Про чудову, але малознану пам’ятку УАМу гарно написав добродій Demo Domini (у нашій редакції):

«Глухівська Анастасіївська церква, збудована у 1717 р. коштом Скоропадських як родова усипальня, після пожеж кінця XVIII ст. занепала і у 1816 р. була відновлена і перебудована в класицистичному стилі. Одначе у 1893 р., після будівництва поруч із нею нового Трьоханастасіївського собору, фундатори останнього, брати Терещенки, вирішили знести стару церкву. На захист пам’ятки виступив Павло Петрович Скоропадський, який вирішив врятувати усипальню своїх предків. Він замовив архітектору Опанасу Сластіону проект відновлення церкви під каплицю у формах національної архітектури кінця XVII — поч. XVIII ст. Проект 1902 р. передбачав спорудження восьми фігурних фронтонів, трьох бань (великої центральної і двох малих) і трапецієвого порталу, а також пишне необарокове оздоблення каплиці – із ліпленням, розписами, позолотою і навіть слюдяними вікнами а-ля XVII ст. Роботами з перебудови церкви під каплицю керував київський архітектор Микола Горденін.

Новітня споруда стала яскравим зразком творчого підходу до відновлення традицій козацької барокової архітектури. Пам’ятка не зазнала якихось значних пошкоджень ані під час революційних потрясінь, ані під час масової руйнації церков у 1930-х рр., ані під час бойових дій Другої світової війни. Однак у 1962 р., під час чергової антирелігійної кампанії, каплицю разом із глухівським Троїцьким собором було розібрано».

Прикро, панове. Але ж маємо надію, що у вільній Україні колись таки візьмуться за планомірне відновлення усіх втрачених шедеврів національної культури.

Усі фото