
Земську школу у Пішках спорудили на пагорбі посеред села — аби люди ще здалека могли оцінити її могутню красу та естетичну силу. Оцінили… У ХХІ ст. школу було зачинено й пограбовано, після чого в ній деякий час жевріла сільська бібліотека. Та «спочила» і вона. А така чудова споруда із вишуканим цегляним декором і різьбленими кронштейнами мала б бути гордістю краю і привабою для туристів. Поруч доживає віку мурований із кольорового каміння сарай — цілком унікальна пам’ятка українського модерну.
Хто винен і що робити? Схоже, не знає ніхто. Лишається посипати голову порохом сплюндрованих шкіл і удатися до класиків. Скажімо, до Тичини, який іще 1920-го зауважив, що «на культурах усього світу майові губки поросли…» Через століття можна доповнити поета: а надто на українській культурі…