинні, заради збереження миру на землі, сприяти посиленню розрядки напруженості та побудуванню світу без війн.

У ці пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, дорогі браття і сестри, з святом Світлого Христового Воскресіння! Справляючи Святу Пасxу, будемо не тільки в ці світлі священні дні, але й у всі дні нашого життя свято зберігати в розумі й серці великодню радість воскресіння з мертвих. Свята Церква закликає і вчить нас жити в мирі, любові, бездоганності звичаїв, у всякому благочесті й чистоті, чесною працею служити ближнім і Вітчизні, щоб у день нашого воскресіння бути достойними вічної радості з Воскреслим Господом і Спасителем нашим.

Нехай буде над усіма нами благословення Воскреслого з гробу Начальника життя нашого, Господа Ісуса Христа! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1979 р.

↑Пасхальне послання 1980 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Скільки радості і внутрішньої сили ми вкладаємо в ці слова! 3 яким духовним піднесенням повторюємо їх безліч разів у пасхальні дні! У словах «Христос воскрес!» і «Воістину воскрес!» — суть нашої віри, непохитність нашої надії та повнота вічної радості й блаженства.

Пасхальне торжество має свою причину. Вона полягає в тому, що ми віримо в перемогу Ісуса Христа над смертю. «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав» — такими словами Церква виражає нашу віру у Воскресіння. І хоч після Воскресіння Ісуса Христа люди продовжують умирати, однак з Воскресінням Христовим смерть втра­тила свою незворотну силу.

До Воскресіння Христа світ не знав цієї радості. Смерть чорною тін­ню висіла над людьми і над усіма їхніми діяннями. Внаслідок неминучості смерті кожної людини, сенс життя здавався незрозумілим. Не тільки язичники, що не знали істинного Бога, але навіть іудеї, які мали Богоодкровенний за­кон, перед фактом смерті були безмовні. До Воскресіння Христового смерть була у кричущій суперечності з жадобою життя, що живе у гли­бині душі кожної людини.

Воскресіння Христове дало нам надію на вічне життя. В пасхальні дні християни особливо урочисто святкують смерті умертвіння, пек­ла зруйнування, початок іншого, вічного життя. Святий Іоан Золото­устий говорить: «Сьогодні знищені кайдани смерті й подолана перемога пекла… Тому хай ніхто не боїться смерті, бо нас визволила Спасова смерть. Воскрес Христос — і життя торжествує» (Великоднє слово).

Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без якого його нема і не може бути. «Якщо Христос не воскрес, — говорить апос­тол Павло, — то віра ваша марна» (1 Кор. 15, 17). Христос воскрес си­лою Свого Божества. Інакше й бути не могло, тому що неможливо бу­ло «тлінню втримати Начальника життя».

Воскресіння Христове є запорука нашого майбутнього воскресіння. Бо, за словами апостола Павла, «якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес» (1 Кор. 15, 13). Ще в дні Свого земного життя Господь сказав апостолам: «Я є Воскресіння і життя; хто вірує в Ме­не, якщо і помре, оживе» (Ін. 11, 25).

Православну віру справедливо називають релігією воскресіння. Людина, яка відчуває вмирання своєї душі, лине до джерела життя і Воскресіння — Христа Спасителя. Православний християнин пізнає «силу Воскресіння Його (Христа)» (Флп. 3, 10) в оновленні своєї душі, у воскресінні внутрішньої людини. Радість воскресіння, радість нового життя у Христі спонукає християнина втілювати її в повсякден­ному житті. Все, що несе смерть, усе, що перешкоджає духовній ра­дості людини, — все це належить переможеному пеклу, яке намагається відновити свою назавжди втрачену владу.

Воскреслий Ісус Христос дає нам силу для боротьби з гріхом і для перемоги над ним. І сьогодні, майже через два тисячоліття, Господь Ісус Христос воскрешає наші душі й надихає нас на самовіддане жит­тя в ім’я любові до людини. Так, Господь наш Ісус Христос живе у Своїй Церкві, Він перебуває в серцях віруючих і в наші дні. Гріб, який не втримав Христа, безсилий утримати і віруючих в ім’я Його. «Смер­те, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос, і тебе подолано. Воскрес Христос, і радіють ангели» (Слово святого Іоана Золотоустого на Пасху).

Для християнина Воскресіння не є актом тільки майбутньо­го. Вічність починається на землі і продовжується за гробом. Вона народжується в той момент, коли ми відчиняємо двері нашого серця Ісусові Христу як нашому Господу і Спасителю, коли входимо з Ним в особисте спілкування в молитві, в читанні Святого Письма, коли най­тісніше єднаємося з Ним у таїнстві святої Євхаристії, коли служимо з християнською любов’ю нашим ближнім, нашому народові.

Великодня радість, радість Воскресіння має бути в душі християнина завжди, але зберегти її може тільки чисте й непорочне серце. Духовна радість досягається ціною великого подвигу. Та путь, якою ве­ла нас Свята Церква до світлоносного свята Пасхи, є образ такого подвигу і сходження. В час Великого посту Церква закликала нас до покаяння в гріхах, до оновлення розуму й серця, повернення до свого Небесного Отця, до залишеного нами Отчого дому. У дні Страсного тижня вона відкрила нам у хресних стражданнях і смерті безмірну любов Божу до грішної людини, і тим самим нагадала нам, що людський рід може спастися тільки жертовною любов’ю. Радість Воскресіння Хрис­тового є завершення і наслідок цього подвигу. Цю радість ми відчува­ємо навіть у відроджуваній красі Божого світу, в навколишній приро­ді, яка прокидається від зимового сну.

Усе зло світу перемагається Воскресінням Христовим, і під його промінням зникають хвороби, страждання й людська несправед­ливість, бо Христос наповнює Собою все. Він приносить віруючим в ім’я Його впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра.

Ця надія повинна надихати християн на самовіддану працю для блага наших ближніх і нашої країни в ім’я миру на землі. Христова любов кличе нас з усіма людьми доброї волі робити все можливе для збереження життя на землі і всього створіння Божо­го.

У ці пасхальні дні, в дні свята перемоги життя над смертю, 35-ліття Перемоги, наша Православна Церква знову звертається до всіх християнських Церков, до наших зарубіжних співвітчизників, до всіх людей доброї волі із закликом об’єднати свої зусилля і не допустити виникнення на землі ядерної війни. В ім’я Христове, заради десятків мільйонів людей, що принесли своє життя на вівтар Перемоги у Другій світовій війні, наша Церква закликає вря­тувати людство від загибелі і сприяти встановленню в усіх кінцях землі справедливого миру.

Преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, наші дорогі співвітчизники, сердечно вітаю вас зі святом Святої Пасхи і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив наші душевні й тілесні сили та дарував усім нам бла­годатну поміч на діла добрі!

Підносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Йо­го, щоб Він благословив Вітчизну нашу, послав людству духовне онов­лення, дарував людям Своїм мир і благоденство, бо Йому належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1980 р.

↑Пасхальне послання 1981 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

У цих словах пасхального привітання — і переможна радість, і одкровення таємниці, і заклик до радості, і виявлення любові, і побажання миру. Ці слова вперше вимовили, безсумнівно, ученики Христові, коли після безутішної скорботи вони раптом сповнились великої радості. Як же вперше була сприйня­та звістка про те, що Христос воскрес із мертвих?

Після поховання Ісуса Христа, пригнічені скорботними подіями останнього тижня, змучені, залякані й безпорадні, ученики були приголомшені безутішним горем. В їхній пам’яті поставали Тайна вечеря, Гефсиманія, зрада Іуди, підступи первосвящеників, безпринципність Ірода, лукавство Пілата, несамовитість натовпу, жорстокість воїнів, зловтіха ворогів, переляк і безпорадність усіх Христових послідовників. Такою свіжою ще була картина прямування Христа вузькими вулицями Єрусалима до місця страти. Так гостро і так боляче все ще стояла перед очима жахлива, незгладима й незабутня картина Голгофи.

Ученики шукали і не знаходили належного пояснення: як Він, Христос, Який творив чудеса, допустив, щоб Його взяли під варту, би­ли, поранили, винесли смертний вирок, вивели на Голгофу і розіп’яли? Чому Він не оборонив Себе? Їхня віра зазнала тяжкого удару. Вони глибоко відчували і переживали крах своєї надії. Ось таким був духовний стан, в якому перебували ученики Христові після Його смерті.

І тільки Воскресіння Христове спроможне було запалити вогнем віри сумні, в усьому зневірені серця учеників. Тільки воно могло викли­кати в їхньому житті таку зміну. Тільки особиста зустріч з Воскреслим Христом могла перетворити їхню печаль на радість. Воскресіння Христове не було для учеників висновком розумових роздумів або предметом догма­ту віри. Кожен з апостолів, побачивши Христа живим, визнав цей незбагненний факт, визнав усупереч своєму розуму.

Три Марії зустрілися з воскреслим Христом при порожньому гробі, і серця їхні назавжди наповнилися небесною радістю. Зневірені еммауські супутники, Лука і Клеопа, зустрівши воскреслого Христа, впізнали Його, побачивши як Він ламає хліб, і ніколи вже не сумували за Ним, розіп’ятим на хресті. Петрові, що зрікся, велелюбному Іоану, невіруючому Фомі і дуже багатьом іншим до нього подібним при зустрічі з Ним вже не потрібно було доторкатися до Його тіла, або вкладати свої пальці в Його рани. Близькість живого Христа усувала всяку потребу в будь-яких свід­ченнях.

Євангелісти діляться з читачами їхніх оповідань тим враженням, яке справило на них Воскресіння Христове, і тією чудесною переміною в їх розумі й серці, яка настала з того моменту, коли вони побачили Ісуса Воскреслим і особисто переко­налися, що Він живий. Для учеників Христових скінчилися дні й години страждань, нерозуміння, скорбот і сліз. Настала радість — повна, довершена, — радість за Воскреслого Христа. І ця радість стала вірою мільйонів і мільйонів людських сердець.

Радість Воскресіння Христового дійшла й до нас. З почуттям духовного захоплення ми святкуємо її в ці пасхальні дні. І коли чуємо: «Христос воскрес!», ми урочисто відповідаємо: «Воістину воскрес!»

Для нас це не порожні фрази, не традиційна формальність, а проголошення нашої глибокої сердечної віри у Христа, «Воскреслого на третій день за Писанням». Ми мовби знову з трепетом переживаємо цю найчудеснішу подію, що сталася «на світанку в перший день тижня…» Дум­кою ми приходимо разом з Марією Магдалиною до висіченої в скелі гробниці Йосифа Аримафейського, де покоїлося тіло Розіп’ятого, і знаходимо тяжкий камінь відваленим, а гробницю — порожньою. «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? — говорять нам ангели. — Його нема тут: Він воскрес!»

Ми віруємо у Воскресіння Христове і радіємо Воскреслому Господу не тільки тому, що про це говорить нам Святе Євангеліє, але й тому, що радість мироносиць і апостолів через тисячоліття дійшла й до нас, — та сама радість, яку вони переживали і про яку свідчили людям.

Ця радість Воскресіння Христового — головна і основна у житті християнина. Вона — джерело всіх інших радостей, якими живе православне віруюче серце. Воскресіння Христове осяяло світ світлом істини. Воно впевнило нас у тому, що Ісус Христос є Вічна Істина, що слово Його, записане в Євангеліях апостолами, істинне і правдиве. Ми радіємо Воскреслому Господові тому, що ця найвеличніша подія відкрила нову сторінку в історії людства.

Один давньогрецький язичницький письменник порівнював земне життя з в’язницею, в якій людина переживає тільки горе, страждання і сльози. Наша віра вчить нас іншого. Ми віримо в те, що наше земне життя є початком життя вічного. Ми знаємо, що земне життя — це не в’язниця, а початок того вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав на землі.

Земне життя — це початок вічного життя, це благословенне Госпо­дом поле, на якому росте для Царства Небесного пшениця, що дозріває тут для житниці небесної. Земне життя — це час праці для блага сім’ї, для блага ближніх і всього суспільства. Воскресіння Христове робить для нас земне життя осмисленим і цілеспрямованим.

Що для людини найтяжче, найстрашніше в її земному житті? Звичайно, смерть. Смерть обриває, — як гадає людина, що не зазнала радості Воскресіння Христового, — її кращі почуття, її думки, її труди, її турботи, її прихильності, — все, чим живе людина. Христос Своїм Воскресінням подолав смерть. Тепер смерть не перериває життя людського духу. Вона переносить нашу безсмертну душу в те життя, яке не знає кінця. І сам гріб, в якій покладається бездиханне тіло, є не місцем загнивання покинутого душею тіла, а тим ложем, де зали­шається людський прах до загального Воскресіння. Тоді силою всемо­гутності Божої встануть мертві з гробів і перетворене Божественною силою тіло з’єднається з безсмертною душею для життя вічного.

Усі ми знаємо, якими гіркими для людини бувають її земні страждання, нещастя і неминучі в земному житті хвороби. І як би не кращало земне життя (заради чого люди повинні працювати), страждання людини завжди залишатимуться на землі. Втратити близьку людину — хіба це не джерело горя для кожного з нас? І хоч би як благополучно жили люди на землі, вони завжди будуть зі сльозами проводжати у віч­не життя близьких своїх людей.

Але ми знаємо тепер і те, що віра у Воскресіння Христове сильніша за ці страждання. Вона дає нам силу їх перемагати, бо для християн віра ця є невичерпним джерелом світла, енергії та радості. На Воскресінні Христовому заснована свята Церква, ним вона утверджується. Воскресіння Христове дає нам сенс жити і працювати на благо нашого народу. Воскресіння Христове з’єднує нас, живих, з нашими близькими, що пішли з цього життя. І ми відчуваємо, що вони з нами і ми з ними, бо смерть не може нас роз’єднати, тому що вічність і любов з’єднують усіх воєдино.

Виходячи з цієї нашої віри, ми виступаємо проти тих сил, які вва­жають можливим розв’язати ядерну війну. Ми бачимо в цьому непро­щенний гріх перед Богом, моральний злочин перед життям і всім людством. Ось чому в загостреній міжнародній обстановці наша право­славна Церква підтримує нові мирні ініціативи нашої держави, спря­мовані на відвернення ядерної війни та збереження миру і життя на землі. Особливо яскраво це виявилось під час засідання керівного орга­ну Християнської мирної конференції, яке проходило в Києві 28 березня — 1 квітня цього року. Наша Церква закликає всі Церкви і всіх християн, які вірять у перемогу Христа над смертю, морально впливати на уряди і разом з усіма миролюбними силами добиватися відвернення ядерної катастрофи. Нехай «життя живе», і нехай радіють йому люди на землі!

У ці світлі пасхальні дні сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, з радісним святом Воскресіння Христового! Нехай зникнуть з наших сердець усякий морок, усяка печаль і сум! Нехай перебуває Воскреслий Господь з нами і серед нас не тільки в ці святі дні, але й по всі дні нашого життя, осіняючи нас Своєю благодаттю і втішаючи нас святою радістю! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1981 р.

