Віктор Чепелик у своїй основоположній праці про УАМ категорично і недвозначно хвалить будинок лікаря Йосипа Юркевича на Паньківській. Зокрема, він пише таке:

«Тектонічна вмотивованість розв’язання фасаду багатоповерхового будинку за допомогою вертикальних елементів була новим словом в архітектурі української сецесії; вона крила в собі значну потенцію майбутнього розвитку, яку майже ніхто з послідовників не помітив і не розвинув… В цьому будинку … вдалося піднятися на якісно новий східчик переосмислення народної теми в архітектурі, вивільнившися від механічного запозичення форм сільської архітектури… Вражає значна майстерність… у володінні засобами створення асиметричної композиції, в якій симетрія і асиметрія складових частин злились в художню цілісність, що надала зовнішності будинку при усій його раціоналістичній стриманості рис неафектованої динамічності, додавши художньому образові справжньої життєвості та оригінальності». Ось як!

Справді – хоча головним уподобанням Миколи Олексійовича Шехоніна був неоампір, з українським модерном він також упорався на відмінно. Це й не дивно, позаяк достеменно відомо, що у проектуванні будинку брав участь і геніальний Сергій Тимошенко. Не будемо гадати, яким є внесок кожного із зодчих у кінцевий результат – він (результат) промовляє сам за себе. Не треба бути архітектором, щоб зачепитися поглядом за цю показну споруду, яку під час євроремонту і продажу у 2000-х чомусь рекламували як «Замок на Паньківській». Одначе спрацювало: на рекламу купилися солідні люди, чиї охоронники дійшли до того, що не дозволяли фоткати скромний УАМівський шедевр навіть з протилежного боку вулиці. Точніше, наївні такі, намагалися не дозволяти… На щастя, тії гримаси новітньої української буржуазії досить швидко зникли із затишної київської вулиці… А прекрасний будинок лишився. І навіть збагатився: на його надвірному фасаді з’явилася майоліка на козацьку тематику.

Шкода, звичайно, що ми вже ніколи не зможемо оцінити первісну красу споруди – ще у 1973 році, задовго до ремонту «европейського», черговий радянський ремонт знищив високий дах і прекрасний фронтон правобічного ризаліту. Натомість у 2000-х роках над будинком з’явилася неоковирненька мансарда і новий фронтон, анітрохи не схожий на старий, оригінальний. Що вдієш – такі нині темпори і мореси… Але дай Боже, щоб неситі київські забудовники ще довго-довго трималися від цієї київської перлини УАМу подалі і не надумали колись обізвати її «Хмарочосом на Паньківській». Такого «ремонту» будинок точно не переживе…

Усі фото