Будинок Івана Щітківського став, за образним висловом Віктора Чепелика, «першою ластівкою» УАМу в Києві. Замовником виступив відомий українофіл та громадський діяч (зокрема, гласний міської думи і член багатьох міських комісій, в тому числі і зі спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку). Тож Кричевський постарався, особливо в оздобленні. Недарма наступного після будівництва року йому і майстру-керамісту із Опішного Івану Глодеревському за декор дому на Полтавській на Другій кустарно-промисловій виставці присудили премію. До речі, саме для будинку Щітківського Кричевський придумав свою славетну стилізовану квіточку (вона ж виноградик і каштанчик), яка перестрибнула на численні пізніші споруди українського модерну, ставши одним із головних символів стилю, і навіть потрапила до радянського герба Києва.
Архітектурно двоповерховий будинок обійшовся без витребеньок. Власне дерев’яну споруду обклали жовтою київською цеглою і накрили високим дахом з башточкою (останні не пережили революційно-воєнної розрухи). Але основний об’єм з усіма розкішними майоліками дожив до грудня 1985 року, коли й був знесений тодішніми забудовниками — бездуховними попередниками нинішніх руйнівників нашого древнього Києва.
Вічная їм за це ганьба, будинку ж Щітківського — вічная пам’ять. А нам усім — наука…