Про будинок гарно написала львів’янка Анастасія Патер:
«Історія будівлі розпочинається з 1903 року, коли Михайло Грушевський заснував “Фонд українського академічного дому” — основне джерело фінансування будівництва. Найбільший внесок надійшов до фонду від Євгена Чикаленка — однієї з найшляхетніших постатей нашої історії. Меценат української культури пожертвував понад 63 тисячі корон. До цих грошей НТШ (Наукове товариство ім. Т. Шевченка) та українська громада додала необхідну суму.
Головним призначенням Академічного дому було помешкання для студентів-академіків, які вчилися у львівських вищих школах. Багато відомих українських літературних та громадських діячів були забезпечені в ньому комфортними умовами для проживання і навчання…
…У колишньому Академічному домі впродовж 1929-1930 років проживав Степан Бандера, про що свідчить пам’ятна таблиця на фасаді будівлі. Ймовірно, майбутній Голова проводу ОУН перебував тут у роки свої молодості під час навчання у Вищій Політехнічній Школі (теперішному Національному університеті «Львівська політехніка») на агрономічному відділі. Варто зазначити, що перед дипломним іспитом у 1933 році через політичну діяльність та активну участь в українському національному житті Бандеру було арештовано і ув’язнено…
…Теперішнє призначення будівлі — навчальний корпус Української академії друкарства. Знову в стінах колишнього Академічного дому звучать студентські голоси…».
А що з архітектурою? Вона раціонально-стримана і досконало поєднує і національно-модернові кахлі на стінах, і дерев’яні деталі верху, і вишукані гратки сходів. Відтак враження від будинку — щонайкращі. Це й не дивно: Филимон Левицький і Тадеуш Обмінський нічого «прохідного» у своїй творчості не допускали.
Усі фото