↑Пасхальне послання 1982 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Кожен, хто зазнав хоча б один раз у житті пасхальної радості, той розуміє, що Пасха — це значно більше, ніж одне з свят, більше, ніж щорічний спомин і шанування події майже двохтисячолітньої давності. Щоб зрозуміти смисл Пасхи, зрозуміти значення Воскресіння Христового, треба усвідомити, що таке смерть.

Смерть — найжахливіше явище у природі, і ніхто з людей ще не розминувся з нею. Життя, як маятник годинника, від­міряє всім людям дві кінцеві точки їхнього земного існування: народився — помер, народився — помер. У мить нашого народження ми вже несемо в собі зародок смерті. Ось воно, «жало смерті», що безжально усмоктується в духовні тканини нашої душі і отруює всі радості нашого земного життя.

Христос воскрес і Своєю смертю «смерть подолав». Він переміг смерть Воскресінням. Перемога життя над смертю свідчить про силу й значення Воскресіння Христового. Апостол Павло захоплено говорить: «Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже ним не володіє» (Рим. 6, 9).

У пасхальні дні ми переживаємо особливу радість, бо «смерті святкуємо умертвіння, пекла зруйнування, іншого життя вічного поча­ток». Ось чому на великодній ранній Церква урочисто співає: «Нині все наповнилось світлом: небо, і земля, і пекло».

Ми святкуємо Воскресіння Христове, як феноменальну подію, що колись сталася і продовжує відбуватися з нами, бо кожен віруючий одержав дар нового життя, одержав здатність прийняти його і жити ним. Цей дар цілком змінює наше ставлення до всього, що нас оточує, включаючи смерть. Він дає нам можливість радісно стверджувати: «Смерті нема!» І хоча на землі люди продовжують зустрічати смерть лицем до лиця і колись вона прийде й по нас, ми віримо, що Своєю власною смертю Христос змінив саму сутність смерті, зробивши її переходом, пасхальним святом, бо Пасха означає перехід до Царства Божого. Христос, «смертю смерть подолав», і тим самим перетворив найбільшу людську трагедію на остаточну перемогу, зробив нас співучасниками Свого Воскресіння. Ось чому під час пасхального богослужіння Церква урочисто виголошує: «Христос воскрес, — і життя торжествує! Христос воскрес, — і мертвих більш нема!» Така віра Церкви, стверджена і доведена не­зчисленним сонмом святих.

Воскресіння Христове означає, що ми, люди, — неповторні, індивідуальні особистості — разом з тілом, що являє собою відображення ду­ху, врятовані від смерті. Смерть, яка царює ще в природі і над нашим тілом, буде знищена загальним воскресінням. Знищення смерті дає сенс і нашому існуванню, й існуванню різноманітного створіння Божого, і на­шій любові. Це означає, що виправдане буття кожної людської осо­бистості, всього живого, з чого складається світ, усіх великих людських земних цінностей, які ми любимо, якими цінуємо у світі і які являють собою великі дари Божі.

У світлі Воскресіння Христового набуває сенсу кожна людська особистість, передусім — любі для нас люди, їхні назавжди закарбовані в нашому серці риси, спомини дитинства, юнацькі пориви служити правді, щастя в сімейному колі, ниви й луки, ліси й гори, батьківська хата і все, що зветься Батьківщиною; вся неповторність життя, за яку ми любимо його, всі досяг­нення людського духу, творчість людини, її героїзм, шукання і знайдення правди, боротьба і страждання за неї, краса видимого сві­ту, незважаючи на зло, що існує у світі. Все це якнайтісніше пов’язане з відтворюванням людини і всього створіння, що має величезну цінність в очах Божих. Відновлення або спасіння випливає з втілення Сина Бо­жого, бо «Слово стало плоттю і вселилося і в нас» (Ін. 1, 14), з Воскресіння з мертвих Ісуса Христа.

Воскресіння Христове виявляє велике значення всього матеріально­го. Воно освячує тілесну природу людини, роблячи її причетною до віч­ного життя. Більш того, через Воскресіння Христове прилучається до вічного життя і вся справжня краса світу, вся радість творчості, все братерське спілкування людей і все, що підлягає тлінню на землі, але пе­ретворюється разом з майбутнім воскресінням нашої плоті та оновлен­ням світу. Воскресіння означає, що Бог не відкинув світ навіть у його матеріальній природі, що Він дарував участь у житті всьому, що пре­красне й дороге нашому серцю, що свідчить про любов Божу до світу і про славу Його.

Воскресіння Христове означає ще й інше, набагато важливіше: все стане іншим, просвітленим, преображеним, і тіло наше має змінитися «так, що воно буде подібним славному тілу Його (Христа)» (Флп. 3, 21). Ми не знаємо, як і коли це станеться, але покірно схиляємось перед цією таїною майбут­нього одкровення, коли Бог буде все у всьому (див.: 1 Кор. 15, 28). Бог, що сидить на престолі, сказав: «Ось, творю все нове…», «…І смерті вже не буде, ані плачу, ані зітхання, ані болю вже не буде» (Апок. 21, 5, 4). «Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його» (1 Ін. 5, 11).

Така наша віра. І маючи її за основу, ми виступаємо проти тих, хто вважає можливим розв’язати обмежену ядерну війну і при­звести цей прекрасний світ до катастрофи, в якій загине все живе. В цьому ми вбачаємо гріх перед Богом, і моральний злочин проти людства. З цієї причини наша Церква підтримує всі мирні ініціативи нашої держави, спрямовані на вбереження світу від війни і насамперед — від ядерної війни.

Ми молимось і віримо, що Господь благословить спільну працю представників усіх релігій, спрямовану на досягнення міцного й справедливого миру для всіх народів. Наша Церква закликає всі Церкви та всіх християн мо­рально вплинути на свої уряди і разом з усіма миролюбними силами доступними нам засобами заступити дорогу ядерній війні, врятувати світ, людину й людство від самознищення.

У ці урочисті пасхальні дні сердечно вітаю вас, дорогі браття і се­стри, а також наших земляків — українців, що перебувають за межами рідного краю, з великим святом Святої Пасхи. Від усієї душі ба­жаю вам радості, яка завжди додає нам нових сил, потрібних для нашого морального очищення, для зміцнення християнської любові, для збереження родини, для благоденства нашої країни і миру на землі.

Нехай зміцнить Воскреслий Христос усіх нас в надії на перемогу добра над злом, життя над смертю, правди над неправдою і подасть нам Свою всесильну поміч у добрих справах! Нехай радість, мир і любов будуть з нами в усі дні нашого життя! Бо воістину Христос воскрес! Амінь.

1982 р.

↑Пасхальне послання 1983 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

У земному житті є явища, які ми спостерігаємо дуже часто, але вони від цього не втрачають своєї краси та свого впливу на нас. Щороку ми зустрічаємо весну і не перестаємо радіти їй. Ми любимо сонячне світло, і воно завжди викликає в нас добрі почуття. Тим більше наше серце ніколи не перестає радіти святу Пасхи Христової.

Для нас Пасха — це значно більше, ніж одне з христи­янських свят, більше, ніж щорічний спомин однієї з ве­ликих подій минулого. Кожен, хто відчув хоча б один раз у житті радість Пасхальної ночі, той розуміє, що її не можна порівнювати ні з якою іншою радістю. У чому ж ця ра­дість? Чому ми нескінченно повторюємо: «Христос воскрес!», і чому ми співаємо на великодній ранній: «Нині все наповнилось світлом: небо і земля і пекло»? В якому розу­мінні ми «смерті святкуємо умертвіння, пекла руйнування, іншого життя вічного початок»?

На всі ці питання відповідь одна: нове вічне життя, яке майже дві тисячі років тому засяяло з гробу, було дане ві­руючим у Христа. Це життя дарується нам у день нашого хрещення, коли, за словами апостола Павла, ми були «похо­вані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих… так і ми в оновленому житті почали ходити» (Рим. 6, 4).

У події Воскресіння Христового зосереджені всі радості нашої віри. Ісус Христос, наш Спаситель, не залишився мертвим у гробі; Він воскрес, а це означає, що ми спасенні від гріха і смерті. Людина вже не підвладна смерті. І хоча «смерть панує над родом людським, але не вічно». Ми завжди будемо жити, бо Той, Хто воскрес з мертвих, «смертю смерть подолав».

У Воскресінні Христовому ми одержали священний дар життя. Цей дар рішуче змінює наше ставлення до всього у світі, включаючи смерть. Воскреслий Христос дає нам мож­ливість твердити: «Смерті нема!». Звичайно, в земному жит­ті ми зустрічаємо смерть лицем до лиця, і одного разу вона прийде по нас. Але ми віримо, що Своєю власною смертю Христос змінив саму сутність смерті. Він зробив її перехо­дом, пасхою, — переходом до Царства Божого, перетворюючи найбільшу з трагедій на остаточну перемогу. Як перша люди­на зробила нас причетними до смерті, так Христос зробив нас співучасниками Свого Воскресіння. Ось чому наприкінці великодньої ранньої Церква проголошує: «Воскрес Христос, — і жит­тя торжествує! Воскрес Христос, — і мертвих більш немає!»

Радіючи в день Пасхи, ми святкуємо те, що одного разу відбулося в історії і продовжує відбуватися з нами. Бо кож­ен з нас одержав дар нового життя, дістав можливість приймати його і жити ним. Перед нами відчинені двері Цар­ства Божого. Нам подаються благодатні сили очищатися від гріхів. Ми віримо в Бога і прагнемо виконувати Його запо­віді, і в усьому цьому — джерело найвищої для нас радості.

У земному житті є багато радостей, але радість життя з Богом у душі — це вічна радість. Вона починається тут і в неї нема кінця. Про неї говорив Спаситель перед Своїми стражданнями: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22). Радість знати Бога, вірувати в Нього і носити Його у своєму серці дає сили людському духу перемагати всі випробування, хво­роби і страждання. Вона надихає віруючу людину на подви­ги в ім’я любові до Бога і до ближнього.

Така віра Церкви, стверджена і доведена незліченними сонмами святих мужів і жон. І проте хіба ми не бачимо на власному досвіді, що в нас дуже рідко буває ця віра, що ми постійно зраджуємо те нове життя, яке одержали в дар від Христа, мовби Він і не воскрес з мертвих, начебто Воскресіння Христове нічого не означає для нас, християн?

І все це тому, що ми забуваємо про нашу віру. Ми зав­жди так заклопотані життєвими турботами, що забуваємо про найголовніше — про сенс життя. І від цієї безпам’ятності й гріховних падінь наше нове життя у Христі знову стає «старим», дрібним, темним, позбавленим всякого смислу. В житейській суєті ми навіть забуваємо навіть про смерть, і ось в години земного приємного життя вона приходить до нас — жахлива, неминуча і безглузда. Іноді ми усвідомлюємо наші гріхи й каємось, та ми не віддаємось усією душею новому життю, дарованому нам Воскреслим Христом. Ми часто живемо так, наче Христос і не страждав за нас на хресті і не воскрес з мертвих задля нашого спасіння.

Особливо прикро усвідомлювати, що ті, хто називає себе християнами, виношують теорії так званої «обмеженої ядер­ної війни», безрозсудно марнуючи все найкраще і найдорожче на шалену гонку озброєнь. Ніби в ім’я Бога вони готові роз­в’язати атомну війну і знищити людство та саме життя — цей священний дар Божий, заради якого вмер і воскрес Христос. Перед лицем ядерної катастрофи здорові церковні сили в усьому світі засуджують ядерну війну як гріх проти Бога і злочин проти людства. Церква закликає весь християнський світ об’єднатися з усіма людьми доброї волі і рішуче заступити дорогу ядерній війні. Скликана минулого року за її ініціативою Всесвітня конференція пред­ставників всіх релігій з 90 країн світу звернулася до усіх релі­гійних людей і всіх урядів: священний дар життя має бути врятований від атомної катастрофи. Ми віримо, що як Христос переміг смерть, так здорові і добрі сили в усьому світі з Божою до­помогою не допустять ядерної катастрофи і збережуть мир на землі.

Дорогі браття і сестри! Сердечно поздоровляю вас з ве­ликим святом Пасхи і молитовно бажаю вам ду­ховної радості й великих милостей від Воскреслого Христа. Будемо гідні носити ім’я християнина в нашому громадсько­му, особистому й родинному житті. Нехай радість, мир і лю­бов супроводять усіх нас в усі дні нашого буття! Нехай бла­гословить Воскреслий Христос миром нашу країну і всі народи землі! Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1983 р.

↑Пасхальне послання 1984 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Як радісно усвідомлювати, що в день Святої Пасхи наша радість у Воскреслому Господі зливається з радістю мільйонів людей в усьому світі, які святкують Воскресіння Христове. Ця найвеличніша подія в житті людства наповнює світлом «і землю, і небо, і пекло».

Воскресіння Христове — свято усього християнства. Але ніде воно не є таким світлим і таким радісним, як у православній Церк­ві. І ніде воно не святкується так велично, як у нашій країні. Здається, і ніжна весна, що настає, святкує разом з нами. Пасхальна ніч з її захоплюю­чою радістю переносить нас у життя майбутнього віку, в нову радість, радість вічну.

Перед північчю віруючі збираються до церкви, щоб проститися з Святою Плащаницею, яка заноситься з середини храму перед пасхальною ранньою на престол. Опівночі, коли почується дзвін, відчиняються головні двері вівтаря, і священнослужителі із запа­леними свічками серед моря вогнів йдуть, співаючи: «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити». Під урочистий передзвін усі виходять з храму на хресний хід. Урочиста процесія зупиняється перед зачиненими дверима церкви, які символізують собою запечатаний гріб. Храм відчиняється, подібно до того, як ангел відвалив камінь від дверей гробу. До храму входять священнослужителі й віруючі з радісним співом: «Христос воскрес із мертвих». Починається пасхальна рання, вся складена із співу Великоднього канону, тріумфуюча, радісна, повна Божественної радості. Священнослу­жителі виходять багаторазово вітати віруючих пасхальним приві­танням: «Христос воскрес!» У пориві духовної радості православні християни вітають одне одного пасхальним цілуванням. Почина­ється Божественна літургія — так само з пасхальними піснеспівами. Після літургії освячуються великодні яства: крашанки, особливо приготована сирна паска і паски для споживання в домах після суворого й тривалого Великого посту, і особливо — Страсної седмиці.

Свято Пасхи являє собою серце православ’я, а разом — і живе свідчення його повноти та істинності. Воно є відчутним діянням благодаті Святого Духа. Наша Пасха — відображення вічної Пасхи, яку святкують у Господі Його вірні чада. Тут, на землі, ми в радості співаємо дуже багато священних гімнів, прославляючи Воскреслого Господа, і там, у вічному житті, будемо вічно слави­ти свого Спасителя.

У дні Пасхи віруючим серцем ми відчуваємо присутність Вос­креслого Христа в нас глибше й сильніше, ніж в інші дні. Ми відчуваємо, як Воскреслий Господь у Священну Пасхальну ніч благословляє кожне віруюче серце. Ми віримо, що у вічному житті діти Божі побачать свого Спасителя лицем до лиця і будуть поклонятися Йому в нагороду за свою відданість Божественному закону в земному житті і за свою любов до Небесного Отця.

