«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2  3  4  5  6  7  8   9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 

Передмова**

Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.

Глава 1↑

Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік. ² Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить? ³ Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить? ⁴ Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку. ⁵ Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді. ⁶ Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її? ⁷ Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь. ⁸ Він породив її і бачив і виміряв її ⁹ і вилив її на всі діла Свої ¹⁰ і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його. ¹¹ Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости. ¹² Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття. ¹³ Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови. ¹⁴ Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом. ¹⁵ Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться. ¹⁶ Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх: ¹⁷ весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми. ¹⁸ Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його. ¹⁹ Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею. ²⁰ Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.

²¹ Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися. ²² Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини. ²³ Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю. ²⁴ До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його. ²⁵ У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний. ²⁶ Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі, ²⁷ бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність. ²⁸ Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем. ²⁹ Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх. ³⁰ Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.

* Перекладена з грецької.

** Передмова до грецького перекладу, яка є у 70-ти й міститься у слов’янській Біблії.

Глава 1. [1] 3 Цар. 3, 9. Як. 1, 5. [2] Сир. 18, 8. [4] Притч. 8, 22. Кол. 1, 15. [5] Пс. 118, 101. [6] Прем. 9, 13. Іс. 40, 13. Рим. 11, 34. [7] Пс. 46, 3; 75, 8. [9] Як. 1, 17. [10] 1 Кор. 2, 14. [11] Єр. 9, 24. Притч. 4, 9. [12] Притч. 10, 27; 14, 27; 19, 23. [13] Іов. 42, 12. [15] Притч. 1, 7; 9, 10. [17] Втор. 28, 5. Прем. 7, 11. [18] Притч. 1, 7. [19] Втор. 4, 6. [20] Пс. 91, 13. [21] Бут. 39, 8. [22] Як. 1, 20. [27] Притч. 15, 33. [28] Сир. 28, 23. Мф. 8, 24. Як. 4, 8. [30] Лк 18, 14. Діян. 13, 10. 1 Кор. 4, 5.

Глава 2↑

Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси: ² управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування; ³ приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок. ⁴ Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим, ⁵ бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження. ⁶ Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього. ⁷ Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти. ⁸ Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша. ⁹ Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості. ¹⁰ Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його? ¹¹ Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи. ¹² Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках! ¹³ Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене. ¹⁴ Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає? ¹⁵ Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його. ¹⁶ Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом. ¹⁷ Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи: ¹⁸ упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його.

Глава 2. [1] Мф. 4, 1. 1 Пет. 4, 12. 2 Тим. 3, 12. [2] 2 Тим. 2, 3. [5] Притч. 17, 3. Прем. 3, 6. [10] Пс. 36, 25. [12] 3 Цар. 18, 21. [15] Ін. 14, 21. [18] 2 Цар. 24, 14.

Глава 3↑

Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, ² бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. ³ Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, ⁴ і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. ⁵ Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. ⁶ Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. ⁷ Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. ⁸ Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, ⁹ бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. ¹⁰ Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. ¹¹ Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. ¹² Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. ¹³ Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, ¹⁴ бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. ¹⁵ У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. ¹⁶ Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.

¹⁷ Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. ¹⁸ Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. ¹⁹ Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, ²⁰ бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. ²¹ Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. ²² Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. ²³ При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; ²⁴ тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. ²⁵ Хто любить небезпеку, той впаде у неї; ²⁶ вперте серце напослідок потерпить зло: ²⁷ вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. ²⁸ Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. ²⁹ Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. ³⁰ Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. ³¹ Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.

Глава 3. [3] Вих. 20, 12. Втор. 5, 16. Сир. 8, 12. Еф. 6, 2. [8] Сир. 7, 29. Мф. 15, 4. Мк. 7, 10. [9] Бут. 27, 27. Втор. 33, 1. [18] Флп. 2, 3. [19] Іс. 66, 2. Як. 4, 6. [21] Рим. 12, 3. [23] Діян. 19, 14–15. [26] Єр. 6, 7. [28] Притч. 16, 18. Дан. 5, 20. [29] Ін. 8, 47. [30] Пс. 40, 2. Дан. 4, 24. Мф. 5, 7.

Глава 4↑

Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних; ² не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості; ³ не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному; ⁴ не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого; ⁵ не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе; ⁶ бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його. ⁷ У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову; ⁸ прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю; ⁹ рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш; ¹⁰ сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка: ¹¹ і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.

¹² Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її: ¹³ хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости: ¹⁴ хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його; ¹⁵ ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь; ¹⁶ хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно; ¹⁷ хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею: ¹⁸ бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь ¹⁹ і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами; ²⁰ але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його ²¹ і відкриє йому таємниці свої. ²² Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.

²³ Спостерігай час і бережи себе від зла — ²⁴ і не посоромишся за душу твою: ²⁵ є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать. ²⁶ Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі. ²⁷ Не утримуй слова, коли воно може допомогти: ²⁸ бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання. ²⁹ Не супереч істині й соромся твого неуцтва. ³⁰ Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки. ³¹ Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного. ³² Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе. ³³ Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх. ³⁴ Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх. ³⁵ Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.

Глава 4. [1] Втор. 15, 4. Тов. 4, 7. Лк. 11, 41. [2] Притч. 3, 27. [3] Сир. 7, 11. [5] Мф. 5, 42. Лк. 6, 30. [7] Флп. 4, 8. [9] Бут. 14, 14. [10] Іов. 29, 12–13. [11] Іс. 49, 15. [14] Пс. 1, 3. [16] 1 Цар. 15, 22. Притч. 8, 12. [19] Притч. 3, 12. [23] Рим. 12, 11. [25] Сир. 41, 19–20. [29] Тит. 1, 9. [30] 1 Ін. 1, 9. [32] Лк. 13, 24. 2 Кор. 13, 8. 1 Тим. 6, 12. [35] Діян. 20, 35.

Глава 5↑

Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє». ² Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого, ³ і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою. ⁴ Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий. ⁵ При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів ⁶ і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»; ⁷ бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його. ⁸ Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день: ⁹ бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти. ¹⁰ Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування. ¹¹ Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник. ¹² Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово. ¹³ Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь. ¹⁴ Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх. ¹⁵ У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її. ¹⁶ Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм: ¹⁷ бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження. ¹⁸ Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.

Глава 5. [1] Лк. 12, 19. [3] Пс. 10, 4. [4] Рим. 2, 4; 6, 1. [7] Втор. 32, 22. Пс. 2, 12. Єр. 15, 14. [8] Сир. 18, 22. [10] Іов. 20, 20. Притч. 11, 4. [11] Еф. 4, 14. [12] Іов. 20, 3. [13] Як. 1, 19. [15] Притч. 12, 13. [16] Лев. 19, 16. Пс. 14, 3–4. Притч. 16, 28.

Глава 6↑

І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний. ² Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл: ³ листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево. ⁴ Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.

⁵ Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь. ⁶ Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі. ⁷ Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому. ⁸ Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї; ⁹ і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. ¹⁰ Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї. ¹¹ У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми; ¹² але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого. ¹³ Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми. ¹⁴ Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб. ¹⁵ Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його. ¹⁶ Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його. ¹⁷ Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.

¹⁸ Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість. ¹⁹ Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її: ²⁰ бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її. ²¹ Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею: ²² вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її. ²³ Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається. ²⁴ Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї. ²⁵ Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її. ²⁶ Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її. ²⁷ Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її. ²⁸ Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її; ²⁹ бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі. ³⁰ Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом; ³¹ бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки. ³² Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости. ³³ Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний. ³⁴ Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий. ³⁵ Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе. ³⁶ Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його. ³⁷ Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.

Глава 6. [2] Рим. 12, 16. [5] 1 Кор. 13, 7. [6] Рим. 12, 18. [7] Мих. 7, 5. Мф. 10, 36. [8] Сир. 37, 4. [12] Притч. 19, 4. [14] Сир. 25, 12. [18] 2 Тим. 3, 15. [30] Мф. 11, 29. [35] Сир. 8, 9, 11. [36] Лк. 21, 38. [37] Втор. 6, 9; 11, 19.

Глава 7↑

Не роби зла, і тебе не осягне зло; ² віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе. ³ Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них. ⁴ Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця. ⁵ Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем. ⁶ Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою. ⁷ Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом. ⁸ Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним. ⁹ Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме». ¹⁰ Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню. ¹¹ Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить. ¹² Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга. ¹³ Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага. ¹⁴ Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму. ¹⁵ Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього. ¹⁶ Не приєднуйся до безлічі грішників. ¹⁷ Глибоко смири душу твою. ¹⁸ Пам’ятай, що гнів не забариться, ¹⁹ що покарання нечестивому — вогонь і черва. ²⁰ Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське. ²¹ Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото. ²² Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею. ²³ Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі. ²⁴ Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе. ²⁵ Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх. ²⁶ Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого. ²⁷ Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному. ²⁸ Є у тебе дружина до душі? не відганяй її. ²⁹ Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї. ³⁰ Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? ³¹ Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. ³² Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його. ³³ Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі: ³⁴ початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих. ³⁵ І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене. ³⁶ Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости. ³⁷ Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй. ³⁸ Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим. ³⁹ У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.

