Будинок Худпрома у Харкові належить до найяскравіших представників УАМу в Харкові і в Україні. *УАМ (Український архітектурний модерн) — оригінальний український стиль в архітектурі першої половини ХХ століття. Так виглядала Академія (тоді — Харківське міське художнє училище) століття тому:
Я вирішила написати про Худпром з огляду на давніший пост gloria_ma. Я не харків’янка, і нічого не тямлю в фотографуванні, але засоромилася, зробила кілька знімків, і підготувала невеликий тест, де ви можете перевірити свої знання з української архітектури.
а) Василь Кричевський
Роки життя: 1873-1952
Український маляр, архітектор і графік. Автор українського державного герба. Рідний брат відомого живописця Федора Кричевського, співзасновника і першого ректора української Академії образотворчого мистецтва у Києві.
1903 року Василь Кричевський виграє конкурс проектів Полтавського губернського земства у ”у стилі південноруської творчості”. 1909 року останній російський імператор Микола II по приїзді до Полтави (святкували 200-річчя перемоги над шведами) прокоментує цей стиль так: “Стиль дома исполнен как бы для прославления малороссов и их истории, что крайне недопустимо и вредно для государства”.
Народжений на Сумщині, Кричевський аж до Другої світової війни жив і творив у Харкові. Тут він закінчив харківське залізнично-технічне училище і, будучи добрим креслярем, вчився і працював у відомих міських архітекторів Сергія Загоскіна, Альфреда Шпігеля, Олексія Бекетова. Окрім того, Кричевський цікавився народними промислами, його перший самостійний проект – народна хата, яка експонувалася на виставці XII археологічного з’їзду в Харкові 1902 року.
Загалом, вважається, що ідея створення УАМ зародилася у харківсько-полтавському середовищі митців, і Кричевському судилося першому цю ідею зреалізувати в Полтаві. Як першозасновник стилю Кричевський безумовно вплинув на інші проекти, в тому числі Худпрома, але створював його (проект) не він.
б) Сергій Васильківський
Роки життя: 1854-1917
Український художник. Мав добру освіту (Харківська гімназія, пейзажний клас Петербурзької академії мистецтв). Подібно до Кричевського, мав потяг до народного мистецтва, долучився до публікації альбомів “З української старовини” (1900) і “Мотиви українського орнаменту” (1912).
Васильківський перший, хто авторитено розкритикував попередній проект (у французькому стилі) полтавського земства: “Що ви робите? Ви представники однієї з типових українських губерній. У ваших руках гроші, ви хочете будувати дім, який повинен обслужувати народні потреби — і що ж ви будуєте? Хіба се ратуша, та ще й українська ратуша? Се ж клуб, ”загородній ресторан” — усе, шо ви хочете, тільки не ратуша. Навіщо ж будувати таку річ, подивившись на котру, ніхто не скаже, що воно таке? А де ж ви діли історію України, її художню творчість, яку іменно тут, на широкому масштабі, і можна було б проявити у повній силі?” Джерело 1 На жаль, не збереглися три великоформатні роботи (“Козак Голота”, “Чумацький ромоданівський шлях”, “Вибори полковника Мартина Пушкаря”), які художник виконав для полтавського земства.
Сергій Васильківський був серед організаторів художнього училища у Харкові. Але автор проекту не він.
в) Костянтин Жуков
Роки життя: 1873-1940
Архітектор, теоретик архітектури. Автор книги “Український модерн в архітекутрі ХХ ст.” (1936).
Закінчив Московське Строганівське училище — одне з найстаріших в Росії художніх навчальних закладів у сфері промислового, монументально-декоративного мистецтва і дизайну. Після роботи у Пензі й в Криму, 1909 приїздить до Харкова. Тут зближується з прихильниками УАМ. 1911 року бере участь в конкурсі на проектування фасадів Харківського художнього училища. Як і раніше в Полтаві, конкурс гаряче обговорювався в пресі (газети “Утро”, “Южный Край”, “Труд и искусство”), свої позиції відстоювали адвокати, мистецтвознавці і архітектори.
Проект Жукова під назвою “За визволення” переміг. Другу премію присудили вихідцю із Чехії пану Тракалу (він назвав свою роботу одним словом “Україна”), третю віддали студенту Шумову (“Доля”). Джерело 2
г) Опанас Сластіон
Роки життя: 1855-1933
Художник, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавець, архітектор, теоретик УАМ, педагог. Батько його був іконописець, освіту здобував у в Петербурзькій Академії Мистецтв (1874–1882). Багато років їздив по Україні, змальовував і збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру кобзарів.
Сластьон був відомий миргородський архітектор, коли голова будівельної комісії земської управи в Полтаві написав йому, щоби той підготував проект для полтавського земства. Сластьон тоді відписав: ”Я бачив у Харкові, в одного талановитого художника-архітектора, приготовлений до 23 червня цілий складний проект в південноруському стилі”. Джерело 1. Цим художником був Василь Кричевський. Таким чином, своїм листом, а також своєю активною позицією на захист українського стилю у пресі Сластьон спричинився до того, що українську архітектуру перестали мислити як “солом’яний курінь на баштані”, і навіть російський імператор злякався її значимості.
Що такого унікального в Худпромі?
Поява художнього училища у Харкові пов’язана з іменем Марія Раєвська-Іванова (1840-1912). Це перша жінка в Російській імперії, якій вдалося отримати диплом Петербурзької академії мистецтв (1868). 1869 року художниця відкрила в Харкові приватну рисувальну школу. На її базі 1896 утворено міську школу рисування й живопису, перетворену 1912 на художнє училище. Джерело 3.
Сама поява такого училища на окраїнах Російської імперії означала поступову децентралізацію: метрополія неминуче втрачала владу і контроль над колонією. Малороські митці були мудрі, вони розуміли, що навчальний заклад для художників сам має бути високохудожнім. Він мусить бути споруджений по-сучасному, у стилі, який тоді панував у Європі, він має бути модерним. Таким як Школа мистецтв у Глазго, архітектор Чарльз Макінтош (зліва) чи Університет Баухаус у Ваймарі, архітектор Анрі Ван де Вельде (справа).
Але цього було би недостатньо. Ця школа художників у Харкові мала бути також інакшою. Сам її вигляд мав би демонструвати окремішність, унікальність, цілковитий розрив символічного зв’язку з метрополією.
Віктор Чепелик, дослідник УАМу відзначає, що споруда Худпрому випромінює силу і спокій, зосередженість і впевненість у собі, але поряд з тим хвилюючу експресію: “Особливо, коли підходиш до будинку, бачиш — об’єми насувають, натискують один на другий, між ними начебто триває безперевна боротьба”. Напевно, так виглядала боротьба “за визволення” в архітектурі.
Автор: просто Чіта