Якщо на круглій планеті й існує край світу, то це напевне в Залатисі. Але й тут мешкають люди, і навіть щасливо. Бо хіба не здорово звісити над тим краєм ноги і поговорити про вічне?
Очевидно, частина стіни залатиської школи обвалилася саме за виднокруг. Принаймні, під домом ані цеглинки. Та хай йому грець, стіна й без того гарна. Тим часом добра господиня запрошує випадкових подорожніх на оглядини хати, цебто школи. У ній світло і чисто, хоч зараз дітей запускай. Але то вже навряд. Молодь у таких селах інстинктивно задкує ближче до цивілізації — аби випадково не гулькнути за край, такий романтичний, але й небезпечний…