Глава 7. [3] Ос. 10, 12. Притч. 22, 8. [4] Мф. 20, 22. [5] Іов. 9, 2, 20. Пс. 142, 2. Притч. 20, 9. Еккл. 7, 16. Лк. 18, 11. [9] Ос. 8, 13. Мих. 6, 7. [10] 1 Тим. 2, 8. Як. 1, 6. [11] 1 Цар. 2, 7. [14] Мф 6, 7. [15] Бут. 3, 17, 19. [17] Як. 4, 10. [18] Іс. 66, 24. [19] Мк. 9, 44. [20] Притч. 27, 10. [22] Лев. 19, 13. Втор. 24, 14. [24] Втор. 25, 4. [25] Сир. 30, 12. [26] Сир. 42, 9. [29] Тов. 4, 3. Сир. 3, 8. [31] Втор. 12, 19. [33] Лев. 2, 3. 1 Тим. 5, 17. [34] Мф. 10, 10. 1 Кор. 9, 14. [35] Пс. 40, 2. [36] Рим. 14, 18. Тов. 1, 21. [37] Як. 1, 27. Рим. 12, 15. [38] Мф. 25, 36. [39] Плач. 1, 9.

Глава 8↑

Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки. ² Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою; ³ бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів. ⁴ Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її. ⁵ Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки. ⁶ Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.

⁷ Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо. ⁸ Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо. ⁹ Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх; ¹⁰ бо від них навчишся віданню і — як служити сильним. ¹¹ Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх, ¹² і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь. ¹³ Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його, ¹⁴ і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх. ¹⁵ Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив. ¹⁶ Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити. ¹⁷ Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною. ¹⁸ З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости. ¹⁹ Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе. ²⁰ Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу. ²¹ При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить. ²² Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі.

Глава 8. [1] Сир. 13, 3. [2] Мф> 5, 25. [3] Сир. 31, 6. [4] Як. 3, 6. [6] Ін. 8, 7. 2 Кор. 2, 7. Гал. 6, 1. [7] Лев. 19, 32. [8] Мих. 7, 8. Притч. 24, 17. [9] Сир. 6, 35. [11] Сир. 6, 35. [15] Сир. 29, 4. [16] Притч. 6, 1. [18] Бут. 4, 8. Притч. 22, 24.

Глава 9↑

Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого. ² Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї. ³ Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її. ⁴ Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її. ⁵ Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її. ⁶ Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї. ⁷ Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його. ⁸ Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу: ⁹ багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов. ¹⁰ Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином, ¹¹ щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель. ¹² Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним; ¹³ друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.

¹⁴ Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його. ¹⁵ Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться. ¹⁶ Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти; ¹⁷ а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя: ¹⁸ знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш. ¹⁹ За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими. ²⁰ Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього. ²¹ Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому. ²² Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його. ²³ Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.

Глава 9. [1] Чис. 5, 14. Притч. 6, 34. [2] 1 Пет. 3, 1. [3] Притч. 7, 5. [4] Притч. 5, 3. [5] Бут. 6, 2. Іов. 31, 1. [6] Притч. 5, 8. Лк. 5, 13. [8] Мф. 5, 28. [9] 2 Цар. 11, 2. 3 Цар. 11, 1. [12] Притч. 27, 10. [13] Лк. 5, 39. [14] Суд. 9, 3. 2 Цар. 15, 11. Пс. 36, 35. [23] 1 Цар. 22, 9. Притч. 16, 27.

Глава 10↑

Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. ² Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. ³ Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто. ⁴ У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній. ⁵ У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. ⁶ Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. ⁷ Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. ⁸ Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. ⁹ Чого гордиться земля і попіл? ¹⁰ І за життя вивергаються нутрощі його. ¹¹ Тривалу хворобу лікар нехтує: ¹² і ось, нині цар, а завтра помирає. ¹³ Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва. ¹⁴ Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; ¹⁵ бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; ¹⁶ і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. ¹⁷ Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. ¹⁸ Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. ¹⁹ Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. ²⁰ Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. ²¹ Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.

²² Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа. ²³ Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. ²⁴ Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його. ²⁵ Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній. ²⁶ Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного. ²⁷ Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. ²⁸ Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати. ²⁹ Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку. ³⁰ Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. ³¹ Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. ³² Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? ³³ Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: ³⁴ шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?

Глава 10. [1] Притч. 20, 8. [2] 3 Цар. 12, 14. Притч. 29, 12. [3] 3 Цар. 12, 11. [4] Пс. 126, 1. Прем. 6, 4. [6] Лев. 19, 17. [7] 1 Пет. 5, 5. [8] Прем. 6, 1. Дан. 4, 14. Сир. 11, 5. [9] Іов. 13, 28. Сир. 40, 2. [13] Іов. 17, 14. Іс. 14, 11. [14] Бут. 3, 5. [15] Есф. 5, 14. [16] 1 Пет. 5, 5. [17] 1 Цар. 2, 8. [19] Бут. 19, 24. [24] 1 Пет. 2, 17. [25] Єр. 9, 23–24. [26] Як. 2, 5–6. [27] Юдиф. 16, 19. [28] Притч. 17, 2. [30] Притч. 12, 9; 28, 19. [31] Як. 1, 2. [33] Сир. 13, 28. [34] Еккл. 7, 12.

Глава 11↑

Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож. ² Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її. ³ Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів. ⁴ Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми. ⁵ Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець. ⁶ Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших. ⁷ Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай. ⁸ Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай. ⁹ Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.

¹⁰ Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш. ¹¹ Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає. ¹² Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю; ¹³ але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього. ¹⁴ Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа. ¹⁵ Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік. ¹⁶ Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його, ¹⁷ коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами». ¹⁸ І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре. ¹⁹ Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй. ²⁰ Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму: ²¹ бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного. ²² Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його. ²³ Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?» ²⁴ Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?» ²⁵ У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя. ²⁶ Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її. ²⁷ Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її. ²⁸ Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.

²⁹ Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного. ³⁰ Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння; ³¹ перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму. ³² Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров. ³³ Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік. ³⁴ Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.

Глава 11. [1] Бут. 41, 40. Дан. 6, 3. [2] 1 Цар. 16, 7. [4] Діян. 12, 21. Лк. 16, 19. [5] 1 Цар. 16, 13. [6] Есф. 7, 9–10. [7] Втор. 13, 14. [8] Притч. 18, 14. [10] Лк. 10, 41. [11] Притч. 21, 5. 1 Тим. 6, 9. [14] Іов. 1, 21. Єз. 28, 4. [17] Лк. 12, 19–20. [18] Еккл. 9, 12. Єр. 17, 11. [19] Мф. 10, 22. [21] 1 Цар. 2, 7. [24] Сир. 5, 1. Одкр. 3, 17. [25] Сир. 18, 25. [26] Сир. 17, 19. [30] Єр. 5, 27. [32] Сир. 28, 13.

Глава 12↑

Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. ² Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього. ³ Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині. ⁴ Давай благочестивому, і не допомагай грішникові. ⁵ Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе; ⁶ бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою. ⁷ Давай доброму, і не допомагай грішнику. ⁸ Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті. ⁹ При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним. ¹⁰ Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його: ¹¹ хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі; ¹² не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої. ¹³ Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його: ¹⁴ до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть. ¹⁵ Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю. ¹⁶ Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе, ¹⁷ і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу: ¹⁸ буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє.

Глава 12. [2] Притч. 19, 17. Мф. 10, 41. [3] Притч. 17, 13. [4] Гал. 6, 10. [5] 2 Сол. 3, 10. [6] Втор. 32, 35. [8] Сир. 6, 8. [10] 3 Цар. 2, 23. Притч. 11, 9. [13] Пс. 57, 6. [15] Пс. 54, 22. Єр. 41, 6.

Глава 13↑

Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього. ² Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе. ³ Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється. ⁴ Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує. ⁵ Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе. ⁶ Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме. ⁷ Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?» ⁸ Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе. ⁹ Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою. ¹⁰ Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим ¹¹ і не бути приниженим у твоїх веселощах. ¹² Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе. ¹³ Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе. ¹⁴ Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе. ¹⁵ Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут. ¹⁶ Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм. ¹⁷ Почувши це уві сні твоєму, не засинай. ¹⁸ У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє. ¹⁹ Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого. ²⁰ Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі. ²¹ Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим. ²² Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним? ²³ Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні. ²⁴ Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний. ²⁵ Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями. ²⁶ Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його. ²⁷ Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають. ²⁸ Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар; ²⁹ заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.

³⁰ Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого. ³¹ Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе. ³² Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.

Глава 13. [1] Втор. 7, 3–4. Сир. 8, 5. [4] Пс. 72, 6. [19] Сир. 27, 9. [21] 2 Кор. 6, 15. [23] Іов. 24, 4. Як. 5, 4. [28] Діян. 12, 22. [30] Пс. 61, 11. Притч. 30, 9. [31] Сир. 19, 26. [32] Еккл. 8, 1.

Глава 14↑

Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха. ² Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї. ³ Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій? ⁴ Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші. ⁵ Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого. ⁶ Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її. ⁷ Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє. ⁸ Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. ⁹ Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. ¹⁰ Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість. ¹¹ Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось. ¹² Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі: ¹³ перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому. ¹⁴ Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе. ¹⁵ Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом? ¹⁶ Давай і приймай, і утішай душу твою, ¹⁷ бо у пеклі не можна знайти утіх. ¹⁸ Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш». ¹⁹ Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується. ²⁰ Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.

²¹ Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому. ²² Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її. ²³ Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її. ²⁴ Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її. ²⁵ Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ. ²⁶ Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її. ²⁷ Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.

