У чималенькій курінецькій школі вчаться чемні дітки і викладають прекрасні вчителі. Ще й вельми патріотичні: над жодною іншою «земкою» не майорить таке велике знамено. Шкода, але зайняти усі шкільні приміщення юні курінці вже не годні: сільська демографічна криза дається взнаки. Колись було не так: в останні роки УРСР до старої будівлі навіть заходилися прибудовувати новий корпус, проте покинули справу на півдороги. От і стоїть симетрична двобаштова школа наполовину змертвілою, нагадуючи розбиту хворобою людину… Хто ж її вилікує, чи, принаймні, подасть ковіньку?