У православному богослужінні не тільки згадується та чи інша подія, але й ніби відбувається те, що згадується. Це найбільше відчувається в Пасхальну ніч. Святкування Воскресіння Христо­вого є свідченням того, що Господь, сказавши: «Я з вами в усі дні, до кінця віку» (Мф. 28, 20), дійсно перебуває у святій Церкві і в кожному з нас, наповнюючи нас, що прославляємо Його Воскресіння, почуттям такої радості, яку не передати ніяким людським словом.

Пасхальна відправа завершує собою скорботні події Страсного тижня, пов’язані з хресними стражданнями і смертю Ісуса Христа. Вони поєднані з Воскресінням Христовим, як пітьма і світло, печаль і радість, муки й блаженство. У світлі Воскресіння Христового страждання гаснуть і розчиняються, лишаючись тільки пам’яттю того, чого вже нема. У світлі вічного життя зникає смерть. Ось чому в слові на Пасху святий Іоан Золотоустий захоплено гово­рить: «Немає жодного мертвого у гробі». Усі, хто коли-небудь жив на землі, — наші предки, наші батьки, померлі діти, близькі й рідні, — безсмертними душами живуть у Господа. А порох наш буде воскрешений силою всемогутності Божої в «останній день».

Воскреслий Спаситель є наш Бог Всесвятий, Бог Всемогутній і Бог Чоловіколюбний, для Якого дорога кожна людина, що живе на землі. Він хоче, щоб ніхто з нас не загинув для життя вічного, але щоб кожен з нас, віруючи в Нього та виконуючи Його запо­віді, ввійшов у радість свого Господа. Господь Ісус Христос для того й заснував Церкву, щоб вона через молитви, благословення й подавану від Господа благодать насаджувала в серцях людей дух любові, миру й радості у Воскреслому Господі, переможцеві смерті й джерелі вічного життя.

Така наша віра! Тому кожен християнин повинен охороняти життя будь-якої людини і захищати творіння Боже. Особливо це важливо для нашого часу, коли людству й самому життю на землі загрожує небезпека знищення. Християни не можуть байдуже ставитися до загрози ядерної, війни. Церква осуджує ядерну війну як непрощенний гріх проти Бога і незгладний злочин проти людства. Однак, при всій складності міжнародного становища, ядерна війна може бути й мусить бути відвернена. Право­славна Церква закликає всі християнські Церкви сприяти тому, щоб ядерні держави взяли на себе зобов’язання не застосовувати першими ядерної зброї.

Дорогі браття й сестри! Сердечно поздоровляю вас з великим святом Святої Пасхи і молитовно бажаю вам духовної радості й благодатної допомоги від Воскреслого Христа. Нехай мир і любов супроводжують усіх нас в усі дні нашого життя! І нехай визволить нас Господь від хвороб, суму й розпачу та допоможе нам належно нести свій життєвий хрест. Створюючи мир Христів у своїх душах і у своїх родинах, зростаймо в любові до дальніх і ближніх! Не послабимо також свою щирість до Господа і Його святої Церкви, а сила Господня нехай допоможе нам досягти успіху в житті побожному! Нехай благословить Воскреслий Господь миром наш народ і всі народи землі! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1984 р.

↑Пасхальне послання 1985 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

З почуттям духовного захоплення знову зустрічаємо ми Пасху Христову. Радість у Воскреслому Господеві лунає в ці дні в усіх великодніх відправах і духовним торжеством наповнює наші серця. Нині Христос Своїм Воскресінням переміг смерть і відкрив нам таїну жит­тя вічного.

На землі немає більшого нещастя, ніж смерть. Ніщо не викли­кає в нас такого страху, як смерть. Найтяжчі хвороби і будь-які страждання не йдуть ні в яке порівняння зі смертю. Ніхто не хоче вмирати.

У природі все вмирає для того, щоб знову народитися: сонце заходить, щоб ранком знову зійти; взимку природа немовби помирає, щоб навесні знов ожити; насіння, вкинуте в землю, дає зелений паросток і приносить плід. Невже людина, ві­нець творіння й владика природи, вмирає для того, щоб обер­нутися на порох земний і ніколи більше не встати? Чому людське серце так сильно прив’язується до людей та полум’яніє міцною й постійною любов’ю до них, якщо смерть обриває в людині її розумове й духовне життя? Ми віримо, що людина створена не для смерті, а для життя.

Наша християнська віра стверджує: смерті немає. Христос воскрес, і смерть уже не має влади над людиною. Христос, умерши на хресті і воскресши на третій день, Своєю перемогою над смертю ствердив на вічні часи безсмертя людини.

Ось чому в пасхальні дні ми, православні християни, з почуттям духовного захоплення багаторазово повторюємо: «Христос вос­крес!» Для нас ці слова не мають рівних у людській мові. Вони становлять найвеличнішу святиню нашого серця і незрівнянну радість. У них вся сутність нашої віри, вся міцність нашої надії і вся сила любові до нашого Спасителя.

Апостол Павло свідчить: «Якщо і Христос не воскрес, то й про­повідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Якби Христос не воскрес, Він лишався б для людства великим, святим і мудрим Учителем, та не був би для нас Всемогутнім Богом і нашим Спасителем. Але Він воскрес!

Тепер ми знаємо, що Христос — не тільки наш Божественний Учитель, але й Всемогутній Бог, Який Своєю Божественною си­лою воскрес із гробу. Тепер ми віримо, що все, що Він говорив і що обіцяв дати віруючим у Нього, — це незмінна Божественна істина. Все євангельське вчення стверджується Воскресінням Хрис­товим. Тому ми так радіємо і так торжествуємо в ці пасхальні дні.

У кожної людини є очі тілесні. Ними ми бачимо сонце і зорі, ниви й сади, бачимо одне одного і весь чудовий, Богом створений світ. Але в нас, людей віруючих, є й інші очі — очі віри. Ними ми бачимо Бога і весь потойбічний світ. Очима віри ми бачимо і Воскресіння Христове. Ось чому в пасхальні й недільні дні ми, православні християни, співаємо: «Воскресіння Христово бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу».

Ми бачимо Воскресіння Христове не тільки очима віри, але й очима апостолів, жон-мироносиць і тих, що увірували в Господа, що були з Ним, Воскреслим, лицем до лиця, розмовляли з Ним, приймали з Його рук їжу і торкалися до Нього. Христос через тих, хто Його бачив, залишив свідчення істини Свого Воскресіння. Бувши «очевидцями» (Лк. 1, 2), апостоли записали в Євангеліях і Посланнях про явлення Воскреслого Христа, і радість бачення Його через Писання дійшла і до нас. Ми віруємо у Воскреслого Господа однією вірою з незліченними мільйонами християн, котрі жили до нас, живуть тепер і житимуть після нас.

Наша віра дає сенс земному життю. Вона збагачує наше ду­ховне життя і вказує дорогу в Царство Небесне. Віра — сила й опора в усьому нашому житті. В гріхах вона дає прощення тим, що каються, в стражданнях несе втіху, в складних життєвих обста­винах дарує терпіння. Віра зігріває наші серця, підтримує нас на життєвій дорозі. І немає такого горя, якого не полегшив би наш людинолюбний Господь.

Цього року наша Церква разом з усім народом урочисто святкуватиме 40-ліття Перемоги над німецьким фашиз­мом. У роки Великої Вітчизняної війни живі й померлі сини й дочки нашої Вітчизни, як ніколи раніш, проявили жертовну любов. Спонукувані цією любов’ю, вони проливали кров за наше життя і свободу. Вдячна пам’ять вимагає від нас поминати в своїх молит­вах тих, хто не повернувся з поля бою. Вічна пам’ять воїнам, які полягли на бранному полі за нашу Вітчизну і за мир на землі! Наш священний обов’язок зберегти цей мир, завойований такою дорогою ціною.

Наша Церква вважає збереження миру невід’ємною частиною загальноцерковного служіння і проявом діяльної любові до ближніх. Вона щиро прагне, щоб ні ядерна зброя, ні будь-яка інша зброя масового знищення ніколи не була введена в дію, а якомога швидше зникла з лиця Землі. Нехай Земля і Космос повняться життям, а не смер­тю. Бо Христос «смертю смерть подолав».

У ці радісні пасхальні дні сердечно поздоровляю вас, дорогі браття і сестри, з великим святом Воскресіння Христового. Будемо молитися, щоб Господь наш Ісус Христос назавжди зберіг і утвердив у нас дарований Ним через Своє Воскресіння мир з Бо­гом і ближніми, щоб народи світу ніколи не пізнали жаху ядерної війни, щоб священний дар життя ніколи не занепадав на Землі. Створюючи Христів мир у душі, в родині й серед народів, буде­мо зростати в любові, а благодать Божа нехай поможе нам дося­гати успіху в житті благочестивому на славу Божу і на благо всім добрим людям. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1985 р.

↑Пасхальне послання 1986 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Настав радісний день Воскресіння Христового, прийшла Пасха і наповнила наші серця радістю й невимовною втіхою. Пасхальні відправи знову наповнюють наші серця почуттям живої радості у Воскреслому Христі. Духовними очима віри ми бачимо Воскреслого Господа, як бачили Його апостоли, коли вони лицем до лиця розмовляли з Ним після Воскресіння.

Преподобний Симеон, Новий Богослов, говорить: «У Воскресіння Христове вірують дуже й дуже багато, але мало таких, які чисто бачили б його; а ті, які не бачать так Воскресіння Христового, не можуть поклонятися Ісусу Христу як Господу. Священна пісня, яку ми часто маємо на своїх устах, говорить: «Воскресіння Христове (не «вірувавши», а що?) бачивши, поклонімся Святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному…» Як же це Святий Дух зворушує нас співати: «Воскресіння Христове бачивши», тобто що ми бачили Воскресіння Христове, коли ми не бачили його, бо Христос воскрес понад тисячу років тому, та й тоді ніхто не бачив, як Він воскрес. Цими словами церковна пісня заповіла нам проголошувати цілковиту істину, нагадуючи нам про те Воскресіння Христове, яке буває в кожному з нас — вірних, і буває світлоносне, вражаючи променями Його нетлінного Божества».

Євангеліє нікому не нав’язує переконань, і Христос ніколи не чинив насильства над людською душею. Віра у Воскресіння Христове має бути вільною і щирою. Євангеліє подає свідчення про Воскресіння Господа. В одних ці свідчення діють на розум, інші сприймають істини віри серцем і совістю. Коли таким чином виникає віра у Воскресіння Христове, тоді вона стоїть на міцній основі. Серце й совість відкривають хрис­тиянину прямі й вірні дороги, що ведуть до Бога.

Вся наша віра утверджена на Воскресінні Ісуса Христа. Святі отці й учителі Церкви за всіх часів учили, що правдива радість приходить тільки в духовно оновлену душу людини і дарується християнинові Воскресінням Христовим. Наша участь у Воскресінні Христовому вияв­ляється у воскресінні душі, тобто в очищенні від гріхів і в творенні добрих діл. Тому апостол Павло в посланні до Корінф’ян пише: «Пасха наша — Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини» (1 Кор. 5, 7–8). Якщо ми не позбулися ворожнечі, лукав­ства, злоби, заздрості, гніву, плотських пристрастей і всього того, що становить гріховну закваску, то в такому випадку навряд чи ми сприй­мемо справжню радість Воскресіння.

Перед Пасхою Христовою Церква призначила Великий піст, щоб християни очищали свої душі, зміцнювались у добрих ділах, тим самим готуючи себе до прийняття Воскресіння Христового. Препо­добний Симеон, Новий Богослов, у слові на Святу Пасху сказав так:

«Подякуймо Христу Господу, бо Він сподобив нас перепливти море посту і привів нас в радості до пристані Воскресіння. Дякуймо всі: і ті, які провели час посту в подвигах чеснот з щирістю і теплим бажанням, і ті, які виявилися не такими мужніми і були малодушні в подвигах внаслідок душевного розтління. Бо Він дає і щирим подвижникам він­ки й нагороди, навіть значно більші, ніж їм належить. Він же знову як Милостивий і Чоловіколюбний виявляє поблажливість і до немічних, оскільки дивиться більше на прагнення й намір наших душ, ніж на тілесні труди».

Воскресіння Христове є наше власне воскресіння. Якщо ми бажає­мо, щоб наше серце завжди горіло вірою у Воскреслого Господа, якщо ми всією істотою своєю хочемо постійно перебувати у великодній радості, зміцнюймо свою волю в постійному подвигу само­примусу до добра.

Наша віра зміцнює нас, щоб нести земний подвиг. Вона спонукає нас, як і раніше, щиро працювати на славу Божу і на благо нашої країни. В наш неспокійний ядерний вік православна Церква закликає всіх християн зробити все можливе, щоб уряди ядерних держав прий­няли програму знищення ядерної зброї до 2000 року, коли Церква Христова буде урочисто святкувати велику дату пришестя на землю Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. В Міжнародний рік миру всі християнські Церкви повинні посилити свої молитви й дії для збереження священного дару життя на землі.

У ці пасхальні дні сердечно поздоровляю вас, дорогі браття й сестри, з великим святом Святої Пасхи. Будуючи мир Христів у душі, в родині й суспільстві, зростаймо в любові, у виконанні заповідей Бо­жих, щоб у доброму здоров’ї, в мирі й благоденстві вершити своє зем­не служіння на славу Божу і на благо всім людям. Благодать Воскрес­лого Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1986 р.

↑Пасхальне послання 1987 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Серед християнських свят особливою урочистістю, особливою радістю відзначається свято Святої Пасхи. Святкувати Пасху — це означає всім серцем відчути й усвідомити силу й велич Воскресіння Христового. Святкувати Пасху — це означає стати духовно оновле­ною людиною. Святкувати Пасху — це всім серцем і всіма помислам дякувати Богу за Його невимовний дар — дар Воскресіння, дар любові.

Він воскрес! Це була радість, яка перевищувала всяку іншу ра­дість. Закінчилися дні, години страждань, вагань, скорботи й сліз. Настала радість повна, найвища — радість у Господі, бо Він воскрес згідно з пророцтвами й передбаченнями про це Його Самого, Ісуса Христа. І ця радість стала вірою безлічі мільйонів людських сердець.

Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя людства. В дні печалі й скорботи по смерті наших близьких Воскресіння Хри­стове вселяє в наші серця велику надію. Воно дає нам мужність і силу перемагати смуток і тугу. Воскресіння Христове з’єднує живих і померлих в єдину родину. Воскресіння Христове дарувало людині повну радість.

Радість Воскресіння Христового дійшла й до нас, і з почуттям духовного захоплення ми святкуємо її сьогодні. Ми, за словом Христа, блаженніші від самих Його учеників, бо, не бачивши Воскреслого, віруємо в Нього (див.: Ін. 20, 29). Ми знаємо, що істинність цієї події стверджена багаторазовими явленнями Воскреслого Господа й бе­сідами з Ним Його учеників та Його послідовників. Коли Дух Свя­тий на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового зійшов на апосто­лів і осяяв їхні уми й душі, вони, сповнені непохитного переконання в правді Воскресіння Христового, пішли з волі Його проповідувати про це по всій землі.

Ми вже знаємо, що ця путь нашого серця істинна і закріплена життям тисяч святих Божих людей, які в ім’я Воскреслого Господа, з вірою в Нього, в усі віки вчинивши різноманітні подвиги, прославили свої імена вічною славою.

