За багатством і красою цегляних орнаментів пісківський шедевр входить у першу трійку земських шкіл Лохвицького повіту (разом із Западинцями та Ригами). На превеликий жаль, це не заважає шедеврові впевнено йти до неминучої кончини. Довгий час непотрібну школу використовували як олійницю. Звідси «чарівний» сірий наліт на всіх поверхнях будівлі: макуха взяла своє. Ще менше обнадіюють тріщини у стінах. Проте пам’ятку ще можна врятувати — аби ж у якогось олійника з’явилося бажання розрадити душу загиблого від голодомору Опанаса Сластіона. Та з кожним роком і місяцем надії тануть: найсіріша макуха осідає не на стінах, а в головах…

Усі фото