Року Божого 1874-го у Козельці Чернігівської губернії, вотчині останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, постав дивний храм. Хто і як в епоху тотального панування безликого «єпархіального» стилю зумів «пробити» у петербурзькому Священному синоді подібний «малоросійський» проект — достеменно невідомо. Але відтоді на центральному майдані містечка возноситься Вознесенська церква, чиї конхи, башточки-глави зі стесаними кутами та аркові вікна чи не вперше після блискучої епохи українського бароко нагадали русифікаторам про насущну потребу українців — оспівувати Бога рідною художньою мовою…
За УРСР у храмі розміщувався Музей історії ткацтва Чернігівщини, який після відновлення незалежності довгий час не хотів звільняти «приміщення» для справжніх господарів — парафії УПЦ Київського Патріархату. Та нарешті, вже у ХХІ столітті, музей перебрався на кращі «квартири», а в церкві окрім художньої мови, залунала українська молитва. Дай Боже!..