Замовником і, відповідно, першим власником будівлі був відомий лікар, перший професійний отоларинголог та палкий українофіл Микола Стаховський. Очевидно, при створенні проекту Кричевський спирався на конкретні уподобання фундатора — інакше вінницьке творіння генія УАМу не наслідувало б Полтавське земство такою значною мірою. Втім, на Правобережжі ця непересічна споруда аналогів точно не мала… Прив’язку до місця і план споруди розробив міський архітектор Григорій Артинов. На першому поверсі містилася амбулаторія, на другому жила родина лікаря.

На жаль, проіснувала така краса у Вінниці недовго. Після проголошення УНР у травні 1917 року Микола Стаховський, який був активним громадським діячем, отримав посаду губернського комісара Поділля, а вже у 1919 році став першим послом УНР у Великобританії, покинувши Вінницю назавжди. Короткий час, протягом осені та зими 1919 року в особняку знаходився офіцерський клуб для вояків Української галицької армії; міжвоєнна доля клініки на разі невідома.

У 1944 році, під час боїв за Вінницю, шедевр Кричевського згорів. Відбудова не передбачила збереження бодай такого-сякого оздоблення, тож на сьогодні про колишню розкіш УАМу нагадують лише трапецієві прорізи вікон. А ще веселеньке розфарбування а-ля проект Кричевського, що віднедавна прикрашає фасад клініки — нині поліклініки МВС.

Оптимісти припускають, що під тиньком могли зберегтися первісні кахлі та майоліки. Дай Боже колись їх побачити власновіч.

Усі фото