Ми знаємо, що численні святі отці перших віків християнства, будучи натхненні Святим Духом, повчали своїми творами про Воскресіння Христове. Один з них — св. Григорій Богослов — останню свою бесіду закінчив такими словами: «Я почуваю, що моє перо вже тремтить у старечих пальцях; я, мабуть, пишу вже останнє слово про Воскресіння Христове, але знаю, що Промисел Божий поставить і після мене інших пастирів, які невмовкно, будуть проповідувати про Воскреслого».

Воскресіння Христове спонукає нас боротися з гріхом. Воно кличе нас до моральної чистоти й святості, воно вчить нас бачити в людині брата, образ і подобу Божу. Воскресіння Христове виправдовує нашу боротьбу з неправдою. Воно надихає нас на працю й благочестиве життя.

Воскресіння Христове створило новий напрям життя людини. Воно зробило земне життя осмисленим і цілеспрямованим. Попереду не смерть, не загибель, не знищення, а сприйняття іншого способу буття, «іншого, вічного життя початок».

Смерть втратила для християнина свій жах і страх. Ось чому в ці святкові дні Церква закликає нас до радості й захоплення: «Світися, світися, новий Єрусалиме», «радій нині і веселися, Сіоне», «радісно обіймемо один одного», «через Хрест прийшла радість всьому світові», «смерті святкуємо умертвіння».

Ісус Христос, що воскрес на третій день, як провіщало Святе Письмо, дав Себе розіп’яти на хресті, щоб Своїми стражданнями від­крити людям дорогу до вічної радості. Все, що ми маємо в своєму житті як православно віруючі люди, найбільш радісне, найбільш дороге, — все це дає нам Воскресіння Христове.

Нам не дано зрозуміти до кінця глибинних таїн людини, як ду­ша її відроджується й оновлюється, але ми впізнаємо християнина за способом його життя, за його серце, відкрите для добра, любові, само­пожертви й віри. Коли ж хто-небудь із нас мав нещастя, подібно до апостола Фоми, зазнати затемнення віри у Воскреслого, нехай і він знає: всіх Господь кличе до Себе, і непохитна Його любов. І неупереджене серце не може не відгукнутися на Його смерть за всіх нас на хресті.

Воскреслий Спаситель є наш Бог Всесвятий, Бог Всемогутній і Бог Чоловіколюбний, Якому дорога кожна людина, що живе на землі. Він хоче, щоб ніхто з нас не загинув для вічного життя, але щоб кожен з нас, віруючи в Нього і виконуючи Його заповіді, ввійшов у радість свого Господа. Христос для того й заснував Церкву, щоб вона через молитву, благословення і благо­дать Божу насаджувала в серцях людей дух любові, миру й радості у Воскреслому Господі, переможці смерті і джерелі вічного життя.

Християнин повинен охороняти життя кожної людини і захищати створіння Боже. Особливо це важливо для нашого часу, коли люд­ству й самому життю на землі загрожує небезпека знищення. Хри­стияни не можуть байдуже ставитися до загрози ядерної війни. Церква осуджує її як тяжкий гріх проти Бога і незгладимий злочин проти людства.

У ці пасхальні дні, у свято перемоги життя над смертю, ми зно­ву звертаємось до всіх християн, до всіх людей доброї волі із за­кликом об’єднати свої зусилля, щоб рішуче пере­пинити шлях війні, врятувати людство від загибелі і сприяти зміц­ненню співробітництва і довіри між народами.

У ці радісні пасхальні дні сердечно поздоровляю вас, преосвя­щенні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюб­лені браття й сестри, з святом Святої Пасхи і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив наші душевні й тілесні сили і да­рував усім нам благодатну поміч на діла добрі. Нехай ніхто не по­тьмарить в нас духовної радості!

Підносячи молитви Воскреслому Христу, будемо просити Його, щоб Він послав людству духовне оновлення, дарував людям Своїм силу і благословив усіх нас миром, бо Йому належить честь і покло­ніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес! 1987 р.

↑Пасхальне послання 1988 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

В цьому році православна Церква зустрічає світле Христове Воскресіння напередодні 1000-ліття Хрещення Руси-України.

Ми завжди з великою радістю зустрічаємо це свято, а нині воно для нас особливо радісне.

Серед багатьох великих і радісних християнських свят, як ясне сонце серед небесних зірок, особливою урочистістю, особливою радістю вирізняється свято світлого Христового Воскресіння, свято свят і торжество з торжеств.

Святкувати Пасху — це означає всім серцем відчути і пізнати силу й велич Воскресіння Христового. Святкувати Пасху — це означає бути учасником Воскресіння Христового. Святкувати Пасху — це всім серцем і всіма помислами дякувати Богові за Його невимовний дар — дар Воскресіння, дар любові.

І не дивно, адже Воскресіння Христа — це непорушна опора, головна основа нашої віри. Своїм Воскресінням Христос показав істинність Свого Божества, правдивість Свого вчення, спасенність Своєї смерті, велич і силу благодатних дарів, даних заснованій Ним Церкві.

Воскресіння Христове дарувало людині повну радість у Бозі. Людині відкрився новий світ святості, істини і блаженства. Людина сподобилася прийняти благодатні дари Святого Духа, дар усиновлення Богом і високе призначення — стати храмом Божим, оселею Святого Духа. «Хіба ж не знаєте, — пише апостол Павло, — що ви — храм Божий, і Дух Божий живе у вас?» (1 Кор. 3, 16).

Воскресіння Христове сповістило новий напрям життя людини на землі, вона ніби вийшла з вузьких рамок земного існування. Попереду не смерть, не загибель, не знищення, а сприйняття іншого способу буття, «іншого, вічного життя початок».

У Воскресінні Христовому ми одержали священний дар життя. Цей дар докорінно змінює наше ставлення до всього на світі, включаючи смерть. Воскреслий Христос дає нам можливість стверджувати: «Смерті немає!» Звичайно, в земному житті ми зустрічаємо смерть віч-на-віч. колись вона прийде за нами. Але ми віримо, що Своєю власною смертю Христос змінив саму сутність смерті. Він зробив її пасхою, — переходом у Царство Боже, перетворюючи найбільшу з трагедій на остаточну перемогу. Як перша людина зробила нас причасниками смерті, так Христос створив нас співучасниками Свого Воскресіння. Ось чому наприкінці пасхальної ранньої Церква проголошує: «Воскрес Христос, і життя царствує! Воскрес Христос, і мертвих більше немає!»

У Воскресінні Христовому обітниця спасіння стала дійсністю. «Бог, багатий милістю, з великої Своєї любові, якою нас полюбив, і нас, мертвих за злочини, оживотворив із Христом, — благодаттю ви спасені, — і воскресив із Ним, і посадив на небесах у Христі Ісусі, щоб у майбутніх віках явити безмірне багатство благодаті Своєї в благості до нас у Христі Ісусі. Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це — Божий дар» (Еф. 2, 4–8).

Мир, принесений на землю Господом нашим Ісусом Христом, — це насамперед мир з Богом, мир зі своєю совістю, мир з ближнім, мир між народами. Братерська любов і відкрите серце — джерело внутрішнього миру. Прагнути придбати душевний мир — це означає прагнути, щоб Господь вселився в серці і жив у ньому згідно зі Своєю обітницею.

Від цього внутрішнього миру, який є особливим даром Божим, наша думка звертається до миру зовнішнього, миру між усіма народами землі. Прагнення до миру властиве протягом 1000-ліття православному християнину, який любить свою країну і бажає її процвітання.

Дар благодаті, одержаний нашим народом при святому Хрещенні 1000 років тому в дніпровських водах біля Києва, завжди давав людям розуміння життя як того, чого від нас хоче Бог, життя, як виконання Його Божественної волі.

Святкуючи тисячоліття Хрещення нашого народу, ми не можемо залишатися бездіяльними і, більше того, байдужими до розвитку і удосконалення нашого суспільства. Ми, послідовники Христа, всіма силами повинні сприяти зміцненню духовно-моральних основ як в особистому, сімейному, так і в суспільному житті нашого народу.

Віра у Воскресіння Христове спонукає нас, православних християн, разом з усіма людьми доброї волі боротися проти всього, що призводить до неприродної смерті, з голодом і бідністю, хворобами і неграмотністю, зі створенням все нових і нових видів і систем зброї масового знищення, із загрозою атомної війни, яка може знищити людство і життя на землі.

В ці святі дні примножимо наші молитви за мир, посилимо нашу проповідь миру діяльною участю в зміцненні миру. Підтримуючи процес удосконалення суспільства, що відбувається в нашій країні, будемо своїм життям, добрими ділами і чесним трудом служити благу нашої країни на славу Божу.

Дорогі й улюблені преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, дорогі браття і сестри! Сповнений надією на милість Божу, я сердечно поздоровляю всіх вас з великим і всерадісним святом Воскресіння Христового і з великим християнським святом 1000-ліття Хрещення Руси-України.

Будемо берегти цю святу радість! І, зберігаючи своє серце в чистоті і вірності Христу Воскреслому, не затьмаримо її ділами гріха.

Від усього серця бажаю вам у всій повноті насолодитися радістю пасхальних днів.

«Блаженний народ, у якого Господь є Бог» (Пс. 143, 15).

Будьте всі благословенні Богом, радість наша нехай перебуває повік. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1988 р.

↑Пасхальне послання 1989 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Понад дев’ятнадцять з половиною століть минуло з часів Воскресіння Христового, але радість цієї преславної події відчувається і тепер у всьому християнському світі з такою ж силою, з якою відчувалася вона і першими свідками Воскресіння Христового. Зраділи ученики, побачивши Воскреслого Господа (див.: Ін. 20, 20). І справдилося над ними те, що обіцяв їм Спаситель перед Своїми стражданнями: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22). Тепер ми не бачимо тілесними очима Воскреслого Христа, проте, і не бачачи Його, радіємо радістю невимовною.

І як нам не радіти? З одного боку, у Воскресінні Господа нашого Ісуса Христа відкрилася Його Божественна слава. Подолавши смерть силою Своєю всемогутності, Він показав світові, що Він — Син Божий. Багато чудес здійснив Він упродовж Свого земного життя, та чудо Воскресіння є вінцем усіх чудес, основою нашої релігії, головною опорою нашої віри в Божественне достоїнство Ісуса Христа і Його вчення. Якщо Христос не воскрес, говорить апостол Павло, то марна і наша віра (див.: 1 Кор. 15, 14). Через воскресіння Він відкрився як Син Божий, одна з Осіб Святої Тройці.

З іншого боку, торжество Воскресіння Христового є й власне наше торжество. Бо, за словами апостола Павла, як в Адамі всі вмираємо, так у Христі всі оживаємо (див.: 1 Кор. 15, 22) у всезагальному воскресінні. Внаслідок такої надзвичайної важливості Воскресіння Христового свято це за своїм достоїнством перевищує всі інші християнські свята. Воно є Цар і Господь у ряду всіх воскресних днів — свято свят і торжество з торжеств. Тому якщо кожне свято викликає у наших серцях почуття радості, то свято Пасхи привертає до неї найбільше.

Христос воскрес, — це для всього всесвіту початок істинної духовної весни; світлий, радісний ранок нового життя. Воскресіння Господа Ісуса Христа — перша справжня перемога життя над смертю. Якщо раніше і були перемоги над смертю, то неповні, тимчасові, після яких смерть знову стверджувала своє похмуре панування над життям. Та ось Христос воскрес з мертвих і цим поклав початок і нашому майбутньому воскресінню. «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував» (тропар Пасхи), — співаємо ми і тим самим сповідуємо нашу віру у Воскресіння Христове і в наше власне воскресіння. Своїм власним Воскресінням Господь відкрив двері нашого безсмертного майбутнього життя. Для християнина тепер вже не страшна смерть. Якщо він вірує у Христа, якщо він живе у Христі, то й жити буде з Ним вічно.

Благодатна сила пасхальних богослужінь і Святої Пасхи виявляється в тому, що вона навіть без особливих зусиль, без подвигів проникає в серце християнина, іноді навіть немов проти його волі. «Ті, що постилися, і ті, що не постилися, святкуйте вкупі, завзяті і ліниві, шануйте день», — вигукує св. Іоан Золотоустий. І справді, чим, як не благодатним впливом з неба можна пояснити, що у ці пасхальні дні несподівано для нас самих наше серце раптом звільняється від старої, прихованої ворожнечі, від ненависті і ремствувань, що душа сповнюється бажанням приголубити своїх близьких, втішити болящих і скорботних, допомогти стражденним. Скільки прикладів і в житті, і в літературі, — коли світла радість Воскресіння Христового проникає навіть в озлоблені серця грішників, розпусників, п’яниць і злочинців. «Всі втішайтеся бенкетом віри, — закликає св. Іоан Золотоустий, — всі сприйміть багатство благості».

У Воскресінні Христовому кожен з нас одержує дар нового життя, одержує можливість жити духовно-моральним життям, жити за голосом пробудженої совісті. Перед нами відкриті двері Царства Божого. Нам подаються благодатні сили для очищення від гріхів. Ми віримо в Бога і прагнемо виконувати Його заповіді, а в усьому цьому — джерело великої радості. У цьому християнин вбачає сенс земного життя.

І все ж, хіба ми не переконуємося на власному досвіді, що в наших серцях не завжди живе ця віра, що ми постійно зраджуємо нове життя, яке одержуємо в дар від Христа; начебто по-християнськи мислити і відчувати слід лише в храмі, та й то у великі свята, а коли ми опиняємось серед людей чи в сім’ї, ми чомусь перестаємо бути християнами. І все це через те, що ми забуваємо і про нашу віру, і про наше християнське покликання. Ми завжди так зайняті житейськими клопотами, що не пам’ятаємо про найголовніше — про сенс життя. Ми часто живемо так, начебто Христос і не страждав за нас на хресті і не воскрес з мертвих заради нашого спасіння.

Дорогі браття і сестри! Сьогодні на пастирях Церкви і всіх віруючих лежить велика відповідальність: разом з усім нашим народом своєю громадянською активністю сприяти життєдайним процесам, що відбуваються у нашій країні, своєю духовно-моральною силою брати участь в оновленні всіх структур нашого суспільства, пробуджувати у людях совість. Всі ми повинні використовувати дані Богом таланти для підвищення добробуту народу, підтримувати і розвивати дружні відносини між усіма націями й народами, пам’ятаючи, що у Христі немає «ні еллінів, ні іудеїв». Як християни, ми покликані нести у світ не чвари, не національні незгоди, а євангельське вчення про діяльну любов до ближніх, якими для нас є всі люди, бо всі ми діти Отця Небесного. Ця любов особливо виявляється через справи милосердя і співчуття. Господь ясно сказав: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13, 35).

В усі історичні періоди Церква невідступно була з народом і разом з ним поділяла радощі і скорботи. І зараз вона закликає всіх нас іти шляхом любові до Бога і ближніх, благовістити мир «дальнім і ближнім». Вона нагадує нам, що духовне життя, життя з чистою совістю, життя за правдою, самовіддана праця в усіх сферах людської діяльності служить благу нашого народу і що кожна людина, яка робить добру справу, до вподоби Богові.

Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю вас з великим святом Святої Пасхи і молитовно бажаю вам духовної радості й благодатної допомоги від Воскреслого Христа. Нехай мир і любов супроводжують всіх нас у всі дні нашого життя. І нехай позбавить нас Господь хвороб, зневіри і розпачу і допоможе нам досягти успіхів у благочесному житті на славу Його святого Імені. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1989 р.

↑Пасхальне послання 1990 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим
пастирям, чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

З часу розп’яття і Воскресіння Ісуса Христа минуло близько двох тисяч років. Чому ця подія стосується нас, людей XX століття? Змінився зовнішній спосіб життя людини, а Церква Христова незмінно проповідує Воскресіння Христове. Яким чином прощен­ня гріхів, заради якого помер Христос на хресті, стає прощенням наших гріхів сьогодні? Як вічне життя Воскреслого Христа, Який більше не вмирає, стає на­шим вічним життям? Як перемога Ісуса Христа над смертю звільняє від смерті нас?

Ми віримо, що Господь наш Ісус Христос страждав, і помер на хресті, і воскрес на третій день заради нас і заради нашого спасіння. Але як усе це, що Господь зробив для людей, яких Він так любив, може бути спасительним для людей нашого часу? Як таємниця Хреста і Його Воскресіння може торкнутися кожного з нас? Як ми можемо засвоїти цю таємницю і зробити так, щоб Воскресіння Христове стало нашим воскресінням, щоб Його єдність з Отцем Небесним стала нашим примиренням з Богом, щоб життя Христа стало нашим життям?

Відповіді на ці й подібні питання дає нам препо­добний Симеон Новий Богослов. Він закликає нас по­міркувати і дослідити, в чому полягає таїна Воскресіння Христового, яке відбувається і в нас, якщо ми того схочемо. Це означає, що люди XX століття можуть стати спіль­никами Воскресіння Христового. Ви запитаєте: як Хрис­тос, похований в наших душах з’єднується з на­шими душами і як разом із Собою воскрешає і нас?

Христос Бог наш після того, як був розіп’ятий на хресті і прицвяхував до нього гріха усього світу, помер, зійшов до пекла; потім, вийшовши з пекла, знову увій­шов у Своє непорочне тіло, воскрес із мертвих, підніс­ся на небеса з великою силою і славою.

І тепер, незалежно від часу і зовнішніх обставин, таким самим чином Він входить у наші душі. Та чи у всі душі входить Христос? Звичайно, не у всі! Він з’єд­нується лише з тією душею, яка, сповідуючи страждання Христові, входить у гріб покаяння і смирення. Треба виконати цю умову! Хто не ввійде в гріб покаяння і смирення, як увійшли у гріб Христів апостоли Петро та Іоан і жони-мироносиці, той не побачить Воскресіння Христового.

Христос Сам сходить з небес, входить у наше тіло, як у гріб, з’єднується з нашими душами і воскре­шає їх, мертвих у гріхах. Воскресивши в такий спосіб мертву душу, Господь дарує їй благодать бачити таєм­ницю Воскресіння Христового. Так Воскресіння Хрис­тове стає нашим воскресінням.

Воскресіння душі — це з’єднання її з Життям. Пре­подобний Симеон Новий Богослов говорить: «Як мерт­ве тіло, якщо не прийме всередину себе живої душі і не зіллється з нею незлитно, не може жити одне, саме собою, так і душа не може жити істинним і вічним життям одна, сама собою, якщо невимовним чином во­на не з’єднається незлитно з Богом».

У Воскресіння Христове вірить нескінченна кількість людей, але серед них небагато таких, які бачили Йо­го. Як це зрозуміти? Незважаючи на те, що душа не­матеріальна і безсмертна за природою, вона буває мертвою і безчуттєвою. Але коли душа з’єднується з Христом, тоді вона воскресає з мертвого стану. Од­нак воскресіння душі не буває без пізнання і без почуття. Це означає, що людина спочатку повинна пізна­ти і відчути у своїй душі Воскресіння Христове. У духовному житті релігійне пізнання взаємопов’язане з почуттями. Релігійне пізнання ґрунтується на релігійному досвіді, на почуттях. І все це така ж реальність, як навколишній світ.

Ті християни, які не бачать Воскресіння Христового таким чином, не можуть поклонятися Ісусу Христу як Господу. Священні пісноспіви, що часто лунають у наших устах, гласять: «Воскресіння Христове (не «вірувавши», а що?) бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному…»

Як же Святий Дух підказує нам співати: «Воскресіння Христове бачивши», начебто ми бачили Воскресіння Христове, коли ми не бачили Його, тому що Він воскрес близько двох тисяч літ тому? Крім того, і самі апостоли не були очевидцями акту Воскресіння, а тільки бачили Воскреслого Христа.

Коли ми співаємо «Воскресіння Христове бачивши», Церква заповідає нам свідчити абсолютну істину. Яку істину? Ту саму істину, що Воскресіння Христове бу­ває в кожному з нас, віруючих, і буває світлоносним, сяючи світлом Невидимого Божества Христового. Світлоносна присутність в нас Духа Святого свідчить про Воскресіння Христове, яке в нас сталося, і дає нам благодать бачити Самого Воскреслого Христа.

Отже, той, кому явився Воскреслий Христос духовно, справді воскрес із мертвих. І не тільки це. Він дарує нам благодать не лише духовного воскресіння, а й на­дію на наше тілесне воскресіння. Він воскресить наші тіла й прославить разом з Собою.

Така таємна сила нашої віри, якої багато хто не має, а декотрі хоч і мають якусь віру, але їхню віру краще треба назвати або маловір’ям, або напіввірою.

Якою б слабкою не була наша віра, Церква не пере­стає нагадувати нам про те, що Воскресіння Христове є джерело життя і миру, руйнування смерті та пекла. Кончина людини вже не вважається у християн смер­тю, а «упокоєнням і сном». Бо Бог наш не є Бог мертвих, а Бог живих, і всі ми — живі діти Отця Не­бесного.

Минуле і сучасне Церкви вчить нас, що хоч як змінювалися зовнішні умови її буття, суть Церкви ли­шається незмінною. В умовах демократизації нашого суспільства розширюється і поглиблюється церковна діяльність.

Улюблені в Господі отці, браття і сестри та всі вірні чада Української Православної Церкви! Щиросердо вітаю вас з великим святом Пасхи. Молитовно бажаю від Воскреслого Христа великих і багатих милостей преосвященним архипастирям, які ревно не­суть своє єпископське служіння на славу Божу; пастирям — смиренним трудівникам на ниві церковній, які ретельно виконують свій пастир­ський обов’язок; ченцям, які подвигом добрим подвизаються, і всім благочестивим людям, які з любов’ю беруть участь у житті Церкви.

Нехай Воскреслий Господь Своєю благодаттю зміцнить наші зусилля жити і працювати гідно звання хрис­тиянина, берегти православну віру, бути терплячими у випробуваннях, прагнути до миру та взаєморозумін­ня і, згідно з вченням апостола Павла, нести тяготи одне одного. Світло Воскресіння Христового нехай бу­де в серцях наших, на всіх шляхах життя кожного з нас, щоб усім нам стати співучасниками вічного жит­тя і завжди прославляти Спасителя нашого Ісуса Христа! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1990 р.

↑Пасхальне послання 1991 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим
пастирям, чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Світлою радістю переповнюються в цей день наші християнські серця — радістю Воскресіння з мертвих Господа Ісуса Христа.

«Радуйтеся!» — перше слово світові Воскреслого Господа (див.: Мф. 28, 9).

Радійте! Бо зі світлим днем Пасхи Христової помирає вся­ка смерть, а з нею і всяке духовне тління.

Радійте! З приходом світлосяйної ночі Воскресіння Христо­вого прийшло примирення усього світу і прощення всякої злоби.

Радійте! Бо після Воскресіння Сина Божого, як вчить апо­стол Павло, настав час загального воскресіння. «У Христі всі оживуть… в пришестя Його»; «мертві воскреснуть нетлін­ними, а ми перемінимось. Бо тлінному цьому належить одяг­нутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя» (1 Кор. 15, 22-23, 52–53).

Сьогодні всі ми, православні, святкуючи Воскресіння Хри­стове, перемагаємо страх смерті, бо дивимося на неї вже тіль­ки як на успіння, сон, як на перехід від земного життя до життя вічного, до Отця свого Небесного. І у священному піднесенні впевнено проголошуємо сьогодні: «Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого, вічного життя початок і, радіючи, славимо Тебе, єдиного благословенного Бога отців і препрославленого» (тропар 7-ї пісні Пасхального канону).

У день свята преславного Воскресіння Христового святий отець наш Іоан Золотоустий закликає всіх вірних благочесно і боголюбиво прийняти в серце радість Господа свого і насо­лодитися трапезою віри. Бо Господь, будучи щедрим, приймає останнього — як і першого, і тих, хто постив, і хто не постив, віддаючи усім належне. «Увійдіть усі, — закликає він, — в радість Господа свого» (З Огласительного слова св. Іоана Золотоустого на Святу Пасху).

У цей день нашої сердечної радості ми чекаємо на пасхальну тра­пезу віри всіх, хто заблукав і кого обдурено.

Святкуючи Пасху Христову, будьмо ж не тільки в ці урочисті дні, а й в усі дні нашого життя свято берегти у розумі й серці пасхальну радість і свої почуття, помисли та дії співвідносити із нею.

Дорогі браття і сестри! У світлий день Христового Воскресіння нехай кожен з вас знайде можливість відвідати знедолених, сиріт, калік, немічних та прикутих до ліжка, самотніх, тих, хто в тюрмах, поділитися свяченим і принести в їхні помешкання пасхальну радість вічно живими словами: Христос воскрес!

Сердечно поздоровляю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, ченці та черниці, улюблені браття і сестри, зі святом Святої Пасхи.

Пастирі Церкви Христової! Особливо в ці дні пробуджуйте у своїй пастві почуття прощення і милосердя, нехай будуть духовні чада ваші милосердні, як милосердний Отець наш Небесний, Який заповідав устами Сина Свого і Бога нашого: не відкинь «жодного з малих цих».

Благочестиві християни! Ви сьогодні, як і з самого початку, закликається бути світильниками співстраждання, всепрощення і добра, аби світлом добрих діл ваших прославлявся Отець наш Небесний.

Жони християнські! Вам особливо властива любов святих жон-мироносиць, приносьте ж сьогодні і завжди Христу найсолодшому запашне миро вашої любові і співчуття до всіх скорботних і злиденних. Си­лою вашої християнської любові об’єднуйте усіх вірних Церк­ви Христової.

Нехай благословить Господь нашу молодь на чесне життя з вірою і страхом Божим, нехай просвітяться серця молодих мудрістю духовною і світлом Христової істини.

Усім вам, дорогі браття і сестри, бажаю духовної радості і великих милостей від Воскреслого Христа!

Радіючи за Воскреслого, «зростайте в благодаті і пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині і в день вічний» (2 Пет. 3, 18).

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1991 р.

↑Пасхальне послання 1992 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим
пастирям, чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Знову настає радісний день Воскресіння Христового. Гряде Великдень, і наповнюються наші серця несказанною радістю. Радість Воскресіння Христового опановує наші серця, хоча ми і не маємо того щастя, яке відчули апостоли, побачивши не тільки духовними, а і тілесними очима Воскреслого Христа. Радість Воскресіння можлива і для нас, хоча ми і не бачили Воскреслого Христа. Про це в утіху нам сказав Сам Господь: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20, 29). І апостол Петро говорить про радість тих, що не бачили й увірували в Того, «Якого, не бачивши, любите, і в Якого віруєте, хоч донині не бачили, радієте радістю невимовною» (1 Пет. 1, 8).

Вся наша віра ґрунтується на Воскресінні Ісуса Христа. Господь не залишився мертвим у гробі; Він воскрес; а це означає, що і ми спасаємося через Нього від гріха і смерті. І хоча смерть панує сьогодні над родом людським, але так буде не завжди. Ми будемо жити вічно, тому що Той, Хто воскрес із мертвих, «смертю смерть подолав».

Святий Іоан Золотоустий говорить: «Сьогодні розбиті кайдани смерті і подолана перемога пекла… Тому нехай ніхто не боїться смерті, бо нас звільнила смерть Спаса» (Пасхальне слово святого Іоана Золотоустого).

Воскресіння Христове є запорукою нашого майбутнього воскресіння, тому що, за словами святого апостола Павла, «якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес» (1 Кор. 15, 13).

Православ’я справедливо називають релігією Воскресіння. Святі отці й учителі Церкви завжди учили, що щира радість приходить тільки в духовно обновлену душу людини і дарується християнину Воскресінням Христовим. Наша участь у Воскресінні Христовому виявляється у відродженні душі, тобто в очищенні від гріхів і у звершенні добрих справ. Тому святий апостол Павло в посланні до Коринф’ян пише: «Пасха наша, Христос, принесений за нас у жертву. Тому «святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби і лукавства, але з опрісноками чистоти й істини» (1 Кор. 5, 7–8).

Радість Воскресіння Христового — найсвітліша в житті християнина. Вона — джерело всіх інших радостей, якими живе православне віруюче серце. Ми радіємо воскреслому Господу ще й тому, що ця найбільша подія — Воскресіння Христове — відкрила нову сторінку в історії людства.

І сьогодні, майже через два тисячоліття, Господь Ісус Христос воскрешає наші душі і надихає нас на життя в ім’я любові до ближнього. Так, Господь наш Ісус Христос живе у Своїй Церкві, Він перебуває в серцях віруючих і в наші дні. Гріб, що не утримав Христа, неспроможний утримати й віруючих в ім’я Його. «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога? Воскрес Христос, — і ти повалене. Воскрес Христос — і радіють ангели» (Огласительне слово святого Іоана Золотоустого).

Воскресіння Христове є нашим власним воскресінням. Якщо ми хочемо, щоб серце наше завжди горіло вірою у Воскреслого Господа, якщо ми всією істотою своєю хочемо постійно перебувати у великій радості, то давайте зміцнювати свою волю в безперестанному подвигу добра і прагнення до нього.

Для християнина вічність починається на землі і продовжується на небі. Вона відкривається нам тоді, коли ми відчиняємо двері нашого серця Ісусу Христу як нашому Господу і Спасителю, коли входимо з Ним в особисте спілкування в молитві, у читанні Священного Писання, коли найтіснішим чином з’єднуємося з Ним у таїнстві святої Євхаристії, коли служимо з християнською любов’ю нашим ближнім, нашому народу.

Преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці і черниці, улюблені браття і сестри! Нелегкі дні переживає зараз наша Українська Православна Церква. Минули часи, коли святу Церкву пригноблювали ззовні. Тепер ворожі православ’ю сили намагаються руйнувати її зсередини.

Але ми знаємо, що зло світу перемагається таїнством Воскресіння Христового, Його силою долаються страждання і людська несправедливість, тому що Христос наповнює Собою все. Він приносить віруючим в ім’я Його впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра.

У ці світлі пасхальні дні сердечно поздоровляю вас із радісним святом Воскресіння Христового!

Возносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу молоду Українську державу, послав її народу духовне оновлення, дарував людям Своїм мир і благоденство, бо Йому належать честь і поклоніння повік.

Благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа хай перебуває з усіма вами! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1992 р.

↑Пасхальне послання 1993 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

З почуттям духовного піднесення ми знову зустрічаємо Пасху Христову. Радість у Воскреслому Господеві лунає в ці дні в усіх великодніх відправах і духовним торжеством наповнює наші серця. Нині Своїм Воскресінням Христос переміг смерть і відкрив нам, віруючим, таїну життя вічного.

На землі немає більшого нещастя, як смерть. Ніщо не викликає в нас такого страху, як смерть. Найтяжча хвороба й будь-які страждання не зрівняються зі смертю. Ніхто не хоче вмирати.

У природі все вмирає, щоб знову народитися: сонце заходить, щоб вранці знову зійти; взимку природа немов помирає, щоб навесні знову ожити; насіння, кинуте в землю, проростає, щоб потім дати зелений па­гін і принести плід. Невже людина, вінець Божого творіння та владика природи, вмирає, щоб обернутися на порох земний і ніколи більше не по­вернутися до життя? Чому людське серце так міцно прив’язується до людей і полум’яніє невгасимою любов’ю до них, якщо смерть назавжди об­риває в людині її духовне життя?

Наша християнська віра стверджує, що смерті нема. Христос воскрес, і смерть уже не має постійної влади над людиною. Христос подолав смерть і Своїм Воскресінням утвердив на вічні часи безсмертя людини.

Ось чому в пасхальні дні ми, православні християни, з великою радістю неодноразово повторюємо: «Христос воскрес!» Для нас ці слова не мають рівних у людських мовах. Вони становлять найвеличнішу святиню нашого серця. У них вся суть нашої віри, вся міць нашої надії і вся сила любові до нашого Спасителя.

Апостол Павло свідчить: «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Якби Христос не воскрес, Він лишався б для людства великим, святим і мудрим Учите­лем, але не був би для нас Всемогутнім Богом і нашим Спасителем.

Але Христос воскрес! І ми знаємо тепер, що Він — не тільки наш Божественний Учитель, але й Всемогутній Бог. Тепер ми віримо, що все, що Він говорив і що обіцяв дати віруючим в Нього — це незмінна Божественна правда. Все євангельське вчення стверджується Воскресінням Христовим. Тому ми так радіємо і так торжествуємо в ці пасхальні дні.

Дорогі браття і сестри! Щиро вітаю вас з великим святом Воскресіння Христового й бажаю вам доброго здоров’я, душевного спокою, радості й допомоги Божої у ваших повсякденних турботах.

Наша Церква страждає, але живе. Вона знову звертається до своїх дітей і просить об’єднатися і створити в Україні єдину Православну Церкву. В скорботі вона піднімається разом зі своїм народом і вірить у своє воскресіння.

Наша Церква благословляє український народ у його праці на благо незалежної України. Вона звертається до всіх верств суспільства і про­сить: допоможіть їй, щоб вона могла допомогти вам. Забудьмо взаємні непорозуміння й образи, станьмо однією стіною проти гріха і насильства. Нехай любов Христова панує в серцях ваших! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1993 р.

↑Пасхальне послання 1994 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

«Радуйтесь!» (Мф. 28, 9). Це вітання було першим словом Ісуса Христа після Його воскресіння. Воно глибоко знаменне й утішне не тільки для мироносиць, до яких було звернуте раніше від інших; не тільки для апостолів, але й для всіх християн, які нині урочисто святкують Воскресіння Христове. Чому Воскресіння Христове наповнює душі віруючих живим захопленням, піднесеною духовною радістю?

До Воскресіння Христового людство у величезній більшості не мало живої надії на безсмертя і воскресіння. Віра в життя після смерті була досить неясною і непевною навіть у великих мудреців стародавнього світу. В іудейському народі була надія на безсмертя і воскресіння, і нею втішалися праотці (див.: Іов. 19, 25) і пророки (див.: Іс. 26, 19; Ієз. 37, 1–10; 2 Мак. 12, 43–44). Однак ця надія, ґрунтуючись на очікуванні обіцяного Спасителя, Який має знищити смерть, була тільки ще сподіванням, яке не мало незаперечного доказу. Крім того, свідомість своєї гріховності тривожила людину і ослабляла в ній віру у воскресіння для блаженного життя.

Воскресіння Ісуса Христа, Який переміг смерть, дало нам тверду надію майбутнього нашого воскресіння. Апостол Павло ставить наше воскресіння в тісну залежність від Воскресіння Христового. Як через родоначальника людства, що вчинив гріх, — Адама — всі люди підкорилися законові смерті, так у духовному родоначальникові Ісусі Христі воскреснуть і будуть вічно жити усі ті, хто духовно з’єднаний з Ним вірою (див.: І Кор. 15, 20–22, 47–48).

Ось чому ідея воскресіння, ідея перемоги життя над смертю, хоч і незбагненна, але за природою людською і прагненнями людини є близькою людському розуму. Людина може повноцінно втішатися життям, вважати його найбільшим добром і щастям лише тоді, коли в неї є надія на життя вічне. Хіба могли б ми жити, веселитися, працювати, навіть терпіти страждання, якби ми були цілком пригнічені фактом неминучості смерті? Ні, лише віра в перемогу життя над смертю дає людині силу жити і навкруги себе бачити утвердження життя.

Що таке всесвіт з його мінливістю і тимчасовістю всіх організмів, що його населяють? Це є не що інше, як всесвітнє кладовище, на якому щохвилини, на всіх його просторах, ми бачимо смерть. І людина не може не визнавати цих фактів смерті, але вона відкидає смерть. Для людини світ — не царство смерті, а навпаки — царство перемоги життя, царство подолання смерті життям. Коли своїм розумом ми осягаємо минуле, то помічаємо, що все те, що було колись, померло і його вже не стало. Але люди ніби закривають очі на те, що померло, а звертають увагу на те, що тоді жило; вивчають життя через минуле, навіть на руїнах смерті.

Для людини смерть і воскресіння мають велике духовне значення. З моральної точки зору, смерть є гріх, а воскресіння — перемога над гріхом, подолання гріха. Людство, «мертве через злочини і гріх» (див.: Еф. 2, 1), завжди прагне й морального воскресіння, єднання з найвищим добром, яке мало б вічне значення.

За останні століття наука зробила багато для полегшення людської праці, але любові, надії, утіхи й радості, як це ми маємо у Христі, ніяка наука не може нам ні дати, ні чимось замінити. Ми любимо нашу багатостраждальну Україну, любимо її природу, наші поля, ліси і луки; на рідній землі нам легше працювати, легше й помирати; але ця любов дає нам повне задоволення тільки тоді, коли ми єднаємося з вічним Божим життям, коли й на саму природу ми будемо дивитись, як на дар Божий, і не будемо руйнувати Божу природу своєю гріховною діяльністю. Незабруднена природа має велике значення для людини, але що вона значить, коли нема життя!? Ми хочемо вічно жити, і тільки Христос, що воскрес із мертвих, говорить нам: «Я є хліб життя; хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6, 47–48).

У складних нинішніх умовах, коли Україна переживає тяжке економічне становище, наша віра у вічне життя дає нам силу перемагати страждання і вірити в те, що після Голгофи настане Воскресіння, наш український народ подолає всі негаразди сьогодення і з Божою допомогою буде жити в мирі і добробуті. Наша свята Церква закликає всіх віруючих до миру і злагоди.

В ці радісні пасхальні дні сердечно вітаю вас, дорогі отці, браття і сестри, з святом Пасхи Христової і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив наші душевні й тілесні сили і дарував усім нам благодатну допомогу перенести всі випробування, які випали на нашу долю. Нехай ніщо не потьмарює в нас духовної радості. Будемо благати Воскреслого Христа, щоб Він послав Україні духовне оновлення, дарував людям Своїм силу і благословив усіх нас миром, бо Йому належить слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1994 р.

↑Пасхальне послання 1995 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Щороку ми зустрічаємо весну і не перестаємо радіти їй. Ми любимо сонячне світло, і воно завжди викликає в нас добрі почуття. Тим більше наше серце ніколи не перестає радіти святу ПАСХИ ХРИСТОВОЇ.

Для нас Пасха — це значно більше, ніж одне з християнських свят, більше, ніж щорічний спомин однієї з великих подій минулого. Пасхальну радість не можна порівняти ні з якою іншою радістю. Чому ми незліченно повторюємо: «Христос воскрес!» — і чому ми співаємо на великодній ранній: «Нині все наповнилося світлом: небо і земля і глибини підземнії»? В якому розумінні ми «смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого, вічного життя початок»?

На всі ці питання відповідь одна: нове вічне життя, яке майже дві тисячі років тому засяяло з гробу, було дане віруючим у Христа. Це життя дарується нам у день нашого хрещення, коли, за словами ап. Павла, ми були «поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих… так і ми в оновленному житті ходити почали» (Рим. 6, 4).

У події Воскресіння Христового зосереджені всі радості нашої віри. Ісус Христос, наш Спаситель, не залишився мертвим у гробі. Він воскрес, а це означає, що ми спасенні від гріха і смерті. Людина вже непідвладна смерті. І хоча «смерть панує над родом людським, але не вічно», ми завжди будемо жити, бо Той, Хто воскрес з мертвих, «смертю смерть подолав».

У Воскресінні Христовому ми одержали священний дар життя. Цей дар рішуче змінює наше ставлення до всього у світі, включаючи смерть. Воскреслий Христос дає нам можливість твердити: «Смерті нема!» Звичайно, в земному житті ми зустрічаємо смерть лицем до лиця, і одного разу вона прийде до нас. Але ми віримо, що Своєю власною смертю Христос змінив саму сутність смерті. Він зробив її переходом, тобто Пасхою — переходом до Царства Божого. Христос обернув найбільшу з трагедій — смерть — на остаточну перемогу. Як перша людина зробила нас причетними до смерті, так Христос зробив нас співучасниками Свого Воскресіння. Ось чому на великодній ранній Церква проголошує: «Воскрес Христос, і життя торжествує! Воскрес Христос, і мертвих більш нема!»

Радіючи в день Пасхи, ми святкуємо те, що одного разу відбулося в історії і продовжує відбуватися з нами. Бо кожен з нас одержав дар нового життя, дістав можливість приймати його і жити ним. Перед нами відчинені двері Царства Божого. Нам подаються благодатні сили очищатися від гріхів. Ми віримо в Бога і прагнемо виконувати Його заповіді, і в усьому цьому є джерело найвищої для нас радості.

У земному житті є багато радостей, але радість життя з Богом у душі — це найвища і вічна радість. Вона починається тут і в неї немає кінця. Про неї говорив Спаситель перед Своїми стражданнями: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22). Радість знати Бога, вірувати в Нього і носити Його у своєму серці дає сили людському духу перемагати всі випробування, хвороби і страждання. Вона надихає віруючу людину на подвиги в ім’я любові до Бога і до ближнього.

Така віра Церкви, стверджена і доведена незліченними сонмами святих мужів і жон. Та проте хіба ми не бачимо на власному досвіді, що в нас дуже рідко буває ця віра, що ми постійно зраджуємо те нове життя, яке одержали в дар від Христа, мовби Він і не воскрес з мертвих, начебто Воскресіння Христове нічого не означає для нас, християн?

І це все тому, що ми забуваємо про нашу віру. Ми завжди так заклопотані життєвими турботами, що забуваємо про найголовніше — про сенс життя. І від цієї безпам’ятності й гріховних падінь наше нове життя у Христі знову стає «старим», дрібним, темним, позбавленим будь-якого смислу.

В житейській суєті ми умудряємось забувати навіть про смерть. І ось у години земного приємного життя вона приходить до нас — жахлива, неминуча і безглузда. Іноді ми усвідомлюємо наші гріхи і каємося. Але ми не віддаємось усією душею тому новому життю, дарованому нам Воскреслим Христом. Ми часто живемо так, наче Христос і не страждав за нас на хресті, не воскрес з мертвих задля нашого спасіння.

Дорогі браття і сестри! Сердечно поздоровляю вас з великим святом Пасхи Христової і молитовно бажаю вам духовної радості й великої милості від Воскреслого Христа. Будьмо ж гідно носити ім’я християнина в нашому громадському, особистому і родинному житті. Нехай радість, мир і любов супроводять нас по всі дні нашого життя! Нехай благословить Воскреслий Господь миром і добробутом Україну нашу та її народ.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1995 р.

↑Пасхальне послання 1996 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Скільки радості і внутрішньої духовної сили вкладаємо ми в ці слова! З яким піднесенням повторюємо їх безліч разів у пасхальні дні! У словах «Христос воскрес» і «Воістину воскрес» міститься суть нашої віри, непохитність надії та повнота вічної радості й блаженства.

Пасхальна радість має свою причину. Вона полягає в тому, що ми віримо в перемогу Ісуса Христа над смертю. «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав», — такими словами Церква висловлює нашу віру у Воскресіння. І хоч після Воскресіння Ісуса Христа люди продовжують умирати, однак з Воскресінням Христовим смерть втратила свою нездоланну силу.

До Воскресіння Христа світ не знав цієї радості. Смерть чорною тінню висіла над людьми і над усіма їхніми діяннями. Внаслідок загальності смерті життя здавався безглуздим. До Воскресіння Христового смерть була у кричущій суперечності з жадобою життя, що живе в глибині душі кожної людини.

Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без якого його нема і не може бути. «Якщо і Христос не воскрес, — говорить апостол Павло, — то… марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Думка, здавалося б, дивна, але цілком правдива і незаперечна. Дійсно, на чому ґрунтується наша віра? Апостол Павло каже, що наріжним каменем нашої віри є Ісус Христос (див.: Еф. 2, 20). Він Божа сила і Божа премудрість (див.: 1 Кор. 1, 24). В особі Христа Спасителя втілилася Божественна любов до людини.

Основа Христової любові є співстраждання людям. На відміну від гуманності мудреців та філософів, Його любов — це не просто вчення, а життя і страждання разом з людьми. З бідними Він був бідним, з гнаними — гнаним, з тими, що були у спокусі, — Сам був спокушуваний, з тими, хто помирав, — розіп’ятий. Він ніс у собі все людське горе. Але якою великою не була б любов Христа до людей, без Воскресіння вона втрачала свою силу і сенс.

Щоб ясніше побачити цю істину, уявімо собі, браття і сестри, що ми знаходимося серед учеників Христових, які йшли за Ним до кінця життя, слухали всі Його бесіди, бачили Його діла. Доти, доки Він повертав зір сліпим, воскрешав мертвих, ми, звичайно, спокійно йшли б за Ним і проголошували б разом з апостолами: «Ти — Христос, Син Бога Живого» (Ін. 6, 69). Та ось настає жахливий час страждань: ученик зрадив Його; безумна синагога відкидає Його як обманщика; Пилат погоджується на Його засудження; Христос — наша надія — підноситься на хрест разом зі злодіями; сам Отець Небесний залишає Його; Він помирає в муках і погребається у гробі. Що сталося б з нашою вірою, якби Христос не воскрес? Ми сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїля, але Він помер і лежить у гробі (див.: Лк. 24, 21). Ось що сказав би кожен з нас разом з учениками Христовими. Ніяк не можна думати, що наша віра була б твердішою, ніж віра апостолів.