Глава 14. [1] Сир. 19, 17. Як. 3, 2. [2] 1 Ін. 3, 21. [3] Сир. 31, 28. [4] Еккл. 5, 9. [6] Притч. 11, 17. [9] Притч. 27, 20. Кол. 3, 5. [10] Сир. 31, 14. [11] Чис. 18, 29. Притч. 3, 9. [12] Євр. 9, 27. [13] Тов. 4, 7. Сир. 4, 1. Лк. 14, 13. [14] Лк. 16, 19. [15] Лк. 12, 20. [16] Лк. 6, 38. [18] Іс. 40, 6. Як. 1, 11. 1 Пет. 1, 24. Бут. 2, 17. [19] Еккл. 1, 4. [21] Втор. 6, 7. Пс. 1, 2. [24] Притч. 8, 34. [26] Еф. 6, 4.

Глава 15↑

Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею. ² І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина; ³ наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його. ⁴ Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться. ⁵ І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його. ⁶ Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він. ⁷ Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її. ⁸ Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї. ⁹ Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона. ¹⁰ Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.

¹¹ Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити. ¹² Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному. ¹³ Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його. ¹⁴ Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її. ¹⁵ Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність. ¹⁶ Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою. ¹⁷ Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй. ¹⁸ Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе. ¹⁹ Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини. ²⁰ Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.

Глава 15. [2] Іс. 66, 13. [3] Ін. 4, 14. Еф. 5, 17. [7] Притч. 14, 6. [9] Пс. 49, 16. Іс. 52, 7. 2 Тим. 3, 7. [10] Сир. 39, 8. [11] Пс. 5, 5. [12] Як. 1, 13. [14] Бут. 1, 27. [15] Мф. 19, 17. [17] Єр. 21, 8. [19] Пс. 33, 16. [20] Пс. 5, 5. Ос. 5, 5.

Глава 16↑

Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. ² Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. ³ Краще один праведник, ніж тисяча грішників, ⁴ і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, ⁵ бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. ⁶ Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. ⁷ У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. ⁸ Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; ⁹ не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; ¹⁰ не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, ¹¹ так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; ¹² бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. ¹³ Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. ¹⁴ Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. ¹⁵ Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. ¹⁶ Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? ¹⁷ У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? ¹⁸ Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. ¹⁹ Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. ²⁰ І цього не може зрозуміти серце; ²¹ а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. ²² Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення». ²³ Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.

²⁴ Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. ²⁵ Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. ²⁶ За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх. ²⁷ Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій. ²⁸ Жодне не гнітить близького йому, ²⁹ і повіки не стануть вони проти слова Його. ³⁰ І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. ³¹ Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.

Глава 16. [3] Прем. 4, 1. [5] Притч. 11, 11. [7] Чис. 11, 1. Втор. 29, 20. [8] Бут. 6, 4, 7. [9] Бут. 19, 11, 24. [10] Бут. 19, 24. [11] Вих. 12, 37. Чис. 14, 22; 26, 65. [12] 1 Цар. 2, 6. [14] Еккл. 8, 12. Прем. 3, 9. [15] Мф. 10, 42. [16] Іов. 22, 14. Сир. 23, 25. [18] 2 Пет. 3, 10. [19] Пс. 17, 8. [21] Рим. 11, 33. [22] Іов. 12, 13. [26] Бут. 1, 1–31. [27] Іов. 9, 9. Пс. 147, 6. [31] Еккл. 3, 21.

Глава 17↑

Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї. ² Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній. ³ За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм, ⁴ і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами. ⁵ Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування, ⁶ сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло. ⁷ Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх, ⁸ нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його. ⁹ Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя; ¹⁰ вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої. ¹¹ Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх. ¹² І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього. ¹³ Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його. ¹⁴ Кожному народу поставив Він вождя, ¹⁵ а Ізраїль є наділом Господа. ¹⁶ Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх. ¹⁷ Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.

¹⁸ Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока. ¹⁹ Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне. ²⁰ Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні. ²¹ Навернися до Господа й облиш гріхи; ²² молися перед Ним і зменши твої спотикання. ²³ Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту. ²⁴ Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його? ²⁵ Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення: ²⁶ живий і здоровий звеличить Господа. ²⁷ Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього! ²⁸ Не може бути усього у людині, ²⁹ тому що не безсмертний син людський. ³⁰ Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров. ³¹ За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.

Глава 17. [1] Бут. 2, 7; 5, 1. Прем. 2, 23. [3] Бут. 1, 27. [4] Бут. 1, 28; 9, 2. [5] Бут. 2, 20. [9] Втор. 4, 13. Рим. 7, 10. [10] Бут. 12, 1. Вих. 20, 1. [14] Прем. 6, 3. Рим. 13, 1. [15] Втор. 4, 20. [16] Сир. 23, 27–28. [17] Пс. 89, 8. [18] Сир. 29, 15. [19] Мф. 16, 27. [21] Єр. 3, 12. [22] Пс. 33, 15. [24] Пс. 6, 6; 113, 25. Іс. 38, 18–19. [27] Пс. 102, 13. Еф. 2, 3, 7. [30] Рим. 8, 7. 1 Кор. 2, 14. [31] Бут. 3, 10; 18, 27.

Глава 18↑

Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний. ² Нікому не надав Він пояснювати Його. ³ І хто може дослідити великі Його? ⁴ Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його? ⁵ Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа. ⁶ Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування. ⁷ Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її? ⁸ Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности. ⁹ Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою. ¹⁰ Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий, ¹¹ і тому примножує милості Свої. ¹² Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть. ¹³ Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє. ¹⁴ Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.

¹⁵ Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами. ¹⁶ Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар. ¹⁷ Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше. ¹⁸ Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі. ¹⁹ Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе. ²⁰ Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість. ²¹ Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення. ²² Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти. ²³ Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа. ²⁴ Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє. ²⁵ Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки. ²⁶ Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом. ²⁷ Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности. ²⁸ Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу. ²⁹ Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.

³⁰ Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх. ³¹ Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх. ³² Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів. ³³ Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.

Глава 18. [1] Бут. 1, 31. [6] Лк. 17, 10. [8] Пс. 89, 10. [9] 2 Пет. 3, 9. Прем. 12, 18. [11] Єз. 13, 23. [12] Мф. 5, 45; 6, 12. [13] Пс. 117, 18. [15] Сир. 20, 15; 41, 28. [17] Притч. 16, 24; 25, 11. [20] Лк. 4, 23. [21] Лк. 6, 42. [22] Пс. 94, 8. Рим. 12, 11. [24] Сир. 1, 30. [25] Мф. 14, 20. [26] Євр. 13, 3. [27] Притч. 28, 14. [28] Притч. 1, 5. [30] Рим. 6, 12; 8, 13. [32] Лк. 16, 19.

Глава 19↑

Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад. ² Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим; ³ гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться. ⁴ Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї. ⁵ Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє. ⁶ Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло. ⁷ Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш. ⁸ Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай; ⁹ бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе. ¹⁰ Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе. ¹¹ Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти. ¹² Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного. ¹³ Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить. ¹⁴ Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того. ¹⁵ Розпитай друга, бо часто буває наклеп. ¹⁶ Не всякому слову вір. ¹⁷ Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм? ¹⁸ Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього.

Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону. ¹⁹ І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників. ²⁰ Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю. ²¹ Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон. ²² Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок. ²³ Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу. ²⁴ Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш. ²⁵ І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок. ²⁶ За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний. ²⁷ Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її. ²⁸ Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.

Глава 19. [1] Притч. 21, 17. [2] 3 Цар. 11, 1, 4. Ос. 4, 11. [4] Притч. 15, 14. Мф. 11, 7. [11] Сир. 27, 18. [14] Мф. 18, 15. [17] Сир. 14, 1. [21] Мф. 11, 25. [22] Іс. 5, 20. [26] Сир. 13, 31. Притч. 6, 12–13. [28] Притч. 25, 15.

Глава 20↑

Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. ² Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння! ³ Бо він уникне вільного гріха. ⁴ Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. ⁵ Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. ⁶ Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час. ⁷ Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу. ⁸ Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. ⁹ Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату. ¹⁰ Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. ¹¹ Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову. ¹² Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше. ¹³ Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. ¹⁴ Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. ¹⁵ Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям. ¹⁶ Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик». ¹⁷ Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! ¹⁸ Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. ¹⁹ Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. ²⁰ Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. ²¹ Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. ²² Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. ²³ Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога. ²⁴ Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди. ²⁵ Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. ²⁶ Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. ²⁷ Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам. ²⁸ Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди. ²⁹ Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. ³⁰ Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох? ³¹ Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.

Глава 20. [1] Пс. 140, 5. Притч. 25, 12. [4] Сир. 30, 21. [7] Еккл. 3, 7. Притч. 25, 11. [8] Притч. 10, 19; 17, 28. [9] Притч. 10, 2. [11] Притч. 16, 18. 1 Пет. 5, 5. [13] Сир. 18, 17. [15] Сир. 18, 15. [16] Пс. 40, 10. [20] Притч. 25, 11. [27] Бут. 41, 38–39. Дан. 2, 46, 48. [28] Притч. 12, 11. [29] Вих. 23, 8. Втор. 16, 19. [30] Сир. 41, 17.

