У ХХІ ст. кизлівська земська школа служить вітчизняній просвіті опосередковано, сидячи на лаві запасних (тут міститься тільки шкільна біліотека). Поруч — новий навчальний корпус. Але стерту табличку зі старої будівлі досі не зняли, і це правильно.
Хороше, дуже хороше обійти навколо чепурної школи, зазираючи у трапецієві вікна, де віддзеркалюються калинові кетяги і клубочаться тіні незабутніх предків. Тільки біля фактурної, повністю дерев’яної башти слід бути обережним: ще трохи — і вона нахилиться нижче за свою Пізанську колежанку. Шкода, що, на відміну від італійки, випростувати її ніхто не поспішає…