А якою ж виявилась віра апостолів? Вона похитнулась. Як же з такою вірою, що похитнулася, могли б вийти на всесвітню проповідь ученики Христові і чи віддали б вони своє життя за померлого і не Воскреслого Учителя? Як апостоли почали б проповідувати без Воскресіння Ісуса Христа? Як вони сказали б людям, що хто вірує в Сина Божого, має життя вічне (див.: Ін. 3, 16), коли б Ісус Христос залишився мертвим?

Таким чином, без Воскресіння Ісуса Христа Його гріб був би гробом і християнської віри, тому що всі, хто вірував у Нього раніше, перестали б вірити. Ніхто не взяв би на себе подвиг проповідувати віру в Того, Хто помер і не воскрес. Така проповідь сама собою не варта була б довіри.

Тепер же гріб Ісуса Христа став святилищем, в якому здійснюється торжество християнської віри. Недарма Сам Ісус Христос, коли іудеї вимагали від Нього нових чудес на доказ того, що Він є Єдинородний Син Божий, відповів, що іудеям не дасться іншого знамення, крім знамення пророка Іони (див.: Мф. 12, 39), тобто Воскресіння. Недарма, виходячи на страждання, Господь сказав, що настає час, коли Син Людський прославиться (див.: Ін. 13, 31). У Своєму Воскресінні Ісус Христос прославився не як пророк, не як людина, а як Син Божий, в Якому живе вся повнота Божества (див.: Кол. 2, 9).

Хто тепер не впізнає у Воскреслому Ісусі Сина Божого? В якій красі з’являється тепер нам хрест Христів, на якому разом з Ісусом Христом була розіп’ята і сама віра апостолів! Хто не бачить, що це колишнє знамення — прокляття для інших — для Ісуса Христа стало жертовником, на якому була принесена всесвітня жертва за спасіння людства від гріха і смерті!?

Що після цього може похитнути нашу віру, коли сама смерть і пекло не здолали її в особі Начальника віри — Ісуса Христа? «Я знаю, — вигукував колись ап. Павло, — в Кого увірував» (2 Тим. 1, 12). І ми знаємо, що Спаситель наш є Бог, Який спроможний зберегти запоруку нашого спасіння до Свого другого славного пришестя.

Великодня радість, радість Воскресіння, має бути в душі християнина завжди, але ця радість досягається ціною великого подвигу. Та путь, якою вела нас свята Церква до Пасхи Христової, є образ такого подвигу. В час Великого посту Церква закликала нас до покаяння у гріхах, до оновлення розуму і серця, повернення до свого Небесного Отця, в залишений нами Отчий дім. У дні Страсного тижня вона відкрила нам у хресних стражданнях і смерті безмірну любов Божу до грішної людини, і тим самим нагадала нам, що людство може спастися тільки жертовною любов’ю. Радість воскресіння Христового є завершення і наслідок цього подвигу. Цю радість ми відчуваємо навіть у відроджуваній красі Божого світу, в навколишній природі, яка прокидається від зимового сну.

Усе зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість, бо Христос наповнює Собою все. Він приносить віруючим впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра.

Ця надія повинна надихати християн на самовіддану працю для блага наших ближніх і добробуту українського народу. Христова любов закликає всіх православних християн України припинити ворожнечу між собою і не на словах, а на ділі виконувати заповіт Ісуса Христа: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13, 35). Україна потребує наших молитов і моральної підтримки; і не тільки моральної, а й наполегливої роботи в різних галузях громадського життя. Помісна Православна Церква могла б стати великою духовною силою, але для цього треба розіп’яти на хресті гріховне розділення. Тоді воскресне Україна як велика європейська держава.

У ці пасхальні дні, в дні свята перемоги життя над смертю, сердечно вітаю вас, браття і сестри, з святом Пасхи Христової і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив благодаттю Божою наші душевні й тілесні сили і благословив усіх нас на добрі діла. Підносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу славну Україну, відкрив людям двері духовного оновлення, дарував народам світу мир і благоденство, бо Йому належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1996 р.

↑Пасхальне послання 1997 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Кожен рік у пасхальні дні ми багаторазово повторюємо ці слова, і вони завжди несуть нам радість і надію. Чому це так? Ось чому!

Якщо Христос воістину воскрес із мертвих, то це означає, що Він є Син Божий, істинний Бог наш і Спаситель. Значить, в Нього треба вірувати, покладати на Нього всі свої надії і любити Його усім серцем.

Якщо Христос воістину воскрес, то це означає, що наша християнська віра є істинною і святою. Значить, і всі Його слова, все Його вчення і всі Його заповіді також істинні й незмінні, так що швидше минуть небо і земля, ніж не здійсниться хоч одна рисочка із закону (див.: Мф. 5, 18). Нам залишається без усякого сумніву завжди перебувати у цій святій вірі, виконувати заповіді Божі, і таким чином надійно йти шляхом спасіння у цьому житті.

Якщо Христос воістину воскрес, то це означає, що наше спасіння від гріха відбулось і ми маємо впевненість, що Господь очищає нас від гріхів, коли ми каємося в них. Нам залишається тільки бажати нашого виправдання (див.: Рим. 4, 25).

Якщо Христос воістину воскрес, то це означає, що всі ми, хоч і помремо, але потім, як і Він, воскреснемо тілом і оживемо. Бо як Він помер за всіх, так і воскрес для всіх, будучи первістком із мертвих. Якщо про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то чому деякі з вас говорять, що немає воскресіння мертвих (див.: 1 Кор. 15, 20)? Воно безумовно буде!

Якщо Христос воістину воскрес і, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає, і смерть уже не має влади над Ним (див.: Рим. 6, 9), то це означає, що після нашого загального воскресіння й наше життя буде безсмертним і вічним. Смерть є наслідком гріха, а вічне життя у Христі Ісусі є даром Божим (див.: Рим. 6, 23). І як це радісно і приємно для душі.

Ось, браття і сестри, скільки важливих, радісних і втішних істин вміщається у словах: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» Ось чому ми охоче промовляємо їх нині. Ось чому радісно і приємно буває на серці від цих слів. Ось чому і саме свято Воскресіння Христового є святом із свят, бо немає світлішого і радіснішого свята на землі. І на небі, у Бога і ангелів, Воскресіння Христове також є найвеличнішим святом. «Небеса ж нехай достойно веселяться, і земля ж нехай радується, і нехай святкує світ видимий і невидимий, — так співає Церква, — Христос бо воскрес — радість вічная».

І якщо Пасха Христова таке важливе й святе свято, то чи варто оскверняти його ворожнечею, ненавистю, нестриманістю та іншими нечистими ділами. Церква закликає нас обійняти одне одного. Заради такого великого свята обнімемо любов’ю всіх і кожного, не виключаючи і наших недругів. Особливо це стосується нас, православних братів і сестер, розділених в Українській державі на частини. Пам’ятаймо, що всі ми браття і сестри у Христі й діти одного Отця Небесного і однієї Матері — України. Об’єднаймося в єдину Помісну Православну Українську Церкву. Заради Воскресіння Христового забудьмо усі образи і непорозуміння. Як потрібна сьогодні Україні єдина Православна Церква. Не будемо відгороджуватися одне від одного так званою канонічністю, штучно утвореною, незрозумілою для більшості людей. Не варто під прикриттям канонічності служити інтересам так званого Третього Рима і сусідньої держави. Українська Церква повинна служити насамперед інтересам українського народу. Православна Церква в Україні завжди була зі своїм народом, особливо в години лихоліття і скорботи. Вона поділяла з ним радість і горе. Сьогодні Україна потребує духовного оздоровлення.

Ми стоїмо напередодні знаменної події — відзначення 2000-ліття християнства, яке справило величезний вплив на розвиток світової цивілізації. Немає жодного напряму світової культури, на який би воно не вплинуло: духовність і мораль, архітектура і живопис, література і музика, сім’я і право, права людини і державотворення. То чи можемо ми сьогодні, роз’єднані і розсварені, з розділеною Українською Православною Церквою ефективно служити духовному відродженню нації і гідно зустріти знаменну дату — 2000-ліття християнства? Україні потрібна єдина Православна Церква, і нам, православним, треба зробити усе можливе і неможливе, щоб досягти цієї мети і бути духовною опорою нашого народу, який переживає тяжкі випробування, але не втрачає надії на краще майбутнє.

У цей святковий день сердечно вітаю зі святом Воскресіння Христового усю українську паству Київського Патріархату. Вітаю з Пасхою Христовою наших православних братів і сестер Московського Патріархату в Україні, а також наших співвітчизників греко-католиків і всіх християн України. Сердечно вітаю зі святом весь український народ, Президента України Леоніда Кучму, уряд, Українське військо, а також земляків-українців, що розсіяні по всьому світу, але люблять Україну. Нехай Господь наш Ісус Христос, що воскрес із мертвих, укріпить нашу надію на вічне життя і благословить миром і добробутом нашу славну Україну. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1997 р.

↑Пасхальне послання 1998 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Ці святі слова наповнюють наші серця радістю і надією. Сьогодні весь православний світ святкує Воскресіння Христове як запоруку вічного життя кожної людини, перемогу правди і світла над темними силами смерті й пекла. Сьогодні радість Воскресіння Христового святкує весь видимий і невидимий світ. «Христос воскрес!» — співають ангели на небі. «Воістину воскрес!» — відповідають християни на землі.

Воскресіння Христове — це не просто одне із релігійних свят. Ця подія має всесвітній характер. Від Воскресіння Христового залежить: є вічне життя — чи його нема і це тільки солодкий міф. Від Воскресіння Христового залежить: Ісус Христос є Син Божий, Творець Всесвіту, Який прийшов грішників спасти — чи Він звичайна людина, хоч і велика. Це дуже важливо! Від розв’язання цього питання залежить усе наше буття.

Не випадково Ісус Христос одного разу запитав Своїх учеників: «За кого люди вважають Мене?..» — «Ти — Христос, Син Бога Живого!» — відповів апостол Петро (Мф. 16, 13, 16).

Господь, посилаючи на проповідь апостолів, сказав: «І будете Моїми свідками … по всій землі» (Діян. 1, 8). Про що повинні були свідчити апостоли? Насамперед, про Воскресіння Христове. Вороги Христа Спасителя правильно розуміли, що від цієї події залежить перемога або поразка діла Христового. Тому вони просили апос­толів, щоб ті не проповідували про Воскресіння Ісуса Христа.

Апостол Павло звертає особливу увагу християн на Воскресіння Христове. Він справедливо говорить: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах… і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей. Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих» (1 Кор. 15, 17–20). Без Воскресіння Христового нема християнства.

Воскресіння Христове ставить християнство над усіма релігіями. Жодна інша релігія не вчить про загальне воскресіння людства. Ці релігії, яке б моральне вчення вони не проповідували, нічого не варті порівняно з християнством, бо вони не можуть подолати закон смерті. Вся сила і велич християнства в тім, що воно перемогло закон смерті.

Бог не створював смерть. Вона увійшла у природу людини як наслідок гріха. Тому всі люди помирають. Ісус Христос є первістком з мертвих. Христос — новий Адам. Він вніс у нашу природу інший закон — закон воскресіння. І за цим новим законом всі люди воскреснуть, незалежно від того — вірять вони в це чи не вірять. Кожен з нас теж не хотів би помирати, але смерть не залежить від нашого бажання. Так само і воскресіння людства! Христос подолав смерть, тому ми і називаємо Його нашим Спасителем.

Проблема сучасного людства полягає в тому, що суспільство поставило в центр буття людину, а не Бога. У світі багато людей, які вірять в Бога, але не визнають Його як Особистість, а тільки як безлике Божество, розлите у Всесвіті. І в цьому полягає основна причина бездуховності в світі. Все духовне посіло другорядне місце в житті і діяльності людей. У зв’язку з цим виникає запитання: а як взагалі ставиться християнство до матеріальних цінностей? Вся попередня історія свідчить, що Церква ніколи не відкидала і не могла відкидати матеріальні цінності, тому що Бог є Творець усього матеріального. Але матеріальні цінності повинні бути підпорядковані цінностям духовним. Цій проблемі була присвячена Всеукраїнська міжнародна християнська асамблея, яка відбулася 17–18 лютого цього року у м. Києві під гаслом: «Заповідь нову даю вам: любіть один одного» (Ін. 13, 34).

Проблема духовності є головною проблемою людства, яке буде жити у третьому тисячолітті. Правдивої духовності не може бути без віри в істинного Бога і без Церкви Христової. Тому сьогодні люди у своїй більшості довіряють Церкві, бо тільки в Ісусі Христі бачать своє спасіння. Але сили зла — як упродовж двох тисячоліть, так і тепер — борються проти Церкви Христової. Це вони розділили нашу Українську Церкву на частини і не дають можливості утворити в Україні єдину Православну Помісну Церкву, незалежну від Москви. Без віри у Воскресіння Христове і любові тяжко жити на землі.

Надія на Бога, на Його любов, на Божу правду, на вічне життя дає нам благодатну силу перемагати всі труднощі і страждання, які є постійними супутниками кожної людини. У Христа Спасителя була Голгофа, але після неї прийшло Воскресіння. У нас теж є свої голгофи, буде і воскресіння, якщо ми будемо наслідувати Христа. Сьогодні Україна переживає свою голгофу. Нам треба вірити і любити, боротися і працювати, відстоювати національні інтереси й іти назустріч одне одному, бути принциповими і шукати компроміси, а над усе треба набратися терпіння, і тоді настане й воскресіння нашої України. Не будемо втрачати надію на краще майбутнє.

У цей святковий день сердечно вітаю зі святом Воскресіння Христового всю українську паству Київського Патріархату. Вітаю з Пасхою Христовою наших православних братів і сестер Московського Патріархату в Україні, а також усіх християн України. Сердечно вітаю зі святом весь український народ, Президента України Леоніда Кучму, уряд, Українське військо, всіх земляків-українців, які розсіяні по всьому світу, але люблять Україну.

Нехай Господь, що воскрес із мертвих, зміцнить нашу надію на вічне блаженне життя і благословить миром і добробутом нашу славну Україну. Амінь.

Воістину Христос Воскрес!

1998 р.

↑Пасхальне послання 1999 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Скільки радості і надії вкладаємо ми в ці слова! З яким натхненням ми повторюємо їх безліч разів у пасхальні дні! І що означають вони для кожного з нас? В них сконцентровано сутність нашої віри, сенс нашого життя. Без Воскресіння Христового нема ні християнства, ні вічності.

Якщо Христос, розіп’ятий на хресті, помер і воскрес, — значить, Він є істинний Син Божий, наш Спаситель і Визволитель. В Нього слід вірувати, на Нього треба покладати надію і любити Його всім серцем.

Якщо Христос воскрес, — це значить, що все, що Він відкрив людям про Бога, про людину і світ, є істина. Всі інші релігійні і філософські вчення, які заперечують Христове вчення, — неправдиві, бо вони є творінням людей, а не Бога.

Якщо Христос воскрес, — значить, ми спасенні і маємо можливість благодаттю Святого Духа очищатися від гріха і уподібнюватися Богові в святості і милосерді. Для нас відкриті двері Царства Божого.