Глава 21↑

Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися. ² Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе. ³ Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей. ⁴ Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення. ⁵ Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого. ⁶ Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається. ⁷ Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем. ⁸ Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається. ⁹ Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили. ¹⁰ Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне. ¹¹ Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла. ¹² Хто дотримується закону, той володіє своїми думками, ¹³ і здійснення страху Господнього — мудрість. ¹⁴ Не навчиться той, хто нездатен; ¹⁵ але є здатність, що множить гіркоту. ¹⁶ Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя. ¹⁷ Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання. ¹⁸ Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе. ¹⁹ Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність. ²⁰ Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці. ²¹ Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова. ²² Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці. ²³ Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться. ²⁴ Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці. ²⁵ Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей; ²⁶ нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза; ²⁷ невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю. ²⁸ Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах. ²⁹ У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх. ³⁰ Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу. ³¹ Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.

Глава 21. [1] Сир. 17, 21. [2] Втор. 32, 33. Іс. 59, 5. 1 Кор. 15, 56. [4] Євр. 2, 2. Як. 1, 15. 1 Пет. 2, 24. [5] Сир. 10, 17. [7] Притч. 13, 13. [9] Притч. 28, 22. [10] Бут. 19, 24. [11] Мф. 7, 13. [12] Сир. 32, 25. [13] Сир. 1, 20. [15] Сир. 19, 22. [16] Притч. 18, 4. [18] Іов. 21, 14. Єз. 5, 6. Ос. 4, 6. [28] Еккл. 10, 12. [31] Сир. 5, 16; 28, 15.

Глава 22↑

До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його. ² До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку. ³ Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження. ⁴ Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив. ⁵ Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві. ⁶ Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу. ⁷ Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну. ⁸ Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?» ⁹ Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. ¹⁰ Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть. ¹¹ Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його. ¹² З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи; ¹³ бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним; ¹⁴ ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його. ¹⁵ Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний? ¹⁶ Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду. ¹⁷ Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху. ¹⁸ Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні. ¹⁹ Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру: ²⁰ так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.

²¹ Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне. ²² Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу. ²³ Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби. ²⁴ Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення. ²⁵ Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга. ²⁶ Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його; ²⁷ залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині. ²⁸ Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки. ²⁹ Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його; ³⁰ а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.

³¹ Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!

Глава 22. [3] Притч. 17, 21. [6] Сир. 19, 28. [9] Сир. 38, 16. [10] 1 Сол. 4, 15. [11] Бут. 50, 10. Чис. 19, 11. 2 Цар. 11, 27. [15] Сир. 21, 19. [16] Притч. 27, 3. [18] Єз. 13, 10. [20] Прем. 17, 11. [24] Сир. 27, 17. [31] Пс. 140, 3. Притч. 21, 23.

Глава 23↑

Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них. ² Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх; ³ щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій? ⁴ Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене. ⁵ Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.

⁶ Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами. ⁷ Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них. ⁸ Не привчай вуст твоїх до клятви ⁹ і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого. ¹⁰ Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха. ¹¹ Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич. ¹² Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить; ¹³ і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями. ¹⁴ Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова! ¹⁵ Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах. ¹⁶ Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова. ¹⁷ Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож, ¹⁸ щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого. ¹⁹ Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться. ²⁰ Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів: ²¹ душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться; ²² людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь. ²³ Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре. ²⁴ Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене? ²⁵ Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх». ²⁶ Страх його — тільки очі людські, ²⁷ і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце ²⁸ і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні. ²⁹ Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення. ³⁰ Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала. ³¹ Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого: ³² бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка. ³³ Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження. ³⁴ Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду. ³⁵ Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться. ³⁶ Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні. ³⁷ Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.

Глава 23. [4] Гал. 5, 24. [9] Вих. 20, 7. Мф. 5, 34. [11] Лев. 19, 12. Втор. 5, 11. [12] Лев. 5, 4. [14] Лев. 24, 15–16. [16] Мф. 5, 33. [17] Сир. 3, 3. [19] Притч. 10, 18. [22] Євр. 13, 4. [23] Притч. 9, 17. [24] Іс. 29, 15. [25] Єз. 8, 12. [27] Сир. 17, 16. Євр. 4, 13. [28] Єр. 23, 24. [29] Пс. 138, 16. [30] Лев. 20, 10. [32] Втор. 22, 22. Ін. 8, 5. [33] Втор. 22, 22. Єз. 16, 40. [34] Прем. 3, 16; 4, 3. [35] Чис. 5, 27. [36] Пс. 18, 11; 118, 72.

Глава 24↑

Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена. ² У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе: ³ «я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю; ⁴ я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному; ⁵ я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні; ⁶ у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння: ⁷ між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені. ⁸ Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав: ⁹ оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі. ¹⁰ Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки. ¹¹ Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі. ¹² Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя. ¹³ І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа. ¹⁴ Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських; ¹⁵ я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні; ¹⁶ я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася. ¹⁷ Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі, ¹⁸ як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії. ¹⁹ Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті. ²⁰ Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства. ²¹ Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми; ²² бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник. ²³ Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу. ²⁴ Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить. ²⁵ Усе це — книга завіту Бога Всевишнього, ²⁶ закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова. ²⁷ Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин; ²⁸ він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив; ²⁹ він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду. ³⁰ Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання; ³¹ бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню. ³² І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай. ³³ Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки. ³⁴ І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем. ³⁵ І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його; ³⁶ і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні». ³⁷ Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.

Глава 24. [1] Втор. 4, 6. 1 Кор. 1, 24. Як. 3, 17. [3] Євр. 1, 3. [5] Прем. 1, 7; 12, 1. [10] Притч. 8, 22. [15] Втор. 34, 3. [20] Ін. 15, 1. [21] Іс. 55, 1. Притч. 9, 5. [22] Пс. 18, 11. [23] Ін. 4, 14; 7, 37. [24] Вих. 24, 3. [27] Бут. 2, 11. [28] Нав. 3, 15. [29] Ам. 8, 8. [30] 1 Кор. 13, 9. [31] Рим. 11, 33. [34] Флп. 1, 9. [35] Пс. 18, 9. Іс. 60, 1. [36] Авв. 2, 3.

Глава 25↑

Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми: ² це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою. ³ І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх: ⁴ гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом. ⁵ Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй? ⁶ Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду! ⁷ Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада! ⁸ Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній. ⁹ Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком: ¹⁰ це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів. ¹¹ Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе. ¹² Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів. ¹³ Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа. ¹⁴ Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?

¹⁵ Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу, ¹⁶ усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів; ¹⁷ немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога. ¹⁸ Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. ¹⁹ Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя. ²⁰ Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне. ²¹ Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї. ²² Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка. ²³ Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини. ²⁴ Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. ²⁵ Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина. ²⁶ Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка. ²⁷ Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо. ²⁸ Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади; ²⁹ якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.

Глава 25. [1] Пс. 132, 1. [3] Притч. 30, 21. [4] Дан. 13, 10. [5] Притч. 6, 6. [7] Притч. 16, 31. [10] Бут. 3, 15; 45, 26. [11] Як. 3, 2. [15] Бут. 27, 6. Суд. 16, 4. [17] Бут. 3, 1. [18] Притч. 21, 19. [23] Бут. 34, 1. Суд. 16, 4. 2 Цар. 11, 2. [27] Бут. 3, 6. 1 Тим. 2, 14.

Глава 26↑

Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне. ² Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; ³ добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа; ⁴ з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе. ⁵ Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся: ⁶ міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо. ⁷ Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини, ⁸ і бич язика її, до всіх прискіпливий. ⁹ Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона. ¹⁰ Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому. ¹¹ Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її. ¹² Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою. ¹³ Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе: ¹⁴ як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду, ¹⁵ так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак. ¹⁶ Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його. ¹⁷ Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі. ¹⁸ Благодать на благодать — дружина сором’язлива, ¹⁹ і немає достойної міри для стриманої душі. ²⁰ Що сонце, яке сходить на висотах Господніх, ²¹ те краса доброї дружини в оздобленні дому її; ²² що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці; ²³ що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.

²⁴ Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення: ²⁵ якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі; ²⁶ і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч. ²⁷ Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.

Глава 26. [1] Притч. 11, 16; 12, 4; 14, 1. [3] Притч. 18, 23. [7] Сир. 25, 23. [12] Сир. 42, 11. [16] Єз. 24, 16.

Глава 27↑

Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі. ² Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх. ³ Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. ⁴ При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її. ⁵ Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. ⁶ Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського. ⁷ Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей. ⁸ Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. ⁹ Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній. ¹⁰ Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.

¹¹ Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. ¹² Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. ¹³ Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом. ¹⁴ Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. ¹⁵ Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху. ¹⁶ Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. ¹⁷ Люби друга і будь вірний йому; ¹⁸ а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: ¹⁹ бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; ²⁰ і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; ²¹ не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. ²² Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; ²³ але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. ²⁴ Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; ²⁵ перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм, ²⁶ а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; ²⁷ багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.

²⁸ Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. ²⁹ Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. ³⁰ Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього; ³¹ посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. ³² Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. ³³ Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.

Глава 27. [1] 1 Тим. 6, 9. [5] Притч. 27, 21. [6] Притч. 26, 24. [9] Сир. 13, 12. [11] Притч. 15, 4. Еф. 4, 29. [14] Сир. 23, 10. Іов. 4, 15. [16] Притч. 11, 13. Сир. 19, 10. [19] Сир. 6, 14. [21] Сир. 37, 2. [22] Сир. 22, 24. [24] Притч. 10, 10. [28] Рим. 12, 19. [29] Притч. 26, 27.

