Церква Миколи Козацького (К)1735 – 1737 рр.
Церкву спорудили коштом місцевих міщан-козаків, звідкіля й назва. У 1770 році класично-тридільний український храм спотворили добудовою дзвіниці (теж барокової, але недоречної) . Можливо, тоді ж вівтар увінчала традиційна російська «бочка» — «даби малоросійством своім нє іскушать начальства». Втім, в церкві дійсно є щось початково-російське — двоповерховість (верхня церква — Введенська, нижня — власне Миколаївська). В холодних північних краях наявність нижьої, теплої церкви — сувора необхідність. Натомість в благословенній Україні це просто данина архітектурному імперіалізму.
Інтер’єр козацької святині нам побачити так і не вдалося: очевидно, в промосковському Путивлі не заведено пускати українських прочан до храмів у неслужбовий час. Чотиритомник пам’яток УРСР обіцяє збережені орнаментальні розписи у церкві, але то було давненько… Що ж до світлого, розкритого простору тризаломної нави з арчастими тромпами — то він, напевне, вражає. Та, на жаль, світлин інтер’єру Миколи Козацького ми допоки не знайшли.