Комплекс споруд Носівської сільськогосподарської дослідної станції, 1911 – 1913 рр.

Як на нас, головний або селекційно-адміністративний корпус Носівської станції — один із найяскравіших і водночас найхарактерніших представників УАМу. Чому? Бо в ньому, окрім неймовірно талановитих і високоестетичних архітектурно-декоративних рішень, щонайповніше втілено надзадачу стилю — сполучити народне з модерним.

Недарма, оглядаючи зухвало-асиметричний корпус, його неодмінно слід обійти навкруги — як належиться при огляді українських барокових церков. Тільки погляньте — де ще знайдеться така башта, більше схожа на грушку церковної бані (дарма, що в ній розмістили прозаїчний водяний бак)? А опасаннячко із майоліковою шахівницею над порталом? А елегантна дерев’яна «стріха» із насмішкувато-«готичними» віконцями? Додайте різнобарвні (але не занадто!) кахлі, розкидані по тілу будівлі, як по справжній грубі, і димар, оздоблений цілком несподіваним стилізованим виноградиком — і постане воістину дивовижна картина ідеального сполучення минулого і будучини, старої мудрості і юного завзяття. Слово честі, у Носівській лабораторії Євген Сердюк перевершив самого себе!

До речі, мешканці прекрасної споруди (колишня лабораторія вже давненько заселена нащадками селекціонерів) в більшості усвідомлюють своє щастя — жити в архітектурному шедеврі. Принаймні, телевізійні тарілки вони чемненько розвішали на найменш цікавому причілку.

Початково житлових корпусів при станції було два, однакових і дерев’яних. Один пропав під час Другої світової, другий вижив, хоча і втратив вертикальну складову пластичного даху. На жаль, поява на його чоловому фасаді кількох євровікон не пішла на користь сухуватому, але дуже виразному образові будинку.

Менше відомо про кілька інших, також дерев’яних корпусів станції. Усі вони — службові, хоча тепер у деяких також живуть люди, які марно задивляються на рідкісних прибульців із зовнішнього світу. Переселяти нещасних мешканців комор і стаєн ніхто не поспішає. І хоч ці споруди важко зарахувати до чистого УАМу, але все ж таки — поспішайте бачити! Тим паче, що жодної охоронної дошки на жодному із корпусів станції ми не зауважили…