Глава 28↑

Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його. ² Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої. ³ Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення; ⁴ до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої; ⁵ сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його? ⁶ Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей; ⁷ пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього; ⁸ пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва. ⁹ Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи; ¹⁰ бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі. ¹¹ Яка речовина вогню, так він і запалає; ¹² і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її. ¹³ Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров. ¹⁴ Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.

¹⁵ Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші; ¹⁶ язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу, ¹⁷ і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож; ¹⁸ язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх; ¹⁹ хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші. ²⁰ Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки; ²¹ багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика; ²² щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його; ²³ бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні, ²⁴ смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього. ²⁵ Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його; ²⁶ ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх. ²⁷ Дивись, обгороди володіння твоє терням, ²⁸ зв’яжи срібло твоє і золото, ²⁹ і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув. ³⁰ Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.

Глава 28. [1] Втор. 32, 35. Рим. 12, 19. [2] Мф. 6, 14. [4] Мф. 6, 15. [6] Сир. 7, 39. [7] Лев. 19, 18. [11] Притч. 26, 21. [12] Притч. 17, 11. [14] Притч. 11, 12. [16] Притч. 16, 28; 17, 20. [20] Притч. 18, 7. Єр. 9, 8. [29] Як. 3, 3.

Глава 29↑

Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді. ² Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому. ³ Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе. ⁴ Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому. ⁵ Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос; ⁶ а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час. ⁷ Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку; ⁸ а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому: ⁹ він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям. ¹⁰ Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату. ¹¹ Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися; ¹² заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим. ¹³ Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель; ¹⁴ використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото; ¹⁵ замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя: ¹⁶ краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога. ¹⁷ Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його. ¹⁸ Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе. ¹⁹ Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя. ²⁰ Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська; ²¹ мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами. ²² Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу. ²³ Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме. ²⁴ Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу. ²⁵ Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах. ²⁶ Будь задоволений малим, як і многим. ²⁷ Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити; ²⁸ будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке: ²⁹ «піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»; ³⁰ «відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен». ³¹ Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.

Глава 29. [1] Пс. 36, 26. [2] 2 Кор. 8, 14. [4] Сир. 8, 15. [12] Втор. 15, 7. Іс. 58, 7. [13] Як. 5, 3. [14] Втор. 26, 11. Мф. 6, 20. [15] Тов. 4, 7. Сир. 17, 18. Дан. 4, 24. Лк. 11, 41. Діян. 10, 4. [20] Притч. 11, 15. [24] Сир. 39, 32. [27] Бут. 19, 9.

Глава 30↑

Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. ² Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. ³ Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього. ⁴ Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; ⁵ за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився; ⁶ для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку. ⁷ Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його. ⁸ Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим. ⁹ Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. ¹⁰ Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми. ¹¹ Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його. ¹² Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі. ¹³ Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.

¹⁴ Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом; ¹⁵ здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство; ¹⁶ немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну; ¹⁷ краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває. ¹⁸ Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі. ¹⁹ Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може: ²⁰ так переслідуваний від Господа, ²¹ дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає. ²² Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю; ²³ веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття; ²⁴ люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум, ²⁵ бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає. ²⁶ Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість. ²⁷ Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.

Глава 30. [1] Притч. 13, 25. [12] Сир. 7, 25. [19] Дан. 14, 7. [21] Сир. 20, 4. [22] Притч. 15, 13. [23] Притч. 14, 30; 15, 13; 17, 22. [25] 2 Кор. 7, 10. [26] Іов. 5, 2.

Глава 31↑

Пильнування над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон. ² Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон. ³ Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами. ⁴ Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим. ⁵ Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним. ⁶ Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його; ⁷ воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним. ⁸ Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом. ⁹ Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму. ¹⁰ Хто був спокушуваний золотом — і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому. ¹¹ Хто міг згрішити — і не згрішав, зробити зло — і не зробив? ¹² Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання.

¹³ Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою ¹⁴ і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що заздре око — зла річ. ¹⁵ Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить. ¹⁶ Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді. ¹⁷ Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй. ¹⁸ Їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе; ¹⁹ припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою; ²⁰ і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них. ²¹ Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі. ²² Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним; ²³ страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної. ²⁴ Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і відпочинь. ²⁵ Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої. ²⁶ В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою. ²⁷ Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне; ²⁸ проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його — справедливе. ²⁹ Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино. ³⁰ Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих — пияцтвом. ³¹ Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно. ³² Що за життя без вина? воно створене на радість людям. ³³ Відрада серцю й утіха душі — вино, помірно вживане вчасно; ³⁴ прикрість для душі — вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці. ³⁵ Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани. ³⁶ На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів; ³⁷ не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.

Глава 31. [2] Дан. 6, 18. [5] Сир. 27, 1. 1 Тим. 6, 9. [6] Сир. 8, 3. [8] Лк. 6, 24. Пс. 61, 11. 1 Тим. 6, 17–18. [13] Притч. 23, 1. [14] Притч. 23, 6. Сир. 14, 10. [18] Сир. 37, 33. [22] Еккл. 5, 11. [24] Сир. 32, 15. [27] Притч. 22, 9. [28] 1 Цар. 25, 10. [29] Юдиф. 12, 20. Іс. 5, 22. [31] Суд. 9, 13. Притч. 31, 4. [32] Пс. 103, 15.

Глава 32↑

Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них: ² подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце, ³ щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок. ⁴ Розмову веди ти, старший, — тому що це пристойно тобі, — ⁵ з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику. ⁶ Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй. ⁷ Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином; ⁸ що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином. ⁹ Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають, ¹⁰ говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати. ¹¹ Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори. ¹² Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність. ¹³ Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся. ¹⁴ Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом. ¹⁵ І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами.

¹⁶ Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його. ¹⁷ Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього. ¹⁸ Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя. ¹⁹ Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого. ²⁰ Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування. ²¹ Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся. ²² Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь; ²³ не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх. ²⁴ У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей. ²⁵ Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди.

Глава 32. [4] Іов. 12, 12–13. [6] Еккл. 3, 7. Сир. 20, 7. [15] Втор. 8, 10. [16] Єр. 25, 3. [17] Сир. 14, 21. 2 Пет. 2, 20. [22] Притч. 15, 19. [23] Мих. 7, 6. [24] Пс. 36, 5. [25] Пс. 33, 11.

Глава 33↑

З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його. ² Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю. ³ Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима. ⁴ Приготуй слово — і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай. ⁵ Колесо у колісниці — серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його. ⁶ Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже.

⁷ Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця? ⁸ Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята: ⁹ деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів. ¹⁰ І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі; ¹¹ але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі: ¹² одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх. ¹³ Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм. ¹⁴ Як навпроти зла — добро, і навпроти смерти — життя, так навпроти благочестивого — грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого. ¹⁵ І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград, ¹⁶ і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду. ¹⁷ Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення.

¹⁸ Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання: ¹⁹ ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого; ²⁰ і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього. ²¹ Доки ти живий і дихання у тобі, не замінюй себе ніким; ²² бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх. ²³ У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою. ²⁴ В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину. ²⁵ Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа — для раба. ²⁶ Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому — і він буде шукати свободи. ²⁷ Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба — кайдани і рани; ²⁸ використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого; ²⁹ пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани. ³⁰ Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано. ³¹ Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю; ³² якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй; ³³ якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його?

Глава 33. [3] Пс. 18, 8. Тит. 1, 9. Євр. 13, 9. [5] Сир. 21, 28. [7] Кол. 2, 16. [8] Бут. 2, 3. [9] Лев. 23, 2. [10] Бут. 2, 7. [11] Еф. 3, 10. 1 Кор. 12, 4–5. [13] Іс. 45, 9. Рим. 9, 20. [14] Сир. 42, 25. [17] Сир. 24, 37. [18] Прем. 6, 2. [26] Притч. 29, 21. [33] Сир. 7, 22.

Глава 34↑

Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. ² Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням. ³ Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. ⁴ Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? ⁵ Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує. ⁶ Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. ⁷ Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню. ⁸ Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується. ⁹ Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання. ¹⁰ Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання. ¹¹ Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю. ¹² Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду. ¹³ Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх. ¹⁴ Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його. ¹⁵ Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його? ¹⁶ Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння; ¹⁷ Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.

¹⁸ Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні; ¹⁹ не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх. ²⁰ Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних. ²¹ Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер. ²² Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати. ²³ Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення? ²⁴ Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика? ²⁵ Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання? ²⁶ Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася?

Глава 34. [1] Сир. 5, 6. Єр. 29, 8. [4] Мф. 12, 34. [6] Бут. 20, 3; 37, 5. 3 Цар. 3, 5. [8] Мф. 15, 9. Кол. 2, 8, 22. [13] Пс. 55, 12. [14] Пс. 3, 4; 90, 2. [15] Пс. 127, 1. [16] Пс. 33, 16. [18] Притч. 21, 27. [19] Притч. 15, 8; 21, 27. [20] Іс. 66, 3. [21] Втор. 24, 15. Сир. 7, 22. [22] Лев. 19, 13. [25] Чис. 19, 11. [26] 2 Пет. 2, 22.

