СЛАСТІОН (СЛАСТЬОН) Опанас Георгійович (2.01 1855, м. Бердянськ — 24.09 1933, м. Миргород) — художник-живописець, графік, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавець, архітектор, теоретик УАМ, педагог.
Закінчив Петербурзьку академію мистецтв (1874-1882 pp.), утвердив себе як живописець, що брав участь у виставках «Общества передвижников», як графік, що ілюстрував твори Т. Г. Шевченка, створив цикл портретів кобзарів, вивчав будь-які прояви народної творчості — від орнаментації, пісень та дум до пам’яток архітектури. Саме тому він прийшов до усвідомлення необхідності розвитку української архітектури, яку завзято почав утверджувати в дискусіях та публікаціях з 1903 p., коли постало питання про зведення будинку Полтавського земства. Саме в серії тих виступів він опинився в ролі першого теоретика УАМ, який довів необхідність і можливість створення рідного стилю, пов’язавши його з багатющою спадщиною нашого народу і з досягненнями світової архітектури початку XX ст. Він сформулював принципи морфології УАМ і всіляко сприяв поширенню та утвердженню цього стилю, в тому числі і архітектурною творчістю. До цього він був покликаний власною свідомістю навіть за обставин, коли середовище до цього ставилося збайдужіло або навіть вороже. О. Г. Сластіон завжди виступав ініціатором та організатором розгортання архітектурних пошуків рідного стилю.
Ще на початку 90-х pp. XIX ст. він виконав проекти відбудови каплиці, а потім і спорудження нового будинку-палацу родини Марії Скоропадської, але це не було реалізовано. Через п’ятнадцять років О. Г. Сластіон включився в архітектурний процес, створюючи громадські будинки для села. Так, ним збудовано житловий будинок лікаря Рубцова в Миргороді (1908 p.), де лише окремі деталі свідчили про бажання відобразити український менталітет. Наступним кроком в цьому напрямові став будинок сільського кредитово-кооперативного споживчого товариства в Устивиці (1909 p.), де за наявності тих саме не зовсім українських рис у формах вікон чи дверей ним виділяється будинок в панорамі села башточкою з наметовим дахом, шпиль якого увінчує емблема сільськогосподарського виробництва — поєднані граблі та коса. Це стає початком здійснення його теоретичних формул УАС, бо уже в наступному творі — магазині сільської споживчої кооперації у с Велика Багачка (1910 р.) — художник використовує і шестикутні трапеційні вікна (вітрини і двері), і активну башточку зі шпилем, на якій залізний журавель символізує добробут. В будинку кредитово-кооперативного та просвітницького товариства, яке він споруджує в с. Хомутець разом із земським інженером М. І. Єлагіним 1912 p., спостерігається більш розвинута композиція, яка дістає виразності і знакових форм УАС при збереженні великої доцільності та ощадливості. Найбільшим досягненням О. Г. Сластіона був значніший від попередніх його творів та іще й значно чистіший за стильовими якостями будинок кредитово-кооперативного та просвітницького товариства у с Великі Сорочинці (1913 р.). Тут, в компактному розпланувальному рішенні з елементом трансформації основних приміщень, створено виразну композицію, складену акцентованими об’ємами, над якими вгору злітає башта із шпилем, а усі віконні та дверні прорізи дістають трапеційну форму і, таким чином, утверджують свою стильову приналежність.
Наступною визначною роботою майстра було створення серії земських шкіл на 1, 2, 3 та 4 класи (1913-1916 pp.). їм також було надано яскравого національно орієнтованого образу, в якому найсильніше виявилися сформульовані ним морфологічні тези. Ці проекти О. Г. Сластіона були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення у Лохвицькому, Чорноухівському та Лубенському повітах. З більш ніж 90 затверджених проектів реалізовано було понад 30. З них найвидатнішими були школи в Западинцях, Бодакві, Пісках, Луці, Білогорілці та ін. Дуже вигідні, економічні і виразні в художньому значенні, вони мали стіни, прикрашені цегляним орнаментом, трапецій-ними вікнами, дахами із заломами та високими шпилями над баштами, які підкреслювали головні входи до шкіл. Приклад побудови цих шкіл викликав низку запозичень і повторень в інших областях, зокрема на Черкащині, Київщині, Миколаївщині, хоча це не набуло ні такого поширення, як на Лохвиччині, ні такого художнього звучання.
1913 р. О. Г. Сластіон розробив також серію будинків лікарень, амбулаторій та житлових будинків для лікарів. Деякі з них було реалізовано.
Найзначнішою роботою, в яку включився художник, був комплекс споруд і будинків Миргородського санаторію. Первісний проект розробили архітектор В. І. Зуєв, лікар А. В. Чаушанський та інженер М. І. Єлагін (1916-1918 pp.). О. Г. Сластіона запросили, щоб надати будинкам українського стильового звучання. Великий, розлогий і величний будинок водолікарні домінував над усім комплексом завдяки активно розробленій центральній частині з високою вежею, увінчаною шпилем. Навпроти цієї споруди була інша — дієтична їдальня-клуб, в якій великі вікна і навіть крихітна башточка зі шпилем підтримували ту саме тему, що її задала водолікарня. Ближче до річки розташовано було грязелікарню, де також проведено пануючу тему виразності, але без башт. Образ цього лікарняно-курортного комплексу набув надзвичайного поширення у тисячах поштових листівок, мільйонах пляшкових етикеток і марок. Це і засвідчувало популярність архітектурних форм і було одним зі свідчень визнання УАМ. У 1920-ті pp. художник розробляв для цього комплексу також і малі форми.
Архітектурна творчість О. Г. Сластіона стала надзвичайно важливим проявом свідомої патріотичної діяльності художника, спонукуваного до цього не матеріальною зацікавленістю, а лише бажанням утвердити культуру свого народу. Саме тому він звернув основну увагу на будівництво споруд масового призначення на селі, яке було позбавлене найменших впливів архітекторів-професіоналів, і тому в його архітектурній праці це не будинки особняків для багатіїв, не міські палаци, а споруди для сільських громад, тобто — для найширших мас народу.
Рівень архітектурної творчості О. Г. Сластіона не с найвищим досягненням УАМ за своїми художніми якостями, але той глибокий патріотичний порив, який надихав художника, увів його твори до числа помітних і — в низці випадків — значних робіт, які не можуть бути забутими у чагальному процесі формування рідного стилю, вони варті пошанування і пам’яті як певні сходини до високої майстерності та художньої досконалості.
Архітектурні твори О. Г. Сластіона згадувались у багатьох публікаціях 1912-1914 pp., його проектам шкіл були присвячені спеціальні статті у львівському журналі, а світлини з проектів публікувались у київських і навіть московському журналах. Вони були представлені на виставках у Харкові (1912, 1913 pp.) та Києві (1913 p.), сприяли певній популяризації внеску художника. Проте після Жовтневої революції і аж до 1970-х pp. його внесок в архітектуру замовчували, і тільки після обмірів та обстеження збережених будинків чи їх залишків та архівних пошуків світлин, креслеників та малюнків пощастило розкрити справжнє значення проектної та будівельної діяльності митця.
Віктор Чепелик