Церква Собору Пресвятої Богородиці (центральна група з елементами архаїки)1659 рік та дзвіниця ХVІІІ ст.
Ансамбль збудовано на древньому городищі, за валом. Либонь, в селі завжди мешкали вельми педантичні люди: в численних написах на зрубах «задокументовано» усі моменти реставраційного життя храму. Звідси й дізнаємося, що церква була ремонтована у 1775 та 1800-му, «важена» у 1826-му, «підмурована» 1881-го, розписана у 1882 та 1905 рр.
Логвин зазначає, що в основу побудови пам’ятки покладено принцип золотого перерізу, що притаманно древнім храмам. Пропорційність споруди підкреслюють художні деталі — різьблені сухарики» на карнизах. До останнього ремонту радували око лучкові перемички на вікнах нави і вівтаря, проте , очевидно, такі «архітектурні надлишки» ХVІІ ст. здалися нинішнім господарям заскладними. Та нехай Бог простить їх заради подвигу попередніх поколінь, котрі у радянські часи не дозволили розікрасти і знищити п’ятиярусний іконостас, сучасний церкві.
Вражає дубова дзвіниця баштового типу — з підсябиттям і монументальним шатровим перекриттям. Вона така виразна, що зодчі напевне свідомо відсунули її у куток обійстя — аби не відволікала уваги від храму.
Тож можемо привітати товариство: у Гостинцеві зберігся чудовий «гостинець» для шанувальників української народної архітектури.
Усі фото