Глава 35↑

Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. ² Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. ³ Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди. ⁴ Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю. ⁵ Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; ⁶ жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде. ⁷ З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; ⁸ при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. ⁹ Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, ¹⁰ бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро. ¹¹ Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, ¹² бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: ¹³ Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує; ¹⁴ Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. ¹⁵ Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх? ¹⁶ Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. ¹⁷ Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, ¹⁸ і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення. ¹⁹ І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; ²⁰ Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, ²¹ доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми, ²² доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. ²³ Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.

Глава 35. [1] 1 Цар. 15, 22. Притч. 21, 3. Єр. 7, 22. [2] Тов. 4, 8. Флп. 4, 18. [3] Іс. 1, 11. [4] Вих. 23, 15. Втор. 16, 16. [5] Бут. 4, 4. [7] Вих. 23, 19. [8] 2 Кор. 9, 7. [9] Тов. 4, 8. [12] Втор. 10, 17. [15] Вих. 22, 22. Втор. 27, 19. [17] Як. 5, 16. [18] Вих. 2, 24. [19] 2 Пет. 3, 9. [21] Пс. 61, 13. Рим. 2, 6. 2 Сол. 1, 6.

Глава 36↑

Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь, ² і наведи на всі народи страх Твій. ³ Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою. ⁴ Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, — ⁵ і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи. ⁶ Віднови знамення і сотвори нові чудеса; ⁷ прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів; ⁸ знищи супротивника і знищи ворога; ⁹ прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої. ¹⁰ Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель. ¹¹ Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!» ¹² Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку. ¹³ Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком. ¹⁴ Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого. ¹⁵ Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій. ¹⁶ Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого. ¹⁷ Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм. ¹⁸ Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, — ¹⁹ і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.

²⁰ Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща: ²¹ як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві. ²² Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому. ²³ Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща: ²⁴ краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка; ²⁵ якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських. ²⁶ Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого. ²⁷ Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись: ²⁸ бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто? ²⁹ Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.

Глава 36. [3] Єр. 10, 25. [4] 4 Цар. 19, 19. [12] Вих. 4, 22. [18] Чис. 6, 23. [24] 2 Езд. 4, 18–19.

Глава 37↑

Усякий друг може сказати: «і я подружився з ним». Але буває друг тільки за іменем другом. ² Чи не є це скорбота до смерти, коли приятель і друг перетворюється на ворога? ³ О, зла думка! звідкіля взялася ти, щоб покрити землю підступністю? ⁴ Приятель радіє, коли веселий друг, а під час скорботи його буде проти нього. ⁵ Приятель допомагає другові у трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит. ⁶ Не забувай друга у душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму. ⁷ Усякий радник хвалить свою пораду, але хтось радить на свою користь; ⁸ від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, може бути, він буде радити для самого себе; ⁹ може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: «шлях твій добрий»; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою. ¹⁰ Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри. ¹¹ Не радься з жінкою про суперницю її і з боязким — про війну, з продавцем — про обмін, з покупцем — про продаж, із заздрим — про подяку, ¹² з немилосердним — про благодійність, з лінивим — про усяку справу, ¹³ з річним найманцем — про закінчення роботи, з лінивим рабом — про велику роботу: ¹⁴ не покладайся на таких ні при якій нараді, ¹⁵ але звертайся завжди тільки до мужа благочестивого, про якого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх, ¹⁶ який своєю душею — до душі тобі й, у випадку падіння твого, буде сумувати разом з тобою. ¹⁷ Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього; ¹⁸ душа людини іноді більше скаже, ніж сім спостерігачів, які сидять на високому місці для спостереження. ¹⁹ Але при всьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині.

²⁰ Початок усякої справи — розмірковування, а раніше за усяку дію — рада. ²¹ Виявлення сердечної зміни — лице. Чотири стани виявляються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик. ²² Якась людина майстерна і багатьох вчить, а для своєї душі некорисна. ²³ Інший мудрує у промовах, а буває ненависний, — такий залишиться без усякої споживи; ²⁴ бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрости. ²⁵ Хтось мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його правильні. ²⁶ Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його правильні. ²⁷ Мудрий муж буде багатим на благословення, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним. ²⁸ Життя людини визначається кількістю днів, а дні Ізраїля незліченні. ²⁹ Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік.

³⁰ Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливо, і не давай їй того; ³¹ бо не все корисно для усіх, і не усяка душа до всього схильна. ³² Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви, ³³ бо від переїдання буває хвороба, і пересичення доводить до холери; ³⁴ від пересичення багато хто помер, а стриманий додасть собі життя.

Глава 37. [3] Як. 3, 15. [4] Сир. 6, 7. [15] Сир. 6, 35. [16] Сир. 6, 17. [18] 3 Цар. 12, 7. [20] Сир. 38, 22. [21] Притч. 18, 21. [26] Сир. 4, 16. [29] Прем. 8, 9. [31] 1 Кор. 6, 12; 10, 23. [32] Сир. 31, 19.

Глава 38↑

Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, ² і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. ³ Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. ⁴ Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. ⁵ Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? ⁶ Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: ⁷ ними він зціляє людину і знищує хворобу її. ⁸ Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. ⁹ Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. ¹⁰ Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. ¹¹ Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; ¹² і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. ¹³ У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; ¹⁴ бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. ¹⁵ Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! ¹⁶ Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; ¹⁷ гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; ¹⁸ бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. ¹⁹ З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. ²⁰ Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. ²¹ Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. ²² «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». ²³ З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.

²⁴ Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. ²⁵ Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? ²⁶ Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. ²⁷ Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; ²⁸ серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. ²⁹ Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; ³⁰ звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; ³¹ серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. ³² Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, ³³ який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: ³⁴ рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; ³⁵ він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. ³⁶ Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; ³⁷ без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; ³⁸ і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; ³⁹ але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх.

Глава 38. [5] Вих. 15, 25. [8] Як. 1, 17. [9] Іс. 38, 2–3. Як. 5, 14. [10] Іс. 1, 16. Як. 4, 8. [15] Втор. 28, 21. [16] 1 Сол. 4, 13. [17] Притч. 15, 13. [18] Притч. 17, 22. Сир. 30, 25. [21] 2 Цар. 12, 23. [23] 2 Цар. 12, 20. [32] Єр. 18, 3. Прем. 15, 7. [36] Сир. 10, 30.

Глава 39↑

Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправлятися у пророцтвах: ² він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч; ³ буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч. ⁴ Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем; ⁵ буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми. ⁶ Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за гріхи свої. ⁷ Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму, ⁸ буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа; ⁹ благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа; ¹⁰ він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього. ¹¹ Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік; ¹² пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів. ¹³ Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його; ¹⁴ доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її.

¹⁵ Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй. ¹⁶ Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку; ¹⁷ виточуйте пахощі, як ливан; ¹⁸ цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню; ¹⁹ благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його, ²⁰ піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так: ²¹ усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться; ²² і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе у свій час відкриється. ²³ За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод. ²⁴ У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх. ²⁵ Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його. ²⁶ Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним. ²⁷ Не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку. ²⁸ Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу. ²⁹ Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки. ³⁰ Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання. ³¹ Від початку для добрих створене добре, як для грішників — зле. ³² Головні з усіх потреб для життя людини — вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг: ³³ усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду. ³⁴ Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої, ³⁵ під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх. ³⁶ Вогонь і град, голод і смерть — усе це створено для помсти; ³⁷ зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, — ³⁸ зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його. ³⁹ Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні, ⁴⁰ що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час; ⁴¹ і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим. ⁴² Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа.

Глава 39. [3] Тит. 1, 9. [6] Пс. 118, 47. Еф. 3, 14. Флп. 1, 9. 1 Цар. 12, 23. [7] 1 Кор. 2, 13. 2 Тим. 2, 7. [8] Втор. 32, 2. Іс. 55, 10–11. [12] Притч. 10, 7. [13] 2 Тим. 2, 2. [17] Флп. 4, 18. [21] Бут. 1, 31. [23] Вих. 14, 21. Нав. 3, 16. [25] Пс. 138, 1. [26] Еккл. 1, 9. [28] Пс. 64, 11. [29] Пс. 93, 10. [30] Пс. 17, 27. Лк. 7, 35. [31] Рим. 8, 28. Бут. 1, 17. [32] Сир. 29, 24. [36] Пс. 147, 6–7. [37] Сир. 40, 10. [38] Іов. 37, 12. [40] Бут. 1, 31.

Глава 40↑

Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх. ² Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця. ³ Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі, ⁴ від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, — ⁵ у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його. ⁶ Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі: ⁷ будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного. ⁸ Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це. ⁹ Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, — ¹⁰ усе це — для беззаконних; і потоп був для них. ¹¹ Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море. ¹² Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік. ¹³ Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять. ¹⁴ Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть. ¹⁵ Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі: ¹⁶ осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави. ¹⁷ Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік. ¹⁸ Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб. ¹⁹ Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина. ²⁰ Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости. ²¹ Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик. ²² Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву. ²³ Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди. ²⁴ Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня. ²⁵ Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада. ²⁶ Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній: ²⁷ у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги; ²⁸ страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою.

²⁹ Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню. ³⁰ Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами; ³¹ але людина розумна і вихована застереже себе від того. ³² У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає.