Якщо Христос воскрес, — значить, правда перемогла неправду, любов — ненависть, добро — зло. На Голгофі були зосереджені всі сили зла, але Христос переміг їх Своєю любов’ю й терпінням. Він не проклинав Своїх ворогів, що розіп’яли Його і глузували з Нього, а молився за них, кажучи: «Отче! Прости їм, бо вони не знають, що роблять».

Якщо Христос воскрес, — значить, і ми, хоч і помремо, але безумовно воскреснемо. Бо як через гріхопадіння перших людей у нашу природу ввійшов закон смерті, так через Воскресіння Христове в цю ж природу ввійшов закон воскресіння. Закони Божі не залежать від нашого бажання. Хочуть чи не хочуть померлі, але, за словом Господнім, усі вони воскреснуть.

Якщо Христос воскрес, — це значить, що ми маємо надію на життя вічне. Ап. Павло говорить: «Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас» (2 Кор. 4, 14) для життя вічного.

Ми повинні безмежно дякувати Господу за те, що Він Своїм воскресінням із мертвих утверджує в нас віру в наше безсмертя і в майбутнє воскресіння. Якщо нам відомо, що і після смерті ми будемо жити, а в призначений Богом час воскреснемо, то у нас повинен скластися правдивий погляд на наше життя і на наше призначення. Якщо людина безсмертна і свого часу її померле тіло воскресне, тоді для кожного з нас стає зрозумілою мета земного життя: вона є підготовкою до життя вічного.

Якщо наша душа безсмертна, а померле тіло воскресне, то ми не даремно працюємо і чинимо добро. Наші діла підуть за нами у вічність. Там ми одержимо нагороду за подвиги на землі. Якщо є воскресіння мертвих, то ми не повинні нарікати на скорботне життя, що випадає нам, бо ми знаємо, що настане час, коли ті, що плачуть, утішаться, а той, хто перетерпить все до кінця, спасеться. Якщо є воскресіння, то не треба скаржитися на коротке земне життя і слід без жаху дивитися на свою смерть, бо за гробом відкривається безкінечне блаженне життя.

Усе зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість. Христос наповнює Собою все. Він дарує нам упевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра. Він надихає нас на боротьбу зі злом, насамперед з гріхом у самих собі.

У Христа Спасителя була Голгофа, але після неї прийшло Воскресіння. У кожної людини також є своя голгофа і свій життєвий хрест. Якщо ми будемо виконувати заповіді Божі і намагатися уподібнюватися Христу в перенесенні страждань, що випадають на нашу долю, то і для нас буде воскресіння. Ще за життя на землі ми побачимо воскресіння як перемогу над злом і стражданнями — перемогу над соціальною несправедливістю і зубожінням.

Сучасне становище в Україні можна порівняти з Голгофою. Як тоді на Голгофі йшла боротьба людської ненависті з Христовою любов’ю, так і тепер в суспільстві йде жорстока боротьба добра і зла, світла і темряви. Наша віра і надія на Бога дає нам впевненість, що Українська держава переможе всі труднощі й негаразди релігійного, духовного, економічного і соціального життя.

Воскресіння Христове нагадує нам, що правда Божа завжди перемагає. Пророк Давид закликає нас не покладати надію на князів і на синів людських, бо в них нема спасіння. Тому і в змаганні за утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви треба, насамперед, покладати надію на Бога, і Він не посоромить.

У ці святкові дні сердечне вітаю з Пасхою Христовою всю українську паству Київського Патріархату. Вітаю і наших православних братів та сестер Московського Патріархату, а також усіх християн України. Поздоровляю зі святом і наших земляків-українців, що розсіяні по всьому світу. Віра в Бога і любов до України єднає всіх нас — далеких і близьких.

Хай Господь, що воскрес із мертвих, наповнює наші душі духовною радістю, вселяє в наші серця мир і злагоду. В цей день простімо один одного Воскресінням Христовим і будемо благати Господа, щоб Він зміцнив Своєю Божественною благодаттю наші душевні і тілесні сили і благословив нас на добрі справи. Йому належить усяка слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Воістину Христос воскрес!

1999 р.

↑Пасхальне послання 2000 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української
Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!

Воскрес із мертвих Ісус Христос — і наше майбутнє воскресіння з тілом стало настільки очевидною і безперечною істиною, що апостол Павло дивується, чому дехто говорить, що воскресіння мертвих не може бути (див.: 1 Кор. 15, 12).

І дійсно, якщо Ісус Христос воскрес, то чому не можуть воскреснути з мертвих у майбутньому і всі люди? Він був такою ж істинною людиною, як і всі ми (див.: Флп. 2, 7). Правда, будучи істинною людиною, Він був одночасно Богом, і воскрес із мертвих силою Свого Божества, а не людською силою.

Воскресіння всього людського роду свого часу відбудеться також силою Божественною. Нас не дивує, що Бог з небуття створив Всесвіт і людину — з нічого. Хіба Він не може оживити вже існуючу матерію, тобто наше тіло, що перетворилося на прах. Ми віримо, що світ, який нас оточує, прекрасний світ: в ньому спостерігаються закономірність і доцільність, які захоплюють наш дух. Безглуздо вірити в те, що Всесвіт і закони природи виникли випадково і самі собою.

Всемогутній Бог і Спаситель наш Ісус Христос сказав: «Настане час… коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть» (Ін. 5, 25). У нас немає ніяких підстав брати під сумнів правдивість слів Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа. Якщо Він Сам міг воскреснути, як про це говорив ще до Своєї смерті, і про що знали навіть Його непримиренні вороги, то тим більше може воскресити інших. Він показав це на досвіді воскресіння мертвих. Після Його смерті, говорить євангеліст, «багато тіл померлих святих воскресли і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом» (Мф. 27, 52–53).

Для чого Бог вчинив так? Для того, звичайно, щоб ствердити ту істину, що смерть Ісуса Христа подолала нашу смерть, а Його воскресіння є запорукою нашого воскресіння. Без слів, одним лише своїм явленням, воскреслі померлі свідчили: Той, Хто воскресив Господа Ісуса Христа з мертвих, через Нього воскресить і нас для вічного життя (див.: 2 Кор. 4, І4).

Воскресіння з мертвих Ісуса Христа є новим творенням людини. Гріх і смерть спотворили людську природу, яку Бог споконвіку призначив для вічного блаженного життя. Син Божий оновив нашу природу, привівши її до первісного стану, і навіть зробив її кращою, ніж вона була раніше.

Загальне воскресіння — це майбутня дія Бога, але після Воскресіння Христа Син Божий визволив з пекла душі праведних. Тому вже тепер безсмертні душі праведних і тих, що скінчили своє земне життя у вірі й надії на Божу милість, не сходять до пекла, як раніше, а йдуть до Царства Небесного, де нема ні скорбот, ні страждання, а вічне блаженне життя.

Ми повинні безперестанно дякувати Господу за те, що Своїм Воскресінням з мертвих Він ствердив віру в наше безсмертя за гробом і надію на воскресіння померлих тіл. Якщо нам відомо, що ми будемо жити після смерті і в майбутньому воскреснемо, то у нас повинен бути інший — правильний — погляд на життя і наше призначення.

Якщо людина безсмертна і колись воскресне, то стає зрозумілим сенс земного життя: воно є підготовкою до іншого життя — вічного. Якщо людина безсмертна і колись воскресне, то ми не даремно тут трудимось у добрих подвигах, — діла наші підуть за нами у вічність, і там ми отримаємо нагороду. Якщо людина безсмертна і колись воскресне, то ми не повинні нарікати на скорботи й страждання, що можуть спіткати нас у цьому житті. Бо ми знаємо, що настане час, коли ті, що плачуть, утішаться і, той, хто терпить до кінця, спасеться.

Всі віруючі нині сповнюються радістю Воскресіння Христового. В день Святої Пасхи люди радіють свідомо і несвідомо, бо і сама природа оновлюється.

В нинішній час Україна переживає своєрідну голгофу. Не слід у ці святкові дні нагадувати про наші загальні труднощі і біди. Але нам треба розуміти, що Бог не перестає піклуватися про Своє творіння, піклується Він і про Україну. Він дав ознаку Своєї милості до багатостраждального українського народу — незалежну державу. В Його владі і силі дарувати нам і краще життя. Але для цього треба не тільки чесно працювати, а й звертатися до Нього з молитвою про допомогу. «Просіть, — сказав Господь, — і одержите» (Ін. 16, 24). Незважаючи на всю силу і підступність внутрішніх і зовнішніх ворогів України — видимих і невидимих, — Бог Своїм Провидінням і всемогутністю може зробити неможливе можливим. Треба вірити в це! Голгофа і Воскресіння Христове переконують нас у цьому. Буде в Україні і єдина Помісна Православна Церква. Цього, насамперед, бажає народ. Він уже достатньо настраждався від розділення і релігійної ворожнечі. Хто заважає об’єднанню українського православ’я, той працює проти Бога, а Бог посоромленим не буває. Про це свідчить Воскресіння Христове, яке посоромило ворогів Божих.

У цей святковий день перемоги життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю сердечне вітаю всіх вас, дорогі браття і сестри, з Воскресінням Христовим. Поздоровляю з Пасхою Христовою нашого Президента, уряд, Українське військо і весь побожний український народ. Щиро вітаю зі святом і нашу українську діаспору: в Америці і Канаді, в Європі й Австралії, по всіх країнах, де живуть українці. Нехай Господь наш Ісус Христос, що воскрес із мертвих, пошле всім нам радість і душевний мир, здоров’я і добробут. Будемо ж постійно молитися, щоб Він воскресив наші душі і послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.

Воістину Христос воскрес!

2000 р.

↑Пасхальне послання 2001 р

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

Христос Воскрес!

Який сенс мав би світ і вся світова історія, якби не було Бога і вічного життя? Чим би людство пояснювало необхідність боротьби добра зі злом, якби Бог не вклав в нашу душу совість? Що б ми знали про Істину, якби Син Божий не відкрив нам, що таке Істина? Чи повірило б людство цій Істині, якби Ісус Христос не воскрес із мертвих? Чим більшим міг би підтвердити Ісус Христос, що Він є Син Божий — Творець всесвіту, ніж Своїм власним воскресінням із мертвих?

На воскресінні Христовім утверджується сенс існування світу і його історії. Воскресіння Христове розкриває і сенс життя кожного із нас. Вдумайтесь: навіщо ми терпимо страждання на землі, якщо не існує вічно­­го життя? Воскресіння Христове дає нам надію на наше власне воскресіння.

Істина воскресіння Христового просвітлює і освячує собою все. Воно є центральною подією світової історії, засвідченою безліччю фактів впродовж двохтисячолітньої історії християнства. Якщо світ, що «лежить у злі» (1 Ін. 5, 19), не бажає помічати цього і намагається обійтись без Христа і без Бога взагалі, — ми, християни, можемо дивитись на це спокійно, жалкуючи тільки про кінцеву долю цього світу, його грядущу безрозсудну загибель. Християнська істина ніколи не схитнеться, бо вона лежить в основі буття світу. Той світ, який відкидає Бога і Христа Спасителя, не бажаючи жити за законом заповіданої Богом Любові, — відсікає себе власноручно від коріння і вільно обирає вічну смерть.

Сучасний світ заявляє, що всі релігії рівні, і тим самим хоче принизити християнство. Кожна релігія має своє достоїнство, але жодна не може зрівняться з Богоодкровенною релігією, якою є християнство. Жодна релігія не вчить про воскресіння мертвих і жодна не може піднятися до такої моральної висоти, як любов до своїх ворогів. Христос сказав: якщо ви любите тільки тих, хто вас любить, то яка вам за це дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. Але ви любіть ворогів ваших (Лк. 6, 32-35). Всі святі виконали цю заповідь. Вона стала реальністю в християнстві. Жоден із засновників світових релігій не воскресив себе із мертвих. Їхня смерть зрівняла їх зі всіма смертними. А Христос Спаситель після смерті воскрес Своєю силою і тим самим засвідчив, що Він Син Божий. Послідовники деяких релігій іноді творять дивні діла, але в межах природних законів; а Христос творив надприродні явища; Він перемагав закони природи, тому що Він їх Творець. Своїм воскресінням Христос подолав закон смерті.

Христос воістину воскрес. Це означає, що Він воістину Син Божий, друга Іпостась Святої Тройці. Він прийшов у світ заради нашого спасіння з любові до нас. Він відкрив нам Істину, перед якою нам треба схилятися, приймаючи її з повною беззастережною довірою, з любов’ю і вдячністю.

В третьому тисячолітті перед людством виникне багато проблем, які з точки зору людського розуму розв’язати неможливо. Для нас, християн, у світі нема нічого безнадійного. Ми ставимо в центр історичного розвитку Бога, бо Він є центром буття, незалежно від того, ставлять люди Його в центр, чи не ставлять, Він є ним. Христос Спаситель сказав: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін. 14, 6). Бог не тільки створив всесвіт, а й піклується і промишляє про нього. Пришестя в світ Сина Божого свідчить про те, що Бог не залишив світ напризволяще, а воскресіння Ісуса Христа з мертвих переконує нас, що Він переміг смерть, гріх і всіляке зло. Ми не маємо підстав сумніватись, що Бог керує світом. Він попускає розповсюдження зла до відповідної межі, але водночас припиняє його Своїми, часто незбагненними для нас, діями. Україна не виключена з Божественної опіки. Нам не страшні ніякі соціальні і політичні потрясіння, бо з нами Бог!

Ми не повинні доводити, що Христос воскрес. Під час своєї проповіді апостоли не доводили людям, що Христос воскрес. Вони тільки свідчили про те, що бачили. Нам треба тільки розповідати про Воскресіння Христове як про подію, засвідчену апостолами і всією історією християнства, і закликати до Христа. Той, хто має вуха, — почує, а хто має духовні очі — побачить. Ми переконані, що майбутнє за християнством, бо Господь Ісус Христос сказав Своїм послідовникам: «У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ!» (Ін. 16, 33).

Дорогі браття і сестри! У ці святкові дні, коли Церква Христова святкує перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю, сердечно поздоровляю всіх вас з Пасхою Христовою. Щиро вітаю з Воскресінням Христовим Президента України Леоніда Кучму, Голову Верховної Ради Івана Плюща, Прем’єр-міністра Віктора Ющенка, українське військо і весь український народ. Молитовно бажаю нашій вищій владі мудрості, терпіння і допомоги Божої в їх відповідальному служінні перед Богом і народом. Вітаю з Великим святом і нашу українську діаспору, яка зберігає любов до рідного краю. Нехай Господь наш Ісус Христос, Який воскрес із мертвих, зберігає нас в мирі і братолюбстві, єдності і любові; дарує нам пасхальну радість і терпіння; пошле українському народу добробут, а українському православ’ю об’єднання в єдину Помісну Православну Церкву. Будемо завжди звертатись до Христа Спасителя, щоб Він воскрешав наші загрубілі душі і наповняв наші серця любов’ю, яка є сутністю життя на землі і у вічності.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!

Воістину Христос Воскрес!

Філарет,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

Пасха Христова
2001 рік
м. Київ

Опубліковано: 29.10.2014; востаннє змінено: 07.11.2014.