Словник термінів
(використано матеріали В. Вечерського та Л. Прибєги)
Аркада — кілька арок, однакових за формою, розміром та оздобленням, що спираються на стовпи чи колони.
Бабинець (притвор) — приміщення в західній частині церкви, прилегле до нави.
Балка — елемент конструкції у вигляді бруса, що спирається на дві чи більше опор.
Баня — загальна назва церковного верху.
Брус — обтесаний сокирою чи пиляний лісоматеріал прямокутного поперечного перерізу, ширина якого становить не менше 10 сантиметрів.
Верх — покриття церковної будівлі або окремої її частини.
Випусти — бруси, кінці яких виступають назовні з площини стіни і служать опорою для опасання чи піддашшя.
Вівтар — східна, найважливіша частина храму, відокремлена від решти його приміщень іконостасом.
Вінець — один горизонтальний ряд дерев’яних колод чи брусів, пов’язаних врубками й покладених по периметру будівлі.
Врубка — сполучення елементів дерев’яної конструкції, при якому частина одного елемента входить у паз іншого.
Галерея — вузький критий перехід уздовж стіни будівлі або між двома будівлями.
Ґонт — покрівельний матеріал у вигляді невеликих колотих дощечок клинчастого перерізу з пазом у широкій частині.
Гребінь — верхнє горизонтальне ребро даху; іноді називається коником.
Дияконник (ризниця) — приміщення на південь від вівтаря, призначене для зберігання церковного облачення й начиння.
Дранка (драниця, дрань) — покрівельний матеріал у вигляді тонких довгих дощок, зазвичай соснових.
Емпора — галерея або приміщення над бабинцем церкви.
Жертовник (паламарня) — приміщення на північ від вівтаря, призначене для зберігання церковної утварі та інших богослужбових приналежностей. Інше значення — столик на північний схід від престолу у вівтарі для звершення проскомідії (першої частини літургії).
Залом — елемент багатоярусного верху церкви: призма або циліндр у поєднанні зі зрізаною пірамідою або зрізаним конусом.
Зруб — конструкція стін із колод чи брусів, що їх укладають горизонтальними рядами, а в кутах сполучають врубками.
Каплиця — невелика церковна споруда без вівтаря.
Каркас — кістяк будівлі чи споруди у вигляді жорстко поєднаних між собою вертикальних стовпів, горизонтальних балок та навскісних (діагональних) підкосів.
Кліть — прямокутний дерев’яний зруб.
Ковнір — глибокий перехват у нижній частині церковної бані.
Колода (кругляк) — оброблений стовбур дерева, круглий у перерізі.
Контрфорс — виступ у стіні будівлі, який є допоміжною вертикальною підпорою, що посилює конструкцію.
Коробове склепіння — криволінійне перекриття, що має поперечний профіль у вигляді трицентрової кривої.
Крилас (від грецького «клірос») — місце для хору в нижньому ярусі церкви (зазвичай у південній частині нави).
Кронштейн — виступ у стіні або випуск однієї чи кількох колод (брусів), призначений для підтримання вище розміщених конструкцій (стін, дахів, опасання).
Лиштва — прикрашена різьбленням дошка або ліплення, які застосовують для оздоблення храму.
Ліхтар (ліхтарик) — вертикальна призма або циліндр, що увінчує церковний верх і несе маківку з хрестом.
Маківка — декоративне увінчання верху церкви, що стоїть на ліхтарі і завершується хрестом.
Машикул — бойовий навіс із бійницями на башті, призначений для вертикального обстрілу супротивника
Нава (неф) (з грецької — корабель) — центральна частина церкви.
Намет (наметовий дах, наметовий верх) — перекриття церкви або її частини у вигляді високої чотиригранної чи багатогранної піраміди. Інша назва — шатро, шатровий дах.
Опасання — оперізуючий церкву захисний дашок, підтримуваний кронштейнами або стовпчиками. Розвинуте опасання має вигляд критої галереї на стовпчиках.
Парус (пандатива) — конструктивний елемент (переважно у формі криволінійного трикутника), що запезбечує перехід від прямокутного об’єму до циліндричного чи багатогранного. На чотирьох парусах нави зазвичай зображують чотирьох євангелістів.
Паперть — галерея, ганок або майданчик перед входом до храму.
Підвалина — нижній вінець зрубу, покладений на землю чи на додатковий фундамент.
Піддашшя — звис даху, що спирається на випуски верхніх вінців зрубу.
Підсябиття — дерев’яна бойова галерея на церковній вежі з отворами в підлозі для ураження нападників. Назва походить від вислову «під ся (під себе) бити».
Пілястра — плаский вертикальний виступ на поверхні стіни.
Плаха, плениця — розколота чи розрізана вздовж навпіл колода.
Портик — відкрита коротка галерея, утворена колонами, що підтримують перекриття.
Причілок —торцева стіна будівлі або ґанок із дашком на двох стовпчиках.
Ригель — горизонтально розташована балка, що скріпляє конструкцію церкви чи її верху.
Рундук — критий майданчик зовнішніх сходів.
Сволок — головна балка, що підтримує стелю приміщення.
Сіни (тамбур) — вхідне приміщення, перед яким є ґанок чи сходи.
Стендари, стояни — обрубки колод, закопані сторч у землю; утворюють основу дерев’яної будівлі.
Тес — тонкі тесані дошки для обшивки даху або стін будівлі.
Тибель — кілочок із міцного дерева для скріплення брусів чи колод зрубу.
Тябло — горизонтальний брус іконостасу, на який ставили ікони.
Фронтон — завершення портика чи будівлі, що становить собою вертикальну площину, здебільшого трикутної чи криволінійної форми, по боках обмежену схилами даху.
Хори — балкон у наві чи бабинці, приміщення над бабинцем церкви; призначені для церковного хору.
Шалівка — дошки, якими обшивають зруб.
Шишак — вінчаючий, найчастіше кулевидний елемент верху храмів та дзвіниць.