Глава 40. [1] Бут. 47, 9. Іов. 14, 1. Пс. 89, 10. [2] Еккл. 1, 8. Євр. 9, 27. [3] Пс. 81, 7. Прем. 6, 5. [5] Іов. 7, 13. [10] Бут. 7, 12. [11] Бут. 3, 19. Еккл. 12, 7. Сир. 41, 13. [13] Іов. 6, 15. [14] Пс. 36, 20. [15] Прем. 4, 4. [18] Флп. 4, 12. 1 Тим. 6, 6. [19] Притч. 31, 23. [20] Пс. 103, 15. [24] Лк 16, 9. [26] Сир. 1, 20. [27] Тов. 4, 21. Пс. 33, 10.

Глава 41↑

О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях, ² для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу. ³ О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах, ⁴ для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння. ⁵ Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю. ⁶ Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, — ⁷ у пеклі немає дослідження про час життя. ⁸ Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими. ⁹ Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я. ¹⁰ Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я. ¹¹ Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього! ¹² Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття. ¹³ Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель. ¹⁴ Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться. ¹⁵ Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота: ¹⁶ дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.

¹⁷ Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь? ¹⁸ Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість. ¹⁹ Отже, соромтеся того, про що я скажу, ²⁰ бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною. ²¹ Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні; ²² перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня; ²³ перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки: ²⁴ соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі; ²⁵ соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича, ²⁶ відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці, ²⁷ і не підходь до постелі її; ²⁸ перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, — ²⁹ повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.

Глава 41. [3] Іов. 5, 26. [5] Пс. 88, 49. [7] Прем. 4, 13. [8] Прем. 3, 12. [9] Іов. 20, 10. [10] Прем. 3, 16. [13] Бут. 3, 19. Сир. 40, 11. [15] Притч. 22, 1. [16] Еккл. 7, 1. [19] Сир. 4, 25. [26] Вих. 20, 17. Іов. 31, 1. Мф. 5, 28. [28] Сир. 18, 15; 20, 15. [29] Сир. 19, 24; 27, 18.

Глава 42↑

Не соромся ось чого, і з лицемірности не гріши: ² не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому, ³ суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям, ⁴ точности у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, — ⁵ неупереджености у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і — скривавити ребро злому рабові. ⁶ При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай. ⁷ Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом. ⁸ Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.

⁹ Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її — як би не відцвіла, а у заміжжі — як би не стала гидкою; ¹⁰ у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі — щоб не порушила подружньої вірности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною. ¹¹ Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою. ¹² Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок: ¹³ бо як з одягу виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче. ¹⁴ Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення.

¹⁵ Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За словом Господа явилися діла Його: ¹⁶ осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої. ¹⁷ І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб вселенна стояла твердо на славу Його. ¹⁸ Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку, ¹⁹ звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного; ²⁰ не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово. ²¹ Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік; ²² Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника. ²³ Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри! ²⁴ Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підкорюються Йому. ²⁵ Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим: ²⁶ одне підтримує благо іншого, — і хто насититься видінням слави Його?

Глава 42. [1] Втор. 1, 17. Як. 2, 1. [2] Вих. 23, 6. Лев. 19, 15. Втор. 1, 16. [5] Сир. 33, 27, 30. [9] Сир. 7, 26. [11] Сир. 26, 12. [12] Іов. 31, 1. [13] Притч. 7, 27. [15] Рим. 1, 20. [18] Пс. 7, 10. Єр. 17, 10. Діян. 1, 24. [19] Пс. 138, 2. [21] Пс. 89, 3. [22] Рим. 11, 34. 1 Кор. 13, 9. [25] Сир. 33, 14.

Глава 43↑

Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні! ² Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього! ³ У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? ⁴ Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. ⁵ Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. ⁶ І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: ⁷ від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти; ⁸ місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні; ⁹ це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; ¹⁰ краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! ¹¹ За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. ¹² Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! ¹³ Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. ¹⁴ Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. ¹⁵ Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи. ¹⁶ Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду; ¹⁷ від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер. ¹⁸ Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. ¹⁹ Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; ²⁰ красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. ²¹ І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. ²² Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати; ²³ покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву. ²⁴ Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. ²⁵ Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. ²⁶ Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: ²⁷ бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. ²⁸ Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. ²⁹ Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. ³⁰ Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої. ³¹ Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його! ³² Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; ³³ і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. ³⁴ Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? ³⁵ Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. ³⁶ Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.

Глава 43. [1] Пс. 18, 2. Рим. 1, 20. [2] Пс. 135, 8. [3] Пс. 18, 7. [5] Прем. 13, 3. [6] Пс. 135, 9. Рим. 1, 20. [12] Бут. 9, 13. [13] Пс. 103, 2. [17] Наум. 1, 5. [21] Пс. 147, 5–6. [25] Іов. 38, 10. [26] Пс. 106, 23. [27] Пс. 103, 25. [28] Пс. 32, 6. Діян. 17, 28. Євр. 1, 3. [30] 1 Кор. 15, 28. Пс. 70, 15. [31] Пс. 95, 4. [34] Пс. 105, 2. [35] 1 Кор. 13, 9. [36] Пс. 24, 14.

Глава 44↑

Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду: ² багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку; ³ це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах; ⁴ вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні. ⁵ Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни; ⁶ люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх. ⁷ Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою. ⁸ Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них. ⁹ Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються; ¹⁰ у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх — у завітах; ¹¹ сім’я їх буде твердим, і діти їхні — заради них; ¹² сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться; ¹³ тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди; ¹⁴ народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу.

¹⁵ Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів. ¹⁶ Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням; ¹⁷ тому зробився залишком на землі, коли був потоп; ¹⁸ з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом. ¹⁹ Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі; ²⁰ він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним, ²¹ і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним; ²² тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи; ²³ обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі. ²⁴ Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт; ²⁵ і воно ж спочило на голові Якова: ²⁶ Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами.

²⁷ І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті,

Глава 44. [11] Вих. 20, 6. [13] Притч. 10, 7. [15] Бут. 5, 24. Прем. 4, 10. Євр. 11, 5. [16] Бут. 6, 9; 7, 1. Прем. 10, 4. Євр. 11, 7. [18] Бут. 9, 11. [19] Бут. 17, 4. [20] Бут. 17, 10. [21] Бут. 22, 16. [22] Бут. 12, 3; 22, 16–18. [23] Бут. 13, 16. Пс. 71, 8. [24] Бут. 26, 3. [25] Бут. 27, 28. [26] Втор. 32, 9. [27] Вих. 2, 10; 11, 3.

Глава 45↑

улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна. ² Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам; ³ Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї. ⁴ За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей, ⁵ сподобив його чути голос Його, увів його у морок ⁶ і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його. ⁷ Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, — ⁸ уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави; ⁹ Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг: ¹⁰ у спідній одяг, в подир та ефод; ¹¹ і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його; ¹² наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом, ¹³ червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих; ¹⁴ на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей. ¹⁵ Раніше нього не було цього від віку: ¹⁶ хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи. ¹⁷ Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі. ¹⁸ Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм: ¹⁹ йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його; ²⁰ Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій; ²¹ Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його. ²² Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві; ²³ Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву. ²⁴ Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого. ²⁵ І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів: ²⁶ насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його; ²⁷ але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його. ²⁸ Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля; ²⁹ тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки. ³⁰ Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його. ³¹ Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.

Глава 45. [3] Вих. 11, 3. [5] Вих. 19, 19. [6] Вих. 19, 5; 31, 18. [7] Вих. 4, 27. [9] Вих. 28, 2. [11] Вих. 28, 33–35. [14] Вих. 28, 36. [18] Лев. 8, 12. [19] Чис. 18, 19. Втор. 11, 21.[22] Чис. 16, 1. [23] Чис. 16, 31. [24] Чис. 16, 35. [27] Чис. 18, 20. [28] Чис. 25, 7, 13. [29] Чис. 25, 12–13. 1 Мак. 2, 54. [30] Пс. 88, 5.

Глава 46↑

Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах. ² Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його. ³ Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста! ⁴ Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні. ⁵ Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два? ⁶ Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його: ⁷ каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори, ⁸ щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім. ⁹ І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, — тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство. ¹⁰ І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом. ¹¹ І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину, ¹² щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом. ¹³ Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, — нехай буде пам’ять їх у благословеннях! ¹⁴ Нехай процвітуть кості їх від місця свого, ¹⁵ й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх! ¹⁶ Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму; ¹⁷ він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова; ¹⁸ за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння. ¹⁹ Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, — ²⁰ і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій, ²¹ і знищив вождів тирських і всіх князів филистимських. ²² Ще раніше часу вічного упокоєння свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому. ²³ Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться.

Глава 46. [1] Чис. 27, 18. [3] Нав. 6, 1; 8, 21; 10, 1. [5] Нав. 10, 12. [9] Чис. 14, 6–7. [10] Чис. 26, 65. [11] Нав. 14, 11. [14] Сир. 49, 12. Іс. 66, 14. [16] 1 Цар. 10, 1. [17] 1 Цар. 7, 15. [18] 1 Цар. 10, 9. [19] 1 Цар. 7, 9. [20] 1 Цар. 7, 10. [22] 1 Цар. 12, 3. Діян. 20, 33. [23] 1 Цар. 28, 17, 19.

