Комплекс споруд Веселоподільської дослідно-селекційної станції, 1928 – 1929 рр.

Із приємністю та законною гордістю представляємо загублену в лісостепах України перлину УАМу — Веселоподільську дослідну станцію. Цікаво, що ми «вирахували» її чисто теоретично. Тобто, довідавшися про постання у 1920-х такої установи, припустили, що стилістично вона споріднена із аналогічними станціями у Млієві, Харкові і Носівці. І не помилилися!

Прибувши у 2013-му році на місце, ми уздріли аж два УАМівські корпуси. У першому містився і дотепер працює науковий інститут, що початково називався селекційною лабораторією. У другому теж від початків діють гуртожиток та їдальня для працівників станції.

Про буряки, якими займалися і займаються у Веселому Подолі, ми писати не будемо. Успіхи місцевих бурякознавців достойно оспівані і на сторінках відповідного сайту, і у гарному музеї станції. А от пару слів про архітектуру сказати треба. Зодчий скромних шедеврів, як часто трапляється, «побажав» лишитися невідомим (про нього не відають навіть у музеї). Та хоч ким би він виявився — станція у нього завдалася на славу. Головний корпус виглядає дуже імпозантно (на щастя, «туалетною» плиткою 1970-х років попсовано тільки центральний ризаліт). У гуртожитка справи гірші. Обкладений плиткою зусібіч, він втратив свої «кричевські» орнаменти — стилізовані під трикутнички гронця винограду. Зате обидва будинки станом на 2017 рік зберегли первісні рами, двері і покрівлю. Очевидно, на буряках на євроремонт не заробиш… Звісно, ми від душі бажаємо процвітання українській аграрній науці, та в даному випадку щиро дякуємо за непроведене покращення… ні, не Богові, а, скажімо, долі.

Ну а Богові подякуймо за все решта.