Подейкують, що над проектами земських шкіл та лікарень для Черкащини (зокрема, Канівського повіту) працювали разом два великі українознавці та українофіли: Опанас Сластіон і його молодший колега, архітектор Дмитро Дяченко. Схоже, так воно й було: у видатного тандему й результат вийшов видатний.

У сосновому лісі на околиці Виграєва (історичного села поблизу поля переможної Корсунської битви 1648 року) перед Першою світовою війною збудували найліпшу земську школу «черкаського» типу. Вона успішно діяла аж до 2016 року і поки що перебуває у зразковому стані. Адже учителі та учні робили все, щоб уберегти свою лісову красуню від лихоліття сільського «школомору». Та й нинішні орендарі споруди обіцяють відкрити в ній дитячий табір. Жовта цегла найвищої якості, із якої зведено школу, також дає надію на «многії і благії літа» рідкісної «зірки» українського модерну.

Дасть Бог, так і буде. І не тільки у Виграєві. Аби ж нащадки звитяжних козаків і талановитих зодчих не легковажили тим прикрим фактом, що в Україні й на культурній ниві після Корсуня і Жовтих Вод надто часто траплялися Берестечки і Переяслави…

Усі фото