Михайло Жук — різнобічно обдарована людина. Крім того, що був художником, писав сонети, новели, оповідання, казки та п’єси. Залишив спогади про своїх друзів — Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського.

Брав активну участь в організації української Академії мистецтв у Києві, будучи одним із її перших професорів живопису. Згодом працював проректором Художнього інституту в Одесі. В Одесі і прожив більшу частину життя. Там і похований.

Особисто для нас художник важить більше за багатьох інших, можливо, талановитіших митців — бо написав прекрасне, програмне для усього УМа панно «Біле і чорне», через яке провістив таку трагічну, але світлу «долю і ролю» українського мистецтва у буремному ХХ столітті.