Хоч як дивно, але уперше із галицьким ікономалярем ми зустрілися в одному непоказному сельці на лівобережній Черкащині. І, звісно, Куриласа не впізнали, бо до того його робіт не бачили і про нього майже не чули. Тільки вразилися — звідки такий вишуканий український модерн у старій церкві?

Та за кілька років по тому, у Дрогобицькому художньому музеї, де виставлена пара чудових ікон митця, ми несподівано дізналися про автора того незвичайного образу. Що це було — авторське повторення чи чиєсь наслідування? Не знати. Та от що цікаво: будь-який художник, навіть початківець, із упевненістю скаже, що сільська ікона і за технікою виконання, і за духовним вмістом стоїть вище, ніж прославлені, розтиражовані у сотнях листівок музейні шедеври…