Глава 47↑

Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида. ² Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих. ³ Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами. ⁴ В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу, ⁵ коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа? ⁶ Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого. ⁷ Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави, ⁸ бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх. ⁹ Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали; ¹⁰ від усього серця він оспівував і любив Творця свого. ¹¹ І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви. ¹² Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище. ¹³ І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі. ¹⁴ Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо. ¹⁵ Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки. ¹⁶ Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму! ¹⁷ Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами; ¹⁸ ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій; ¹⁹ за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни. ²⁰ В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля, ²¹ ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець. ²² Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм; ²³ ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство. ²⁴ Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його. ²⁵ І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього.

²⁶ І спочив Соломон з батьками своїми ²⁷ і залишив після себе від сімені свого безумство народу, ²⁸ убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради, ²⁹ й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха. ³⁰ І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї; ³¹ і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста.

Глава 47. [1] 2 Цар. 7, 3. 1 Пар. 17, 2. [3] 1 Цар. 17, 34. [4] 1 Цар. 17, 49. [7] 1 Цар. 18, 7. [8] 2 Цар. 8, 1. [10] 2 Цар. 23, 1. [11] 1 Пар. 25, 1. [12] 1 Пар. 16, 4. [13] 2 Цар. 12, 13. [14] 3 Цар. 1, 35. [15] 3 Цар. 2, 12; 5, 4–5. [16] 3 Цар. 4, 29. [17] 3 Цар. 4, 32. [18] 3 Цар. 10, 1. [21] 3 Цар. 10, 27. [22] 3 Цар. 11, 1. [23] 3 Цар. 12, 16. [26] 3 Цар. 11, 43. [27] 3 Цар. 12, 13. [29] 3 Цар. 12, 28. [30] Втор. 4, 26.

Глава 48↑

І повстав Ілля пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник. ² Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх; ³ словом Господнім він закрив небо і тричі зводив вогонь. ⁴ Як прославився ти, Іллє, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі! ⁵ Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього; ⁶ ти зводив у загибель царів і знатних з ложа їх; ⁷ ти чув на Синаї викриття їх і на Хориві суди помсти; ⁸ ти помазав царів на воздаяння і пророків — у спадкоємці собі; ⁹ ти захоплений був вогненним вихором на колісниці з вогненними конями; ¹⁰ ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж перейде він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова. ¹¹ Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, — і ми життям поживемо. ¹² Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його ¹³ й у дні свої не тремтів перед князем, і ніхто не пересилив його; ¹⁴ ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його. ¹⁵ І за життя свого творив він чудеса, і після смерти дивні були діла його.

¹⁶ Попри все те, народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї і розсіяні по всій землі. ¹⁷ І залишилося дуже мало народу і князь із дому Давидового. ¹⁸ Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи. ¹⁹ Єзекія зміцнив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю й улаштував сховища для води. ²⁰ У дні його зробив навалу Сеннахирим і послав до нього Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй. ²¹ Тоді затремтіли серця і руки їх, і вони мучилися, як ті, що народжують; ²² і воззвали вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої, ²³ і Святий скоро почув їх з неба і визволив їх рукою Ісаї; ²⁴ Він уразив військо ассиріян, і ангел Його знищив їх, ²⁵ бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповів пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх. ²⁶ У його дні сонце відступило назад, і він додав життя цареві. ²⁷ Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і втішав тих, що тужили у Сионі; ²⁸ до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше, ніж воно сповнилося.

Глава 48. [1] Єр. 5, 14. Ін. 5, 35. [3] 3 Цар. 17, 1. [4] 3 Цар. 18, 38. 4 Цар. 1, 10. [5] 3 Цар. 17, 22. [6] 3 Цар. 21, 19. 4 Цар. 5, 4. [7] 3 Цар. 21, 19. [8] 3 Цар. 19, 16. [9] 4 Цар. 2, 11. [10] Мал. 4, 6. [13] 4 Цар. 2, 11. [14] 4 Цар. 13, 21. [15] 4 Цар. 2, 14; 13, 21. [19] 4 Цар. 20, 20. [20] 4 Цар. 18, 13. 2 Пар. 32, 1. Іс. 36, 1. [24] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. 1 Мак. 7, 41. 2 Мак. 15, 22. [26] 4 Цар. 20, 9, 11. 2 Пар. 32, 24. Іс. 38, 8.

Глава 49↑

Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника: ² в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином. ³ Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня; ⁴ він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя. ⁵ Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили, ⁶ бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися, ⁷ бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові. ⁸ Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія, ⁹ якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.

¹⁰ Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці; ¹¹ він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої. ¹² І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією. ¹³ Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці; ¹⁴ також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу. ¹⁵ Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші. ¹⁶ Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі, ¹⁷ і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані. ¹⁸ Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам.

Глава 49. [1] 4 Цар. 22, 1–2. [3] 4 Цар. 23, 4. 2 Пар. 34, 4. [4] 4 Цар. 23, 25. [8] 4 Цар. 25, 9. [9] Єр. 1, 5, 10. [10] Єз. 1, 4. [11] Єз. 13, 13. [13] 1 Езд. 3, 2. Агг. 2, 23. [14] 1 Езд. 3, 2. Зах. 3, 1. [15] Неєм. 7, 1. [16] Бут. 5, 24. Євр. 11, 5. [17] Бут. 50, 18; 20, 22. Нав. 24, 32.

Глава 50↑

Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм: ² ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму; ³ у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря; ⁴ щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги. ⁵ Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму! ⁶ Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями, ⁷ як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах, ⁸ як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні, ⁹ як вогонь з ладаном у кадильниці, ¹⁰ як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями, ¹¹ як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар. ¹² Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища. ¹³ Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, — ¹⁴ довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки, ¹⁵ і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля. ¹⁶ У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю, ¹⁷ він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю. ¹⁸ Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім. ¹⁹ Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому; ²⁰ а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів, ²¹ і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому. ²² Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його; ²³ народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього. ²⁴ І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю: ²⁵ нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку; ²⁶ нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас! ²⁷ Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ: ²⁸ це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах. ²⁹ Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого. ³⁰ Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим; ³¹ а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.

Глава 50. [1] 2 Мак. 3, 4. [12] Вих. 28, 4. [18] Чис. 10, 10. [22] Чис. 6, 23. [24] Іоїл. 2, 21. [26] 3 Цар. 8, 23–24. [28] Ін. 4, 9.

Молитва Ісуса, сина Сирахового

Глава 51↑

Прославлю Тебе, Господи Царю, і звеличу Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє, ² бо Ти був мені покровителем і помічником ³ і визволив тіло моє від погибелі й від сіті наклепницького язика, від уст, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником ⁴ і визволив мене, з великої милости і заради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене, ⁵ від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав; ⁶ від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів; ⁷ із глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного. ⁸ Душа моя близька була до смерти, ⁹ і життя моє було біля глибини пекла: ¹⁰ з усіх боків оточували мене, і не було того, хто допомагає; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його. ¹¹ І згадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку, ¹² що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе, і спасаєш їх від руки ворогів. ¹³ І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерти: ¹⁴ воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих. ¹⁵ Буду хвалити ім’я Твоє безперестанно й оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута; ¹⁶ Ти спас мене від загибелі і визволив мене від злого часу. ¹⁷ За це я буду прославляти і хвалити Тебе і благословляти ім’я Господа.

¹⁸ Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я подорожувати, відкрито шукав я мудрости у молитві моїй: ¹⁹ перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє; ²⁰ серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юности моєї. ²¹ Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній багато наставлянь для себе: ²² мені був успіх у ній. ²³ Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість. ²⁴ Я зважився йти за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь. ²⁵ Душа моя подвизалася заради неї, і у ділах моїх я був точний; ²⁶ простягав руки мої до висоти й усвідомлював моє неуцтво. ²⁷ Я спрямував до неї душу мою, і серце моє віддав їй із самого початку — ²⁸ і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею. ²⁹ І подвиглися нутрощі мої, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання. ³⁰ У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його. ³¹ Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання, ³² бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають. ³³ Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла; ³⁴ нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько. ³⁵ Бачите своїми очима: я трохи потрудився — і знайшов собі велике заспокоєння. ³⁶ Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота. ³⁷ Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його; ³⁸ робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду.

Глава 51. [34] Мф. 11, 29.

Опубліковано: 18.05.2013; востаннє змінено: 12.02.2014.

1. о.Віктор :

   12 Жовтня, 2023 о 10:26

   Нікому не надав Він пояснювати Його. 3 І хто може дослідити великі Його?

   Пропущено слово – СПРАВИ

   Нікому не надав Він пояснювати СПРАВИ Його. 3 І хто може дослідити великі СПРАВИ Його?

   Відповіcти
   • Микола :

     25 Червня, 2024 о 16:19

     Нікому не надав Він пояснювати Його. І хто може дослідити великі Його?

     Все вірно, але не справи, там просто опечатка не великі, а велич.

     Нікому не надав Він пояснювати Його. І хто може дослідити велич Його?

     Відповіcти

     ---

   ---