Ці світлини — останній привіт від спаленої місцевими вандалами школи. Трагедія сталася у 2011 році. А до того мучениця просвіти років із шість простояла покинутою та сплюндрованою: і не чужими людьми, а своїми ж колишніми вихованцями.

Безперечно, після миргородської водолікарні западинська «земка» була найкращим і найвідомішим творінням Опанаса Сластіона. Про унікальність споруди свідчили як досконалі пропорції, так і винятково вишуканий цегляний орнамент стін і стильний різьблений декор дерев’яних деталей. Недарма земська школа у Западинцях віддавна і донині є неодмінною завсідницею численних підручників і довідників з української архітектури.

Дуже прикро (але й показово), що таку епохальну втрату не помітили ані фахові «культурні» відомства, ані «культурна» громадськість України. Реабілітувати себе означені спільноти зможуть тільки точним відтворенням чудової пам’ятки — звісно, не у скомпрометованих Западинцях, а, приміром, у котромусь музеї просто неба. Хоча, якщо чесно, у подібний розвиток подій віриться слабо…

Вічная тобі пам’ять, геніальний утворе геніального Митця!

Ще влітку 2009-го школу готували до чергового навчального року, проте лиходії з Міносвіти зухвало перервали її столітнє служіння дітям. Та недовідомі шляхи Господні… Вже наступної весни у приміщенні білоцерківської земської школи №1 (у селі зведено дві «земки» Сластіона) відкрився жіночий Свято-Георгіївський монастир УПЦ Київського Патріархату. Відтоді на порозі келійного корпусу з домовою церквою гостей зазвичай зустрічає ігуменя обителі.

Церкву облаштували в колишньому класі, але насельниці й парафіяни мріють і моляться про відновлення напівзруйнованого Георгіїівського храму, що велично височіє на другому боці вулиці. Роботи розпочато, але до кінця не близько. Натомість школу-монастир відремонтували на відмінно!

Тож серед своїх посестер, що перебувають у занепаді, вона має найліпші шанси стати довгожителькою.