Творіння святого Іоана Золотоустого. Том ІV. Книга 1
Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009. — Том 4. Книга 1. — 512 с.
Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України
ФІЛАРЕТА
Кандидата богослів’я
Протоієрея Михайла Марусяка
Під редакцією
Патріарха Філарета (Денисенка)
Зміст
Бесіди на книгу Буття 1
Бесіда перша. Передмова. Слово повчальне напередодні святої Чотиридесятниці
Бесіда друга. Про початок творіння: «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1)
Бесіда третя. На початку створив Бог небо і землю до слів і був вечір, і був ранок, день перший» (Бут. 1, 1-5)
Бесіда четверта. «Нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води». І сталося так (Бут. 1, 6)
Бесіда п’ята. І сказав Бог: «Нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з явиться суша» (Бут. 1, 9)
Бесіда шоста. І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для освітлення землі і для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років» (Бут. 1, 14)
Бесіда сьома. І сказав Бог: «Нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною». І сталося так. І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх (Бут. 1, 20-21)
Бесіда восьма. І сказав Бог: «Сотворімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, і над звірами, і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі» (Бут. 1, 26)
Бесіда дев’ята. Після слів «створімо людину за образом Нашим» і проти тих, котрі кажуть: для чого створені звірі і яка користь від їхнього створення; про те, що в цьому особливо відкривається честь, виявлена людині, і невимовне людинолюбство Боже
Бесіда десята. Умовляння тим, котрі соромляться після обіду приходити па вечірні богослужіння, і продовження пояснення на слова: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». Пояснення слів: «І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її: чоловіком і жінкою створив їх» (Бут. 1, 27)
Бесіда одинадцята. Про те, що необхідно докладати великі старання задля чеснот і наслідувати святих, які, маючи таке ж єство, як і ми, з ревністю сповняли їх; а коли будемо байдужими, то не отримаємо ніякого прощення
Бесіда дванадцята. На слова: «Це книга буття неба і землі, як вони появилися, коли Господь Бог створив небо і землю» (Бут. 2, 4)
Бесіда тринадцята. І насадив Господь Бог рай в Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив (Бут. 2, 8)
Бесіда чотирнадцята. І взяв Господь Бог людину, яку створив, й оселив її в саду Едемському, щоб обробляла його й оберігала його (Бут. 2, 15)
Бесіда п’ятнадцята. Але для Адама не знайшлося помічника, подібного до нього. І навів Господь Бог на Адама нестяму, і він заснув; і взяв одне із ребер його, і закрив те місце плоттю. І створив Господь Бог із ребра, яке взяв у Адама, жінку (Бут. 2, 20-22)
Бесіда шістнадцята. Про падіння первозданних: «І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися» (Бут. 2, 25)
Бесіда сімнадцята. І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня (Бут. 3, 8)
Бесіда вісімнадцята. І нарік Адам ім’я жінці своїй Єва (Життя), бо вона стала матір’ю всіх, хто живе. І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний, і одягнув їх. І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас (Бут. 3, 20-22)
Бесіда дев’ятнадцята. І сказав Каїн Авелю, брату своєму: підемо в поле (Бут. 4, 8)
Бесіда двадцята. І пішов Каїн від лиця Господнього, й оселився в землі Нод, на схід від Едема (Бут. 4, 16)
Бесіда двадцята перша. Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її, чоловіком і жінкою створив їх…, і нарік йому ім’я Адам в день створення їх (Бут. 5, 1-2)
Бесіда двадцять друга. Ною було п’ятсот років, і породив Ной трьох синів: Сима, Хама і Яфета. Коли люди почали примножуватися на землі і народилися в них дочки (Бут. 5, 32-6, 1)
Бесіда двадцять третя. Ной же придбав благодать перед очима Господа Бога. Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом (Бут. 6, 8-9)
Бесіда двадцять четверта. Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета. Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями (Бут. 6, 10-11)
Бесіда двадцять п’ята. Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю (Бут. 7, 6)
Бесіда двадцять шоста. І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують, що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися (Бут. 8, 1).
Бесіда двадцять сьома. І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв зі всієї худоби чистої і зі всіх птахів чистих, і приніс у всепалення на жертовнику (Бут. 8, 20)
Бесіда двадцять восьма. І сказав. Бог Ною і синам його з ним: «Ось Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас, і з усякою душею живою, що з вами, із птахами, і з худобою, і зі всіма звірами земними» (Бут. 9, 8-10)
Бесіда двадцять дев’ята. Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; і випив він вина, і сп’янів (Бут. 9, 20-21)
Бесіда тридцята. І була вся земля єдиними устами, і єдиний говір у всіх (Бут. 11, 1)
Бесіда тридцять перша. І взяв Фарра Аврама і Нахора, синів своїх, і Лота, сина Арранового, онука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура Халдейського, щоб іти в землю Ханаанську; але, дійшовши до Харрана, вони зупинилися там (Бут. 11, 31)
Бесіда тридцять друга. І явився Господь Авраму, і сказав йому: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там Аврам жертовник Господу, Який явився йому (Бут. 12, 7)
Бесіда тридцять третя. І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото. І продовжував він переходи свої від півдня до Вефіля, до місця, де колись був намет його між Вефілем і між Гаєм, до місця жертовника, який він зробив там спочатку (Бут. 13, 2-4)
Бесіда тридцять четверта. І сказав Господь Авраму після того, як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід, і на захід; бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі (Бут. 13, 14-15)
Бесіда тридцять п’ята. І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського, пішли вони війною проти Бери, царя Содомського (Бут. 14, 1-2)
Бесіда тридцять шоста. Після цих слів було слово Господнє до Аврама у видінні вночі, і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя буде дуже велика (Бут. 15, 1)
Бесіда тридцять сьома. І сказав Господь до Аврама: «Я Бог, Який вивів тебе із країни халдейської, щоб дати тобі землю цю у володіння». Він сказав: «Владико Господи! Із чого я довідаюся, що я буду володіти нею?» (Бут. 15, 7-8)
Бесіда тридцять восьма. Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар (Бут. 16, 1)
Бесіда тридцять дев’ята. Коли Авраму було дев’яносто дев’ять років, явився йому Бог (Бут. 17, 1)
Бесіда сорокова. І сказав Бог Авраамові: «Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй Сарра» (Бут. 17, 15)
Бесіда сорок перша. І явився йому (Авраамові) Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет свій, під час спеки денної (Бут. 18, 1)
- Бесіди на книгу Буття, які поміщені у IV томі «Повного зібрання творів св. Іоана Золотоустого», були виголошені, як вважають, в Антіохії. Всіх їх було 67, із них 32 були виголошені впродовж св. Чотиридесятниці, починаючи із сиропусного тижня, коли була виголошена перша, вступна бесіда. [↩]
