Дерев’яні (Д)Муровані (М)Усі
Наддніпрянська школа Сіверсько-чернігівська школа Слобожансько-полтавська школа Східноподільська школа Поліська школа Волинська школа Галицька школа Західноподільська школа Бойківська школа Гуцульська школа Лемківська школа Буковинська школа Марамороська школа Берестейська школа Український класицизм (Д) Український історизм (Д)
Український модерн (Д) Давньоруські церкви Українське Відродження Українське бароко Український класицизм (М) Український історизм (М) Український модерн (М)
Покровська церква, с. Вереси
Житомирська область, Житомирський р-н, с. Вереси

Покровська церква
1880 рік

Іззовні церква виглядає майже типовою поліщучкою — із масивними об’ємами і наметовим перекриттям нави. За це і потрапила в наш каталог. Після останнього ремонту бляшане покриття змінив жахливий зелений пластик. До того ж ремонту церковище являло собою справжній дендропарк, який виявився непотрібним сучасним «господарям» Божого храму. (далі…)

Спасо-Преображенська церква, с. Левків
Житомирська область, Житомирський р-н, с. Левків

Спасо-Преображенська церква
1862 рік

Місце для церкви вибрали дуже вдало. Напевне, і до нинішнього храму на цьому мальовничому пагорбі линула в небо прекрасна волинська церква (можливо, й не одна). Про це свідчить старий кам’яний хрест ХVІІ — ХVІІІ ст., зворушливо пофарбований у блакитне і вбраний у пластикову гірлянду.(далі…)

Георгіївська церква, с. Піски
Житомирська область, Житомирський р-н, с. Піски

Георгіївська церква
Кін. ХІХ ст.

Українства в Георгіївській церкві немало. Сюди зараховуємо і хрестове розташування бань, і гармонійні форми, і щось, як завжди, невловиме, але однозначно присутнє… Підійшовши ближче, помічаємо у вікні храму (на превеликий жаль, зачиненого) бароковий запрестольний хрест, облущений, але прекрасний. Ось воно, те саме невловиме… (далі…)

Житомирська область, Коростишівський р-н, с. Царівка

Церква св. Олександра Невського
1900-ті рр.

Найцікавіші у царівської церкви (звичайної собі єпархіалки) — надбанні хрести. Усі до одного! Вони традиційні, але з претензією на модерн. Такі самі й вікна. Вони (і хрести, і вікна) збереглися навіть після останнього ремонту 2013 року. (далі…)

Троїцька церква, смт. Чоповичі
Житомирська область, Малинський р-н, смт. Чоповичі, вул. Малинська, 1

Троїцька церква
1942 рік

Чоповицький храм, либонь, найпізніший зразок УІ, а, можливо, й найоригінальніший.

Вважають, що церква є копією своєї попередниці кінця ХІХ ст., спаленої бузувірами-комсомольцями на Великдень 1927 року. В головних ознаках це, напевне, так і є. Структура і план, форма і декор вікон та одвірків однозначно відповідають стилістиці пізньоєпархіального часу. (далі…)

Церква св. Іоана Богослова, с. Зубковичі
Житомирська область, Олевський р-н, с. Зубковичі

Церква св. Іоана Богослова
Кін. ХІХ ст.

Церква у Зубковичах дотична до УІ переважно простотою і ясністю форм, а також цілком народним декором. Навряд чи нам вдасться дізнатися, чому в образі святині геть відсутній псевдо-російський декор, але результат у її будівничих вийшов непоганий. Церква — в ідеальному стані, за що сучасним мешканцям села велика дяка і шана. (далі…)

Житомирська область, Романівський р-н, с. Годиха

Успенська церква
1947 – 2018 рр.

Церква згоріла 21 травня 2018 року. А була вона щиро-народною, збудованою побожними селянами із підручних матеріалів у страшні часи третього голодомору 1946-1947 рр. Під час наших відвідин Годихи навесні 2016 року ми спіткали святиню в цілому доглянутою, хоча й не без присмаку запустіння. Під одним з карнизів нашу увагу привернули дошки із давнішими, явно церковними розписами. (далі…)

Церква Воскресіння Словущого, с. П'ятка
Житомирська область, Чуднівський р-н, с. П'ятка

Церква Воскресіння Словущого
Сер. ХІХ ст.

П’ятківська церква потрапила в наш каталог як представниця невисоких хрещатих храмиків, що в немалій кількості постали на правобережній Україні після повного підпорядкування цих теренів Російській імперії. Маємо на увазі не політичне, а архітектурне, найпізніше в часі підпорядкування. Як відомо, на Волині будівництво в народному дусі припинилося аж після 1830 року. Але й надалі місцеві зодчі пручалися, намагаючись зберігати вірність традиціям. (далі…)