Від самого дитинства у Лаврі мене найбільш вабила Трапезна церква. Точніше — два розписи у великому залі позаду власне храму. Вже потім я нарешті запам’ятав, що це «Чудесний лов риби» і «Христос в Еммаусі» Івана Їжакевича. А тоді, в далеких 1960-х, я міг довго — аж поки батьки не смикали — роздивлятися туманні сині пагорби і блакитне плесо, дрібненькі пальмочки вдалині і кремезний кипарис біля дому і ще безліч маленьких деталей, які дивовижно складалися у картину неприступного, воістину райського світу… Як так вийшло у Їжакевича — не збагну й донині, через понад піввіку…
І не хочу збагнути!