Попри одіозного замовника, будинок у авторів вийшов цілком українським. З якої такої причини? Одне з двох: або зодчі виявилися непокірливими, або москвофіли — недоробленими. Відтак єдиним свідченням прагнення господарів до «єдінонєдєлімої» став напис на головному фасаді, який чомусь не відповідає офіційній назві будинку — «Бурса института «Народный дом»».

Справді, в архітектурі неординарної споруди при бажанні можна зауважити що завгодно, але тільки не московство. Чотириповерхова кам’яниця гарненько оздоблена в дусі гуцулської сецесії: є тут і фриз із полив’яної плитки, і вибагливі кронштейни-коники, і ще вибагливіша металопластика (гратки і огорожа) . Та найукраїнськішими видаються високі, первісно черепичні дахи із численними димарями.

Найдотепніше похвалив Дім москвофілів Віктор Чепелик у своїй книзі про УАМ: «Раціоналізм архітектури у поєднанні з… прикметами народного стилю надали будинкові суворої значності, що робить його вартим навіть більшої уваги, ніж та, яку ми собі дозволили».

Усі фото