За свого земного життя Опанас Сластіон, який помер одного року з Порфирієм Мартиновичем, не переставав твердити, що основні елементи архітектури можуть бути старими, але трактування цих основ буде вічно новим, бо “немає в світі ні одної культури, заснованої на запереченні творчого духу свого народу”. Школи Лохвицького земства 1910-1916 років, пам”ятки освітнього будівництва початку ХХ-го століття на Полтавщині, в типологічному значенні мали як основу плани, що були розроблені архітектором Н.Ю.Лермонтовим для Ярославського земства, який створив їх на зразок планів фінських архітекторів. Западинська земська школа на Лохвиччині, що була споруджена в 1913-1914 роках, чи не одинока, що зберегла первісну архітектуру, основні стіни її приміщення виконано у дереві і обкладено цеглою, завдяки чому будинок сприймається як цегляний, а численні цегляні орнаменти таких споруд, що сприймються як народні вишивки, стали предметом вивченя Олени Пчілки і були нею видані у вигляді альбомів.

Сьогодні на території Лохвиччини зберігається значний архітектурний масив нашої рідної культури. На початку 1910 року Полтавське губернське земство оголосило конкурс на “будинок народної школи в українськім стилі”, а дещо пізніше, 8 квітня 1912 рок, Лохвицька земська управа уклала договір на спорудження 27 шкільних комплексів з підрядчиком Йосипом Малиновським з Любліну. Восени 1910 року почали зводити перші школи за проектом Опанаса Сластіона в селах Млини та Голінка тодішнього Лохвицького повіту. Один із дописувачів київської газети “Рада” (число 2307, 1911 рік) писав, що “будинки дуже гарні. Особливо приваблювала вежа — висока двоповерхова, з довгими вузькими вікнами. Після цьогопочали по такому ж проекту будувати ще 22 школи по селах Лохвицького повіту”. Питання про ведення шкільного будівництва, — як пише мистецтвознавець Віталій Ханко, — розглядалось на Лохвицькому земському Зібранні 28 лютого 1912 року. Вартість однокомплектної школи становила — 6400 рублів, двокомплектної — 9100, трикомплектної — 14750, а вже чотирьохкомлектного навчального закладу — 16550 рублів. Для фундаменту й цоколю використовувався камінь і щебінь, для конструктивної основи стін — дубові клоди й вертикальні осонові пластини, зокола вони обмазувались глиною, а відтак обкладались білою чи червоною цеглою. Висота стін сягала 3,5 чи 2,5 метрів, товщина зовнішніх і внутрішніх відповідно — 36 і 30 сантиметрів. Віконні й дверні пройоми в цих шкільних спорудах мають шестикутну форму. Краси й своєрідності приміщенням шкіл надавали вежі зі шпилями, які набували символу духовного поступу народу, його потягу до світлих знань, а в карниз на парадному вході до шкіл був включений в шестикутну форму герб Лохвицького повіту.

Докладніші відомості звані земські школи збирали дослідники Віктор Чепелик, Георгій Шибанов та згаданий вище Віталій Ханко.

Олександр Панченко