Миколаївська церква та дзвіниця (центральна група)1752 рік
Церква здається цілком задоволеною собою, і це не випадково. По-перше, вона не якась там селяночка, а міщанка, свого часу перевезена із самого Шаргорода (принаймні, так свідчить переказ).
По-друге, парафіяни її чудово доглядають і вчасно ремонтують. Можливо, це й дає їм підстави дещо зверхньо ставитися до тих лозов’ян, які ходять до іншої сільської церкви — Покровської. І хоч настоятель на два храми у селі один, помирити два кутки він не годний. Та нам ідеться не про селян, а про церкви. Вони таки дійсно різні — і настроєво, і стильово. Відтак, як і їхні громади, ніякому змішанню не підлягають.
Миколаївська церква подібна до східноподільських храмів центральної групи як статурою, так і приставними кронштейнами піддашшя-опасання. Останні — яскраве місцеве ноу-хау (див. також Вороновицю). Ще одна яскрава річ (і в прямому сенсі також) — ліхтарики ХІХ ст. на притворі, що освітлюють парафіянам єдино правильний шлях. Усередині церкви зберігся досить стриманий бароковий іконостас з цікавими Царськими вратами і ще цікавішими переламами площин.
На жаль, на момент наших відвідин (весна 2016-го) струнку триярусну дзвіницю при церкві встигли накрити металочерепицею, що значно знизило естетичну привабливість ансамблю. Втім, чарівна місцина край села — де лани широкополі, і яри, і кручі — з лихвою надолужує недоліки сучасних матеріалів.
Переконайтеся самі.
Усі фото
