Художнє училище — либонь, найвидатніша споруда модернового Харкова. За висловом Віктора Чепелика, це справжній «палац мистецтва, і таки мистецтва українського!» . Могутній черепичний дах і вишукані башти, серпанок синьої майоліки і орнаментальні прикраси збурюють тиху вуличку високою творчою напругою. Тож недарма поети і романтики, уздрівши училище, завмирають від захвату , натомість обивателі втискують голови у плечі і приспішують кроки…

Костянтин Жуков виграв конкурс на проект фасадів училища, план якого вже був розроблений іншим зодчим — Михайлом Піскуновим. В цьому споруда повторила долю будинку Полтавського земства. Слід визнати — жорстка умова прив’язки до існуючих підвалин відіграла позитивну роль в обох випадках. Втім, Жуков пішов далі Кричевського, суттєво збуривши і напруживши архітектурні форми свого творіння, що дає підстави деяким дослідникам вбачати у ньому не лише мальовано-УАМівську, а й експресіоністичну стилістику. Ось як пише про цей експресіонізм той же Чепелик:

«Дві могутні башти …натиснули на середню частину будівлі з обох боків, змусивши її з напругою вигнутись, немов лук, і виштовхнути вперед, як стрілу, вхідний портик, котрий впинається в простір майдану, позбавляючи його напівсонного існування».

Справді, як і сто років тому, спати майдану не на часі. Інакше від українства (і то не лише в Харкові) дуже швидко й слід прохолоне…

Усі фото